Document n0029700-94, current version — Adoption on February 23, 1994

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23.02.1994

(Витяг)
В серпні 1988 р. К. звернувся з позовом до К. про визначення
місця проживання дітей. Він зазначив, що з відповідачкою перебував
в зареєстрованому шлюбі, який розірвано в 1980 році. Від шлюбу
мають двох синів. Посилаючись на те, що відповідачка зловживає
спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, чим негативно
впливає на розвиток і виховання дітей, позивач просив визначити
місце проживання обох синів з ним.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням судової колегії в цивільних справах
Полтавського обласного суду позов К. задоволено, місце проживання
синів визначено з ним.
В касаційній скарзі відповідачка просить рішення обласного
суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись
на те, що висновки суду про необхідність та доцільність проживання
дітей з позивачем не грунтуються на матеріалах справи, достовірних
доказів, які б свідчили про зловживання нею спиртним, немає, сам
позивач веде негідний спосіб життя, схильний до вчинення
правопорушень і тому не в змозі дати належне виховання дітям.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до положень ст. ст. 67, 69 Кодексу про шлюб та
сім'ю України ( 2006-07 ), якщо батьки не проживають разом, то від
їх згоди залежить, при кому з них повинні проживати неповнолітні
діти. При відсутності згоди між батьками спір вирішується судом.
При розгляді справи суд виходить з інтересів дітей і умов їх
нормального розвитку та виховання.
Як вбачається із матеріалів справи, саме у відповідності з
цими нормами суд і вирішував даний спір. В процесі розгляду справи
встановлено, що відповідачка, як мати, дійсно не приділяла
належної уваги вихованню дітей, практично ними не займалась. Школу
якщо і відвідувала, то в нетверезому стані, сина Владислава під
час перебування його в піонерському таборі жодного разу не
відвідала. Неодноразово затримувалась і доставлялась в
медвитверезник, з цього приводу їй робилось застереження.
Поведінка відповідачки була предметом розгляду на засіданні
комісії в справах неповнолітніх, публікації в газеті "Комсомолець
Полтавщини".
В той же час позивач характеризується позитивно, до дітей
прихильний, займається їх вихованням, має можливості створити для
цього належні матеріальні та духовні умови.
Із акта судового виконавця вбачається, що виконати попереднє
судове рішення про передачу сина Віталія на виховання матері було
неможливо через його категоричну відмову. Владислав же тривалий
час проживає з батьком. Як зазначив експерт-психолог, розірвання
зв'язків між братами негативно позначається на психічному стані
Віталія.
Враховуючи ці обставини та беручи до уваги висновок органів
опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання
дітей з батьком, судова колегія обласного суду обгрунтовано
задовольнила позов К.
Судове рішення відповідає фактичним обставинам справи та
вимогам статей 65, 67 та 69 Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ). Тому підстав для його скасування судова колегія
Верховного Суду не знайшла.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3
(частина 2), 1995 р.



on top