Конвенція про мінімальну кваліфікацію капітана та інших осіб командного складу торговельних суден N 53 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 24.10.193653
Документ 993_158, чинний, поточна редакція — Редакція від 23.02.2006, підстава - 993_519

                            Конвенція 
про мінімальну кваліфікацію капітана
та інших осіб командного складу торговельних суден
N 53 (укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 993_478 )
{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 )
від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 6 жовтня 1936 року на свою двадцяту сесію, постановивши ухвалити ряд пропозицій щодо встановлення кожною
морською державою мінімальної кваліфікації, яка вимагається від
капітанів, вахтових помічників капітана і вахтових механіків на
борту торговельних суден, що є четвертим пунктом порядку денного
сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює цього двадцять четвертого дня жовтня місяця тисяча
дев'ятсот тридцять шостого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1936 року про свідоцтва щодо
кваліфікації осіб командного складу торговельних суден:
Стаття 1
1. Ця Конвенція поширюється на будь-які судна, зареєстровані
на території, відносно якої ця Конвенція застосовується, та
зайняті у морському судноплавстві, за винятком: a) військових суден; b) державних суден і суден, які перебувають у розпорядженні
державних органів влади та не використовуються для торгівлі; c) дерев'яних кораблів примітивної будови, таких як
плоскодонки і джонки. 2. Національні закони або постанови можуть передбачати повні
або часткові вилучення відносно суден місткістю менше, ніж 200
брутто-реєстрових тонн.
Стаття 2
З метою застосування цієї Конвенції нижчеперелічені терміни
мають таке тлумачення: a) "капітан або шкіпер" означає будь-яку особу, котрій
доручено командування або управління судном; b) "вахтовий помічник капітана" означає будь-яку особу, крім
лоцмана, яка на даний час виконує обов'язки щодо керування або
маневрування судна; c) "головний механік" означає особу, постійно відповідальну
за управління двигуном судна; d) "вахтовий механік" означає особу, яка на даний час виконує
обов'язки щодо управління двигуном судна.
Стаття 3
1. Жодна особа не може бути допущена чи залучена до виконання
функцій капітана або шкіпера, вахтового помічника капітана,
головного механіка чи вахтового механіка на судні, на яке
поширюються положення цієї Конвенції, без наявності свідоцтва про
кваліфікацію, яке засвідчує її здатність обіймати таку посаду і
видане або затверджене відповідним органом влади території, на
якій зареєстровано судно. 2. Винятки з положень цієї Конвенції дозволяються тільки у
разі нездоланних обставин.
Стаття 4
1. Право на отримання свідоцтва про кваліфікацію мають лише
особи: a) які досягли віку, встановленого для видачі такого
свідоцтва; b) які мають мінімальний професійний стаж, встановлений для
видачі такого свідоцтва; c) які успішно склали екзамени, організовані та контрольовані
компетентними органами влади з метою перевірки наявності потрібної
кваліфікації для несення служби, що відповідає свідоцтву,
кандидатами на отримання якого вони є. 2. Національні закони або постанови повинні: a) визначити мінімальний вік і професійний стаж кандидатів,
потрібний для отримання свідоцтва про кваліфікацію кожної
категорії; b) передбачити організацію і контроль, здійснювані
компетентними органами влади щодо екзаменів для перевірки
наявності в осіб кваліфікації для несення служби, що відповідає
свідоцтву, кандидатами на отримання якого вони є. 3. Будь-який член Організації може протягом трирічного
періоду від дати його ратифікації цієї Конвенції видавати
свідоцтво про кваліфікацію особам, які не склали екзаменів, що
були організовані відповідно до пункту b) параграфа 2 цієї статті,
за умови, що: a) ці особи справді мають достатній практичний досвід роботи
на посаді, яка відповідає даному свідоцтву; b) за цими особами немає ніяких грубих технічних помилок.
Стаття 5
1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію,
зобов'язується забезпечити її ефективну реалізацію шляхом дійової
системи нагляду. 2. Національні закони або постанови мають передбачити
випадки, коли органи влади будь-якого члена Організації можуть
затримувати судна, зареєстровані на його території, за порушення
цієї Конвенції. 3. Якщо органи влади члена Організації, який ратифікував цю
Конвенцію, помічають порушення її положень судном, зареєстрованим
на території іншого члена Організації, який також ратифікував цю
Конвенцію, ці органи влади повідомляють про це консула того члена
Організації, на території якого зареєстровано судно.
Стаття 6
1. Національні закони або постанови визначають кримінальні та
дисциплінарні санкції за недотримання положень цієї Конвенції. 2. Зокрема, кримінальні та дисциплінарні санкції
передбачаються у випадках, коли: a) судновласник, агент судновласника, капітан або шкіпер
наймають особу, яка не має свідоцтва про кваліфікацію, потрібного
за цією Конвенцією; b) капітан або шкіпер дозволили виконувати функції, визначені
у статті 2 цієї Конвенції, особам, що не мають свідоцтва, яке
відповідає певній посаді або вищій за неї; c) особа за допомогою обману або фальшивих документів
поступає служити на визначених у статті 2 цієї Конвенції посад без
потрібного для цього свідоцтва про кваліфікацію.
Стаття 7
1. Щодо територій, указаних у статті 35 Статуту Міжнародної
організації праці ( 993_154 ), кожний член Організації, який
ратифікував цю Конвенцію, повинен додати до документа про
ратифікацію заяву із зазначенням: a) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати
положення цієї Конвенції без змін; b) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати
положення цієї Конвенції зі змінами, і деталей цих змін; c) територій, відносно яких ця Конвенція не буде
застосовуватись, із зазначенням причин, через які вона не буде
застосовуватися; d) територій, відносно яких він резервує своє рішення. 2. Зобов'язання, згадані в пунктах a) і b) параграфа 1 цієї
статті, вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію
і спричиняють однакові з ним наслідки. 3. Будь-який член Організації може через нову заяву
відмовитися від усіх або від частини застережень, зроблених у
попередній заяві, на підставі пунктів b), c) і d) параграфа 1
цієї статті.
Стаття 8
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 9
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор. 2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральним директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів Організації. 3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 10
Як тільки в Міжнародному бюро праці буде зареєстровано
документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації
праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про
це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає
їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним
згодом від інших членів Організації.
Стаття 11
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію. 2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати її після
закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому
в цій статті.
Стаття 12
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 13
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то: a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 11, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності; b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації. 2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не
ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 14
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 29 квітня 1939 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о минимальной квалификации капитана и других
лиц командного состава торговых судов
N 53
(Женева, 24 октября 1936 года)

Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного бюро
труда и собравшаяся 6 октября 1936 года на свою двадцать первую
сессию, постановив принять ряд предложений об установлении каждым
морским государством минимальной квалификации, требуемой от
капитанов, вахтенных помощников капитана и вахтенных механиков на
борту торговых судов, что является четвертым пунктом повестки дня
сессии, решив придать этим предложениям форму международной
Конвенции, принимает сего двадцать четвертого дня октября месяца тысяча
девятьсот тридцать шестого года нижеследующую Конвенцию, которая
будет именоваться Конвенцией 1936 года о свидетельствах о
квалификации лиц командного состава торговых судов:
Статья 1
1. Настоящая Конвенция распространяется на любое судно,
зарегистрированное на территории, в отношении которой
вышеупомянутая Конвенция находится в силе, и занятое в морском
судоходстве, за исключением: a) военных судов; b) судов, принадлежащих государству, и судов, находящихся в
ведении государственных властей и не используемых для торговли; c) таких деревянных судов примитивной постройки, как
плоскодонки и джонки. 2. Законодательство страны может предусматривать полные или
частичные изъятия в отношении судов вместимостью менее 200
брутто-регистровых тонн.
Статья 2
В целях применения настоящей Конвенции нижестоящим терминам
придается следующий смысл: a) "капитан или шкипер" означает любое лицо, которому
вверено командование или управление судном; b) "вахтенный помощник капитана" означает любое лицо, кроме
лоцмана, который в данное время исполняет обязанности по вождению
или маневрированию судна; c) "старший механик" означает лицо, постоянно ответственное
за управление судовым двигателем; d) "вахтенный механик" означает лицо, которое в данное время
исполняет обязанности по управлению судовым двигателем.
Статья 3
1. Никто не может быть допущен или привлечен к занятию
должностей капитана или шкипера, вахтенного помощника капитана,
старшего механика или вахтенного механика на судне, на которое
распространяются положения настоящей Конвенции, без свидетельства
о квалификации, удостоверяющего его способность нести данную
должность, выданного или утвержденного соответствующим органом
власти территории, на которой регистрировано судно. 2. Изъятия из положений настоящей Конвенции допускаются
только в случае непреодолимой силы.
Статья 4
1. Право на получение свидетельства о квалификации имеют
лишь лица: a) достигшие возраста, установленного для выдачи такого
свидетельства; b) обладающие минимальным профессиональным стажем,
установленным для выдачи вышеупомянутого свидетельства; c) успешно выдержавшие экзамены, организованные
соответствующим органом власти и произведенные под его контролем
для проверки наличия необходимой квалификации для несения службы,
соответствующей свидетельству, на получение которого он состоит
кандидатом. 2. Законы или правила страны: a) устанавливают минимальный возраст и профессиональный
стаж, требуемые от кандидатов на получение свидетельства о
квалификации каждой категории; b) предусматривают организацию и контроль, осуществляемые
соответствующим органом власти над экзаменом или экзаменами для
проверки наличия квалификации к несению службы, соответствующей
свидетельству, на получение которого они состоят кандидатами. 3. Любой Член Организации может в течение трехлетнего срока
со дня ратификации им настоящей Конвенции выдавать свидетельства
о квалификации лицам, не прошедшим экзаменов, проводимых в
порядке пункта 2 "b" настоящей статьи, при условии, что: a) эти лица в действительности обладают достаточным
практическим опытом работы на должности, соответствующей данному
свидетельству; b) за этими лицами не числится никакой крупной технической
ошибки.
Статья 5
1. Каждый член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, обязуется обеспечить путем действенной системы надзора
ее действительное проведение в жизнь. 2. Законодательство страны предусматривает случаи, когда
власти члена Организации могут задерживать любое судно,
зарегистрированное на его территории, за нарушение положений
настоящей Конвенции. 3. В случае обнаружения властями ратифицировавшего настоящую
Конвенцию члена Организации нарушения ее положений судном,
зарегистрированным на территории другого члена, также
ратифицировавшего эту Конвенцию, эти власти извещают об этом
консула того члена Организации, на территории которого данное
судно зарегистрировано.
Статья 6
1. Законы или правила страны определяют уголовные или
дисциплинарные санкции, налагаемые за несоблюдение положений
настоящей Конвенции. 2. В частности, уголовные или дисциплинарные санкции
предусматриваются в случаях, когда: a) судовладелец или его агент, капитан или шкипер нанимает
лицо, не обладающее свидетельством о квалификации, требуемым
настоящей Конвенцией; b) капитан или шкипер допускает несение одной из должностей,
определенных в статье 2, лицом, не обладающим свидетельством о
квалификации, соответствующим по меньшей мере этой должности; c) лицо, посредством обмана или подложных документов,
поступает на службу для несения определенных в статье 2 настоящей
Конвенции должностей, без требуемого для этого свидетельства о
квалификации.
Статья 7
1. В отношении территорий, указанных в статье 35 Устава
Международной организации труда, каждый член Организации,
ратифицирующий настоящую Конвенцию, прилагает к документу о
ратификации настоящей Конвенции заявление с указанием: a) территорий, в отношении которых заинтересованный член
Организации обязуется применять без изменений положения настоящей
Конвенции; b) территорий, в отношении которых он обязуется применять
положения настоящей Конвенции с изменениями, и деталей этих
изменений; c) территорий, к которым настоящая Конвенция не будет
применяться, и в таком случае причин, по которым она не будет
применяться; d) территорий, в отношении которых данный член резервирует
свое решение. 2. Обязательства, упомянутые в подпунктах "a" и "b" пункта 1
настоящей статьи, считаются неотъемлемой частью документа о
ратификации и повлекут одинаковые с ним последствия. 3. Каждый член Организации может посредством нового заявления
отказаться от всех или от части оговорок, содержащихся в его
предыдущем заявлении, в силу подпунктов "b", "c" и "d" пункта 1
настоящей статьи.
Статья 8
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 9
1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов
Организации, чьи документы о ратификации зарегистрированы
Генеральным директором. 2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации
двух членов Организации. 3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 10
Как только зарегистрированы документы о ратификации двух
членов Международной организации труда, Генеральный директор
Международного бюро труда извещает об этом всех членов
Международной организации труда. Он также извещает их о
регистрации всех документов о ратификации, полученных им
впоследствии от других членов Организации.
Статья 11
1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному директору
Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации. 2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном настоящей статьей.
Статья 12
Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 13
1. В случае, если конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то: a) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 11, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу; b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция будет закрыта для ратификации ее
членами Организации. 2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 14
Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Конвенции и рекомендации,
принятые Международной конференцией труда.
1919 - 1956.
Т.I.- Женева: Международное бюро труда,
1991. С. 412 - 416.



вгору