Документ 994_231, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 05.10.2005, підстава - 2936-IV
( Остання подія — Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 01.07.2006. Подивитися в історії? )

                        Європейська угода 
про правила, що регулюють пересування осіб
між державами-членами Ради Європи (ETS N 25 )
(укр/рос)
Статус Угоди див.( 994_833 )

( Угоду ратифіковано із заявами Законом
N 2936-IV ( 2936-15 ) від 05.10.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.13 )

Дата підписання: 13.12.1957 Дата набрання чинності: 01.01.1958 Дата підписання від імені України: 18.02.2004 Дата ратифікації Україною: 05.10.2005 Дата набрання чинності для України: 01.07.2006

Офіційний переклад
Уряди, що підписали цю Угоду, будучи членами Ради Європи,
Прагнучи сприяти поїздкам осіб між своїми країнами,
Домовилися про таке:
Стаття 1
1. Громадяни Договірних Сторін, незалежно від країни їхнього
проживання, можуть в'їжджати на територію іншої Сторони або
залишати її через будь-які кордони по пред'явленню одного з
документів, перелік яких наведено у додатку до цієї Угоди, який є
її невід'ємною частиною.
2. Спрощена процедура, зазначена у пункті 1 вище,
застосовується лише до поїздок, тривалість яких не перевищує
тримісячного терміну.
3. Дійсні паспорти й візи можуть вимагатися для всіх поїздок,
тривалість яких перевищує тримісячний термін, або якщо в'їзд на
територію іншої Сторони здійснюється з метою прибуткової
діяльності.
4. Для цілей цієї Угоди термін "територія" Договірної Сторони
має значення, яке надається такою Стороною в заяві на ім'я
Генерального Секретаря Ради Європи для повідомлення всім іншим
Договірним Сторонам.
Стаття 2
Настільки, наскільки одна або більше Договірних Сторін
вважають це необхідним, перетин кордону здійснюється лише в
дозволених пунктах.
Стаття 3
Вищевикладені положення жодною мірою не впливають на закони й
нормативні акти, які регулюють поїздки іноземців на територію
будь-якої Договірної Сторони.
Стаття 4
Ця Угода не впливає на положення внутрішнього законодавства і
двосторонніх чи багатосторонніх договорів, конвенцій або угод, які
вже набули чинності або можуть в майбутньому набути чинності,
згідно з якими до громадян інших Договірних Сторін застосовуються
більш сприятливі умови відносно перетину кордонів.
Стаття 5
Кожна Договірна Сторона дозволяє власнику будь-якого з
документів, зазначених у складеному нею переліку, який міститься в
додатку до цієї Угоди, знову в'їжджати на свою територію без
дотримання формальностей, навіть у випадку, коли його громадянство
є спірним.
Стаття 6
Кожна Договірна Сторона зберігає за собою право заборонити
в'їзд або перебування на своїй території громадян іншої Сторони,
яких вона вважає небажаними.
Стаття 7
Кожна Договірна Сторона зберігає за собою можливість на
підставах, пов'язаних із забезпеченням громадського порядку,
безпеки або охорони здоров'я населення, відкласти набуття чинності
цією Угодою або розпорядитися призупинити її застосування щодо
всіх або деяких інших Сторін, за винятком того, що стосується
положень статті 5. Про такий захід негайно повідомляється
Генеральному Секретарю Ради Європи, який інформує про це інші
Сторони. Аналогічна процедура застосовується, як тільки такий
захід припиняє дію.
Договірна Сторона, яка користується однією з можливостей,
зазначених у попередньому пункті, може вимагати застосування цієї
Угоди іншою Стороною лише в тій мірі, в якій вона сама застосовує
її щодо такої Сторони.
Стаття 8
Ця Угода відкрита для підписання членами Ради Європи, які
можуть стати її Сторонами шляхом:
a) підписання без застереження щодо ратифікації;
b) підписання з застереженням щодо ратифікації з подальшою
ратифікацією.
Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання Генеральному
Секретарю Ради Європи.
Стаття 9
Ця Угода набуває чинності першого дня місяця, який наступає
після дати, коли три члени Ради, відповідно до статті 8, підписали
цю Угоду без застережень щодо ратифікації або ратифікували її.
Для будь-якого члена, який у подальшому підпише Угоду без
застереження щодо ратифікації або ратифікує її, Угода набуде
чинності першого дня місяця, який наступає після дати такого
підписання або передачі на зберігання ратифікаційної грамоти.
Стаття 10
Після набуття чинності цією Угодою Комітет Міністрів Ради
Європи може запросити будь-яку Державу, яка не є членом Ради
Європи, приєднатися до цієї Угоди. Таке приєднання набуває
чинності першого дня місяця, який наступає після дати передачі на
зберігання Генеральному Секретарю Ради Європи документа про
приєднання.
Стаття 11
Будь-який уряд, який бажає підписати цю Угоду чи приєднатися
до неї і який ще не склав свій перелік документів, зазначений в
пункті 1 статті 1 та наведений у додатку, подає перелік таких
документів Договірним Сторонам через Генерального Секретаря Ради
Європи. Цей перелік вважається схваленим усіма Договірними
Сторонами і включається до додатка до цієї Угоди, якщо відносно
нього не висунуто ніяких заперечень протягом двох місяців після
його передачі Генеральним Секретарем.
Аналогічна процедура застосовується, якщо уряд, який підписав
цю Угоду, бажає внести зміни до переліку документів, складеного
ним та включеного до додатку.
Стаття 12
Генеральний Секретар Ради Європи повідомляє членів Ради і
держави, що приєдналися до Угоди, про:
a) дату набуття чинності цією Угодою і будь-яких членів, які
підписали її без застереження щодо ратифікації або які
ратифікували її;
b) передачу на зберігання будь-якого документа про приєднання
відповідно до статті 10;
c) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до статті 13, і
про дату набуття ним чинності.
Стаття 13
Будь-яка Договірна Сторона може припинити застосування цієї
Угоди, направивши за три місяці до цього відповідне повідомлення
Генеральному Секретарю Ради Європи.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені представники підписали цю Угоду.
Вчинено у Парижі 13 грудня 1957 року, англійською та
французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними,
в одному примірнику, який зберігатиметься в архівах Ради Європи.
Генеральний Секретар Ради Європи надсилає її завірені копії
урядам, які підписали цю Угоду.
Додаток
(чинний з 11 вересня 2002
року - останні зміни:
Словенія)
Австрія:
- дійсний паспорт чи паспорт, термін дії якого закінчився
протягом останніх п'яти років;
- офіційне посвідчення особи.
Бельгія:
- бельгійський дійсний паспорт або паспорт, термін дії якого
закінчився протягом останніх 5 років;
- офіційне посвідчення особи;
- офіційне посвідчення особи, яке має силу посвідчення особи
дитини і яке видане бельгійському громадянину бельгійським
дипломатичним або консульським представництвом за кордоном;
- посвідчення особи з фотографією видане бельгійським
місцевим органом влади дитині віком до 12 років;
- документ, який засвідчує особу, без фотографії, виданий
бельгійським місцевим органом влади дитині віком до 12
років. Цей документ приймається лише у випадку, якщо
дитина подорожує зі своїми батьками;
- дійсне посвідчення особи іноземця, видане компетентною
владою країни проживання бельгійцям, які на законних
підставах проживають у Франції, Люксембурзі і Швейцарії,
яке зазначає, що його власник є громадянином Бельгії;
- тимчасове посвідчення особи.
Франція:
- французький дійсний паспорт чи паспорт, термін дії якого
закінчився протягом останніх п'яти років (новий зразок
запроваджено з 28 квітня 1999 року; попередній зразок,
виданий за певних умов, залишається дійсним);
- дійсне французьке посвідчення особи;
- французьке посвідчення особи, дійсне протягом трьох
місяців;
- дійсне посвідчення особи іноземця, видане компетентною
владою країни проживання громадянам Франції, які на
законних підставах проживають у Бельгії, Люксембурзі
і Швейцарії, посвідчення має зазначати громадянство
власника.
Федеративна Республіка Німеччина:
- паспорт або проїзний документ дитини Федеративної
Республіки Німеччини, дійсний або термін дії якого
закінчився протягом року;
- дійсне тимчасове посвідчення особи Федеративної Республіки
Німеччина;
- дійсне посвідчення особи Федеративної Республіки Німеччина.
Греція:
- дійсний грецький паспорт;
- туристичне посвідчення особи.
Італія:
- дійсний паспорт Італійської Республіки;
- офіційне посвідчення особи Італійської Республіки;
- для дітей: свідоцтво про народження з фотографією, завірене
поліцейською печаткою;
- особисте посвідчення особи, видане державним посадовим
особам.
Ліхтенштейн:
- національний паспорт Князівства Ліхтенштейн;
- посвідчення особи Князівства Ліхтенштейн.
Люксембург:
- люксембурзький дійсний паспорт чи паспорт, термін дії якого
закінчився протягом останніх 5 років;
- офіційне посвідчення особи;
- посвідчення особи і проїзні документи, видані дитині віком
до 15 років місцевим органом влади Люксембургу;
- дійсне посвідчення особи іноземця, видане компетентною
владою країни проживання громадянам Люксембургу, які на
законних
підставах проживають у Бельгії, Франції, Швейцарії та
Ліхтенштейні, яке зазначає, що його власник є громадянином
Люксембургу.
Мальта:
- дійсний національний паспорт;
- дійсне офіційне посвідчення особи.
Нідерланди:
- національний паспорт;
- голландське посвідчення особи;
- діловий паспорт;
- дипломатичний паспорт;
- офіційний паспорт;
- перепустка (laissez-passer);
- тимчасовий паспорт.
Португалія:
- дійсний паспорт чи паспорт, термін дії якого закінчився
протягом останніх п'яти років;
- дійсне національне посвідчення особи;
- дійсне колективне посвідчення особи та туристичне
посвідчення.
Словенія:
- дійсний звичайний паспорт;
- дійсний дипломатичний паспорт;
- дійсний службовий паспорт;
- дійсний екстрений паспорт.
(Примітка Секретаріату: Словенський дійсний екстрений паспорт був прийнятий Бельгією, Люксембургом, Нідерландами та Іспанією за умови, що його використання обмежується поверненням до Словенії).
Іспанія:
- дійсний паспорт чи паспорт, термін дії якого закінчився
протягом останніх п'яти років;
- дійсне національне посвідчення особи;
- для осіб віком до 18 років - дійсне національне посвідчення
особи разом із дозволом від особи, яка здійснює
батьківські повноваження, виданим у центральному відділенні
поліції, магістратурі, нотаріуса або мера, чи командиром
відділення Цивільної гвардії (Garde Civile).
Швейцарія:
- дійсний швейцарський паспорт чи паспорт, термін дії якого
закінчився протягом останніх п'яти років;
- дійсне швейцарське посвідчення особи, видане кантональним
чи місцевим органом влади;
- для дітей до 15 років, які не мають паспорта чи посвідчення
особи - перепустка (laissez-passer), видана кантональним
органами влади.
Туреччина:
- дійсний національний паспорт;
- туристичне посвідчення (лише для однієї поїздки, що
здійснюється для повернення до Туреччини).
Европейское соглашение
о нормах, регулирующих передвижение лиц
между государствами - членами Совета Европы

13 декабря 1957 г.
Правительства, подписавшиеся ниже, будучи членами Совета
Европы, Стремясь способствовать поездкам лиц между своими
странами, договорились о следующем:
Статья 1
1) Граждане Договаривающихся Сторон, независимо от страны их
проживания, могут въезжать на территорию другой Стороны или
покидать ее через любые границы по предъявлении одного из
документов, перечисленных в Приложении к настоящему Соглашению,
которое является его неотъемлемой частью. 2) Упрощенная процедура, упомянутая в пункте 1 выше,
применяется лишь в отношении поездок, продолжительность которых не
превышает трехмесячного срока. 3) Действительные паспорта и визы могут требоваться в
отношении всех поездок, продолжительность которых превышает
трехмесячный срок, если на территорию другой Стороны въезжают с
целью осуществления приносящей доход деятельности. 4) Для целей настоящего Соглашения термин "территория"
Договаривающейся Стороны имеет значение, придаваемое ей этой
Стороной в заявлении на имя Генерального Секретаря Совета Европы,
который направляет его всем другим Договаривающимся Сторонам.
Статья 2
В объеме, который одна или более Договаривающихся Сторон
сочтут необходимым, пересечение границы осуществляется лишь в
разрешенных пунктах.
Статья 3
Вышеизложенные положения ни в коей мере не наносят ущерба
законодательным и нормативным актам, регулирующим поездки
иностранцев на территорию любой Договаривающейся Стороны.
Статья 4
Настоящее Соглашение не наносит ущерба положениям внутреннего
законодательства и двусторонних или многосторонних договоров,
конвенций или соглашений, которые уже вступили в силу или могут в
будущем вступить в силу и в соответствии с которыми более
благоприятные условия в отношении пересечения границ применяются к
гражданам одной или более других Договаривающихся Сторон.
Статья 5
Каждая Договаривающаяся Сторона разрешает владельцу любого из
документов, упомянутых в перечне, составленном ею и содержащемся в
Приложении к настоящему Соглашению, вновь въезжать на свою
территорию без соблюдения каких-либо формальностей даже в случае,
если его гражданство является спорным.
Статья 6
Каждая Договаривающаяся Сторона сохраняет за собой право
запрещать въезд или пребывание на своей территории граждан другой
Стороны, которых она сочтет нежелательными.
Статья 7
Каждая Договаривающаяся Сторона сохраняет за собой
возможность по причинам, связанным с обеспечением общественного
порядка, безопасности или охраны здоровья населения, отложить
вступление в силу настоящего Соглашения или распорядиться временно
приостановить его применение в отношении всех или некоторых других
Сторон, за исключением того, что касается положений Статьи 5. О
такой мере немедленно уведомляется Генеральный Секретарь Совета
Европы, который информирует об этом другие Стороны. Аналогичная
процедура применяется, как только данная мера прекращает
действовать. Договаривающаяся Сторона, которая пользуется одной из
возможностей, упомянутых в предыдущем пункте, может требовать
применения настоящего Соглашения другой Стороной лишь в той
степени, в какой она сама применяет его в отношении такой Стороны.
Статья 8
Настоящее Соглашение открыто для подписания членами Совета
Европы, которые могут стать Сторонами в ней путем: a) подписания без оговорки в отношении ратификации; или b) подписания с оговоркой в отношении ратификации с
последующей ратификацией. Ратификационные грамоты сдаются на хранение Генеральному
Секретарю Совета Европы.
Статья 9
Настоящее Соглашение вступает в силу в первый день месяца,
следующего после даты подписания настоящего Соглашения без
оговорки в отношении ратификации или его ратификации в
соответствии со Статьей 8 тремя членами Совета. В отношении любого члена, который впоследствии подписывает
настоящее Соглашение без оговорки в отношении ратификации или
ратифицирует его, Соглашение вступает в силу в первый день месяца,
следующего после даты такого подписания или сдачи на хранение
ратификационной грамоты.
Статья 10
После вступления в силу настоящего Соглашения Комитет
Министров Совета Европы может предложить любому не являющемуся
членом государству присоединиться к нему. Такое присоединение
вступает в силу в первый день месяца, следующего после даты сдачи
на хранение документа о присоединении Генеральному Секретарю
Совета Европы.
Статья 11
Любое желающее подписать настоящее Соглашение или
присоединиться к нему Правительство, которое еще не составило свой
перечень документов, упомянутый в Статье 1, пункт 1 и содержащийся
в Приложении, направляет перечень таких документов
Договаривающимся Сторонам через Генерального Секретаря Совета
Европы. Данный перечень считается одобренным всеми
Договаривающимися Сторонами и включается в приложение к настоящему
Соглашению, если в течение двух месяцев после его передачи
Сторонам Генеральным Секретарем в отношении него не выдвинуто
никаких возражений. Аналогичная процедура применяется, если подписавшее
Соглашение Правительство желает внести изменения в перечень
документов, составленный им и содержащийся в Приложении.
Статья 12
Генеральный Секретарь Совета Европы уведомляет членов Совета
и присоединившиеся к Соглашению государства о: a) дате вступления в силу настоящего Соглашения и любых
членах, подписавших его без оговорки в отношении ратификации или
ратифицировавших его; b) сдаче на хранение любого документа о присоединении в
соответствии со Статьей 10; c) любом уведомлении, полученном в соответствии со Статьей
13, и о дате вступления его в силу.
Статья 13
Любая Договаривающаяся Сторона может прекратить применять
настоящее Соглашение, направив за три месяца до этого
соответствующее извещение Генеральному Секретарю Совета Европы.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, будучи должным
образом на то уполномоченные, подписали настоящее Соглашение.
Совершено в Париже 13 декабря 1957 года на английском и
французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в
одном экземпляре, который будет храниться в архивах Совета Европы.
Генеральный Секретарь препровождает заверенные копии каждому
подписавшему Соглашение Правительству.
Приложение
Австрия Действительный паспорт Официальное удостоверение
личности Проездной документ ребенка
Бельгия Бельгийский действительный паспорт или паспорт,
срок действия которого истек в течение последних 5
лет Официальное удостоверение личности
Удостоверяющий личность документ о внесении в
регистрационный список, выданный бельгийским
дипломатическим или консульским представителем за
рубежом Удостоверяющий личность документ с
фотографией, выданный бельгийским местным органом
ребенку моложе 12 лет Удостоверяющий личность
документ без фотографии, выданный бельгийским
местным органом ребенку моложе 12 лет. Этот
документ признается лишь в случае, если ребенок
путешествует со своими родителями Действительное
удостоверение личности иностранца, выданное
компетентными властями страны пребывания
бельгийцам, на законных основаниях проживающим во
Франции, Люксембурге и Швейцарии, и указывающее,
что его владелец является гражданином Бельгии
Федеративная Действительный паспорт или проездной документ
Республика Федеративной Республики Германии Действительное
Германии удостоверение личности Федеративной Республики
Германии Действительное временное удостоверение
личности и документ с фотографией для ребенка для
Западного Берлина
Италия Действительный паспорт Итальянской Республики
Официальное удостоверение личности Итальянской
Республики, заверенное полицейскими властями Для
детей: свидетельство о рождении с фотографией,
заверенное полицейскими властями
Люксембург Люксембургский действительный паспорт или паспорт,
срок действия которого истек в течение последних 5
лет Официальное удостоверение личности
Удостоверение личности и проездные документы,
выданные ребенку моложе 15 лет люксембургским
местным органом Действительное удостоверение
личности иностранца, выданное компетентными
властями страны пребывания люксембуржцам, на
законных основаниях проживающим в Бельгии, Франции,
Швейцарии и Лихтенштейне, и указывающее, что его
владелец является гражданином Люксембурга
Франция Французский действительный паспорт или паспорт,
срок действия которого истек в течение последних 5
лет Французское действительное удостоверение
личности Действительное удостоверение личности
иностранца, выданное компетентными властями в
стране пребывания французам, на законных основаниях
проживающим в Бельгии, Люксембурге и Швейцарии, и
указывающее, что его владелец является гражданином
Франции.
Неофициальный перевод
"Сборник международных правовых документов,
регулирующих вопросы миграции"
Международная организация по миграции, Москва, 1994.



вгору