Конвенція про зобов'язання судновласників у разі хвороби, травми або смерті моряків N 55 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 24.10.193655
Документ 993_156, чинний, поточна редакція — Редакція від 23.02.2006, підстава - 993_519

                            Конвенція 
про зобов'язання судновласників
у разі хвороби, травми або смерті моряків
N 55 (укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 993_480 )
{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 )
від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 6 жовтня 1936 року на свою двадцять першу
сесію, постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно зобов'язань
судновласників у разі хвороби, травми або смерті моряків, що є
частиною другого пункту порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює цього двадцять четвертого дня жовтня місяця тисяча
дев'ятсот тридцять шостого року нижченаведену Конвенцію, яка
називатиметься Конвенцією 1936 року про зобов'язання
судновласників у разі хвороби або травми у моряків:
Стаття 1
1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, що працюють на
борту будь-якого судна, за винятком військових суден, котре
зареєстроване на території, щодо якої ця Конвенція чинна, і, як
правило, використовується для морського судноплавства. 2. Будь-який член Міжнародної організації праці може
передбачати у своєму національному законодавстві та правилах такі
винятки, які він вважає потрібними стосовно: a) осіб, які працюють на борту:
i) суден, які перебувають у розпорядженні державних
органів і не призначені для торговельних операцій;
ii) риболовних суден прибережного плавання;
iii) суден тоннажністю менше, ніж двадцять п'ять
брутто-реєстрових тонн;
iv) дерев'яних суден примітивної конструкції, таких як
плоскодонки і джонки; b) осіб, які працюють на борту і найняті не судновласниками,
а іншими роботодавцями; c) осіб, які працюють тільки у портах на ремонті, чистці,
навантаженні або розвантаженні суден; d) членів сім'ї судновласника; e) лоцманів.
Стаття 2
Судновласник несе зобов'язання у разі: a) хвороб і травм, які виникли в період між датою початку
роботи відповідно до трудового договору і датою закінчення строку
найму; b) смерті, яка сталася через таку хворобу або травму. 2. Проте національне законодавство та правила можуть
передбачати винятки у разі: a) травми, яка не пов'язана зі службою на судні; b) травм або хвороб, спричинених навмисною дією, свідомою
недбалістю або проступком захворілої, травмованої чи померлої
особи; c) хвороб або фізичної неповноцінності, свідомо прихованих на
момент зарахування на службу. 3. Національне законодавство та правила можуть передбачати,
що судновласники не є відповідальними за хворобу або смерть,
безпосередньо спричинену хворобою, якщо особа, яка поступила на
службу, відмовилася пройти медичний огляд на момент зарахування на
службу.
Стаття 3
З метою застосування цієї Конвенції медична допомога і
підтримка, яка надається за рахунок судновласника, передбачає: a) медичний догляд і надання достатньої кількості якісних
медикаментів та інших лікувальних засобів; b) харчування та проживання.
Стаття 4
1. Судновласник несе витрати з надання допомоги аж до
одужання захворілого чи травмованого або до моменту, коли буде
встановлено, що хвороба або втрата працездатності через травми є
постійною. 2. При цьому національне законодавство та правила можуть
передбачати, що надання допомоги за рахунок судновласника може
бути обмежено періодом часу, не меншим, ніж шістнадцять тижнів з
дати нещасного випадку, який спричинив травму, або початку
хвороби. 3. Крім того, якщо на території, де зареєстровано певне
судно, для моряків встановлено обов'язкове страхування на випадок
хвороби або травми чи поширюється система відшкодування
постраждалим від нещасних випадків на виробництві, національне
законодавство та правила можуть передбачати: a) що зобов'язання судновласника відносно захворілої або
травмованої особи закінчуються з моменту, коли на підставі системи
страхування або відшкодування ця особа дістає право на медичний
догляд; b) що зобов'язання судновласника закінчуються з моменту,
встановленого законом для надання медичного догляду на підставі
системи страхування або відшкодування одержувачам, на яких
поширюється така система, навіть якщо захворіла або постраждала
особа не охоплена такою системою, за умови, що цю особу не
вилучено з-під дії системи на підставі якихось обмежень, котрі
стосуються, зокрема, іноземних працівників або працівників, які не
проживають на території, де зареєстровано судно.
Стаття 5
1. Якщо хвороба або травма призвели до втрати працездатності,
судновласник виплачує: a) заробітну плату в повному розмірі за весь час перебування
захворілої або травмованої особи на борту; b) якщо захворіла чи травмована особа мають утриманців -
заробітну плату у повному або частковому розмірі відповідно до
національних законів чи постанов, з дати списання на берег аж до
одужання або до моменту, коли буде встановлено, що хвороба або
втрата працездатності є постійними. 2. Національне законодавство та правила, проте, можуть
обмежити зобов'язання судновласників щодо виплати заробітної плати
у повному або частковому розмірі списаній на берег особі періодом
часу не меншим, ніж шістнадцять тижнів з дати виникнення нещасного
випадку, який спричинив травму, або від початку хвороби. 3. Якщо на території, де зареєстровано судно, для моряків
встановлено систему страхування на випадок хвороби або травми чи
систему відшкодування постраждалим від нещасних випадків на
роботі, національне законодавство та правила можуть передбачати: a) що зобов'язання судновласника стосовно захворілої або
травмованої особи закінчуються з моменту, коли на підставі системи
страхування або відшкодування ця особа дістає право на грошову
допомогу; b) що зобов'язання судновласника закінчуються з моменту, коли
національним законодавством та правилами встановлюється виплата
грошової допомоги на підставі системи страхування або
відшкодування одержувачам, на яких поширюється дія цієї системи,
за умови, що дану особу не вилучено з-під дії системи на підставі
якихось обмежень, котрі стосуються, зокрема, іноземних працівників
або працівників, які не проживають на тій території, де
зареєстровано судно.
Стаття 6
1. Судновласник несе витрати, потрібні для повернення на
батьківщину захворілого або травмованого моряка. 2. Портом, куди має бути повернено захворілу або травмовану
через нещасний випадок особу, вважається: a) порт зарахування на службу; b) порт вирушення судна у плавання; c) будь-який порт країни, громадянином якої ця особа є, або
країни, в якій проживає ця особа; d) будь-який порт, вибраний за взаємною домовленістю між
заінтересованою особою і капітаном або судновласником та схвалений
компетентними органами влади. 3. Витрати для повернення на батьківщину покривають усі
витрати на перевезення, житло та харчування захворілої або
травмованої особи протягом усього часу перебування в дорозі, а
також витрати на її утримання аж до моменту, який призначено для
від'їзду. 4. Якщо захворіла або травмована особа зберегла
працездатність, судновласник може виконати свої зобов'язання щодо
повернення її на батьківщину, надаючи заінтересованій особі
підхожу роботу на борту судна, яке прямує в один з передбачених у
параграфі 2 цієї статті портів.
Стаття 7
1. Судновласник несе всі витрати на поховання у разі смерті
на борту судна або у разі смерті на березі, якщо на момент смерті
небіжчик міг би претендувати на надання допомоги за рахунок
судновласника. 2. Якщо система соціального страхування або відшкодування
передбачає покриття витрат на поховання, національне
законодавство та правила можуть передбачати відшкодування
страховими установами витрат, яких зазнав судновласник у зв'язку з
похованням.
Стаття 8
Національне законодавство та правила повинні вимагати від
судновласника або його представників вжиття заходів для збереження
майна, яке залишила на борту захворіла, травмована або померла
особа, на яку поширюється ця Конвенція.
Стаття 9
Національне законодавство та правила передбачають процедуру
швидкого і недорогого вирішення спорів, які можуть виникнути
відносно зобов'язань судновласників на підставі цієї Конвенції.
Стаття 10
Судновласник може бути звільнений від зобов'язань, покладених
на нього на підставі статей 4, 6 і 7 цієї Конвенції, у тій мірі, в
якій ці зобов'язання перекладаються на органи державної влади.
Стаття 11
Ця Конвенція та національне законодавство і правила стосовно
допомоги на підставі цієї Конвенції повинні тлумачитися й
застосовуватись так, щоб забезпечити рівноправність відносно всіх
моряків незалежно від національності або раси.
Стаття 12
Ніщо в цій Конвенції не повинно йти всупереч будь-яким
закону, постанові, звичаю або договору між судновласниками і
моряками, за якими надаються сприятливіші умови, ніж ті, що
передбачено в цій Конвенції.
Стаття 13
1. Щодо територій, згаданих у статті 35 Статуту Міжнародної
організації праці ( 993_154 ), кожний члена Організації, який
ратифікував цю Конвенцію, повинен додати до свого документа про
ратифікацію заяву із зазначенням: a) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати
положення Конвенції без змін; b) територій, відносно яких він зобов'язується застосовувати
положення Конвенції зі змінами, і деталей цих змін; c) територій, відносно яких Конвенція не буде
застосовуватись, і причин, через які вона не буде застосовуватися; d) територій, відносно яких він резервує своє рішення. 2. Зобов'язання, згадані в пунктах a) і b) параграфа 1 цієї
статті, вважаються невід'ємною частиною документа про ратифікацію
і спричиняють однакові з ним наслідки. 3. Будь-який член Організації може через нову заяву
відмовитися від усіх або від частини застережень, зроблених у
попередній заяві на підставі пунктів b), c) і d) параграфа 1 цієї
статті.
Стаття 14
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 15
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував
Генеральний директор. 2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від
двох членів організації. 3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 16
Як тільки буде зареєстровано документи про ратифікацію від
двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор
Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної
організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію, які він одержуватиме згодом від інших
членів Організації.
Стаття 17
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію. 2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який
протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі
десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію,
передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період
тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію
після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку,
встановленому в цій статті.
Стаття 18
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або
частковий перегляд.
Стаття 19
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то: a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 17, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що
нова, переглянута конвенція набула чинності; b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої
конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації. 2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не
ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 20
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 9 грудня 1949 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
об обязательствах судовладельца в случае
болезни, травмы или смерти моряков
N 55

Генеральная конференция Международной организации труда,
созванная в Женеве Административным советом Международного бюро
труда и собравшаяся 6 октября 1936 года на свою двадцать первую
сессию, постановив принять ряд предложений об обязательствах
судовладельца в случае болезни, травмы или смерти моряков, что
является частью второго пункта повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму международной
конвенции, принимает сего двадцать четвертого дня октября месяца тысяча
девятьсот тридцать шестого года нижеследующую Конвенцию, которая
может именоваться Конвенцией 1936 года об обязательствах
судовладельца в случае болезни или травмы у моряков:
Статья 1
1. Настоящая Конвенция применяется ко всем лицам, занятым на
борту судна, за исключением военных судов, зарегистрированного на
территории, для которой настоящая Конвенция имеет силу, и обычно
используемого для морского плавания. 2. Однако каждый член Международной организации труда может
предусматривать в своем национальном законодательстве такие
исключения, которые он сочтет необходимыми в отношении: a) лиц, служащих на борту:
i) судов, принадлежащих государственному предприятию, когда эти суда не предназначены для торговых операций;
ii) рыболовных судов прибрежного плавания;
iii) судов вместимостью менее двадцати пяти брутто-регистровых тонн;
iv) деревянных судов примитивной постройки, как плоскодонки и джонки; b) лиц, работающих на борту и нанятых не судовладельцем, а
другим предпринимателем; c) лиц, занятых исключительно в портах по ремонту, чистке,
погрузке или разгрузке судов; d) членов семьи судовладельца; e) лоцманов.
Статья 2
1. Обязательства судовладельца охватывают следующие виды
риска: a) болезни и травмы, происшедшие в период времени между датой
начала работы, установленной в трудовом договоре, и датой
истечения срока найма; b) смерть, последовавшая в те же сроки в результате болезни
или травмы. 2. Однако национальное законодательство может предусматривать
исключения: a) в случае травмы, не связанной со службой на судне; b) в случае травмы или болезни, причиненных умышленным действием, заведомой небрежностью или проступком заболевшего,
получившего увечье или умершего лица; c) в случае болезни или физической неполноценности, намеренно
скрытых в момент поступления на службу. 3. Национальное законодательство может предусматривать, что
обязательства судовладельца не касаются ни болезни, ни смерти,
непосредственно вызванной болезнью, если поступившее на службу
лицо отказалось пройти медицинский осмотр в момент поступления на
службу.
Статья 3
Для целей настоящей Конвенции предоставляемая за счет
судовладельца помощь охватывает: a) медицинский уход и предоставление достаточных в
качественном и количественном отношении медикаментов и других
лечебных средств; b) питание и жилье.
Статья 4
1. Судовладелец несет расходы по оказанию помощи вплоть до
выздоровления больного или пострадавшего от травмы или до того
момента, когда будет установлено, что болезнь или потеря
трудоспособности вследствие травмы носят постоянный характер. 2. Однако национальное законодательство может
предусматривать, что оказание помощи за счет судовладельца может
быть ограничено периодом времени не менее шестнадцати недель со
дня причинившего травму несчастного случая или начала болезни. 3. Помимо того, если на территории, на которой
зарегистрировано данное судно, для моряков установлено
обязательное страхование на случай болезни или травмы или
распространяется система возмещения пострадавшим от несчастных
случаев на производстве, национальное законодательство может
предусматривать: a) что лежащие на судовладельце обязательства по отношению к
больному или пострадавшему от травмы прекращаются с момента, когда
на основании системы страхования или возмещения данное лицо
получает право на медицинский уход; b) что лежащие на судовладельце обязательства прекращаются с
момента, установленного законом для предоставления медицинского
ухода в силу системы страхования или возмещения получателям,
охваченным этой системой, даже если больной или пострадавший от
травмы сам не охватывается данной системой, при условии, что
данное лицо не исключено из-под действия системы в силу каких-либо
ограничений, касающихся, в частности, иностранных трудящихся или
трудящихся, не проживающих на той территории, на которой
зарегистрировано данное судно.
Статья 5
1. В случае, если болезнь или несчастный случай влекут за
собой потерю трудоспособности судовладелец уплачивает: a) заработную плату в полном размере в течение всего времени
пребывания больного или пострадавшего от травмы на борту; b) в случае, если больной или пострадавший имеет иждивенцев,
- заработную плату в полном или частичном размере, согласно
предписаниям национального законодательства, с момента списания на
берег вплоть до выздоровления или до момента, когда будет
установлено, что болезнь или потеря трудоспособности носят
постоянный характер. 2. Однако национальное законодательство может ограничить
обязательства судовладельца по выплате заработной платы в полном
или частичном размере списанному на берег лицу периодом времени не
менее шестнадцати недель со дня причинившего травму несчастного
случая или начала болезни. 3. Помимо этого, если на территории, на которой
зарегистрировано данное судно, для моряков установлена система
обязательного страхования на случай болезни или травмы или система
возмещения пострадавшим от несчастных случаев на работе,
национальное законодательство может предусматривать: a) что лежащие на судовладельце обязательства по отношению к
больному или пострадавшему от травмы прекращаются с момента, когда
на основании системы страхования или возмещения данное лицо
получает право на денежное пособие; b) что лежащие на судовладельце обязательства прекращаются с
момента, установленного законом для выдачи денежных пособий в силу
системы страхования или возмещения получателям, охваченным этой
системой, даже если больной или пострадавший от травмы сам не
охватывается данной системой, при условии, что данное лицо не
исключено из-под действия системы в силу каких-либо ограничений,
касающихся, в частности, иностранных трудящихся или трудящихся, не
проживающих на той территории, на которой зарегистрировано данное
судно.
Статья 6
1. Судовладелец несет расходы по возвращению на родину
больного или получившего травму моряка, списанного в пути на берег
в результате болезни или несчастного случая. 2. Портом, в который подлежит возвращению больной или
пострадавший в результате несчастного случая, является: a) порт поступления на службу, или b) порт отправления судна в плавание, или c) любой порт страны, гражданином которой данное лицо
является, или страны его принадлежности, или d) любой другой порт, выбранный по взаимному соглашению между
заинтересованным лицом и капитаном или судовладельцем с одобрения
компетентного органа власти. 3. Расходы по возвращению на родину покрывают все издержки по
перевозке, жилью и питанию больного или пострадавшего в результате
травмы за все время пребывания в пути, а также издержки по его
содержанию вплоть до момента, назначенного для его отъезда. 4. Если больной или пострадавший в результате травмы сохранил
трудоспособность, судовладелец может выполнить свои обязательства
в отношении возвращения на родину предоставлением
заинтересованному лицу подходящей работы на борту судна,
направляющегося в один из предусмотренных в пункте 2 настоящей
статьи портов.
Статья 7
1. Судовладелец несет расходы по похоронам в случае смерти на
борту судна или в случае смерти на берегу, если в момент смерти
умерший мог бы претендовать на оказание помощи за счет
судовладельца. 2. Если система социального страхования или возмещения
предусматривает покрытие расходов по похоронам, национальное
законодательство может предусматривать возмещение страховым
учреждением расходов, понесенных судовладельцем в связи с
похоронами.
Статья 8
Национальным законодательством требуется, чтобы судовладелец
или его представитель принимали меры для обеспечения сохранности
имущества, оставленного на борту судна больными, пострадавшими от
травмы или умершими лицами, на которых распространяется настоящая
Конвенция.
Статья 9
Национальное законодательство предусматривает процедуру
быстрого и недорогого разрешения споров, могущих возникнуть в
отношении обязательств судовладельца в силу настоящей Конвенции.
Статья 10
Судовладелец может быть освобожден от обязательств,
возлагаемых на него в силу статей 4, 6 и 7 настоящей Конвенции, в
той мере, в какой эти обязательства перекладываются на органы
государственной власти.
Статья 11
В отношении полагающихся в силу настоящей Конвенции пособий
настоящая Конвенция, так же как и национальное законодательство,
истолковывается и применятся таким образом, чтобы обеспечить
равноправие по отношению ко всем морякам, независимо от
национальности, местожительства или расы.
Статья 12
Ничто в настоящей Конвенции не нарушает положений какого-либо
закона, постановления, обычая или соглашения между судовладельцами
и моряками, которые обеспечивают условия, более благоприятные, чем
те, которые предусматриваются настоящей Конвенцией.
Статья 13
В отношении территорий, упомянутых в статье 35 Устава
Международной организации труда, каждый член Организации,
ратифицирующий настоящую Конвенцию, направляет одновременно со
своим документом о ратификации заявление с указанием: a) территорий, на которых заинтересованный член Организации
обязуется применять без изменений положения настоящей Конвенции; b) территорий, на которых он обязуется применять положения
настоящей Конвенции с изменениями, и деталей этих изменений; c) территорий, на которых Конвенция не будет применяться, и в
таком случае причин, по которым она не будет применяться; d) территорий, в отношении которых данный член резервирует
свое решение впредь до дальнейшего рассмотрения положения. 2. Обязательства, упомянутые в подпунктах "a" и "b" пункта 1
настоящей статьи, считаются неотъемлемой частью документа о
ратификации и влекут за собой одинаковые с ним последствия. 3. Любой член Организации сможет посредством нового заявления
отказаться от всех или от части оговорок, содержащихся в его
предыдущем заявлении, в силу подпунктов "b", "c" и "d" пункта 1
настоящей статьи.
Статья 14
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 15
1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов
Международной организации труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным директором. 2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации
двух членов Организации. 3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 16
Как только зарегистрированы документы о ратификации двух
членов Международной организации труда, Генеральный директор
Международного бюро труда извещает об этом всех членов
Международной организации труда. Он также извещает их о
регистрации всех документов о ратификации, полученных им
впоследствии от других членов Организации.
Статья 17
1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному директору
Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации. 2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
Статья 18
Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 19
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то: a) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 17, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу; b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами
Организации. 2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 20
Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
Конвенции и рекомендации,
принятые Международной конференцией труда.
1919 - 1956.
Т.I.- Женева: Международное бюро труда, 1991.
С. 423 - 429.



вгору