Про визнання недійсним ордера на квартиру і виселення з неї
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on October 28, 1998
Document n0027700-98, current version — Adoption on October 28, 1998

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 28.10.98

(Витяг)

У вересні 1996 р. Коростенська квартирно-експлуатаційна
частина звернулася в суд із позовом до К. С. та інших про визнання
недійсним ордера на квартиру і виселення з неї. В позові
зазначалося, що в грудні 1995 р. Овруцький міський виконавчий
комітет Житомирської області видав К. С. та членам його сім'ї
ордер від 27 грудня 1995 р. N 119 на заселення нової квартири.
Однак, цей ордер було видано незаконно, оскільки ні К. С., ні
члени його сім'ї на квартирному обліку не перебували і підстав для
надання їм квартири не було. Крім того, були порушені права інших
осіб, які перебували на такому обліку.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням
Коростенського міського суду Житомирської області від 12 листопада
1997 р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою президії Житомирського обласного суду від 13
лютого 1998 р. протест заступника прокурора цієї області
відхилено, а рішення суду залишено без зміни.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування зазначених судових рішень у частині вимог
про визнання ордера недійсним і направлення справи на новий
розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду
України скасувала ці рішення з таких підстав.
Згідно зі ст. 59 ЖК ( 5464-10 ) ордер на жиле приміщення може
бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання
громадянами відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, що
не відповідають дійсності, порушення прав інших громадян або
організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних
дій службових осіб при вирішенні питання про надання останнього, а
також в інших випадках порушення порядку та умов надання жилих
приміщень.
Судом установлено, що К. С. і члени його сім'ї на квартирному
обліку не перебували. Інших підстав, передбачених законодавством,
які б давали йому право на одержання квартири, не було. Однак,
відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд послався на те, що
відповідач при одержанні квартири неправомірних дій не вчинював.
Президія обласного суду зазначила в постанові, що спірна
квартира була надана К. С. незаконно, оскільки він на квартирному
обліку не перебував і при цьому були порушені права інших осіб,
які перебували на такому обліку, що є підставою для визнання
ордера недійсним. Усупереч такому висновку президія залишила без
зміни рішення суду, яким у позові про визнання ордера недійсним
було відмовлено.
Оскільки постановлені в справі судові рішення суперечать ст.
59 ЖК ( 5464-10 ), судова колегія в цивільних справах Верховного
Суду України протест заступника Генерального прокурора України
задовольнила, рішення Коростенського міського суду і постанову
президії Житомирського обласного суду в частині вимог про визнання
ордера недійсним скасувала і направила справу в цій частині на
новий розгляд.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.



on top