Конвенція з випробувань та клеймування виробів з дорогоцінних металів
Австрія, Фінляндія, Норвегія [...]; Конвенція, Вимоги, Міжнародний документ від 15.11.1972
Документ 998_397, поточна редакція — Підписання від 15.11.1972

                            Конвенція 
з випробувань та клеймування виробів
з дорогоцінних металів

Офіційний переклад
Преамбула
Республіка Австрія, Фінляндська Республіка, Королівство
Норвегія, Португальська Республіка, Королівство Швеція,
Швейцарська Конфедерація та Сполучене Королівство Великої Британії
та Північної Ірландії,
бажаючи сприяти міжнародній торгівлі виробами з дорогоцінних
металів, забезпечуючи водночас захист споживачів, обґрунтований
специфічним характером цих виробів;
беручи до уваги те, що міжнародна гармонізація стандартів,
технічних умов та посібників з методів і процедур випробування та
клеймування виробів з дорогоцінних металів є суттєвим внеском у
вільний рух такої продукції;
беручи до уваги те, що ця гармонізація повинна доповнюватися
взаємним визнанням результатів випробувань та клеймування, і
бажаючи, отже, сприяти співробітництву між їхніми пробірними
службами й відповідними органами влади та підтримувати таке
співробітництво;
звертаючи увагу на те, що від держав - учасниць Конвенції
обов'язкове клеймування не вимагається й що клеймування виробів з
дорогоцінних металів конвенційними клеймами здійснюється на
добровільних засадах,
домовилися про таке:
I. Сфера та порядок застосування
Стаття 1
1. Вироби, які були випробувані та клеймовані вповноваженою
пробірною службою відповідно до положень цієї Конвенції, не
повинні подаватися для подальшого обов'язкового випробування або
клеймування в державі - учасниці Конвенції, що здійснює імпорт. Це
не перешкоджає державі - учасниці Конвенції, що здійснює імпорт,
проводити контрольні випробування відповідно до статті 6.
2. Ніщо в цій Конвенції не вимагає, щоб держава - учасниця
Конвенції надавала дозвіл на імпорт або продаж виробів з
дорогоцінних металів, які не визначено в їхньому національному
законодавстві або які не відповідають їхнім національним
стандартам проби.
Стаття 2
За правилами цієї Конвенції, "вироби з дорогоцінних металів"
означають вироби з платини, золота, паладію, срібла або їхніх
сплавів, визначених у додатку I.
Стаття 3
1. З метою отримання переваг, що випливають з положень
статті 1, вироби з дорогоцінних металів повинні:
a) бути поданими до уповноваженої пробірної служби,
затвердженої відповідно до статті 5;
b) відповідати технічним вимогам цієї Конвенції відповідно до
викладеного в додатку I;
c) бути випробуваними відповідно до правил і порядку дій,
викладених у додатку II;
d) бути клеймованими клеймами, зазначеними в додатку II.
2. Переваги, що випливають зі статті 1, не застосовуються до
виробів з дорогоцінних металів, у яких після клеймування згідно з
порядком, визначеним додатком II, деякі із цих клейм були змінені
або видалені.
Стаття 4
Держави - учасниці Конвенції не зобов'язуються застосовувати
положення пункту 1 статті 1 до виробів з дорогоцінних металів,
які, після подання до уповноваженої пробірної служби та
проходження випробувань та клеймування відповідно до статті 3,
були змінені шляхом унесення додаткових елементів чи в будь-який
інший спосіб.
II. Випробування та санкції
Стаття 5
1. Кожна з держав - учасниць Конвенції повинна визначити один
чи більшу кількість пробірних служб, уповноважених на випробування
та клеймування виробів з дорогоцінних металах відповідно до
порядку, передбаченого в додатку II.
2. Уповноважені пробірні служби повинні відповідати таким
вимогам:
- наявності персоналу та необхідних технічних засобів й
обладнання;
- технічної компетентності й професійної чесності персоналу;
- незалежності керівництва та технічного персоналу
уповноваженої пробірної служби під час виконання вимог Конвенції
від усіх угруповань, груп або осіб, прямо чи опосередковано
заінтересованих у відповідних результатах;
- дотримання персоналом професійної таємниці.
3. Кожна держава - учасниця Конвенції повинна повідомляє
депозитарієві про визначення таких пробірних служб та про їхні
клейма, а також про відкликання уповноваження будь-якого з раніше
визначених пробірних служб. Депозитарій, відповідно, повинен
негайно повідомити пре це всім іншим державам - учасницям
Конвенції.
Стаття 6
Положення цієї Конвенції не повинні перешкоджати державі -
учасниці Конвенції здійснювати контрольні випробування виробів з
дорогоцінних металів, клеймовані клеймами, передбаченими цією
Конвенцією. Подібні випробування не повинні здійснюватися шляхом,
який би неналежним чином перешкоджав імпортові або продажеві
виробів з дорогоцінних металів, клеймованих відповідно до положень
Конвенції.
Стаття 7
Держави - учасниці Конвенції цим уповноважують депозитарій
зареєструвати у Всесвітній організації інтелектуальної власності
(WIPO), відповідно до Паризької Конвенції з охорони промислової
власності ( 995_123 ), описане в додатку II Спільне клеймо
контролю як національне пробірне клеймо кожної з держав - учасниць
Конвенції. Депозитарій повинен діяти так само стосовно держави -
учасниці Конвенції, стосовно якої ця Конвенція набирає чинності в
подальшому або у випадку її приєднання до Конвенції.
Стаття 8
1. Кожна держава - учасниця Конвенції повинна мати й
підтримувати законодавство, яке забороняє від страхом покарання
будь-яку підробку, неналежну зміну або неправильне використання
Спільного клейма контролю, або клейм уповноважених пробірних
служб, зареєстрованих відповідно до пункту 3 статті 5, а також
будь-яку неналежну зміну виробу або зміну чи видалення пробірного
клейма або іменника після нанесення Спільного клейма контролю.
2. Кожна держава - учасниця Конвенції бере на себе
зобов'язання здійснювати відповідно до такого законодавства
розслідування у випадках виявлення чи повідомлення іншою
державою - учасницею Конвенції про достатні докази підробки або
неправильного використання Спільного клейма контролю чи клейм
уповноважених пробірних служб, або забороненої зміни виробу, чи
забороненої зміни або видалення пробірних клейм чи іменників після
нанесення Спільного клейма контролю, або, якщо це більш доцільно,
здійснювати інші відповідні дії.
Стаття 9
1. Якщо держава - учасниця Конвенції, що здійснює імпорт, або
один з її уповноважених пробірних служб має підстави вважати, що
пробірна служба в державі, що експортує, нанесла Спільне клеймо
контролю з недотриманням відповідних положень цієї Конвенції, вона
повинна негайно повідомити про це пробірній службі, куди вироби
були надані для клеймування, та відразу надати всіляку прийнятну
допомогу в розслідуванні справи. Якщо не буде досягнуто
задовільного рішення, кожна зі сторін має право шляхом звернення
до Голови повідомити про цей випадок Постійному комітетові. У
такому випадку Голова повинен скликати засідання Постійного
комітету.
2. Якщо Постійному комітетові згідно з пунктом 1 буде
повідомлено про будь-який випадок для обговорення, Постійний
комітет після заслуховування заінтересованих сторін має право
надати рекомендації стосовно здійснення відповідних дій.
3. Якщо протягом прийнятного часу рекомендації, видані згідно
з пунктом 2, не будуть виконані, або Постійний комітет не видасть
ніяких рекомендацій, держава, що здійснює імпорт, має право, якщо
вважатиме це за необхідне, ввести додаткові заходи з нагляду за
клеймованими відповідною пробірною службою виробами з дорогоцінних
металів, що надходять на її територію, у тому числі має право
тимчасово відмовляти в прийнятті таких виробів. Про ці дії
потрібно негайно повідомляти всім державам - учасницям Конвенції,
а Постійний комітет повинен час від часу їх перевіряти.
4. У випадку виявлення повторних та грубих випадків
неправильного використання Спільного клейма контролю, держава -
учасниця Конвенції, що здійснює імпорт, може тимчасово відмовити в
прийнятті виробів з ідентифікаційним клеймом відповідної пробірної
служби незалежно від того, чи вони були випробувані та клеймовані
відповідно до передбаченого Конвенцією порядку, чи ні. Про такі
випадки держава - учасниця Конвенції, що здійснює імпорт, повинна
негайно повідомити всім іншим державам - учасницям Конвенції, а
Постійний комітет повинен протягом одного місяця провести
засідання з розгляду цього питання.
III. Постійний комітет і внесення змін
Стаття 10
1. Відповідно до цього пункту засновується Постійний комітет,
у якому повинна бути представлена кожна з держав - учасниць
Конвенції. Кожна держава - учасниця Конвенції має один голос.
2. Завданнями Постійного комітету є:
- розгляд та обговорення роботи Конвенції;
- обговорення та, за необхідності, пропозиції про внесення
змін до додатків до цієї Конвенції;
- прийняття рішень з технічних питань, як це передбачено
додатками;
- сприяння й підтримання технічного та адміністративного
співробітництва держав - учасниць Конвенції з питань, що є
предметом цієї Конвенції;
- обговорення заходів з єдиної інтерпретації та застосування
положень цієї Конвенції;
- забезпечення адекватного захисту клейм від підробки та
неналежного використання;
- видача рекомендацій у будь-яких випадках, зазначених в
пункті 2 статті 9, або під час вирішення будь-яких спорів, що
виникли під час роботи цієї Конвенції й були подані на розгляд
Постійного комітету;
- визначення відповідності приготування держави,
заінтересованої в приєднання до цієї Конвенції, вимогам Конвенції
й додатків до неї, та складення із цього приводу звітів для
розгляду Постійним комітетом.
3. Постійний комітет повинен визначити порядок проведення
засідань, у тому числі правила їхнього скликання. Комітет повинен
проводити засідання не рідше, ніж один раз на рік.
4. Відповідно до зазначеного вище пункту 2, Постійний комітет
повинен приймати рішення технічного характеру, як це передбачено
додатками, на підставі одностайності.
5. Постійний комітет має право надавати рекомендації з
будь-яких питань, що стосуються порядку застосування положень цієї
Конвенції, або вносити пропозиції стосовно змін до цієї Конвенції.
Такі рекомендації або пропозиції повинні подаватися депозитарієві,
який повинен повідомляти про них усім державам - учасницям
Конвенції.
Стаття 11
Унесення змін до Конвенції
1. У випадку отримання пропозиції Постійного комітету про
внесення змін до статей Конвенції, або у випадку розгляду
пропозиції про зміну, отриманої від держави - учасниці Конвенції,
депозитарій повинен надати такі пропозиції для ухвали всім
державам - учасницям Конвенції.
2. Якщо протягом трьох місяців з дати подання пропозиції про
зміну згідно з пунктом 1 держава - учасниця Конвенції вимагатиме
проведення переговорів стосовно пропозиції, депозитарій повинен
провести підготовку до їхнього проведення.
3. Якщо зміна до цієї Конвенції буде прийнята всіма
державами - учасницями Конвенції, вона повинна набрати чинності
через місяць після отримання останнього повідомлення про
прийняття, якщо в зміні не передбачено іншої дати. Повідомлення
про прийняття повинні подаватися депозитарієві, який повинен
повідомляти про це всім державам - учасницям Конвенції.
Унесення змін до додатків
1. У випадку подання пропозиції про внесення змін до додатків
до Конвенції Постійним комітетом, депозитарій повинен повідомити
про це всім державам - учасницям Конвенції.
2. Зміни до додатків набирають чинності через шість місяців
після дати повідомлення, зробленого депозитарієм, якщо не будуть
отримані заперечення зі сторони уряду держави - учасниці Конвенції
або якщо в зміні не визначено іншої дати набрання чинності.
IV. Прикінцеві положення
Приєднання
Стаття 12
1. Будь-яка держава, що є членом Організації Об'єднаних Націй
чи будь-якої зі спеціалізованих агенцій, або Міжнародної Агенції з
атомної енергії, або Стороною Статуту Міжнародного суду ООН
( 995_010 ) і здійснила приготування до випробувань та клеймування
виробів з дорогоцінних металів, необхідні для того, щоб
відповідати вимогам Конвенції та додатків до неї, має право на
запрошення держав - учасниць Конвенції, надіслане через
депозитарій, приєднатися до цієї Конвенції.
2. Уряди держав - учасниць Конвенції повинні надіслати
депозитарієві свою відповідь протягом чотирьох місяців після
отримання запиту депозитарію про їхню згоду на надіслання
запрошення. Будь-який уряд, що протягом цього періоду своєї
відповіді не надіслав, уважається таким, що погодився на
надіслання запрошення.
3. Уряди держав - учасниць Конвенції повинні приймати свої
рішення стосовно надіслання запрошення на приєднання держави в
першу чергу на підставі звіту, зазначеного в пункті 2 статті 10.
4. Запрошена держава має право приєднатися до цієї Конвенції
шляхом подання документів на приєднання депозитарієві, який
повинен повідомити про це всім іншим державам - учасницям
Конвенції. Приєднання вважається таким, що набрало чинності, через
три місяці після подання цих документів.
Стаття 13
1. Уряд будь-якої держави, що заснувала Конвенцію чи
приєдналася до неї, має право під час подання документів про
ратифікацію чи приєднання або будь-коли в подальшому письмово
повідомити письмово депозитарієві, що ця Конвенція застосовується
на всій або на частині території держави, визначеної у цій
декларації та за зовнішні відносини якої він відповідає.
Депозитарій повинен повідомити про таку декларацію урядам усіх
інших держав - учасниць Конвенції.
2. Якщо така декларація була подана одночасно з поданням
документів про ратифікацію або приєднання, ця Конвенція повинна
набрати чинності лише на зазначених територіях з тієї самої дати,
коли Конвенція набирає чинності стосовно держави, що подала
декларацію. У всіх інших випадках Конвенція повинна набирати
чинності на таких територіях через три місяці після отримання
декларації депозитарієм.
3. Дія цієї Конвенції на всіх таких територіях або їхній
частині може бути припиненою урядом держави шляхом подання
зазначеної в пункті 1 декларації, за умови, що письмове
повідомлення було надіслано за три місяці депозитарієві, про що
останній повинен повідомити всім іншим державам - учасницям
Конвенції.
Вихід з Конвенції
Стаття 14
Будь-яка держава - учасниця Конвенції має право вийти з цієї
Конвенції за умови подання за дванадцять місяців письмового
повідомлення депозитарієві, про що останній повинен повідомити
всім державам - учасницям Конвенції, або в інші погоджені з
державами - учасницями Конвенції строки. Кожна держава - учасниця
Конвенції бере на себе зобов'язання у випадку виходу з Конвенції
припинити використовувати або накладати Спільне клеймо контролю з
будь-якою метою.
Ратифікація
Стаття 15
1. Ця Конвенція повинна бути ратифікована державами, що її
підписали. Документи про ратифікацію повинні бути надіслані
депозитарієві, який повинен повідомити всім державам, що підписали
цю Конвенцію.
2. Ця Конвенція набирає чинності через чотири місяці після
подання четвертого документу про ратифікацію. Для будь-якої іншої
держави, що підписала Конвенцію, і подала документи про
ратифікацію пізніше, ця Конвенція набирає чинності через два
місяці після дати подання, але не раніше, ніж закінчиться
зазначений вище чотиримісячний строк.
На засвідчення цього Сторони, що підписалися нижче,
уповноважені на це законним чином, підписали цю Конвенцію.
Учинено у Відні 15 листопада 1972 року, в одному примірнику
англійською та французькою мовами, обидва тексти автентичні й
мають однакову силу та повинні зберігатися урядом Швеції, який
повинен розіслати засвідчені копії всім іншим державам, що
підписали та приєдналися до Конвенції.

Додаток I

Визначення та технічні вимоги
1. Визначення
У рамках цієї Конвенції застосовуються такі визначення:
1.1. Дорогоцінні метали
Дорогоцінні метали - платина, золото, (паладій)(*) та срібло.
Платина є найбільш цінним металом, за ним слідують золото,
(паладій)(*) та срібло.
--------------- (*) Застосовується лише після набрання чинності змінами до
додатка II до Конвенції.
1.2. Сплав дорогоцінного металу
Сплав дорогоцінного металу - твердий розчин, що містить
принаймні один дорогоцінний метал.
1.3. Виріб з дорогоцінного металу
Виробом з дорогоцінного металу є будь-яка одиниця ювелірного
виробу, виробу із золота, виробу зі срібла або годинниковий виріб
чи будь-який інший об'єкт, виготовлений повністю або частково з
дорогоцінних металів або їхніх сплавів.
1.4. Проба
Проба - вміст названих дорогоцінних металів, виміряний числом
частин металу в тисячі частин сплаву.
1.5. Стандарт проби
Стандарт проби - мінімальний вміст названих дорогоцінних
металів, виміряний числом частин металу в тисячі частин сплаву.
1.6. Шар (покриття) дорогоцінного металу
Шар або покриття дорогоцінного металу - шар дорогоцінного
металу або сплаву дорогоцінного металу, накладений на весь або на
частину виробу з дорогоцінного металу, наприклад, у результаті
хімічного, електрохімічного, механічного або фізичного процесу.
1.7. Кольорові метали
Кольорові метали - усі метали за винятком платини, золота,
(паладію)(**) та срібла.
---------------- (*) Застосовується лише після набрання чинності змінами до
додатка II до Конвенції.
2. Технічні вимоги
2.1. Конвенція не поширюється на:
a) вироби, виготовлені зі сплавів, проба яких є меншою, ніж
850 Й для платини, 375 Й для золота, (500 Й для паладію)(*) та
800 Й для срібла;
---------------- (*) Див пункт 2 статті 1 цієї Конвенції.
b) будь-який виріб, призначений до використання для медичних,
стоматологічних, ветеринарних, наукових або технічних цілей;
c) законні платіжні кошти;
d) частини напівфабрикатів і незавершені напівфабрикати
(наприклад, металеві деталі або поверхневе покриття);
e) сировинні матеріали, наприклад, бруски, платівки, дріт і
трубки;
f) вироби з кольорових металів, покриті дорогоцінним металом;
g) будь-який інший об'єкт за рішенням Постійного комітету.
Вироби, зазначені в наведених вище підпунктах "a"-"g", не
можуть відповідно бути клеймованими Загальним клеймом контролю.
2.2. Стандарти проби, що використовуються в рамках
Конвенції(*)
для платини: 999, 950, 900, 850
для золота: 999, 916,750, 585, 375
(для паладію: 999, 950, 500)(*)
для срібла: 999, 925, 830, 800
--------------- (*) Застосовується лише після набрання чинності змінами до
додатка II до Конвенції.
2.2.1. Постійним комітетом можуть бути прийняті інші
стандарти проби залежно від міжнародних досягнень.
2.3. Допуск
2.3.1. Негативний допуск проби стосовно зазначеного на виробі
стандарту проби не допускається.
2.3.2. Постійним комітетом установлюються окремі правила
спеціальних методів виробництва.
2.4. Використання припою
2.4.1. Припій може використовуватися лише з метою з'єднання
деталей. Стандарт проби припою повинен, у принципі, бути таким
самим, як і стандарт проби виробу.
2.4.2. Практичні винятки із цього принципу та інші методи
з'єднання визначаються Постійним комітетом.
2.5. Використання деталей з кольорових металів
2.5.1. Використання деталей з кольорових металів у виробах з
дорогоцінних металів забороняється, за винятком таких випадків:
a) коли рухомі частини механічних олівців, наручних та
настінних годинників, унутрішніх механізмів освітлювальних
приладів та подібних механізмів, де використання дорогоцінних
металів є недоцільним з технічних міркувань;
b) коли леза ножів та аналогічні деталі відкривачів пляшок,
штопорів та інших виробів, де використання дорогоцінних металів є
недоцільним з технічних міркувань;
c) пружини;
d) дріт для з'єднання срібних кілець;
e) шпильки срібних брошок.
Інші винятки встановлюються Постійним комітетом.
2.5.2. Правила з'єднання деталей з кольорових металів,
дозволених до використання пунктом 2.5.1, з деталями з
дорогоцінних металів установлюються Постійним комітетом.
2.5.3. На деталях з кольорових металів там, де це можливо,
потрібно вибивати чи гравіювати слово "METAL" або специфічне
позначення металу; там, де це неможливо, зазначені деталі повинні
чітко відрізнятися від дорогоцінного металу за кольором. Ці вимоги
не застосовуються до рухомих деталей механізмів наручних або
настінних годинників. Кольорові метали не повинні
використовуватися з метою посилення конструкції, збільшення ваги
або наповнення.
2.6. Використання неметалевих матеріалів
Використання неметалевих матеріалів дозволяється за умови, що
вони чітко відмінні від дорогоцінного металу, не мають покриття
або не фарбовані для набуття схожості з дорогоцінними металами, а
також якщо видні межі їхнього поширення. Постійному комітетові
надається право встановлювати подальші деталі.
2.7. Покриття на виробах із дорогоцінних металів
Покриття з дорогоцінних металів повинні мати принаймні таку
саму пробу, як і сам виріб чи більш дорогоцінний метал.
2.7.1. Постійний комітет визначає перелік дозволених
покриттів.

Додаток II

Контроль
уповноваженої(-их) пробірної(-их) служби (служб)

1. Загальні положення
Уповноважена(-і) пробірна(-і) служба(-и) (далі - пробірна
служба) повинна(-ні) визначити, чи подані на клеймування Загальним
клеймом контролю вироби з дорогоцінних металів відповідають умовам
додатка I до Конвенції.
1.1. Якщо пробірною службою буде встановлено, що виріб
укомплектований усіма своїми металевими частинами та якщо він
відповідає умовам додатка I до цієї Конвенції, пробірна служба
повинна, на вимогу, клеймувати виріб власним клеймом пробірної
служби та Загальним клеймом контролю. У випадках, коли накладено
Загальне клеймо контролю, пробірна служба повинна перш, ніж виріб
вийде за її межі, переконатися, що виріб клеймовано повністю
відповідно до вимог наступного пункту.
2. Методи аналізу
Пробірна служба під час випробування виробів з дорогоцінних
металів повинна використовувати будь-який із санкціонованих
методів аналізу, перерахованих в додатку I. Постійний комітет має
право змінити цей перелік відповідно до подальших досягнень. Для
оцінки однорідності партії можуть бути використані інші методи
випробувань.
3. Відбір проб
Кількість виробів, відібраних від партії, й кількість проб,
відібраних від цих виробів для випробування та аналізу, повинна
бути достатньою для визначення однорідності партії й упевнення, що
всі частини всіх виробів, проконтрольованих у партії, відповідають
установленому стандартові проби. Правила відбору проб
установлюються Постійним комітетом.
4. Клеймування
На вироби, що відповідають критеріям додатка I, необхідно
нанести принаймні такі клейма:
a) зареєстроване клеймо відповідності, що відповідає описові
в пункті 4.2;
b) клеймо пробірної служби;
c) Загальне клеймо контролю, що відповідає описові в
пункті 4.3, а також
d) відповідне клеймо проби, вираженої арабськими цифрами.
Клейма "b" та "c" повинні клеймуватися на виробі пробірною
службою.
Клейма "a" та "d" можуть накладатися на виріб методом
штампування, відливання або гравіювання.
Там, де можливо, усі клейма повинні розміщуватися в
безпосередній близькості одне до одного.
Інші клейма, які не можуть бути сплутаними із зазначеними
вище клеймами, дозволяється використовувати як додаткові клейма.
4.1. Постійний комітет може приймати рішення про інші методи
клеймування виробів.
4.2. Клеймо відповідності, зазначене в підпункті "a"
пункту 4, повинно бути зареєстрованим в офіційному реєстрі
держави - учасниці Конвенції та (або) в одній з її пробірних
служб, на території якої випробовується цей виріб.
4.3. Загальне клеймо контролю повинно складатися з випуклого
зображення ваг разом із вираженим арабськими цифрами числом, що
зазначає стандарт проби виробу в частках на тисячу на хвилястому
фоні, оточених щитом, який зазначає характер дорогоцінного металу
таким чином:
( 998_a397 )
--------------- (*) Повинно застосовуватися лише після набрання чинності
змінами до статті 2 Конвенції.
4.3.1. Можуть бути представлені всі стандарти проби,
зареєстровані Постійним комітетом.
4.3.2. Усі схвалені розміри Загального клейма контролю
перераховані в доповненні 2. Цей перелік може бути змінений
Постійним комітетом.
4.4. Вироби, що складаються більше, ніж з одного сплаву
одного й того самого дорогоцінного металу. Якщо виріб складається
з різних сплавів одного й того самого дорогоцінного металу,
накладені клеймо проби та Загальне клеймо контролю повинні
відповідати найнижчій пробі, присутній у виробі. Винятки можуть
установлюватися Постійним комітетом.
4.5. Вироби, що складаються із частин.
Якщо виріб складається із частин, легко роз'ємних або
з'єднаних шарнірним способом, зазначені вище клейма повинні
накладатися на головну частину виробу. Там, де це можливо,
Загальне клеймо контролю повинно накладатися також на менші
частини.
4.6. Вироби, що складаються зі сплавів різних дорогоцінних
металів.
4.6.1. Якщо виріб складається зі сплавів різних дорогоцінних
металів та якщо колір і межі кожного сплаву чітко видимі, клейма,
зазначені в підпунктах "a", "b", "c" та "d" пункту 4, повинні
накладатися на сплав одного з дорогоцінних металів, а Загальне
клеймо - на інший(-і).
4.6.2. Якщо виріб складається зі сплавів різних дорогоцінних
металів та якщо колір і межі кожного зі сплавів не видимі, клейма,
зазначені в підпунктах "a", "b", "c" та "d" пункту 4, повинні
накладатися на найменш дорогоцінний метал. Загальне клеймо
контролю, що стосується більш дорогоцінних металів, наноситися не
може.
4.6.3. Винятки із зазначених вище правил, обґрунтовані
технічними причинами, визначаються Постійним комітетом.

Доповнення I

Методи аналізу
та інші методи випробування

Випробування виробів з дорогоцінних металів, наданих для
клеймування Загальним клеймом контролю, складаються з двох етапів:
1. оцінки однорідності партії й
2. визначення проби сплаву.
1. Гомогенність партії може бути визначена одним з таких
методів випробування:
a) випробування на пробірному камені;
b) випробування методом рентгенівської спектроскопії, а також
c) аналізу залишків матеріалу, зібраних від декількох
предметів, відібраних від партії.
2. Проба вмісту дорогоцінного металу визначається одним з
таких санкціонованих методів аналізу:
Платина: Гравіметричним методом після осадження
гексахлорплатинату діамонію (документ EN 31210/ISO
11210:1995) Гравіметричним методом шляхом відновлення
із хлоридом ртуті (документ EN 31489/ISO 11489:1995)
Спектрометричним методом (розчин з індукційно
зв'язаною плазмою) (документ pr EN 31494/ISO/DIS
11494) Атомним абсорбуванням (документ ISO/WD 11492)
Золото: Методом купеляції (документ EN 31426/ISO 11426:1997)
Спектрометричним методом (розчин з індукційно
зв'язаною плазмою) (документ ISO/WD 11493)
(Паладій: Гравіметричним визначенням з діметилгліоксимом
(документ EN 31490/ISO 11490:1995) Спектрометричним
методом (розчин з індукційно зв'язаною плазмою)
(документ EN 31495/ISO/DIS 11495))(*)
Срібло: Волюмометричним (потенціометричним) методом з
використанням бромиду калію (документ EN 31427/ISO
11427:1993(**)) Волюмометричним (потенціометричним)
методом з використанням хлориду натрію або хлориду
калію (документ ISO 13756:1997)
--------------- (*) Повинно застосовуватися лише після набрання чинності
змінами до статті 2 Конвенції.
(**) Змінений технічним виправленням 1:1994: "Пункт 4.2:
Бромід калію, розчин, c(KBr) = 0,1 моль/л"

Доповнення II

Розміри
Загальних клейм контролю

Розміри (висота) Загального клейма контролю дорівнюють:
для платини: не менше, ніж 0,75 мм
для золота: - 1,5 мм
- 1,0 мм
- 0,75 мм
- 0,5 мм
(для не менше, ніж 0,75 мм)(*) паладію:
для срібла: - 4,0 мм
- 2,0 мм
- 1,5 мм
- 1,0 мм
- 0,75 мм
--------------- (*) Повинно застосовуватися лише після набрання чинності
змінами до статті 2 Конвенції.



вгору