Document n0003700-73, current version — Adoption on November 14, 1973

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

У Х В А Л А
14.11.1973

(Витяг)

В. пред'явила позов до Ц. про встановлення батьківства і
стягнення аліментів. Позивачка зазначила, що з 28 квітня 1968 р.
по січень 1969 р. перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних
відносинах, від яких у січні 1969 р. народила дочку. До народження
дитини вони з відповідачем і його матір'ю жили в квартирі Ц. і
вели спільне господарство. Після повернення з пологового будинку
вона також деякий час жила у відповідача, але у зв'язку з
відсутністю необхідних умов змушена була перейти проживати в свою
квартиру. Відповідач відвідував її і дитину протягом трьох
місяців, купував дитині деякі речі, визнавав себе її батьком.
Оскільки відповідач відмовився зареєструвати дитину на себе, В.
просила суд визнати Ц. батьком її дочки та зобов'язати його
сплачувати аліменти на її утримання.
В процесі розгляду справи позивачка уточнила свої позовні
вимоги і пояснила, що була знайома з відповідачем ще до 28 квітня
1968 р., зустрічалася з ним, він приходив до неї на квартиру, а з
28 квітня 1968 р. перейшла жити до нього. Крім того, відповідач
надавав кошти на утримання дитини до серпня 1972 р.
Справа вирішувалася судами неодноразово.
Останнім рішенням судової колегії у цивільних справах
Івано-Франківського обласного суду позов задоволено: Ц. визнано
батьком В.Г. і на її утримання з відповідача стягнуто аліменти у
розмірі 16,5 % заробітної плати до повноліття дитини.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені
рішення і справу повернути на новий розгляд з тих підстав, що
обласний суд порушив вимоги ст. 319 ЦПК УРСР ( 1503-06 ),
безпідставно не взявши до уваги показання свідків, а також вимоги
ст. 62 ЦПК УРСР ( 1501-06 ), бо оцінка показань інших свідків дана
не в сукупності з усіма доказами, що є у справі.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім'ю Української
РСР ( 2006-07 ) при встановленні батьківства суд бере до уваги
спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю
дитини або спільне виховання чи утримання сторонами дитини, або
докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем
батьківства.
Задовольняючи позов, судова колегія обласного суду виходила з
того, що сторони, маючи намір створити сім'ю, жили разом і вели
спільне господарство до народження дитини, а після народження
відповідач визнав себе батьком дитини. Зазначені обставини знайшли
підтвердження в судовому засіданні в показаннях ряду свідків, які
показали, що з весни 1968 р. і до народження дитини позивачка жила
з відповідачем у його квартирі і поводилася як член сім'ї. Вона
купувала продукти, готувала їжу, прала, ходила з відповідачем на
ринок. Мати відповідача хвалила невістку і висловлювала своє
задоволення тим, що син має сім'ю.
Свідок Б. показала, що в зв'язку з хворобою відповідача вона
супроводжувала позивачку у пологовий будинок. Свідок - дільничний
педіатр показала, що навесні 1968 р. її викликали до хворої дитини
В. Вдома з дитиною був відповідач, який назвав себе батьком
дитини. Суд перевірив показання свідка Ю., допитаної в двох перших
засіданнях суду. Ю. показала, що коли вона працювала у медпункті,
відповідач викликав її до хворої В., у якої був токсикоз
вагітності. Наявність сімейних відносин між сторонами підтвердили
в судовому засіданні також свідки З. і Р. Суд дав належну оцінку
показанням свідків з боку відповідача.
Не погодитися з оцінкою суду першої інстанції судова колегія
Верховного Суду УРСР не має підстав.
Посилання у касаційній скарзі на порушення вимог ст. 319 ЦПК
УРСР ( 1503-06 ) матеріалами справи не підтверджується, оскільки
всі докази судом перевірені і належним чином оцінені.
Судова колегія ухвалила: рішення судової колегії у цивільних
справах Івано-Франківського обласного суду залишити без змін, а
касаційну скаргу Ц. - без задоволення.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top