Документ 994_653, поточна редакція — Прийняття від 14.06.1971

                          Регламент Ради 
про застосування схем соціального забезпечення
щодо осіб, що працюють за наймом, та їхніх сімей
під час пересування в межах Співтовариства
N 1408/71 (ЄЕС)
від 14 червня 1971 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,
беручи до уваги Договір про утворення Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статті 2, 7 та
51 Договору;
беручи до уваги пропозиції Комісії, складені після
консультацій з Адміністративною комісією із соціального
забезпечення для працівників-мігрантів;
беручи до уваги висновки Європейського Парламенту;
беручи до уваги висновки Економічного і Соціального Комітету;
враховуючи, що необхідність загального перегляду Регламенту
Ради N 3 (4) про соціальне забезпечення для працівників-мігрантів
стає дедалі очевиднішою як у світлі практичного досвіду його
імплементації з 1959 року, так і в результаті змін, внесених до
національного законодавства;
враховуючи, що існуючі положення для координації можуть
цілком розроблятися, покращуватися та до деякої міри спрощуватися
одночасно, беручи до уваги значні відмінності, що існують між
національними законодавствами із соціального забезпечення;
враховуючи, що прийнятно у цей час звести разом у єдиний
законодавчий документ всі основні положення для імплементації
статті 51 Договору ( 994_017 ) на користь працівників, у тому
числі транскордонних, сезонних та моряків;
враховуючи, що значні відмінності, які існують між
національними законодавствами щодо осіб, стосовно яких
застосовуються, дозволяють краще встановити принцип, що Регламент
застосовується щодо всіх громадян держав-членів, застрахованих
відповідно до схем соціального забезпечення для осіб, що працюють
за наймом;
враховуючи, що положення для координації національних
законодавств із соціального забезпечення підпадають під дію
концепції свободи пересування працівників, які є громадянами
держав-членів, та повинні з цією метою сприяти покращанню
стандарту життєвого рівня та умов праці, забезпечуючи в межах
Співтовариства, по-перше, рівне ставлення до всіх громадян
держав-членів відповідно до різних національних законодавств та,
по-друге, допомогу з соціального забезпечення для працівників та
осіб, що утримуються, незважаючи на місце роботи або постійного
проживання;
враховуючи, що слід досягнути цих цілей, зокрема шляхом
об'єднання всіх періодів, що враховуються відповідно до різних
національних законодавств, з метою набуття та збереження права на
отримання допомоги та з метою обчислення суми допомоги, а також
шляхом надання допомоги різним категоріям осіб, охоплених цим
Регламентом, незважаючи на місце постійного проживання в межах
Співтовариства;
враховуючи, що положення для координації, прийняті з метою
імплементації статті 51 Договору ( 994_017 ), повинні гарантувати
працівникам, які пересуваються в межах Співтовариства, їхні набуті
права та переваги, не спричиняючи несправедливого дублювання
різних видів допомоги;
враховуючи, що з цією метою особи, які мають право на
отримання допомоги по інвалідності, пенсії за віком, допомоги
(пенсії) у разі смерті, повинні бути в змозі користуватися всіма
видами допомоги, які отримували в різних державах-членах;
враховуючи, однак, що для того, щоб уникнути несправедливого
дублювання різних видів допомоги, що може виникнути, зокрема, в
результаті дублювання періодів страхування та інших періодів, що
розглядаються як такі, необхідно обмежити допомогу до найбільшої
суми, яка б була належною для працівника з однієї з цих держав,
якщо він мав увесь свій робочий стаж в цій державі;
враховуючи, що для забезпечення мобільності трудових ресурсів
відповідно до поліпшених умов необхідно відтепер забезпечити більш
тісну координацію між схемами страхування на випадок безробіття та
схемами допомоги по безробіттю всіх держав-членів; враховуючи, що
це є особливо придатним для того, щоб полегшити пошуки роботи в
різних державах-членах, надати безробітному працівнику на
обмежений період допомогу по безробіттю, передбачену
законодавством держави-члена, дії якого він востаннє підлягав;
враховуючи, що здається бажаним відповідно до Регламенту N 3
покращити систему, що регулює допомогу сім'ям у випадках
розлучених сімей, стосовно як категорій осіб, яким буде надано
право на отримання такої допомоги, так і механізму її надання;
враховуючи, що, беручи до уваги проблеми, пов'язані з
безробіттям, доцільно поширити право на отримання допомоги сім'ям
на членів сімей безробітних працівників, які постійно проживають у
державі-члені іншій, ніж та, що несе відповідальність за виплату
допомоги по безробіттю;
враховуючи, крім того, що поточні обмеження щодо надання
допомоги сім'ям повинні бути скасовані, а також враховуючи, що з
метою забезпечення виплати допомоги на утримання членів розлучених
сімей, які проживають окремо, така допомога спрямована значною
мірою на заохочення збільшення населення, було б доцільніше
викласти правила, спільні для всіх держав-членів, та продовжувати
докладати зусиль з цією метою; але незважаючи на значні
розбіжності в національних законодавствах, слід прийняти рішення з
метою врахування цієї ситуації: виплата допомоги сім'ям країни
зайнятості стосовно п'яти країн, а також виплата допомоги сім'ям
країни постійного проживання членів сім'ї, де країною зайнятості є
Франція;
враховуючи, що за аналогією з рішеннями, що містяться в
Регламенті Ради (ЄЕС) 1612/68 [5] від 15 жовтня 1968 року щодо
свободи пересування працівників у межах Співтовариства, бажано
зібрати разом представників працівників та роботодавців у
Консультативному комітеті для розгляду проблем, що пов'язані з
Адміністративною комісією;
враховуючи, що чинний Регламент може замінити заходи,
передбачені в статті 69 (4) Договору про утворення Європейського
об'єднання вугілля і сталі ( 994_026 ),
ПРИЙНЯЛА ТАКУ ДИРЕКТИВУ:
РОЗДІЛ I. Загальні положення
Стаття 1. Визначення
З метою цього Регламенту:
(a) термін "працівник" означає:
(i) підлягаючи обмеженням, викладеним у Додатку V,
будь-яку особу, яка застрахована в обов'язковому порядку чи на
необов'язковій безперервній основі залежно від тих чи інших
обставин, охоплених галузями соціального забезпечення для осіб, що
працюють за наймом;
(ii) будь-яку особу, яка застрахована в обов'язковому
порядку залежно від тих чи інших обставин, охоплених галузями
соціального забезпечення, що належать до цього Регламенту,
відповідно до схеми соціального забезпечення для всіх резидентів
або всіх трудящих, якщо така особа:
- може бути визначена як особа, що працює за наймом, на
підставі способу, яким регулюється або фінансується така схема;
- за відсутності такого критерію застрахована за інших
обставин, вказаних у Додатку V, за схемою для осіб, що працюють за
наймом, або в обов'язковому порядку чи на необов'язковій
безперервній основі;
(iii) будь-яку особу, яка добровільно застрахована,
залежно від тих чи інших обставин, охоплених галузями, що належать
до цього Регламенту, відповідно до схеми соціального забезпечення
держави-члена для осіб, що працюють за наймом, або для всіх
резидентів чи для певних категорій резидентів, якщо такі особи
попередньо застраховані в обов'язковому порядку за тих самих
обставин відповідно до схеми для осіб, що працюють за наймом, тієї
самої держави-члена;
(b) термін "транскордонний працівник" означає будь-якого
працівника, що працює за наймом на території держави-члена та
постійно проживає на території іншої держави-члена, до якої він,
як правило, повертається кожного дня або принаймні раз на тиждень;
однак транскордонний працівник, якого направило будь-куди на
територію тієї самої чи іншої держави-члена підприємство, на якому
він звичайно працює, та який не в змозі через таке направлення
повертатися кожного дня або принаймні раз на тиждень до місця, де
постійно проживає, зберігає статус транскордонного працівника на
строк, що не перевищує чотири місяці;
(c) термін "сезонний працівник" означає працівника, який
виїжджає на територію держави-члена іншої, ніж та, де він виконує
роботу сезонного характеру для підприємства або роботодавця такої
держави на строк, що не може ні в якому разі перевищувати вісім
місяців, та який залишається на території вищезгаданої держави на
час його роботи; робота сезонного характеру означає роботу, яка
будучи залежною від послідовності пір року, автоматично
повторюється кожного року;
(d) термін "біженець" має значення, встановлене в статті 1
Конвенції про статус біженців, підписаної у Женеві 28 липня 1951
року ( 995_011 );
(e) термін "особа без громадянства" має значення, встановлене
в статті 1 Конвенції про статус осіб без громадянства, підписаної
у Нью-Йорку 28 вересня 1954 року ( 995_232 );
(f) термін "член сім'ї" означає будь-яку особу, визначену або
визнану такою або визначену як член родини (домочадець)
законодавством, відповідно до якого надається допомога, або у
випадках, зазначених у статті 22 (1) (a), законодавством
держави-члена, на території якої така особа постійно проживає;
проте, коли вищезгадане законодавство вважає членом сім'ї або
членом родини (домочадцем) лише особу, яка проживає під одним
дахом з працівником, вважається, що цю умову задоволено, якщо дана
особа переважно утримується цим працівником;
(g) термін "спадкоємець" означає будь-яку особу, визначену
або визнану такою або визначену законодавством, що гарантує
допомогу; однак, якщо вищезгадане законодавство вважає спадкоємцем
тільки особу, яка проживала під одним дахом із померлим
працівником, вважається, що таку умову задоволено, якщо дана особа
переважно утримувалася цим померлим працівником;
(h) термін "постійне проживання" означає місце постійного
проживання;
(i) термін "тимчасове проживання" означає місце тимчасового
проживання;
(j) термін "законодавство" означає всі закони, постанови та
інші положення, а також всі нинішні та майбутні заходи
імплементації кожної держави-члена стосовно галузей та схем
соціального забезпечення, охоплених статтею 4 (1) та (2);
Цей термін виключає положення існуючих або майбутніх угод у
сфері промисловості незалежно від того, були вони предметом
рішення органів влади чи ні, забезпечуючи їх в обов'язковому
порядку або поширюючи їх сферу. Однак, якщо такі угоди в сфері
промисловості слугують для виконання вимоги щодо страхування
відповідно до законів або постанов, зазначених у попередньому
підпункті, це обмеження може в будь-який час бути скасоване за
заявою відповідної держави-члена, зазначаючи такі схеми, щодо яких
застосовується цей Регламент. Стосовно такої заяви робиться
повідомлення, яке публікується згідно з положеннями статті 96.
Положення попереднього підпункту не звільняються від застосування
цим Регламентом схем, щодо яких застосовувався Регламент N 3;
(k) термін "договір із соціального забезпечення" означає
будь-який двосторонній чи багатосторонній документ, який виключно
зобов'язує або зобов'язуватиме дві або більше держав-членів, а
також будь-який багатосторонній документ, який зобов'язує або
зобов'язуватиме принаймні дві держави-члени та одну або більше
інших держав, у сфері соціального забезпечення стосовно всіх або
частини сфер та схем, викладених у статті 4 (1) та (2), а також
будь-яких угод, укладених згідно з вищезгаданими документами;
(l) термін "компетентний орган" означає стосовно кожної
держави-члена Міністра, міністрів або інший відповідний орган,
відповідальний за схеми соціального забезпечення на всій або
будь-якій частині території даної держави;
(m) термін "Адміністративна комісія" означає комісію,
зазначену в статті 80;
(n) термін "установа" означає стосовно кожної держави-члена
організацію або орган, відповідальний за застосування всього або
частини законодавства;
(о) термін "компетентна установа" означає:
(i) установу, в якій застраховано відповідну особу на
момент подання заяви на отримання допомоги; або
(ii) установу, яка надає або може надати право
відповідній особі на отримання допомоги, якщо вона або член чи
члени її сім'ї постійно проживали на території держави-члена, де
розташована така установа; або
(iii) установу, призначену компетентним органом
відповідної держави-члена; або
(iv) у випадку схеми щодо відповідальності роботодавця
стосовно допомоги, зазначеної в статті 4 (1), або роботодавця чи
його залученого страхувальника, або в разі його відсутності орган
чи організацію, призначену компетентним органом відповідної
держави-члена;
(p) терміни "установа місця постійного проживання" та
"установа місця тимчасового проживання" означають відповідним
чином установу, уповноважену виплачувати допомогу за місцем
постійного проживання відповідної особи, та установу, уповноважену
виплачувати допомогу за місцем тимчасового проживання відповідної
особи згідно із законодавством, яке така установа застосовує, або
якщо такої установи не існує, установу, призначену компетентним
органом відповідної держави-члена;
(q) термін "відповідна держава" означає державу-члена, на
території якої розташовано компетентну установу;
(r) термін "періоди страхування" означає періоди внесків чи
періоди зайнятості, які визначено або визнано періодами
страхування законодавством, за яким вони були завершені чи
вважалися завершеними, а також всі періоди, які вважаються згідно
з цим законодавством еквівалентними періодам страхування;
(s) термін "періоди зайнятості" означають періоди, визначені
або визнані такими законодавством, за яким вони були завершені, а
також будь-які інші періоди, які вважаються за цим законодавством
еквівалентними періодам зайнятості;
(t) терміни "допомога" та "пенсія" означають усі види
допомоги або пенсії, включаючи всі їх компоненти, що надаються з
державних фондів, та всі суми перерахунків і додаткових
відрахувань, які охоплюються положеннями розділу III, а також
одноразові суми допомоги, що сплачуються замість пенсії, і
будь-які виплати, здійснені шляхом компенсації внесків;
(u) (i) термін "допомога на сім'ю" означає допомогу, що
надається в натуральній або грошовій формі з метою компенсації
витрат на підтримку сім'ї за законодавством, передбаченим у статті
4 (1) (h), крім спеціальної допомоги на народження дитини, що
зазначена у Додатку I,
(ii) термін "допомога багатодітним сім'ям" означає
періодичну грошову допомогу, яка надається лише відповідно до
кількості та за доцільності віку членів сім'ї;
(v) термін "допомога у разі смерті" означає будь-яку
одноразову грошову допомогу в разі смерті іншу, ніж грошова
одноразова допомога, зазначена в підпункті (t) цієї статті.
Стаття 2. Особи, на яких поширюється цей Регламент
1. Цей Регламент застосовується щодо працівників, які
підлягають чи підлягали дії законодавства однієї чи більше
держав-членів та які є громадянами однієї з держав-членів або
особами без громадянства чи біженцями в межах території однієї з
держав-членів, а також щодо членів їхніх сімей та їхніх
спадкоємців.
2. Крім того, цей Регламент застосовується щодо спадкоємців
працівників, які підлягали дії законодавства однієї чи більше
держав-членів, незалежно від національності таких працівників,
якщо їхні спадкоємці є громадянами однієї з держав-членів або
особами без громадянства, чи біженцями, що постійно проживають у
межах території однієї з держав-членів.
3. Цей Регламент застосовується щодо державних службовців та
осіб, які згідно із законодавством, що застосовується, вважаються
такими, якщо вони підлягають чи підлягали дії законодавства
держави-члена, яка застосовує цей Регламент.
Стаття 3. Рівне ставлення
1. Охоплені спеціальними положеннями цього Регламенту особи,
що постійно проживають на території однієї з держав-членів, щодо
яких застосовується цей Регламент, підлягають таким самим
зобов'язанням та користуються такими самими пільгами за
законодавством будь-якої держави-члена як і громадяни, такої
держави.
2. Положення пункту 1 застосовуються щодо права обирати
членів органів соціального забезпечення або брати участь в їхньому
призначенні, але не впливають на законодавчі положення будь-якої
держави-члена стосовно права на обрання чи методів призначення.
3. За винятком того, що передбачено в Додатку II, договори з
соціального забезпечення, що залишаються чинними відповідно до
статті 7 (2) (c), та договори, укладені відповідно до статті 8
(1), застосовуються щодо всіх осіб, щодо яких застосовується цей
Регламент.
Стаття 4. Питання, які регулюються цим Регламентом
1. Цей Регламент застосовується щодо всього законодавства
стосовно таких сфер соціального забезпечення:
(a) допомога у зв'язку з хворобою та материнством;
(b) допомога по інвалідності, включаючи ту, що призначена для
підтримання або поліпшення працездатності;
(c) пенсія за віком;
(d) допомога у разі втрати годувальника;
(e) допомога у разі виробничих травм та професійних
захворювань;
(f) допомога у разі смерті;
(g) допомога по безробіттю;
(h) допомога на сім'ю.
2. Цей Регламент застосовується щодо всіх загальних схем
соціального забезпечення та спеціальних схем, що фінансуються за
рахунок внесків або без них, включаючи схеми обов'язків
роботодавця чи власника судна щодо допомоги, зазначеної в пункті
1.
3. Проте положення розділу III цього Регламенту не впливають
на законодавчі положення будь-якої держави стосовно обов'язків
власника судна.
4. Цей Регламент не застосовується щодо схем соціальної або
медичної допомоги, щодо схем допомоги жертвам війни чи її
наслідків або до спеціальних схем для державних службовців чи
осіб, які до них прирівнюються.
Стаття 5. Декларації держав-членів
щодо сфери застосування цього Регламенту
Держави-члени вказують у деклараціях, про які
повідомлятиметься та які публікуються згідно із статтею 96,
законодавство та схеми, зазначені в статті 4 (1) та (2),
мінімальну допомогу, зазначену в статті 50, та допомогу, зазначену
в статтях 77 і 78.
Стаття 6. Договори з соціального забезпечення,
замінені цим Регламентом
Відповідно до положень статей 7, 8 та 46 (4) цей Регламент
заміняє щодо осіб та питань, стосовно яких застосовується,
положення про будь-які договори з соціального забезпечення, які
зобов'язують:
(a) тільки двох чи більше держав-членів; або
(b) принаймні двох держав-членів та одну чи більше інших
держав, якщо вирішення відповідних випадків не залучає жодну
установу однієї з останніх держав.
Стаття 7. Міжнародні положення,
на які не впливає цей Регламент
1. Цей Регламент не впливає на зобов'язання, що виходять з:
(a) будь-якого договору, прийнятого Міжнародною конференцією
праці, який після ратифікації однією чи більше державами-членами
набрав чинності;
(b) європейських тимчасових угод про соціальне забезпечення
від 11 грудня 1953 року, укладених між державами - членами Ради
Європи.
2. Незважаючи на положення статті 6, продовжує
застосовуватись таке:
(a) Угода від 27 липня 1950 року щодо соціального
забезпечення рейнських човнярів, переглянута 13 лютого 1961 року;
(b) Європейська конвенція від 9 липня 1956 року про соціальне
забезпечення працівників, які займаються міжнародним перевезенням;
(c) договори із соціального забезпечення, перелічені в
Додатку II.
Стаття 8. Укладання договорів між державами-членами
1. Дві чи більше держав-членів можуть у разі необхідності
укласти одна з одною договори, що базуються на принципах та дусі
цього Регламенту.
2. Кожна держава-член згідно з положеннями пункту 1 статті 96
повідомляє про будь-який договір, який вона укладає з іншою
державою-членом відповідно до пункту 1.
Стаття 9. Допуск до добровільного чи
необов'язкового безперервного страхування
1. Законодавчі положення будь-якої держави-члена, яка
здійснює допуск до добровільного чи необов'язкового безперервного
страхування, зумовленого постійним місцем проживання на території
такої держави, не застосовуються щодо працівників, щодо яких
застосовується цей Регламент та які постійно проживають на
території іншої держави-члена за умови, що колись на їхній минулій
роботі вони підлягали дії законодавства першої держави.
2. Якщо відповідно до законодавства держави-члена допуск до
добровільного чи необов'язкового безперервного страхування
зумовлюється завершенням періодів страхування, будь-які такі
періоди, закінчені за законодавством іншої держави-члена,
враховуються до необхідної міри, начебто вони були завершені за
законодавством першої держави.
Стаття 10. Відмова від положень щодо постійного проживання -
вплив необов'язкового безперервного страхування
на відшкодування внесків
1. Якщо інше не визначено в цьому Регламенті, ані допомога по
інвалідності, ані пенсія за віком або допомога в разі втрати
годувальника, ані допомога у зв'язку з виробничими травмами та
професійними захворюваннями, ані допомога в разі смерті, що
вимагається відповідно до законодавства однієї чи більше
держав-членів, не підлягають зменшенню, зміні, зупиненню,
вилученню або позбавленню на підставі того, що одержувач постійно
проживає на території держави-члена іншої, ніж та, де розташована
установа, відповідальна за здійснення виплати.
Попередній підпункт також застосовується щодо одноразової
допомоги, що надається у випадках другого шлюбу вдови/вдівця,
який(а) мав право на отримання пенсії в разі втрати годувальника.
2. Якщо за законодавством держави-члена відшкодування внесків
обумовлюється припиненням поширення на відповідну особу
обов'язкового страхування, така умова не вважається виконаною,
доки ця особа підлягає обов'язковому страхуванню як працівник
відповідно до законодавства іншої держави-члена.
Стаття 11. Перерахунок пенсій (допомоги)
Правила перерахунку, передбачені законодавством
держави-члена, застосовуються щодо пенсій (допомоги) на підставі
положень цього Регламенту відповідно до цього законодавства.
Стаття 12. Запобігання частковому дублюванню допомоги
1. Цей Регламент не може ані надавати, ані зберігати право на
отримання декількох видів допомоги одного виду для одного і того ж
періоду обов'язкового страхування. Однак це положення не
застосовується щодо допомоги (пенсії) по інвалідності, за віком, у
разі смерті, професійних захворювань, що надаються установами двох
чи більше держав-членів згідно із статтями 41, 43 (2) і (3), 46,
50 або 60 (1) (b).
2. Законодавчі положення держави-члена щодо зменшення,
зупинення або позбавлення допомоги, якщо існує дублювання з іншою
допомогою соціального забезпечення або іншими надходженнями,
можуть застосовуватись, навіть якщо було набуто право на таку
допомогу за законодавством іншої держави-члена або такий прибуток
отриманий на території іншої держави-члена. Однак ці положення не
застосовуються, якщо відповідна особа отримує пенсію (допомогу)
одного виду по інвалідності, за віком, допомогу в разі смерті,
професійних захворювань, що надаються установами двох чи більше
держав-членів згідно із статтями 46, 50, 51 або 60 (1) (b).
3. Законодавчі положення держави-члена щодо зменшення,
зупинення або позбавлення допомоги у випадку особи, яка отримала
допомогу (пенсію) по інвалідності або дострокову пенсію за віком,
займаючись професійною чи комерційною діяльністю, можуть
застосовуватись щодо такої особи, навіть якщо вона займається
своєю діяльністю на території іншої держави-члена.
4. Пенсія по інвалідності, що виплачується за законодавством
Нідерландів, зменшується у випадку, якщо установа Нідерландів
зобов'язана також відповідно до статті 57 (3) (c) або 60 (2) (a)
робити внески на виплату допомоги в разі професійних захворювань,
наданої за законодавством іншої держави-члена, до суми, що
сплачується установі іншої держави-члена, яка несе
відповідальність за надання допомоги в разі професійних
захворювань.
РОЗДІЛ II - Визначення законодавства, що застосовується
Стаття 13. Загальні правила
1. Працівник, щодо якого застосовується цей Регламент,
підлягає дії законодавства лише однієї держави-члена. Таке
законодавство визначається згідно з положеннями цього розділу.
2. Підлягаючи дії положень статей 14 - 17:
(a) працівник, який працює за наймом на території
держави-члена, підлягає дії законодавства цієї держави, навіть
якщо постійно проживає на території іншої держави-члена або якщо
його юридична адреса чи місце підприємницької діяльності, або
особа, яка наймає його, має місце постійного проживання на
території іншої держави-члена;
(b) працівник, який працює за наймом на борту судна, що
плаває під прапором держави-члена, підлягає дії законодавства цієї
держави;
(c) державні службовці та особи, які до них прирівнюються,
підлягають дії законодавства держави-члена, в адміністрації якої
працюють;
(d) працівник, призваний на військову службу до Збройних Сил
держави-члена чи такий, що повернувся зі служби, зберігає статус
працівника та підлягає дії законодавства цієї держави; якщо
надання права за цим законодавством залежить від завершення
періоду страхування до призову або звільнення від такої служби,
періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої
держави-члена, враховуються в міру необхідності, начебто вони були
періодами страхування, завершеними за законодавством першої
держави.
Стаття 14. Спеціальні правила
1. Стаття 13 (2) (a) застосовується за таких винятків та
обставин:
(a) (i) Працівник, прийнятий на роботу на території
держави-члена підприємством, в якому він звичайно працює, і
направлений таким підприємством виконувати роботу на території
іншої держави-члена для цього підприємства, залишається під дією
законодавства першої держави-члена за умови, що очікувана
тривалість роботи не перевищуватиме дванадцять місяців і його
направили не для заміни іншого працівника, який закінчив свій
період роботи;
(ii) якщо тривалість роботи, що виконуватиметься,
перевищує первинно очікувану через непередбачувані обставини та
перевищує дванадцять місяців, законодавство першої держави
застосовується, доки роботу не буде виконано, за умови, що
компетентний орган держави, на територію якої направлено
працівника, або організація, призначена таким органом надали свою
згоду; така згода має вимагатися до закінчення первинного
дванадцятимісячного періоду. Проте така згода не може надаватися
на період, що перевищує дванадцять місяців;
(b) працюючий за наймом працівник, який працює на міжнародних
перевезеннях на території двох чи більше держав-членів в якості
рухомого чи льотного персоналу у справах підприємства, яке за
наймом чи грошову винагороду або за власний рахунок перевозить
пасажирів або товари залізницею, автомобільним шляхом, повітряним
транспортом чи внутрішніми водними шляхами, та яке має основне
місце своєї підприємницької діяльності на території держави-члена,
підлягає дії законодавства останньої держави за таких обмежень:
(i) якщо вищезгадане підприємство має філію або постійне
представництво, які це підприємство має на території держави-члена
іншої, ніж та, на території якої підприємство має основне місце
підприємницької діяльності, найманий працівник, який працює в
такій філії або установі, підлягає дії законодавства
держави-члена, на території якої розташовані такі філія або
постійне представництво;
(ii) якщо працівник найнятий на роботу в основному на
території держави-члена, де постійно проживає, він підлягає дії
законодавства такої держави, навіть якщо підприємство, яке
прийняло його на роботу, не має ані основного місця
підприємницької діяльності, ані філії або постійного
представництва на цій території;
(c) працівник, який звичайно здійснює свою професійну
діяльність на території однієї чи більше держав-членів, інший, ніж
той, що здійснює міжнародні перевезення, підлягає:
(i) дії законодавства держави-члена, на території якої
постійно проживає, якщо його професійна діяльність здійснюється
частково на цій території або якщо він найнятий на роботу кількома
підприємствами чи кількома роботодавцями, які мають основне місце
підприємницької діяльності або місце проживання на території інших
держав-членів;
(ii) дії законодавства держави-члена, на території якої
розташована юридична адреса або основне місце підприємницької
діяльності підприємства чи особи, яка його найняла, якщо він
постійно не проживає на території будь-якої держави-члена, де
здійснює свою діяльність;
(d) працюючий за наймом працівник, найнятий на роботу на
території держави-члена підприємством, що має юридичну адресу або
основне місце підприємницької діяльності на території іншої
держави-члена і розташоване з обох боків спільного кордону
відповідних держав, підлягає дії законодавства держави-члена, на
території якої підприємство має юридичну адресу або основне місце
підприємницької діяльності.
2. Стаття 13 (2) (b) застосовується за таких винятків та
обставин:
(a) працюючий за наймом працівник, найнятий на роботу або на
території держави-члена, або на борту судна, що плаває під
прапором держави-члена, а також якого було направлено
підприємством виконувати роботу на борту судна, що плаває під
прапором іншої держави-члена, підлягаючи умовам, передбаченим у
пункті 1 (a), залишається під дією законодавства першої
держави-члена;
(b) працівник, який звичайно не здійснює свою професійну
діяльність на морі, виконуючи її у територіальних водах чи порту
держави-члена на борту судна, що плаває під прапором іншої
держави-члена, але який не є членом команди судна, підлягає дії
законодавства першої держави-члена;
(c) працівник за наймом, який працює на борту судна, що
плаває під прапором держави-члена та отримує за цю роботу платню
від підприємства або особи, юридична адреса чи основне місце
підприємницької діяльності якої знаходиться на території іншої
держави-члена, підлягає дії законодавства останньої держави, якщо
постійно проживає на її території; підприємство або особа, яка
виплачує винагороду, вважається роботодавцем з метою застосування
вказаного законодавства.
3. Законодавчі положення держави-члена, за якими пенсіонер,
який здійснює професійну або торговельну діяльність, не підлягає
обов'язковому страхуванню щодо такої діяльності, також
застосовуються щодо пенсіонера, пенсія якого вимагалася за
законодавством іншої держави-члена.
Стаття 15. Правила стосовно добровільного страхування
або необов'язкового безперервного страхування
1. Положення статей 13 і 14 не застосовуються щодо
добровільного страхування або необов'язкового безперервного
страхування.
2. Якщо застосування законодавств двох чи більше
держав-членів призведе до дублювання страхування:
- за схемою обов'язкового страхування та однією чи більше
схемами добровільного або необов'язкового безперервного
страхування, відповідна особа підлягає застосуванню тільки схемі
обов'язкового страхування;
- за однією чи більше схемами добровільного або
необов'язкового безперервного страхування, відповідна особа може
обрати лише схему добровільного чи необов'язкового безперервного
страхування, яку побажає.
3. Однак щодо пенсій (допомоги) по інвалідності, за віком та
у разі смерті відповідна особа може обрати схему добровільного або
необов'язкового безперервного страхування держави-члена, навіть
якщо вона обов'язково підлягає дії законодавства іншої
держави-члена, за умови, що таке дублювання недвозначно чи неявно
визнане в першій державі-члені.
Відповідна особа, яка обирає схему добровільного або
необов'язкового безперервного страхування в державі-члені,
законодавство якої передбачає, крім такого страхування, додаткове
необов'язкове страхування, може приєднатися лише до останнього.
Стаття 16. Спеціальні правила стосовно осіб,
найнятих на службу дипломатичними місіями та
консульськими представництвами, а також
стосовно допоміжного штату Європейських Співтовариств
1. Стаття 13 (2) (a) застосовується щодо осіб, найнятих на
службу дипломатичними місіями та консульськими представництвами, а
також щодо приватного внутрішнього штату співробітників таких
місій чи консульств.
2. Однак працівники, яких стосується пункт 1, які є
громадянами держави-члена, яка їх направила, або державою
акредитації, можуть виявити бажання підлягати дії законодавства
такої держави. Таке право вибору може бути відновлене наприкінці
кожного календарного року та не має зворотної сили.
3. Допоміжний персонал Європейських Співтовариств може надати
перевагу дії законодавства держави-члена, на території якої він
працює, над законодавством держави-члена, дії якого він підлягав
востаннє або над законодавством держави-члена, громадянами якої
він є стосовно положень інших, ніж ті, що стосуються допомоги
багатодітним сім'ям, надання якої регулюється умовами
працевлаштування, що застосовуються до такого персоналу. Таке
право вибору, що може бути використано лише одноразово, набирає
чинності з моменту початку діяльності цього допоміжного персоналу.
Стаття 17. Винятки щодо положень статей 13 - 16
Дві чи більше держав-членів або компетентні органи цих держав
можуть за спільною згодою зробити винятки щодо положень статей 13
- 16 в інтересах певних працівників чи категорій працівників.
РОЗДІЛ III. Спеціальні положення, що регулюють
різні види допомоги
ГЛАВА 1. Захворювання та материнство
ЧАСТИНА 1. Загальні положення
Стаття 18. Об'єднання страхових періодів
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
надає, зберігає або поновлює право на допомогу, що зумовлюється
завершенням періодів страхування, враховує, за доцільності,
періоди страхування, завершені за законодавством будь-якої іншої
держави-члена, начебто вони були періодами, завершеними за
законодавством їх країни.
2. Положення пункту 1 застосовуються стосовно сезонних
працівників, навіть щодо періодів, які передують будь-якій перерві
в страхуванні, що перевищує період, дозволений законодавством
компетентної держави, за умови, однак, що відповідний працівник не
припиняє страхування на період, який перевищує чотири місяці.
ЧАСТИНА 2. Працівники та члени їхніх сімей
Стаття 19. Постійне проживання в державі-члені, іншій,
ніж відповідна держава - Загальні правила
1. Працівник, що проживає на території держави-члена, іншої,
ніж відповідна держава, який задовольняє умовам законодавства
відповідної держави щодо набуття права на допомогу, враховуючи за
доцільності положення статті 18, одержує на території
держави-члена, де проживає:
(a) допомогу в натуральній формі, що надається за рахунок
компетентної установи установою за місцем його постійного
проживання відповідно до положень законодавства, що застосовується
останньою установою, начебто він перебував під її юрисдикцією;
(b) грошову допомогу, що сплачується компетентною установою
відповідно до законодавства, що нею застосовується. Однак за
угодою між компетентною установою й установою місця постійного
проживання грошова допомога також може виплачуватись останньою
установою від імені компетентної установи згідно із законодавством
відповідної держави.
2. Положення пункту 1 (a) застосовуються за аналогією до
членів сім'ї, які постійно проживають на території держави-члена,
іншої, ніж відповідна держава, якщо вони не мають права на
отримання такої допомоги відповідно до законодавства держави, на
території якої постійно проживають.
Стаття 20. Транскордонні працівники та члени їхніх сімей -
Спеціальні правила
Транскордонний працівник також може отримувати допомогу на
території відповідної держави. Ця допомога надається компетентною
установою згідно із законодавством такої держави, начебто
працівник постійно проживав на її території. Члени його сім'ї
можуть отримувати допомогу в натуральній формі за таких самих
умов; однак одержання цієї допомоги, крім надзвичайних обставин,
обумовлюється угодою між відповідними державами або компетентними
органами цих держав або, за її відсутності, якщо є попередній
дозвіл компетентної установи.
Стаття 21. Тимчасове проживання або переїзд
на постійне проживання до відповідної держави
1. Працівник та члени його сім'ї, зазначені в статті 19, які
тимчасово проживають на території відповідної держави, отримують
допомогу згідно із законодавством цієї держави, начебто вони
постійно проживали на її території, якщо вже одержували допомогу в
зв'язку з цією хворобою або материнством до їхнього тимчасового
проживання. Однак це положення не застосовується щодо
транскордонних працівників та членів їхніх сімей.
2. Працівник та члени його сім'ї, зазначені в статті 19, які
переїжджають на постійне проживання на територію відповідної
держави, одержують допомогу згідно із законодавством цієї держави,
навіть якщо вже одержували допомогу в зв'язку з цією хворобою або
материнством до зміни їхнього місця проживання.
Стаття 22. Тимчасове проживання поза межами
відповідної держави - Повернення або переїзд на
постійне проживання до іншої держави-члена під
час хвороби або материнства - Необхідність
переїзду до іншої держави-члена для
отримання відповідного лікування
1. Працівник, який задовольняє умовам набуття права на
допомогу за законодавством відповідної держави, зважаючи, за
доцільності, на положення статті 18, а також:
(a) стан якого вимагає негайної виплати допомоги протягом
тимчасового проживання на території держави-члена; або
(b) який отримав право на допомогу, що виплачується
компетентною установою, та якому дозволено цією установою
повернутися на територію держави-члена, де він постійно проживає,
чи переїхати на постійне проживання на територію іншої
держави-члена; або
(c) якому дозволено компетентною установою переїхати на
територію іншої держави-члена для отримання лікування, якого
потребує стан його здоров'я, має право на:
(i) допомогу, що виплачується в натуральній формі від
імені компетентної установи установою місця його тимчасового або
постійного проживання відповідно до законодавства, що
застосовується останньою установою, начебто він підпадав під її
юрисдикцію; проте тривалість періоду, протягом якого надається
допомога, регулюється законодавством відповідної держави;
(ii) грошову допомогу, що виплачується компетентною
установою відповідно до законодавства, що нею застосовується.
Проте, за угодою між компетентною установою та установою місця
тимчасового або постійного проживання, грошова допомога може
виплачуватись згідно із законодавством відповідної держави від
імені компетентної установи останньою установою.
2. Дозвіл, що вимагається відповідно до пункту 1 (b), може
бути скасовано, тільки якщо переїзд відповідної особи може
зашкодити її здоров'ю або курсу медичного лікування;
Дозвіл, що вимагається відповідно до пункту 1 (c), не
скасовується, якщо необхідне лікування не може бути надано на
території держави-члена, де постійно проживає відповідна особа.
3. Положення пунктів 1 і 2 застосовуються щодо членів сім'ї
працівника стосовно допомоги, що виплачується в натуральній формі.
4. Фактично положення пункту 1, які застосовуються щодо
працівника, не впливають на право членів його сім'ї на отримання
допомоги.
Стаття 23. Обчислення грошової допомоги
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що обчислення грошової допомоги ґрунтується на
середній заробітній платі або окладі, визначає таку середню
заробітну плату чи оклад шляхом посилання на підтверджені
заробітні плати або оклади, які виплачувались протягом періодів,
закінчених за вищезазначеним законодавством.
2. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що обчислення грошової допомоги ґрунтується на
заробітку в межах встановленої шкали заробітної плати або окладу,
враховує тільки такий заробіток у межах встановленої шкали
заробітної плати чи окладу або за доцільності середні заробітки в
межах встановленої шкали заробітної плати чи окладу за періоди,
завершені за вищезазначеним законодавством.
3. Компетентна установа держави-члена, за законодавством якої
сума грошової допомоги змінюється пропорційно кількості членів
сім'ї, також враховує членів сім'ї відповідної особи, які постійно
проживають на території іншої держави-члена, начебто вони постійно
проживали на території відповідної держави.
Стаття 24. Реальна допомога в натуральній формі
1. Якщо право працівника або члена його сім'ї на отримання
протеза, апарата або іншої реальної допомоги в натуральній формі
було визнане установою держави-члена до його перебування під
юрисдикцією іншої держави-члена, вищезазначений працівник одержує
таку допомогу за рахунок першої установи, навіть якщо вона
надається після його перебування під юрисдикцією другої установи.
2. Адміністративна комісія складає перелік декількох видів
допомоги, щодо якого застосовуються положення пункту 1.
ЧАСТИНА 3. Безробітні особи та члени їхніх сімей
Стаття 25
1. Безробітна особа, щодо якої застосовуються стаття 69 (1)
та друге речення статті 71 (1) (b) (ii) та яка задовольняє умовам
щодо набуття права на допомогу в натуральній формі за
законодавством відповідної держави, зважаючи за доцільності на
положення статті 18, одержує у період, передбачений у статті 69
(1) (c):
(a) допомогу в натуральній формі, що виплачується від імені
компетентної установи установою держави-члена, в якій вона шукає
роботу, згідно із законодавством останньої установи, начебто вона
перебувала під її юрисдикцією;
(b) грошову допомогу, що виплачується компетентною установою
згідно із законодавством, що нею застосовується. Однак, за угодою
між компетентною установою та установою держави-члена, в якій
безробітна особа шукає роботу, допомога може виплачуватись
останньою установою від імені колишньої установи згідно із
законодавством відповідної держави. Допомога по безробіттю
відповідно до статті 69 (1) не надається у період, протягом якого
отримується грошова допомога.
2. Повністю безробітна особа, щодо якої застосовуються
положення статті 71 (1) (a) (ii) або перше речення статті 71 (1)
(b) (ii), отримує допомогу в натуральній формі та грошову допомогу
згідно із законодавством держави-члена, на території якої постійно
проживає, начебто вона підлягала дії законодавства протягом її
останньої зайнятості, враховуючи за доцільності положення статті
18; витрати на таку допомогу надаються установою країни постійного
проживання.
3. Якщо безробітна особа задовольняє умовам щодо набуття
права на допомогу в натуральній формі за законодавством
держави-члена, яка відповідає за виплату допомоги по безробіттю,
зважаючи за доцільності на положення статті 18, члени її сім'ї
отримують таку допомогу незалежно від держави-члена, на території
якої постійно або тимчасово проживають. Така допомога виплачується
установою за місцем постійного або тимчасового проживання згідно
із законодавством, що застосовується, від імені компетентної
установи держави-члена, яка відповідає за виплату допомоги по
безробіттю.
4. Без шкоди для будь-яких законодавчих положень
держави-члена, яка дозволяє продовження періоду, протягом якого
може надаватися допомога у зв'язку з хворобою, період,
передбачений у пункті 1, у випадках форс-мажору може бути
продовжений компетентною установою в межах, встановлених
законодавством, що застосовується цією установою.
ЧАСТИНА 4. Претенденти на отримання пенсії
та члени їхніх сімей
Стаття 26. Право на допомогу в натуральній формі
у випадках припинення права на допомогу від
останньої компетентної установи
1. Працівник, члени його сім'ї або спадкоємці, які під час
розгляду заяви втрачають право на допомогу за законодавством
держави-члена, що була востаннє уповноваженою, все одно отримують
цю допомогу відповідно до таких умов: допомога в натуральній формі
виплачується згідно із законодавством держави-члена, на території
якої постійно проживають відповідна особа чи особи, за умови, що
вони мають право на цю допомогу відповідно до такого законодавства
або мали б право на її отримання за законодавством іншої
держави-члена, якщо постійно проживали б на території цієї
держави, враховуючи за доцільності положення статті 18.
2. Претендент на пенсію має право отримувати допомогу в
натуральній формі за законодавством держави-члена, яка зобов'язує
відповідну особу сплатити страхові внески на випадок хвороби під
час розгляду його заяви на пенсію, втрачає право на допомогу в
натуральній формі наприкінці другого місяця, за який не сплатив
внески.
3. Допомога в натуральній формі, що надається відповідно до
пункту 1, підлягає виплаті установою, яка зібрала внески
відповідно до пункту 2; якщо внески не підлягають сплаті
відповідно до пункту 2, установа, відповідальна за виплату
допомоги в натуральній формі, після надання пенсії відповідно до
статті 28, відшкодовує суму допомоги, що надається установі місця
постійного проживання пенсіонера.
ЧАСТИНА 5. Пенсіонери та члени їхніх сімей
Стаття 27. Пенсія, що виплачується за законодавством декількох держав, якщо право на допомогу в натуральній
формі реалізується в країні постійного проживання
Пенсіонер, який має право на пенсію за законодавством двох
або більше держав-членів і на допомогу в натуральній формі за
законодавством держави-члена, на території якої постійно проживає,
зважаючи за доцільності на положення статті 18 і Додатка V,
отримує таку допомогу разом із членами своєї сім'ї від установи
місця постійного свого проживання за рахунок її коштів, начебто
він був пенсіонером, пенсія якого виплачувалась лише за
законодавством останньої держави.
Стаття 28. Пенсія, що виплачується за законодавством
однієї або більше держав, якщо право на допомогу в
натуральній формі реалізується не в країні
постійного проживання
1. Пенсіонер, який має право на пенсію чи пенсії за
законодавством однієї або більше держав-членів і не має права на
допомогу, що виплачується в натуральній формі за законодавством
держави-члена, на території якої він постійно проживає, все одно
має право на таку допомогу для себе і членів своєї сім'ї, якщо,
зважаючи за доцільності на положення статті 18 і Додатка V, він
мав би право на неї за законодавством держави-члена або принаймні
однієї з держав-членів, правомочних щодо пенсій, начебто він
постійно проживав на території такої держави. Допомога в
натуральній формі виплачується від імені установи, зазначеної в
пункті 2, установою місця постійного проживання відповідної особи,
начебто вона була пенсіонером за законодавством держави, на
території якої постійно проживає та мала б право на допомогу в
натуральній формі.
2. У випадках, про які йдеться в пункті 1, кошти для
фінансування допомоги в натуральній формі надаються установою,
визначеною відповідно до таких правил:
(a) якщо пенсіонер має право на зазначену допомогу за
законодавством тільки однієї держави-члена, кошти фінансуються
компетентною установою цієї держави;
(b) якщо пенсіонер має право на зазначену допомогу за
законодавством двох чи більше держав-членів, кошти фінансуються
компетентною установою тієї держави-члена, за законодавством якої
пенсіонер завершив найдовший період страхування; якщо на підставі
застосування цієї норми декілька установ несуть зобов'язання щодо
фінансування допомоги, кошти надаються установою, під юрисдикцією
якої він востаннє перебував.
Стаття 29. Постійне проживання членів сім'ї в державі,
іншій, ніж та, в якій постійно проживає пенсіонер -
Переїзд на постійне проживання до держави,
де постійно проживає пенсіонер
1. Члени сім'ї пенсіонера, який має право на пенсію чи пенсії
за законодавством однієї або більше держав-членів, що постійно
проживають на території держави-члена, іншої, ніж та, де постійно
проживає сам пенсіонер, отримують допомогу в натуральній формі,
начебто пенсіонер постійно проживав на тій самій території, якщо
він має право на таку допомогу за законодавством держави-члена. Ця
допомога в натуральній формі фінансується установою місця
постійного проживання членів сім'ї відповідно до законодавства,
яке нею застосовується, та виплачується установою місця постійного
проживання пенсіонера.
2. Члени сім'ї, зазначені в пункті 1, які переїхали на місце
постійного проживання на територію держави-члена, де постійно
проживає пенсіонер, отримують допомогу відповідно до законодавства
цієї держави, навіть якщо вже отримали допомогу в зв'язку з тим
самим захворюванням або материнством до зміни місця їх постійного
проживання.
Стаття 30. Реальна допомога,
що надається в натуральній формі
Положення статті 24 застосовуються за аналогією до
пенсіонерів.
Стаття 31. Пенсіонер та/або член його сім'ї,
який тимчасово проживає в державі, іншій, ніж держава,
де вони постійно проживають
Пенсіонер, який має право на пенсію або пенсії за
законодавством однієї чи більше держав-членів і має право на
допомогу, що виплачується в натуральній формі, за законодавством
однієї з цих держав, разом з членами своєї сім'ї отримує право на
таку допомогу протягом тимчасового проживання на території
держави-члена, іншої, ніж та, де вони постійно проживають. Така
допомога надається установою місця тимчасового проживання
відповідно до законодавства, яке нею застосовується, і
виплачується установою за місцем постійного проживання пенсіонера.
Стаття 32. Спеціальні положення щодо відповідальності за фінансування коштів допомоги, що надається колишнім
транскордонним працівникам, членам їхніх сімей
або їхнім спадкоємцям
Витрати на виплату допомоги, що надається пенсіонеру, який є
колишнім транскордонним працівником або спадкоємцем
транскордонного працівника, відповідно до статті 27, та витрати на
виплату допомоги, яка надається членам його сім'ї відповідно до
статті 27 або 31, діляться порівну між установою місця постійного
проживання пенсіонера та установою, в якій він був востаннє
застрахований, якщо транскордонний працівник працював як такий три
місяці до моменту його смерті, що передують даті, на яку пенсія
підлягала виплаті.
Стаття 33. Внески, що сплачуються пенсіонерами
Установа, відповідальна за виплату пенсії та яка належить
державі-члену, законодавство якої передбачає відрахування з пенсій
внесків, що сплачуються пенсіонером на відшкодування допомоги в
натуральній формі, уповноважується здійснити такі відрахування з
пенсії, виплаченої такою установою й обчисленої відповідно до
даного законодавства, якщо кошти на виплату допомоги в натуральній
формі відповідно до статей 27, 28, 31 та 32 фінансуються установою
вищезазначеної держави-члена.
Стаття 34. Загальні положення
Положення статей 27 - 33 не застосовуються щодо пенсіонера
або членів його сім'ї, які мають право на допомогу, що надається в
натуральній формі, за законодавством держави-члена в результаті
здійснення професійної або торговельної діяльності. В цьому
випадку відповідна особа вважається, з метою цієї глави,
працівником або членом сім'ї працівника.
ЧАСТИНА 6. Різні положення
Стаття 35. Схема, що застосовується, якщо існує декілька схем у країні постійного або тимчасового проживання -
Попереднє захворювання - Максимальний період,
протягом якого надається допомога
1. Якщо законодавство місця тимчасового чи постійного
проживання містить декілька схем страхування у зв'язку із
захворюванням та материнством, положення, які застосовуються
відповідно до статей 19, 21 (1), 22, 25, 26, 28 (1), 29 (1) або
31, є такими, як і для схеми для працівників фізичної праці, які
працюють у сфері сталеливарної промисловості. Однак, якщо
зазначене законодавство містить спеціальну схему для працівників,
які працюють у шахтах та на подібних підприємствах, положення
такої схеми застосовуються щодо цієї категорії працівників та
членів їхніх сімей за умови, що установа місця їх тимчасового або
постійного проживання, якої це стосується, уповноважена
застосовувати таку схему.
2. Якщо за законодавством держави-члена надання допомоги
залежить від походження захворювання, така умова не застосовується
ані до працівників, ані до членів їхніх сімей, щодо яких
застосовується цей Регламент, незалежно від держави-члена, на
території якої вони постійно проживають.
3. Якщо законодавство держави-члена встановлює максимальний
період для надання допомоги, установа, яка застосовує це
законодавство, може за доцільності врахувати будь-який період,
протягом якого допомога вже надавалась установою іншої
держави-члена за той самий випадок захворювання або материнства.
ЧАСТИНА 7. Відшкодування між установами
Стаття 36
1. Без шкоди для положень статті 32 допомога в натуральній
формі, що надається відповідно до цієї глави установою однієї
держави-члена від імені установи іншої держави-члена, повністю
відшкодовується.
2. Відшкодування, зазначені в пункті 1, визначаються та
здійснюються згідно з процедурою, передбаченою положенням щодо
імплементації, визначеним у статті 97, як у разі надання доказів
про фактичні витрати, так і на підставі одноразових виплат.
В останньому випадку одноразові виплати є такими, що
забезпечать наближеність відшкодувань до фактичних витрат.
3. Дві чи більше держав-членів або компетентні органи цих
держав можуть передбачити інші методи відшкодування або
відмовитися від відшкодування між установами відповідно до їхньої
юрисдикції.
ГЛАВА 2. Інвалідність
ЧАСТИНА 1. Працівники, які підлягають дії лише
законодавства, за яким сума допомоги по інвалідності
не залежить від тривалості періодів страхування
Стаття 37. Загальні положення
1. Працівник, який послідовно або альтернативно підлягав дії
правових положень двох або більше держав-членів та завершив
періоди страхування виключно за правовими положеннями, відповідно
до яких сума допомоги по інвалідності не залежить від тривалості
періодів страхування, отримує допомогу згідно із статтею 39. Ця
стаття не впливає на підвищення пенсії або доплати на дітей, що
забезпечується згідно з положеннями глави 8.
2. У Додатку III наведено подібні правові положення,
зазначені в пункті 1, які є чинними на території кожної з
відповідних держав-членів.
Стаття 38. Об'єднання періодів страхування
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
зумовлює набуття, збереження або відновлення права на допомогу
після завершення періодів страхування, враховує до необхідного
ступеня періоди страхування, завершені за законодавством будь-яких
інших держав-членів, начебто вони були завершені за їхнім власним
законодавством.
2. Якщо згідно із законодавством держави-члена надання
допомоги залежить від того, що періоди страхування за професією
належать до спеціальної схеми або за доцільності були завершені у
певній професійній діяльності, то для надання допомоги за
законодавствами інших держав-членів беруться до уваги лише
періоди, завершені за відповідною схемою чи за відсутності такої
за тією самою професією або за доцільності для тієї самої
професійної діяльності. Якщо при врахуванні періодів, завершених
таким чином, відповідна особа не задовольняє умовам надання
допомоги, такі періоди враховуються для надання допомоги за
загальною схемою або за відсутності такої за схемою, що
застосовується щодо працівників фізичної праці чи конторських
службовців.
Стаття 39. Призначення пенсії (допомоги)
1. Установа держави-члена, законодавство якої застосовувалось
під час непрацездатності, що супроводжувалася інвалідністю,
визначає згідно з таким законодавством, чи задовольняє відповідна
особа умовам щодо надання права на допомогу, враховуючи за
доцільності положення статті 38.
2. Особа, яка задовольняє умовам, зазначеним у пункті 1,
отримує допомогу виключно від вищезгаданої установи згідно із
законодавством, яке застосовує.
3. Особа, яка не задовольняє умовам, зазначеним у пункті 1,
отримує допомогу, на яку все ще має право за законодавством іншої
держави-члена, враховуючи за доцільності положення статті 38.
4. Якщо законодавство, що застосовується відповідно до пункту
2 чи 3, забезпечує, що сума допомоги визначається, беручи до уваги
існування членів сім'ї інших, ніж діти, компетентна установа
враховує членів сім'ї відповідної особи, які постійно проживають
на території іншої держави-члена, начебто вони постійно проживали
на території відповідної держави.
ЧАСТИНА 2. Працівники, які підлягають або виключно правовим
положенням, за якими сума допомоги по інвалідності залежить
від тривалості страхових періодів, або подібним правовим
положенням та тим, що зазначені в розділі I
Стаття 40. Загальні положення
1. Працівник, який послідовно або альтернативно підлягав дії
законодавств двох або більше держав-членів, з яких принаймні одне
не зазначено в статті 37 (1), отримує допомогу відповідно до
положень глави 3, які застосовуються за аналогією, беручи до уваги
положення пункту 3.
2. Однак працівник, який постраждав від непрацездатності, що
супроводжувалась інвалідністю, доки підлягав дії законодавства,
наведеного в Додатку III, отримує допомогу згідно із статтею 37
(1) за двох умов:
- він задовольняє умовам такого законодавства або інших
такого самого виду, враховуючи за доцільності положення статті 38,
але не враховуючи періоди страхування, завершені за
законодавством, не зазначеним у Додатку III; а також
- він не задовольняє умовам щодо надання права на допомогу
відповідно до законодавства, не зазначеного в Додатку III.
3. Рішення, прийняте установою держави-члена стосовно ступеня
інвалідності заявника, є зобов'язальним для установи будь-якої
іншої відповідної держави-члена за умови, що узгодженість між
законодавствами цих держав щодо умов стосовно ступеня інвалідності
визнано у Додатку IV.
ЧАСТИНА 3. Погіршення стану здоров'я осіб
з будь-якою інвалідністю
Стаття 41
1. У випадку погіршення стану здоров'я працівника з будь-якою
інвалідністю, у зв'язку з якою він одержує допомогу за
законодавством однієї держави-члена, застосовуються лише такі
положення:
(a) якщо відповідна особа з моменту отримання допомоги не
підлягала дії законодавства другої держави-члена, компетентна
установа першої держави зобов'язана надати допомогу, враховуючи
погіршення стану здоров'я, відповідно до положень законодавства,
яке застосовує така установа;
(b) якщо відповідна особа з моменту отримання допомоги
підлягала дії законодавства однієї або більше держав-членів,
допомога має надаватися з урахуванням погіршення стану здоров'я
відповідно до статей 37 (1) або 40 (1) чи (2);
(c) якщо повна сума допомоги або декількох видів допомоги, що
виплачується відповідно до підпункту (b), є меншою, ніж сума
допомоги, яку отримувала відповідна особа за рахунок установи, що
попередньо була відповідальна за таку виплату, ця установа
зобов'язана виплатити відповідній особі додаткову суму,
еквівалентну різниці між цими двома сумами;
(d) якщо у випадку, зазначеному в підпункті (b), установа,
яка несе відповідальність за первісну непрацездатність, є
установою Нідерландів, а також якщо:
(i) захворювання, яке призвело до погіршення стану
здоров'я, є таким самим, як те, що призвело до надання допомоги
відповідно до законодавства Нідерландів;
(ii) таке захворювання є професійним захворюванням у
межах значення законодавства держави-члена, дії якого відповідна
особа підлягала востаннє та яке надає їй право на виплату
додаткової суми, зазначеної в статті 60 (1) (b); а також
(iii) законодавство або законодавства, дії яких
відповідна особа підлягала з моменту отримання допомоги, є
законодавством або законодавствами, наведеними в Додатку III,
установа Нідерландів продовжує надавати первісну допомогу після
того, як відбудеться погіршення стану здоров'я, а допомога
відповідно до законодавства останньої держави-члена, дії якого
відповідна особа підлягала, зменшується до суми допомоги
Нідерландів;
(e) якщо у випадку, зазначеному в підпункті (b), відповідна
особа не має права на отримання допомоги за рахунок установи
другої держави-члена, то компетентна установа першої держави
зобов'язана відповідно до свого законодавства надати допомогу,
беручи до уваги погіршення стану здоров'я цієї особи та за
доцільності положення статті 38.
2. У випадках погіршення стану здоров'я працівника, що має
будь-яку інвалідність, за яку він одержує допомогу за
законодавством двох або більше держав-членів, допомога надається з
урахуванням погіршення стану його здоров'я відповідно до положень
статті 40 (1).
ЧАСТИНА 4. Відновлення надання допомоги після зупинення
або позбавлення - Заміна допомоги по інвалідності
на пенсію за віком
Стаття 42. Визначення установи, відповідальної за надання
допомоги, якщо відновлюється надання допомоги по інвалідності
1. Якщо надання допомоги має бути відновлено після її
зупинення, то таке надання без шкоди для статті 43 здійснюють
установа або установи, що були відповідальні за надання допомоги
під час зупинення.
2. Якщо після позбавлення допомоги стан здоров'я відповідної
особи є підставою для подальшого її надання, така допомога
надається відповідно до положень статей 37 (1) або 40 (1) чи (2).
Стаття 43. Заміна допомоги по інвалідності
на пенсію за віком
1. Допомога по інвалідності за доцільності замінюється
пенсією за віком відповідно до умов, встановлених законодавством
або законодавствами, за якими надавалася така пенсія, а також
відповідно до положень глави 3.
2. Якщо особа, що отримує допомогу по інвалідності, може
обґрунтувати заяву на пенсію за віком за законодавством інших
держав-членів, то будь-яка установа держави-члена, яка відповідає
за надання допомоги по інвалідності на підставі статті 49,
продовжує надавати такій особі допомогу по інвалідності, на яку
вона має право за законодавством, яке застосовує, доки щодо цієї
установи не почнуть застосовуватися положення пункту 1.
3. Проте, якщо у випадку, зазначеному в пункті 2, допомога по
інвалідності надавалася згідно зі статтею 39, установа, що
залишається відповідальною за надання цієї допомоги, може
застосувати статтю 49(1)(a), начебто одержувач зазначеної допомоги
задовольнив умовам законодавства відповідної держави-члена для
набуття права на пенсію за віком, замінюючи теоретичну суму,
зазначену в статті 46(2)(a), сумою допомоги по інвалідності, яку
має сплатити вищезгадана установа.
ГЛАВА 3. Старість та смерть (пенсії)
Стаття 44. Загальні положення для призначення пенсії,
якщо на працівника поширювалося законодавство двох
або більше держав-членів
1. Права на отримання пенсії працівником, на якого
поширювалося законодавство двох або більше держав-членів, або його
спадкоємцями визначаються згідно з положеннями цієї глави.
2. За умови положень статті 49, якщо подається заява про
призначення пенсії, таке призначення має здійснюватися з
урахуванням усіх законодавств, які поширювалися на працівника.
Виняток із цього правила робиться, якщо відповідна особа висловлює
чітке прохання про відкладання призначення пенсії за віком, на яку
могла мати право за законодавством однієї або більше держав-членів
за умови, що періоди, завершені за цим законодавством або
законодавствами, не враховуються з метою набуття права на допомогу
в іншій державі-члені.
3. Ця глава не застосовується щодо підвищень або надбавок до
пенсій стосовно дітей або щодо пенсій сиротам, що надаються
відповідно до глави 8.
Стаття 45. Розгляд страхових періодів, завершених за
законодавствами, які поширювалися на працівника,
для набуття, збереження або відновлення права
на пенсії
1. Установа держави-члена, законодавство якої зумовлює
набуття, збереження або відновлення права на пенсії завершенням
страхового періоду, враховує необхідною мірою страхові періоди,
завершені за законодавством будь-якої з держав-членів, начебто
вони були завершені за законодавством, яке вона застосовує.
2. Якщо законодавство держави-члена зумовлює надання певних
видів пенсії (допомоги) завершенням страхових періодів упродовж
здійснення трудової діяльності, на яку поширюється спеціальна
схема, чи за доцільності під час виконання специфічної роботи
періоди, завершені за законодавством інших держав-членів,
враховуються для надання такої допомоги, лише якщо завершені за
такою схемою або, якщо ні, впродовж здійснення тієї самої трудової
діяльності чи за доцільності на тій самій роботі. Якщо при
врахуванні періодів, завершених таким чином, відповідна особа не
задовольняє вимогам для отримання цієї пенсії (допомоги), ці
періоди враховуються для надання допомоги за загальною схемою або
за її відсутності за схемою, що застосовується щодо робітників
фізичної праці чи службовців, залежно від обставин.
3. Якщо законодавство держави-члена, яке зумовлює надання
пенсії (допомоги) поширенням на працівника її законодавства під
час, коли ризикове втілення не мало вимог ані щодо тривалості
періодів страхування, ані щодо отримання права або обчислення
допомоги, то будь-який працівник, на якого більше не поширюється
дане законодавство, для цілей цієї глави вважається таким, що досі
підлягає дії цього законодавства в час ризикового втілення, якщо в
той час він підлягав дії законодавства іншої держави-члена або,
якщо ні, може обґрунтувати заяву на отримання допомоги за
законодавством іншої держави-члена. Проте остання умова вважається
задоволеною у випадку, зазначеному в статті 48(1).
Стаття 46. Призначення пенсії (допомоги)
1. Якщо на працівника поширюється законодавство держави-члена
та він задовольняє його умовам щодо права на пенсію (допомогу) без
необхідності застосування положень статті 45, компетентна установа
цієї держави-члена згідно із законодавством, яке застосовує,
визначає суму пенсії (допомоги) відповідно до загальної тривалості
страхових періодів, що мають враховуватися відповідно до такого
законодавства.
Ця установа також обчислює суму пенсії (допомоги), яка може
бути отримана через застосування правил, встановлених у пункті
(2)(a) та (b). До уваги береться лише найбільша з цих двох сум.
2. Якщо на працівника поширюється законодавство
держави-члена, але він не задовольняє умовам для отримання пенсії
(допомоги) без урахування положень статті 45, компетентна установа
цієї держави-члена застосовує такі правила:
(a) установа обчислює теоретичну суму пенсії (допомоги), яку
зацікавлена особа може вимагати, якщо всі страхові періоди,
завершені за законодавствами держав-членів, які на неї
поширювалися, були завершені у відповідній державі та за
законодавством, яке вона застосовує на день призначення пенсії
(допомоги). Якщо за цим законодавством сума пенсії (допомоги) не
залежить від тривалості страхових періодів, то ця сума
враховується як теоретична, зазначена у цьому підпункті;
(b) установа встановлює фактичну суму пенсії (допомоги) на
підставі теоретичної суми, зазначеної у попередньому підпункті, та
співвідношення між тривалістю періодів страхування, завершених до
ризикового втілення за законодавством, яке застосовує дана
установа, та загальною тривалістю страхових періодів, завершених
до втілення ризику за законодавствами всіх відповідних
держав-членів;
(c) якщо загальна тривалість страхових періодів, завершених
за законодавствами всіх зацікавлених держав-членів до втілення
ризику, є більшою, ніж максимальний період, що вимагається
законодавством однієї з цих держав для отримання повної пенсії
(допомоги), компетентна установа держави-члена, застосовуючи
положення цього пункту, враховує цей максимальний період замість
загальної тривалості завершених періодів; цей спосіб обчислення не
повинен призводити до покладання на цю установу витрат на пенсію
(допомогу) більших, ніж повна допомога, передбачена
законодавством, яке вона застосовує.
(d) процедура для врахування збігу періодів, коли
застосовуються правила обчислення, закріплені у цьому пункті,
встановлюється в положенні щодо імплементації, зазначеному в
статті 97.
3. Зацікавлена особа має право на отримання загальної суми
пенсії (допомоги), обчисленої згідно з положеннями пунктів 1 та 2,
у межах найбільшої теоретичної суми пенсії (допомоги), обчисленої
згідно з пунктом 2(a).
Якщо сума, зазначена у попередньому підпункті, перевищується,
будь-яка установа, застосовуючи пункт 1, узгоджує свою суму пенсії
(допомоги) із сумою, що відповідає співвідношенню суми пенсії
(допомоги), про яку йдеться, та загальної суми пенсії (допомоги),
визначеної згідно з пунктом 1.
4. Коли у випадку пенсій по інвалідності, за віком або у разі
втрати годувальника загальна сума допомоги, призначеної у двох або
більше державах-членах згідно з положеннями багатостороннього
договору із соціального забезпечення, зазначеними у статті 6(b), є
меншою, ніж загальна сума, яка могла бути призначена у таких
державах-членах згідно з пунктами 1 та 3, відповідна особа отримує
пенсію згідно з положеннями цієї глави.
Стаття 47. Додаткові положення для обчислення пенсії
1. Для обчислення теоретичної суми, зазначеної у статті
46(2)(a), застосовуються такі правила:
(a) якщо за законодавством держави-члена пенсія обчислюється
на підставі середньої заробітної плати чи окладу, середнього
внеску, середнього підвищення або на основі існуючого
співвідношення, протягом періодів страхування, заробітної плати чи
окладу заявника до утримання податків та середньою заробітною
платою або окладом усіх застрахованих осіб, крім стажерів, то такі
середні показники або коефіцієнти визначаються компетентною
установою цієї держави виключно на підставі періодів страхування,
завершених за законодавством зазначеної держави, або заробітної
плати чи окладу, отриманого відповідною особою лише протягом цих
періодів;
(b) якщо за законодавством держави-члена пенсія обчислюється
на підставі суми заробітної плати чи окладу, внесків чи
підвищення, компетентна установа визначає суми заробітної плати
або окладу, внесків чи підвищень, які мають враховуватися стосовно
страхових періодів, завершених за законодавствами інших
держав-членів, на основі середньої заробітної плати або окладу,
внесків чи підвищень, зареєстрованих стосовно страхових періодів,
завершених за законодавством, яке застосовує відповідна держава;
(c) якщо за законодавством держави-члена пенсія обчислюється
на підставі стандартної заробітної плати або встановленої суми,
компетентна установа розглядає заробітну плату або встановлену
суму, що враховується нею щодо страхових періодів, завершених за
законодавствами інших держав-членів, як таку, що дорівнює
стандартній заробітній платі або встановленій сумі, чи за
доцільності середній стандартній заробітній платі або встановленій
сумі, що відповідає періодам страхування, завершеним за
законодавством, яке вона застосовує;
(d) якщо за законодавством держави-члена пенсія обчислюється
за деякі періоди на підставі суми заробітної плати, а за інші
періоди - на основі стандартної заробітної плати або встановленої
суми, компетентна установа щодо періодів страхування, завершених
за законодавствами інших держав-членів, враховує заробітну плату
чи встановлену суму, визначену відповідно до положень (b) та (c),
або залежно від обставин середню з цих заробітних плат чи
встановлених сум; якщо пенсія обчислюється на основі стандартної
заробітної плати або встановленої суми за всі періоди, завершені
за законодавством, яке застосовує, компетентна установа розглядає
заробітну плату чи встановлену суму, враховуючи їх стосовно
періодів страхування, завершених за законодавствами інших
держав-членів, як рівноцінні умовній заробітній платі, що
відповідає цій стандартній заробітній платі або встановленій сумі.
2. Законодавчі положення держав-членів стосовно перегляду
факторів, що враховуються при обчисленні пенсії, застосовуються за
доцільності щодо факторів, що мають враховуватися компетентною
установою цієї держави згідно з положеннями пункту 1 щодо періодів
страхування, завершених за законодавствами інших держав-членів.
3. Якщо за законодавством держави-члена сума пенсії
визначається з урахуванням наявності членів сім'ї, крім дітей,
компетентна установа цієї держави також враховує членів сім'ї
зацікавленої особи, які постійно проживають на території
відповідної держави.
Стаття 48. Періоди страхування тривалістю
менше одного року
1. Незважаючи на положення статті 46(2), якщо загальна
тривалість періодів страхування, завершених за законодавством
держави-члена, не становить одного року, а також якщо за цим
законодавством не набувається право на пенсію на підставі цих
періодів, установа цієї держави не зобов'язана призначати пенсію
за ці періоди.
2. Компетентна установа кожної з інших зацікавлених
держав-членів враховує періоди, зазначені у пункті 1, з метою
застосування положень статті 46(2), крім положень підпункту (b).
3. Якщо у результаті застосування положень пункту 1 всі
установи зацікавлених держав було звільнено від зобов'язань,
пенсія призначається виключно за законодавством останньої з цих
держав, умови якої задоволені, начебто всі періоди страхування,
завершені та враховані згідно зі статтею 45(1) та (2), були
завершені за законодавством цієї держави.
Стаття 49. Обчислення пенсії, якщо зацікавлена особа
одночасно не задовольняє умовам, встановленим всіма
законодавствами, за якими було завершено
періоди страхування
1. Якщо за встановлений час зацікавлена особа не задовольняє
умовам, встановленим для надання пенсії усіма законодавствами
держав-членів, які на неї поширювалися, враховуючи, за
доцільності, положення статті 45, але задовольняє умовам одного
або більше з них, застосовуються такі положення:
(a) кожна з компетентних установ, що застосовує
законодавства, умови яких задоволені, обчислює суму призначеної
пенсії згідно з положеннями статті 46;
(b) проте:
(i) якщо зацікавлена особа задовольняє умовам останнього
з двох законодавств без звернення до періодів страхування,
завершених за законодавствами, умови яких не задоволені, ці
періоди не враховуються для потреб статті 46(2);
(ii) якщо зацікавлена особа задовольняє умовам лише
одного законодавства без звернення до періодів страхування,
завершених за законодавствами, умови яких не задовольняються, сума
призначеної пенсії обчислюється відповідно до положень
законодавства, умови якого задовольняються, враховуючи періоди
страхування, завершені лише за цим законодавством.
2. Допомога або види допомоги, призначеної за одним або
більше законодавствами, що розглядаються, у випадку, зазначеному у
пункті 1, перераховується автоматично згідно зі статтею 46,
начебто та коли умови, що вимагаються одним або більше іншими
законодавствами, які поширювалися на зацікавлену особу,
задовольняються, враховуючи за доцільності положення статті 45.
3. Перерахунок здійснюється автоматично згідно з пунктом 1, а
також без шкоди для статті 40(2), коли умови, що вимагаються одним
або більше відповідними законодавствами, більше не
задовольняються.
Стаття 50. Призначення додаткової надбавки, коли
загальна допомога, призначена за законодавствами
різних держав-членів, не досягає мінімуму,
встановленого законодавством держави, на
території якої постійно проживає одержувач
Одержувачу допомоги, щодо якого застосовується ця глава, у
державі, на території якої він постійно проживає та за
законодавством якої йому належить пенсія, не може призначатися
пенсія, менша за мінімальну, встановлену цим законодавством для
будь-якого страхового періоду, що дорівнює всім періодам
страхування, врахованим для виплати пенсії згідно з попередніми
статтями. Компетентна установа цієї держави за необхідності
виплачує цьому одержувачу протягом періоду його постійного
проживання на її території надбавку, що дорівнює різниці між
загальною сумою допомоги, призначеної згідно з цією главою, та
сумою мінімальної допомоги.
Стаття 51. Перегляд та перерахунок допомоги
1. Якщо внаслідок підвищення прожиткового мінімуму/вартості
життя або зміни рівня заробітної плати чи з інших причин для
врегулювання розміри пенсії у відповідних державах змінюються за
допомогою фіксованого відсотка або суми, то такий відсоток або
сума повинні застосовуватися безпосередньо щодо пенсії, визначеної
згідно зі статтею 46, без необхідності перерахунку згідно з
положеннями цієї статті.
2. З іншого боку, якщо спосіб визначення або правила для
обчислення допомоги необхідно змінити, перерахунок здійснюється
відповідно до статті 46.
ГЛАВА 4. Виробничі травми та професійні захворювання
ЧАСТИНА 1. Право на допомогу
Стаття 52. Постійне проживання на території
держави-члена, іншої, ніж відповідна держава
- Загальні правила
Працівник, який зазнав виробничої травми або дістав
професійне захворювання, а також постійно проживає на території
держави-члена, іншої, ніж відповідна держава, отримує у державі, в
якій постійно проживає:
(a) допомогу в натуральній формі, надану від імені
компетентної установи установою місця його постійного проживання
відповідно до законодавства, яке вона застосовує, начебто він був
нею застрахований;
(b) грошову допомогу, надану компетентною установою
відповідно до законодавства, яке вона застосовує. Проте, за угодою
між компетентною установою та установою місця його постійного
проживання, ця допомога може надаватися останньою установою від
імені попередньої згідно із законодавством відповідної держави.
Стаття 53. Транскордонні працівники
- Спеціальне правило
Транскордонний працівник також може отримати допомогу на
території відповідної держави. Така допомога надається
компетентною установою відповідно до законодавства цієї держави,
начебто працівник постійно проживав на її території.
Стаття 54. Перебування або переїзд на постійне
проживання до відповідної держави
1. Будь-який працівник, на якого поширюється дія статті 52,
що перебуває (тимчасово проживає) на території відповідної
держави, отримує допомогу відповідно до законодавства цієї
держави, навіть якщо вже отримав допомогу раніше. Це положення
однак не застосовується щодо транскордонних працівників.
2. Будь-який працівник, на якого поширюється дія статті 52,
що переїжджає на постійне проживання на територію відповідної
держави, отримує допомогу відповідно до законодавства цієї
держави, навіть якщо уже отримав допомогу до того, як переїхав.
Стаття 55. Перебування поза межами відповідної держави - Повернення до або переїзд на постійне проживання до
іншої держави-члена після отримання травми або
виникнення професійного захворювання -
Необхідність переїзду до іншої
держави-члена з метою
належного лікування
1. Будь-який працівник, що зазнав виробничої травми або
дістав професійне захворювання та:
(a) який перебуває (тимчасово проживає) на території
держави-члена, іншої, ніж відповідна держава, або
(b) який після отримання права на допомогу за рахунок
компетентної установи має дозвіл цієї установи на повернення на
територію держави-члена, де він постійно проживає, або на переїзд
на постійне місце проживання на територію іншої держави-члена; або
(c) який має дозвіл від компетентної установи на поїздку на
територію іншої держави-члена з метою лікування відповідно до
стану його здоров'я,
має право:
(i) на допомогу в натуральній формі, надану від імені
компетентної установи установою місця його перебування або
постійного проживання відповідно до законодавства, яке застосовує
ця установа, начебто він був нею застрахований; період, протягом
якого надається допомога, регулюється, однак, законодавством
відповідної держави;
(ii) на грошову допомогу, надану компетентною установою
відповідно до законодавства, яке вона застосовує. Проте, за угодою
між компетентною установою та установою місця перебування
(тимчасового проживання) або постійного проживання працівника, ця
допомога може надаватися останньою установою від імені попередньої
установи згідно із законодавством відповідної держави.
2. У дозволі, що вимагається згідно з пунктом 1(b), може бути
відмовлено лише, якщо встановлено, що переїзд зацікавленої особи
може зашкодити стану її здоров'я або лікуванню, що надається.
У дозволі, що вимагається згідно з пунктом 1(c), не може бути
відмовлено, якщо відповідне лікування не може бути надано
зацікавленій особі на території держави-члена, де вона проживає.
Стаття 56. Нещасні випадки під час поїздки
Нещасний випадок під час поїздки, який стався на території
держави-члена, іншої, ніж відповідна держава, вважається таким, що
стався/мав місце на території відповідної держави.
Стаття 57. Допомога у разі професійного захворювання, якщо
зацікавлена особа піддавалася такому самому ризику
в кількох державах-членах
1. Якщо особа, що дістала професійне захворювання,
здійснювала за законодавством двох або більше держав-членів
діяльність, що може спричинити таке захворювання, допомога, яку
вона або її спадкоємці можуть вимагати, призначається виключно за
законодавством останньої з цих держав, умови якої вона
задовольняє, враховуючи за доцільності положення пунктів 2 та 3.
2. Якщо за законодавством держави-члена надання допомоги у
зв'язку з професійним захворюванням обумовлюється тим, що
відповідне захворювання було вперше діагностовано на її території,
така умова вважається виконаною, якщо захворювання було вперше
діагностовано на території іншої держави-члена.
3. У випадку склерогенного пневмоконіозу застосовуються такі
положення:
(a) якщо за законодавством держави-члена надання допомоги у
зв'язку з професійним захворюванням обумовлюється тим, що
відповідне захворювання було діагностовано протягом певного
проміжку часу після припинення діяльності, якою особа займалася
востаннє та яка могла спричинити таке захворювання, компетентна
установа цієї держави під час перевірки періоду, протягом якого
здійснювалася така діяльність, враховує необхідною мірою подібні
види діяльності, які здійснювалися за законодавством будь-якої
іншої держави-члена, начебто вони здійснювалися за законодавством
першої держави;
(b) якщо за законодавством держави-члена надання допомоги у
зв'язку з професійним захворюванням обумовлюється тим, що
діяльність, яка може спричинити відповідне захворювання,
здійснювалася протягом певного періоду, компетентна установа цієї
держави враховує необхідною мірою періоди, протягом яких така
діяльність здійснювалася за законодавством будь-якої іншої
держави-члена, начебто вона здійснювалася за законодавством першої
держави;
(c) витрати на грошові допомоги, включаючи пенсії,
розподіляються між компетентними установами держав-членів, на
території яких відповідна особа здійснювала діяльність, що могла
спричинити захворювання. Такий розподіл здійснюється у
співвідношенні тривалості періодів страхування за віком,
завершених за законодавством кожної з держав, та загальної
тривалості періодів страхування за віком, завершених за
законодавствами усіх цих держав на дату, з якої призначено
допомогу.
4. Рада за пропозицією Комісії одностайно визначає професійні
захворювання, на які поширюються положення пункту 3.
Стаття 58. Обчислення грошової допомоги
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що обчислення грошової допомоги має ґрунтуватись на
середній заробітній платі, визначає таку середню заробітну плату,
посилаючись виключно на заробітні плати, зареєстровані протягом
періодів, завершених за вищезазначеним законодавством.
2. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що обчислення грошової допомоги має базуватися на
стандартній заробітній платі, визначає таку середню заробітну
плату, посилаючись за доцільності на середню стандартну заробітну
плату, що відповідає періодам, завершеним за вищезазначеним
законодавством.
3. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що сума грошової допомоги розрізняється залежно від
кількості членів сім'ї, враховує також членів сім'ї зацікавленої
особи, які постійно проживають на території іншої держави-члена,
начебто вони постійно проживають у відповідній державі.
Стаття 59. Витрати на перевезення особи, яка зазнала
виробничої травми або страждає на професійне захворювання
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає оплату витрат на перевезення особи, яка зазнала
виробничої травми або страждає на професійне захворювання, до
місця її постійного проживання або лікарні, сплачує такі витрати у
відповідному місці на території іншої держави-члена, де постійно
проживає особа, за умови, що ця установа дає попередній дозвіл на
таке перевезення, враховуючи належним чином його обґрунтування.
Такий дозвіл не вимагається для транскордонних працівників.
2. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає оплату витрат на перевезення тіла особи, що загинула
під час нещасного випадку на робочому місці, до місця поховання,
згідно із законодавством, яке застосовує, сплачує такі витрати у
відповідному місці на території іншої держави-члена, в якій
постійно проживала особа на момент нещасного випадку.
ЧАСТИНА 2. Загострення професійного захворювання,
у зв'язку з яким було призначено допомогу
Стаття 60
1. У разі загострення професійного захворювання, у зв'язку з
яким працівник отримав або продовжує отримувати допомогу за
законодавством держави-члена, застосовуються такі правила:
(a) якщо працівник протягом періоду отримання допомоги не
здійснював діяльність за законодавством іншої держави-члена, яка
може спричинити або загострити відповідне захворювання,
компетентна установа першої держави-члена зобов'язана сплатити
суму допомоги за законодавством, яке вона застосовує, враховуючи
загострення захворювання;
(b) якщо працівник, отримуючи допомогу, здійснював таку
діяльність за законодавством іншої держави-члена, компетентна
установа першої держави-члена зобов'язана сплатити суму допомоги
за законодавством, яке вона застосовує, не враховуючи загострення
захворювання. Компетентна установа другої держави-члена надає
працівникові надбавку, сума якої визначається відповідно до
законодавства, яке вона застосовує, та яка дорівнює різниці між
сумою призначеної допомоги після загострення захворювання та
сумою, яка б могла бути призначена до загострення за
законодавством, яке вона застосовує, якщо відповідне захворювання
мало місце за законодавством цієї держави;
(c) якщо у випадках, на які поширюється підпункт (b),
працівник, який страждає на склерогенний пневмоконіоз або на одне
із захворювань, визначених у статті 57(4), не має права на
допомогу за законодавством другої держави, компетентна установа
першої держави зобов'язана надавати допомогу за законодавством,
яке вона застосовує, враховуючи загострення захворювання. Проте
установа другої держави сплачує суму різниці між сумою грошової
допомоги, включаючи пенсію, призначену компетентною установою
першої держави, враховуючи загострення захворювання, та сумою
відповідної допомоги, призначеної до того, як сталося загострення.
2. У випадку загострення професійного захворювання, що
призвело до застосування статті 57(3)(c), застосовуються такі
положення:
(a) компетентна установа, яка надавала допомогу згідно із
статтею 57(1), зобов'язана надавати допомогу за законодавством,
яке застосовує, враховуючи загострення захворювання;
(b) витрати на грошові допомоги, включаючи пенсії, також
розподіляються між установами, які разом сплатили попередню
допомогу відповідно до статті 57(3)(c). Якщо, однак, особа знову
здійснювала будь-яку діяльність, яка могла спричинити або
загострити відповідне професійне захворювання, за законодавством
однієї з держав-членів, на території якої вона здійснювала
діяльність такого самого характеру, або за законодавством іншої
держави-члена, компетентна установа такої держави сплачує суму
різниці між сумою призначеної допомоги, враховуючи загострення
захворювання, та сумою допомоги, призначеної до того, як сталося
загострення.
ЧАСТИНА 3. Інші положення
Стаття 61. Правила для врахування специфічних
особливостей окремих законодавств
1. Якщо на території держави-члена, в якій знаходиться
працівник, не існує страхування на випадок виробничих травм або
професійних захворювань, або якщо такий вид страхування існує, але
немає установи, на яку покладено відповідальність за надання
допомоги в натуральній формі, така допомога надається установою
місця перебування або постійного проживання, на яку покладено
відповідальність за надання допомоги в натуральній формі у випадку
хвороби.
2. Якщо законодавство відповідної держави зумовлює повну
безкоштовну допомогу в натуральній формі використанням медичної
служби, організованої роботодавцем, допомога в натуральній формі,
надана у випадках, зазначених у статтях 52 та 55(1), вважається
такою, що надана цією медичною службою.
3. Якщо законодавство відповідної держави включає схему
стосовно зобов'язань роботодавця, допомога в натуральній формі,
надана у випадках, зазначених у статтях 52 та 55(1), вважається
такою, що надана на вимогу компетентної установи.
4. Якщо характер схеми відповідної держави щодо компенсації у
разі виробничих травм відрізняється від характеру обов'язкового
страхування, надання допомоги в натуральній формі здійснюється
безпосередньо роботодавцем або відповідним страхувальником.
5. Якщо у законодавстві держави-члена чітко вказується або
припускається, що виробничі травми або професійні захворювання,
які мали місце або були підтверджені раніше, враховуються з метою
оцінки ступеня непрацездатності, компетентна установа цієї держави
враховує виробничі травми або професійні захворювання, які мали
місце або були підтверджені раніше за законодавством іншої
держави-члена, начебто вони мали місце або були підтверджені за
законодавством, яке вона застосовує.
Стаття 62. Схема, що застосовується, якщо в країні
перебування (тимчасового проживання) або постійного
проживання існує декілька схем - Максимальна
тривалість надання допомоги
1. Якщо законодавство країни перебування (тимчасового
проживання) або постійного проживання містить декілька схем
страхування, положення, що застосовуються щодо працівників, на
яких поширюється дія статей 52 або 55(1), є положеннями схеми для
робітників фізичної праці сталеливарної промисловості. Проте, якщо
зазначене законодавство включає спеціальну схему для працівників
гірничовидобувних та подібних підприємств, положення цієї схеми
застосовуються щодо цієї категорії працівників, якщо установа
місця їхнього перебування або постійного проживання, до якої вони
звертаються із вимогою, уповноважена застосовувати цю схему.
2. Якщо у законодавстві держави-члена закріплюється
мінімальний період, протягом якого може надаватися допомога,
установа, яка застосовує це законодавство, може врахувати
будь-який період, протягом якого допомога вже була надана
установою іншої держави-члена.
ЧАСТИНА 4. Компенсації між установами
Стаття 63
1. Компетентні установи зобов'язані компенсувати суму
допомоги в натуральній формі, наданої від їхнього імені згідно із
статтями 52 та 55(1).
2. Компенсації, зазначені у пункті 1, визначаються і
сплачуються згідно з процедурами, встановленими положенням щодо
імплементації, зазначеним у статті 97, після підтвердження
фактичних витрат.
3. Дві чи більше держав-членів або компетентних органів таких
держав можуть передбачити інші способи компенсації або
відшкодування витрат між установами, що перебувають під їхньою
юрисдикцією.
ГЛАВА 5. Допомога у разі смерті
Стаття 64. Об'єднання страхових періодів
Компетентна установа держави-члена, за законодавством якої
набувається, зберігається або відновлюється право на допомогу в
разі смерті, що зумовлена завершенням страхових періодів, враховує
необхідною мірою страхові періоди, завершені за законодавством
будь-якої іншої держави-члена, начебто вони були завершені за
законодавством, яке вона застосовує.
Стаття 65. Право на допомогу в разі смерті, якщо особа,
яка має на неї право, померла або постійно проживає
у державі-члені, іншій, ніж відповідна держава
1. Коли працівник, пенсіонер або претендент на отримання
пенсії чи член його сім'ї помер на території держави-члена, іншої,
ніж відповідна держава, вважається, що смерть трапилась на
території відповідної держави.
2. Компетентна установа зобов'язується призначити допомогу в
разі смерті, що сплачується за законодавством, яке вона
застосовує, навіть якщо особа, яка має на неї право, постійно
проживає на території держави-члена, іншої, ніж відповідна
держава.
3. Положення пунктів 1 і 2 також застосовуються, коли смерть
є результатом нещасного випадку на роботі або професійного
захворювання.
Стаття 66. Надання допомоги у випадку смерті пенсіонера, який постійно проживав у державі-члені, іншій, ніж та,
установи якої несли відповідальність за надання
допомоги в натуральній формі
У разі смерті пенсіонера, який мав право на отримання пенсії
або пенсій за законодавством однієї чи більше держав-членів, коли
такий пенсіонер постійно проживав на території держав-членів,
інших, ніж та, установа якої несла відповідальність за надання
йому допомоги в натуральній формі згідно зі статтею 28, допомога у
разі смерті, що сплачується за законодавством, яке застосовує ця
установа, надається установою за її власні кошти, начебто
пенсіонер на момент своєї смерті постійно проживав на території
держави-члена, де розташована ця установа.
Положення попереднього пункту аналогічним чином
застосовуються щодо членів сім'ї пенсіонера.
ГЛАВА 6. Безробіття
ЧАСТИНА 1. Загальні положення
Стаття 67. Об'єднання періодів страхування або безробіття
1. Компетентна установа держави-члена, за законодавством якої
набувається, зберігається або відновлюється право на допомогу,
зумовлене завершенням періодів страхування, враховує необхідною
мірою періоди страхування або зайнятості, завершені за
законодавством будь-якої іншої держави-члена, начебто це були
періоди, завершені за законодавством, яке вона застосовує, за
умови, однак, що періоди зайнятості враховувалися б, як періоди
страхування, якщо вони завершені за цим законодавством.
2. Компетентна установа держави-члена, за законодавством якої
набувається, зберігається або відновлюється право на допомогу,
зумовлене завершенням періодів зайнятості, враховує необхідною
мірою періоди страхування або зайнятості, завершені за
законодавством будь-якої іншої держави-члена, начебто це були
періоди зайнятості, завершені за законодавством, яке вона
застосовує.
3. За винятком випадків, зазначених у статті 71(1)(a)(ii) та
(b)(ii), застосування положень пунктів 1 і 2 обумовлюється тим, що
зацікавлена особа має остаточно завершити:
- у випадку ситуації, описаній у пункті 1 - періоди
страхування;
- у випадку ситуації, описаній у пункті 2 - періоди
зайнятості;
відповідно до положень законодавства, за яким вимагається
допомога.
4. Коли тривалість періоду, протягом якого може надаватися
допомога, залежить від тривалості періодів страхування або
зайнятості, застосовуються положення пункту 1 або 2 залежно від
обставин.
Стаття 68. Обчислення допомоги
1. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що обчислення допомоги ґрунтується на сумі попередньої
заробітної плати, враховує виключно заробітну плату, отриману
зацікавленою особою за її останнім місцем роботи на території цієї
держави. Проте, якщо зацікавлена особа працювала за останнім
місцем роботи на цій території менше, ніж чотири тижні, допомога
обчислюється на основі стандартної заробітної плати, що у місці,
де безробітна особа постійно проживає або перебуває, відповідає
платні за еквівалентний або подібний вид діяльності на останньому
місці роботи на території іншої держави-члена.
2. Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
передбачає, що сума допомоги розрізняється залежно від кількості
членів сім'ї, враховує також членів сім'ї зацікавленої особи, які
постійно проживають на території іншої держави-члена, начебто вони
постійно проживають на території відповідної держави. Це положення
не застосовується, якщо у країні постійного проживання членів
сім'ї інша особа має право на допомогу по безробіттю, для
обчислення якої враховуються ці члени сім'ї.
ЧАСТИНА 2. Безробітні, які переїжджають до держави-члена,
іншої, ніж відповідна держава
Стаття 69. Умови та межі збереження права на допомогу
1. Будь-який безробітний працівник, який задовольняє умовам
законодавства держави-члена для отримання права на допомогу та їде
до однієї або більше держав-членів з метою пошуку роботи, зберігає
за собою право на таку допомогу згідно з умовами та в межах,
зазначених нижче:
(a) до від'їзду він повинен зареєструватися у службі
зайнятості відповідної держави як особа, що шукає роботу, та
залишатися досяжним для цієї служби протягом принаймні чотирьох
тижнів після того, як став безробітним. Проте компетентні служби
або установи можуть дати йому дозвіл на від'їзд до завершення
цього часу;
(b) він повинен зареєструватися як особа, що шукає роботу в
службі зайнятості кожної з держав-членів, до яких їде, та на нього
поширюватиметься процедура контролю, організованого цими
державами. Ця умова вважатиметься задоволеною для періоду до
реєстрації, якщо зацікавлена особа зареєструвалася протягом семи
днів з моменту, коли перестала бути досяжною для служби зайнятості
держави, яку залишила. У виняткових випадках цей період може бути
продовжено компетентними службами або установами;
(c) право на допомогу продовжується протягом максимального
періоду три - місяці з моменту, коли зацікавлена особа перестала
бути досяжною для служби зайнятості держави, яку залишила, за
умови, що загальний період тривалості допомоги не перевищує період
тривалості допомоги, на яку мала право за законодавством даної
держави. Більше того, у випадку сезонного працівника така
тривалість обмежується до періоду, що залишається до кінця сезону,
на який його найняли.
2. Якщо зацікавлена особа повертається до відповідної держави
до закінчення періоду, протягом якого має право на допомогу згідно
з пунктом 1(c), її право на допомогу продовжується за
законодавством цієї держави; вона втрачає всі права на допомогу за
законодавством відповідної держави, якщо не повертається до
закінчення цього періоду. У виняткових випадках цей строк може
бути продовжено компетентними службами або установами.
3. Положення пункту 1 можуть застосовуватися лише один раз
між двома періодами зайнятості.
4. Коли відповідною державою є Бельгія, будь-яка безробітна
особа, яка повертається до цієї держави після закінчення
тримісячного періоду, встановленого у пункті 1(c), більше не
матиме права на допомогу в цій країні, доки не працюватиме на її
території протягом принаймні трьох місяців.
Стаття 70. Надання допомоги та компенсацій
1. У випадку, зазначеному у статті 69(1), допомога надається
установою кожної з держав, куди безробітна особа їде в пошуках
роботи.
Компетентна установа держави-члена, законодавство якої
поширювалося на працівника за його останнім місцем роботи,
зобов'язана компенсувати суму такої допомоги.
2. Компенсації, зазначені у пункті 1, визначаються і
сплачуються згідно з процедурою, встановленою положенням щодо
імплементації, зазначеним у статті 97, після підтвердження
фактичних витрат.
3. Дві чи більше держав-членів або компетентних органів таких
держав можуть передбачити інші способи надання компенсації чи
виплат або відшкодування витрат між установами, що перебувають під
їхньою юрисдикцією.
ЧАСТИНА 3. Безробітні особи, які, працюючи за останнім
місцем роботи, постійно проживали у державі-члені, іншій,
ніж відповідна держава
Стаття 71
1. Будь-яка безробітна особа, яка, працюючи за останнім
місцем роботи, постійно проживала на території держави-члена,
іншої, ніж відповідна держава, отримує допомогу згідно з такими
положеннями:
(a) (i) транскордонний працівник, який є частково або
періодично безробітним на підприємстві, яке наймає його, отримує
допомогу згідно із законодавством відповідної держави, начебто він
постійно проживає на території цієї держави; ця допомога надається
компетентною установою;
(ii) транскордонний працівник, який є повністю
безробітним, отримує допомогу згідно із законодавством
держави-члена, на території якої постійно проживає, начебто на
нього поширювалося це законодавство під час працевлаштування на
останньому місці роботи; установа місця його постійного проживання
надає таку допомогу за власні кошти;
(b) (i) працівник інший, ніж транскордонний працівник, який є
частково, періодично або повністю безробітним та залишається
досяжним для свого роботодавця або служби зайнятості на території
відповідної держави, отримує допомогу згідно із законодавством
цієї держави, начебто постійно проживав на її території; ця
допомога надається компетентною установою;
(ii) працівник інший, ніж транскордонний працівник, який
є повністю безробітним, готовий отримати роботу від служби
зайнятості на території держави-члена, де постійно проживає, або
який повернувся на її територію, отримує допомогу згідно із
законодавством цієї держави, начебто його останнє місце роботи
було на території цієї держави; установа місця його постійного
проживання надає таку допомогу за власні кошти. Однак, якщо такий
працівник отримав право на допомогу за рахунок компетентної
установи держави-члена, законодавство якої на нього поширювалося
востаннє, він отримує допомогу згідно з положеннями статті 69.
Одержання допомоги за законодавством держави, де безробітна особа
постійно проживає, припиняється на будь-який період, протягом
якого вона може згідно зі статтею 69 подати заяву щодо отримання
допомоги за законодавством, яке поширювалося на неї востаннє.
2. Будь-яка безробітна особа не може подати заяву щодо
отримання допомоги за законодавством держави-члена, на території
якої постійно проживає, доки має право на допомогу згідно з
пунктом 1(a)(i) або (b)(i).
ГЛАВА 7. Допомога сім'ям та допомога багатодітним
сім'ям щодо працюючих та безробітних осіб
ЧАСТИНА 1. Загальне положення
Стаття 72. Об'єднання періодів зайнятості
Якщо за законодавством однієї з держав-членів набувається
право на допомогу, зумовлене завершенням періодів зайнятості,
компетентна установа цієї держави враховує необхідною мірою
періоди зайнятості, завершені на території будь-якої іншої
держави-члена, начебто вони були завершені за її власним
законодавством.
ЧАСТИНА 2. Працівники та безробітні працівники,
сім'ї яких постійно проживають у державі-члені, іншій,
ніж відповідна держава
Стаття 73. Працівники
1. Будь-який працівник, на якого поширюється законодавство
держави-члена, іншої, ніж Франція, має право на допомогу на сім'ю,
передбачену законодавством першої держави-члена для членів його
сім'ї, які постійно проживають на території іншої держави-члена,
начебто вони постійно проживають на території першої держави.
2. Будь-який працівник, на якого поширюється законодавство
Франції, стосовно членів своєї сім'ї, які постійно проживають на
території держави-члена, іншої, ніж Франція, має право на допомогу
багатодітним сім'ям, передбачену законодавством такої
держави-члена; працівник повинен задовольняти умовам зайнятості,
на яких у законодавстві Франції ґрунтується право на таку
допомогу.
3. Проте будь-який працівник, на якого поширюється
законодавство Франції на підставі положень статті 14(1)(a), має
право на допомогу на сім'ю, передбачену законодавством Франції та
викладену в Додатку V щодо членів його сім'ї, які супроводжують
його на території держави-члена, до якої його направили.
Стаття 74. Безробітні особи
1. Будь-яка безробітна особа, якій виплачується допомога по
безробіттю за законодавством держави-члена, іншої, ніж Франція,
має право на допомогу на сім'ю, передбачену законодавством першої
держави-члена для членів її сім'ї, які постійно проживають на
території іншої держави-члена, начебто вони постійно проживають на
території першої держави.
2. Будь-яка безробітна особа, якій виплачується допомога по
безробіттю за законодавством Франції, стосовно членів своєї сім'ї,
які постійно проживають на території держави-члена, іншої, ніж
Франція, має право на допомогу багатодітним сім'ям, передбачену
законодавством держави, на території якої такі члени сім'ї
постійно проживають.
Стаття 75. Надання допомоги та компенсацій
1. (a) Допомога на сім'ю надається у випадках, зазначених у
статті 73(1) та (3), - компетентною установою держави,
законодавство якої поширюється на працівника, а у випадку,
зазначеному в статті 74(1), - компетентною установою держави, за
законодавством якої безробітний працівник отримує допомогу по
безробіттю. Вона надається згідно з положеннями, які застосовують
такі установи, незалежно від того, чи фізична або юридична особа,
якій сплачується допомога, перебуває, постійно проживає чи
розташована на території відповідної держави або іншої
держави-члена;
(b) однак, якщо особа, якій має надаватися допомога на
утримання членів сім'ї, не звертається за отриманням такої
допомоги, компетентна установа виконує свої правові обов'язки,
надаючи зазначену вище допомогу фізичній чи юридичній особі, яка
фактично утримує членів сім'ї, за заявою та через агенцію установи
місця їхнього постійного проживання або установи чи організації,
призначеної для цього компетентним органом країни їхнього
постійного проживання;
(c) дві чи більше держав-членів можуть погодитись відповідно
до статті 8 про те, що компетентна установа надаватиме допомогу на
сім'ю, призначену за законодавством однієї чи більше з цих держав,
фізичній чи юридичній особі, яка фактично утримує членів сім'ї,
або безпосередньо, або через агенцію установи місця їхнього
постійного проживання.
2. (a) У випадках, зазначених у статтях 73(2) та 74(2),
допомога багатодітним сім'ям надається установою місця постійного
проживання членів зазначеної сім'ї відповідно до законодавства,
яке застосовує ця установа;
(b) однак, якщо за цим законодавством допомога повинна
надаватися працівнику, установа, зазначена у попередньому пункті,
сплачує таку допомогу фізичній чи юридичній особі, яка фактично
утримує членів сім'ї за місцем їхнього постійного проживання або
за доцільності безпосередньо членам цієї сім'ї;
(c) компетентна установа компенсує повну суму допомоги,
наданої згідно з попередніми підпунктами. Компенсації визначаються
і сплачуються згідно з процедурами, встановленими положенням щодо
імплементації, зазначеним у статті 97.
Стаття 76. Правила пріоритету у випадках збігу права
на допомогу на сім'ю або на допомогу багатодітним сім'ям
на виконання статей 73 та 74 внаслідок здійснення
професійної або фахової діяльності в країні
постійного проживання членів сім'ї
Право на допомогу на сім'ю або на допомогу багатодітним
сім'ям відповідно до статей 73 та 74 припиняється, якщо внаслідок
здійснення професійної або фахової діяльності також сплачується
допомога на сім'ю або допомога багатодітним сім'ям за
законодавством держави-члена, на території якої члени сім'ї
постійно проживають.
ГЛАВА 8. Допомога дітям, які утримуються
пенсіонерами, та сиротам
Стаття 77. Діти, які утримуються пенсіонерами
1. Термін "допомога" для цієї статті означає допомогу
багатодітним сім'ям для осіб, які отримують пенсії за віком, по
інвалідності або у разі виробничої травми чи професійного
захворювання, а також збільшення або надбавку до таких пенсій
стосовно дітей таких пенсіонерів, за винятком надбавок, наданих за
схемами страхування від нещасних випадків на роботі та професійних
захворювань.
2. Допомога надається відповідно до наступних правил
незалежно від держави-члена, на території якої постійно проживають
пенсіонер або діти:
(a) пенсіонеру, який отримує пенсію за законодавством лише
однієї з держав-членів, - відповідно до законодавства
держави-члена, на яку покладено відповідальність за виплату
пенсії;
(b) пенсіонеру, який отримує пенсію за законодавством більше,
ніж однієї держави-члена:
(i) відповідно до законодавства будь-якої з цих
держав-членів, у якій він постійно проживає, за умови, що
враховуючи за доцільності статтю 79(1)(a), право на один із видів
допомоги, зазначених у пункті 1, набувається за законодавством
цієї держави; або
(ii) в інших випадках - відповідно до законодавства, за
яким він завершив найдовший період страхування, за умови, що
враховуючи за доцільності статтю 79(1)(a), право на один із видів
допомоги, зазначених у пункті 1, набувається за цим
законодавством; якщо право не набувається за цим законодавством,
умови набуття такого права за законодавствами інших зацікавлених
держав перевіряються в порядку зменшення тривалості періодів
страхування, завершених за законодавствами цих держав.
Стаття 78. Сироти
1. Термін "допомога" для цієї статті означає допомогу
багатодітним сім'ям та за доцільності додаткову або спеціальну
допомогу для сиріт та пенсії сиротам, за винятком тих, що надані
за схемами страхування від нещасних випадків на роботі та
професійних захворювань.
2. Допомога сиротам надається відповідно до наступних правил
незалежно від того, на території якої держави-члена сирота або
фізична чи юридична особа, що фактично її утримує, постійно
проживає або розташована:
(a) для сироти померлого працівника, на якого поширювалося
законодавство лише однієї з держав-членів, - відповідно до
законодавства цієї держави;
(b) для сироти померлого працівника, на якого поширювалося
законодавство кількох держав-членів:
(i) відповідно до законодавства держави-члена, на
території якої постійно проживає сирота, за умови, що враховуючи
за доцільності статтю 79(1)(a), право на один із видів допомоги,
зазначених у пункті 4, набувається за законодавством цієї держави;
або
(ii) в інших випадках - відповідно до законодавства
держави-члена, за яким померлий працівник завершив найдовший
період страхування за умови, якщо враховуючи за доцільності статтю
79(1)(a), право на один із видів допомоги, зазначених у пункті 1,
набувається за цим законодавством; якщо право не набувається за
цим законодавством, умови набуття такого права за законодавствами
інших зацікавлених держав перевіряються в порядку зменшення
тривалості періодів страхування, завершених за законодавствами цих
держав.
Проте законодавство держави-члена, яке застосовується щодо
надання допомоги, зазначеної у статті 77, для дітей пенсіонерів,
продовжує застосовуватися після смерті вищезгаданого пенсіонера
щодо надання допомоги його сиротам.
Стаття 79. Загальні положення щодо надання допомоги
дітям, які утримуються пенсіонерами, та сиротам
1. Допомога у значенні статей 77 та 78 надається відповідно
до визначеного законодавства шляхом застосування положень цих
статей установою, на яку покладено відповідальність за
застосування такого законодавства, та за її власні кошти, начебто
на пенсіонера або померлого працівника поширювалося лише
законодавство відповідної держави.
Однак:
(a) якщо це законодавство передбачає, що набуття, збереження
або відновлення права на допомогу залежить від тривалості періодів
страхування або зайнятості, така тривалість визначається,
враховуючи за необхідності статті 45 або 72, залежно від обставин;
(b) якщо це законодавство передбачає, що сума допомоги
обчислюється на підставі суми пенсії або залежить від тривалості
періодів страхування, сума цієї допомоги обчислюється на підставі
теоретичної суми, визначеної відповідно до статті 46(2).
2. У випадку, коли на підставі застосування правила,
встановленого у статтях 77(2)(b)(ii) та 78(2)(b)(ii), на кілька
держав-членів покладається відповідальність щодо тривалості
періодів страхування, які є рівними, допомога у значенні статей 77
або 78 залежно від обставин надається відповідно до законодавства
держави-члена, яке востаннє поширювалося на працівника.
3. Право на допомогу, призначену згідно з пунктом 2 та
статтями 77 та 78, припиняється, якщо діти отримують право на
допомогу на сім'ю або на допомогу багатодітним сім'ям за
законодавством держави-члена внаслідок здійснення професійної або
фахової діяльності. У такому випадку зацікавлені особи вважаються
членами сім'ї працівника.
РОЗДІЛ IV. Адміністративна комісія із соціального
забезпечення працівників-мігрантів
Стаття 80. Склад Комісії та методи роботи
1. До складу Комісії Європейських Співтовариств входить
Адміністративна комісія із соціального забезпечення
працівників-мігрантів (надалі - Адміністративна комісія), яка
складається з представників уряду кожної з держав-членів, яким за
необхідності надають допомогу експерти-консультанти. Представник
Комісії Європейських Співтовариств відвідує засідання
Адміністративної комісії як консультант.
2. Міжнародне бюро праці надає Адміністративній комісії
допомогу з технічних питань на підставі договорів, укладених з
цією метою між Європейським Економічним Співтовариством та
Міжнародним бюро праці.
3. Правила Адміністративної комісії розробляються за взаємною
згодою її членів.
Рішення з питань тлумачення, зазначених у статті 81(a),
приймаються одностайно та обов'язково оприлюднюються.
4. Комісія Європейських Співтовариств забезпечує діяльність
Секретаріату Адміністративної комісії.
Стаття 81. Завдання Адміністративної комісії
Адміністративна комісія має такі обов'язки:
(a) вирішує всі адміністративні питання та питання щодо
тлумачення, що випливають з цього Регламенту та наступних
регламентів або з будь-якої угоди чи домовленості, укладеної на
підставі цього документа, без шкоди для права зацікавлених
органів, установ та осіб звертатися до процедур та судових
органів, передбачених законодавствами держав-членів, цим
Регламентом або Договором ( 994_017 );
(b) здійснює переклади всіх документів, пов'язаних з
імплементацією цього Регламенту, на вимогу компетентних органів,
установ та судів держав-членів, а також, зокрема, переклади заяв,
поданих особами, які можуть отримати право на допомогу за цим
Регламентом;
(c) сприяє та розвиває співпрацю між державами-членами з
питань соціального забезпечення, зокрема стосовно охорони здоров'я
та соціальних заходів загального інтересу;
(d) сприяє та розвиває співпрацю між державами-членами з
метою прискорення, враховуючи досягнення у сфері методів
адміністративного управління, призначення допомоги, зокрема
допомоги (пенсій) по інвалідності, за віком та у разі смерті,
призначеної за цим Регламентом;
(e) узагальнює фактори, які мають бути враховані при
складанні рахунків на витрати, що мають бути сплачені установами
держав-членів за цим Регламентом, та затверджує річні розрахунки
між зазначеними установами;
(f) бере на себе зобов'язання виконувати будь-яку іншу
функцію в межах її компетенції згідно з положеннями цього та
наступних регламентів або будь-якої угоди чи домовленості,
укладеної на підставі цього документа;
(g) подає пропозиції до Комісії Європейських Економічних
Співтовариств щодо розробки наступних регламентів та перегляду
цього Регламенту та наступних.
РОЗДІЛ V. Дорадчий комітет із соціального забезпечення
працівників-мігрантів
Стаття 82. Створення, склад та методи роботи
1. Цим створюється Дорадчий комітет із соціального
забезпечення працівників-мігрантів (надалі - Дорадчий комітет) у
складі тридцяти шести членів, від кожної держави-члена:
(a) два представники уряду, з яких принаймні один має бути
членом Адміністративної комісії;
(b) два представники профспілок;
(c) два представники організацій роботодавців.
Для кожної з категорій, зазначених вище, призначається
альтернативний член (дублер) від кожної держави-члена.
2. Члени Дорадчого комітету та їхні дублери призначаються
Радою, яка намагається під час відбору представників профспілок та
організацій роботодавців досягти рівного представництва в Комітеті
різних зацікавлених сторін.
Перелік членів та їхніх дублерів публікується Радою в
"Офіційному журналі Європейських Співтовариств".
3. Строк дії повноважень членів та дублерів становить два
роки. Їхні призначення можуть бути поновлені. Після закінчення
строку дії повноважень члени та дублери залишаються на посадах,
доки не будуть замінені або їхнє призначення не буде поновлено.
4. Дорадчий комітет очолюється членом Комісії або його
представником. Голова Дорадчого комітету не голосує.
5. Дорадчий комітет збирається принаймні один раз на рік. Він
скликається Головою Комітету за його власною ініціативою або за
письмовим поданням принаймні однієї третини членів. Таке подання
має містити конкретні пропозиції щодо порядку денного.
6. Діючи за пропозиціями Голови, Дорадчий комітет може
вирішити за виняткових обставин звернутися за порадою до будь-яких
осіб або представників організацій з вагомим досвідом у питаннях
соціального забезпечення. Крім того Комітет отримує технічну
допомогу Міжнародного бюро праці за тих самих умов, що й
Адміністративна комісія, за угодою, укладеної між Європейським
Економічним Співтовариством та Міжнародною організацією праці.
7. У висновках і пропозиціях Дорадчого комітету мають
зазначатися причини, на яких вони ґрунтуються. Ці висновки і
пропозиції ухвалюються абсолютною більшістю поданих голосів.
Комітет за допомогою більшості членів складає свої процедурні
правила, які затверджуються Радою після отримання висновку
Комісії.
8. Комісія Європейських Співтовариств забезпечує діяльність
секретаріату Дорадчого комітету.
Стаття 83. Завдання Дорадчого комітету
Дорадчий комітет уповноважений на вимогу Комісії Європейських
Співтовариств або Адміністративної комісії за його власною
ініціативою:
(a) здійснювати перевірку спільних питань або питань щодо
принципів і проблем, що виникають внаслідок застосування
регламентів, прийнятих у рамках положень статті 51 Договору
( 994_017 );
(b) розробляти висновки з відповідного питання для
Адміністративної комісії та пропозиції для перегляду регламентів.
РОЗДІЛ VI. Інші положення
Стаття 84. Співпраця компетентних органів
1. Компетентні органи держав-членів передають один одному всю
інформацію стосовно:
(a) заходів, вжитих на виконання цього Регламенту;
(b) змін у їхньому законодавстві, які можуть вплинути на
імплементацію цього Регламенту.
2. З метою імплементації цього Регламенту органи та установи
держав-членів надають приміщення та діють, як при застосуванні
власного законодавства. Адміністративна допомога, надана
зазначеними органами або установами, як правило, є безкоштовною.
Проте компетентні органи держав-членів можуть погодитись на певні
витрати, які мають відшкодовуватись.
3. Органи або установи держав-членів з метою імплементації
цього Регламенту можуть підтримувати безпосередній зв'язок одна з
одною та із зацікавленими особами чи їхніми представниками.
4. Органи, установи та судові органи однієї держави-члена не
можуть відхиляти позови або інші документи, подані до них, на
підставі того, що вони складені офіційною мовою іншої
держави-члена. Вони звертаються, за доцільності, до положень
статті 81(b).
Стаття 85. Звільнення від податків або їх зменшення
- Звільнення від легалізації
1. Будь-яке звільнення від/або зменшення податків, гербового
збору, нотаріального або реєстраційного мита, передбаченого у
законодавстві однієї держави-члена стосовно свідоцтв/сертифікатів
або документів, що вимагаються для потреб законодавства цієї
держави, поширюється на відповідні документи, що вимагаються для
потреб законодавства іншої держави-члена або цього Регламенту.
2. Всі заяви, документи та свідоцтва/сертифікати будь-якого
характеру, які вимагаються для потреб цього Регламенту, не
потребують легалізації органами дипломатичних або консульських
служб.
Стаття 86. Заяви, декларації або звернення, подані
до органу, установи чи суду держави-члена, іншої,
ніж відповідна держава
Будь-яка заява, декларація або звернення, яку може бути
подано з метою дотримання законодавства однієї держави-члена
протягом визначеного періоду до органу, установи або суду цієї
держави допускається, якщо вони подаються протягом того самого
періоду до відповідного органу, установи або суду іншої
держави-члена. У такому випадку орган, установа або суд, який
отримав заяву, декларацію або звернення, невідкладно передає її до
компетентного органу, установи або суду попередньої держави
безпосередньо або через компетентні органи зацікавленої
держави-члена. Дата, станом на яку такі заяви, декларації або
звернення були подані до органу, установи або суду другої держави,
вважається датою їхнього подання до компетентного органу, установи
або суду.
Стаття 87. Медичні обстеження
1. Медичні обстеження, передбачені законодавством однієї
держави-члена, можуть проводитись на вимогу компетентної установи
на території іншої держави-члена установою місця перебування або
постійного проживання особи, яка має право на допомогу, за умов,
встановлених у положенні щодо імплементації, зазначеному в статті
97, або за їх відсутності за умов, погоджених компетентними
органами зацікавлених держав-членів.
2. Медичні обстеження, що проводяться згідно з умовами,
встановленими у пункті 1, мають вважатися такими, що були
проведені на території відповідної держави.
Стаття 88. Переказування з однієї держави-члена
до іншої грошових сум, що підлягають виплаті,
відповідно до цього Регламенту
Відповідно до положень статті 106 Договору ( 994_017 ),
переказування грошей, що здійснюється відповідно до цього
Регламенту, здійснюється згідно з відповідними, чинними на момент
переказування угодами між зацікавленими державами-членами. Якщо
між двома державами-членами немає таких чинних угод, компетентні
органи зазначених держав або органи, відповідальні за міжнародні
виплати, шляхом взаємної угоди визначають заходи, необхідні для
здійснення такого переказування.
Стаття 89. Спеціальні процедури для імплементації
певних законодавств
Спеціальні процедури для імплементації законодавств певних
держав-членів викладено в Додатку V.
Стаття 90. Житлова допомога та допомога на сім'ю,
запроваджені після набрання чинності цим Регламентом
Житлова допомога та у випадку Люксембургу допомога на сім'ю,
запроваджені після набрання чинності цим Регламентом, з
демографічних причин не можуть надаватися особам, які постійно
проживають на території держави-члена, іншої, ніж відповідна
держава.
Стаття 91. Внески, які підлягають виплаті роботодавцям або підприємствам, що не здійснюють підприємницьку діяльність
у відповідній державі
Роботодавець не зобов'язаний сплачувати збільшені внески на
основі того, що місце здійснення його підприємницької діяльності
або юридична адреса чи місце здійснення підприємницької діяльності
його підприємства знаходиться на території держави-члена, іншої,
ніж відповідна держава.
Стаття 92. Збір внесків
1. Внески, що сплачуються установі однієї держави-члена,
можуть бути зібрані на території іншої держави-члена відповідно до
адміністративної процедури та з гарантіями і привілеями, що
застосовуються щодо збору внесків, які сплачуються відповідній
установі останньої держави.
2. Процедура для імплементації пункту 1 має врегульовуватися
за необхідності через положення щодо імплементації, зазначене в
статті 97, або за допомогою угод між державами-членами. Така
процедура імплементації може також охоплювати процедуру щодо
проведення виплати.
Стаття 93. Права установ, відповідальних за допомогу,
щодо відповідальності третіх сторін
1. Якщо особа отримує допомогу за законодавством однієї
держави-члена у зв'язку з травмою, що сталася в результаті
нещасного випадку на території іншої держави-члена, будь-які права
установи, відповідальної за допомогу, щодо третьої сторони,
зобов'язаної компенсувати травму, мають врегульовуватись такими
правилами:
(a) якщо установа, відповідальна за допомогу, на підставі
законодавства, яке застосовує, суброгує права, які одержувач має
стосовно третьої сторони, така суброгація визнається кожною
державою-членом;
(b) якщо зазначена установа має безпосередні права стосовно
третьої сторони, такі права визнаються кожною державою-членом.
2. Якщо особа отримує допомогу за законодавством однієї
держави-члена стосовно травми, яка сталася внаслідок нещасного
випадку на території іншої держави-члена, положення цього
законодавства, яке визначає, в яких випадках виключається цивільна
відповідальність роботодавців або їхніх працівників,
застосовуються стосовно зазначеної особи або установи,
відповідальної за виплату допомоги.
Положення пункту 1 також застосовуються щодо будь-якого права
установи, відповідальної за допомогу стосовно роботодавця або його
працівників у випадках, якщо їхня відповідальність не
виключається.
РОЗДІЛ VII. Перехідні та прикінцеві положення
Стаття 94. Інші положення
1. Жодне право не може набуватися за цим Регламентом до дати
набрання ним чинності.
2. Всі періоди страхування та за доцільності всі періоди
зайнятості або постійного проживання, завершені за законодавством
держави-члена до дати набрання чинності цим Регламентом, також
мають братися до уваги для визначення права на допомогу за цим
Регламентом.
3. Відповідно до положень пункту 1 право має набуватися за
цим Регламентом, незважаючи на непередбачувану обставину, яка
виникла до дати набрання чинності цим Регламентом.
4. Будь-яка допомога, яку не було надано або було припинено з
причин громадянства чи місця постійного проживання відповідної
особи, надається або поновлює дію на вимогу відповідної особи з
моменту набрання чинності цим Регламентом за умови, що права, які
були раніше визначені, не призвели до одноразової її виплати.
5. Права особи, якій була надана пенсія до набрання чинності
цим Регламентом, на вимогу відповідної особи можуть бути
переглянуті з урахуванням положень цього Регламенту. Це положення
також застосовується щодо інших видів допомоги, зазначених у
статті 78.
6. Якщо вимогу, зазначену в пункті 4 або 5, задоволено
протягом двох років з моменту набрання чинності цим Регламентом,
права, які набуваються за цим Регламентом, набирають чинності з
цієї дати, але положення законодавства будь-якої держави-члена
стосовно позбавлення або обмеження права не можуть застосовуватись
щодо відповідних осіб.
7. Якщо вимогу, зазначену в пункті 4 або 5, задоволено по
завершенні дворічного періоду після набрання чинності цим
Регламентом, права, яких не було позбавлено або обмежено,
набирають чинності з дати, на яку цю вимогу було задоволено, крім
випадків, якщо застосовуються більш сприятливі положення
законодавства будь-якої держави-члена.
8. У випадках склерогенного пневмоконіозу положення статті 57
(3) (c) застосовується щодо грошової допомоги у разі професійного
захворювання, витрати на яку за відсутності угоди між відповідними
установами не можуть бути розподілені між цими установами до дати
набрання чинності цим Регламентом.
9. Застосування статті 73 (2) не впливає на зменшення
будь-яких прав, що існують на дату набрання чинності цим
Регламентом. Стосовно осіб, які на цю дату отримують більш
придатну допомогу на підставі двосторонніх угод, укладених з
Францією, такі угоди продовжують застосовуватись щодо цих осіб,
доки на них поширюється французьке законодавство. Не враховуються
ані перерви тривалістю менше одного місяця, ані періоди, в які
виплачувалася допомога по безробіттю або у зв'язку з хворобою.
Процедура для застосування цих положень встановлюється положенням
щодо імплементації, зазначеним у статті 97.
Стаття 95. Додатки до цього Регламенту
Додатки до цього Регламенту можуть бути змінені регламентом,
ухваленим Радою за пропозицією Комісії на вимогу однієї або більше
відповідних держав-членів та після отримання висновку
Адміністративної комісії.
Стаття 96. Повідомлення відповідно до певних положень
1. Повідомлення, зазначені у статтях 1 (j), 5 та 8 (2),
направляються Президенту Ради Європейських Співтовариств. Вони
містять дати набрання чинності відповідними законами та схемами
або у разі повідомлень, зазначених у статті 1 (j), дату, з якої
цей Регламент застосовується щодо схем, зазначених у деклараціях
держав-членів.
2. Повідомлення, отримані відповідно до пункту 1, повинні
публікуватися в "Офіційному журналі Європейських Співтовариств".
Стаття 97. Положення щодо імплементації
Додаткове положення встановлює процедури впровадження цього
Регламенту.
Стаття 98. Повторна перевірка проблеми
виплати допомоги сім'ям
До 1 січня 1973 року Рада за пропозицією Комісії повторно
перевіряє проблему виплати допомоги сім'ям членам сімей, які
постійно не проживають на території відповідної держави, для того,
щоб винести єдине для всіх держав-членів рішення.
Стаття 99. Набрання чинності
Цей Регламент набирає чинності у перший день сьомого місяця
після публікації в "Офіційному журналі Європейських Співтовариств"
положення щодо імплементації, зазначеного у статті 97.
Ці два регламенти скасовують такі регламенти:
- Регламент Ради N 3 стосовно соціального забезпечення
працівників-мігрантів;
- Регламент Ради N 4, що встановлює процедури імплементації
та додаткові положення стосовно Регламенту N 3, (1); та
- Регламент Ради N 36/63/ЕЄС від 2 квітня 1963 року стосовно
соціального забезпечення транскордонних працівників (2). _______________
(1) ОЖ N 30, 16.12.1958, С. 597/58.
(2) ОЖ N 62, 20.4.1963, С. 1314/63.
Однак положення статей 82 та 83 стосовно створення Дорадчого
комітету набирають чинності на дату публікації положення щодо
імплементації, зазначеного у статті 97.
Цей Регламент є обов'язковим у всіх своїх елементах та
безпосередньо застосовується в усіх державах-членах.
Вчинено у Люксембурзі 14 червня 1971 року.
За Раду
Президент
М. Конте
ДОДАТОК I
(Стаття 1 (u) Регламенту)
Спеціальна допомога на народження дитини виключається зі
сфери застосування Регламенту на виконання статті 1 (u).
A. БЕЛЬГІЯ
Допомога на народження дитини.
B. НІМЕЧЧИНА
Немає.
C. ФРАНЦІЯ
(a) Передпологова допомога.
(b) Допомога на материнство за кодексом соціального
забезпечення (code de la securite sociale).
D. ІТАЛІЯ
Немає.
E. ЛЮКСЕМБУРГ
Допомога на народження дитини.
F. НІДЕРЛАНДИ
Немає.
ДОДАТОК II
(Статті 7 (2) (c) та 3 (3) Регламенту)
Положення договорів із соціального забезпечення продовжують
застосовуватись, незважаючи на статтю 6 Регламенту "Положення
договорів із соціального забезпечення, які не застосовуються щодо
осіб, щодо яких застосовується Регламент"
ЗАГАЛЬНІ КОМЕНТАРІ
1. Оскільки положення, що містяться в цьому Додатку,
передбачають посилання на положення інших договорів, посилання має
бути замінено посиланнями на відповідні положення цього
Регламенту, якщо самі положення відповідних договорів містяться в
цьому Додатку.
2. Пункт про припинення, передбачений у договорі із
соціального забезпечення, деякі з положень якого містяться в цьому
Додатку, продовжує застосовуватись щодо таких положень.
Положення договорів із соціального забезпечення, що
продовжують застосовуватись, незважаючи на статтю 6 Регламенту
(Стаття 7 (2) (c) Регламенту)
1. БЕЛЬГІЯ - НІМЕЧЧИНА
(a) Статті 3 та 4 Заключного протоколу від 7 грудня 1957 року
до Загальної конвенції від тієї самої дати у версії, представленій
у Додатковому протоколі від 10 листопада 1960 року;
(b) Додаткова угода N 3 від 7 грудня 1957 року до Загальної
конвенції від тієї самої дати у версії, представленій у
Додатковому протоколі від 10 листопада 1960 року (виплата пенсій,
які виплачуються стосовно періоду, що передував даті набрання
чинності Загальною конвенцією).
2. БЕЛЬГІЯ - ФРАНЦІЯ
(a) Статті 13, 16 та 23 Додаткової угоди від 17 січня 1948
року до Загальної конвенції від тієї самої дати (працівники
гірничовидобувних та подібних підприємств);
(b) Обмін листами від 27 лютого 1953 року (застосування
статті 4 (2) Загальної конвенції від 17 січня 1948 року);
(c) Обмін листами від 29 липня 1953 року про допомогу особам
похилого віку, які працюють за наймом.
3. БЕЛЬГІЯ - ІТАЛІЯ
Стаття 29 Конвенції від 30 квітня 1948 року.
4. БЕЛЬГІЯ - ЛЮКСЕМБУРГ
Статті 3, 4, 5, 6 та 7 Конвенції від 16 листопада 1959 року у
версії, представленій у Конвенції від 12 лютого 1964 року
(транскордонні працівники).
5. БЕЛЬГІЯ - НІДЕРЛАНДИ
Немає.
6. НІМЕЧЧИНА - ФРАНЦІЯ
(a) Стаття 11 (1), другий пункт статті 16 та стаття 19
Загальної конвенції від 10 липня 1950 року;
(b) Стаття 9 Додаткової угоди N 1 від 10 липня 1950 року до
Загальної конвенції від тієї самої дати (працівники
гірничовидобувних та подібних підприємств);
(c) Додаткова угода N 4 від 10 липня 1950 року до Загальної
конвенції від тієї самої дати у версії, представленій у доданому
розділі 2 від 18 червня 1955 року;
(d) Частини I та III доданого розділу 2 від 18 червня 1955
року;
(e) Пункти 6, 7 та 8 Загального протоколу від 10 липня 1950
року до Загальної конвенції від тієї самої дати;
(f) Частини II, III та IV Угоди від 20 грудня 1963 року
(соціальне забезпечення в Саарі).
7. НІМЕЧЧИНА - ІТАЛІЯ
(a) Статті 3 (2), 23 (2), 26 та 36 (3) Конвенції від 5 травня
1953 року (соціальне страхування);
(b) Додаткова угода від 12 травня 1953 року до Конвенції від
5 травня 1953 року (виплата пенсій, які виплачуються стосовно
періоду, що передував даті набрання чинності Конвенцією).
8. НІМЕЧЧИНА - ЛЮКСЕМБУРГ
Статті 4, 5, 6 та 7 Договору від 11 липня 1959 року
(врегулювання спору між Німеччиною та Люксембургом) та стаття 11
(2) (b) Договору від 14 липня 1960 року (допомога у разі хвороби
та материнства особам, які відмовилися від застосування
законодавства країни, з якої вони прибули).
9. НІМЕЧЧИНА - НІДЕРЛАНДИ
(a) Стаття 3 (2) Конвенції від 29 березня 1951 року;
(b) Статті 2 та 3 Додаткової угоди N 4 від 21 грудня 1956
року до Конвенції від 29 березня 1951 року (врегулювання прав,
набутих нідерландськими працівниками за німецькою схемою
соціального страхування між 13 травня 1940 року та 1 вересня 1945
року).
10. ФРАНЦІЯ - ІТАЛІЯ
(a) Статті 20 та 24 Загальної конвенції від 31 березня 1948
року;
(b) Обмін листами від 3 березня 1956 року (допомога у разі
хвороби сезонним працівникам, що працюють за наймом у сільському
господарстві).
11. ФРАНЦІЯ - ЛЮКСЕМБУРГ
Статті 11 та 14 Додаткової угоди від 12 листопада 1949 року
до Загальної конвенції від тієї самої дати (працівники
гірничовидобувних та подібних підприємств).
12. ФРАНЦІЯ - НІДЕРЛАНДИ
Стаття 11 Додаткової угоди від 1 червня 1954 року до
Загальної конвенції від 7 січня 1950 року (працівники
гірничовидобувних та подібних підприємств).
13. ІТАЛІЯ - ЛЮКСЕМБУРГ
Статті 18 (2) та 24 Загальної конвенції від 29 травня 1951
року.
14. ІТАЛІЯ - НІДЕРЛАНДИ
Стаття 21 (2) Загальної конвенції від 28 жовтня 1952 року.
15. ЛЮКСЕМБУРГ - НІДЕРЛАНДИ
Немає.
Положення договорів, які не застосовуються щодо всіх осіб,
щодо яких застосовується Регламент
(Стаття 3 (3) Регламенту)
1. БЕЛЬГІЯ - НІМЕЧЧИНА
(a) Статті 3 та 4 Заключного протоколу від 7 грудня 1957 року
до Загальної конвенції від тієї самої дати у версії, представленій
у Додатковому протоколі від 10 листопада 1960 року;
(b) Додаткова угода N 3 від 7 грудня 1957 року до Загальної
конвенції від тієї самої дати у версії, представленій у
Додатковому протоколі від 10 листопада 1960 року (виплата пенсій,
які виплачуються стосовно періоду, що передував даті набрання
чинності Загальною конвенцією).
2. БЕЛЬГІЯ - ФРАНЦІЯ
(a) Обмін листами від 29 липня 1953 року про осіб похилого
віку, які працюють за наймом;
(b) Стаття 23 Додаткової угоди від 17 січня 1948 року до
Загальної конвенції від тієї самої дати (працівники
гірничовидобувних та подібних підприємств);
(c) Обмін листами від 27 лютого 1953 року (застосування
статті 4 (2) Загальної конвенції від 17 січня 1948 року).
3. БЕЛЬГІЯ - ІТАЛІЯ
Немає.
4. БЕЛЬГІЯ - ЛЮКСЕМБУРГ
Немає.
5. БЕЛЬГІЯ - НІДЕРЛАНДИ
Немає.
6. НІМЕЧЧИНА - ФРАНЦІЯ
(a) Статті 16 (2) та 19 Загальної конвенції від 10 липня 1950
року;
(b) Додаткова угода N 4 від 10 липня 1950 року до Загальної
конвенції від тієї самої дати у версії, представленій у доданому
розділі 2 від 18 червня 1955 року;
(c) Частини I та III доданого розділу 2 від 18 червня 1955
року;
(d) Пункти 6, 7 та 8 Загального протоколу від 10 липня 1950
року до Загальної конвенції від тієї самої дати;
(e) Частини II, III та IV Угоди від 20 грудня 1963 року
(соціальне забезпечення в Саарі).
7. НІМЕЧЧИНА - ІТАЛІЯ
(a) Статті 3 (2) та 26 Конвенції від 5 травня 1953 року
(соціальне страхування);
(b) Додаткова угода від 12 травня 1953 року до Конвенції від
5 травня 1953 року (виплата пенсій, які виплачуються стосовно
періоду, що передував даті набрання чинності Конвенцією).
8. НІМЕЧЧИНА - ЛЮКСЕМБУРГ
Статті 4, 5, 6 та Договору від 11 червня 1959 року
(врегулювання спору між Німеччиною та Люксембургом).
9. НІМЕЧЧИНА - НІДЕРЛАНДИ
(a) Стаття 3 (2) Конвенції від 29 березня 1951 року;
(b) Статті 2 та 3 Додаткової угоди N 4 від 21 грудня 1956
року до Конвенції від 29 березня 1951 року (врегулювання права,
набутого нідерландськими працівниками між 13 травня 1940 року та 1
вересня 1945 року за німецькою схемою соціального страхування).
10. ФРАНЦІЯ - ІТАЛІЯ
(a) Статті 20 та 24 Загальної конвенції від 31 березня 1948
року;
(b) Обмін листами від 3 березня 1956 року (допомога у разі
хвороби сезонним працівникам, що працюють за наймом у сільському
господарстві).
11. ФРАНЦІЯ - ЛЮКСЕМБУРГ
Немає.
12. ФРАНЦІЯ - НІДЕРЛАНДИ
Немає.
13. ІТАЛІЯ - ЛЮКСЕМБУРГ
Немає.
14. ІТАЛІЯ - НІДЕРЛАНДИ
Немає.
15. ЛЮКСЕМБУРГ - НІДЕРЛАНДИ
Немає.
ДОДАТОК III
(Стаття 37 (2) Регламенту)
Правові положення, зазначені у статті 37 (1) Регламенту, за
якими сума допомоги по інвалідності не залежить від тривалості
періодів страхування
A. БЕЛЬГІЯ
Правові положення, які стосуються загальної схеми
інвалідності, спеціальної схеми інвалідності для шахтарів та
спеціальної схеми для моряків торгового флоту.
B. НІМЕЧЧИНА
Немає.
C. ФРАНЦІЯ
Всі правові положення про страхування по інвалідності крім
правових положень стосовно страхування по інвалідності за схемою
соціального забезпечення шахтарів.
D. ІТАЛІЯ
Немає.
E. ЛЮКСЕМБУРГ
Немає.
F. НІДЕРЛАНДИ
Закон від 18 лютого 1966 року про страхування на випадок
непрацездатності.
ДОДАТОК IV
(Стаття 40 (3) Регламенту)
Відповідність між правовими положеннями держав-членів щодо
умов, які стосуються ступеня інвалідності
БЕЛЬГІЯ ТАБЛИЦЯ
ФРАНЦІЯ ТАБЛИЦЯ
ІТАЛІЯ ТАБЛИЦЯ
ЛЮКСЕМБУРГ ТАБЛИЦЯ
ДОДАТОК V
(Стаття 89 Регламенту)
Спеціальні процедури для застосування правових положень
певних держав-членів
A. БЕЛЬГІЯ
1. Положення статті 1 (a) (i) Регламенту не застосовуються
щодо осіб, які здійснюють індивідуальну трудову діяльність, або
щодо інших осіб, які отримують медичну допомогу за Законом від 9
серпня 1963 року про заснування та організацію обов'язкових схем
страхування у разі захворювання та інвалідності, якщо вони
отримують такий самий захист, як і особи, що працюють за наймом,
стосовно такого лікування.
2. Для застосування положень глав 7 та 8 Розділу III
Регламенту компетентною установою Бельгії вважається, що дитина
виховувалася у державі-члені, на території якої постійно проживає.
3. Для статті 46 (2) Регламенту періоди страхування за віком,
завершені за законодавством Бельгії до 1 січня 1945 року, також
розглядаються, як періоди страхування, завершені за законодавством
Бельгії про загальну схему інвалідності та схему для моряків.
B. НІМЕЧЧИНА
1. (a) Якщо за німецьким законодавством не було встановлено
жодного положення для страхування від нещасних випадків, установи
Німеччини також передбачають компенсацію, відповідно до цього
законодавства у разі нещасних випадків на робочому місці (та
професійних захворювань), які мали місце в Ельзас-Лотарингії до 1
січня 1919 року, відповідальність за витрати на яку не взяли на
себе французькі установи на виконання Рішення Ради Ліги Націй від
21 червня 1921 року (Reichsgesetzblatt, p. 1289), якщо відповідна
особа або її спадкоємці постійно проживають у державі-члені;
(b) стаття 10 Регламенту не впливає на положення, за якими
нещасні випадки (та професійні захворювання), які мали місце поза
межами території Федеративної Республіки Німеччини, та періоди,
завершені поза межами цієї території, не зумовлюють виплату
допомоги, або зумовлюють її лише за певних умов, якщо особи, які
мають на неї право, проживають поза межами території Федеративної
Республіки Німеччини.
2. (a) Для визначення того, чи можуть періоди, які вважаються
за німецьким законодавством припиненими періодами (Ausfallzeiten)
або додатковими періодами (Zurechnungszeiten) братися до уваги як
такі; обов'язкові внески, сплачені за законодавством іншої
держави-члена та страхування за схемою пенсійного страхування
іншої держави-члена розглядаються як обов'язкові внески, сплачені
за німецьким законодавством та як страхування за німецькими
схемами пенсійного страхування.
Коли обчислюється кількість календарних місяців, які пройшли
між датою внесення до схеми страхування та матеріалізацією ризику,
не беруться до уваги ані періоди, які враховуються за
законодавством іншої держави-члена, які пройшли між цими двома
датами, ані періоди, протягом яких відповідна особа отримувала
пенсію;
(b) підпункт (a) не застосовується щодо звичайно перерваного
періоду (pauschale Ausfallzeit). Це має визначатися виключно на
основі періодів страхування, завершених у Німеччині.
(c) врахування додаткового періоду (Zurechnungszeit) на
виконання законодавства Німеччини про пенсійне страхування для
шахтарів, крім того, зумовлюється тим, що останній внесок,
сплачений за німецьким законодавством, було сплачено на пенсійне
страхування для шахтарів;
(d) з метою врахування німецьких періодів, у які особа
звільняється від сплати страхових внесків (Ersatzzeiten),
застосовується лише національне законодавство Німеччини;
(e) як відступ від положення, встановленого в підпункті (d),
наступне положення застосовується щодо осіб, застрахованих за
німецькою схемою пенсійного страхування, які проживали на
німецьких територіях за часів нідерландської влади протягом
періоду 1 січня 1948 року - 31 липня 1963 року; з метою врахування
німецьких періодів, у які особа звільняється від сплати страхових
внесків (Ersatzzeiten), у межах значення статті 1251 (2) Закону
Німеччини про соціальне забезпечення (RVO) або відповідних
положень, сплата внесків до нідерландських схем страхування
протягом цього періоду розглядається як еквівалентна обов'язковому
страхуванню періодів зайнятості або здійснення діяльності в межах
значення німецького законодавства.
3. Якщо йдеться про платежі, що були здійснені до німецьких
фондів страхування на випадок хвороби, обов'язкова сплата внесків,
зазначених у статті 26 (2) Регламенту, припиняється до прийняття
рішення стосовно заяви про призначення пенсії.
4. Для визначення того, чи отримує дитина матеріальну
допомогу для сиріт, отримання одного з видів допомоги, зазначених
у статті 78, або іншої допомоги сім'ям, наданої за французьким
законодавством для неповнолітніх, які постійно проживають у
Франція, має розглядатися як отримання матеріальної допомоги для
сиріт за німецьким законодавством.
5. Якщо застосування цього Регламенту або наступних
регламентів із соціального забезпечення стосується виняткових
витрат для певних установ страхування на випадок хвороби, такі
витрати можуть бути частково або повністю компенсовані. Федеральна
асоціація регіональних лікарняних кас у своїй функції агенції зі
зв'язків (страхування на випадок хвороби) приймає рішення про таку
компенсацію шляхом спільної угоди з іншими центральними
асоціаціями страхування на випадок хвороби. Кошти, необхідні для
виплати такої компенсації, передбачаються за допомогою податків,
якими обкладаються всі установи страхування на випадок хвороби,
пропорційно середній кількості членів протягом останнього року,
включаючи осіб, які вийшли на пенсію.
6. Якщо компетентна установа, яка надає допомогу сім'ям
відповідно до розділу III глава 7 Регламенту, є німецькою
установою, особа, на яку поширюється обов'язкове страхування від
ризику непрацездатності, або особа, яка внаслідок такого
страхування отримує грошову допомогу за страховкою на випадок
хвороби чи порівняну допомогу, вважається працівником (стаття 1
(a) Регламенту).
C. ФРАНЦІЯ
1. (a) Допомога особам похилого віку, які працюють за наймом,
надається за умов, встановлених для французьких працівників
французьким законодавством, усім працівникам, які мають
громадянство інших держав-членів та на момент подання своєї заяви
постійно проживали на території Франції;
(b) те саме застосовується до біженців та осіб без
громадянства;
(c) положення Регламенту не впливають на положення
французького законодавства, за яким до розгляду для набуття права
на допомогу особам похилого віку, які працюють за наймом, беруться
лише періоди роботи осіб, що працюють за наймом, або періоди, що
розглядаються як такі, що завершені на територіях європейських та
закордонних департаментів (Гваделупа, Гвіана, Мартиніка та
Реюньйон) Французької Республіки.
2. Спеціальна допомога та сукупне відшкодування, передбачені
спеціальним законодавством із соціального забезпечення на шахтах,
забезпечується лише працівникам, які працюють за наймом на
французьких шахтах.
3. Закон N 65-655 від 10 липня 1965 року, який надає
французьким громадянам, що здійснюють чи здійснювали професійну
або торговельну діяльність за кордоном, право приєднатися до схеми
добровільного страхування за віком, застосовується щодо громадян
інших держав-членів за таких умов:
- професійна або торговельна діяльність, яка зумовлює
добровільне страхування за французькою системою, не здійснюється
або не здійснювалася ані на території Франції, ані на території
держави-члена, громадянином якої є працівник;
- при поданні заяви працівник повинен надати докази або про
те, що він постійно проживав у Франції принаймні десять років
поспіль, або про те, що на нього безперервно поширювалося
французьке законодавство на обов'язковій чи дискреційній основі
протягом того самого проміжку часу.
4. У межах значення статті 73 (3) Регламенту, термін
"допомога на сім'ю" включає:
(a) передпологову допомогу, передбачену в статті L 516
Кодексу соціального забезпечення;
(b) допомогу багатодітним сім'ям, передбачену в статтях L 524
та L 531 Кодексу соціального забезпечення;
(c) компенсаційну допомогу для встановлених податків,
передбачену у статті L 532 Кодексу соціального забезпечення;
Проте ця допомога може бути виплачена лише в тому разі, якщо
заробітна плата або платня, отримана протягом періоду перебування
особи на посаді, підлягає сплаті податку на прибуток у Франції;
(d) надбавку одруженій жінці, яка займається домашнім
господарством, передбачену в статті L 533 Кодексу соціального
забезпечення.
D. ІТАЛІЯ
Немає.
E. ЛЮКСЕМБУРГ
Як відступ від статті 94 (2) Регламенту періоди страхування
або періоди, що розглядаються як такі, завершені до 1 січня 1946
року за люксембурзьким законодавством з пенсійного страхування на
випадок інвалідності, похилого віку або смерті, беруться до уваги
лише з метою застосування цього законодавства тією мірою, якою
права в процесі набування мають зберігатися до січня 1959 року чи
згодом відновлюватись відповідно до цього законодавства або
відповідно до чинних двосторонніх договорів чи договорів, які буде
укладено. Якщо застосовуються декілька двосторонніх договорів,
мають братися до уваги періоди страхування або періоди, які
розглядаються як такі, що датуються найпізнішою датою.
F. НІДЕРЛАНДИ
1. Страхування на випадок хвороби для пенсіонерів за віком:
(a) особа, яка отримує пенсію за віком за нідерландським
законодавством та пенсію за законодавством іншої держави-члена, з
метою статті 27 та/або 28 вважається такою, що має право на
допомогу в натуральній формі, беручи до уваги статтю 9 за
необхідності, якщо вона задовольняє умовам, що вимагаються для
набуття права на добровільне страхування на випадок хвороби для
осіб похилого віку;
(b) внесок для добровільного страхування на випадок хвороби
для осіб похилого віку стосовно відповідних осіб, які постійно
проживають в одній з інших держав-членів, становить половину
середніх сум, виплачених у Нідерландах на лікування особи похилого
віку та членів її сім'ї
2. Застосування нідерландського законодавства про загальне
страхування за віком:
(a) періоди страхування до 1 січня 1957 року, протягом яких
одержувач, не задовольняючи умовам, що дозволяють йому, щоб такі
періоди розглядалися як періоди страхування, протягом яких він
постійно проживав на території Нідерландів після досягнення 15
років або протягом яких, постійно проживаючи на території іншої
держави-члена, здійснював діяльність як особа, що працює за наймом
у Нідерландах для роботодавця, що має місце здійснення
підприємницької діяльності в цій країні, також вважаються
періодами страхування, завершеними на виконання нідерландського
законодавства про загальне страхування за віком;
(b) періоди, що беруться до уваги на виконання підпункту (a)
вище, не враховуються, якщо збігаються з періодами, які беруться
до уваги для обчислення пенсії, що виплачується за законодавством
іншої держави-члена стосовно страхування за віком;
(c) стосовно одруженої жінки, чоловік якої має право на
пенсію за нідерландським законодавством про загальне страхування
за віком, періоди шлюбу, що передували даті, коли вона досягла
шістдесятип'ятирічного віку, та протягом яких вона постійно
проживала на території однієї або більше держав-членів, також
беруться до уваги як періоди страхування, оскільки збігаються з
періодами страхування, завершеними її чоловіком за цим
законодавством, та тими, що беруться до уваги на виконання
підпункту (a);
(d) періоди, які беруться до уваги на виконання підпункту
(c), не враховуються, якщо збігаються з періодами, які беруться до
уваги для обчислення пенсії, що виплачується одруженій жінці за
законодавством про страхування за віком іншої держави-члена, або з
періодами, протягом яких вона отримувала пенсію за віком на
підставі такого законодавства;
(e) стосовно жінки, яка була одружена і на чоловіка якої
поширювалося нідерландське законодавство про страхування за віком
або вважається, що він завершив періоди страхування на виконання
підпункту (a), положення двох попередніх підпунктів застосовуються
аналогічним чином;
(f) періоди, зазначені у підпунктах (a) та (c), беруться до
уваги для обчислення пенсії за віком лише у разі, якщо відповідна
особа постійно проживала протягом шести років на території однієї
або більше держав-членів після досягнення п'ятдесяти дев'яти
років, та доки ця особа постійно проживає на території однієї з
цих держав-членів.
3. Застосування нідерландського законодавства про загальне
страхування для вдів та сиріт:
(a) з метою статті 46 (2) Регламенту періоди до 1 жовтня 1959
року, протягом яких працівник постійно проживав на території
Нідерландів після досягнення п'ятнадцятирічного віку або протягом
яких, постійно проживаючи на території іншої держави-члена,
здійснював діяльність як особа, що працює за наймом у Нідерландах
для роботодавця, що мав місце здійснення підприємницької
діяльності в цій країні, також мають розглядатися як періоди
страхування, завершені за законодавством Нідерландів, що
стосується загального страхування для вдів та сиріт;
(b) періоди, що враховуються на виконання підпункту (a), не
беруться до уваги, якщо збігаються з періодами страхування,
завершеними за законодавством іншої держави стосовно пенсії у разі
втрати годувальника.
4. Застосування нідерландського законодавства про страхування
на випадок непрацездатності:
(a) з метою статті 46 (2) Регламенту періоди оплаченої
зайнятості та періоди, що розглядаються як такі, завершені за
нідерландським законодавством до 1 липня 1967 року, також
розглядаються як періоди страхування, завершені за нідерландським
законодавством про страхування на випадок непрацездатності;
(b) періоди, які мають враховуватися на виконання підпункту
(a), мають розглядатися як періоди страхування, завершені за
законодавством, зазначеним у статті 37 (1) Регламенту.
Акти європейського права із соціальних питань
К.: Парламентське видавництво, 2005



вгору