Document n0036700-00, current version — Adoption on February 3, 2000

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

У Х В А Л А
від 03.02.2000

(Витяг)
Висновки суду про вчинене особою вбивство з необережності та
про відсутність у її діях злісного хуліганства не відповідають
фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вирок касаційною
інстанцією скасовано, а справу направлено на новий розгляд в
іншому складі суддів
Вироком судової колегії в кримінальних справах
Івано-Франківського обласного суду від 9 грудня 1999 р. Б.
засуджено за ст.98 КК ( 2001-05 ) на три роки позбавлення волі в
колонії-поселенні для осіб, які вчинили злочин з необережності, а
за ч.2 ст.206 КК ( 2002-05 ) виправдано за відсутністю в його діях
складу злочину.
Б. засуджено за вбивство з необережності, вчинене за таких
обставин.
1 вересня 1999 р. він, перебуваючи в стані алкогольного
сп'яніння, разом з Б.І. та В. вживав спиртні напої.
Приблизно о 22-й годині Б. пішов проводжати Б.І. та В.
додому. Коли вони зайшли на міст, що над залізничними коліями, він
став з ними прощатися.
Стоячи біля перил мосту (висота 1 метр 10 сантиметрів), не
координуючи належно свої дії та проявляючи необачність, він, щоб
поцілувати Б.І., підняв її на руки. Остання, не бажаючи цього,
штовхнула його руками в обличчя, внаслідок чого Б., виявивши
злочинну недбалість, не зумів утримати її, і вона, перевалившись
через перила, впала з мосту (висота 10,6 метра) і від одержаних
при падінні травм померла.
Крім того, Б. було пред'явлено обвинувачення у вчиненні
злісного хуліганства, яке передувало вбивству Б.І. й полягало в
тому, що він непристойно приставав до Б.І. та В. з метою схилити
до статевого зв'язку та нецензурно висловлювався на їхню адресу.
Виправдавши Б. за ч.2 ст.206 КК ( 2002-05 ), суд зазначив у
вироку, що ці дії не містять ознак злочину.
Розглянувши доводи скарг потерпілих та касаційного подання
прокурора, в яких порушено питання про скасування вироку і
повернення справи на новий судовий розгляд, оскільки, на їх думку,
суд невірно перекваліфікував дії Б. на ст.98 КК ( 2001-05 ),
безпідставно виправдав його за ч.2 ст.206 КК ( 2002-05 ) й
призначив м'яке покарання, перевіривши матеріали справи, судова
колегія в кримінальних справах Верховного Суду України
задовольнила їх із таких підстав.
Суд дійшов висновку про винність Б. у необережному, а не в
умисному вбивстві Б.І. без належної оцінки всіх зібраних у справі
доказів. Навівши у вироку показання обвинуваченого, суд послався
лише на ті з них, які той давав у судовому засіданні і з яких
вбачається, що останній не скинув Б.І. з мосту, а вона сама випала
з його рук.
Як видно із матеріалів справи, показання, які Б. давав на
попередньому слідстві щодо обставин, що призвели до смерті Б.І.,
істотно відрізняються від показань, даних ним під час судового
розгляду справи. Так, відповідно до його первісних показань він
взагалі не пам'ятав події, що мала місце на мосту, проте повністю
визнав себе винним у навмисному вбивстві Б.І., в чому йому і було
пред'явлено обвинувачення.
Під час проведення очної ставки з потерпілою В. обвинувачений
повністю підтвердив правильність і достовірність її показань про
те, що він холоднокровно скинув Б.І. з мосту.
Отже, його показання не були послідовними, проте суд виклав у
вироку лише ті з них, які підтверджували правильність засудження
за ст.98 КК ( 2001-05 ). Крім того, показання Б., дані під час
судового засідання, оцінено судом у відриві від конкретних дій,
вчинених обвинуваченим, і без урахування доказів, що їх
спростовують.
Зокрема, із показань потерпілої В., даних як на попередньому
слідстві, так і в судовому засіданні, вбачається, що Б. скинув
Б.І. з мосту навмисно. Ці показання підтвердив свідок-очевидець
Ш., який не тільки розповів про побачене ним, а й описав конкретні
дії обвинуваченого.
Суд же витлумачив показання потерпілої В. і свідка Ш. так,
начебто вони підтвердили, що Б.І. впала з мосту через необережні
дії Б.
Незважаючи на те, що із показань названих осіб видно, що
останній скинув Б.І. з мосту навмисно, суд у вироку зазначив, що
їх показання мають характер припущень.
Таким чином, слід визнати, що показання В. і Ш. суд визнав
недостовірними й відкинув їх, проте мотивів такого рішення у
вироку не навів, оцінивши їх, як і пояснення засудженого, у
відриві від обставин, що передували цьому, та його конкретних дій.
За таких обставин судова колегія в кримінальних справах
Верховного Суду України вважає, що твердження касаційних скарг
потерпілих і касаційного подання прокурора про те, що висновки
суду не відповідають встановленим фактичним обставинам справи, а
кваліфікація дій Б. за ст.98 КК ( 2001-05 ) викликає сумнів, а
також про безпідставність виправдання останнього за ч.2 ст.206 КК
( 2002-05 ) є обгрунтованими.
Формулюючи обвинувачення про винність Б. у вчиненні злісного
хуліганства, органи попереднього слідства зазначили в
обвинувальному висновку, що до подій, які передували вбивству, він
умисно грубо порушував громадський порядок і виражав явну
неповагу до суспільства, зокрема в нетверезому стані в
присутності людей нецензурно висловлювався на адресу Б.І. та В.,
цинічно пропонував їм статевий зв'язок, публічно ображав їх.
Показання про це послідовно давала потерпіла В.
Суд у вироку не спростував цього обвинувачення, визнав, що
такі дії Б. мали місце, проте прийняв рішення, що вони не містять
складу злочину.
Отже, у касаційних скаргах потерпілих і касаційному поданні
прокурора вірно піддано сумніву висновок суду про відсутність у
діях Б. складу злочину, передбаченого ст.206 КК ( 2002-05 ).
При новому судовому розгляді справи суду необхідно всебічно,
повно й об'єктивно дослідити наявні докази, дати їм належну оцінку
і вірно вирішити питання про відповідальність Б.
Якщо його буде визнано винним у вчиненні злісного хуліганства
та умисного вбивства за обтяжуючих обставин, то покарання йому має
бути призначено більш суворе, ніж за даним вироком.
З урахуванням наведеного судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України касаційні скарги потерпілих та
касаційне подання прокурора задовольнила, вирок скасувала, а
справу повернула на новий судовий розгляд у той же суд в іншому
складі суддів.

"Вісник Верховного Суду України", N 1, січень-лютий 2001 р.



on top