Document n0021700-06, current version — Adoption on January 31, 2006

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ПАЛАТИ З КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
31.01.2006

(Витяг)
Вінницький районний суд Вінницької області вироком від
11 березня 2005 р. засудив Ш. за ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) на
три роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК Ш. звільнено від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.
Відповідно до ст. 76 КК його зобов'язано: не виїжджати за межі
України на постійне проживання без дозволу органу
кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну
місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в
зазначений орган.
Цим же вироком Ш. та І. за ч. 2 ст. 185 КК ( 2341-14 ) із
застосуванням ст. 47 КК звільнено від кримінальної
відповідальності у зв'язку з передачею на поруки колективу
підприємства, і справу в цій частині закрито. Постановлено також
стягнути з Ш. та І. на користь підприємства "Бахонецьке" по 2 тис.
40 грн. з кожного.
В апеляційному порядку вирок не розглядався.
Ш. визнано винним у тому, що він 25 грудня 2004 р. проник у
приміщення майстерні й таємно викрав звідти електродвигун вартістю
500 грн.
Ш. та І. визнано винними в тому, що вони 8 січня 2005 р. за
попередньою змовою таємно викрали належний зазначеному
підприємству комплект катків вартістю 4 тис. 80 грн.
У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області
порушив питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог
кримінально-процесуального закону.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України задовольнила
касаційне подання з таких підстав.
Згідно зі ст. 47 КК ( 2341-14 ) від кримінальної
відповідальності може бути звільнено з передачею на поруки особу,
яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Ш., як
визнав суд, вчинив злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 185
КК, які відповідно до ст. 12 КК є злочинами як середньої тяжкості,
так і тяжкими.
Таким чином, щодо Ш. застосовано ст. 47 КК ( 2341-14 )
усупереч вимогам цієї норми.
Звільняючи Ш. та І. від кримінальної відповідальності на
підставі ст. 47 КК ( 2341-14 ) у зв'язку з передачею їх на поруки
колективу підприємства, суд постановив вирок без додержання вимог
ст. 10 КПК ( 1001-05 ), в якій передбачено, що за наявності
підстав, зазначених у ст. 47 КК, у справах, які надійшли до суду з
обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні ухвалює
постанову (а не вирок) про закриття справи. Крім того, відповідно
до ст. 327 КПК ( 1003-05 ) вирок може бути обвинувальний або
виправдувальний. Суд наведених положень не врахував і постановив
вирок, яким закрив справу, що є істотним порушенням закону.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України вирок Вінницького
районного суду Вінницької області від 11 березня 2005 р. щодо Ш.
та І. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.



on top