Документ 994_285, поточна редакція — Прийняття від 30.05.1978

                    Директива Ради 78/473/ЄЕС 
"Щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних
положень стосовно співстрахування у Співтоваристві"
від 30 травня 1978 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, Беручи до уваги Договір про заснування Європейського
Економічного Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статті 57 (2)
та 66 Договору, Беручи до уваги пропозицію від Комісії, Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту1, Беручи до уваги висновок Економічного і Соціального
Комітету2, _______________
1 OJ C 60, 13.3.1975, p. 16.
2 OJ C 47, 27.2.1975, p. 40.
Враховуючи, що ефективному здійсненню діяльності
співстрахування Співтовариства повинне сприяти мінімальне
узгодження з метою запобігання викривленню конкуренції і нерівному
ставленню, не впливаючи на свободу, що існує в декількох
державах-членах; Враховуючи, що таке узгодження стосується тільки тих операцій
зі співстрахування, які є найбільш важливими з економічної точки
зору, тобто, ті, які в силу своєї природи або обсягу підлягають
міжнародному співстрахуванню; Враховуючи, що ця Директива, таким чином, є першим кроком до
узгодження всіх операцій, які можуть бути здійснені шляхом
реалізації свободи надання послуг; враховуючи, що таке узгодження
насправді є об'єктом проекту другої Директиви Ради щодо узгодження
законів, підзаконних та адміністративних актів, що стосуються
прямого страхування, іншого, ніж страхування життя, що визначає
положення, які сприятимуть ефективній реалізації свободи надання
послуг, який Комісія передала Раді 30 грудня 1975 року3; _______________
3 OJ C 32, 12.2.1976, p. 2.
Враховуючи, що головний страховик знаходиться в кращих
умовах, ніж інші співстраховики, що стосується оцінки вимог та
визначення мінімального розміру резервів для здійснення виплат по
відшкодуванню; Враховуючи, що здійснюється робота щодо ліквідації страхових
компаній; враховуючи, що на цій стадії необхідно прийняти
положення для забезпечення того, що у випадку такої ліквідації
бенефіціарії за договорами співстрахування Співтовариства
користуються рівним ставленням порівняно із бенефіціаріями за
іншими видами страхування, незалежно від громадянства таких осіб; Враховуючи, що в сфері співстрахування Співтовариства
необхідно передбачати особливе співробітництво як між
компетентними наглядовими органами держав-членів, так і між цими
органами і Комісією; враховуючи, що будь-яка практика, яка може
вказувати на неналежне використання мети цієї Директиви, повинна
перевірятися в процесі такого співробітництва, ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1
1. Ця Директива застосовується до операцій співстрахування
Співтовариства, які зазначені в статті 2, і які стосуються
ризиків, класифікованих згідно з пунктом A. 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11,
12, 13 і 16 Додатка до Першої Директиви Ради від 24 липня 1973
року щодо узгодження законів, підзаконних та адміністративних
актів стосовно започаткування та ведення діяльності прямого
страхування, іншого ніж страхування життя4 ( 994_281 ), надалі -
"Перша Координаційна Директива". Однак, вона не застосовується до операцій співстрахування
Співтовариства, які покривають ризики, класифіковані згідно з
пунктом A. 13, що стосуються шкоди, спричиненої ядерними джерелами
або лікарськими препаратами. Виключення страхування шкоди,
спричиненої лікарськими препаратами, перевіряється Радою протягом
п'яти років після повідомлення цієї Директиви. 2. Ця Директива застосовується до ризиків, зазначених в
першому підпункті пункту 1, які за своєю природою чи обсягом
вимагають участі декількох застрахованих осіб для свого покриття. Будь-які труднощі, які можуть виникнути при імплементації
цього принципу, перевіряються відповідно до статті 8. _______________
4 OJ L 228, 16.8.1973, p. 3.
Стаття 2
1. Ця Директива застосовується лише до тих операцій
співстрахування Співтовариства, які відповідають наступним умовам: (a) ризик у значенні статті 1(1), покривається одним
договором за єдиною премією і на той самий період двома або більше
страховими компаніями, далі - "співстраховики", кожним за свою
частину; одна з цих компаній є головним страховиком;
(b) ризик існує в межах Співтовариства; (c) для цілей покриття цього ризику, головний страховик
отримує ліцензію відповідно до умов, визначених Першою
Координаційною Директивою ( 994_281 ), тобто, до нього відносяться
так, ніби він є страховиком, який покриває весь ризик;
(d) принаймні один із співстраховиків, який є стороною за
договором, діє через головний офіс чи структурний підрозділ,
відкритий у державі-члені, іншій, ніж держава головного
страховика;
(e) головний страховик повністю приймає на себе головну роль
у відносинах співстрахування і, зокрема, визначає строки та умови
страхування і тарифи.
2. Ті операції співстрахування, які не відповідають умовам,
викладеним в пункті 1, або які покривають ризики, інші, ніж ті, що
визначені в статті 1, підлягають регулюванню положеннями
національного законодавства, які діяли на час вступу цієї
Директиви в силу.
Стаття 3
Право компаній, які мають головний офіс у державі-члені,
підлягають застосуванню і відповідають вимогам Першої
Координаційної Директиви ( 994_281 ), брати участь в
співстрахуванні на рівні Співтовариства, - не може підлягати
регулюванню будь-якими положеннями, іншими, ніж положення цієї
Директиви.
Розділ II
Умови і порядок співстрахування на рівні Співтовариства
Стаття 4
1. Розмір технічних резервів визначається різними
співстраховиками, відповідно до правил, встановлених
державою-членом, в якій вони здійснюють підприємницьку діяльність,
або, за відсутності таких правил, відповідно до звичаєвої практики
тієї держави. Однак, резерви щодо здійснення виплат по відшкодуванню
повинні принаймні дорівнювати резервам, визначеним головним
співстраховиком відповідно до правил або практики держави, де
такий страховик здійснює підприємницьку діяльність. 2. Технічні резерви, встановлені різними співстраховиками,
представляються у вигляді збалансованих активів. Однак, правило
збалансованих активів може бути послаблено державами-членами, в
яких співстраховики здійснюють підприємницьку діяльність, з метою
врахування вимог здійснення ефективного управління страховими
компаніями. Такі активи розміщуються або в державах-членах, в яких
здійснюють підприємницьку діяльність співстраховики, або в
державі-члені, де здійснює підприємницьку діяльність головний
страховик, на вибір страховика.
Стаття 5
Держави-члени забезпечують облік співстраховиками, які
здійснюють підприємницьку діяльність на їх території, статистичних
даних, які свідчать про розмір операцій співстрахування у
Співтоваристві та задіяних держав.
Стаття 6
Наглядові органи держав-членів тісно співпрацюють при
імплементації цієї Директиви і забезпечують один одного будь-якою
необхідною для цієї мети інформацією.
Стаття 7
У випадку ліквідації страхової компанії, зобов'язання, які
виникають з участі у договорах співстрахування у Співтоваристві,
виконуються у такий же спосіб, що й ті зобов'язання, які виникають
за іншими договорами страхування цієї компанії, незалежно від
громадянства застрахованих та бенефіціаріїв.
Розділ III
Заключні положення
Стаття 8
Комісія і компетентні органи держав-членів тісно співпрацюють
з метою вивчення будь-яких труднощів, які можуть виникнути під час
імплементації цієї Директиви. В ході такої співпраці вони, зокрема, перевіряють будь-яку
практику, яка може свідчити про викривлення мети положень цієї
Директиви і, зокрема, статті 1 (2) і статті 2 або про те, що
головний страховик не бере на себе головну роль в практиці
співстрахування, або те, що ризики не вимагають участі двох або
більше страховиків для їх покриття.
Стаття 9
Протягом шести місяців з моменту повідомлення цієї Директиви
Комісія подає Раді звіт про розвиток співстрахування у
Співтоваристві.
Стаття 10
Держави-члени вносять зміни до своїх національних положень з
метою досягнення відповідності цій Директиві протягом 18 місяців
після її повідомлення і негайно інформують про це Комісію. Змінені положення застосовуються через 24 місяці після такого
повідомлення.
Стаття 11
Після повідомлення цієї Директиви держави-члени забезпечують
передачу Комісії текстів основних положень законів, підзаконних та
адміністративних актів, прийнятих у сфері, що регулюється цією
Директивою.
Стаття 12
Ця Директива адресована державам-членам.
Вчинено в Брюсселі 30 травня 1978 року.
За Раду
Президент І. Норгаард
Official Journal L 151, 07.06.1978, p. 0025-0027.
Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу
та перспективи адаптації законодавства України.
- Харків: Консум, 2002.



вгору