Про встановлення факту визнання батьківства
Determination of the Suprime Court of Ukraine; Excerpt on July 2, 1969
Document n0003700-69, current version — Adoption on July 2, 1969

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР
У Х В А Л А
02.07.1969

(Витяг)
П. звернулася до народного суду з заявою про встановлення
факту визнання батьківства Б. щодо її дитини, яка народилася
15 червня 1968 р. Позивачка посилалась на те, що вона з Б., який
помер 14 листопада 1968 р., перебувала у фактичних шлюбних
відносинах й останній визнавав себе батьком її дитини.
Рішенням народного суду м. Чернігова від 20 лютого 1969 р.
визнано факт, що Б. є батьком Л.П.
Ухвалою судової колегії Чернігівського обласного суду від
11 березня 1969 р. рішення народного суду залишено без зміни.
У протесті заступника Голови Верховного Суду УРСР ставилося
питання про скасування судових рішень та направлення справи на
новий розгляд. Протест підлягав задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 Закону про затвердження Основ законодавства
Союзу РСР та союзних республік про шлюб та сім'ю від 27 червня
1968 р. в разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і
яка визнавала себе її батьком, суд вправі встановити факт визнання
батьківства. Встановлення даного факту породжує юридичні наслідки.
Такі справи згідно з статтями 254, 255 ЦПК ( 1502-06 ) вирішуються
за правилами окремого провадження.
В порушення ст. 3 Закону від 27 червня 1968 р. та статей 274 і
275 ЦПК ( 1502-06 ) народний суд прийняв від П. заяву без
зазначення, для якої мети їй потрібно встановити факт визнання
батьківства, і постановив рішення не про встановлення цього факту,
а про задоволення позову на підставі ст. 16 Основ. Суд також не
зібрав у справі необхідних доказів, чим порушив вимоги статей 15,
30, 62 ЦПК ( 1501-06 ).
Допитані судом свідки не підтвердили факту спільного проживання
позивачки з Б. з 1967 р. по день смерті, а також того, що останній
визнавав своє батьківство та брав участь в утриманні дитини. Проте
для встановлення факту визнання батьківства закон вимагає
наявність двох умов: утримання батьком дитини та визнання ним за
життя свого батьківства. Оскільки суд не зібрав таких даних, то не
було підстав для винесення рішення про задоволення позову.
Незважаючи на наявність вказаних порушень закону, судова
колегія обласного суду рішення народного суду залишила без зміни,
чим порушила вимоги ст. 312 ЦПК ( 1503-06 ).
При новому розгляді справи суд мав з'ясувати, для якої мети
заявниці необхідно встановлення зазначеного факту, викликати до
суду на підставі ст. 255 ЦПК ( 1502-06 ) заінтересованих осіб,
повніше перевірити обгрунтованість вимог про встановлення
вказаного факту і вирішити справу відповідно до статей
274 і 275 ЦПК та ст. 3 Закону про затвердження Основ законодавства
Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю.
На підставі наведеного судова колегія Верховного Суду УРСР
протест заступника Голови Верховного Суду задовольнила, рішення
народного суду м. Чернігова і ухвалу судової колегії
Чернігівського обласного суду скасувала і справу направила до
народного суду на новий розгляд в іншому складі суддів.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 3 (частина 2), 1995 р.



on top