У червні 1995 р. ЖЕД-3 Київської дистанції цивільних споруд
Південно-Західної залізниці звернулася з позовом до А. про
визнання її такою, що втратила право користування жилою площею,
зазначаючи, що 30 липня 1993 р. вона на підставі обмінного ордера
від 29 липня 1993 р. N 932 прописалась у кімнату жилою площею 21
кв. метр квартири в м. Києві. Проте в цю кімнату А. не вселилася,
без поважних причин понад шість місяців у ній не проживає і з
серпня 1994 р. по травень 1995 р. витрат на утримання житла не
несе. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив
задовольнити його вимоги на підставі ст. 71 ЖК ( 5464-10 ).Заперечуючи проти позову, відповідачка звернулась із
зустрічним позовом про визнання недійсними наказу про приватизацію
жилої площі, свідоцтва про право власності на житло, договору
купівлі-продажу квартири та її реєстрації, мотивуючи це тим, що у
зв'язку з незаконним позбавленням її права користування спірним
жилим приміщенням воно було незаконно приватизовано і за договором
купівлі-продажу від 15 серпня 1995 р. продано П.Справа розглядалася судами неодноразово і була прийнята до
провадження Київського міського суду для розгляду по першій
інстанції.Рішенням Київського міського суду від 8 червня 2001 р. в
позові ЖЕД-3 було відмовлено, а зустрічні позовні вимоги
задоволено.У касаційній скарзі П. просила рішення суду скасувати,
посилаючись на те, що допущені судом порушення норм матеріального
і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
Судова палата з цивільних справ Верховного Суду України визнала,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.Судом установлено, що А. не проживала у спірній квартирі
понад визначений ст. 71 ЖК ( 5464-10 ) шестимісячний строк із
поважних причин. Цей факт встановлено судом із додержанням норм
процесуального права.Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в п. 10
постанови від 12 квітня 1985 р. N 2 ( v0002700-85 ) "Про деякі
питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового
кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його
сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.
71 ЖК ( 5464-10 ), необхідно з'ясовувати причини відсутності
відповідача понад установлені строки. В разі їх поважності
(перебування у відрядженні, в осіб, які потребують догляду,
внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд
може продовжити пропущений строк.Таким чином, висновок суду про те, що відповідачка не
втратила права користування спірною жилою площею, є обгрунтованим.Оскільки відповідно до ст. 9 ЖК ( 5464-10 ) ніхто не може
бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві
користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визначених
законом, при незаконному позбавленні права користування жилим
приміщенням та обставина, що особа, яка купила це приміщення, є
добросовісним набувачем, не може бути підставою для відмови у
відновленні порушеного права і визнання недійсними акта про
приватизацію та угоди про відчуження жилого приміщення.Тому суд правильно поновив порушене право позивачки й
обгрунтовано визнав недійсними наказ про приєднання та
приватизацію жилої площі, свідоцтво про право власності на житло і
договір купівлі-продажу спірної кімнати.
Оскільки відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підс...
Оскільки відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on September 12, 2001
Document n0039700-01, current version — Adoption on September 12, 2001