За п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України ( 322-08 )
може бути розірвано трудовий договір з працівником, який
безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх
прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) і
вчинив умисно або з необережності такі дії, які дають власнику або
уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я,
зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними
цінностямиС. пред'явила позов до Тисменецького районного об'єднання
промислових підприємств про поновлення на роботі та стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу.Позивачка зазначала, що вона працювала у відповідача на
посаді майстра-пекаря п'ятого розряду. Наказом від 20 січня
1989 р. була звільнена з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП ( 322-08 ) у
зв'язку з втратою довір'я.Посилаючись на те, що її звільнення здійснено незаконно,
оскільки адміністрація не мала підстав виразити їй недовір'я і під
час її звільнення було допущено порушення вимог ст. 252 КЗпП
( 322-08 ), С. просила задовольнити її позов.У касаційній скарзі Тисменецьке об'єднання промислових
підприємств просить рішення суду скасувати, а справу передати на
новий розгляд, посилаючись на те, що суд дав неналежну оцінку
доказам у справі, в зв'язку з чим дійшов необгрунтованого висновку
про те, що не було підстав виразити недовір'я позивачці.Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Пленум Верховного Суду України в п. 28 постанови N 9
( v0009700-92 ) від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду
судами трудових спорів" роз'яснив, що звільнення з підстав втрати
довір'я (п. 2 ст. 41) суд може визнати обгрунтованим, якщо
працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні
цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням,
розподілом тощо), вчинив умисно або з необережності такі дії, які
дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати
до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з
матеріальними цінностями).Вирішуючи спір, суд повно й всебічно перевірив обставини, за
яких С. була звільнена з роботи за втратою довір'я, і обгрунтовано
дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для розірвання з
нею трудового договору за п. 2 ст. 41 КЗпП ( 322-08 ).Зокрема, з рішення Тисменецького районного суду від 20 серпня
1992 р. вбачається, що відповідачу було відмовлено в позові до С.
про відшкодування збитків в сумі 665 крб. 31 коп. через
відсутність винних дій.Постановою слідчого прокуратури Тисменецького району від
26 січня 1994 р. було закрито кримінальну справу щодо С. через
відсутність в її діях складу злочину.Що ж до нестачі в С. олії та дріжджів, то відповідно до звіту
М. від 6 січня 1989 р. у С. були лишки олії, а не нестача. Нестача
ж дріжджів утворилася внаслідок неправильного їх обліку.З урахуванням стану обліку матеріальних цінностей та ведення
документації у відповідача суд обгрунтовано дійшов висновку, що
останнім не доведено, що С. за власною ініціативою умисно
підписала накладні на сироватку, завірені технологом, і їй було
відомо про безтоварність.Рішення суду є правильним й обгрунтованим, а касаційна скарга
безпідставною і не спростовує викладених у ньому висновків.
Керуючись статтями 310, 311 ЦПК України ( 1503-06 ), судова
колегія Верховного Суду залишила рішення судової колегії обласного
суду без зміни.
Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt
on July 6, 1994
Document n0005700-94, current version — Adoption on July 6, 1994