Миронівський районний суд Київської області вироком від
11 березня 2004 р. визнав Т. винним у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, і призначив йому покарання у виді
одного року обмеження волі. На підставі ст. 105 КК ( 2341-14 )
його звільнено від призначеного покарання із застосуванням
примусового заходу виховного характеру у виді передачі під нагляд
матері строком один рік, кримінальну справу щодо нього закрито
відповідно до ст. 447 КПК ( 1003-05 ).Т. визнано винним у тому, що 4 грудня 2003 р. він незаконно і
безоплатно отримав на ринку від не встановленої слідством особи
паперовий пакетик із наркотичним засобом - 0,25 грамами висушеної
марихуани (каннабісу), - який незаконно зберігав при собі з метою
вживання. Наступного дня його затримали працівники міліції та
вилучили в нього названий засіб.У касаційному поданні заступник прокурора Київської області
порушив питання про скасування вироку щодо Т. у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального та істотним порушенням
кримінально-процесуального законів. Він мотивував це тим, що суд
усупереч вимогам ст. 98 КК ( 2341-14 ) призначив неповнолітньому
Т. покарання у виді обмеження волі і порушив установлений ст. 447
КПК ( 1003-05 ) порядок застосування примусових заходів виховного
характеру. Заступник прокурора просив закрити справу і вважати Т.
звільненим від відбування покарання із застосуванням примусового
заходу виховного характеру у виді передачі під нагляд матері на
підставі ст. 105 КК.Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
наведені в поданні доводи, колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що воно
підлягає задоволенню з таких підстав.Згідно з вироком суду Т. вчинив злочин, передбачений ч. 1
ст. 309 КК ( 2341-14 ), у віці 17 років, тобто будучи
неповнолітнім.Відповідно до ч. 1 ст. 447 КПК ( 1003-05 ), якщо суд при
розгляді справи, що надійшла з обвинувальним висновком, визнає
можливим виправлення неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої
або середньої тяжкості, він виносить ухвалу, а суддя - постанову
про закриття кримінальної справи і вирішує питання про
застосування щодо неповнолітнього одного з примусових заходів
виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 105 КК ( 2341-14 ).На порушення зазначених вимог закону суд постановив щодо Т.
вирок, визнавши його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1
ст. 309 КК ( 2341-14 ), та призначивши йому покарання у виді
одного року обмеження волі, а потім звільнив його від цього
покарання із застосуванням примусового заходу виховного характеру
і закрив щодо нього кримінальну справу. При цьому суд не врахував,
що призначення неповнолітньому такого покарання, як обмеження
волі, суперечить ст. 98 КК.На підставі наведеного колегія суддів Судової палати у
кримінальних справах Верховного Суду України касаційне подання
заступника прокурора Київської області задовольнила: вирок
Миронівського районного суду від 11 березня 2004 р. щодо Т.
скасувала, справу на підставі ст. 9 КПК ( 1001-05 ) закрила,
застосувавши до нього примусовий захід виховного характеру у виді
передачі під нагляд матері строком один рік.
Про скасування вироку через недотримання судом порядку застосування щодо неповнолітнього примусового заходу виховного характеру встановленого ст. 447 КПК
Про скасування вироку через недотримання судом порядку застосування щодо неповнолітнього примусового заходу виховного характеру встановленого ст. 447 КПК
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on March 15, 2005
Document n0015700-05, current version — Adoption on March 15, 2005