Рекомендація N R (81) 3 Комітету міністрів Ради Європи "Про виховання та освіту дітей від народження до восьмирічного віку"
Рада Європи, Комітет Міністрів Ради Європи; Рекомендації, Принципи, Міжнародний документ від 23.01.1981R(81)3
Документ 994_730, поточна редакція — Прийняття від 23.01.1981

                     Рекомендація N R(81)3 
Комітету міністрів Ради Європи
"Про виховання та освіту дітей від народження до
восьмирічного віку"

УХВАЛЕНО
Комітетом міністрів на
328-му засіданні заступників
міністрів
від 23 січня 1981 р.
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту
Ради Європи ( 994_001 ),
беручи до уваги, що метою Ради Європи є досягнення більшої
єдності між її членами і що цієї мети можна досягти, зокрема,
спільними діями в соціальній та культурній сферах,
пам'ятаючи Декларацію ООН про права дитини (1959)
( 995_384 ),
зважаючи на рекомендацію 874 (1979) Асамблеї "Про Європейську
хартію з прав дитини",
зважаючи на Декларацію про виховання та освіту дітей від
народження до восьмирічного віку, ухвалену на конференції "Від
народження до восьмирічного віку: маленькі діти в європейському
суспільстві у 80-ті роки", що її організувала Рада з культурного
співробітництва в Страсбурзі 17 - 20 грудня 1979 року,
згадуючи, що ця конференція стала одним із внесків Ради
Європи до Міжнародного року дитини (1979),
беручи до уваги важливість виховання та освіти дітей від
народження до восьмирічного віку,
рекомендує урядам держав-членів:
a) врахувати в своїй політиці в царині виховання та освіти
маленьких дітей принципи, викладені в 1-му розділі Додатка до цієї
рекомендації, та вжити заходів з імплементації принципів, про які
йдеться в розділі 2-му цього Додатка;
b) забезпечити, щоб рекомендацію було якнайширше
розповсюджено серед зацікавлених осіб і установ.
Додаток
до Рекомендації N R (81) 3
I. Принципи виховання та освіти дітей від народження до
восьмирічного віку
A. Права дитини
Дитина має право користуватись основними правами, визначеними
в Декларації ООН про права дитини ( 995_384 ), а також правом
якнайповніше розвивати свої фізичні, емоційні, інтелектуальні,
соціальні й духовні можливості та правом на повагу до неї як
особистості, що має власні права.
Звичайно, спочатку дитина залежить від родини, яка визнає та
забезпечує ці права. Родина живе в більш широкому соціальному
середовищі, від якого вона має одержувати потрібну допомогу для
здійснення цих зобов'язань. Проте, подаючи таку допомогу, слід
подбати про те, щоб не підірвати батьківської відповідальності за
дитину.
Усі служби, які беруть участь у розвитку маленьких дітей,
зокрема служби охорони здоров'я, освіти та соціальні служби, мають
працювати спільно з сім'ями і через них, щоб забезпечити
неперервність виховання дітей.
B. Виховання і освіта маленьких дітей
Виховання і освіта дітей-дошкільнят має відповідати таким
критеріям:
- задовольняти потребу дитини в безпеці й любові, а також у
суспільному житті, куди входить і дозвілля, з іншими дітьми та
дорослими;
- забезпечувати умови для міцного фізичного й розумового
здоров'я;
- стимулювати творчий та інтелектуальний розвиток дитини, її
вміння самовиражатися;
- допомагати дитині інтегруватися в її середовище й
розв'язувати життєві проблеми, заохочувати незалежність дитини,
ініціативну та вільну гру;
- поважати культурну, психічну ідентичність дитини й
визнавати її унікальність та індивідуальність;
- відкрити і сім'ї, і дошкільне середовище для більш широких
кіл, щоб дитина могла зустрічатися з іншими людьми різного віку.
Освіту треба зробити доступною для всіх дітей, батьки яких
бажають, щоб їхні діти навчалися протягом щонайменше двох років до
вступу до початкової школи. Брак фінансових ресурсів не повинен
стати перешкодою для дітей, які потребують такої освіти.
Служби підтримки - серед них служби охорони здоров'я, освіти
та соціальні служби - мають відігравати важливу роль у розвитку
всіх дітей, але форми здійснення цього розвитку повинні
враховувати особливі потреби дітей, які відрізняються ступенем
розвитку, особистими можливостями й культурним оточенням:
i) діти, які мешкають у міських регіонах, мають велику
потребу в освіті й вихованні у зв'язку з умовами життя в містах:
брак простору, різного роду забруднення, небезпека на вулицях,
відсутність батьків (час, який батьки проводять на роботі, плюс
час на дорогу);
ii) дітей, які мешкають у сільській та рідконаселеній
місцевості, обслуговувати значно складніше, тому треба знайти
нетрадиційні й гнучкі рішення, щоб наблизити дошкільну освіту до
цих дітей;
iii) діти, які живуть в умовах надзвичайних
соціально-економічних злиднів, мають особливі потреби;
iv) діти з культурних меншин, які представляють корінні
народи чи іммігрантські кола, мають одержувати освіту як базис для
взаємного збагачення, що сприятиме їхній інтеграції в регіональну
або національну громаду;
v) діти з особливими потребами повинні, якщо це необхідно,
мати доступ до відповідних закладів.
Для виявлення, оцінки й подолання причин інвалідності спільно
зі службою охорони дитинства та психологічними службами для дітей
мають функціонувати в рамках дошкільного й освітнього забезпечення
служби охорони здоров'я.
C. Особи та органи, що опікуються вихованням і освітою
маленьких дітей
Усі, хто бере участь у вихованні й освіті маленьких дітей
(зокрема сім'я в найширшому розумінні, громада і громадські
об'єднання, волонтери, вчителі), повинні мати можливість
використовувати досягнення сучасних досліджень та знання про
розвиток концепції раннього виховання, а також за потреби брати
участь у таких дослідженнях.
Фахівцям слід давати фахову підготовку і забезпечувати
постійне підвищення кваліфікації. Все це має бути найвищої якості.
II. Роль держав-учасниць
Зважаючи на важливість виховання і освіти дітей від
народження до восьмирічного віку в європейському суспільстві 80-х
років, держави-члени повинні:
i) організовувати виховання і освіту маленьких дітей у тісній
співпраці з батьками, що є засобом доповнення виховання в сім'ї та
першим етапом неперервної освіти. Цього можна досягти:
- забезпечуючи відповідне фінансування;
- поліпшивши сімейне, соціальне й трудове законодавство;
- плануючи освітні системи таким чином, щоб освіти не
переривати і дітей виховувати творчими й прогресивними людьми;
ii) виховувати в батьках, і в майбутніх також,
відповідальність за виховання маленьких дітей;
iii) брати на себе відповідальність або підтримувати
організації й заклади, що опікуються вихованням маленьких дітей,
зокрема тих дітей, які найбільше цього потребують;
iv) сприяти розвитку досліджень та підготовці персоналу й
заохочувати цей розвиток та підготовку для створення найліпших
умов для виховання і освіти дітей під наглядом фахівців найвищої
кваліфікації, які, наскільки це можливо, працюватимуть у
мультидисциплінарних командах;
v) забезпечити, щоб різні національні, регіональні й місцеві
адміністрації координували діяльність служб сім'ї і охорони
дитинства для гарантування неперервності освіти для дітей.



вгору