ДокуРС�ент 995_154, чинний, поточна редакція — Редакція РІС–Рґ 08.02.2006, підстава - 3413-IV

КОНВЕНЦІЯ
про захист цивільного населення під час війни
(СѓРєСЂ/СЂРѕСЃ)

Женева, 12 серпня 1949 року

{Додатково див. Статус Конвенції}

{Конвенцію ратифіковано із застереження�и Указо� ПВР УРСР від 03.07.1954}

{Див. Додатковий протокол I від  08.06.1977}

{Див. Додатковий протокол II від 08.06.1977}

{Див.Додатковий протокол III від 08.12.2005}

{Про зняття застережень і здійснення заяви див. Закон № 3413-IV від 08.02.2006}

Дата підписання:

12.08.1949

Дата набрання чинності:

21.10.1950

Дата ратифікації Української РСР:

03.07.1954

Дата набрання чинності для України:

03.01.1955

Офіційний переклад

Уповноважені, які підписалися нижче, Урядів, представлених на Дипло�атичній конференції, що проходила в Женеві з 21 квітня до 12 серпня 1949 року, з �етою створення Конвенції про захист цивільного населення під час війни, до�овилися про таке:

Частина I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Високі Договірні Сторони зобов'язуються дотри�уватися та забезпечувати дотри�ання цієї Конвенції за всіх обставин.

Стаття 2

На додаток до положень, які втілюються в �ирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що �оже виникнути �іж дво�а чи більше Високи�и Договірни�и Сторона�и, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.

Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Хоча одна з держав, які перебувають у конфлікті, �оже не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасниця�и, залишаються зобов'язани�и нею у своїх взає�овідносинах. Крі� того, вони зобов'язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання прий�ає та застосовує її положення.

Стаття 3

У разі збройного конфлікту, який не �ає �іжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов'язана застосовувати як �іні�у� такі положення:

1. З особа�и, які не беруть активної участі в бойових діях, у то�у числі з особа�и зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із ти�и, хто hors de combat* унаслідок хвороби, поранення, затри�ання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гу�анно, без будь-якої ворожої дискри�інації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи �айновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

__________
* Hors de combat - той, що вийшов з ладу (фр.). - При�.пер.

Із цією �етою є заборонени�и й залишати�уться заборонени�и будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:

a) насилля над життя� й особистістю, зокре�а всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

b) захоплення заручників;

c) наруга над людською гідністю, зокре�а образливе та принизливе поводження;

d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судо�, який створено належни� чино� і який надає судові гарантії, визнані цивілізовани�и народа�и як необхідні.

2. Підбирати поранених і хворих та надавати ї� допо�огу.

�езстороння гу�анітарна організація, така, як Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста, �оже запропонувати свої послуги сторона� конфлікту.

Крі� того, сторони конфлікту повинні шляхо� укладення спеціальних угод докладати зусиль з �етою введення в дію всіх або частини інших положень цієї Конвенції.

Застосування попередніх положень не впливає на правовий статус сторін конфлікту.

Стаття 4

Особа�и, що перебувають під захисто� цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який �о�ент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, гро�адяна�и яких вони не є.

Гро�адяни держави, не зобов'язаної цією Конвенцією, під її захисто� не перебувають. Гро�адяни нейтральної держави, які опиняються на території воюючої держави, та гро�адяни союзної з воюючою державою не вважаються особа�и, що перебувають під захисто�, тоді, коли держава, гро�адяна�и якої вони є, �ає нор�альне дипло�атичне представництво в державі, під владою якої вони є.

Проте положення частини II є ширши�и в застосуванні, визначено�у в статті 13.

Особи, що перебувають під захисто� Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих ар�іях від 12 серпня 1949 року, або Женевської конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на �орі від 12 серпня 1949 року, або Женевської конвенції про поводження з військовополонени�и від 12 серпня 1949 року, не розглядаються як особи, що перебувають під її захисто�.

Стаття 5

У випадках, коли на території сторони конфлікту остання пересвідчилася в то�у, що окре�у особу, що перебуває під захисто�, насправді підозрюють у то�у, що вона зай�ається діяльністю, ворожою для безпеки держави, або що її залучено до такої діяльності, така окре�а особа не �ає права заявляти про права й переваги, що надає ця Конвенція, через те, що вони, якби виконувалися на користь такої особи, були б таки�и, що завдають шкоди безпеці такої держави.

Якщо на окупованій території окре�у особу, що перебуває під захисто� Конвенції, затри�ано як шпигуна чи диверсанта або як підозрюваного на законній підставі в діяльності, що загрожує безпеці окупаційної держави, у тих випадках, коли цього ви�агають настійні �іркування воєнної безпеки, ця особа �оже бути позбавленою прав на зв'язок, які надаються цією Конвенцією.

У кожно�у із цих випадків такі особи, однак, користувати�уться гу�анни� поводження� і в разі судового переслідування не позбавляти�уться своїх прав на справедливий і нор�альний суд, передбачений цією Конвенцією. Ї� будуть також цілко� надані в яко�ога коротший строк, су�існий з безпекою держави або, у відповідно�у випадку, окупаційної держави, права та переваги, які надаються особі, що перебуває під захисто�, відповідно до цієї Конвенції.

Стаття 6

Ця Конвенція повинна застосовуватися з са�ого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.

На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій.

На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій, але окупаційна держава, настільки, наскільки вона виконує функції уряду на цій території, буде пов'язана на строк окупації положення�и таких статей цієї Конвенції: 1 - 12, 27, 29 - 34, 47, 49, 51 - 53, 59, 61 - 77 та 143.

Особи, що перебувають під захисто�, звільнення, репатріація або влаштування яких відбудуться після цих строків, будуть протяго� зазначеного часу перебувати під захисто� цієї Конвенції.

Стаття 7

Крі� угод, спеціально передбачених у статтях 11, 14, 15, 17, 36, 108, 109, 132, 133 та 149 Високі Договірні Сторони з�ожуть укладати інші спеціальні годи з будь-якого питання, що його вони вважали б за доцільне врегулювати окре�о. Жодна спеціальна угода не повинна погіршувати становища осіб, які перебувають під захисто�, установлени� цією Конвенцією, або об�ежувати прав, які вона ї� надає.

Особи, які перебувають під захисто�, продовжують користуватися привілея�и цих угод протяго� усього часу застосування до них Конвенції, крі� випадків спеціального включення інших у�ов до зазначених вище або пізніше укладених угод, а також крі� випадків, коли та чи та сторона конфлікту надасть ї� сприятливі у�ови.

Стаття 8

Особи, які перебувають під захисто�, за жодних обставин не �ожуть від�овлятися, частково або цілко� від прав, які ї� забезпечують ця Конвенція та спеціальні угоди, згадані в попередній статті, якщо такі є.

Стаття 9

Ця Конвенція застосовується за сприяння та під контроле� держав-покровительок, на які покладено охорону інтересів сторін конфлікту. Для цього держави-покровительки �ожуть призначати крі� свого дипло�атичного або консульського персоналу делегатів з-по�іж своїх гро�адян або гро�адян інших нейтральних держав. Названі делегати повинні бути погоджені державою, у якій ї� належить виконувати свої обов'язки.

Сторони конфлікту яко�ога більше сприяють виконанню завдань представників чи делегатів держав-покровительок.

Представники чи делегати держав-покровительок за жодних обставин не повинні виходити за �ежі своєї �ісії, яку визначено цією конвенцією.

Вони повинні, зокре�а, брати до уваги нагальні потреби безпеки держави, у якій вони виконують свої обов'язки.

Стаття 10

Положення цієї Конвенції не перешкоджають гу�анітарній діяльності, яку Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста чи будь-яка інша безстороння гу�анітарна організація, за згодою заінтересованих сторін конфлікту, �ожуть здійснювати для захисту цивільних осіб та надання ї� допо�оги.

Стаття 11

Високі Договірні Сторони �ожуть будь-коли до�овитися доручити �іжнародній організації, яка дає всі гарантії безсторонності й дієвості, виконання обов'язків, що покладаються цією Конвенцією на державу-покровительку.

Коли особи, які перебувають під захисто� цієї Конвенції, не �ають користі або перестали �ати користь від діяльності держави-покровительки або організації, передбаченої у викладено�у вище абзаці першо�у, тоді держава, яка затри�ує, звертається з прохання� до нейтральної держави або такої організації взяти на себе функції, що виконуються відповідно до цієї Конвенції державою-покровителькою, визначеною сторона�и конфлікту.

Якщо про захист не �ожна до�овитися відповідни� чино�, то держава, яка затри�ує, звертається з прохання� надати або прий�ає пропозицію, з урахування� положень цієї статті, надати послуги гу�анітарної організації, наприклад Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста, з узяття на себе виконання гу�анітарних функцій, що виконуються держава�и-покровителька�и відповідно до цієї Конвенції.

�удь-яка нейтральна держава чи будь-яка організація, яку запросила заінтересована держава або яка са�а пропонує свої послуги для цих цілей, повинна діяти з почуття� відповідальності стосовно сторони конфлікту, від якої залежать особи, що перебувають під захисто� цієї Конвенції, та повинна надати достатні гарантії того, що вона �оже взяти на себе відповідні функції та виконувати їх безсторонньо.

Попередні положення не �ожуть частково скасовуватися спеціальни�и угода�и �іж держава�и, одна з яких є об�еженою, навіть ти�часово, у своїх �ожливостях вільно вести переговори через воєнні події, особливо у випадках, коли всю або значну частину території зазначеної держави окуповано.

Кожного разу, коли в цій Конвенції згадується держава-покровителька, таке згадування стосується й організацій, які за�іщають її в розу�інні цієї статті.

Положення цієї статті поширюються на випадки та адаптуються до випадків, пов'язаних з гро�адяна�и нейтральної держави, які перебувають на окупованій території або які опиняються на території воюючої держави, у якій держава, гро�адяна�и якої вони є, не �ає нор�ального дипло�атичного представництва.

Стаття 12

Держави-покровительки у випадках, коли вони вважати�уть це за потрібне в інтересах осіб, що перебувають під захисто�, зокре�а в разі розбіжності �іж сторона�и конфлікту з приводу застосування або тлу�ачення положень цієї Конвенції, надавати�уть свої добрі послуги з �етою врегулювання розбіжності.

З цією �етою кожна з держав-покровительок �оже, або на прохання однієї зі сторін, або з власної ініціативи, запропонувати сторона� конфлікту скликати нараду їхніх представників, зокре�а властей, відповідальних за осіб, що перебувають під захисто�, �ожливо, на нейтральній, належни� чино� вибраній території. Сторони конфлікту повинні розглянути такі пропозиції. Держави-покровительки �ожуть, у разі необхідності, запропонувати для схвалення сторона�и конфлікту особу, яка належить до нейтральної держави або яку делегував Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста, яку буде запрошено взяти участь у такій нараді.

Частина II
ЗАГАЛЬН�Й ЗАХ�СТ НАСЕЛЕННЯ ВІД ДЕЯК�Х НАСЛІДКІВ ВІЙН�

Стаття 13

Положення частини II стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискри�інації за ознакою, зокре�а, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спря�овані на полегшення страждань, спричинених війною.

Стаття 14

У �ирний час Високі Договірні Сторони, а після початку бойових дій і сторони конфлікту �ожуть створювати на своїй території, а в разі необхідності й на окупованих територіях санітарні та безпечні зони та �ісцевості, організовані в такий спосіб, який дає з�огу оберігати від наслідків війни поранених, хворих та осіб похилого віку, дітей до п'ятнадцяти років, вагітних жінок та �атерів з діть�и до се�и років.

З початко� та протяго� бойових дій, заінтересовані сторони �ожуть укладати угоди про взає�не визнання створених ни�и зон та �ісцевостей. Із цією �етою вони �ожуть використовувати положення проекту угоди, що додається до цієї Конвенції, з таки�и з�іна�и, які вони �ожуть уважати необхідни�и.

Держава�-покровителька� та Міжнародно�у ко�ітету Червоного Хреста пропонується надавати добрі послуги для полегшення створення та визнання цих санітарних і безпечних зон та �ісцевостей.

Стаття 15

�удь-яка сторона конфлікту �оже звернутися безпосередньо або за посередництво� нейтральної держави чи якоїсь гу�анітарної організації до протилежної сторони з пропозицією про створення в районах, де відбуваються бойові дії, нейтралізованих зон, призначених для захисту від наслідків війни таких осіб, без різниці:

a) поранених та хворих ко�батантів або неко�батантів;

b) цивільних осіб, які не беруть участі в бойових діях та, перебуваючи в зонах, не виконують жодної роботи воєнного характеру.

Коли відповідні сторони доходять згоди стосовно географічного положення нейтралізованої зони, керівництва нею, постачання продуктів харчування до неї та здійснення контролю над нею, представники сторін конфлікту укладають й підписують пись�ову угоду. Угода встановлює початок і тривалість нейтралізації зони.

Стаття 16

Поранені та хворі, а також інваліди та вагітні жінки перебувають під особливи� захисто� і користуються особливи� шанування�.

Настільки, наскільки дозволяють воєнні фактори, які необхідно враховувати, кожна сторона конфлікту сприяє захода�, ужити� для розшуку вбитих та поранених, з �етою надання допо�оги особа�, які зазнали корабельної аварії, та інши� особа�, що наражаються на серйозну небезпеку, а також з �етою захисту їх від пограбування та поганого поводження.

Стаття 17

Сторони конфлікту на�агаються укладати �ісцеві угоди про евакуацію з обложених або оточених зон поранених, хворих, інвалідів, осіб похилого віку, дітей і породілей та про пропуск служителів культу всіх віросповідань, �едичного персоналу та санітарного �айна на їхньо�у шляху до таких зон.

Стаття 18

Цивільні лікарні, організовані для надання допо�оги поранени�, хвори�, інваліда� та породілля�, за жодних обставин не �ожуть бути об'єкто� нападу, нато�ість вони завжди користуються повагою сторін конфлікту й перебувати�уть під їхні� захисто�.

Держави, які є сторона�и конфлікту, забезпечують усі цивільні лікарні свідоцтва�и, які підтверджують, що вони є цивільни�и лікарня�и та що будівлі, які вони зай�ають, не використовуються для жодних цілей, які �огли б позбавити ці лікарні захисту відповідно до статті 19.

Цивільні лікарні позначаються е�бле�ою, передбаченою в статті 38 Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих ар�іях від 12 серпня 1949 року, але тільки якщо на це є дозвіл держави.

Сторони конфлікту на�агаються, наскільки на це дозволяють воєнні фактори, які необхідно брати до уваги, уживати необхідних заходів для того, щоб зробити розпізнавальні е�бле�и, яки�и позначаються цивільні лікарні, чітко по�ітни�и сухопутни�, повітряни� та �орськи� сила� супротивника для усунення �ожливості будь-якої ворожої дії.

З огляду на небезпеки, яки� лікарні �ожуть піддаватися через свою близькість до воєнних об'єктів, реко�ендується розташовувати такі лікарні якнайдалі від таких об'єктів.

Стаття 19

Захист, на який �ають право цивільні лікарні, не �оже припинитися, якщо вони використовуються, крі� виконання гу�анітарних обов'язків, для вчинення дій, шкідливих для супротивника. Захист, однак, �оже бути припинено лише після відповідного попередження, у яко�у в усіх відповідних випадках установлено об�рунтований строк, і після того, як таке попередження залишилося без уваги.

Те, що в цих лікарнях лікуються поранені та хворі із числа особового складу збройних сил, або наявність стрілецької зброї та боєприпасів, вилучених у таких ко�батантів, але ще не зданих відповідни� служба�, не вважається дія�и, шкідливи�и для супротивника.

Стаття 20

Особи, які зай�аються регулярно й виключно обслуговування� та ад�іністрування� цивільних лікарень, у то�у числі персонал, призначений для пошуку, підбирання, транспортування та лікування поранених і хворих цивільних осіб, інвалідів та породілей, користуються повагою та перебувають під захисто�.

На окупованих територіях та в зонах бойових дій зазначений вище персонал розпізнається за допо�огою посвідчення особи, що підтверджує його статус, з фотокарткою власника та рельєфною печаткою відповідального органу, а також за допо�огою проште�пельованої водостійкої пов'язки, яку він носить на лівій руці під час виконання ни� службових обов'язків. Ця пов'язка видається державою й �ає е�бле�у, передбачену в статті 38 Женевської конвенцій про поліпшення долі поранених і хворих у діючих ар�іях від 12 серпня 1949 року.

Інший персонал, зайнятий обслуговування� та ад�іністрування� цивільних лікарень, �ає право на повагу й захист, а також на носіння пов'язки, передбаченої в у�овах, установлених у цій статті, відповідно до них під час виконання ни� таких обов'язків. У посвідченні особи зазначаються обов'язки, для виконання яких його найнято.

Ад�іністрація кожної лікарні завжди надає ко�петентни� національни� або окупаційни� органа� влади оновлений список такого персоналу.

Стаття 21

Колони авто�обілів або санітарні поїзди на суші чи на спеціально оснащених суднах на �орі, які перевозять поранених і хворих цивільних осіб, інвалідів та породілей, користуються повагою та захищаються так са�о, як і лікарні, передбачені в статті 18, і позначаються, за згодою держави, де�онстрацією від�ітної е�бле�и, передбаченої в статті 38 Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих ар�іях від 12 серпня 1949 року.

Стаття 22

Літальні апарати, призначені виключно для транспортування поранених і хворих цивільних осіб, інвалідів та породілей або для транспортування �едичного персоналу й санітарного �айна, не �ожуть бути атаковані, нато�ість користуються повагою, коли вони летять на висоті, в час та за �аршрута�и, які спеціально погоджені всі�а заінтересовани�и сторона�и конфлікту.

Вони �ожуть бути позначені від�ітною е�бле�ою, передбаченою в статті 38 Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих ар�іях від 12 серпня 1949 року.

Якщо не погоджено інше, то польоти над ворожою територією або територією, окупованою супротивнико�, забороняються.

Такі літальні апарати повинні виконувати кожну ви�огу призе�литися. У разі призе�лення на ви�огу літальний апарат зі свої�и пасажира�и �оже продовжувати свій політ після огляду, якщо такий є.

Стаття 23

Кожна Висока Договірна Сторона дозволяє вільне пропускання всіх посилок з �едика�ента�и та санітарни�и �атеріала�и, а також пред�ета�и, необхідни�и для виконання релігійних обрядів, які призначаються виключно для цивільного населення іншої Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця остання є ворожою Вона також дозволяє вільне пропускання всіх посилок з найважливіши�и продукта�и харчування, одяго� і тонізуючи�и засоба�и, призначени�и для дітей, �олодших 15 років, вагітних жінок та породілей.

Зобов'язання Високої Договірної Сторони забезпечувати вільний пропуск усіх посилок, зазначених у попередньо�у абзаці, виконується за у�ови, що ця Сторона �оже пересвідчитися в то�у, що не�ає причин боятися:

a) що посилки �ожуть потрапити не за призначення�, або

b) що контроль �оже бути неефективни�, або

c) що посилки �ожуть очевидно сприяти успіху воєнних зусиль або еконо�іки супротивника, будучи за�іною товарів, які в іншо�у разі супротивник повинен був би забезпечити чи виробити, або вивільняючи сировину, �атеріали і робочу силу, необхідні для виробництва таких товарів.

Держава, яка дозволяє пропускання посилок, зазначених в абзаці першо�у цієї статті, �оже поставити у�овою такого дозволу, щоб розподіл їх адресата� виконувався під контроле� на �ісці доставки з боку держав-покровительок.

Пересилання таких посилок здійснювати�еться, і держава, яка дозволяє їхнє вільне пропускання, повинна �ати право встановлювати технічні у�ови, за яких воно дозволяється.

Стаття 24

Сторони конфлікту вживати�уть усіх необхідних заходів для того, щоб діти до 15 років, які осиротіли чи були розлучені зі свої�и сі�'я�и внаслідок війни, не залишалися напризволяще, а також для того, щоб полегшити, за будь-яких обставин, догляд за ни�и, виконання обрядів, пов'язаних з їхні� віросповідання�, та їхню освіту. Якщо це буде �ожливо, їхню освіту слід доручати особа� з таки�и са�и�и культурни�и традиція�и.

Сторони конфлікту сприяти�уть прий�анню цих дітей нейтральною країною на час конфлікту за згодою держави-покровительки, якщо така є, та коли гарантується додержання принципів, викладених в абзаці першо�у.

Крі� того, вони на�агати�уться вжити необхідних заходів для того, щоб особу усіх дітей до 12 років �ожна було встановити завдяки спеціальни� �едальйона� або якось інакше.

Стаття 25

Кожна особа, яка знаходиться на території однієї зі сторін конфлікту або на окупованій нею території, з�оже повідо�ляти члена� своєї сі�'ї, де б вони не були, а також отри�увати від них відо�ості суто сі�ейного характеру. Ця кореспонденція повинна пересилатися швидко й без невиправданого зволікання.

Якщо внаслідок обставин, що склалися, об�ін сі�ейною кореспонденцією звичайною поштою ускладнений або не�ожливий, заінтересовані сторони конфлікту повинні звернутися до нейтрального посередника, такого як, наприклад, Центральне агентство, зазначене в статті 140, для того, щоб визначити разо� з ни�, як найліпше забезпечити виконання ни�и своїх зобов'язань, зокре�а з допо�огою національних товариств Червоного Хреста (Червоного Пів�ісяця, Червоного Лева та Сонця).

Якщо сторони конфлікту визнають за доцільне об�ежити сі�ейне листування, такі об�еження �ожуть полягати лише у ви�озі обов'язкового використання стандартних фор�улярів, на яких �ожна написати 25 слів будь-якого тексту, та об�ежити листування до одного разу на �ісяць.

Стаття 26

Кожна зі сторін конфлікту повинна полегшувати пошуки, які здійснюють члени розлучених війною сі�ей з �етою встановлення контакту, та, наскільки це �ожливо, об'єднання. Вона, зокре�а, повинна підтри�увати діяльність організацій, які присвячують себе цій справі, коли вони визнані цією стороною та поважають заходи безпеки, яких вона вживає.

Частина III
СТАТУС ОСІ�, ЯКІ ПЕРЕ�УВАЮТЬ ПІД ЗАХ�СТОМ, ТА ПОВОДЖЕННЯ З Н�М�

Р РѕР·РґС–Р» I
ПОЛОЖЕННЯ, СПІЛЬНІ ДЛЯ ТЕР�ТОРІЙ СТОРІН КОНФЛІКТУ ТА ДЛЯ ОКУПОВАН�Х ТЕР�ТОРІЙ

Стаття 27

Особи, що перебувають під захисто�, �ають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сі�'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гу�анно й захищати їх, зокре�а, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокре�а, захисту від з�валтування, при�ушування до проституції чи будь-якої іншої фор�и посягання на їхню �оральність.

З урахування� положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захисто�, �ає право поводитися з усі�а ни�и однаково, без жодної дискри�інації, зокре�а стосовно раси, релігії або політичних переконань.

Проте сторони конфлікту повинні застосовувати до осіб, що перебувають під захисто�, таких заходів контролю чи безпеки, які будуть визнані за необхідні під час ведення війни.

Стаття 28

Присутність будь-якої особи, яка перебуває під захисто�, у будь-яких пунктах чи районах не �оже бути використана для захисту цих �ісць від воєнних операцій.

Стаття 29

Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захисто�, відповідає за поводження своїх представників із ци�и особа�и, причо�у це не зні�ає особистої відповідальності з таких представників.

Стаття 30

Особа�, що перебувають під захисто�, будуть надані всі �ожливості звертатися до держав-покровительок, до Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста, до Національного товариства Червоного Хреста (Червоного Пів�ісяця, Червоного Лева та Сонця) країни, у якій перебувають, а також до будь-якої іншої організації, яка з�оже надати ї� допо�огу.

Власті сприяти�уть ци� організація� в �ежах, які дозволяють у�ови війни або ви�оги безпеки.

Крі� візитів делегатів держав-покровительок та Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста, передбачених статтею 143, держави, під владою яких є особи, що перебувають під захисто�, або окупаційні держави сприяти�уть, у �іру �ожливого, відвідуванню представника�и інших організацій, �етою яких є надання духовної або �атеріальної допо�оги, осіб, що перебувають під захисто�.

Стаття 31

Жодний при�ус фізичного чи �орального порядку не �оже застосовуватися до осіб, які перебувають під захисто�, зокре�а з �етою отри�ання від них або від третіх осіб якихось відо�остей.

Стаття 32

Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що ї� забороняється застосування будь-яких заходів, які �ожуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захисто�, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та �едичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захисто�, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Стаття 33

Жодну особу, що перебуває під захисто�, не �оже бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так са�о як і будь-які залякування чи терор, забороняються.

Пограбування забороняються.

Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захисто�, та їхнього �айна забороняються.

Стаття 34

Захоплення заручників забороняється.

Р РѕР·РґС–Р» II
ІНОЗЕМЦІ НА ТЕР�ТОРІЇ ОДНІЄЇ ЗІ СТОРІН КОНФЛІКТУ

Стаття 35

�удь-яка особа, що перебуває під захисто�, яка захотіла би залишити територію на початку чи під час конфлікту, �ати�е право це зробити, якщо її виїзд не суперечить національни� інтереса� держави. Розгляд заяв про виїзд повинен відбуватися за встановленою процедурою, і рішення повинно прий�атися у яко�ога скоріше. Ті особи, які отри�ають дозвіл на виїзд, з�ожуть забезпечити себе необхідни�и для поїздки гроши�а та взяти з собою, в розу�них �ежах, достатню кількість речей та пред�етів особистого вжитку.

Особи, яки� буде від�овлено в дозволі залишити територію, �ають право на розгляд цієї від�ови в найкоротший строк відповідни� судо� або ад�іністративни� органо�, призначени� для цього державою, яка затри�ує.

Якщо таке клопотання було подано, представники держави-покровительки з�ожуть, коли це дозволяють �іркування безпеки, або коли заінтересовані особи не виступають проти, отри�ати повідо�лення про причини від�ови стосовно будь-якого клопотання про дозвіл залишити територію, та повідо�лення, яко�ога скоріше, прізвищ усіх осіб, яки� було від�овлено у тако�у дозволі.

Стаття 36

Для виїздів, дозволених відповідно до попередньої статті, повинні бути створені задовільні у�ови з погляду безпеки, гігієни здоров'я та харчування. Усі пов'язані із ци� витрати від пункту виїзду з території держави, яка затри�ує, повинна взяти на себе країна, до якої вони виїжджають, або у разі перебування у нейтральній країні, держава, гро�адяни якої користуються такою �ожливістю. Практичні у�ови таких пере�іщень визначати�уть, у разі необхідності, спеціальні угоди �іж заінтересовани�и держава�и.

Зазначене вище не стосується спеціальних угод, які �ожуть укладати сторони конфлікту стосовно об�іну та репатріації їхніх гро�адян, що опинилися під владою супротивника.

Стаття 37

До осіб, що перебувають під захисто�, які відбувають попереднє ув'язнення або покарання у �ісцях позбавлення волі, слід ставитися гу�анно протяго� періоду їхнього ув'язнення.

Після звільнення вони �ають право звернутися з прохання� залишити територію згідно з попередні�и стаття�и.

Стаття 38

За винятко� особливих заходів, передбачених цією Конвенцією, зокре�а стаття�и 27 та 41, становище осіб, що перебувають під захисто�, в ціло�у продовжувати�е регулюватися положення�и про статус інозе�ців у �ирний час. У будь-яко�у разі ї� надавати�уться такі права:

1) вони �ати�уть з�огу отри�увати індивідуальну або колективну допо�огу, що ї� надсилати�еться.

2) вони �ати�уть право на �едичну допо�огу та лікування в лікарні такою настільки, наскільки й гро�адяни держави, на території якої вони перебувають, якщо цього ви�агає стан їхнього здоров'я.

3) вони �ати�уть право сповідувати свою релігію та отри�увати духовну підтри�ку від служителів їхньої віри.

4) якщо вони перебувають на території, що є особливо небезпечною у зв'язку з ведення� воєнних дій, вони �ати�уть право залишити цей регіон, так са�о як і гро�адяни держави, на території якої вони перебувають.

5) діти віко� до п'ятнадцяти років, вагітні жінки та �атері дітей віко� до се�и років �ати�уть право скористатися перевага�и настільки, наскільки й гро�адяни держави, на території якої вони перебувають.

Стаття 39

Особи, що перебувають під захисто�, які внаслідок воєнних дій втратили свій заробіток, повинні бути забезпечені �ожливістю отри�ати оплачувану роботу. З �іркувань безпеки та враховуючи положення статті 40, така �ожливість повинна бути забезпечена на тако�у са�о�у рівні, як і для гро�адян держави, на території якої перебувають ці особи.

Якщо державою - стороною конфлікту здійснюється контроль над особа�и, що перебувають під захисто�, який призводить до неспро�ожності останніх забезпечити свою життєдіяльність, і, особливо, якщо таки� особа� з �іркувань безпеки від�овляють у наданні оплачуваної роботи на задовільних для них у�овах, згадана вище держава повинна забезпечити їх та осіб, яких вони утри�ують засоба�и для існування.

У будь-яко�у разі, особи, що перебувають під захисто�, �ають право отри�увати грошову допо�огу від країни, гро�адяна�и якої вони є, від держави-покровительки або від організацій з надання підтри�ки, зазначених у статті 30.

Стаття 40

Особи, що перебувають під захисто�, �ожуть бути зайняті на при�усових роботах виключно настільки, наскільки й гро�адяни держави - сторони конфлікту, на території якої вони перебувають.

Якщо особи, що перебувають під захисто�, є гро�адяна�и держави-супротивниці, їх �ожна залучати лише до таких видів при�усових робіт, виконання яких є необхідни� для забезпечення продуктів харчування, житла, одягу, транспорту та здоров'я людей і які не є безпосередньо пов'язани�и з проведення� воєнних операцій.

У випадках, зазначених у двох попередніх абзацах, особи, що перебувають під захисто�, залучені до при�усових робіт прирівнюються у правах до гро�адян цієї держави стосовно у�ов та гарантій праці, зокре�а це стосується зарплатні, тривалості робочого дня, одягу та обладнання, попередньої підготовки та ко�пенсації за нещасні випадки на виробництві та хвороби.

У разі порушення згаданих вище положень, особа�, що перебувають під захисто�, дозволяється скористатися свої� право� на оскарження згідно зі статтею 30.

Стаття 41

Якщо держава, під владою якої �ожуть бути особи, що перебувають під захисто�, визнає заходи контролю, згадані у цій Конвенції, недостатні�и, то вона, однак, не з�оже вживати заходів, жорсткіших, ніж при�усове поселення на певній території або інтернування згідно з положення�и статей 42 та 43.

Під час застосування положень абзацу другого статті 39 стосовно осіб, від яких ви�агається залишити їхнє постійне �ісце проживання у зв'язку з рішення� про переселення їх на іншу визначену територію, держава, яка затри�ує, повинна �акси�ально точно дотри�уватись ви�ог стосовно забезпечення їхнього добробуту, зазначених у розділі IV частини III цієї Конвенції.

Стаття 42

Розпорядження стосовно інтернування або при�усового виселення осіб, що перебувають під захисто�, �оже бути видане лише тоді, коли це є абсолютно необхідни� для забезпечення безпеки держави, яка затри�ує.

Якщо будь-яка особа через представників держави-покровительки добровільно звертається з прохання� про її інтернування і якщо це є необхідни� через її особисте становище, особу буде інтерновано державою, під владою якої вона є.

Стаття 43

�удь-яка особа, що перебуває під захисто�, яку було інтерновано або при�усово поселено на визначеній території, �ати�е право на перегляд цього рішення у найкоротший строк відповідни� судо� або ад�іністративни� органо�, призначени� з цією �етою державою. Якщо рішення про інтернування або при�усове поселення на визначеній території залишається чинни�, суд або ад�іністративний орган повинен періодично, принай�ні двічі на рік переглядати справу цієї особи, щоб вносити сприятливі з�іни до попереднього рішення, якщо це дозволяють обставини.

Якщо особи, що перебувають під захисто�, не заперечують, держава, яка затри�ує, повинна в найкоротший строк повідо�ляти державі-покровительці прізвища всіх осіб, що перебувають під захисто�, яких було інтерновано або при�усово поселено на визначених територіях, або прізвища осіб, яких було звільнено з �ісць інтернування або при�усового поселення. Державу-покровительку слід також у найкоротший строк повідо�ляти про рішення судів та органів згаданих в абзаці першо�у цієї статті, дотри�уючись таких са�их у�ов.

Стаття 44

Застосовуючи заходи контролю, зазначені в цій Конвенції, держава, яка затри�ує, не повинна вороже поводитися з біженця�и, які фактично не перебувають під захисто� жодного уряду, лише на підставі їхньої юридичної належності до держави-супротивниці.

Стаття 45

Особи, що перебувають під захисто�, не �ожуть бути передані державі, яка не є учасницею Конвенції.

Це положення не �оже перешкоджати репатріації осіб, що перебувають під захисто�, або їхньо�у поверненню до країни їхнього проживання після закінчення воєнних дій.

Особи, що перебувають під захисто�, �ожуть бути передані державою, яка затри�ує, лише державі, яка є учасницею цієї Конвенції, і лише тоді, коли держава, яка затри�ує, упевниться в бажанні та спро�ожності цієї держави виконувати положення Конвенції. Якщо за таких у�ов передача осіб, що перебувають під захисто�, відбулась, відповідальність за виконання положень Конвенції покладається на державу, яка погодилась їх прийняти протяго� періоду, на який вони будуть їй довірені. Однак, якщо ця держава не дотри�ається положень Конвенції стосовно будь-якого важливого питання, держава, яка здійснила передачу осіб, що перебувають під захисто�, повинна після пись�ового повідо�лення держави-покровительки вжити ефективних заходів, щоб виправити ситуацію або повинна звернутися з ви�огою про повернення осіб, що перебувають під захисто�. Така ви�ога повинна бути задоволена.

Особу, що перебуває під захисто�, за будь-яких обставин не �оже бути передано країні, де існує �ожливість її переслідування за політичні чи релігійні переконання.

Положення цієї статті не є перешкодою для видачі осіб, що перебувають під захисто�, яких звинувачують у порушенні кри�інального законодавства на підставі угод, укладених до початку воєнних дій.

Стаття 46

Об�ежувальні заходи, яких ужито стосовно осіб, що перебувають під захисто�, будуть скасовані у найкоротший строк після припинення воєнних дій, якщо цього не було зроблено раніше.

Об�ежувальні заходи, яких ужито стосовно �айна осіб, що перебувають під захисто�, будуть скасовані у найкоротший строк після припинення воєнних дій відповідно до законодавства держави, яка затри�ує.

Р РѕР·РґС–Р» III
ОКУПОВАНІ ТЕР�ТОРІЇ

Стаття 47

Особи, що перебувають під захисто�, які знаходяться на окупованій території не будуть у жодно�у разі та жодни� чино� позбавлені переваг цієї Конвенції у зв'язку з будь-яки�и з�іна�и, запроваджени�и стосовно керівних установ чи управління цією територією внаслідок її окупації, або у зв'язку з будь-якою угодою, укладеною �іж властя�и окупованої території та властя�и окупаційної держави, або у зв'язку з анексію окупаційною державою всієї або частини окупованої території.

Стаття 48

Особи, що перебувають під захисто�, які не є гро�адяна�и держави, територію якої окуповано �ожуть скористатися право� залишити цю територію за у�ови дотри�ання положень, передбачених статтею 35 і рішення пов'язані з ци� повинні прий�атися згідно з процедурою, яку встановить окупаційна держава відповідно до зазначеної статті.

Стаття 49

Забороняється, незалежно від �отивів, здійснювати при�усове індивідуальне чи �асове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захисто�, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні.

Однак окупаційна держава �оже здійснювати загальну або часткову евакуацію з певної території, якщо це є необхідни� для забезпечення безпеки населення або зу�овлено особливо ваго�и�и причина�и військового характеру. Проведення таких евакуацій не �оже передбачати пере�іщення осіб, що перебувають під захисто�, за �ежі окупованої території за винятко� випадків, коли цього не�ожливо уникнути з �атеріальних причин. Особи, яких було евакуйовано в такий спосіб, повинні бути відправлені додо�у відразу після припинення воєнних дій на цій території.

Окупаційна держава, що здійснює таке пере�іщення або евакуацію повинна в �ежах своїх �ожливостей �акси�ально забезпечити роз�іщення осіб, що перебувають під захисто�, у належних при�іщеннях, а також забезпечити щоб власне пере�іщення відбувалось у задовільних у�овах з погляду санітарії, здоров'я, безпеки та харчування, а також те, що члени однієї сі�'ї не будуть розлучені.

Одразу після здійснення пере�іщень або евакуації, про них слід повідо�ити державі-покровительці.

Окупаційна держава не повинна затри�увати осіб, що перебувають під захисто�, на території, що є особливо небезпечною у зв'язку з ведення� воєнних дій, за винятко� випадків, коли це є необхідни� для забезпечення безпеки населення або у зв'язку з особливо ваго�и�и причина�и військового характеру.

Окупаційна держава не повинна здійснювати пере�іщення або депортації частини свого гро�адянського населення на територію, яку вона окуповує.

Стаття 50

Окупаційна держава повинна в співробітництві з державни�и та �ісцеви�и органа�и влади сприяти належно�у функціонуванню закладів, відповідальних за піклування про дітей і їхню освіту.

Окупаційна держава повинна вжити всіх необхідних заходів для полегшення процедури встановлення особи дітей та реєстрації їхніх сі�ейних зв'язків. Вона за будь-яких обставин не повинна з�інювати їхнього гро�адянського статусу або вносити їх до списків підконтрольних їй фор�увань або організацій.

Якщо �ісцеві установи виявляться неспро�ожни�и забезпечити утри�ання та освіту дітей, окупаційна держава повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити ни�и дітей, які втратили батьків чи були з ни�и розлучені в результаті війни і які не �ають �ожливості отри�ати необхідне піклування з боку близького родича або друга; навчання повинно здійснюватися по �ожливості особа�и їхньої національності, �ови та релігії.

Спеціальний відділ бюро, створеного згідно зі статтею 136 повинен вживати всіх необхідних заходів для встановлення особи дітей, якщо існують су�ніви стосовно їхньої особи. Дані про їхніх батьків та інших близьких родичів, яки�и вони володіти�уть необхідно також реєструвати.

Окупаційна держава не повинна перешкоджати реалізації будь-яких преференційних заходів стосовно надання харчування, �едичної допо�оги та забезпечення захисту постраждалих внаслідок війни, реалізація яких була затверджена до початку окупації з �етою сприяння дітя� віко� до 15 років, вагітни� жінка� та �атеря� дітей віко� до 7 років.

Стаття 51

Окупаційна держава не �ає права при�ушувати осіб, що перебувають під захисто�, служити в її збройних чи допо�іжних силах.

Окупаційна держава �оже залучати до при�усових робіт лише осіб, що перебувають під захисто�, яки� виповнилося 18 років, і лише до такої роботи, яка є необхідною для забезпечення потреб окупаційної ар�ії або для належного забезпечення населення окупованої країни ко�унальни�и послуга�и, продукта�и харчування, житло�, одяго�, транспорто� та �едични�и послуга�и. Особи, що перебувають під захисто�, не �ожуть бути при�ушені виконувати будь-яку роботу, що передбачала б їхню участь у воєнних операціях. Окупаційна держава не �оже ви�агати від осіб, що перебувають під захисто�, застосовувати силу для забезпечення безпеки при�іщень, де вони виконують доручену ї� роботу.

Робота повинна виконуватись лише в �ежах окупованої території, на якій знаходяться ці особи. Кожна така особа, наскільки це дозволяють обставини, повинна бути залишена на своє�у звичайно�у �ісці роботи. Робота повинна належни� чино� оплачуватись та відповідати фізични� та інтелектуальни� �ожливостя� робітників. Дія чинного в окупованій країні законодавства, яки� регулюються у�ови та гарантії праці, зокре�а що стосується зарплатні, робочих годин, обладнання, попередньої підготовки та ко�пенсації за виробничі трав�и та хвороби поширювати�еться на осіб, що перебувають під захисто�, залучених до роботи зазначеної в цій статті.

У жодно�у разі при�усове залучення до праці не повинно передбачати участі робітників в організаціях військового або напіввійськового характеру.

Стаття 52

Жодний контракт, угода чи положення не �ожуть об�ежувати права робітника добровільного чи недобровільного, де б він не знаходився, звертатися до представників держави-покровительки з прохання� про її покровительство.

�удь-які заходи, що �ають на �еті спричинити безробіття чи об�ежити �ожливості працевлаштування для робітників окупованої території, щоб при�усити їх працювати на окупаційну державу, забороняються.

Стаття 53

�удь-яке знищення окупаційною державою рухо�ого чи нерухо�ого �айна, що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших гро�адських установ чи соціальних або кооперативних організацій забороняється, за винятко� випадків, коли це є необхідни� для проведення воєнних операцій.

Стаття 54

Окупаційній державі забороняється з�інювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів при�усу, якщо вони утри�увати�уться від виконання своїх обов'язків з �іркувань совісті.

Ця заборона не становить перешкоди для виконання абзацу другого статті 51. Вона не впливає на право окупаційної держави звільняти посадових осіб з посад, які вони обій�ають.

Стаття 55

Окупаційна держава зобов'язана за допо�огою усіх наявних засобів забезпечувати населення продукта�и харчування та �едични� �атеріала�и; зокре�а, постачати необхідні продукти харчування, �едичні �атеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо.

Окупаційна держава �оже реквізувати харчові та інші припаси, а також �едичні �атеріли, що знаходяться на окупованій території виключно для потреб окупаційних сил та співробітників ад�іністрації і лише враховуючи потреби гро�адянського населення. За у�ов дотри�ання положень інших �іжнародних конвенцій, окупаційна держава повинна вжити заходів для забезпечення справедливої ко�пенсації будь-якої реквізиції.

Держава-покровителька �ає право будь-коли здійснити перевірку стану постачання продуктів харчування та �едичних �атеріалів на окупованій території, за винятко� випадків, коли діють ти�часові об�еження, спричинені особливо важливи�и воєнни�и потреба�и.

Стаття 56

Окупаційна держава зобов'язана за допо�огою всіх наявних засобів та в співробітництві з державни�и та �ісцеви�и органа�и влади забезпечувати та підтри�увати діяльність �едичних та лікарняних установ, а також забезпечити та підтри�увати на окупованій території у�ови задовільні з погляду охорони здоров'я та санітарії, зокре�а, вдаючись до вживання та проведення профілактичних та запобіжних заходів, необхідних для запобігання поширенню інфекційних захворювань та епіде�ій. Медично�у персоналу усіх категорій буде дозволено виконувати свої обов'язки.

При створенні нових лікарень на окупованій території за відсутності тут ко�петентних органів, окупаційна влада повинна, якщо це необхідно, офіційно визнати ці лікарні згідно зі статтею 18. За подібних обставин окупаційна влада повинна також офіційно визнати �едичний персонал та транспортні засоби відповідно до положень статей 20 та 21.

Ухвалюючи рішення про проведення заходів з охорони здоров'я та забезпечення задовільних санітарних у�ов та під час реалізації цих заходів окупаційна держава повинна враховувати �оральні та етичні ви�оги населення окупованої території.

Стаття 57

Окупаційна держава �оже реквізувати гро�адські лікарні лише ти�часово і лише в разі нагальної потреби в лікуванні поранених та хворих військовослужбовців за у�ови, що своєчасно буде вжито належних заходів стосовно забезпечення догляду та лікування пацієнтів, що знаходяться у цих лікарнях, а також для забезпечення потреби гро�адянського населення у лікарняно�у догляді.

Майно та запаси гро�адських лікарень не �ожуть бути реквізовані доти, доки вони є необхідни�и для потреб гро�адянського населення.

Стаття 58

Окупаційна держава повинна дозволити релігійни� служителя� надавати духовну підтри�ку їхні� одновірця�.

Окупаційна держава також прий�ати�е посилки, у яких �істяться книжки та пред�ети, необхідні для задоволення релігійних потреб, та сприяти�е їхньо�у розповсюдженню на окупованій території.

Стаття 59

Якщо усе або частина населення окупованої території отри�ують недостатній обсяг постачань, окупаційна держава повинна погодитись вжити заходів, спря�ованих на надання підтри�ки цьо�у населенню і повинна сприяти реалізації цих заходів усі�а наявни�и у неї засоба�и.

Така допо�ога �оже надходити як з боку держав, так і з боку незалежних гу�анітарних організацій, таких, як Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста, і повинна, зокре�а, передбачати забезпечення посилка�и, що �істять продукти харчування, �едичні �атеріали та одяг.

Усі Договірні Сторони повинні дозволити вільне перевезення таких посилок та забезпечити їхню охорону.

Держава, яка надає право на вільне ввезення посилок на територію, окуповану супротивною стороною, повинна, однак, �ати право на огляд посилок та контроль за їхні� перевезення� відповідно до визначеного строку та �аршруту, і за сприяння держави-покровительки пересвідчитись, що ці посилки використовувати�уться для надання допо�оги населенню, яке її потребує, а не в інтересах окупаційної держави.

Стаття 60

Вантажі допо�оги жодни� чино� не позбавляють окупаційну державу зобов'язань, що покладаються на неї відповідно до статей 55, 56 та 59. Окупаційна держава не повинна в жодно�у разі з�інювати призначення цих вантажів, за винятко� випадків, коли в цьо�у є особлива потреба, в інтересах населення окупованої території та за згодою держави-покровительки.

Стаття 61

Розповсюдження вантажів допо�оги, зазначених у попередніх статтях повинно здійснюватись за сприяння та під контроле� держави-покровительки. Цей обов'язок �оже бути передано нейтральній державі, Міжнародно�у ко�ітету Червоного Хреста чи будь-якій іншій незалежній гу�анітарній організації за згодою окупаційної держави та держави-покровительки.

Такі вантажі допо�оги звільняються від усіх видів оплат, податків та �итних зборів, за винятко� випадків, коли це необхідно в інтересах еконо�іки цієї території.

Усі сторони контракту повинні докладати всіх зусиль, щоб дозволити безоплатне перевезення та транспортування вантажів допо�оги, що направляються на окуповані території.

Стаття 62

Коли це не суперечить особливи� ви�ога� безпеки, особи, що перебувають під захисто�, з�ожуть також отри�увати допо�огу, що надсилається ї� особисто.

Стаття 63

За у�ов дотри�ання ти�часових та виняткових заходів, які запроваджуються окупаційною державою з особливо важливих �іркувань безпеки:

a) визнані національні Товариства Червоного Хреста (Червоного Пів�ісяця, Червоного Лева та Сонця) �ати�уть з�огу продовжувати свою діяльність, яка відповідає принципа� Червоного Хреста, визначени� на �іжнародних конференціях організації Червоного Хреста. Інши� організація� з надання допо�оги буде дозволено продовжувати їхню гу�анітарну діяльність за таких са�их у�ов;

b) Окупаційна держава не �ає права ви�агати будь-якої з�іни персоналу чи структури цих організацій, що �оже негативно позначитись на згаданій вище діяльності.

Таки� са�и� принципа� повинна відповідати діяльність персоналу чи спеціальних організацій невійськового характеру, які вже існують або �ожуть бути засновані з �етою забезпечення у�ов життя гро�адянського населення шляхо� сприяння функціонуванню основних служб гро�адського користування, розподілення допо�оги та організації рятувальних операцій.

Стаття 64

Кри�інальне законодавство окупованої території залишається чинни�, за винятко� випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжувати�уть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених ци� законодавство�.

Окупаційна держава, однак, �оже поширювати на населення окупованої території дію положень, які є необхідни�и для виконання нею зобов'язань, що покладаються на неї відповідно до цієї Конвенції, підтри�ання ефективного управління територією, забезпечення безпеки окупаційної держави, особового складу та власності окупаційних сил та ад�іністрації, а також об'єктів та ко�унікаційних ліній, які ни�и використовуються.

Стаття 65

Положення про кри�інальну відповідальність, які ухвалюються окупаційною державою �ожуть набирати чинності лише після того, як їх опубліковано та доведено до відо�а населення їхньою рідною �овою. Ці положення не повинні �ати зворотної сили.

Стаття 66

У разі порушення положень про кри�інальну відповідальність, ухвалених окупаційною державою на підставі абзацу другого статті 64, окупаційна держава �оже передавати обвинувачених свої� неполітични� військови� суда�, які належни� чино� організовані за у�ови їхнього розташування на окупованій території. Апеляційні суди повинні функціонувати переважно на території окупованої держави.

Стаття 67

Суди повинні діяти лише відповідно до тих законодавчих положень, які були чинни�и до �о�енту скоєння правопорушення і які відповідають загальни� принципа� права, зокре�а принципу відповідності покарання правопорушенню.

Стаття 68

Якщо особи, що перебувають під захисто�, скоюють правопорушення з �етою завдання шкоди виключно окупаційній державі і якщо це правопорушення не є за�ахо� на життя чи фізичну недоторканість представників особового складу окупаційних військ чи ад�іністрації, не становить серйозної колективної загрози й не завдає великої шкоди �айну окупаційних військ або ад�іністрації чи об'єкта�, які ни�и використовуються, то такі особи підлягають інтернуванню або ув'язненню, за у�ови, що строк цього інтернування або ув'язнення є відповідни� ступеню важкості скоєного ни�и правопорушення. Крі� того, інтернування або ув'язнення повинні бути єдини�и вида�и покарання, що передбачають позбавлення волі, які застосовувати�уться до осіб, що перебувають під захисто�, у разі скоєння ни�и згаданих вище правопорушень. Суди, дія яких передбачена статтею 66 цієї Конвенції �ають право на власний розсуд за�іняти ув'язнення інтернування� на той са�ий строк.

Положення про кри�інальну відповідальність, ухвалені окупаційною державою згідно зі стаття�и 64 та 65 �ожуть передбачати покарання осіб, що перебувають під захисто�, через с�ертну кару лише у разі визнання їх винни�и у шпіонажі, здійсненні серйозних актів диверсії проти військових об'єктів окупаційної держави або скоєнні у�исних правопорушень, які призвели до с�ерті однієї чи більше осіб, та за у�ови, що законодавство окупованої території, яке було чинни� до початку окупації передбачало покарання через с�ертну кару за скоєння таких злочинів.

С�ертний вирок особі, що перебуває під захисто�, �оже бути призначений лише тоді, коли суд приділив особливу увагу то�у, що обвинувачений не є гро�адянино� окупаційної держави, а отже, - не є пов'язани� з нею жодни�и зобов'язання�и вірності.

У жодно�у разі с�ертної кари не �оже бути призначено особі, що перебуває під захисто�, яка на �о�ент скоєння злочину не досягла 18-річного віку.

Стаття 69

У всіх випадках строк попереднього ув'язнення буде зараховуватися до будь-якого строку тюре�ного ув'язнення, до якого було засуджено особу, що перебуває під захисто�.

Стаття 70

Окупаційна держава не �ає права здійснювати арешт, переслідування або висувати обвинувачення проти осіб, що перебувають під захисто�, за вчинки або переконання скоєні або виражені ни�и до початку окупації або протяго� періоду її ти�часового припинення, за винятко� випадків порушення законів або звичаїв війни.

Арешт, переслідування, висунення обвинувачень та депортація за �ежі окупованої території гро�адян окупаційної держави, які до початку конфлікту шукали притулок на окупованій території �ожуть здійснюватись лише в разі скоєння ни�и злочину після початку воєнних дій, або за кри�інальні злочини, скоєні до початку воєнних дій, за які згідно із законодавство� окупованої держави передбачалась би видача злочинця у �ирний період.

Стаття 71

Ко�петентні судові органи окупаційної держави не �ають права виносити будь-якого вироку без розгляду справи відповідно до встановленого процесуального порядку.

Особа�, проти яких висунуто обвинувачення з боку окупаційної держави, слід негайно повідо�ити про це в пись�овій фор�і, зрозу�ілою для них �овою з викладо� усіх подробиць обвинувачення, яке проти неї висувається та притягнути її до судової відповідальності у найкоротший строк. Державі-покровительці повинно бути повідо�лено про будь-яке переслідування, розпочате окупаційною державою проти особи, що перебуває під захисто�, у зв'язку із скоєння� ни�и злочинів, за які передбачається покарання через с�ертний вирок або ув'язнення на строк понад два роки; окупаційна держава повинна �ати з�огу будь-коли отри�увати інфор�ацію про стан проведення таких переслідувань. Крі� того, держава-покровителька �ати�е право отри�ати на її ви�огу усі дані про ці судові справи або інші переслідування, розпочаті окупаційною державою проти особи, що перебуває під захисто�.

Повідо�лення державі-покровительці, як це передбачено в абзаці друго�у цієї статті, повинно бути надіслане негайно й у будь-яко�у разі держава-покровителька повинна отри�ати його за три тижні до початку першого слухання справи. Слухання справи не �оже розпочатись, якщо до його початку не було надано доказів про повне виконання положень цієї статті. Це повідо�лення повинно �істити такі дані:

a) дані про особу обвинуваченого;

b) �ісце перебування або ув'язнення;

c) детальна інфор�ація про висунуті обвинувачення (із зазначення� постанов про кри�інальну відповідальність, на яких базується обвинувачення);

d) най�енування суду, де буде проходити слухання справи;

e) �ісце та дата першого слухання.

Стаття 72

Обвинувачені �ають право надати докази, необхідні для їхнього захисту, зокре�а викликати до суду свідків. Вони повинні �ати право на допо�огу кваліфікованого правозахисника за власни� виборо�, який повинен �ати з�огу вільно відвідувати обвинуваченого та повинен бути забезпечений усі�а необхідни�и засоба�и для підготовки захисту.

Якщо обвинувачений не обирає захисника са�, то держава-покровителька �оже йо�у його надати. Коли проти особи висувається обвинувачення у скоєнні серйозного злочину і за відсутності держави-покровительки, окупаційна держава за згодою обвинуваченого повинна надати йо�у захисника.

Обвинувачено�у повинні бути надані послуги перекладача як під час попереднього розслідування, так і під час слухання справи в суді, за винятко� випадків, коли обвинувачений добровільно від�овляється від таких послуг. Вони �ають право у будь-який �о�ент від�овитися від послуг перекладача або попросити його за�інити.

Стаття 73

Засуджений �ає право на подання апеляції у порядку визначено�у законодавство� згідно з яки� діє суд. Він повинен бути цілко� поінфор�ований про своє право на подання апеляції або оскарження, а також про строк, протяго� якого він �оже скористатися ци� право�.

Кри�інально-процесуальна процедура, передбачена ци� розділо�, повинна застосовуватись, наскільки це �ожливо, до процедури оскарження. Якщо в законодавстві, відповідно до якого діє суд, не�ає положень, яки�и регулюється процедура оскарження, засуджений �ати�е право на оскарження вироку у відповідних органах окупаційної держави.

Стаття 74

Представники держави-покровительки �ають право бути присутні�и на будь-яко�у засіданні суду, де розглядається справа особи, що перебуває під захисто�, окрі� виняткових випадків, коли слухання проходити�е за зачинени�и двери�а в інтересах безпеки окупаційної держави, про що вона повинна повідо�ити державі-покровительці. Повідо�лення про �ісце та дату проведення слухання повинно бути надіслане державі-покровительці.

Про всі вироки, яки�и передбачається с�ертна кара або ув'язнення строко� понад два роки, слід у найкоротший строк повідо�ляти державі-покровительці із зазначення� підстав, на яких було винесено вирок. У повідо�ленні повинно �іститись посилання на повідо�лення, зроблене відповідно до статті 71, а в разі винесення вироку, яки� передбачається ув'язнення, також бути зазначене �ісце відбування строку ув'язнення. Записи про інші вироки, крі� тих, які зазначено вище, повинні зберігатись у суді та надаватись для перегляду представника� держави-покровительки. Строк, установлений для подання оскарження в разі винесення вироку, яки� передбачається с�ертна кара або ув'язнення строко� на два роки й більше не повинен розпочинатися доти, доки держава-покровителька не отри�ає повідо�лення про винесення вироку.

Стаття 75

У жодно�у разі людина, що була засуджена до с�ертної кари, не повинна бути позбавлена права звертатися з прохання� про по�илування.

Жодного с�ертного вироку не буде виконано до завершення шести�ісячного періоду з �о�енту, коли держава-покровителька отри�ає повідо�лення про остаточне рішення суду, що підтверджує с�ертну кару чи рішення про від�ову стосовно по�илування.

В окре�их випадках, коли через надзвичайні обставини виникає підготовлена загроза для безпеки чи для збройних сил окупаційної держави, шести�ісячний період до виконання вироку про с�ертну кару �оже бути з�еншено. Державі-покровительці буде завжди повідо�лено про таке скорочення строку, та вона завжди буде �ати достатньо часу та �ожливість звернутися з пропонування� до ко�петентних окупаційних органів.

Стаття 76

Особи, що перебувають під захисто�, що обвинувачі в скоєнні злочину, повинні знаходитися в окупованій країні, а в разі засудження повинні та� са�о відбувати строк покарання. Вони повинні бути, якщо це �ожливо, відділені від інших ув'язнених, причо�у для них повинно бути встановлено санітарний та харчовий режи�и, що є достатні�и для підтри�ання їхнього здоров'я та відповідають режи�а� в'язниць окупованої країни.

Вони повинні отри�увати таку �едичну допо�огу, яку ви�агає стан їхнього здоров'я.

Ї� буде дозволено користуватись духовною підтри�кою, яка б �огла ї� допо�огти.

Жінки будуть утри�уватись в окре�их при�іщеннях та за ни�и будуть наглядати безпосередньо жінки.

�уде взято до уваги запровадження спеціального режи�у для неповнолітніх.

Особи, що перебувають під захисто� і є в'язня�и, будуть �ати право отри�увати візити від делегатів держави-покровительки та Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста, згідно з положення�и статті 143.

Такі особи �ають право отри�увати, принай�ні, одну посилку з пред�ета�и допо�оги на �ісяць.

Стаття 77

Особи, що перебувають під захисто�, які були обвинувачені або визнані судо� винни�и та які знаходяться на окупованій території, після закінчення строку окупації повинні бути передані відповідни� органа� на визволеній території разо� з заведени�и на них справа�и.

Стаття 78

Якщо окупаційна держава через причини збереження безпеки визнає необхідни� вжити заходів стосовно осіб, що перебувають під захисто�, найбільше, що вона �оже застосувати - це з�ушено поселити їх у визначено�у �ісці чи інтернувати.

Рішення стосовно ви�ушеного переселення чи інтернування повинні бути ухвалені згідно з нор�ативною процедурою, яка повинна бути визначена окупаційною державою згідно з положення�и цієї Конвенції. Ця процедура повинна передбачати право на апеляцію з боку заінтересованих сторін. Рішення стосовно апеляції будуть прий�атися в яко�ога швидші строки.

Якщо рішення залишати�уться в силі, вони стануть пред�ето� періодичного перегляду, по �ожливості через кожні шість �ісяців ко�петентни�и органа�и, що створює держава.

Особи, що перебувають під захисто�, яких ви�ушено переселяють, а отже з�ушують покинути �ісця їхнього проживання, будуть користуватися всі�а перевага�и, що згадані в статті 39 цієї Конвенції.

Р РѕР·РґС–Р» IV
ПРАВ�ЛА, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПОВОДЖЕННЯ З ІНТЕРНОВАН�М�

Глава I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 79

Сторони конфлікту �ожуть інтернувати осіб, що перебувають під захисто�, лише згідно з положення�и статей 41, 42, 43, 68 та 78.

Стаття 80

Інтерновані цілко� зберігають свою гро�адянську правоспро�ожність і �ожуть її використовувати настільки, наскільки це дозволяє статус інтернованого.

Стаття 81

Сторони конфлікту, до яких будуть інтерновані особи, що перебувають під захисто�, зобов'язані забезпечити безоплатне утри�ання цих осіб та �едичну допо�огу, якої потребує стан їхнього здоров'я.

Жодних вирахувань із грошової допо�оги, заробітних плат чи виплат інтерновани� не повинно бути використано для цілей виплат зазначених вище витрат.

Держава, яка затри�ує, повинна забезпечувати підтри�ку всіх утри�анців інтернованих, якщо ці утри�анці не �ають достатніх засобів існування чи неспро�ожні забезпечити свою життєдіяльність.

Стаття 82

Держава, яка затри�ує, буде, наскільки це �ожливо, розселяти інтернованих відповідно до їхньої національності, �ови та звичаїв. Інтерновані, що є гро�адяна�и однієї й тієї са�ої країни, не будуть поселені окре�о лише через �овну різницю.

Протяго� усього періоду інтернування члени однієї сі�'ї, особливо батьки та діти будуть проживати разо�, за винятко� випадків, коли через стан здоров'я, �ісце роботи чи застосування положень глави IX цього розділу розлучення буде необхідни� і �ати�е ти�часовий характер. Інтерновані �ають право ви�агати, щоб їхні діти, які залишились на свободі без опіки батьків, були інтерновані разо� з ни�и.

Завжди, коли це �ожливо, члени інтернованої сі�'ї повинні жити в одно�у при�іщені, але окре�о від інших інтернованих; ї� повинні бути надані необхідні у�ови для сі�ейного життя.

Глава II
МІСЦЯ ІНТЕРНУВАННЯ

Стаття 83

Держава, яка затри�ує, не створює �ісць інтернування в районах, де особливо є небезпеки війни.

Держава, яка затри�ує, передасть всю необхідно інфор�ацію стосовно географічного розташування �ісць, де знаходяться інтерновані ворожи� держава� за допо�огою держав-покровительок.

Кожного разу, коли це дозволяють �іркування військового порядку, табори для інтернованих, повинні бути позначені літера�и ІС таки� чино�, щоб протяго� дня їх чітко було видно з повітря. Хоча заінтересовані держави �ожуть до�овитися про інший спосіб позначення. Жодне інше �ісце окрі� табору для інтернованих не �оже бути позначено таки� са�и� чино�.

Стаття 84

Інтерновані повинні бути поселені окре�о від полонених та осіб, позбавлених волі по інши� причина� та �ати окре�і органи управління.

Стаття 85

Держава, яка затри�ує, повинна вжити всіх �ожливих та необхідних заходів з �етою забезпечення особа�, що перебувають під захисто�, з са�ого початку їхнього інтернування поселення в будівлях чи інших при�іщеннях, що забезпечують повну гарантію задоволення гігієнічних потреб та потреб здоров'я, забезпечують надійний захист від суворих клі�атичних у�ов та наслідків війни. У жодно�у разі �ісця поселення інтернованих не повинні знаходитися в екологічно небезпечних зонах, або в �ісцях з неспритни�и для інтернованих клі�атични�и у�ова�и. В тих випадках, коли особи, що перебувають під захисто�, ти�часово інтерновані до екологічно небезпечного �ісця, або до �ісця з небезпечни�и для здоров'я клі�атични�и у�ова�и, вони повинні бути переселені до �ісця з ліпши�и у�ова�и, як тільки це стане �ожливи�.

При�іщення повинні бути цілко� захищені від вологості, належни� чино� опалюватися та �ати освітлення, особливо в години сутінок. При�іщення для сну повинні бути достатньо простори�и і добре провітрюватися, інтерновані повинні �ати постільні речі та достатню кількість ковдр, з урахування� клі�атичних у�ов, віку, статі та стану здоров'я інтернованих.

Інтерновані будуть користуватись, незалежно від годин доби, санітарни�и зручностя�и, що відповідають санітарни� ви�ога� і чистота яких постійно підтри�ується. Вони будуть забезпечені необхідною кількістю води та �ила для щоденного туалету та прання особистої білизни; ї� також будуть забезпечені прилади та �ожливості для досягнення цих цілей. Крі� того, вони повинні �ати �ожливість прий�ати душ чи ванну. Ї� потрібно надавати час, необхідний для прання та прибирання при�іщень.

В тих випадках, коли як виняток як ти�часовий захід необхідно поселити інтернованих жінок, що не є члена�и однієї сі�'ї, в одно�у при�іщені з інтерновани�и чоловіка�и, ї� обов'язково необхідно надати окре�і �ісця для сну та санітарні установки.

Стаття 86

Держава, яка затри�ує, повинна забезпечити інтернованих необхідни� при�іщення� для проведення релігійних обрядів, незалежно від їхнього віросповідання.

Стаття 87

Щоб інтерновані �али з�огу купити продовольчі товари та пред�ети повсякденного користування, що �ожуть поліпшити їхнє життя і побут, зокре�а �ило й тютюнові вироби, за ціна�и, не вищи�и, ніж ті, що існують на �ісцевих ринках, в �ісцях, де проживають інтерновані, повинні бути встановлені ларьки, за винятко� �ісць, де існують інші �ожливості задоволення таких потреб.

Прибутки від продаж у ларьках буде направлено до фонду �атеріальної підтри�ки, який повинно бути створено в кожно�у �ісці інтернування, та буде використано на користь інтернованих, що знаходяться в цій �ісцевості. Ко�ітет з питань інтернованих, створення якого передбачено статтею 102, �ає право здійснювати перевірку ведення справ в ларьках та використання коштів фонду.

У разі закриття �ісця інтернування, кошти фонду �атеріальної підтри�ки будуть направлені в інший фонд, створений в �ісці інтернування людей такої са�ої національності, або, коли такого �ісця не існує, до центрального фонду �атеріальної підтри�ки що діє на користь усіх інтернованих, які залишаються під владою держави, яка затри�ує.

У разі загального визволення зазначені вище кошти залишаються державі, де перебували інтерновані, якщо �іж держава�и не існує іншої угоди.

Стаття 88

З �етою забезпечення необхідного захисту в �ісцях інтернувань, де існує загроза повітряних нападів та інших проявів воєнних дій, належни� чино� та в достатній кількості повинні бути побудовані захисні споруди. Під час тривоги інтерновані �ожуть вільно яко�ога швидше скористуватись захисни�и споруда�и, за винятко� тих, хто залишився захищати �ісця проживання від небезпеки, що виникла. Усі заходи з �етою захисту населення будуть спря�овані й на захист інтернованих.

Усі �ісця інтернувань повинні бути обладнані протипожежни�и прилада�и безпеки.

Глава III
ХАРЧУВАННЯ ТА ОДЯГ

Стаття 89

Щоденний харчовий раціон інтернованих повинен бути достатні� по кількості, якості та різно�аніттю, щоб забезпечити нор�альний стан здоров'я та запобігання явища�, пов'язани� з недостатні� харчування�. Треба враховувати звичний для інтернованих режи� харчування.

Крі� того, інтерновани� повинна надаватися �ожливість са�и� готувати їжу з додаткових харчів, які вони �ають.

Інтерновані будуть забезпечені необхідною кількістю питної води. Повинно бути дозволено паління тютюнових виробів.

Інтерновані, що працюють, будуть отри�увати додаткові харчі залежно від об'є�у роботи, яку вони виконують.

Вагітні, жінки, що годують дітей груддю та діти до п'ятнадцяти років повинні отри�увати додаткові харчі залежно від їхніх фізіологічних потреб.

Стаття 90

Після позбавлення волі інтерновани� повинно бути надано �ожливість забезпечити себе необхідни� одяго�, взуття� та з�інною білизною, а надалі �ожливість са�озабезпечення реча�и, які вони потребують. Якщо інтерновані не �ають необхідного одягу (потрібно враховувати клі�атичні у�ови) і не �ають �ожливості його дістати, держава, яка затри�ує, зобов'язана безоплатно забезпечити ї� цей одяг.

Одяг, яки� держава, яка затри�ує, забезпечить інтернованих, чи зовнішні позначки на ньо�у не повинні �ати образливого характеру чи викликати нас�іхання.

Робітники отри�ають відповідні знаряддя праці, зокре�а захисний одяг, якщо цього ви�агає характер праці.

Глава IV
ГІГІЄНА ТА МЕД�ЧНА ДОПОМОГА

Стаття 91

В кожно�у �ісці інтернування буде створено відповідний лазарет під керівництво� кваліфікованого лікаря, де інтерновані з�ожуть отри�ати необхідну допо�огу і де ї� буде забезпечено необхідний режи� харчування. Для тих, хто страждає на інфекційні та психічні хвороби будуть створені спеціальні ізолятори.

Інтернованих, серед яких є породіллі, особи, що страждають від серйозних захворювань, чи стан яких потребує спеціального лікування, хірургічного втручання або стаціонарного догляду, повинні прийняти будь-які �едичні установи, де ї� буде забезпечено необхідний догляд, що за якістю дорівнює догляду звичайного населення.

Медична допо�ога інтерновани� буде переважно надаватися �едични� персонало� тієї са�ої національності, що й інтерновані.

Інтерновани� не �ожна заважати приходити на обстеження до �едичних установ. Медичні органи влади держави, яка затри�ує, буде видавати на запит інтернованого офіційний �едичний лист, у яко�у буде описано характер хвороби чи поранення та строки наданого лікування. Копію цього листа буде надіслано до Центрального агентства, передбаченого в статті 140.

Лікування, зокре�а забезпечення необхідни�и прилада�и для підтри�ання здоров'я інтернованих, у то�у числі зубни�и протеза�и та окуляра�и, повинно надаватися безоплатно.

Стаття 92

Медичний огляд інтернованих здійснювати�еться, принай�ні, один раз на �ісяць. Метою таких оглядів буде, зокре�а, перевірка загального стану здоров'я, харчування та гігієни інтернованих та виявлення заразних хвороб, особливо венеричних, туберкульозу та �алярії. Таки огляди включати�уть в себе, зокре�а, перевірку ваги кожного інтернованого та щорічний рентген.

Глава V
РЕЛІГІЯ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ТА ФІЗ�ЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 93

Інтерновани� буде надано повну свободу у виконанні релігійних обрядів, зокре�а відвідування цере�оній, що пов'язані з їхньою вірою, за у�ови, що вони не будуть порушувати правил дисципліни, визначених керівництво� інтернованих.

Виконувача� релігійних обрядів буде дозволено вільно виконувати свою �ісію серед єдиновірців. З цією �етою держава, яка затри�ує, забезпечує їхній рівний розподіл �іж �ісця�и інтернувань, де інтерновані роз�овляють однією �овою та належать до однієї релігії. Якщо виникає пробле�а недостатньої кількості виконувачів релігійних обрядів, держава, яка затри�ує, надасть ї� усі необхідні у�ови, зокре�а транспортні засоби, щоб вони �огли пересуватися з одного �ісця до іншого, вони також будуть �ати право відвідувати інтернованих, що знаходяться в лікарні. Виконувачі релігійних обрядів будуть вести вільне листування стосовно релігійних культів з релігійни�и управління�и країни, де перебувають інтерновані, і, наскільки це �ожливо, з �іжнародни�и релігійни�и організація�и, що належать до цієї са�ої віри. Нор�и цього листування не підпадають під статтю 107, але передбачені статтею 112.

Коли інтерновані не отри�ують необхідної духовної допо�оги з боку виконувачів релігійних обрядів, або існує недостатня кількість останніх, �ісцеві релігійні органи цієї са�ої віри �ожуть призначати виконувачів релігійних обрядів релігії інтернованих, або, якщо це �ожливо з погляду релігії, виконувачів обрядів подібної релігії чи кваліфікованих в цих питаннях осіб, попередньо узгодивши кандидатів з владни�и представника�и держави, яка затри�ує. Особа, що взяла на себе повноваження виконувача релігійних обрядів, користувати�еться всі�а привілея�и, що відповідають цій посаді. Призначені таки� чино� особи повинні дотри�уватись усіх правил держави, яка затри�ує, установлених з �етою підтри�ання дисципліни та безпеки.

Стаття 94

Держави, яка затри�ує, сприяти�е інтелектуальній, освітній та спортивній діяльності, потреба� у розважаннях серед інтернованих, а також залишати для них право вибору стосовно участі в подібних заходах. Вона повинна вжити всіх практичних заходів з �етою забезпечення сприяння такій діяльності, зокре�а шляхо� надання відповідних при�іщень.

Інтерновани� будуть забезпечені �ожливості продовжувати навчання чи розпочати нове. повинно бути забезпечено �ожливість навчання дітей та підлітків. Вони будуть відвідувати школи в �ісцях інтернувань чи за їхні�и �ежа�и.

Інтерновані будуть �ати з�огу зай�атися фізкультурою, спорто� та грати в спортивні ігри на свіжо�у повітрі. З цією �етою буде надано достатню кількість відкритої території в усіх �ісцях інтернування. Для дітей та підлітків також буде відведено спеціальні ділянки.

Стаття 95

Держава, яка затри�ує, �оже використовувати інтернованих як працівників лише за їхні� бажання�. Виконання роботи, яка була б при�усовою для осіб, що перебувають під захисто� та не є інтерновани�и, а отже означала порушення статті 40 чи 51 цієї Конвенції, та робота, що носить образливий чи принизливий характер, забороняється в будь-яко�у разі.

Після закінчення шеститижневого періоду роботи інтернований �ає право в будь-який �о�ент припинити працювати, попередивши керівництво про таке рішення за вісі� тижнів.

Ці положення не є перешкодою для держави, яка затри�ує, зобов'язувати інтернованих лікарів, дантистів та інший �едичний персонал зай�атися їхньою професійною діяльністю на корись спів інтернованих, зобов'язувати інтернованих керувати та підтри�увати �ісця інтернувань у належно�у стані та використовувати таких осіб у роботі на кухні та у виконанні іншої господарської діяльності, а також використовувати їх в діяльності, пов'язаній із захисто� інтернованих від повітряних бо�бардувань та інших небезпек війни. Хоча не�ожна інтернованого з�ушувати виконувати діяльність, на виконання якої він фізично не здатний згідно з діагнозо� лікаря, призначеного ад�іністрацією.

Держава, яка затри�ує, бере на себе повну відповідальність за у�ови на робочо�у �ісці, �едичну допо�огу, виплату заробітних плат, страхування нещасних випадків та хвороб, пов'язаних з трудовою діяльністю. У�ови праці та рівень ко�пенсацій повинні відповідати нор�а� національного законодавства та існуючій практиці; у жодно�у разі вони не повинні бути гірши�и, ніж ті, що існують у цьо�у регіоні. Рівень заробітної плати визначається на основі справедливих засад угоди �іж інтерновани�и та державою, яка затри�ує, і, якщо необхідно, й інши�и роботодавця�и окрі� держави, яка затри�ує, причо�у угодою передбачається безоплатне утри�ання інтернованих та надання �едичної допо�оги, якої ви�агає стан здоров я інтернованих. Інтерновани�, що призначені на постійне виконання робіт, зазначених в абзаці третьо�у цієї статті, буде виплачуватися заробітна плата, що справедливо відповідає їхній діяльності. У�ови праці та рівень ко�пенсацій за нещасні випадки та хвороби, пов'язані з професію діяльністю, не повинні буди нижчи�и, ніж ті, що отри�ують працівники цього са�ого району, під час виконання су�іжної діяльності.

Стаття 96

Вся ко�анда працівників підпорядковується відповідно�у �ісцю інтернування. Ко�петентні органи влади держави, яка затри�ує, та ко�енданти �ісць інтернувань несуть відповідальність за виконання положень цієї Конвенції серед ко�анд працівників. Ко�ендант зобов'язаний вести список членів підпорядкованих йо�у робочих груп та повідо�лю вати про його склад делегата� держави, яка затри�ує, Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста та інших гу�анітарних організацій, які �ожуть прибути з візито� до �ісць інтернувань.

Глава VI
ПР�ВАТНА ВЛАСНІСТЬ ТА ФІНАНСОВІ РЕСУРС�

Стаття 97

Інтерновани� буде дозволено залишити при собі речі власного користування. Гроші, чеки, цінні папери тощо, коштовні речи �ожуть бути відібрані лише відповідно визначеній процедурі. У тако�у разі інтерновани� буде видано детальну розписку.

Грошові су�и буде перераховано на особовий рахунок інтернованого відповідно статті 98; вони не �ожуть бути об�іняні на іншу валюту, якщо цього не ви�агає законодавство, що діє на території, де перебуває інтернований, чи власник са� не бажає цього.

Не �ожна забирати па�'ятні речи чи ті, що �ають суб'єктивну цінність.

Обшук інтернованих жінок �оже здійснюватись лише жінка�и.

Після визволення чи репатріації, інтерновани� буде повернено всі речі, грошові кошти в еквіваленті, що дорівнює су�і на їхньо�у особово�у рахунку, відповідно статті 98, чи інші коштовності, які були відібрані під час інтернування, за винятко� речей, які повинні залишитись на території держави, яка затри�ує, згідно із чинни� законодавство�. Якщо приватна річ інтернованого не була йо�у видана, він отри�ає детальну розписку.

Сі�ейні доку�енти чи доку�енти, що посвідчують особу, відбираються лише під розписку. У жодно�у разі інтернований не �оже залишитися без доку�ента, що посвідчує особу. Коли інтернований не �ає такого доку�ента, вони отри�ують спеціальні посвідчення, що видаються органа�и влади, які затри�ують.

Інтерновані �ожуть �ати при собі визначену су�у грошей готівкою чи у вигляді купонів, так щоб вони �али з�огу зробити покупки.

Стаття 98

Всі інтерновані будуть отри�увати виплати на придбання таких товарів як тютюн, туалетні речи тощо. Таки виплати �ожуть надаватись у вигляді кредитів чи купонів на покупки.

Крі� того, інтерновані �ожуть отри�увати �атеріальну допо�огу від держави-батьківщини, від держав-покровительок, від організацій, що �ожуть надати ї� допо�огу, чи від своїх сі�ей, а також прибуток від власності згідно із законодавство� держави, яка затри�ує. Роз�ір �атеріальної допо�оги, що надходить з батьківщини, повинен бути рівни� для кожної категорії інтернованих (інваліди, хворі, вагітні жінки тощо), і під час визначення роз�іру допо�оги, що встановлює ця держава, та її розподілу державою, яка затри�ує, не повинно бути дискри�інації інтернованих, що забороняється статтею 27 цієї Конвенції.

Державою, яка затри�ує, для кожного інтернованого повинен бути відкритий особовий рахунок, до якого будуть записуватись всі виплати, згадані в цій статті, заробітна плата, отри�ані грошові перекази. До його рахунка буде також внесено вирахувані су�и, які він �іг би використати згідно із законодавство�, що є чинни� на території інтернування. Інтерновані �ати�уть усі �ожливості, су�існі з чинни� законодавство� на такій території для переказів кошт сі�'я� та особа�, що залежать від них �атеріально. Вони �ожуть зні�ати з рахунка кошти, необхідні для забезпечення особистих потреб, в ра�ках. визначених державою, яка затри�ує. Ї� буде надано �ожливість будь-коли ознайо�итися зі свої�и рахунка�и та отри�ати їхні копії. Про стан рахунків на ви�огу повідо�ляється державі-покровительці; рахунок переводиться разо� з інтернованою особою.

Глава VII
КЕРІВН�ЦТВО ТА Д�СЦ�ПЛІНА

Стаття 99

Кожне �ісце інтернування буде підпорядковане відповідально�у офіцеру з регуляторних військових сил чи регуляторної цивільної ад�іністрації держави, яка затри�ує. Офіцер, що керує �ісце� інтернування, повинен �ати текст цієї Конвенції офіційною �овою чи офіційною �овою країни та відповідати за її виконання�. Керуючий персонал повинен бути ознайо�лений з положення�и цієї Конвенції та дотри�уватись їхнього виконання.

Текст цієї Конвенції та угод, укладених на її підставі, буде роз�іщено в �ісцях інтернувань �овою, зрозу�ілою інтерновани�, чи знаходити�еться в Ко�ітеті інтернованих.

Інтерновані будуть інфор�овані про різно�анітні правила, накази, повідо�лення та публікації зрозу�ілою для них �овою.

Всі накази та ко�анди, спря�овані на інтернованих, також повинні віддаватися зрозу�ілою для них �овою.

Стаття 100

Нор�и дисципліни в �ісцях інтернування повинні бути су�існи�и з принципа�и гу�анності й ні за яких обставин не передбачати правил, які спричиняли б інтерновани� фізичне напруження, що ставило б під загрозу їхнє здоров'я, чи передбачали фізичне чи �оральне знущання. Позначення інтернованих шляхо� татуювання чи інших знаків на тілі заборонено.

Зокре�а, забороняється з�ушувати інтернованих довго стояти, постійно перевіряти їх за списко�, карати фізични�и та військови�и вправа�и чи об�ежувати доступ до харчування.

Стаття 101

Інтерновані �ають право представляти органа� влади, під юрисдикцією яких вони перебувають, будь-яку петицію стосовно у�ов інтернування, яки� вони підлягають.

Вони також �ають право подавати заяви без об�ежень через Ко�ітет інтернованих, або, якщо вони вважають це за необхідне, безпосередньо до представників держави-покровительки для того, щоб указати будь-які питання, які вони �ожуть оскаржити стосовно у�ов інтернування.

Такі петиції та скарги передаються негайно і без з�ін, і навіть якщо останні визнано безпідставни�и, вони не �ожуть бути приводо� для будь-якого покарання.

Періодичні звіти про стан у �ісцях інтернування та стосовно потреб інтернованих �ожуть надсилатися Ко�ітета�и інтернованих до представників держав-покровительок.

Стаття 102

У кожно�у �ісці інтернування шляхо� тає�ного голосування інтерновані вільно вибирають членів Ко�ітету, уповноваженого представляти їх перед державою, яка затри�ує, та державою-покровителькою, Міжнародни� ко�ітето� Червоного Хреста та будь-якою іншою організацією, яка �оже допо�огти ї�. Члени Ко�ітету �ають право на переобрання.

Інтерновані, обрані таки� чино�, приступають до виконання своїх обов'язків після того, як їхнє обрання було схвалене органа�и влади, які здійснюють утри�ання під вартою. Причини будь-яких від�ов або з�іщень з посад передаються до заінтересованих держав-покровительок.

Стаття 103

Ко�ітет інтернованих підтри�ує фізичний, духовний та інтелектуальний добробут інтернованих.

Якщо інтерновані вирішать, зокре�а, організувати систе�у взає�одопо�оги серед них, ця організація буде в �ежах ко�петенції цих Ко�ітетів на додаток до спеціальних обов'язків, покладених на них відповідно до інших положень цієї Конвенції.

Стаття 104

Від членів Ко�ітетів інтернованих не ви�агається виконання іншої роботи, якщо виконання їхніх службових обов'язків уважається складніши�.

Члени Ко�ітетів інтернованих �ожуть призначати серед інтернованих таких по�ічників, стосовно яких вони �ожуть зробити запит. Ї� надаються всі �атеріальні засоби, зокре�а певна свобода пересування, потрібна для виконання їхніх обов'язків (відвідування робочих загонів, одержання постачання тощо).

Усі засоби також надаються члена� Ко�ітетів інтернованих для зв'язку поштою і телеграфо� з органа�и влади, які здійснюють утри�ання під вартою, держава�и-покровителька�и, Ко�ітето� інтернованих Червоного Хреста та їхні�и делегата�и, та з організація�и, які надають допо�огу інтерновани�. Члени ко�ітету в робочих загонах �ати�уть схожі засоби для зв'язку з їхні� Ко�ітето� інтернованих в головно�у �ісці інтернування. Такий зв'язок не об�ежується й не вважається таки�, що створює частину квоти, згаданої в статті 107.

Члена� Ко�ітетів інтернованих, яких переводять, надають об�рунтований час для того, щоб увести їхніх наступників у курс справ.

Глава VIII
ВІДНОС�Н� ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

Стаття 105

Відразу після інтернування осіб, які перебувають під захисто�, держави, які затри�ують, повідо�ляють ї�, державі, гро�адяна�и якої вони є, та їхній державі-покровительці про заходи, ужиті для виконання положень цієї глави. Держави, які затри�ують, також повідо�ляють заінтересовани� Сторона� про будь-які подальші з�іни в таких заходах.

Стаття 106

Як тільки його інтернують, або не пізніше, ніж через тиждень після його прибуття до �ісця інтернування, а також у випадках хвороби або переведення до іншого �ісця інтернування або до лікарні, кожно�у інтерновано�у надають з�огу надіслати безпосередньо своїй сі�'ї, з одного боку, та до Центрального агентства, передбаченого статтею 140, з іншого боку, листівку інтернування, схожу, якщо �ожливо, на зразок, який додається до цієї Конвенції, у якій повідо�ляє свої� рідни� про затри�ання, свою адресу і стан здоров'я. Згадані листівки пересилаються яко�ога скоріше й не �ожуть затри�уватися будь-яки� чино�.

Стаття 107

Інтерновани� дозволяється надсилати й отри�увати листи й листівки. Якщо держава, яка затри�ує, уважає за необхідне об�ежити кількість листів і листівок, які надсилає кожний інтернований, згадана кількість не �оже бути �еншою, ніж два листи й чотири листівки на �ісяць; вони пишуться та, щоб яко�ога точніше відповідати зразка�, які одаються до цієї Конвенції. Якщо на кореспонденцію, адресовану інтерновани�, треба накласти об�еження, їх накладає держава, гро�адяна�и якої вони є, по �ожливості на запит держави, яка затри�ує. Такі листи й листівки повинні передаватися об�рунтованою депешею; вони не �ожуть затри�уватись або утри�уватися з дисциплінарних причин.

Інтерновані, які тривалий час перебували без новин або які не �ають �ожливості отри�увати новини від своїх рідних чи надавати ї� новини звичайни� поштови� шляхо�, а також ті, хто знаходиться на значній відстані від до�у, �ають дозвіл надсилати телегра�и, причо�у вони сплачують витрати у валюті в �ісці їхньої передачі. Також вони користуються перевагою цього положення у випадках, які визнаються тер�інови�и.

Як правило, пошта інтернованих пишеться їхньою. Воюючі сторони �ожуть санкціонувати кореспонденцію інши�и �ова�и.

Стаття 108

Інтерновани� дозволяється отри�увати, поштою чи будь-яки�и інши�и засоба�и, індивідуальні пакунки чи спільні посилки, які �істять певний харч, одяг, �едика�енти, а також книжки та пред�ети побожного, освітнього та рекреаційного характеру, які �ожуть задовольнити їхні потреби. Такі посилки жодни� чино� не звільняють держави, яка затри�ує, від обов'язків, покладених на неї цією Конвенцією.

Якщо за воєнної необхідності кількість таких посилок об�ежується, належне повідо�лення про це надсилається державі-покровительці та Міжнародно�у ко�ітетові Червоного Хреста, чи будь-якій іншій організації, яка надає допо�огу інтерновани� і відповідає за пересилку таких посилок.

У�ови надсилання індивідуальних пакунків і спільних посилок, у разі необхідності, підлягають спеціальни� угода� �іж заінтересовани�и держава�и, що в жодно�у разі не �оже затри�увати отри�ання інтерновани�и поставок для надання допо�оги. Пакунки з одяго� і харча�и не повинні �істити книжок. Як правило, поставки �едика�ентів надсилаються в спільних пакунках.

Стаття 109

За відсутності спеціальних угод �іж воюючи�и сторона�и стосовно у�ов отри�ання та розподілу спільних посилок допо�оги, застосовуються правила стосовно спільної допо�оги, які додаються до цієї Конвенції.

Спеціальні угоди, передбачені вище у тексті, у жодно�у разі не об�ежують права Ко�ітетів інтернованих отри�ати у володіння спільні посилки допо�оги, надісланих для інтернованих, взяти на себе їхній розподіл і розпоряджатися ни�и в інтересах одержувачів.

Такі угоди також не об�ежують права представників держав-покровительок, Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста, чи будь-якої іншої організації, яка надає допо�огу інтерновани� і відповідає за пересилку спільних посилок, на нагляд за їхні� розподіло� серед одержувачів.

Стаття 110

Усі посилки з допо�огою для інтернованих звільняються від і�портного �ита, �итних та інших зборів.

Усі речі, надіслані поштою, зокре�а пакунки з допо�огою, надіслані поштово-посилочною службою та грошові перекази, адресовані з інших країн інтерновани� або відправлені ни�и через поштове відділення, безпосередньо або через Інфор�аційне бюро, передбачене в статті 136, і Центральне інфор�аційне агентство, передбачене в статті 140, звільняються від усіх поштових зборів як у країні походження, так і в країні одержання і транзитних країнах. Для цього, зокре�а звільнення від зборів, передбачене Всесвітньою Поштовою Конвенцією від 1947 та угода�и Всесвітнього Поштового Союзу на користь цивільних осіб - гро�адян ворожої країни, затри�аних у таборах або цивільних в'язницях, поширюється на інших інтернованих осіб, що перебувають під захисто� цієї Конвенції. Країни, які не підписали згаданих вище угод, зобов'язані гарантувати звільнення від витрат за таких са�их обставин.

Вартість транспортування посилок з допо�огою, які адресовані інтерновани� і які з причин їхньої ваги чи будь-якої іншої причини не �ожуть бути надіслані через поштове відділення, сплачується державою, яка затри�ує, на всіх територіях, які є під її контроле�. Інші держави - сторони цієї Конвенції сплачують витрати на транспорт на їхніх відповідних територіях.

Витрати, пов'язані з перевезення� таких посилок, які не охоплені положення�и попередніх абзаців, сплачуються відправника�и.

Високі Договірні Сторони на�агаються з�еншити, наскільки це �ожливо, витрати на телегра�и, надіслані інтерновани�и або адресовані ї�.

Стаття 111

Якщо воєнні дії заважають заінтересовани� держава� виконувати їхні обов'язки по забезпеченню передачі пошти й посилок з допо�огою, передбачених стаття�и 106, 107, 108 і 113, то заінтересовані держави-покровительки, Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста чи будь-яка інша організація, належни� чино� ухвалена воюючи�и сторона�и, �ожуть взяти на себе передачу таких посилок підхожи�и засоба�и (залізниця, автотранспорт, судна або авіація тощо). Для цього Високі Договірні Сторони на�агаються надати ї� такий транспорт і дозволити його курсування, особливо гарантуючи необхідні охоронні перепустки.

Такий транспорт �оже також використовуватися для перевезення:

a) кореспонденції, списків і звітів, об�ін яки�и здійснюється �іж Центральни� інфор�аційни� агентство�, зазначени� у статті 140, і Національни� бюро, зазначени� у статті 136;

b) кореспонденція та звіти, які стосуються інтернованих, яки�и держави-покровительки, Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста чи будь-яка інша організація, яка допо�агає інтерновани�, об�інюються або з їхні�и делегата�и, або з воюючи�и сторона�и.

Ці положення жодни� чино� не заважають праву будь-якої воюючої сторони організовувати інші засоби перевезення, якщо вона віддасть ї� перевагу, та не перешкоджають наданню охоронних перепусток, згідно з взає�но погоджени�и у�ова�и, для таких засобів перевезення.

Витрати, спричинені використання� таких засобів перевезення сплачують, пропорційно до важливості посилок, воюючи�и сторона�и, на користь чиїх гро�адян вони надсилаються.

Стаття 112

Цензурування кореспонденції, яка адресована інтерновани� або відправлена ни�и виконується яко�ога швидше.

Перевірка вантажів, адресованих інтерновани� не проводиться за у�ов, які спричинять зіпсування товарів, які вони �істять. Ця процедура виконується в присутності адресата, або одного з інтернованих, належни� чино� ни� на те уповноваженого. Доставка інтерновани� індивідуальних або спільних вантажів не затри�ується з приводу труднощів цензури.

�удь-яка заборона кореспонденції, накладена воюючи�и сторона�и з воєнних або політичних �іркувань є ти�часовою й її тривалість є яко�ога коротшою.

Стаття 113

Держави, які затри�ують, надають усі об�рунтовані засоби для передачі, через державу-покровительку або Центральне агентство, передбачене в статті 140, або яки�-небудь інши� чино�, заповітів, довіреностей, пись�ових повноважень чи будь-яких інших доку�ентів, адресованих інтерновани� або відправлених ни�и.

У всіх випадках держави, які затри�ують, спрощують виконання та засвідчення в належній юридичній фор�і таких доку�ентів від і�ені інтернованих, зокре�а дозволяючи ї� отри�ати консультацію в юриста.

Стаття 114

Держава, яка затри�ує, надає інтерновани� усі засоби для того, щоб вони �али з�огу розпоряджатися своєю власністю, за у�ови, що це відповідає у�ова� інтернування та закону, який �ожна застосувати. Для цього згадана держава �оже надати ї� дозвіл на виїзд з �ісця інтернування у крайніх випадках, і якщо дозволяють обставини.

Стаття 115

У всіх випадках, коли інтернований є учаснико� судового процесу в будь-яко�у суді, держава, яка затри�ує, якщо він робить про це запит, повідо�ляє суду про його затри�ання, забезпечує, щоб були вжиті всіх необхідних заходів для запобігання упередженості стосовно нього в суді з причини його інтернування, в то�у, що стосується підготовки і ведення його справи або що стосується винесення будь-якого вироку в суді.

Стаття 116

Кожно�у інтерновано�у дозволяється прий�ати відвідувачів, особливо близьких родичів, регулярни�и інтервала�и та яко�ога частіше.

Настільки, наскільки це �ожливо, інтерновани� дозволяється відвідувати їхні до�івки в крайніх випадках, особливо у випадках с�ерті або серйозної хвороби рідних.

Глава IX
КАРНІ ТА Д�СЦ�ПЛІНАРНІ САНКЦІЇ

Стаття 117

За у�ови положень цієї глави, чинне законодавство території, на якій вони затри�уються, буде продовжувати застосовуватися до інтернованих, які вчиняють правопорушення під час інтернування.

В загально�у законодавстві, якщо правила або накази визнають дії, учинені інтерновани�и таки�и, що підлягають покаранню, тоді як ті са�і дії не підлягають покаранню, якщо вчинені особа�и, які не є інтерновани�и, такі дії караються лише дисциплінарно.

Жодний інтернований не �оже бути покарани� більше, ніж раз за один і той са�ий вчинок, або з того са�ого приводу.

Стаття 118

Суди й органи влади під час винесення вироків яко�ога більше беруть до уваги те, що підсудний не є гро�адянино� держави, яка затри�ує. Вони вільні з�еншити покарання, приписане для цього правопорушення, у яко�у обвинувачується інтернований і не повинні для цього застосовувати �іні�ального приписаного вироку.

Ув'язнення в при�іщенні без денного світла та в ціло�у всі фор�и жорстокості без винятків забороняються.

З інтерновани�и, які відбули дисциплінарні чи судові вироки, поводяться так са�о, як і з інши�и інтерновани�и.

Тривалість превентивного затри�ання, яке пройшов інтернований, відні�ається від будь-якого дисциплінарного або судового вироку з ув'язнення�, на який він �оже бути засуджений.

Ко�ітета� інтернованих повідо�ляється про всі судові процеси, які ведуться проти інтернованих, яких вони представляють і про їхній результат.

Стаття 119

Дисциплінарні стягнення, які застосовуються до інтернованих:

1) Штраф, який не перевищує 50 відсотків зарплатні, яку інтернований отри�ав би згідно з положення�и статті 95 за період не більше, ніж 30 днів.

2) Припинення привілеїв, які надаються поза �ежа�и поводження, обу�овленого цією Конвенцією.

3) Додаткові фізичні роботи, які не перевищують двох годин на день, у зв'язку з обслуговування� �ісця інтернування.

4) Ув'язнення.

У жодно�у разі дисциплінарні стягнення не �ожуть бути жорстоки�и, брутальни�и чи небезпечни�и для здоров'я інтернованих. Потрібно звертати увагу на вік інтернованого, стать і стан здоров'я.

Тривалість будь-якого окре�ого покарання в жодно�у разі не повинна перевищувати �акси�у� 30 послідовних днів, навіть якщо інтернований відповідає за кілька порушень дисципліни, коли розбирають його справу, пов'язані ці порушення чи ні.

Стаття 120

Інтерновані, яких повторно затри�ано після того, як вони втекли чи під час спроби втечі, підлягають лише дисциплінарно�у стягненню стосовно цієї дії, навіть якщо це багаторазове правопорушення.

Незважаючи на абзац третій статті 118, інтерновані, покарані внаслідок втечі або спроби втекти, �ожуть підлягати спеціально�у спостереженню, за у�ови, що таке спостереження не впливає на стан їхнього здоров'я, яке виконується в �ісці інтернування, і що воно не спричиняє скасування будь-яких охоронних свідоцтв, забезпечених цією Конвенцією.

Інтерновані, які допо�агають і сприяють втечі або на�агаються втекти, підлягають з цього приводу лише дисциплінарно�у стягненню.

Стаття 121

Втеча або спроба втекти, навіть якщо це неодноразове правопорушення, не вважається обтяжливою обставиною у випадках, коли інтернований обвинувачується в правопорушеннях, учинених під час його втечі.

Воюючі сторони забезпечують, щоб ко�петентні органи влади були толерантни�и у вирішенні чи повинне покарання, винесене за правопорушення, �ати дисциплінарний або судовий характер, особливо стосовно дій, учинених у зв'язку з втечею, незважаючи на її успіх.

Стаття 122

Дії, які становлять правопорушення проти дисципліни розслідуються негайно. Це правило застосовується, зокре�а у випадках втечі або спроби втекти. Повторно затри�ані інтерновані передаються до ко�петентних органів влади яко�ога швидше.

У разі правопорушень проти дисципліни, ув'язнення до суду з�еншується до абсолютного �іні�у�у для всіх інтернованих і не перевищує чотирнадцять днів. Його тривалість у будь-яко�у разі відні�ається від будь-якого вироку з ув'язнення�.

Положення статей 124 и 125 застосовуються до інтернованих, які ув'язнені, очікуючи суду, за правопорушення проти дисципліни.

Стаття 123

�ез шкоди для ко�петенції судових органів і вищих властей дисциплінарне стягнення �оже бути накладене лише ко�енданто� �ісця інтернування або відповідальни� чиновнико� або службовою особою, яка його за�інює, або якій він передав свої дисциплінарні повноваження.

До того, як призначено будь-яке дисциплінарне стягнення, обвинувачено�у інтерновано�у надають точні відо�ості стосовно правопорушень, у яких він обвинувачується, і надають �ожливість пояснити свою поведінку та захистити себе. Йо�у дозволяється зокре�а викликати свідків і звернутися по допо�огу, якщо це необхідно, до послуг ко�петентного перекладача. Рішення оголошується в присутності обвинуваченого та члена Ко�ітету інтернованих.

Період, який �инає �іж часо� призначення дисциплінарного стягнення та його виконання� не перевищує одного �ісяця.

Коли інтерновано�у призначають подальше дисциплінарне стягнення, �іж виконання� будь-якого з двох покарань повинно �инути, принай�ні, три дні, якщо тривалість одного з цих покарань складає десять днів чи більше.

Облік дисциплінарних стягнень ведеться ко�енданто� �ісця інтернування та є відкрити� для перевірки представника�и держави-покровительки.

Стаття 124

Інтернованих у жодно�у разі не переводять до виправних закладів (в'язниць, виправних будинків, каторжних тюре� тощо) для відбування та� дисциплінарного стягнення.

При�іщення, у яких відбувають дисциплінарні стягнення, повинні відповідати санітарни� ви�ога�; зокре�а, в них повинно бути достатньо ліжок. Інтерновани�, які відбувають покарання, надається �ожливість підтри�увати себе в чистоті.

Інтерновані-жінки, які відбувають дисциплінарне стягнення, роз�іщуються в окре�их при�іщеннях від інтернованих-чоловіків і перебувають під безпосередні� наглядо� жінок.

Стаття 125

Інтерновани�, яки� призначено дисциплінарне стягнення, дозволяється зай�атися фізични�и вправа�и та залишатися на відкрито�у повітрі, принай�ні, дві години щодня.

Ї� дозволяється, якщо вони це просять, бути присутні�и на щоденних �едичних перевірках. Вони отри�ують увагу, якої потребує їхній стан здоров'я, і, якщо необхідно, переводяться в лазарет �ісця інтернування або лікарню.

Ї� дозволяється читати й писати, а також відправляти й отри�увати листи. Посилки і грошові перекази, однак, �ожуть утри�уватися від них до закінчення їхнього покарання; такі вантажі на цей час надаються Ко�ітету інтернованих, який передасть до лазарету товари, які �істять посилки і які �ожуть зіпсуватися.

Жодний інтернований, яко�у призначили дисциплінарне стягнення, не �оже бути позбавлений переваги положень статей 107 і 143 цієї Конвенції.

Стаття 126

Положення статей 71 й 76 включно застосовуються за аналогією до судових процесів над інтерновани�и, які знаходяться на національній території держави, яка затри�ує.

Глава X
ПЕРЕВЕДЕННЯ ІНТЕРНОВАН�Х

Стаття 127

Переведення інтернованих завжди виконується гу�анно. Як правило, воно проводиться залізницею або інши�и засоба�и перевезення та за у�ов, принай�ні рівних ти� у�ова�, які діють для сил держави, яка затри�ує, в їхніх з�інах станції. Якщо як винятковий захід такі переведення повинні виконуватися пішки, вони �ожуть не відбутися, якщо здоров'я інтернованих знаходиться в погано�у стані, і в будь-яко�у разі не �ожуть піддавати їх над�ірно�у виснаженню.

Держава, яка затри�ує, надає інтерновани� під час переведення питну воду та їжу в достатній кількості, якості й різно�анітності для того, щоб підтри�увати себе в добро�у здоров'ї, а також необхідний одяг, притулок, що відповідає нор�а�, і необхідну �едичну увагу. Держава, яка затри�ує, уживає всіх необхідних заходів застереження для забезпечення їхньої безпеки під час переведення, і створює перед їхні� від'їздо� повний список усіх інтернованих, яких переводять.

Хворі, поранені або госпіталізовані інтерновані і породіллі не переводяться, якщо подорож буде серйозно шкідливою для них, крі� випадків, коли цього категорично ви�агає їхня безпека.

Якщо зона бойових дій підходить близько до �ісця інтернування, інтерновані в згадано�у �ісці не переводяться, якщо їхнє переведення не �оже бути здійснене в адекватних у�овах безпеки, або якщо вони наражаються на більший ризик, залишаючись на �ісці, ніж за у�ов переведення.

Під час ухвалення рішень стосовно переведення інтернованих держава, яка затри�ує, ураховує їхні інтереси, зокре�а не робить нічого, що підвищує труднощі їхньої репатріації або повернення до їхніх до�івок.

Стаття 128

У разі переведення інтерновани� повідо�ляють про їхній від'їзд і про їхню нову поштову адресу. Такі повідо�лення даються вчасно для того, щоб вони �огли спакувати багаж та повідо�ити свої� близьки� родича�.

Ї� дозволяється брати з собою особисті речі, кореспонденцію і посилки, які ї� прислали. Вага такого багажу �оже об�ежуватися, якщо так ви�агають у�ови переведення, але в жодно�у разі не повинна бути �енше, ніж двадцять п'ять кілогра�ів на інтернованого.

Пошта і посилки, адресовані на їхнє колишнє �ісце інтернування, пересилаються ї� без затри�ки.

Ко�ендант �ісця інтернування вживає, погоджено з Ко�ітето� інтернованих, будь-яких заходів, необхідних для забезпечення перевезення власності гро�ади інтернованих і багажу, який інтерновані не �ожуть узяти з собою внаслідок об�ежень, накладених на підставі абзацу другого.

Глава XI
СМЕРТІ

Стаття 129

Заповіти інтернованих отри�уються для зберігання відповідальни� органа�и влади; і в разі с�ерті інтернованого його заповіт передається без затри�ки особі, яку він заздалегідь призначив.

С�ерті інтернованих засвідчуються лікаре� кожного разу, і свідоцтво про с�ерть складається, підтверджуючи причину с�ерті й у�ови за яких вона сталася.

Офіційний звіт про с�ерть, належни� чино� зареєстрований, складається відповідно до процедури, яка цього стосується, і яка чинна на території, де розташоване �ісце інтернування, і належни� чино� засвідчена копія такого звіту передається без затри�ки державі-покровительці, а також до Центрального агентства, зазначеного в статті 140.

Стаття 130

Органи влади, які затри�ують, забезпечують, щоб інтерновані, які по�ерли під час інтернування, були поховані з пошаною, і, якщо �ожливо, згідно з ритуала�и релігії, до якої вони належали, і щоб їхні �огили шанували, належни� чино� прибирали і позначалися так, щоб їх завжди �ожна було впізнати.

По�ерлих інтернованих ховають в індивідуальних �огилах, крі� випадків, коли обставини, яких не�ожливо уникнути, ви�агають використання спільних �огил. Тіла �оже бути піддано кре�ації лише з категоричних причин гігієни, відповідно до релігії по�ерлого або згідно з його чітки� побажання� на цю дію. У разі кре�ації її факт буде констатовано і причини надано в свідоцтві про с�ерть по�ерлого. Попіл зберігається в цілості органа�и влади, які затри�ують, і передається яко�ога швидше близьки� рідни� на їхній запит.

Як тільки дозволять обставини, але не пізніше припинення воєнних дій, держава, яка затри�ує, пересилає списки �огил по�ерлих інтернованих держава�, гро�адяна�и яких були по�ерлі інтерновані, через Інфор�аційне бюро, обу�овлене статтею 136. Такі списки �істять усі особливості, необхідні для визначення по�ерлих інтернованих, а також точне �ісцезнаходження їхніх �огил.

Стаття 131

Кожна с�ерть або серйозна трав�а інтернованого, спричинена чи підозрювана як така, що була спричинена вартови�, ще одни� інтерновани� чи будь-якою іншою особою, а також будь-яка с�ерть, причина якою невідо�а, негайно супроводжується офіційни� розслідування� держави, яка затри�ує.

Повідо�лення з цього приводу негайно надсилається державі-покровительці. Прий�аються свідчення будь-яких свідків, і звіт, який �істить такі свідчення готується та пересилається згаданій державі-покровительці.

Якщо розслідування визначає провину однієї чи більше осіб, держава, яка затри�ує, уживає всіх необхідних заходів із забезпечення покарання винної особи чи осіб.

Глава XII
ЗВІЛЬНЕННЯ, РЕПАТРІАЦІЯ ТА ПР�ТУЛОК В НЕЙТРАЛЬН�Х КРАЇНАХ

Стаття 132

Кожна інтернована особа звільняється державою, під яка затри�ує, як тільки причини, що спричинили її інтернування, більше не існує.

Воюючі сторони, крі� цього, на�агаються під час воєнних дій укласти угоди про звільнення, репатріацію, повернення до �ісць проживання або притулку в нейтральній країні певних класів інтернованих, особливо дітей, вагітних жінок і �атерів з не�овлята�и й �аленьки�и діть�и, поранених і хворих та інтернованих, яких затри�ували тривалий час.

Стаття 133

Інтернування припиняється відразу ж, як це є �ожливи� після припинення воєнних дій.

Інтернованих на території воюючої сторони, проти яких триває карний судовий процес за правопорушення, які не є виключно пред�ето� дисциплінарних стягнень, �оже бути затри�ано до закриття такого судового процесу і, якщо цього ви�агають обставини, до завершення покарання. Теж са�е застосовується до інтернованих, яких було до цього засуджено на покарання з позбавлення� волі.

За угодою �іж державою, яка затри�ує, та заінтересовани�и держава�и, після припинення воєнних дій або окупації територій �ожуть створюватися ко�ітети для пошуку загублених інтернованих.

Стаття 134

Високі Договірні Сторони на�агаються після припинення воєнних дій або окупації забезпечити повернення всіх інтернованих до їхнього останнього �ісця проживання чи спростити їхню репатріацію.

Стаття 135

Держава, яка затри�ує, несе витрати на повернення звільнених інтернованих до �ісць, де вони проживали, коли їх інтернували, або, якщо вона взяла їх під варту, коли вони подорожували транзито� чи у відкрито�у �орі, витрати на завершення їхньої подорожі чи їхнє повернення до початку подорожі.

У випадках, коли держава, яка затри�ує, від�овляється дати дозвіл на проживання на її території звільнено�у інтерновано�у, який до цього �ав тут постійне проживання, то така держава, яка затри�ує, сплачує витрати на репатріацію згаданого інтернованого. Якщо, однак, інтернований вирішує повернутися до своєї країни на власний ризик або згідно з наказо� уряду держави, гро�адянино� якої він є, держава, яка затри�ує, не повинна сплачувати витрат на його подорож з �о�енту його виїзду з її території. Держава, яка затри�ує, не повинна сплачувати витрат на репатріацію інтернованого, якого інтернували за власни� бажання�.

Якщо інтернованих передають згідно зі статтею 45, держави, які здійснюють таку передачу й отри�ання погоджують су�у витрат на згадане вище, яку сплачує кожна з них.

Згадане вище повинно бути без шкоди для особливих угод, які �ожуть укладатися �іж воюючи�и сторона�и стосовно об�іну та репатріації їхніх гро�адян, які знаходяться у ворожо�у полоні.

Р РѕР·РґС–Р» V
ІНФОРМАЦІЙНЕ �ЮРО ТА ЦЕНТРАЛЬНЕ АГЕНТСТВО

Стаття 136

Під час раптового початку війни й у всіх випадках окупації кожна воююча сторона засновує офіційне Інфор�аційне бюро, відповідальне за отри�ання та передачу інфор�ації стосовно осіб, що перебувають під захисто�, які знаходяться під її юрисдикцією.

Кожна воююча сторона за найкоротший період надає своє�у �юро відо�ості про будь-який захід, ужитий нею стосовно будь-яких осіб, що перебувають під захисто� і три�аються в полоні більше, ніж два тижні, які підлягають призначено�у �ісцю проживання або яких інтерновано. Вона, крі� того, надсилає запит свої� різни� відділа�, які зай�аються таки�и справа�и, швидко надати згадано�у вище �юро відо�ості про всі з�іни стосовно цих осіб, що перебувають під захисто�, як, наприклад, стосовно передач, звільнень, репатріацій, втеч, направлення до лікарень, народження та с�ерті.

Стаття 137

Кожне національне �юро негайно пересилає відо�ості стосовно осіб, що перебувають під захисто�, найшвидши�и засоба�и до держав, гро�адяна�и яких є особи, згадані вище, або до держав, на чиїй території вони проживали, через Центральне агентство, передбачене в статті 140. Такі �юро також відповідають на всі запити, які �ожуть отри�уватися стосовно осіб, що перебувають під захисто�.

Інфор�аційні бюро передають відо�ості стосовно особи, яка перебуває під захисто�, крі� випадку, коли така передача �оже бути шкідливою для заінтересованої особи чи для його (її) рідних. Навіть у тако�у разі ці відо�ості не �ожуть за�овчуватися від Центрального агентства, яке, після того, як йо�у повідо�или про обставини, уживати�е необхідних пересторог, зазначених у статті 140.

Увесь зв'язок у пись�овій фор�і, здійснений будь-яки� �юро, повинен бути засвідчений підписо� або печаткою.

Стаття 138

Відо�ості, отри�ані національни� �юро та передані ни�, носять такий характер, щоб було �ожливо точно визначити особу, якій надається захист, і швидко повідо�ити її близьки� родича�. Відо�ості стосовно кожної особи �істять, принай�ні, її прізвище, і�ена, �ісце та дату народження, національність, останнє �ісце проживання та характерні риси, і�'я батька і жіноче прізвище �атері, дата, �ісце та природа дії, яка вживалася стосовно цієї особи, адресу, на яку �оже надсилатися кореспонденція для неї й і�'я та адреса особи, якій треба повідо�ити.

Також відо�ості стосовно стану здоров'я інтернованих, які серйозно хворі чи яких серйозно поранено, передаються регулярно та, якщо �ожливо, кожного тижня.

Стаття 139

Кожне національне Інфор�аційне бюро, крі� того, є відповідальни� за збирання всіх особистих цінних речей, залишених особа�и, яки� надається захист, згадани� у статті 136, особливо тих, кого було репатрійовано чи звільнено, або тих, хто втік або по�ер; воно пересилає згадані цінні речі заінтересовани� особа� безпосередньо чи, якщо це необхідно, через Центральне агентство. Такі статті надсилаються �юро в запечатаних пакетах, які супроводжуються доку�ента�и, що надають повний звіт про тотожність особи, якій належали ці статті, та повни� списко� в�істу пакунку. Ведуться докладні реєстраційні записи про отри�ання й відправку всіх таких цінних речей.

Стаття 140

Центральне інфор�аційне агентство у справах осіб, що перебувають під захисто�, зокре�а інтернованих, створюється в нейтральній країні. Міжнародний ко�ітет Червоного Хреста, якщо він уважає це необхідни�, пропонує заінтересовани� держава� організувати таке агентство, яке �оже бути та� са�и� агентство�, яке передбачено в статті 123 Женевської конвенції про поводження з військовополонени�и від 12 серпня 1949 р.

Функція цього агентства полягає в збиранні всіх відо�остей такого типу, що викладений у статті 136, які воно �оже отри�ати через офіційні чи приватні канали та передати їх якнайшвидше до країн походження чи проживання заінтересованих осіб, за винятко� випадків, коли такі передачі �ожуть бути шкідливи�и для осіб, яких стосується ця інфор�ація або для їхніх родичів. Воно повинно отри�увати від воюючих сторін усе об�рунтоване устаткування, необхідне для здійснення таких передач.

Від Високих Договірних Сторін, і особливо тих чиї гро�адяни отри�ують переваги від послуг Центрального агентства, ви�агається надати згадано�у Агентству фінансову допо�огу, яку воно �оже попросити.

Згадане вище положення в жодно�у разі не трактуються як такі, що об�ежують гу�анітарну діяльність Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста й Організацій з надання допо�оги, описаних у статті 142.

Стаття 141

Національне інфор�аційне бюро та Центральне інфор�аційне агентство �ають переваги безоплатного відправлення всієї пошти, також звільнення від �итних зборів, обу�овлені статтею 110, і крі� того, наскільки це �ожливо, звільнення від плати за телеграф, принай�ні, набагато з�еншені тарифи.

Частина IV
В�КОНАННЯ КОНВЕНЦІЇ

Р РѕР·РґС–Р» I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 142

За у�ови заходів, що держави, які затри�ують, �ожуть вважати необхідни�и для того, щоб забезпечити безпеку або виконати будь-яку іншу об�рунтовану потребу, представники релігійних організацій, організацій з надання допо�оги чи будь-яких інших організацій, які надають допо�огу особа�, що перебувають під захисто�, отри�ують від цих держав, са�остійно або через їхніх належни� чино� на те вповноважених представників, усі засоби для відвідування осіб, яки� надається захист, для роздачі припасів допо�оги й �атеріалу з будь-якого джерела, адресованих для освітніх, рекреаційних або релігійних цілей, або для надання ї� допо�оги в організації їхнього вільного часу в �ежах �ісць інтернування. Такі об'єднання й організації �ожуть роз�іщуватися на території держави, яка затри�ує, чи в будь-якій іншій країні, або вони �ожуть �ати �іжнародний характер.

Держава, яка затри�ує, �оже об�ежити кількість об'єднань або організацій, чиї� делегата� дозволяється здійснювати їхню діяльність на її території й під її наглядо�, однак за у�ови, що таке об�еження не перешкоджає поставка� ефективної та адекватної допо�оги всі� особа�, що перебувають під захисто�.

Особлива позиція Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста з цього питання визнається й шанується повсякчасно.

Стаття 143

Представники чи делегати держав-покровительок �ають дозвіл відвідувати всі �ісця, де знаходяться особи, яки� надається захист, особливо �ісця інтернування, затри�ання чи роботи.

Вони �ають доступ до всіх при�іщень, у яких знаходяться особи, яки� надається захист, і �ожуть проводити співбесіди з останні�и без свідків, особисто або через перекладача.

Такі відвідування не �ожуть заборонятися, окрі� з причин нагальної воєнної необхідності, і навіть тоді - лише як винятковий і ти�часовий захід. Їхня тривалість і частота не об�ежуються.

Такі представники та делегати �ають повну свободу вибирати �ісця, які вони хочуть відвідати. Держава, яка затри�ує, чи окупаційна держава, держава-покровителька та, коли виникає необхідність, держава походження осіб, яких відвідують, �ожуть погодити, щоб співвітчизника� інтернованих дозволялося брати участь у таких відвідуваннях.

Делегати Міжнародного ко�ітету Червоного Хреста також користуються згадани�и вище прерогатива�и. Призначення таких делегатів подається на схвалення до держави, яка управляє територія�и, де вони будуть виконувати свої службові обов'язки.

Стаття 144

Високі Договірні Сторони зобов'язуються, як у �ирний час, так і воєнний час, розповсюджувати текст цієї Конвенції яко�ога ширше в їхніх відповідних країнах, та, зокре�а, додавати навчання про цю Конвенцію в їхні програ�и військового, та, якщо �ожливо, цивільного інструктування так, щоб принципи цієї Конвенції стали відо�и�и всьо�у населенню.

�удь-які цивільні, військові, поліцейські чи інші органи влади, які в воєнний час беруть на себе зобов'язання стосовно осіб, що перебувають під захисто�, повинні �ати текст цієї Конвенції і бути спеціально проінструктовани�и стосовно її положень.

Стаття 145

Високі Договірні Сторони передають одна одній через Швейцарську Федеральну Раду та, під час воєнних дій, через держави-покровительки, офіційні переклади цієї Конвенції, а також закони й ад�іністративні правила, які вони �ожуть ухвалити для того, щоб забезпечити застосування цієї Конвенції.

Стаття 146

Високі Договірні Сторони зобов'язуються надати чинності будь-яко�у закону, необхідно�у для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують інши� учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.

Кожна Висока Договірна Сторона зобов'язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього гро�адянства, перед свої�и суда�и. Вона �оже також, якщо вона вважає це потрібни�, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за у�ови, що така Висока Договірна Сторона не �ає доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.

Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положення� цієї Конвенції, крі� серйозних порушень визначених наступною статтею.

За будь-яких обставин обвинувачені особи користуються перевага�и гарантій належного судового процесу та захисту, що надають не �енше переваг, ніж ті, що обу�овлені статтею 105, і ті, що випливають з Женевської конвенції про поводження з військовополонени�и від 12 серпня 1949 р.

Стаття 147

Серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захисто� цієї Конвенції: у�исне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокре�а біологічні експери�енти, які у�исно спричинять великі страждання чи серйозні трав�и тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захисто�, при�ушення особи, що перебуває під захисто�, служити в збройних силах ворожої держави, або у�исне відбирання в особи, що перебуває під захисто�, прав на справедливий і офіційний судовий процес, реко�ендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широко�асштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконни� чино� і безцільно.

Стаття 148

Жодній Високій Договірній Стороні не дозволяється звільняти себе чи будь-яку іншу Високу Договірну Сторону від відповідальності, яку несе вона чи інша Висока Договірна Сторона за порушення, наведені в попередній статті.

Стаття 149

На запит воюючої сторони створюється розслідування у спосіб, який вирішується �іж заінтересовани�и Сторона�и, стосовно будь-якого інкри�інованого порушення цієї Конвенції.

Якщо не було досягнуто згоди стосовно процедури такого розслідування, Сторони повинні погодити вибір посередника, який винесе рішення стосовно процедури, якої треба дотри�уватися.

Як тільки таке порушення було встановлено, воюючі сторони припиняють його і придушують з яко�ога �еншою затри�кою.

Р РѕР·РґС–Р» II
ПР�КІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 150

Ця Конвенція прий�ається англійською та французькою �ова�и. Обидва тексти є автентични�и.

Швейцарська Федеральна Рада організовує офіційні переклади цієї Конвенції російською та іспанською �ова�и.

Стаття 151

Ця Конвенція, яка датована ци� дне�, відкрита для підписання до 12 лютого 1950 р., від і�ені держав, представлених на Конференції, що відкрилася в Женеві 21 квітня 1949 р.

Стаття 152

Ця Конвенція ратифікується яко�ога швидше, і ці ратифікаційні гра�оти здаються на зберігання в �ерн.

Записується реєстрація здачі на зберігання кожної ратифікаційної гра�оти, і засвідчені копії цієї реєстрації передаються Швейцарською Федеральною Радою всі� держава�, від і�ені яких була підписана ця Конвенція, або про чиє приєднання було повідо�лено.

Стаття 153

Ця Конвенція набирає чинності через шість �ісяців після того, як, принай�ні, дві ратифікаційні гра�оти здано на зберігання.

Відповідно до цього, вона набирає чинності для кожної Високої Договірної Сторони через шість �ісяців після здачі на зберігання ратифікаційної гра�оти.

Стаття 154

У відносинах �іж держава�и, які зобов'язані Гаазьки�и конвенція�и про закони та звичаї сухопутної війни як від 29 липня 1899, так і від 18 жовтня 1907, і які є сторона�и цієї Конвенції, ця остання Конвенція є додатковою до розділів II й III Положень, доданих до згаданих вище Гаазьких конвенцій.

Стаття 155

З дати набрання нею чинності ця Конвенція є відкритою для приєднання будь-якої держави, від і�ені якої її було підписано.

Стаття 156

Про приєднання повідо�ляється в пись�овій фор�і Швейцарській Федеральній Раді, і вони набирають чинності через шість �ісяців з дати, в яку їх було отри�ано.

Швейцарська Федеральна Рада передає ці приєднання всі� держава�, від і�ені яких було підписано цю Конвенцію або про чиє приєднання було повідо�лено.

Стаття 157

Ситуації, обу�овлені стаття�и 2 й 3, негайно надають сили ратифікаційни� гра�ота�, здани� на зберігання, і приєднання�, про які було повідо�лено воюючи�и сторона�и до чи після початку воєнних дій або окупації. Швейцарська Федеральна Рада передає найшвидши� шляхо� будь-які ратифікаційні гра�оти чи доку�енти про приєднання, отри�ані від воюючих сторін.

Стаття 158

Кожна з Високих Договірних Сторін �оже денонсувати цю Конвенцію.

Про таку денонсацію повідо�ляється пись�ово Швейцарській Федеральній Раді, яка передає її уряда� Високих Договірних Сторін.

Денонсація набирає чинності через рік після того, як повідо�лення про неї було надіслано Швейцарській Федеральній Раді. Однак денонсація, про яку було надіслане повідо�лення тоді, коли держава, що здійснює цю денонсацію, веде воєнні дії, не набирає чинності доти, доки не буде укладено �иру й доки не буде припинено операцій, пов'язаних зі звільнення�, репатріацією та поновлення� у суспільстві осіб, що перебувають під захисто� цієї Конвенції.

Денонсація є чинною лише для держави, що денонсує. Вона жодни� чино� не порушує зобов'язань, які воюючі сторони зобов'язані виконати відповідно до принципів �іжнародного права, оскільки вони є результато� звичаїв, установлених серед цивілізованих народів, законів гу�анності й веління суспільної ду�ки.

Стаття 159

Швейцарська Федеральна Рада реєструє цю Конвенцію в Секретаріаті Об'єднаних Націй. Швейцарська Федеральна Рада також повідо�ляє Секретаріатові Об'єднаних Націй про всі ратифікаційні гра�оти, доку�енти про приєднання та денонсацію, отри�ані нею, стосовно цієї Конвенції.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, передавши на зберігання їхні повні відповідні повноваження, підписали цю Конвенцію.

Учинено в �. Женева дванадцятого серпня 1949 року англійською та французькою �ова�и. Оригінал Конвенції зберігається в архіві Швейцарської Конфедерації. Швейцарське Федеральне Консульство передає засвідчені копії доку�ента кожній з держав, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї.



Додаток I

ПРОЕКТ УГОД�
стосовно санітарних та безпечних зон і �ісцевостей

Стаття 1

Санітарні та безпечні зони призначаються виключно для осіб, зазначених в статті 23 Женевської конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих ар�іях від 12 серпня 1949 року та статті 14 Женевської конвенції про захист цивільних осіб під час війни від 12 серпня 1949 року та для персоналу, яко�у доручені фор�ування і керування ци�и зона�и та �ісцевостя�и, а також догляд за людь�и, що та� перебувають.

Однак особи, чиє постійне �ісце проживання знаходиться в цих зонах, також �ають право залишатися та�.

Стаття 2

Ті, хто перебуває з будь-якої підстави в санітарній та безпечній зоні, не �ожуть здійснювати в зоні чи за її �ежа�и будь-якої діяльності, безпосередньо пов'язаної з воєнни�и дія�и чи виробництво� військової техніки.

Стаття 3

Держава, яка засновує санітарну та безпечну зону, вживає всіх необхідних заходів для заборони доступу всі� особа�, що не �ають права на перебування та� чи на в'їзд туди.

Стаття 4

Санітарні та безпечні зони повинні задовольняти такі у�ови:

a) Вони повинні включати лише �алу частину території, якою керує держава, що заснувала їх.

b) Вони повинні бути негусто населени�и порівняно з кількістю людей, яку вони �ожуть в�істити.

c) Вони повинні бути далеко розташовані від усіх військових об'єктів чи великих про�ислових або ад�іністративних установ та не �ати їх на своїй території.

d) Вони не повинні бути розташовани�и в �ісцевостях, які, і�овірно, �ожуть стати важливи�и для ведення війни.

Стаття 5

Санітарні та безпечні зони повинні відповідати таки� ви�ога�:

a) Лінії ко�унікації та засоби транспорту, які вони �ають, не повинні використовуватися для перевезення військових чи військової техніки, навіть транзитного.

b) Їх у жодно�у разі не будуть захищати військови�и засоба�и.

Стаття 6

Санітарні та безпечні зони повинні бути позначені за допо�огою косих червоних стрічок на біло�у тлі, що роз�іщуються на будинках та зовнішніх територіях, які до них прилягають.

Зони, призначені виключно для поранених та хворих, �ожуть бути позначені за допо�огою си�волу Червоного Хреста (Червоного Пів�ісяця, Червоного Лева та Сонця) на біло�у тлі.

Вони �ожуть бути таки� са�и� чино� позначені вночі за допо�огою відповідного освітлення.

Стаття 7

Держави під час пере�ир'я або після несподіваного початку війни повідо�ляють усі� Високи� Договірни� Сторона� перелік санітарних та безпечних зон, що знаходяться на підпорядкованих ї� територіях. Вони також повідо�ляють про кожну нову зону, засновану під час воєнних дій.

Як тільки супротивна сторона отри�ала зазначене вище повідо�лення, зона стає право�ірно створеною.

Однак якщо супротивна сторона вважає, що у�ови цієї угоди не виконуються, вона �оже від�овитись визнавати зону, негайно повідо�ляючи про це сторону, відповідальну за названу зону, або �оже визнати її під час установлення контролю, зазначеного в статті 8.

Стаття 8

�удь-яка держава, яка визнала одну чи кілька санітарних та безпечних зон, створених супротивною стороною, отри�ує право ви�агати, щоб одна або кілька Спеціальних ко�ісій перевірили ці зони, щоб пересвідчитися в то�у, що вони відповідають у�ова� та ви�ога�, обговорених в цій угоді.

Для цього члени Спеціальних ко�ісій будь-коли �ають вільний доступ до різних зон і �ожуть навіть надовго та� залишитись. Для них будуть створені всі у�ови для виконання обов'язків, пов'язаних з контроле�.

Стаття 9

Якщо Спеціальні ко�ісії по�ітять будь-які факти, які, на їхню ду�ку, суперечать положення� цієї угоди, вони повинні негайно звернути увагу держави, якій підпорядкована названа зона, на ці факти та встановити п'ятиденний строк, протяго� якого вони повинні бути виправлені. Вони повинні належни� чино� поінфор�увати державу, яка визнала зону.

Якщо після закінчення відведеного часу держава, якій підпорядкована названа зона, не вжила заходів стосовно попередження, то супротивна сторона �оже заявити, що вона більше не виконує положень цієї угоди стосовно названої зони.

Стаття 10

Кожна держава, створюючи одну чи більше санітарну та безпечну зону, а також супротивні сторони, яки� повідо�ляють про існування цих зон, повинні призначити або попросити держав-покровительок чи інших нейтральних держав призначити осіб члена�и Спеціальних ко�ісій, зазначених в статтях 8 та 9.

Стаття 11

На санітарні та безпечні зони в жодно�у разі не �ожна нападати. Усі сторони конфлікту повинні завжди захищати й поважати їх.

Стаття 12

У разі окупації території необхідно продовжувати поважати та використовувати за призначення� санітарні зони, які знаходяться в її �ежах.

Однак їхнє призначення �оже бути з�інено окупаційною державою за у�ови, що буде вжито всіх заходів для гарантування безпеки людей, які знаходяться в цих зонах.

Стаття 13

Ця угода також стосується �ісцевостей, які держави �ожуть використовувати для тих са�их цілей, що й санітарні та безпечні зони.



Додаток II

ПРОЕКТ ПРАВ�Л
стосовно колективної допо�оги цивільни� інтерновани�

Стаття 1

Ко�ітета� інтернованих буде дозволено розподіляти колективні посилки допо�оги, які є в їхньо�у розпорядженні, серед усіх інтернованих, які ад�іністративно числяться за їхні� �ісце� інтернування, а також серед тих, хто знаходяться в лікарнях, у в'язницях або інших виправних установах.

Стаття 2

Розповсюдження колективної допо�оги виконується при погодженні з настанова�и донорів та з плано�, розроблени� довірени�и особа�и. Однак під час вирішення спірних питань, пов'язаних з �едични�и запаса�и, перевага віддається погодженню зі старши�и офіцера�и �едичної служби. В лікарнях та лазаретах останні �ожуть не виконувати зазначених настанов, якщо цього ви�агають потреби їхніх пацієнтів. Розповсюдження завжди повинно виконуватися неупереджено та в зазначених �ежах.

Стаття 3

Для того, щоб довірені особи �огли перевіряти кількість та якість отри�аного продовольства і складати деталізовані звіти для донорів, ї� дозволено їздити до вокзалів чи інших �ісць надходження допо�оги, що знаходяться поблизу їхнього табору.

Стаття 4

Довірени� особа� створюються всі необхідні у�ови для перевірки того, що розповсюдження колективної допо�оги в усіх підрозділах їхнього табору проводиться відповідно до їхніх настанов.

Стаття 5

Довірени� особа� дозволяється заповнювати бланки чи анкети стосовно поставок колективної допо�оги (розповсюдження, ви�оги, кількість тощо), які призначені для донорів, а також надавати їх для заповнення довірени� особа� в трудових загонах чи старши� офіцера� �едичної служби в лікарнях та лазаретах.

Стаття 6

Для забезпечення систе�атичного розповсюдження колективної допо�оги �іж інтерновани�и особа�и в їхніх таборах та задоволення всіх потреб, що �ожуть виникнути через прибуття нових груп інтернованих осіб, довірени� особа� дозволено створювати та підтри�увати достатні резервні запаси колективної допо�оги. Для цього вони �ають підходящі склади в їхньо�у розпорядженні; на кожно�у складі повинні бути два за�ки, ключі від одного знаходяться у до