Г. Ш. пред'явила позов до А. Ш. про поділ майна. Позивачка
зазначала, що з 1962 р. перебувала з відповідачем у фактичних
шлюбних відносинах, а у 1969 р. було зареєстровано шлюб, від якого
є неповнолітня дитина. В 1969 р. вони на сумісні кошти та спільною
працею почали споруджувати будинок у селі, будівництво якого ще не
закінчено. Вартість будинку та веранди, що використовується під
житло, становить 1503 крб. Крім того, вони придбали мотоцикл
"ИЖ-56" вартістю 300 крб., радіолу - 30 крб., пральну машину
"Київ" - 50 крб., баян - 30 крб., газову плиту з балоном - 80 крб.
і двигун до циркулярної пили - 30 крб. Посилаючись на те, що
відповідач добровільно не бажає поділити вказане майно, на яке
вони мають рівне право, позивачка просила визнати за нею право
власності на половину недобудованого будинку, виділивши ту його
частину в натурі, до складу якої входить веранда, загальною
вартістю 922 крб., а також пральну машину, газову плиту з балоном,
а разом майна - на 1052 крб. Решту майна загальною вартістю 962
крб., в тому числі половину будинку, мотоцикл, радіолу, баян,
присудити відповідачеві.В судовому засіданні позивачка просила весь будинок залишити
їй, відповідачеві присудити грошову компенсацію, а решту майна
поділити порівну.Рішенням народного суду Смілянського району Черкаської
області майно поділено між сторонами та присуджено: Г. Ш. -
недобудований будинок, пральну машину, газову плиту з балоном і
радіолу, А. Ш. - мотоцикл "ИЖ-56", баян, двигун до циркулярної
пили та грошову компенсацію в сумі 651 крб.В протесті ставиться питання про скасування рішення суду та
направлення справи на новий розгляд. Постановлюючи рішення про
присудження всього будинку позивачці, народний суд виходив з того,
що будинок недобудований і його поділ можливо здійснити лише так,
щоб одній із сторін присудити грошову компенсацію.Проте зазначені мотиви не можна визнати обгрунтованими. З
матеріалів справи видно, що спірний будинок дійсно недобудований.
Однак ця обставина сама по собі ще не означає, що поділити його
неможливо. Суд же цього питання не перевірив, а висновок про
неможливість поділу зробив за власним розсудом. Відповідачем до
скарги порядком нагляду подані докази про те, що будинок
недобудований лише на 25 %, його поділ можливий і наведені можливі
варіанти поділу.Не можна визнати обгрунтованим і висновок суду щодо вартості
спірного будинку. В рішенні з цього приводу відсутні будь-які
мотиви, чим порушено вимоги ст. 203 ЦПК УРСР ( 1502-06 ). У
матеріалах справи є акт, складений депутатом сільської Ради, в
якому зазначено, що вартість спірного будинку становить 1503 крб.
Очевидно, суд і прийняв саме цей акт до уваги. До скарги порядком
нагляду відповідач додав кошторис про вартість спірних будівель,
складений компетентними особами, з якого видно, що вона дорівнює
4181 крб., тобто майже утричі більше від зазначеної судом.Усі ці документи, додані до скарги порядком нагляду, не були
предметом перевірки й оцінки судом першої інстанції. Крім того,
висновок суду про те, що спірний будинок побудовано подружжям під
час шлюбу на спільні кошти, не можна визнати достатньо
обгрунтованим. Як видно з матеріалів справи і доказів, доданих до
скарги, спірне домоволодіння раніше належало матері відповідача К.
і після її смерті за спадщиною перейшло до відповідача. В
наступному подружжя розібрали старий будинок і на його місці
почали будувати новий. Відповідач зазначає, що в новому
будівництві використано значну кількість будівельного матеріалу із
знесеного будинку, а такі споруди, як льох вартістю 236 крб. і
паркан - 434 крб., залишилися від старого домоволодіння.Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР ( 2006-07 )
майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною
власністю. Кожен з подружжя має рівні права на володіння,
користування і розпорядження цим майном. Проте ст. 24 того ж
Кодексу передбачає, що майно, яке належало кожному з подружжя до
одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку
успадкування, є власністю кожного з них.Отже, зі змісту статей 22 і 24 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР
( 2006-07 ) вбачається, що подружжя мають рівні права лише на
майно, нажите ними під час шлюбу. Те ж майно, що належало кожному
з них до шлюбу або одержане кожним з подружжя під час шлюбу в дар
або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.Якщо на спорудження спірного будинку було використано
будівельний матеріал від будинку, що належав відповідачеві на
правах особистої власності за умов збереження окремих будівель з
домоволодіння, належного відповідачеві, ця обставина повинна
враховуватися при поділі майна між сторонами.
Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР подружжя мають рівні права лише на те майно, яке нажите ними за час шлюбу
Згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР подружжя мають рівні права лише на те майно, яке нажите ними за час шлюбу
525;
Resolution, Excerpt
on August 29, 1972
Document n0003705-72, current version — Adoption on August 29, 1972