Відповідно до п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) трудовий договір з працівником може бути розірваний у
разі появи його на роботі в нетверезому стані або в стані
наркотичного чи токсичного сп'яніння, який може бути підтверджений
не тільки медичним висновком, а й іншими доказамиУ жовтні 1991 р. Ф. пред'явив позов до військової частини про
поновлення роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного
прогулу, зазначивши, що відповідач незаконно звільнив його з
посади радіооператора за п. 7 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) у зв'язку з
появою на роботі 20 вересня 1991 р. у нетверезому стані, хоч він у
такому стані не перебував. На думку Ф., його звільнено через
упереджене ставлення до нього командування.У касаційній скарзі позивач просить рішення скасувати, а
справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд дав
неправильну оцінку зібраним доказам, в тому числі показанням
свідків, які підтверджували його доводи.Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) адміністрація має
право розірвати трудовий договір з працівником у разі появи його
на роботі у нетверезому стані.Судом встановлено, що 20 вересня 1991 р. Ф. прийшов на роботу
в нетверезому стані і в зв'язку з цим командиром військової
частини був відсторонений від неї. Факт появи Ф. на роботі у
нетверезому стані підтверджується актом від 20 вересня 1991 р.,
показаннями свідків К., Ш., Н., Б.та Щ., які підписали цей акт і
показали у судовому засіданні, що в ньому зафіксовано справжній
стан Ф. (запах алкоголю, нечленороздільна мова, нетвереза хода),
рапортами цих осіб, показаннями командира військової частини М. і
безпосереднього начальника Ф. капітана судна Б.Д., рапортом
останнього, записом у вахтовому журналі. У ньому зазначено, що
20 вересня 1993 р. о 9-й год. 45 хв. Ф. прийшов на роботу у
нетверезому стані і був відсторонений від виконання своїх
обов'язків капітаном судна за вказівкою вищестоящого командира
після того, коли той, зайшовши до радіорубки, пересвідчився в
тому, що позивач перебував у нетверезому стані.Свідок Б.В. - черговий лікар госпіталю показав, що коли
приблизно об 11-й - 12-й год. 20 вересня 1991 р. до нього прийшов
Ф. з проханням оглянути його на предмет алкогольного сп'яніння,
від нього виходив запах алкоголю. Лікар не став проводити огляду
без документа про особу і направлення командира. Вдруге в той же
день, вже з документом, що підтверджує особу, Ф. звернувся до
лікаря десь близько 18-ї год. Б.В. дав висновок, в якому
зазначив, що встановлено факт вживання Ф. алкоголю, однак ознак
сп'яніння у нього не виявлено.Посилання Ф. на те, що допитані свідки є зацікавленими
особами, не підтверджуються матеріалами справи. Так, капітан судна
Б.Д. був призначений на цю посаду лише за дев'ять днів до випадку,
що стався.Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду
України у п. 25 постанови N 9 ( v0009700-92 ) від 6 листопада
1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий
стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути
підтверджені як медичним висновком, так й іншими видами доказів
(ст. 27 ЦПК України ( 1501-06 ), яким суд має дати відповідну
оцінку.
Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on October 27, 1993
Document n0010700-93, current version — Adoption on October 27, 1993