2. Кожна держава-член вживає необхідних заходів для забезпечення того, що компанії, які здійснюють підприємницьку діяльність на її території, приймають, відповідно до вимоги держави-члена, чи на їх власний вибір, якщо на це погодиться держава-член, принаймні одне з таких рішень, що є альтернативами:
(a) компанія забезпечує, що жодна особа з персоналу, що має справу з управлінням вимогами щодо судових витрат чи юридичних консультацій стосовно них, в той же час веде подібну діяльність - якщо компанія займається декількома видами страхування, - для іншого виду, яким вона займається; - незалежно від того, чи компанія займається декількома видами страхування, чи спеціалізується у одному, - у іншій компанії, що має фінансові, комерційні чи адміністративні зв'язки з першою компанією і здійснює один чи більше з інших видів страхування, визначених Директивою 73/239/ЄЕС 994_281 ;
(b) компанія покладає управління вимогами стосовно страхування судових витрат на окрему юридичну особу. Остання має бути згадана у окремому договорі чи окремому розділі, про який ідеться в пункті 1. Якщо компанія, що є окремою юридичною особою, має зв'язки з компанією, що здійснює один чи більше з інших видів страхування, визначених частиною A Додатка до Директиви 73/239/ЄЕС 994_281 , - члени персоналу компанії, які займаються розглядом вимог чи надають юридичні консультації, пов'язані з таким розглядом, не можуть вести ту саму чи подібну діяльність у іншій компанії в один і той самий час. Крім того, держави-члени можуть накладати ті самі вимоги на членів органу управління;
(c) компанія, у договорі, надає страхувальнику право покладати захист власних інтересів, з моменту, коли вона отримує право на подання вимоги від свого страховика за страховим полісом, на юриста за своїм вибором, чи, в тій мірі, наскільки дозволяється національним законодавством, на іншу особу, що має належну кваліфікацію.