Документ 994_294, поточна редакція — Редакція від 07.12.2001, підстава - 994_916

                 Директива Ради Європи 70/220/ЄЕС 
з питань зближення законодавств Держав-Членів ЄС,
яка стосується заходів, що уживаються проти забруднення
повітря вихлопними газами автотранспортних засобів,
обладнаних двигунами з нагнітаючим запалюванням
від 20 березня 1970 року
{ Додатково див.
Директиву 94/12/ЄС ( 994_436 ) від 23.03.1994
Директиву 2001/100/EC ( 994_916 ) від 07.12.2001 }

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІВДРУЖНОСТІ, Зважаючи на Угоду, укладену Європейською Співдружністю та,
зокрема, на її Статтю 100; Зважаючи на пропозицію Комісії; Беручи до уваги думку Європейського Парламенту (1); Беручи до уваги думку Комітету з економічних та соціальних
питань (2), Оскільки положення від 14 жовтня 1968 року, яке вносить зміни
до наказу "Straienverkehrs-Zulassung-Ordnung", було опублікувано в
Німеччині в Частині I документа Bundesgesetsblatt від 18 жовтня
1968 року; оскільки ця постанова містить положення щодо заходів,
яких треба уживати проти забруднення повітря викидами
автотранспортних засобів, обладнаних двигунами з нагнітаючим
запалюванням; оскільки ці положення наберуть чинність 1 жовтня
1970 року; Оскільки постанова від 31 березня 1969 року стосовно "Складу
вихлопних газів бензинових двигунів автотранспортних засобів" була
опублікована у Франції в офіційному журналі від 17 травня 1969
року; Оскільки ця постанова є чинною: - починаючи з 1 вересня 1971 року по відношенню до
транспортного засобу затвердженого типового зразка з новим видом
мотора, тобто, мотора, який ніколи раніше не застосовувався в
транспортному засобі типового затвердженого зразка; - починаючи з 1 вересня 1972 року по відношенню до
транспортного засобу, який був введений в експлуатацію вперше. Оскільки ці положення можуть стати перешкодою для формування
та належного функціонування загального ринку; оскільки, з цієї
причини, необхідно, щоб всі Держави-Члени ЄС затвердили такі ж
самі вимоги на додаток до існуючих правил чи замість них, маючи на
меті, зокрема, надати дозвіл на процедуру затвердження типового
зразка, який підпадав під дію Директиви Ради (3) від 6 лютого 1970
року щодо зближення законодавств Держав-Членів ЄС, які стосуються
затвердження типових зразків автотранспортних засобів та їх
причепів та які застосовуються по відношенню до кожного типу
транспортного засобу; Проте, оскільки ця Директива буде застосовуватися до дати,
встановленої для застосування Директиви від 6 лютого 1970 року;
оскільки, внаслідок цього, на той час процедури (дії) цієї
останньої Директиви ще не наберуть чинності; оскільки, внаслідок
цього, повинна бути встановлена спеціальна процедура у вигляді
інформації, яка засвідчує, що певний вид транспортного засобу був
випробуваний (протестований) та що він відповідає вимогам цієї
Директиви; Оскільки на підставі цієї інформації кожна Держава-Член ЄС,
яка запросила надати дозвіл на затвердження типового зразка
транспортного засобу, повинна бути в змозі оцінити, чи саме з цим
типом транспортного засобу проводилися тести, що були викладені в
цій Директиві; оскільки кожна Держава-Член ЄС до кінця цієї
процедури повинна проінформувати інші Держави-Члени ЄС про
отримані дані шляхом надсилання їм копії інформації щодо кожного
типу автотранспортного засобу, який був випробуваний; Оскільки для промисловості повинен бути встановлений більш
тривалий період адаптації до вимог, які стосуються випробовування
середнього рівня викиду газоподібних забруднень в перенаселених
міських регіонах після "холодного старту", ніж до інших технічних
вимог цієї Директиви; Оскільки бажано дотримуватися технічних вимог, затверджених
Комісією ООН з економічних питань для (1) OJ No. C 160,
18.12.1969, стор. 7. (2) OJ No. C 48, 16.4.1969, стор. 16. (3) OJ
No. L 42, 23.2.1970, стор. 1. В своїй Постанові No. 15 (1) (Однорідні положення, що
стосуються затвердження транспортних засобів, обладнаних моторами
з нагнітаючим запалюванням, зважаючи на викиди газоподібних
забруднень двигуном), країни Європи надали доповнення до Договору
від 20 березня 1958 року стосовно адаптації однорідних умов
затвердження та двостороннього визнання затвердження обладнання та
вузлів автотранспортного засобу; Оскільки, крім того, технічні вимоги повинні терміново
перероблятися, беручи до уваги технічний прогрес; оскільки, до
кінця цієї процедури, повинно бути введене положення стосовно
застосування процедури, викладеної в статті 13 Директиви Ради
Європи від 6 лютого 1970 року щодо затвердження автотранспортних
засобів та їх причепів; ЗАТВЕРДИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
Для цілей цієї Директиви "транспортний засіб" означає
будь-який транспортний засіб з нагнітаючим запалюванням з кузовом
чи без нього, призначений для використання на дорогах, який має
щонайменше чотири колеса, допустиму максимальну вагу, щонайменше
400 кг, та максимальну заплановану швидкість, яка дорівнює чи
перевищує 50 км/годину, за винятком сільськогосподарських
тракторів та механізмів, а також транспортних засобів для
комунальних робіт.
Стаття 2
Жодна Держава-Член ЄС не може відмовитися надати дозвіл на
затвердження зразка транспортного засобу типу ЄЕС або
національного типу на підставі даних щодо забруднення повітря
вихлопними газами, що викидаються двигунами автотранспортних
засобів з нагнітаючим запалюванням: - починаючи з 1 жовтня 1970 року, якщо цей транспортний засіб
відповідає вимогам, що містяться в Додатку I, за винятком тих, що
зазначені в параграфах 3.2.1.1 та 3.2.2.1, та вимогам, що
містяться в Додатках II, IV, V та VI; - починаючи з 1 жовтня 1971 року, якщо, крім вищезазначених
вимог, цей транспортний засіб відповідає вимогам, що містяться в
параграфах 3211 та 3221 Додатка I та Додатка III.
Стаття 3
1. Після подання заявки виробником або його уповноваженим
представником компетентні органи (органи відповідної юрисдикції)
зацікавленої Держави-Члена ЄС повинні доповнити пункти, що містять
інформацію та надані в Додатку VII. Копія цієї інформації повинна
бути надіслана іншим Державам-Членам ЄС та заявнику. Інші
Держави-Члени ЄС, від яких вимагається надати дозвіл на
затвердження такого ж самого транспортного засобу, повинні
затвердити цей документ як доказ проведення тестів. 2. Положення параграфа 1 повинні бути анульовані як тільки
вступить в силу Директива Ради від 6 лютого 1970 року щодо
затвердження типового зразка автотранспортного засобу та їх
причепів.
Стаття 4
Держава-Член ЄС, яка отримала дозвіл на затвердження типового
зразка, повинна ужити необхідних заходів для отримання інформації
стосовно будь-якої модифікації вузла або параметра, що стосується
параграфа 1.1 Додатка I. Компетентні органи Держави-Члена ЄС
повинні визначити, чи були проведені нові тести з модифікованим
прототипом та чи був складений новий звіт про це. Якщо в
результаті проведення тесту виявляється невідповідність вимогам
цієї Директиви, модифікації не будуть затверджені.
Стаття 5
Зміни, які є необхідними для регулювання вимог Додатків від I
до VII таким чином, щоб брався до уваги технічний прогрес, повинні
затверджуватися у відповідності з процедурою, встановленою в
Статті 13 Директиви Ради від 6 лютого 1970 року щодо затвердження
типового зразка автотранспортних засобів та їх причепів.
Стаття 6
1. Держави-Члени ЄС повинні до 30 червня 1970 року затвердити
положення, що містять вимоги, яких необхідно дотримуватися для
забезпечення відповідності цій Директиві, та негайно
проінформувати про це Комісію. 2. Держави-Члени ЄС повинні забезпечити передачу Комісії
тексту головних положень національного законодавства, які вони
приймають в сфері, яка підпадає під дію цієї Директиви.
Стаття 7
Ця Директива направляється Державам-Членам ЄС.
Текст підготовлений в Брюсселі 20 березня 1970 року.
Від Ради Європи
Президент П. Хармел
Додаток I
Визначення, заявка на затвердження типового зразка
та тестових специфікацій

1. Визначення 1.1. Вид транспортного засобу відносно обмеження викидів
газоподібних забруднень двигунами. "Вид транспортного засобу відносно обмеження викидів
газоподібних забруднень двигунами" означає транспортні засоби, які
не відрізняються своїми основними параметрами, зокрема, такими як: 1.1.1. Однакова інерція, яка визначається по відношенню до
еталонної ваги, як це викладено в параграфі 4.2 Додатка III; 1.1.2. Характеристики двигуна, що викладені в параграфах 1-6
та 8 Додатка II.
1.2. Еталонна вага "Еталонна вага" означає вагу транспортного засобу, готового
до експлуатації, збільшену на однакову вагу в 120 кг. Вага
транспортного засобу, готового до експлуатації, представляє собою
масу порожньої ваги автомобіля з повними баками, за винятком бака
для пального, який повинен бути наповнений тільки наполовину, та
разом із комплектом інструментів та запасним колесом.
1.3. Картер двигуна "Картер двигуна" означає зазори всередині двигуна чи зовні
його, які з'єднані з піддоном для масла внутрішніми чи зовнішніми
трубопроводами, через які виводяться гази та пари.
1.4. Газоподібні забруднення "Газоподібні забруднення" означають оксид вуглеводу та
вуглеводи.
1.5. Максимальна вага "Максимальна вага" означає технічно допустиму максимальну
вагу, гарантовану виробником транспортного засобу (ця вага може
бути більшою ніж максимально допустима вага).
2. Заявка на затвердження типового зразка 2.1. Виробник або його уповноважений представник повинен
надати такі дані: 2.1.1. Опис типу двигуна, в тому числі, всі подробиці, на які
робиться посилання в Додатку II; 2.1.2. Креслення камери згорання, а також поршня і поршневих
кілець; 2.1.3. Дані про максимальну висоту підйому клапанів та кутів
їх відкриття та закриття відносно нульових точок. 2.2. Зразок транспортного засобу того типу, який повинен
затверджуватися, повинен передаватися в технічну службу, де
проводяться тести, на які робиться посилання в параграфі 3.
3. Тестові специфікації 3.1. Загальна інформація Комплектуючі частини, які можуть вплинути на викид
газоподібних забруднень також повинні проектуватися,
конструюватися та монтуватися таким чином, щоб транспортний засіб,
перебуваючи у нормальному стані та незважаючи на вібрацію, якої
він може зазнати, відповідав вимогам цієї Директиви.
3.2. Опис тестів 3.2.1. Транспортний засіб повинен випробовуватися тестам Типу
I, II та III, відповідно до категорії його ваги, як це визначено
нижче: 3.2.1.1. Тест типу I (перевірка середнього рівня викидів
газоподібних забруднень в перенаселених міських регіонах після
"холодного старту"). 3.2.1.1.1. Цей тест повинен проводитися для всіх видів
транспортних засобів, на які є посилання в Статті 1 та максимальна
вага яких не перевищує 375 метричних тон. 3.2.1.1.2. Транспортний засіб поміщається на динамометричний
стіл, обладнаний гальмовим пристроєм та маховим колесом. Тест,
який триває загалом тринадцять хвилин та складається з чотирьох
циклів, повинен проводитися без перерви. Кожний цикл повинен
включати 15 фаз (холостий хід, розгін, встановлення стабільної
швидкості, гальмування і т.п.). В процесі тесту вихлопні гази
повинні збиратися в один чи більше резервуарів. Наприкінці періоду
їх заповнення, треба провести аналіз цих газів та виміряти їх
об'єм. 3.2.1.1.3. Тест повинен проводитися згідно з процедурою,
описаною в Додатку III. Методи, які використовуються для збору та
аналізу газів, повинні бути тими, що були затверджені. Інші методи
можуть бути затверджені у тому випадку, якщо виявиться, що вони
дадуть відповідні результати. 3.2.1.1.4. Маса оксиду вуглеводу та вуглеводів, що була
отримана в процесі тесту, повинна бути меншою для транспорту з
еталонною вагою, ніж числа, що надані в таблиці нижче: (Таблиця не наводиться)
3.2.1.2. Тест типу II (тест на викиди оксиду вуглеводу при
холостому ході). 3.2.1.2.1. Цей тест повинен проводитися для всіх транспортних
засобів, на які робиться посилання в Статті 1. 3.2.1.2.2. Вміст оксиду вуглеводу на об'єм вихлопних газів,
викинутих двигуном при холостому ході, не повинен перевищувати
0,475%. 3.2.1.2.3. Цей вміст повинен перевірятися за допомогою тесту
у відповідності з процедурою, описаною в Додатку IV.
3.2.1.3. Тест типу III (перевірка викидів кратерних газів). 3.2.1.3.1. Цей тест повинен проводитися для всіх транспортних
засобів, на які робиться посилання в Статті 1, за винятком тих,
які мають двотактні двигуни із стисненням в картері. 3.2.1.3.2. Маса вуглеводів, які містяться в картерних газах
та не зазнають рециркуляції в двигуні, повинна бути меншою ніж
0,715% маси пального, що споживає двигун. 3.2.1.3.3. Ця маса повинна перевіряється за допомогою тесту,
який проводиться у відповідності з процедурою, описаною в Додатку
V.
3.2.2. Як правило, відповідність виробничих моделей повинна
перевірятися щодо обмеження викидів газоподібних забруднень з
двигунів на підставі опису, наданого в інформації, що міститься в
Додатку VII, та, якщо необхідно, на основі всіх або деяких тестів
Типу I, II та III, на які є посилання в параграфі 3.2. Проте: 3.2.2.1.1. При тесті Типу I, який проводиться для
транспортного засобу, взятого з певної партії, зібрана маса оксиду
вуглеводів та вуглеводів не повинна перевищувати, відповідно,
величини L1 та L2, що надаються в далі наданій таблиці: (Таблиця не наводиться)
Додаток II
(Додаток не наводиться)
Додаток III
Тест типу I
(перевірка середнього рівня викидів забруднень в
перенаселеному міському регіоні після "холодного старту")
Порядок проведення тесту Типу I визначається в параграфі
3.2.1.1. Додатка I.
1. Робочий цикл на динамометричному столі 1.1. Опис циклу. Робочий цикл на динамометричному столі повинен бути таким,
який вказаний в далі наданій таблиці, та схема якого надається в
Доповненні 1. Порядок проведення аналізу за допомогою певних
операцій надається в Доповненні 2. (Таблиця та Доповнення не наводяться)
1.2. Загальні умови проведення робочого циклу. Підготовчі цикли тесту повинні проводитися у тому випадку,
якщо виникає необхідність у визначенні оптимального способу
приведення в дію регуляторів дії акселератора та гальмового
пристрою з метою отримання циклу, який буде наближатися до
теоретичного циклу в рамках передбачених обмежень.
1.3. Використання коробки передач. 1.3.1. Якщо максимальна швидкість, яка може бути досягнута
при використанні першої передачі, становить нижче 15 км за годину,
потрібно використовувати другу, третю та четверту передачі. 1.3.2. Транспортні засоби, що обладнані напівавтоматичними
коробками передач, повинні випробовуватися шляхом використання
показників, які, за звичаєм, застосовуються при водінні
автомобілів, та важіль передачі повинен функціонувати у
відповідності з інструкціями виробника. 1.3.3. Транспортні засоби, що обладнані повністю
автоматичними коробками передач, повинні випробовуватися з
використанням передачі найвищої швидкості ("Привід"). Акселератор
повинен діяти таким чином, щоб отримати, наскільки це можливо,
максимально рівномірне прискорення, що дозволить використовувати
різні передачі звичайним шляхом. Крім того, це не повинно
стосуватися моментів перемикання передач, які описані в Доповненні
1; акселерація повинна продовжуватися протягом всього періоду,
представленого прямими лініями, які з'єднують кінець періоду
холостого ходу з початком наступного періоду стабільної швидкості.
Допуски, що надаються в параграфі 1.4, повинні залишатися чинними. 1.3.4. Транспортні засоби, що обладнані передачею
прискорення, яка може приводитися в дію водієм, повинні
випробовуватися при відключенні цієї передачі.
1.4. Допуски. 1.4.1. Допуск, який на 1 км за годину більше або менше
теоретичної швидкості, повинен допускатися підчас акселерації при
рівномірній швидкості та підчас уповільнення із застосуванням
гальмівних пристроїв. Якщо транспортний засіб уповільнює рух
різко, не застосовуючи гальма, повинні застосовуватися тільки
вимоги, що викладені в параграфі 5.6.3. Допуски швидкості, які
перевищують ті, що були передбачені, повинні дозволятися при зміні
фази за умови, що ці допуски у будь-якому випадку ніколи не будуть
перевищені більш ніж на 0,5 секунди. 1.4.2. Часові допуски становлять +,- 0,75 сек. Ці допуски
повинні застосовуватися на початку та наприкінці кожного періоду
перемикання передачі. (1) 1.4.3. Допуски швидкості та часу повинні комбінуватися, як
вказано в Доповненні 1.
2. Транспортний засіб та пальне 2.1. Тестовий (контрольний) транспортний засіб. 2.1.1. Транспортний засіб повинен надаватися в хорошому
механічному стані. Він повинен бути обкатаний та до проведення
тесту мати пробіг щонайменше 3000 км. 2.1.2. Витяжний пристрій не повинен мати ніяких щілин, через
які зібрані гази можуть проходити і зменшуватися в кількості, яка
становить собою кількість газів, які викидаються двигуном. 2.1.3. Щільність впускної системи може перевірятися для того,
щоб впевнитися в тому, що випадковий притік повітря не вплинув на
процес карбюрації. 2.1.4. Настройка регуляторів роботи двигуна та транспортного
засобу повинна бути такою, яка була передбачена виробником. 2.1.5. Вакуумний манометр повинен встановлюватися в
підвідному трубопроводі біля карбюратора, який розміщений на
певній відстані від важеля керування двигуном. 2.1.6. Лабораторія може перевірити, чи цей транспортний засіб
відповідає експлуатаційним характеристикам, визначеним виробником,
та чи він може використовуватися для нормальної їзди, а також, при
більш детальній перевірці, чи він здатний рушати з місця в умовах
холоду та спеки.
2.2. Пальне. 2.2.1. Пальне повинно бути еталонним пальним, специфікації
якого надаються в Додатку VI. Якщо двигун змастити сумішшю, масло,
що додається до еталонного пального, повинно за сортом та
кількістю відповідати рекомендаціям виробника. (1) Треба звернути
увагу на те, що допуск в дві секунди включає час, необхідний для
перемикання передачі, та, якщо необхідно, певну кількість часу для
того, щоб не відстати від циклу.
3. Обладнання для проведення тесту 3.1. Динамометричне гальмо. Не обумовлюється ніяка конкретна модель. Проте, кількість
часу не повинна впливати на його регулювання. Гальмо не повинно
чинити ніяких відчутних вібрацій в автомобілі, які можуть нанести
шкоду його нормальному функціонуванню. Воно має бути обладнане
адаптером інерції (відцентрової сили), який дає змогу відновити
рух транспорту на дорозі (еквівалентна відцентрова сила).
3.2. Обладнання для збору газу. 3.2.1. Сполучні труби повинні бути виготовлені із сталі та,
наскільки можливо, повинні мати жорсткі з'єднання. Проте, для
захисту пристрою від транспортних вібрацій треба використовувати
гнучке, тісно прилягаюче кільце, яке зовсім не пропускає газ. Інші
матеріали можуть використовуватися у тому випадку, якщо вони не
будуть впливати на склад газів. 3.2.2. Якщо транспортний засіб, що випробовується, обладнаний
вихлопною трубою, яка має кілька відгалужень, ці відгалуження
мають бути якомога тісніше приєднані до транспортного засобу. 3.2.3. Температура газів в збірній системі повинна бути
сумісною з правильним функціонуванням двигуна, з утриманням
резервуарів пробовідбірників в хорошому стані, з рівнем абсорбції
вуглеводу, встановленим в параграфі 4.5.1, а також із зменшенням
до мінімуму конденсації на стінках резервуара чи резервуарів
пробовідбірника. 3.2.4. Різні клапани, які використовуються для спрямування
вихлопних газів до атмосфери чи до пробовідбірника, повинні бути
швидкодіючими та здатними до швидкого регулювання. 3.2.5. Збірний пристрій повинен містити один або більше
резервуарів відповідної ємності. Ці резервуари повинні вироблятися
з таких матеріалів, які не вплинуть ні на точність вимірювання, ні
на утримання газів в них.
3.3. Аналітичне обладнання. 3.3.1. Пробовідбірник може складатися з пробовідбірної
трубки, яка веде до збірного пристрою чи до трубки, через яку
спорожняється резервуар. Він також може існувати самостійно, але в
ніякому разі його вхідний отвір не повинен бути розміщений на дні
резервуара. 3.3.2. Аналізатори повинні бути недисперсійного типу, які
мають абсорбційну здатність при інфрачервоному випромінюванні.
Аналізатори вуглеводів повинні бути чутливими на наявність
н-гексану.
3.4. Обладнання для вимірювання об'єму. 3.4.1. Застосовується прилад для вимірювання об'єму. 3.4.2. Вимірювання тиску та температури, яке дає змогу
віднести об'єм до стандартних параметрів, повинно здійснюватися в
місцях, які були вибрані з урахуванням типу вимірювального
приладу, що застосовується. Ці місця повинні визначатися
лабораторією. 3.4.3. Пристрій для виводу газу може складатися з насоса або
будь-якої іншої системи, яка зберігає тиск, що вимірюється, на
постійному рівні.
3.5. Точність вимірювальних приладів. 3.5.1. Так як гальма перевіряються окремим тестом, точність
показників динамометра не визначається. Загальна інерція мас, що
обертаються, в тому числі маси роликів та тої частини гальма, що
обертається, (дивися параграф 4.2), повинна надаватися в межах +,-
20 кг. 3.5.2. Швидкість транспортного засобу повинна вимірюватися
відповідно до швидкості обертання роликів, з'єднаних з маховими
колесами гальмового пристрою. Вона повинна вимірюватися в межах
+,- 2 км/год. для швидкісного діапазону від 0 до 10 км/год та в
межах +,- 2 км/год. для швидкості, що перевищує 10 км/год. 3.5.3. Температура, що розглядається в параграфах 4.1.1 та
6.3.3 повинна вимірюватися в межах +,- 2 град. C. 3.5.4. Атмосферний тиск повинен вимірюватися в межах +,- 1 мм
ртутного стовпа. 3.5.5. Залишковий тиск у впускній системі транспортного
засобу повинен вимірюватися в межах +,- 5 мм ртутного стовпа. Інші
види тиску (зворотний фільтраційний тиск в пробовідбірнику, тиск
для коригування об'єму і т.п.) повинен вимірюватися в межах +,- 5
мм водомірної рейки водоміру. 3.5.6. Розмір та точність вимірювального приладу повинні бути
прийнятними для вимірювання об'єму газу з точністю в межах +,- 2%. 3.5.7. Аналізатори повинні мати діапазон вимірювання,
сумісний з точністю, яка вимагається при вимірюванні вмісту різних
компонентів в межах +,- 3%, незважаючи на точність визначення
стандартного (еталонного) вмісту газів. Загальний час реакції
схеми проведення аналізу повинно бути меншим за одну хвилину. 3.5.8. Вміст стандартних газів не повинен відрізнятися на
більш ніж +,- 2% від еталонної величини вмісту кожного газу.
Розчинником має бути азот.
4. Підготовка тесту 4.1. Регулювання гальмового пристрою. 4.1.1. Гальма повинні бути відрегульовані таким чином, щоб
можна було встановити рівномірну (стабільну) швидкість
транспортного засобу 50 км/год. 4.1.2. Для цієї цілі залишковий тиск повинен вимірюватися на
вході в двигун підчас випробовування на дорозі, яке здійснювалося
при швидкості 50 км/год. на третій передачі, або з використанням
передач, зазначених в параграфі 1.3, причому транспортний засіб
повинен бути навантажений до рівня його еталонної ваги, а тиск в
шинах мав бути таким, який був визначений виробником. Залишковий
тиск повинен вимірюватися при рівномірній швидкості, рівень якої
повинен утримуватися щонайменше протягом п'ятнадцяти секунд. Щоб
врахувати дію вітру, треба брати середню величину з результатів
вимірювань, зроблених двічі в кожному напрямку. 4.1.3. Потім транспортний засіб поміщають на динамометричний
стіл і регулюють гальмовий пристрій з тим, щоб на вході отримати
такий же залишковий тиск, який був зареєстрований при випробуванні
на дорозі, на яке робиться посилання вище в параграфі 4.1.2. Ця
настройка гальмового пристрою повинна зберігатися протягом всього
тесту. 4.1.4. Ця настройка прийнятна для гальмових пристроїв
гідравлічного типу. Щодо інших типів гальм, то може виникнути
необхідність впевнитися в тому, що настройка, яка була отримана
таким чином, є прийнятною для інших проміжних положень циклу між
холостим ходом та максимальною швидкістю. Якщо необхідно, треба
затвердити середню настройку.
4.2. Регулювання еквівалентної інерції (відцентрової сили)
відносно перетворювальної відцентрової сили (інерції)
транспортного засобу. Махове колесо повинно використовуватися для
надання можливості отримати загальну інерцію мас, що обертаються,
яка була б пропорційною еталонній вазі в таких межах: (Таблиця не наводиться)
4.3. Кондиціювання транспортного засобу. 4.3.1. До проведення тесту транспортний засіб повинен
зберігатися при температурі між 20 град. та 30 град. C. 4.3.2. Як і в випадку проведення підготовчого тесту щодо
регулювання гальмового пристрою на дорозі, тиск в шинах повинен
бути таким, який був визначений виробником. Проте, якщо діаметр
роликів становить менш ніж 50 см, тиск в шинах повинен бути
збільшений на 30-50% для запобігання пошкодженню шин.
4.4. Перевірка зворотного тиску. Підчас підготовчого тесту перевірка повинна здійснюватися з
тим, щоб упевнитися в тому, що зворотній тиск, встановлений в
пробовідбірнику, не перевищує 75 мм водомірної рейки водоміру,
причому вимірювання повинно здійснюватися при різних рівномірних
швидкостях, передбачених для циклу
4.5. Кондиціювання резервуарів. 4.5.1. Кондиціювання резервуарів, особливо стосовно
вуглеводів, повинно здійснюватися таким чином, щоб втрати
вуглеводів протягом періоду в 20 хвилин не перевищували 2% від
початкового вмісту. Таке кондиціювання повинно здійснюватися
підчас підготовчих тестів, які проводяться при температурах, що
наближаються до екстремальних температур, з якими зіткалися підчас
різних тестів. 4.5.2. Втрати повинні вимірюватися таким чином. Коли двигун
працює при постійній швидкості (об/хв), вміст вуглеводу в газах,
які поступають в резервуар, повинен вимірюватися безперервно до
тих пір, поки він не заповниться. Після завершення заповнення
резервуара вміст повинен становити середню величину вмісту, яка
була зареєстрована в процесі наповнення. Резервуар повинен
спорожнюватися насосами аналізатора, а вміст повинен реєструватися
безперервно чи через стабільні проміжки часу. Якщо через двадцять
хвилин вміст змінився більш ніж на 2%, резервуар повинен
спорожнюватися і потім знову наповнюватися для здійснення другого
заміру. Цей цикл повинен повторюватися стільки разів, скільки буде
необхідно, щоб просочити стінки резервуара.
4.6. Калібрування аналітичного приладу. 4.6.1. Калібрування аналізаторів. Кількість газу при визначеному тиску, яка є сумісною з
правильним функціонуванням обладнання, повинна нагнітатися в
аналізатор за допомогою водоміру та клапана, який зменшує тиск і
встановлений на кожному балоні. Прилад повинен бути
відрегульований таким чином, щоб величина, яка вказана на балоні
із типовим газом, залишалася незмінною. Починаючи з настройки, яка
проводилася при використанні балона з максимальною ємністю, крива
відхилень аналізатора повинна бути зображена як функція ємності
різних балонів із типовим газом. 4.6.2. Загальний час реакції приладу. Газ з балона максимальної ємності повинен нагнітатися в
кінець пробовідбірника. Перевірка повинна здійснюватися з тим, щоб
упевнитися в тому, що визначена величина, яка відповідає
максимальному відхиленню, досягається менш ніж через одну хвилину.
Якщо ця величина не досягнута, ланцюг аналітичних досліджень
повинен бути перевірений від початку до кінця.
4.7. Регулювання пристрою для вимірювання об'єму. Резервуар повинен заповнюватися підчас підготовчих тестів, а
перевірка повинна здійснюватися з тим, щоб упевнитися в тому, що
об'єм може бути виміряний з бажаною точністю. Якщо необхідно, для
кожного випадку треба відбирати підходящий газомір.
5. Порядок проведення тестів на динамометричному столі 5.1. Особливі умови здійснення циклу. 5.1.1. Температура в місці розміщення роликового столу
повинна становити 20 град. C та 30 град. C протягом всього тесту
та наближатися якнайближче до температури, яка спостерігалася в
тому місці, де транспортний засіб приводився у відповідний стан
для проведення тесту. 5.1.2. Транспортний засіб повинен знаходитися в більш-менш
горизонтальному положенні підчас тесту, щоб уникнути неправильного
розподілу пального. 5.1.3. Тест повинен проводитися при піднятому капоті. При
необхідності, для підтримання нормальної температури можна
використовувати додатковий вентиляційний пристрій, який діє на
радіатор (з охолодженою водою) або на надходження повітря
(охолодженого повітря). 5.1.4. При здійсненні циклу прийнятною швидкістю повинна
вважатися швидкість роликів, з'єднаних з маховим колесом
гальмового пристрою. При проведенні тесту швидкість повинна
зображатися схематично співвідносно до часу з метою здійснення
оцінки правильності виконання циклу. 5.1.5. Реєстрація залишкового тиску повинна проводитися
вибірково; проте, якщо залишковий тиск буде зареєстрований в той
же час, що і швидкість, можна буде визначити, чи правильно було
здійснено прискорення. 5.1.6. Температура охолоджуючої води та масла в картері може
бути теж, при бажанні, зареєстрована.
5.2. Запуск двигуна. 5.2.1. Двигун повинен запускатися за допомогою таких
пристроїв, установлених для цієї цілі, як гальмова колодка, клапан
стартера і т.п., відповідно до інструкцій виробника. 5.2.2. Двигун повинен утримуватися в режимі холостого ходу,
використовуючи гальмову колодку, протягом сорока секунд. Перший
цикл повинен починатися тоді, коли приводиться в дію клапан
пристрою для регенерації фільтратів, тобто, наприкінці
сорокасекундного періоду.
5.3. Використання ручної гальмової колодки. Гальмова колодка повинна відключатися по можливості
якнайшвидше і, як правило, до здійснення прискорення від 0 до 50
км/год. Якщо ця вимога не може бути виконана, треба вказати момент
її результативного відключення. Метод, який використовується для
регулювання гальмової колодки, повинен визначатися виробником.
5.4. Режим холостого ходу. 5.4.1. Коробка ручного перемикання передач: 5.4.1.1. Підчас періоду холостого ходу зчеплення повинно бути
включеним, а передачі знаходитися в нейтральному положенні. 5.4.1.2. Щоб досягти прискорення, відповідно до нормального
циклу, транспортний засіб повинен бути поставлений на першу
передачу з відключеним зчепленням, за п'ять хвилин до розгону
(прискорення), який слідує за періодом холостого ходу. 5.4.1.3. Перший період холостого ходу на початку циклу
повинен складатися з шести секунд холостого ходу при нейтральному
положенні важелів передач та включеному зчепленні та п'яти секунд
при увімкнутій першій передачі та відключеному зчепленні. 5.4.1.4. Підчас кожного циклу для періоду холостого ходу цей
час буде складати, відповідно, шістнадцять секунд при нейтральному
положенні та п'ять секунд при увімкнутій першій передачі та
відключеному зчепленні. 5.4.1.5. Останній період холостого ходу в циклі повинен
складатися із семи секунд при нейтральному положенні важелів
передач та включеному зчепленні.
5.4.2. Напівавтоматичні коробки передач: Треба дотримуватися інструкцій виробника щодо водіння
транспортного засобу в місті або, у разі відсутності їх,
інструкцій стосовно використання ручних коробок передач. 5.4.3. Автоматичні коробки передач: Селектор повинен приводитися в дію в будь-який час протягом
тесту, якщо ніщо інше не було визначено виробником. В останньому
випадку повинна застосовуватися процедура використання ручної
коробки передач.
5.5. Прискорення. 5.5.1. Прискорення повинно здійснюватися таким чином, щоб
швидкість прискорення була, наскільки це можливо, постійною
протягом всього періоду функціонування. 5.5.2. Якщо прискорення не може бути здійснено в передбачений
час, необхідний додатковий час повинен, якщо це можливо,
утримуватися з часу, що надається для перемикання передач, та, в
будь-якому випадку, з наступного періоду застосування стабільної
швидкості.
5.6. Уповільнення. 5.6.1. Будь-яке уповільнення повинно здійснюватися шляхом
повного зняття ноги з акселератора, причому гальмова колодка
залишається підключеною. Гальмова колодка повинна відключатися, не
торкаючись важеля передач при швидкості 10 км/год. 5.6.2. Якщо період уповільнення є довшим, ніж той, що
передбачається для відповідної фази, гальма транспортного засобу
повинні використовуватися для підтримання циклу. 5.6.3. Якщо період уповільнення є коротшим, ніж той, що
передбачається для відповідної фази, хронометраж теоретичного
циклу повинен відновлятися за рахунок періоду холостого ходу, який
вливається в подальший режим холостого ходу. 5.6.4. Наприкінці періоду уповільнення (затримка
транспортного засобу на роликах) важелі передачі повинні
встановлюватися в нейтральне положення, а гальмова колодка
підключатися.
5.7. Стабільні швидкості. 5.7.1. При переході від уповільнення до стабільної швидкості
треба уникати "нагнітання" або закриття дросельного клапана. 5.7.2. Для досягнення стабільної швидкості треба утримувати
акселератор в зафіксованому положенні.
6. Процедура відбору проб та проведення аналізу 6.1. Відбір проби. 6.1.1. Відбір проб повинен починатися як тільки відкриється
клапан, як це вказано в параграфі 5.2.2. 6.1.2. Якщо використовується кілька резервуарів, резервуар
повинен мінятися на початку першого періоду циклу - періоду
холостого ходу. 6.1.3. Резервуар повинен герметично закриватися зразу як
заповниться. 6.1.4. Наприкінці останнього циклу для спрямування газів,
вироблених двигуном, в атмосферу треба привести в дію клапан.
6.2. Аналіз. 6.2.1. Гази, що містяться в кожному резервуарі повинні
аналізуватися якнайшвидше та, в будь-якому випадку, не пізніше ніж
через двадцять хвилин після початку заповнення резервуара, який є
задіяний в цьому тесті. 6.2.2. Якщо зонд пробовідбірника не знаходиться постійно в
резервуарі, треба уникати надходження повітря в нього підчас
введення зонда та викиду газів із резервуара підчас виведення
зонда. 6.2.3. Аналізатор повинен знаходитися в стабілізованому стані
протягом однієї хвилини, поки він підключається до резервуара. 6.2.4. Цифра, яка приймається за величину вмісту газів в
кожному фільтраті, який аналізується, повинна бути такою, яка була
зчитана після стабілізації вимірювального приладу.
6.3. Вимірювання об'єму. 6.3.1. Для уникнення перепадів температури об'єм резервуара
чи резервуарів повинен вимірюватися як тільки температура газу
досягне кімнатної температури. 6.3.2. Резервуари повинні спорожнюватися при проходженні
газів через газометр. 6.3.3. Температура (tm), яка використовується при
підрахунках, повинна становити середнє арифметичне температур на
початку та наприкінці спорожнення, причому максимально допустима
різниця між цими двома температурами повинна бути меншою ніж 5
град. C. 6.3.4. Тиск (Pm), який використовується при підрахунках,
повинен становити середнє арифметичне абсолютних величин тиску,
зареєстрованих на початку та наприкінці спорожнення, причому
максимально допустима різниця між цими двома тисками повинна бути
меншою ніж 4 мм ртутного стовпа. 6.3.5. Об'єм газу, видаленого для аналізу, повинен додаватися
до об'єму газу, виміряному вимірювальним приладом, якщо перший
об'єм становить більш ніж 1% виміряного об'єму. Отриманий
результат позначається знаком Vm.
7. Визначення кількості викинутих газоподібних забруднень 7.1. Співвідношення об'єму газів, що містяться у кожному
резервуарі, та нормальної температури і тиску повинно виражатися
формулою: (Формула не наводиться) Vm: означає об'єм, виражений в літрах та зареєстрований, як
вказано в параграфі 6.3.5; tm: означає середнє арифметичне екстремальних температур,
зареєстрованих як вказано в параграфі 6.3.3, виражене в градусах
Цельсія; Pm означає середнє арифметичне екстремальних абсолютних
величин тиску, зареєстрованих як вказано в параграфі 6.3.5,
виражене в міліметрах ртутного стовпа; РН означає тиск насиченої води і пару, виражений в міліметрах
ртутного стовпа, при температурі tm; 7.2. Маса газоподібних забруднень, які містяться в кожному
резервуарі. Маса газоподібних забруднень, які містяться в кожному
резервуарі, повинна визначатися добутком dCV, де "C" означає об'єм
вмісту, а "d" - об'єм маси газоподібних забруднень, які
аналізуються: - якщо це стосується оксидів вуглеводу, "d" = 17 250; - якщо це стосується вуглеводів, "d" = 37 844 (н-гексан).
7.3. Загальна маса викинутих газоподібних забруднень. Маса "M" кожного газоподібного забруднення, викинутого
транспортним засобом підчас тесту, повинна визначатися шляхом
складання мас газоподібних забруднень, які містяться в кожному
резервуарі, та вираховуватися, як це вказано в параграфі 7.2. Примітка: Лабораторіям рекомендується перевірити результати
аналізів шляхом визначення також кількості вуглекислого газу.
Доповнення 1
(Доповнення не наводиться)
Доповнення 2
Аналіз робочого циклу, який використовується для тесту Типу
I. Середня швидкість підчас тесту: 19 км/год. Ефективна тривалість тесту: 195 сек. Теоретична величина відстані, яку транспортний засіб
проходить за один цикл: 17013 км. Еквівалентна дистанція, яку транспортний засіб проходить
протягом тесту (за 4 цикли): 47052 км.
Додаток IV
Тест типу II
(Тест на викиди оксиду вуглеводу в режимі холостого ходу).
Процедура проведення тесту Типу і визначається в параграфі
3.2.12 Додатка I.
1. Умови вимірювання. 1.1. Повинно застосовуватися еталонне пальне, специфікації
якого надаються в Додатку VI. 1.2. Об'єм вмісту оксиду вуглеводу повинен вимірюватися
негайно після закінчення четвертого циклу тесту Типу I при режимі
холостого ходу. 1.3. При випробовуванні транспортних засобів з ручною або
напівручною коробкою передач тест повинен проводитися, коли важіль
передач буде знаходитися в нейтральному положенні, а гальмова
колодка буде підключена. 1.4. При випробовуванні транспортних засобів з автоматичною
коробкою передач тест повинен проводитися, коли селектор передач
буде знаходитися в положенні "нуль" або "стоянка".
2. Відбір проби газів. 2.1. Пробовідбірний зонд повинен поміщатися у трубопровід,
який якомога щільніше з'єднує вихлопну трубу транспортного засобу
з пробовідбірним резервуаром. 2.2. Щоб врахувати можливе розрідження газів повітрям, треба
виміряти об'єм вмісту оксиду вуглеводу (T1) і вуглекислого газу
(T2), а об'єм вмісту (T), який має порівнюватися з передбаченим
обмеженням його величини, вираховувати за формулою: (Формула не наводиться)
Додаток V
Тест типу III
(Перевірка викидів газів з картеру)
Процедура проведення тесту Типу III визначається в параграфі
3.2.1.3 Додатка I.
1. Загальні положення 1.1. Тест Типу III повинен проводитися для транспортного
засобу, який підлягав тестам Типу I та Типу II. 1.2. Двигуни, які підлягають тестуванню, повинні включати
герметичні двигуни, крім таких, в яких навіть незначне протікання
може викликати недопустимі перебої в експлуатації (таких як
двоплощинні двигуни).
2. Умови проведення тесту 2.1. Режим холостого ходу повинен регулюватися у
відповідності з рекомендаціями виробника; при відсутності таких
рекомендацій він повинен регулюватися таким чином, щоб досягти
максимального залишкового тиску у впускному колекторі. 2.2. Вимірювання повинно здійснюватися при дотриманні таких
трьох переліків умов роботи двигуна: (Переліки не наводяться) 2.3. Для проведення вимірювань, згідно з переліками 2 і 3,
наданими в параграфі 2.2, треба вибрати найнижчу швидкість
двигуна, при якій, беручи до уваги передачу, що використовується,
транспортний засіб може пересуватися із швидкістю 50 км/год. при
нормальних умах експлуатації.
3. Метод проведення тесту 3.1. Кожний з переліків умов 1, 2 і 3, визначених вище в
параграфі 2.2, передбачає вимірювання таких параметрів: 3.1.1 Об'єму газу "Qn", який не рециркулюється пристроєм за
одиницю часу; 3.1.2 Споживання пального, вагою "Cn", за таку саму одиницю
часу.
3.2. Об'єми "Qn", які вимірювалися у спосіб, зазначений в
параграфі 4.6 при дотриманні кожного з переліків умов, повинні
відноситися до стандартних умов (760 мм ртутного стовпа; 0 град.
C), згідно з формулою, наданою в: (Формула не наводиться) 3.3. Об'єм вмісту вуглеводів, "t", повинен вимірюватися у
спосіб, визначений в параграфі 4.4. На прохання виробника, гази,
що виробляються в картері, не повинні аналізуватися, але
передбачається, що вони мають містити 15000 ppm вуглеводів. 3.4. Припускається, що об'єм маси вуглеводів (вага на одиницю
об'єму) повинен становити 3784 г/л; для кожного з вищезгаданих
переліків умов вага вуглеводів, які були викинуті в атмосферу,
повинна визначатися за формулою: Pn = Q'n x t x 3784, де Q'n
означає об'єми з врахуванням поправок.
4. Метод вимірювання об'єму "Q'n" газів, які не
рециркулюються пристроєм 4.1. Дії, які треба вчинити до проведення тесту. До проведення тесту всі отвори, крім тих, що необхідні для
рециркуляції газів, повинні бути закриті.
4.2. Принцип дії цього методу. 4.2.1. В системі рециркуляції, прямо на отворі з'єднання з
двигуном треба встановити відповідний випускний пристрій, який не
викликає ніякого додаткового пониження тиску. 4.2.2. Гнучкий резервуар, виготовлений з матеріалу, який не
поглинає вуглеводи, повинен бути з'єднаним з випускним отвором
випускного пристрою таким чином, щоб в нього можна було б зібрати
гази, що не були рециркульовані двигуном (дивися Доповнення).
Резервуар повинен спорожнюватися при кожному вимірюванні.
4.3. Метод вимірювання. Резервуар повинен закриватися перед кожним вимірюванням. Він
повинен приєднуватися до випускного пристрою на визначений період
часу, а потім спорожнюватися через відповідний волюметр. Підчас
спорожнення, як було вказано вище, тиск "H", виражений в мм
(ртутного стовпа), та температура "N", виражена в градусах
Цельсія, повинні вимірюватися з метою коригування об'єму, як це
вказано в параграфі 3.2.
4.4. Вимірювання вмісту вуглеводу. 4.4.1. Підчас спорожнення, як було вказано вище, вміст
вуглеводу, якщо це доречно, повинен вимірюватися за допомогою
недисперсного, чутливого на наявність н-гексану, інфрачервоного
аналізатора. Щоб врахувати абсолютну концентрацію вуглеводів газах
картеру, треба показники помножити на коефіцієнт 1,724. 4.4.2. Аналізатори та еталонні гази повинні відповідати
умовам, встановленим в Додатку III, параграфи 3.5.7 та 3.5.8.
4.5. Вимірювання споживання пального. Необхідно визначити вагу пального, що споживається при
дотриманні кожної з умов експлуатації, які визначені в параграфі
2.2. Ця вага повинна співвідноситися з одиницею часу.
4.6. Вираження результатів вимірювання. Величини Q'n, в яких "n" відноситься до кожної з умов,
зазначених в параграфі 2.2, а "Cn" повинно стосуватися тієї ж
самої одиниці часу з метою застосування коефіцієнтів ваги та
результатів підрахунків для визначення зваженої ваги вуглеводів та
зваженого споживання пального.
4.7. Точність вимірювання. 4.7.1. Тиск в резервуарі підчас вимірювання об'єму повинен
вимірюватися з точністю до +,- 1 мм ртутного стовпа. 4.7.2. Залишковий тиск на впуску повинна вимірюватися з
точністю до + 8 мм (ртутного стовпа). 4.7.3. Швидкість транспортного засобу повинна вимірюватися на
роликах з точністю до +,- 2 км/год. 4.7.4. Кількість викинутих газів повинна вимірюватися з
точністю до +,- 5%. 4.7.5. Температура газів підчас вимірювання об'єму повинна
вимірюватися з точністю до +,- 2 град. C. 4.7.6. Вміст вуглеводу повинен вимірюватися, якщо це
доцільно, з точністю до +,- 5%, незалежно від ступені точності
вимірювання еталонних газів. 4.7.7. Споживання пального повинно вимірюватися з точністю до
+,- 4%.
Доповнення
(Доповнення не наводиться)
Додаток VI
(Додаток не наводиться)
Додаток VII
(Додаток не наводиться)
Офіційний журнал L 076, 06/04/1970, стор. 0001-0022 Спеціальне датське видання: Серія - 170(1), стор. 149 Спеціальне англійське видання: Серія - 170(1), стор. 171 Спеціальне грецьке видання: Розділ 13, том 1, стор. 68 Спеціальне іспанське видання: Розділ 13, том 1, стор. 195 Спеціальне португальське видання: Розділ 13, том 1, стор. 195 Спеціальне фінське видання: Розділ 15, том 1, стор. 122 Спеціальне шведське видання: Розділ 15, том 1, стор. 122
Переклад здійснено Центром порівняльного права при
Міністерстві юстиції України.



вгору