Прокурор м. Павлограда пред'явив в інтересах Ч. позов до П. і
К. про визнання недійсним договору дарування 17/25 частин жилого
будинку і переведення прав і обов'язків покупця на Ч., посилаючись
на те, що цю угоду відповідачі уклали з метою приховати договір
купівлі-продажу і позбавити Ч. як учасницю спільної власності
права привілеєвої купівлі частки в спільній власності на будинок.Рішенням Павлоградського міського народного суду від 27 липня
1992 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії
Дніпропетровського обласного суду від 5 жовтня 1992 р., позов
задоволено. Постановлено договір дарування визнати недійсним,
права і обов'язки покупця на 17/25 частин жилого будинку перевести
на Ч. і стягнути з неї на користь П. 20000 крб.Постановою президії Дніпропетровського обласного суду від 24
лютого 1993 р. протест прокурора Дніпропетровської області на ці
судові рішення залишено без задоволення.У протесті першого заступника Голови Верховного Суду України
ставилося питання про скасування судових рішень у справі з
направленням справи на новий розгляд. Судова колегія Верховного
Суду України знайшла, що протест підлягав задоволенню з таких
підстав.З матеріалів справи видно, що Ч. у спільній частковій
власності на жилий будинок належить 8/25 частин, а 17/25 частин
належало К. 16 жовтня 1990 р. К. уклала з П. нотаріально
посвідчений договір про дарування останній належної їй частини
будинку.Визнаючи цю угоду недійсною, суд підставно виходив з того,
що, укладаючи її, відповідачі мали на меті приховати іншу угоду -
договір купівлі-продажу, що потягло за собою порушення
передбаченого ст. 114 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) права Ч. на
привілеєву купівлю відчужуваної частки в спільній частковій
власності.Разом з тим, переводячи на Ч. права і обов'язки покупця за
договором купівліпродажу, що приховувався угодою, визнаною
недійсною, і покладаючи на Ч. обов'язок виплатити П. 20000 крб.,
суд не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних
у п. 6 постанови N 7 ( v0007700-91 ) від 4 жовтня 1991 р. "Про
практику застосування судами законодавства, що регулює право
власності громадян на жилий будинок" (зі змінами, внесеними
постановою N 13 ( v0013700-92 ) Пленуму від 25 грудня 1992 р.),
щодо необхідності з'ясувати дійсну вартість будинку на час
розгляду справи.Під дійсною вартістю будинку згідно з цими роз'ясненнями
розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий у даному
населеному пункті чи місцевості.Ця обставина, що має істотне значення як для правильного
визначення розміру грошової суми, яка підлягає виплаті покупцем,
так і для правильного вирішення спору по суті (бо відсутність у
покупця реальної можливості викупити відчужувану частку відповідно
до роз'яснень, даних у п. 13 згаданої постанови Пленуму Верховного
Суду України ( v0007700-91 ), може бути підставою для відмови у
позові про переведення прав і обов'язків покупця), залишилась
судом нез'ясованою.
При встановленні, що договір дарування частки у спільній власності на будинок укладено з метою приховати договір купівлі-продажу її, суд для вирішення вимог ...
При встановленні, що договір дарування частки у спільній власності на будинок укладено з метою приховати договір купівлі-продажу її, суд для вирішення вимог про [...]
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on November 3, 1993
Document n0020700-93, current version — Adoption on November 3, 1993