Документ 994_287, поточна редакція — Прийняття від 30.12.1983

                  Друга директива Ради 84/5/ЄЕС 
"Щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування
цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів"
від 30 грудня 1983 року

Зі змінами, внесеними: Третьою Директивою Ради 90/232/ЄЕС від 14 травня 1990 року Актом про приєднання Іспанії та Португалії
РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, Беручи до уваги Договір про заснування Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, Статтю 100
Договору, Беручи до уваги пропозицію від Комісії1, Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту2, Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального
Комітету3, _______________
1 OJ C 214, 21.8.1989, p. 9 та OJ C 78, 30.3.1982, p. 17.
2 OJ C 287, 9.11.1981, p. 44.
3 OJ C 138. 9.6.1981, p. 15.
Враховуючи, що Директивою Ради 72/166/ЄЕС4 ( 994_280 ) зі
змінами і доповненнями, внесеними Директивою 72/430/ЄЕС5, Радою
було наближено законодавства держав-членів стосовно страхування
цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів та
забезпечення виконання зобов'язання щодо страхування такої
відповідальності; _______________
4 OJ L 103, 2.5.1972, p. 2.
5 OJ L 291, 28.12.1972, p. 162.
Враховуючи, що Стаття 3 Директиви 72/166/ЄЕС ( 994_280 )
вимагає від кожної держави-члена вживати всіх належних заходів для
забезпечення страхового покриття цивільної відповідальності
власників автотранспортних засобів, що звичайно знаходяться на її
території; враховуючи, що об'єм відповідальності, що покривається,
та строки і умови страхового покриття мають бути визначені на
основі таких заходів; Враховуючи, однак, що продовжують існувати значні розбіжності
між законодавствами різних держав-членів стосовно об'єму цього
зобов'язання щодо страхового покриття; враховуючи, що ці
розбіжності мають безпосередній вплив на формування та
функціонування спільного ринку; Враховуючи, зокрема, виправданість поширення обов'язку
страхового покриття на відповідальність, що виникає в результаті
завдання шкоди; Враховуючи, що суми у випадках обов'язкового страхування
мають у будь-якому разі гарантувати жертвам адекватну компенсацію
незалежно від держави-члена, де трапився нещасний випадок; Враховуючи необхідність закріплення положення щодо органу,
який би гарантував, що жертви не залишаться без компенсації у
випадках, коли транспортний засіб, що спричинив нещасний випадок,
не застраховано чи не ідентифіковано; враховуючи, що важливо, без
внесення змін до положень, що застосовуються в державі-члені
стосовно субсидіарного чи не субсидіарного характеру компенсації,
що виплачується таким органом, і до правил, що застосовуються до
суброгації, надати жертві такого нещасного випадку можливість
безпосереднього звернення до цього органу як першої контактної
особи; враховуючи, проте, що державам-членам має бути надано
можливість застосовувати певні винятки, що стосується виплати
компенсації таким органом та передбачати, що компенсацію за
пошкодження майна не ідентифікованим транспортним засобом, може
бути обмежено чи виключено з огляду на небезпеку шахрайства; Враховуючи, що обмеження наслідків певних положень, якими
передбачено винятки, відносинами між страховиком та особою,
відповідальною за нещасний випадок - в інтересах жертв;
враховуючи, проте, що у випадках, коли транспортний засіб є
викраденим або набутим з застосуванням насильства, держави-члени
можуть вказати, що компенсацію має бути виплачено вищезазначеним
органом; Враховуючи, що для полегшення фінансового тягаря, що
покладається на такий орган, держави-члени можуть передбачати
застосування певних надлишків у випадках, коли орган виплачує
компенсацію за пошкодження майна не ідентифікованими транспортними
засобами чи, де доцільно, викраденими або набутими з застосуванням
насильства транспортними засобами; Враховуючи, що членам родини застрахованої особи, водія чи
іншої відповідальної особи має бути за будь-яких обставин надано
захист щодо шкоди їх життю чи здоров'ю пропорційний такому захисту
щодо третіх сторін; Враховуючи, що відміна перевірок страхування є умовою надання
національним бюро страховиків приймаючої держави гарантії
компенсації шкоди, завданої транспортним засобом, який звичайно
знаходиться в іншій державі-члені; враховуючи, що найбільш зручним
критерієм для визначення звичайного перебування транспортного
засобу в даній державі-члені є наявність реєстраційного знаку
держави; враховуючи, що до першого абзацу Статті 4(1) Директиви
72/166/ЄЕС ( 994_280 ) повинні, таким чином, бути внесені
відповідні зміни; Враховуючи, що з огляду на ситуацію в певних державах-членах
на початку, що стосується, з одного боку мінімальних сум, а з
іншого боку покриття та надлишків, що застосовуються
вищезазначеним органом стосовно пошкодження майна, має бути
передбачено перехідні заходи щодо поступової імплементації в таких
державах-членах положень Директиви, що стосуються мінімальних сум
та компенсації пошкодження майна таким органом, ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1
1. Страхування, про яке йдеться в Статті 3 (1) Директиви
72/166/ЄЕС ( 994_280 ), обов'язково покриває пошкодження майна і
шкоду, завдану життю та здоров'ю. 2. Не зашкоджуючи будь-яким більшим гарантіям, які можуть
бути визначені державами-членами, кожна держава-член вимагає, щоб
суми щодо яких таке страхування є обов'язковим, були принаймні: - у випадках шкоди життю та здоров'ю - 350000 екю у випадку,
коли є тільки одна жертва; у випадках, коли на єдину вимогу
пред'явлено більше, ніж однією жертвою, ця сума помножується на
кількість жертв, - у випадках пошкодження майна - 100000 екю на вимогу,
незалежно від кількості жертв. Держави-члени можуть, замість вищезазначених сум, передбачити
мінімальну суму в розмірі 500000 екю за шкоду життю та здоров'ю у
випадку пред'явлення єдиної вимоги більш, ніж однією жертвою чи, у
випадку шкоди життю та здоров'ю та пошкодження майна - мінімальну
загальну суму в розмірі 600000 екю за вимогу незалежно від
кількості жертв чи характеру шкоди. 3. Для цілей цієї Директиви "ЕКЮ" означає розрахункову
одиницю як визначено у Статті 1 Регламенту (ЄЕС) N 3180/78 6.
Ставка конвертації в національну валюту має бути затверджена на
послідовні чотирирічні періоди з 1 січня першого року кожного
періоду має отримуватись в останній день вересня попереднього
року, для якого існує ставка конвертації всіх валют
Співтовариства. Перший період починається 1 січня 1984 року. _______________
6 OJ L 379, 30.12.1978, p. 1.
4. Кожна держава-член має утворити або уповноважити орган для
виконання завдання щодо надання компенсації, принаймні до меж
страхового зобов'язання за пошкодження майна чи шкоду життю та
здоров'ю, завдані не ідентифікованим транспортним засобом або
транспортним засобом, щодо якого не було виконано зобов'язання
щодо страхування, зазначеного в пункті 1. Це положення не
зашкоджує праву держав-членів вважати компенсацію, надану таким
органом, додатковою або не додатковою та праву встановити
положення щодо врегулювання вимог між таким органом і стороною або
сторонами, відповідальними за нещасний випадок, та іншими
страховиками чи органами соціального забезпечення, зобов'язаними
надавати компенсацію жертві щодо цього самого нещасного випадку.
Однак держава-член не може ставити виплату компенсації у
залежність від встановлення жертвою факту спроможності чи згоди
такої виплати відповідальною особою у будь-який спосіб. У будь-якому випадку жертва може звернутися безпосередньо до
органу, який, на основі інформації, наданої на його запит жертвою,
зобов'язаний надати їй обгрунтовану відповідь стосовно виплати
будь-якої компенсації. Проте, держави-члени можуть виключити виплату компенсації
таким органом особам, які добровільно сіли у транспортний засіб,
який спричинив шкоду чи пошкодження, коли такий орган може
довести, що вони знали, що транспортний засіб незастрахований. Держави-члени можуть обмежити розмір або виключити виплату
компенсації таким органом у випадку пошкодження майна не
ідентифікованим транспортним засобом. Вони також можуть уповноважити, у випадку пошкодження майна
незастрахованим транспортним засобом, на надлишок у розмірі не
більше 500 екю, який може бути покладено на жертву. Окрім того, кожна держава-член застосовує свої закони,
підзаконні та адміністративні положення до виплати компенсації цим
органом, не зашкоджуючи будь-якій іншій практиці, що є більш
сприятливою для жертви.
Стаття 2
1. Кожна держава-член вживає необхідних заходів для
забезпечення того, що будь-яке положення законодавства чи
договірне положення, що міститься в страховому полісі, виданому у
відповідності до Статті 3 (1) Директиви 72/166/ЄЕС ( 994_280 ), що
виключає з страхування експлуатацію чи керування транспортним
засобом: - особами, які не мають спеціального чи такого, що мається на
увазі, дозволу на це, чи - особами, які не мають прав, що дозволяє їм керувати
відповідним транспортним засобом, чи - особами, що порушили встановлені законодавством технічні
вимоги щодо стану та безпеки відповідного транспортного засобу,
вважаються, для цілей Статті 3(1) Директиви 72/166/ЄЕС ( 994_280 )
недійсними у частині вимог третіх сторін, які були жертвами
нещасного випадку. Проте положення, про які йдеться в першому абзаці, можуть
застосовуватися до третіх сторін, які добровільно сіли у
транспортний засіб, що спричинив шкоду чи пошкодження, коли
страховик може довести, що вони знали про те, що транспортний
засіб було викрадено. Державам-членам надається право - у разі нещасного випадку,
що трапляється на їх території - не застосовувати положення
першого підпункту, якщо і в тій мірі, наскільки жертва може
отримати компенсацію за завдану шкоду від органу соціального
забезпечення. 2. У випадку, коли транспортні засоби викрадено або здобуто
шляхом насильства, держави-члени можуть встановити, що орган,
зазначений в Статті 1(4), виплатить компенсацію замість страховика
згідно умов, визначених в пункті 1 цієї Статті; у випадках, коли
транспортний засіб звичайно перебуває в іншій державі-члені, такий
орган не може пред'являти вимоги до жодного органу такої
держави-члена. Держави-члени, які, у випадках, коли транспортні засоби
викрадено або здобуто шляхом насильства, передбачають, що орган,
про який йдеться в Статті 1(4), виплачує компенсацію, можуть
встановити стосовно пошкодження майна або шкоди життю та здоров'ю
надлишки у розмірі не більше 250 екю, які можуть покладатися на
жертву.
Стаття 3
Члени родини застрахованої особи, водія або іншої особи, яка
має відповідні права згідно цивільного законодавства при нещасному
випадку, та чия відповідальність покривається страхуванням, про
яке йдеться в Статті 1(1), не виключаються зі страхування у
частині шкоди їх життю та здоров'ю в силу таких відносин.
Стаття 4
Викласти перший абзац Статті 1(4) Директиви 72/166/ЄЕС
( 994_280 ) в такій редакції:
"- територія держави, реєстраційний знак якої має
транспортний засіб, чи"
Стаття 5
1. Держави-члени вносять зміни до своїх національних положень
для приведення їх у відповідність з цією Директивою не пізніше 31
грудня 1987 року. Вони негайно повідомляють про це Комісію. 2. Положення, до яких, таким чином, було внесено зміни і
доповнення, застосовуються не пізніше 31 грудня 1988 року. 3. Незважаючи на пункт 2: (a) Королівству Іспанія, Республіці Греція та Республіці
Португалія надається період до 31 грудня 1995 року, протягом якого
необхідно збільшити гарантії до рівнів, що вимагаються в Статті
1(2). Якщо вони скористаються цим правом, гарантії мають досягти,
шляхом посилання на суми, встановлені в тій Статті:
- більш ніж 16% не пізніше 31 грудня 1988 року,
- 31% не пізніше 31 грудня 1992 року;
(b) іншим державам-членам надається період до 31 грудня 1990
року, протягом якого збільшити гарантії до рівнів, що вимагаються
в Статті 1(2). Держави-члени, які скористалися цим правом, повинні
до дати, що вказана в пункті 1, збільшити гарантії принаймні на
половину різниці між гарантіями, чинними на 1 січня 1984 року, та
сумами, встановленими в Статті 1(2).
4. Незважаючи на пункт 2: (a) Республіка Італія може передбачити, що надлишок, що
встановлений вп'ятому підпункті Статті 1(4) має становити 1000 екю
до 31 грудня 1990 року;
(b) Королівство Іспанія, Республіка Греція, Ірландія та
Республіка Португалія можуть передбачити, що:
- компенсація органом, про який йдеться в Статті 1(4), за
пошкодження майна, виключатиметься до 31 грудня 1992 року,
- надлишок, про який ідеться в п'ятому підпункті Статті
1(4), та надлишок, про який ідеться в другому підпункті Статті 2
(2), становитиме 1500 екю до 31 грудня 1995 року.
Стаття 6
1. Не пізніше 31 грудня 1989 року Комісія надає Раді звіт про
ситуацію в державах-членах, що користуються перевагами перехідних
положень, що передбачені в Статті 5 (3)(a) та (4)(b), і, де
доцільно, подає пропозиції щодо перегляду цих заходів у
перспективі. 2. Не пізніше 31 грудня 1993 року Комісія надає Раді звіт про
прогрес щодо імплементації цієї Директиви і, де доцільно, подає
пропозиції, зокрема щодо коригування сум, визначених Статті 1(2)
та (4).
Стаття 7
Ця Директива адресована державам-членам.
Вчинено в Брюсселі, 30 грудня 1983 року.
За Раду Г. Варфіс
Official Journal L 008, 11.01.1984, p. 0017-0020.
Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу
та перспективи адаптації законодавства України.
- Харків: Консум, 2002.



вгору