Рекомендація щодо непрямого примушування до праці N 35
Міжнародна організація праці; Рекомендації, Міжнародний документ від 28.06.193035
Документ 993_099, поточна редакція — Прийняття від 28.06.1930


Рекомендація
щодо непрямого примушування до праці
N 35

 

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 10 червня 1930 року на свою 14-у сесію,
постановивши прийняти ряд пропозицій щодо непрямого примушування до праці, що є частиною першого пункту порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форму рекомендації,
ухвалює цього двадцять восьмого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцятого року нижченаведену рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1930 року щодо непрямого примушування до праці і яка підлягає поданню членам Міжнародної організації праці для розгляду з метою впровадження її в життя шляхом законодавства кожної країни або іншим шляхом відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці 993_154:
прийнявши Конвенцію про примусову або обов'язкову працю 993_136 і
бажаючи доповнити цю Конвенцію заявою щодо принципів, які вважаються такими, що найкращим чином пристосовані для напрямку політики членів Організації, які намагаються уникнути будь-якого непрямого примушування до праці, яке поклало б надто важкий тягар на населення тих територій, до яких ця Конвенція може застосовуватись,
Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації враховував такі принципи:
 
I
 
Кількість наявної в розпорядженні робочої сили, здатність населення до праці та шкідливий вплив, який можуть мати на соціальні умови населення надто несподівані зміни в життєвих та трудових звичках, є факторами, які повинні братися до уваги при вирішенні питань, пов'язаних з економічним розвитком територій, що знаходяться на початковій стадії розвитку, і особливо при вирішенні питань, що стосуються:
a) збільшення числа і розмірів промислових, гірничодобувних і сільськогосподарських підприємств на таких територіях;
b) поселення у відповідних випадках на таких територіях осіб не з числа корінного населення;
c) надання лісових чи інших концесій, які носять або не носять характер монополій.
 
II
 
Слід уникати непрямих засобів, які штучно посилюють економічний тиск на населення з метою примусити його шукати роботу по найму, і особливо таких засобів, як:
a) оподаткування населення, яке призвело б до того, що населення було б змушене шукати роботу по найму на приватних підприємствах;
b) введення таких обмежень на володіння чи користування землею, які створили б серйозні утруднення для працівників, які намагаються заробити засоби для життя шляхом самостійної обробки землі;
c) зловмисне розширення загальноприйнятого поняття "бродяжництво";
d) встановлення правил пересування, які мали б наслідком створення для працівників, які працюють у інших осіб, більш вигідного становища у порівнянні із становищем решти працівників.
 
III
 
Слід уникати будь-яких обмежень добровільного переміщення робочої сили з одного виду зайнятості до іншого або з одного району до іншого, що могло б мати непрямим наслідком примушування працівників влаштовуватися на роботу в певні галузі господарства або райони, за винятком тих випадків, коли такі обмеження вважаються необхідними в інтересах відповідного населення чи працівників.
 
"Міжнародне законодавство
про охорону праці",
Конвенції та рекомендації МОП,
Київ, 1998 р.



вгору