Document n0006700-93, current version — Adoption on June 16, 1993

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 16.06.93
м.Київ
vd930616

(Витяг)
Суд визнав законним звільнення працівника за п. 1 ст. 40
Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), оскільки встановив,
що трудовий договір розірвано в зв'язку з скороченням штату, від
запропонованої іншої наявної роботи працівник відмовився і не мав
перед іншими працівниками, які займали таку ж посаду (виконували
таку ж роботу), переважного права щодо залишення на роботі
У березні 1991 р. С. пред'явила позов до радгоспу
"Червоноармієць" про поновлення на роботі і стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що вона працювала
бухгалтером розрахункового відділу цього радгоспу і наказом від
22 лютого 1991 р. була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ),
хоч справжньою причиною цього було не скорочення штату, а
переслідування за критику.
Рішенням Білокуракінського районного народного суду від
20 березня 1991 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії
Луганського обласного суду від 25 квітня 1991 р. і постановою
президії цього ж суду від 24 березня 1993 р., у позові відмовлено.
У протесті заступника Генерального прокурора України
ставиться питання про скасування судових рішень у справі і
надіслання її на новий розгляд. Зазначається, що суд неповно
з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення
питання щодо можливості працевлаштування позивачки і переважного
права на залишення її на роботі.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що протест не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що С. працювала бухгалтером розрахункового
відділу радгоспу "Червоноармієць". В зв'язку з його переходом на
госпрозрахунок і самофінансування наказом від 12 грудня 1992 р.
були скорочені посади бухгалтера розрахункового відділу і
бухгалтерів третього і четвертого відділень радгоспу.
Оскільки посаду, яку займала позивачка, було скорочено, їй
запропонували вакантні посади (роботи): бухгалтера другого
відділення радгоспу, завідуючої складом, доярки, свинарки,
робітниці будівельної бригади, від переведення на які вона
відмовилась. У зв'язку з цим наказом від 22 лютого 1991 р. її було
звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) з додержанням
норм законодавства про працю.
Наведені у протесті доводи про неврахування судом тієї
обставини, що С. мала переважне право на залишення на роботі
перед іншими працівниками бухгалтерії, непереконливі, оскільки у
справі є докази, що названі позивачкою працівники мають однакову
з нею кваліфікацію і право на передбачені ст. 42 КЗпП ( 322-08 )
переваги щодо залишення на роботі.
Що ж до вказівок у протесті на те, що С. могла претендувати
на посаду бухгалтера кооперативу "Сервіс", то вони не грунтуються
на законі, оскільки цей кооператив є самостійною організацією, та
й посаду бухгалтера там було введено лише у 1992 р.
Всі посади (роботи), які були вакантні на час звільнення
позивачки, їй пропонувались, але вона не погодилась працювати на
них.
Незважаючи на те, що С. зверталась зі скаргами на дії
керівників радгоспу до різних органів, доказів того, що вона
піддавалась за це переслідуванню, немає.
Беручи до уваги, що суд достатньою мірою і всебічно з'ясував
обставини справи і постановлені рішення відповідають закону,
судова колегія Верховного Суду залишила їх без зміни.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики
України", N 3, 1995 р.



on top