Т. звернувся в суд з позовом до Т. та інших про примусовий
обмін трикімнатної кв. N 94 жилою площею 49 кв. м по
вул. Радянській у м. Луганську. Позивач зазначав, що після
розірвання шлюбу з Т. стало неможливим спільне проживання з нею та
іншими членами сім'ї і просив у порядку примусового обміну
переселити відповідачів у двокімнатну кв. N 7 по вул. 15-а лінія,
він перейде в однокімнатну кв. N 150 по вул. Героїв Сталінграда, а
наймачі цих квартир поселяться у спірну квартиру.Відповідачі пред'явили зустрічний позов про визнання його
таким, що втратив право користування квартирою в зв'язку з
відсутністю там понад шість місяців без поважних причин.Рішенням Ленінського райнарсуду від 29 лютого 1992 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії Луганського обласного
суду від 8 червня 1992 р. і постановою президії цього ж обласного
суду від 27 липня 1992 р., позов Т. задоволено, а в зустрічному
позові відмовлено.У протесті заступника Голови Верховного Суду України
ставиться питання про скасування судових рішень у частині позову
про примусовий обмін квартири з мотивів невідповідності їх закону.Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду
України у п. 12 постанови N 2 ( v0002700-85 ) від 12 квітня
1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування
судами Житлового кодексу України", при примусовому обміні жилих
приміщень на підставі ст. 80 ЖК ( 5464-10 ) погіршення житлових
умов відповідачів, як правило, не повинно допускатись. У цих
справах суд має всебічно враховувати інтереси і заслуговуючі на
увагу доводи членів сім'ї наймача, зокрема, вік, стан здоров'я та
інші особливі обставини, що перешкоджають користуванню жилим
приміщенням, яке надається в порядку обміну. Із матеріалів справи
вбачається, що частка жилої площі кожного із сторін у трикімнатній
квартирі складає 9,8 кв. м, а загальна частка відповідачів
становить 39,6 кв. м жилої площі.У приєднаній до скарги відповідачів довідці зазначено, що
розмір жилої площі у двокімнатній квартирі, що надається їм у
порядку обміну, становить 28,1 кв. м, а не 31 кв. м, як це
зазначено у рішенні суду. Отже, розмір площі у квартирі, що
надається відповідачам при примусовому обміні, значно менший
частки жилої площі, яка припадає на них у займаній квартирі, що
істотно порушує їх житлові умови.Ця квартира, крім того, складається з трьох ізольованих
кімнат, а відповідачам надається двокімнатна квартира із суміжними
кімнатами.Зазначеним обставинам суд ніякої оцінки не дав і не з'ясував
їх у судовому засіданні, хоча вони мають значення для правильного
вирішення справи.Залишені судом без уваги і дані про неможливість за станом
здоров'я декого з відповідачів проживати у суміжних кімнатах.
"За загальним правилом примусовий обмін жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача не може погіршувати житлові умови інших членів сім'ї, має проводитись...
"За загальним правилом примусовий обмін жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача не може погіршувати житлові умови інших членів сім'ї, має проводитись з [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on February 10, 1993
Document n0030700-93, current version — Adoption on February 10, 1993