Document n0005700-76, current version — Adoption on December 8, 1976

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
08.12.1976

(Витяг)

М. пред'явив позов до М. про усунення перешкод у вихованні
ним дочки. Позивач зазначив, що всупереч рішенню органів опіки
відповідачка, з якою він з січня 1969 р. до жовтня 1972 р.
перебував у зареєстрованому шлюбі, перешкоджає йому зустрічатися з
їх дочкою Світланою. Позивач просив зобов'язати відповідачку не
перешкоджати йому забирати дочку до себе щотижня в п'ятницю
увечері на добу.
Справа судами вирішувалася неодноразово. Рішенням судової
колегії в цивільних справах Київського міського суду позов
задоволено частково, відповідачку зобов'язано не перешкоджати
позивачу зустрічатися з дочкою один раз на тиждень у неділю з 10
до 14 години у її присутності.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення і
направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення
постановлено без урахування його права як батька брати особисту
участь у вихованні дочки в межах заявленого позову.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Ст.
65 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ) передбачено, що
питання виховання дітей вирішується батьками спільно. Той з
батьків, який проживає окремо від дитини, має право бачитися з
нею, брати участь у її вихованні, а той, з яким проживає дитина,
не вправі перешкоджати другому батькові зустрічатися з нею і брати
участь у її вихованні. За відсутності згоди того з батьків, з яким
проживає дитина, на побачення з нею другим батьком спір
вирішується органами опіки і піклування. Якщо один з батьків не
виконує вказівок цих органів, то другий вправі звернутися за
вирішенням спору до суду.
З матеріалів справи видно, що після розірвання шлюбу між
сторонами дочка залишилася з відповідачкою. Оскільки з березня
1975 р. між ними почали виникати непорозуміння щодо участі
позивача у вихованні дитини, цим питанням займалися органи опіки
та піклування. Рішенням виконкому Залізничної районної Ради
депутатів трудящих м. Києва відповідачку зобов'язано забезпечити
зустрічі дочки з батьком кожної суботи з 9 годин 30 хвилин до 14
години, а також дозволено батьку забирати дочку з дитсадка щотижня
у п'ятницю о 17 годині і приводити її до матері о 19 годині. В
зв'язку з тим, що відповідачка не виконувала рішення райвиконкому,
М. звернувся з заявою до суду.
При розгляді справи Київський міський суд відповідно до
ст. 61 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 ) правильно
виходив з того, що питання про участь позивача у вихованні дитини
слід вирішити так, щоб це відповідало її інтересам. Судом
встановлено, що М. останнім часом рідко бачив дочку і вона від
нього почала відвикати. Свідок З., працівник дитячого садка,
показувала, що дитина не завжди охоче йшла до батька.
За свідченням свідка Ю. позивач неналежне ставився до
відповідачки у присутності дочки, тому дитина його лякається.
Свідок Ф., дитячий лікар, показала, що тривалі зустрічі позивача з
дочкою негативно впливають на здоров'я дитини. Приєднаною до
справи довідкою від 10 травня 1976 р. дитячої лікарні
підтверджується, що дівчинка перебуває на обліку з приводу
психогенних реакцій і що існує необхідність усунути психотравмуючі
моменти сімейного характеру.
Беручи до уваги ці обставини і вік дитини, міський суд дійшов
обгрунтованого висновку, що зустрічі позивача з дитиною мають бути
нетривалими і відбуватися у присутності матері.
На підставі наведеного судова колегія ухвалила: касаційну
скарг у залишити без задоволення, а рішення судової колегії в
цивільних справах Київського міського суду - без змін.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top