Міжнародна конвенція про арешт суден 1999 року (укр/рос)
ООН, Міжнародна морська організація; Конвенція, Міжнародний документ від 12.03.1999
Документ 995_700, поточна редакція — Підписання від 12.03.1999

                       Міжнародна конвенція 
про арешт суден 1999 року (*)
(укр/рос)
Женева, 12 березня 1999 року

_______________
(*) Переклад Конвенції з англійської мови українською мовою
виконаний автором і не може вважатися чи використовуватися як
офіційний переклад або інший переклад, наближений до офіційного
тексту.
Держави - Учасниці цієї Конвенції,
Визнаючи бажаним сприяння гармонічному та впорядкованому
розвитку світової морської торгівлі,
Будучи переконаними у необхідності прийняття правового
документа, який передбачає міжнародну уніфікацію по відношенню до
арешту суден з урахуванням останніх змін у відповідних сферах,
Погодилися про таке:
Стаття 1
Дефініції
Для цілей цієї Конвенції:
1. "Морська вимога" означає вимогу, яка виникає у зв'язку із
одним чи декількома такими обставинами:
a) заподіяння збитків чи шкоди при експлуатації судна;
b) смерть або заподіяння тілесних пошкоджень на суші або на
воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна;
c) рятувальні операції чи будь-яка угода про рятування, у
тому ж числі, якщо вона встановлюється, спеціальна компенсація у
випадку здійснення рятувальних операцій по відношенню до судна,
яке само за собою чи його вантаж спричинили загрозу заподіяння
шкоди навколишньому середовищу;
d) шкода, заподіяна судном навколишньому середовищу,
узбережжю чи пов'язаним із ними інтересам, або загроза заподіяння
такої шкоди; заходи, які застосовуються для запобігання, зменшення
чи усунення такої шкоди; компенсація за таку шкоду; витрати на
розумні заходи з відновлення навколишнього середовища, які були
фактично прийняті чи повинні бути прийняті; збитки, які були
понесені чи, ймовірно, будуть понесені третіми особами у зв'язку
із такою шкодою; і шкода, витрати чи збитки, які є аналогічними за
своїм характером тим, що вказані в цьому підпункті (d);
e) витрати або видатки по відношенню до підіймання,
видалення, відновлення, знищення чи знешкодження судна, яке
затонуло, перетворилося в уламки, сіло на мілину або покинуто, у
тому числі все, що знаходиться чи знаходилось на борту такого
судна, і витрати або видатки, які стосуються зберігання кинутого
судна і утримання його екіпажу;
f) будь-який договір, який має відношення до використання
судна або договір оренди судна на умовах чартеру або інших умовах;
g) будь-який договір перевезення вантажу чи договір
перевезення пасажирів на судні на умовах чартеру або іншим
способом;
h) втрата чи пошкодження вантажу, який перевозиться на судні
(у тому ж числі багажу) або шкода, яка заподіяна у зв'язку із
такими вантажами;
i) загальна аварія;
j) буксирування;
k) лоцманське проведення;
l) постачання судна товарами, матеріалами, харчами, паливом,
устаткуванням (у тому числі контейнерами) чи подання послуг судну
у цілях експлуатації судна, управління їм, його збереженням або
утриманням;
m) будівництво, модернізація, ремонт, переобладнання чи
спорядження судна;
n) збори в порту, каналах, доках, гаванях та інші водні збори
і витрати;
o) заробітна плата і інші суми, які припадають капітану,
командному складу судна та іншим членам екіпажу судна у зв'язку з
їх роботою на судні, у тому ж числі витрати на репатріацію і
внески з соціального страхування, які виплачуються від їх імені;
p) дисбурсментські витрати, які понесені від імені судна чи
його власників;
q) страхові премії (включаючи внески за взаємним
страхуванням) стосовно судна, які сплачуються судновласником чи
фрахтувальником за димайз-чартером або від їх імені;
r) будь-яка комісійна, брокерська або агентська винагорода,
що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником
за димайз-чартером, чи від їх імені;
s) будь-який спір про право власності на судно або володіння
ним;
t) будь-який спір між двома або кількома власниками судна
щодо використання судна або розподілення прибутку;
u) застава або іпотека ("hypotheque") або обтяження судна
того ж характеру;
v) будь-який спір, що виникає з договору купівлі-продажу
судна.
2. "Арешт" означає будь-яке затримання або обмеження у
пересуванні судна за розпорядженням Суду для забезпечення морської
вимоги, за винятком затримання судна, яке здійснюється для
приведення до виконання рішення суду або іншого виконавчого
документа.
3. "Особа" означає будь-яку фізичну особу або комерційне
партнерство або будь-яку особу публічного чи приватного права,
корпорацію чи ні, в тому ж числі Державу або будь-яку її
конституйовану складову частину.
4. "Особа, яка має вимогу", означає будь-яку особу, яка
заявляє морську вимогу.
5. "Суд" означає будь-яку компетентну судову владу Держави.
Стаття 2
Повноваження на арешт
1. Судно може бути арештоване чи звільнене від арешту тільки
за постановою Суду Держави-Учасниці, в якій накладається арешт.
2. Судно може бути арештоване тільки за морською вимогою, але
не за будь-якою іншою вимогою.
3. Судно може бути арештоване з метою отримання забезпечення
незалежно від того, що згідно із застереженням про юрисдикцію чи
арбітражним застереженням, передбаченими відповідним договором чи
іншим чином, морська вимога, за якої накладається арешт, повинна
розглядатися в суді Держави іншої, ніж держава, у якій
накладається арешт, або в арбітражі, або згідно з законом іншої
держави.
4. За умови додержання положень цієї Конвенції процедура
арешту судна чи його звільнення від арешту регулюється законом
Держави, в якій арешт накладений чи запитан.
Стаття 3
Здійснення права на арешт
1. Арешт будь-якого судна, щодо якого заявляється морська
вимога, допускається у випадку, якщо:
a) особа, якій судно належало на праві власності в момент
виникнення морської вимоги, є відповідальна за такою вимогою і є
власником судна, коли арешт був накладений; або
b) фрахтувальник судна за димайз-чартером в момент виникнення
морської вимоги є відповідальним за такою вимогою і є
фрахтувальником за димайз-чартером або власником судна при
накладенні арешту; або
c) ця вимога базується на заставі судна чи морської іпотеки
судна чи обтяженні судна того ж характеру; або
d) вимога стосується права власності на судно чи володіння
ним; або
e) вимога надається до власника, фрахтувальника за
димайз-чартером, управителя або оператора судна і забезпечується
морською привілейованою вимогою, яка встановлена чи виникла згідно
закону Держави, в якій арешт запитан.
2. Дозволяється арешт також будь-якого іншого судна чи
будь-яких інших суден, котрі при накладені арешту належать особі,
яка є відповідальною за морською вимогою і яка в момент виникнення
вимоги була:
a) власником судна, стосовно якого виникла морська вимога;
або
b) фрахтувальником за димайз-чартером, тайм-чартером чи
рейсовим чартером такого судна.
Це положення не застосовується до вимог про право власності
на судно чи володіння ним.
3. Незалежно від положень пунктів 1 і 2 цієї статті арешт
судна, яке не належить особі, яка є відповідальною за вимогою,
дозволяється лише у випадку, якщо у відповідності з законом
Держави, в якій запрошується арешт, судове рішення, яке було
винесене за такою вимогою, може бути виконано стосовно такого
судна шляхом продажу його за рішенням суду чи примусового продажу.
Стаття 4
Звільнення від арешту
1. Арештоване судно звільняється від арешту за умови надання
достатнього забезпечення у задовільній формі, за винятком
випадків, якщо судно було арештоване за будь-якою із морських
вимог, перелічених у підпунктах (s) і (t) пункту 1 статті 1. В
таких випадках суд може дозволити особі, у володінні якої
знаходиться судно, продовжувати використання судна за умови
надання такою особою достатнього забезпечення чи іншим чином
вирішити питання про використання судна у період арешту.
2. При відсутності угоди сторін про розмір і форму
забезпечення суд визначає його форму і розмір, який не перевищує
вартості арештованого судна.
3. Будь-яке прохання про звільнення судна від арешту у
зв'язку із наданням забезпечення не визначає визнання
відповідальності, відмову від будь-яких засобів захисту чи від
права на обмеження відповідальності.
4. У випадку, якщо судно було заарештоване у Державі, яка не
є Державою-Учасницею, і не звільняється від арешту, незважаючи на
надання забезпечення стосовно такого судна за тією ж вимогою у
Державі-Учасниці, таке забезпечення належить звільненню у
відповідності з розпорядженням Суду Держави-Учасниці при зверненні
до нього.
5. У випадку, якщо у Державі, яка не є Державою-Учасницею,
судно звільняється при наданні задовільного забезпечення щодо
такого судна, будь-яке забезпечення, яке було надано у
Державі-Учасниці за тією ж вимогою, належить звільненню у
відповідності з розпорядженням Суду у тій частині, в якій
загальний розмір забезпечення, яке було надане в двох Державах,
перевищує:
a) розмір вимоги, за якою судно було заарештовано, або
b) вартість судна, у залежності від того, що із них менше.
Проте розпорядження про таке звільнення постановлюється лише
у випадку, якщо забезпечення, яке було надане у Державі, яка не є
Державою-Учасницею, фактично доступне для особи, яка має вимогу, і
може вільно переказуватися.
6. У випадку, якщо забезпечення було надане у відповідності з
пунктом 1 цієї статті, особа, яка надала таке забезпечення, може у
будь-який час звернутися до суду з проханням про зменшення, зміну
чи анулювання такого забезпечення.
Стаття 5
Право на подальший арешт і багаторазовий арешт
1. У випадку, якщо у будь-якій Державі судно вже було
арештовано і звільнено від арешту чи забезпечення стосовно такого
судна вже було надано для забезпечення морської вимоги, таке судно
у подальшому не може бути арештовано знову чи арештовано за тією ж
морською вимогою, якщо тільки:
a) характер чи розмір забезпечення у відношенні такого судна,
вже наданого за тією ж вимогою, є недостатнім при умові, що
загальний розмір забезпечення не може перевищувати вартості судна;
або
b) особа, яка надала забезпечення, не може чи, напевно, не
зможе виконати свої зобов'язання повністю чи частково; або
c) арештоване судно чи надане забезпечення звільнено:
i) за проханням чи за згодою особи, яка має вимогу, і при
наявності розумних підстав для такого прохання чи згоди; або
ii) у зв'язку із неможливістю особи, яка має вимогу,
перешкодити звільненню судна шляхом застосування розумних засобів.
2. Будь-яке інше судно, яке могло б бути заарештоване за тією
ж морською вимогою, не підлягає арешту, якщо тільки:
a) характер чи розмір забезпечення, вже наданого за тією ж
вимогою, є недостатнім; або
b) застосовуються положення підпунктів (b) або (c) пункту 1
цієї статті.
3. "Звільнення" для цілей цієї статті не застосовується до
будь-якого незаконного звільнення судна від арешту чи незаконного
ухилення судна від арешту.
Стаття 6
Захист власників і фрахтувальників за димайз-чартером
арештованих суден
1. Суд може як умову арешту судна чи продовження раніше
накладеного арешту зобов'язати особу, яка вимагає арешту судна чи
домоглася накладення арешту, надати забезпечення такого характеру,
у такому розмірі і за такими умовами, які можуть бути визначені
цим Судом, за будь-які збитки, котрі можуть бути заподіяні
відповідачу у результаті арешту і за які така особа може бути
визнана відповідальною, в тому числі, але не обмежуючись цим, за
такі збитки чи шкоду, які можуть бути заподіяні в результаті:
a) незаконного чи невиправданого арешту; чи
b) надмірно витребуваного і представленого забезпечення.
2. Суди Держави, в якій накладений арешт, мають юрисдикцію
визначати розмір відповідальності, якщо вона виникає, особи, яка
заявила вимогу, за збитки чи шкоду, заподіяні у результаті арешту
судна, в тому числі, але не обмежуючись цим, за такі збитки чи
шкоду, які можуть бути заподіяні у результаті:
a) незаконного чи невиправданого арешту; або
b) надмірно витребуваного і наданого забезпечення.
3. Відповідальність, якщо вона виникає, особи, яка заявила
вимогу, у відповідності з пунктом 2 цієї статті, встановлюється на
підставі закону Держави, у якій був накладений арешт.
4. У випадку, якщо Суд у іншій Державі чи арбітраж повинен
розглядати справу по суті згідно з положеннями статті 7, розгляд
стосовно відповідальності особи, яка заявила вимогу згідно пункту
2 цієї статті, може бути призупинено до постановлення рішення по
суті.
5. У випадку, якщо у відповідності із пунктом 1 цієї статті
було надане забезпечення, особа, яка його надала, може в будь-який
час звернутися до Суду з проханням про зменшення, зміну чи
анулювання такого забезпечення.
Стаття 7
Юрисдикція стосовно розгляду справи по суті
1. Суди Держави, у якій був накладений арешт на судно чи було
надане забезпечення для звільнення судна від арешту, мають
юрисдикцію виносити рішення по суті, якщо тільки сторони належним
чином не погодять або не погодили передачу спору на розгляд суду
іншої Держави, який є компетентним розглядати справу по суті, чи
арбітражу.
2. Незалежно від положень пункту 1 цієї статті Суди Держави,
у якій був накладений арешт на судно чи було надане забезпечення
для звільнення судна від арешту, можуть відмовитися здійснювати
таку юрисдикцію, у випадку, якщо відмова дозволяється законом
такої Держави і Суд іншої Держави визнає себе компетентним
розглядати справу по суті.
3. У випадку, якщо Суд Держави, в якій був накладений арешт
на судно чи було надане забезпечення для звільнення судна від
арешту:
a) не має юрисдикцію виносити рішення по суті; чи
b) відмовився здійснювати юрисдикцію у відповідності з
положеннями пункту 2 цієї статті, такий Суд може встановлювати і
при наявності прохання встановлює строк, протягом якого особа, яка
має вимогу, порушує провадження у компетентному Суді чи арбітражі.
4. У випадку, якщо провадження не порушується протягом
строку, встановленого у відповідності з пунктом 3 цієї статті, при
наявності прохання виноситься розпорядження про звільнення
арештованого судна чи наданого забезпечення.
5. У випадку, якщо провадження порушується протягом часу,
встановленого у відповідності з пунктом 3 цієї статті, або
провадження порушується у компетентному суді чи арбітражі іншої
Держави при відсутності такого строку, будь-яке остаточне рішення,
яке виноситься за результатами провадження, визнається і
виконується стосовно арештованого судна чи забезпечення, яке
надане для запобігання арешту судна чи його звільнення, при умові,
якщо:
a) відповідачу було направлено належне повідомлення про таке
провадження і надана розумна можливість представити справу для
захисту; і
b) таке визнання не протирічить публічному порядку.
6. Ніщо, що міститься в положеннях пункту 5 цієї статті, не
обмежує силу дії рішення, яке було постановлене іноземним Судом чи
іноземним арбітражем у відповідності з законом Держави, у якій був
накладений арешт на судно чи надане забезпечення для його
звільнення.
Стаття 8
Застосування
1. Ця Конвенція застосовується до будь-якого судна у межах
юрисдикції будь-якої Держави-Учасниці, незалежно від того, чи
плаває таке судно під прапором Держави-Учасниці чи ні.
2. Ця Конвенція не застосовується до військових кораблів,
військово-допоміжних суден і інших суден, які належать Державі чи
експлуатуються нею і використовуються у даний час тільки для
державної некомерційної служби.
3. Ця Конвенція не зачіпає будь-яких прав чи повноважень,
якими наділені будь-який уряд чи його департаменти, будь-яка
публічна, докова чи портова влада у відповідності з будь-якою
міжнародною конвенцією чи будь-яким національним законом чи
правилами, затримувати чи іншим чином перешкоджати відплиттю
будь-якого судна у межах їх юрисдикції.
4. Ця Конвенція не торкається права будь-якої Держави чи Суда
приймати рішення по відношенню до всього майна боржника.
5. Ніщо в цій Конвенції не торкається застосування
міжнародних конвенцій, які передбачають обмеження відповідальності
чи національного законодавства, яке запроваджує їх у силу в
Державі, в якій накладається арешт.
6. Ніщо в цій Конвенції не змінює і не торкається чинних у
Державах-Учасницях правових нормах, які стосуються арешту
будь-якого судна, яке фізично знаходиться у межах юрисдикції
держави його прапору, за вимогами особи, яка має постійне місце
проживання чи місце основної діяльності в такій Державі, чи
будь-якої іншої особи, до якої вимога перейшла від такої особи в
порядку суброгації, уступки чи іншим чином.
Стаття 9
Невиникнення морських привілейованих вимог
Ніщо в цій Конвенції не розглядається як підстава для
виникнення морської привілейованої вимоги.
Стаття 10
Застереження
1. Будь-яка Держава може при підписанні, ратифікації,
прийнятті, затвердженні чи приєднанні або в будь-який час після
цього зарезервувати за собою право виключити із сфери застосування
цієї Конвенції будь-яке або всі наступні обставини:
a) судна, які не є морськими суднами;
b) судна, які не плавають під прапором Держави-Учасниці;
c) вимоги у відповідності з підпунктом (s) пункту 1 статті 1.
2. Держава, яка є також Державою-Учасницею відповідного
Договору про судноплавство по внутрішнім водним шляхам, може
заявити при підписанні, ратифікації, прийнятті чи затвердженні
цієї Конвенції чи приєднанні до неї, що положення про юрисдикцію,
визнанні та виконанні судових рішень, передбачені в таких
договорах, мають переважну силу перед положеннями, які містяться у
статті 7 цієї Конвенції.
Стаття 11
Депозитарій
Ця Конвенція здається на зберігання Генеральному Секретарю
Організації Об'єднаних Націй.
Стаття 12
Підписання, ратифікація, прийняття,
затвердження і приєднання
1. Ця Конвенція відкрита для підписання будь-якою Державою в
Центральних установах Організації Об'єднаних Націй в Нью-Йорку з 1
вересня 1999 року по 31 серпня 2000 року і після цього залишається
відкритою для приєднання.
2. Держави можуть висловити свою згоду бути зв'язаною цією
Конвенцією шляхом:
a) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття чи
затвердження; чи
b) підписання з застереженням про ратифікацію, прийняття чи
затвердження з наступною ратифікацією, прийняттям чи
затвердженням; або
c) приєднанням.
3. Ратифікація, прийняття, затвердження чи приєднання
здійснюється шляхом здавання відповідного документа на зберігання
депозитарію.
Стаття 13
Держава, яка має більш ніж одну правову систему
1. У випадку, якщо Держава має дві чи декілька територіальних
одиниць, в яких застосовуються різні правові системи стосовно
питань, які відносяться до цієї Конвенції, вона може при
підписанні, ратифікації, прийнятті, затвердженні чи приєднанні
зробити заяву про те, що ця Конвенція поширюється на всі його
територіальні одиниці чи тільки на одну або деякі з них, і може у
будь-який час вносити зміни в цю заяву шляхом надання іншої заяви.
2. Про будь-яку таку заяву повідомляється депозитарій, і в
ньому прямо вказуються територіальні одиниці, до яких
застосовується Конвенція.
3. Стосовно Держави-Учасниці, яка має дві чи більше правових
систем щодо арешту суден, які діють у різних територіальних
одиницях, посилання на Суд Держави і закон Держави, які містяться
в цій Конвенції відповідно розуміються відносними до Суду
відповідної територіальної одиниці цієї Держави і закону
відповідної територіальної одиниці цієї Держави.
Стаття 14
Набуття чинності
1. Ця Конвенція набуває чинності через шість місяців після
дати, на яку 10 держав виявлять свою згоду бути зв'язаними нею.
2. Для Держави, яка виявила свою згоду бути зв'язаною цією
Конвенцією після виконання умов для набуття нею чинності, така
згода дістане сили через три місяці після дати виявлення такої
згоди.
Стаття 15
Перегляд та внесення поправок
1. Конференція Держав-Учасниць для перегляду чи внесення
поправок до цієї Конвенції скликається Генеральним Секретарем
Організації Об'єднаних Націй за проханням однієї третини
Держав-Учасниць.
2. Будь-яка згода бути зв'язаною цією Конвенцією, яка
висловлена після дати набуття чинності поправки до цієї Конвенції,
вважається, що має відношення до Конвенції з поправкою.
Стаття 16
Денонсація
1. Будь-яка Держава-Учасниця може денонсувати цю Конвенцію в
будь-який час після дати набуття сили цієї Конвенції для цієї
Держави.
2. Денонсація здійснюється шляхом передачі на зберігання
депозитарію документа про денонсацію.
3. Денонсація набуває чинності через один рік чи такий більш
тривалий період часу, який може бути вказаний в документі про
денонсацію, після отримання депозитарієм документа про денонсацію.
Стаття 17
Мови
Ця Конвенція складена в одному дійсному примірнику
англійською, арабською, іспанською, китайською, російською і
французькою мовами, до того ж усі тексти є рівно автентичними.
ВЧИНЕНО у Женеві дванадцятого березня одна тисяча дев'ятсот
дев'яносто дев'ятого року.
НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.
Международная конвенция
об аресте судов 1999 года
(Женева, 12 марта 1999 года)

Государства - участники настоящей Конвенции,

признавая желательным содействовать гармоничному и
упорядоченному развитию мировой морской торговли, будучи убеждены в необходимости принятия правового документа,
предусматривающего международную унификацию в отношении ареста
судов с учетом последних изменений в соответствующих областях, согласились о нижеследующем:
Статья 1
Определения
Для целей настоящей Конвенции: 1. "Морское требование" означает требование, возникающее в
связи с одним или несколькими следующими обстоятельствами: a) причинение убытков или ущерба при эксплуатации судна; b) смерть или причинение телесных повреждений на суше либо на
воде в прямой связи с эксплуатацией судна; c) спасательные операции или любое соглашение о спасании, в
том числе специальная компенсация, в случае, если она
устанавливается, при осуществлении спасательных операций в
отношении судна, которое само по себе или его груз создавали
угрозу причинения ущерба окружающей среде; d) ущерб, причиненный судном окружающей среде, побережью или
связанным с ними интересам, либо угроза причинения такого ущерба;
меры, принимаемые для предотвращения, уменьшения или устранения
такого ущерба; компенсация за такой ущерб; расходы на разумные
меры по восстановлению окружающей среды, которые были фактически
приняты или должны быть приняты; убытки, которые были понесены
или, вероятно, будут понесены третьими лицами в связи с таким
ущербом; и ущерб, расходы или убытки, аналогичные по своему
характеру тем, которые указаны в настоящем подпункте "d"; e) издержки или расходы в отношении подъема, удаления,
восстановления, уничтожения или обезвреживания судна, которое
затонуло, превратилось в обломки, село на мель или покинуто, в том
числе все, что находится или находилось на борту такого судна, и
издержки или расходы в отношении сохранения покинутого судна и
содержания его экипажа; f) любой договор использования судна или договор аренды судна
на условиях чартера либо иным образом; g) любой договор перевозки грузов или договор перевозки
пассажиров на судне на условиях чартера либо иным образом; h) утрата или повреждение перевозимых на судне грузов (в том
числе багажа) или ущерб, причиненный в связи с такими грузами; i) общая авария; j) буксировка; k) лоцманская проводка; l) снабжение судна грузами, материалами, продовольствием,
топливом, оборудованием (в том числе контейнерами) или оказание
услуг судну в целях эксплуатации судна, управления им, его
сохранения либо содержания; m) строительство, модернизация, ремонт, переоборудование или
оснащение судна; n) портовые и канальные сборы, сборы в доках, гаванях и на
других судоходных путях; o) заработная плата и другие суммы, причитающиеся капитану,
командному составу судна и другим членам экипажа судна в связи с
их работой на судне, в том числе расходы на репатриацию и взносы
по социальному страхованию, выплачиваемые от их имени; p) дисбурсментские расходы, понесенные от имени судна или его
собственников; q) страховая премия (в том числе взносы по взаимному
страхованию), уплачиваемая в отношении судна собственником судна
или фрахтователем судна по димайз-чартеру либо от их имени; r) любое комиссионное, брокерское или агентское
вознаграждение, уплачиваемое в отношении судна собственником судна
или фрахтователем судна по димайз-чартеру либо от их имени; s) любой спор о праве собственности на судно или владения им; t) любой спор между двумя или несколькими собственниками
судна об использовании судна либо о распределении доходов; u) ипотека судна ("mortgage", "hypotheque") или обременение
судна того же характера; v) любой спор, возникающий из договора продажи судна. 2. "Арест" означает любое задержание или ограничение в
передвижении судна по постановлению суда для обеспечения морского
требования, за исключением задержания судна, осуществляемого для
приведения в исполнение решения суда или другого исполнительного
документа. 3. "Лицо" означает любое физическое лицо либо любое
юридическое лицо публичного или частного права, в том числе
государство или любую его составную часть. 4. "Лицо, имеющее требование," означает любое лицо,
заявляющее морское требование. 5. "Суд" означает любой компетентный судебный орган
государства.
Статья 2
Правомочия на арест
1. Судно может быть арестовано или освобождено от ареста
только по постановлению суда государства-участника, в котором
налагается арест. 2. Судно может быть арестовано только по морскому требованию,
но не по какому другому требованию. 3. Судно может быть арестовано для получения обеспечения
независимо от того, что в соответствии с юрисдикционной оговоркой
или арбитражной оговоркой, предусмотренной соответствующим
договором или иным образом, морское требование, по которому
налагается арест, должно рассматриваться в суде государства,
иного, чем государство, в котором налагается арест, или в
арбитраже либо в соответствии с законом другого государства. 4. При условии соблюдения положений настоящей Конвенции
процедура ареста судна или его освобождение от ареста регулируются
законом государства, в котором арест наложен или запрошен.
Статья 3
Осуществление права на арест
1. Арест любого судна, в отношении которого заявляется
морское требование, допускается в случае, если: a) лицо, которому судно принадлежало в момент возникновения
морского требования, является ответственным по такому требованию и
собственником судна при наложении ареста; или b) фрахтователь судна по димайз-чартеру в момент
возникновения морского требования является ответственным по такому
требованию и фрахтователем по димайз-чартеру либо собственником
судна при наложении ареста; или c) это требование основано на ипотеке судна или обременении
судна того же характера; или d) требование касается права собственности на судно или
владения им; или e) требование к собственнику, фрахтователю по димайз-чартеру,
управляющему или оператору судна обеспечивается морским залогом на
судно, который предоставляется или возникает в соответствии с
законом государства, в котором арест запрошен. 2. Допускается арест также любого другого судна или любых
других судов, которые при наложении ареста принадлежат лицу,
которое является ответственным по морскому требованию и которое в
момент возникновения требования являлось: a) собственником судна, в отношении которого возникло морское
требование; или b) фрахтователем по димайз-чартеру, тайм-чартеру или
рейсовому чартеру такого судна. Настоящее положение не применяется к требованиям о праве
собственности на судно или владении им. 3. Независимо от положений пунктов 1 и 2 настоящей статьи
арест судна, которое не принадлежит лицу, являющемуся
ответственным по требованию, допускается лишь в случае, если в
соответствии с законом государства, в котором запрашивается арест,
судебное решение, вынесенное по такому требованию, может быть
исполнено в отношении такого судна посредством продажи его по
решению суда или принудительной продажи.
Статья 4
Освобождение от ареста
1. Арестованное судно освобождается от ареста при
предоставлении достаточного обеспечения в удовлетворительной
форме, за исключением случаев, если судно было арестовано по
любому из морских требований, перечисленных в подпунктах "s" и "t"
пункта 1 статьи 1. В таких случаях суд может разрешить лицу, во
владении которого находится судно, продолжить использование судна
при условии предоставления таким лицом достаточного обеспечения
или иным образом решить вопрос об использовании судна в период
ареста. 2. При отсутствии соглашения сторон о размере и форме
обеспечения суд определяет его форму и размер, не превышающий
стоимости арестованного судна. 3. Любая просьба об освобождении судна от ареста в связи с
предоставлением обеспечения не означает признание ответственности,
отказ от любых средств защиты или от права на ограничение
ответственности. 4. В случае, если судно было арестовано в государстве, не
являющемся государством-участником, и не освобождается от ареста,
несмотря на предоставление обеспечения в отношении такого судна по
тому же требованию в государстве-участнике, такое обеспечение
подлежит освобождению в соответствии с постановлением суда
государства-участника при обращении к нему. 5. В случае, если в государстве, не являющемся
государством-участником, судно освобождается при предоставлении
удовлетворительного обеспечения в отношении такого судна, любое
обеспечение, предоставленное в государстве-участнике по тому же
требованию, подлежит освобождению в соответствии с постановлением
суда в той мере, в какой общий размер обеспечения,
предоставленного в двух государствах, превышает: a) размер требования, по которому судно было арестовано, или b) стоимость судна, в зависимости от того, что из них меньше. Однако постановление о таком освобождении выносится лишь в
случае, если обеспечение, предоставленное в государстве, не
являющемся государством-участником, фактически доступно для лица,
имеющего требование, и может свободно переводиться. 6. В случае, если обеспечение было предоставлено в
соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, лицо, предоставившее
такое обеспечение, может в любое время обратиться в суд с просьбой
об уменьшении, изменении или аннулировании такого обеспечения.
Статья 5
Право на повторный арест и многократные аресты
1. В случае, если в каком-либо государстве судно уже было
арестовано и освобождено от ареста или обеспечение в отношении
такого судна уже было предоставлено для обеспечения морского
требования, такое судно в последующем не может быть арестовано
вновь или арестовано по тому же морскому требованию, если только: a) характер или размер обеспечения в отношении такого судна,
уже предоставленного по тому же требованию, является недостаточным
при условии, что общий размер обеспечения не может превышать
стоимость судна; или b) лицо, которое предоставило обеспечение, не может или,
вероятно, не сможет выполнить свои обязательства полностью или
частично; или c) арестованное судно или предоставленное обеспечение
освобождено:
i) по просьбе или с согласия лица, имеющего требование, и
при наличии разумных оснований для такой просьбы или согласия; или
ii) в связи с невозможностью лица, имеющего требование,
воспрепятствовать освобождению судна посредством принятия разумных
мер. 2. Любое другое судно, которое могло бы быть арестовано по
тому же морскому требованию, не подлежит аресту, если только: a) характер или размер обеспечения, уже предоставленного по
тому же требованию, является недостаточным; или b) применяются положения подпунктов "b" или "c" пункта 1
настоящей статьи. 3. "Освобождение" для целей настоящей статьи не применяется к
любому незаконному освобождению судна от ареста или незаконному
уходу судна от ареста.
Статья 6
Защита собственников и фрахтователей
по димайз-чартеру арестованных судов
1. Суд может в качестве условия ареста судна или продления
ранее наложенного ареста обязать лицо, которое требует ареста
судна или добилось наложения ареста, предоставить обеспечение
такого характера, в таком размере и на таких условиях, которые
могут быть определены таким судом, за любые убытки, которые могут
быть причинены ответчику в результате ареста и за которые такое
лицо может быть признано ответственным, в том числе, но не
ограничиваясь этим, за такие убытки или ущерб, которые могут быть
причинены в результате: a) незаконного или неоправданного ареста; или b) чрезмерного затребованного и предоставленного обеспечения. 2. Суды государства, в котором наложен арест, обладают
юрисдикцией определять размер ответственности, если она возникает,
лица, заявившего требование, за убытки или ущерб, причиненный в
результате ареста судна, в том числе, но не ограничиваясь этим, за
такие убытки или ущерб, которые могут быть причинены в результате: a) незаконного или неоправданного ареста; или b) чрезмерного затребованного и предоставленного обеспечения. 3. Ответственность, если она возникает, лица, заявившего
требование, в соответствии с пунктом 2 настоящей статьи
устанавливается на основании закона государства, в котором наложен
арест. 4. В случае, если суд в другом государстве или арбитраж
должен рассматривать дело по существу в соответствии с положениями
статьи 7, разбирательство в отношении ответственности лица,
заявившего требование, в соответствии с пунктом 2 настоящей
статьи, может быть приостановлено до вынесения решения по
существу. 5. В случае, если в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи
было предоставлено обеспечение, лицо, предоставившее его, может в
любое время обратиться в суд с просьбой об уменьшении, изменении
или аннулировании такого обеспечения.
Статья 7
Юрисдикция в отношении рассмотрения дела по существу
1. Суды государства, в котором был наложен арест на судно или
было предоставлено обеспечение для освобождения судна от ареста,
обладают юрисдикцией выносить решение по существу, если только
стороны надлежащим образом не согласуют или не согласовали
передачу спора на рассмотрение суда другого государства, который
является компетентным рассматривать дело по существу, или
арбитража. 2. Независимо от положений пункта 1 настоящей статьи суды
государства, в котором был наложен арест на судно или было
предоставлено обеспечение для освобождения судна от ареста, могут
отказаться осуществлять такую юрисдикцию, в случае, если отказ
допускается законом такого государства и суд другого государства
признает себя компетентным рассматривать дело по существу. 3. В случае, если суд государства, в котором был наложен
арест на судно или было предоставлено обеспечение для освобождения
судна от ареста: a) не обладает юрисдикцией выносить решение по существу; или b) отказался осуществлять юрисдикцию в соответствии с
положениями пункта 2 настоящей статьи, такой суд может устанавливать и при наличии просьбы
устанавливает срок, в течение которого лицо, имеющее требование,
возбуждает производство в компетентном суде или арбитраже. 4. В случае, если производство не возбуждается в течение
срока, установленного в соответствии с пунктом 3 настоящей статьи,
при наличии просьбы выносится постановление об освобождении
арестованного судна или предоставленного обеспечения. 5. В случае, если производство возбуждается в течение срока,
установленного в соответствии с пунктом 3 настоящей статьи, или
производство возбуждается в компетентном суде или арбитраже
другого государства при отсутствии такого срока, любое
окончательное решение, выносимое по результатам производства,
признается и исполняется в отношении арестованного судна или
обеспечения, предоставленного для предотвращения ареста судна или
его освобождения, при условии, если: a) ответчику было направлено надлежащее уведомление о таком
производстве и предоставлена разумная возможность представить дело
для защиты; и b) такое признание не противоречит публичному порядку. 6. Ничто, содержащееся в положениях пункта 5 настоящей статьи
не ограничивает силу действия решения, вынесенного иностранным
судом или иностранным арбитражем в соответствии с законом
государства, в котором наложен арест на судно или предоставлено
обеспечение для его освобождения.
Статья 8
Применение
1. Настоящая Конвенция применяется к любому судну в пределах
юрисдикции любого государства-участника, независимо от того,
плавает ли такое судно под флагом государства-участника или нет. 2. Настоящая Конвенция не применяется к военным кораблям,
военно-вспомогательным судам и другим судам, принадлежащим
государству или эксплуатируемым им и используемым в данное время
только для правительственной некоммерческой службы. 3. Настоящая Конвенция не затрагивает каких-либо прав или
полномочий, которыми наделены любое правительство или его
департаменты, любые публичные, доковые либо портовые власти в
соответствии с любой международной конвенцией или любым
национальным законом или правилами, задерживать или иным образом
препятствовать отходу любого судна в пределах их юрисдикции. 4. Настоящая Конвенция не затрагивает право любого
государства или суда принимать решение в отношении всего имущества
должника. 5. Ничто в настоящей Конвенции не затрагивает применение
международных конвенций, предусматривающих ограничение
ответственности, или национального законодательства, вводящего их
в действие, в государстве, в котором налагается арест. 6. Ничто в настоящей Конвенции не изменяет и не затрагивает
действующие в государствах-участниках правовые нормы, касающиеся
ареста любого судна, физически находящегося в пределах юрисдикции
государства его флага, по требованию лица, имеющего постоянное
место жительства или место основной деятельности в таком
государстве, или любого другого лица, к которому требование
перешло от такого лица в порядке суброгации, уступки или иным
образом.
Статья 9
Невозникновение морских залогов
Ничто в настоящей Конвенции не рассматривается как основание
для возникновения морского залога.
Статья 10
Оговорки
1. Любое государство может при подписании, ратификации,
принятии, утверждении или присоединении или в любое время после
этого зарезервировать за собой право исключить из сферы применения
настоящей Конвенции любое или все следующие обстоятельства: a) суда, не являющиеся морскими судами; b) суда, не плавающие под флагом государства-участника; c) требования в соответствии с подпунктом "s" пункта 1 статьи
1. 2. Государство, являющееся также государством-участником
определенного договора о судоходстве по внутренним водным путям,
может заявить при подписании, ратификации, принятии или
утверждении настоящей Конвенции или присоединении к ней, что
положения о юрисдикции, признании и исполнении судебных решений,
предусмотренные в таких договорах, имеют преимущественную силу
перед положениями, содержащимися в статье 7 настоящей Конвенции.
Статья 11
Депозитарий
Настоящая Конвенция сдается на хранение Генеральному
секретарю Организации Объединенных Наций.
Статья 12
Подписание, ратификация, принятие, утверждение
и присоединение
2. Государства могут выразить свое согласие быть связанными
настоящей Конвенцией путем: a) подписания без оговорки о ратификации, принятии или
утверждении; или b) подписания с оговоркой о ратификации, принятии или
утверждении с последующей ратификацией, принятием или
утверждением; или c) присоединения. 3. Ратификация, принятие, утверждение или присоединение
осуществляются путем сдачи соответствующего документа на хранение
депозитарию.
Статья 13
Государства, имеющие более чем одну правовую систему
1. В случае, если государство имеет две или несколько
территориальных единиц, в которых применяются различные правовые
системы в отношении вопросов, относящихся к настоящей Конвенции,
оно может при подписании, ратификации, принятии, утверждении или
присоединении сделать заявление о том, что настоящая Конвенция
распространяется на все его территориальные единицы или только на
одну или некоторые из них, и может в любое время вносить изменения
в это заявление путем представления другого заявления. 2. О любом таком заявлении уведомляется депозитарий, и в нем
прямо указываются территориальные единицы, к которым применяется
Конвенция. 3. В отношении государства-участника, которое имеет две или
более правовых систем в отношении ареста судов, действующих в
различных территориальных единицах, содержащиеся в настоящей
Конвенции ссылки на суд государства и закон государства,
соответственно, понимаются как относящиеся к суду соответствующей
территориальной единицы этого государства и закону соответствующей
территориальной единицы этого государства.
Статья 14
Вступление в силу
1. Настоящая Конвенция вступает в силу через шесть месяцев
после даты, на которую 10 государств выразят свое согласие быть
связанными ею. 2. Для государства, которое выразило свое согласие быть
связанным настоящей Конвенцией после выполнения условий для
вступления ее в силу, такое согласие приобретает силу через три
месяца после даты выражения такого согласия.
Статья 15
Пересмотр и внесение поправок
1. Конференция государств-участников для пересмотра или
внесения поправок в настоящую Конвенцию созывается Генеральным
секретарем Организации Объединенных Наций по просьбе одной трети
государств-участников. 2. Любое согласие быть связанным настоящей Конвенцией,
выраженное после даты вступления в силу поправки к настоящей
Конвенции, считается относящимся к Конвенции с поправкой.
Статья 16
Денонсация
1. Любое государство-участник может денонсировать настоящую
Конвенцию в любое время после даты вступления в силу настоящей
Конвенции для этого государства. 2. Денонсация осуществляется путем сдачи на хранение
депозитарию документа о денонсации. 3. Денонсация вступает в силу через один год или такой более
длительный период времени, который может быть указан в документе о
денонсации, после получения депозитарием документа о денонсации.
Статья 17
Языки
Настоящая Конвенция составлена в одном подлинном экземпляре
на английском, арабском, испанском, китайском, русском и
французском языках, причем все тексты являются равно аутентичными.
Совершено в Женеве двенадцатого марта одна тысяча девятьсот
девяносто девятого года.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные своими соответствующими правительствами, подписали
настоящую Конвенцию.



вгору