Конвенція про безперервність зайнятості моряків N 145 (укр/рос)
Міжнародна організація праці; Конвенція, Міжнародний документ від 28.10.1976145
Документ 993_053, чинний, поточна редакція — Редакція від 23.02.2006, підстава - 993_519

                            Конвенція 
про безперервність зайнятості моряків
N 145 (укр/рос)
( Рекомендацію до Конвенції додатково див. в документі ( 993_267 ) від 28.10.1976 )
Статус Конвенції див. ( 993_419 )
{ Конвенцію переглянуто Конвенцією ( 993_519 )
від 23.02.2006 }

Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібралася 13 жовтня 1976 року на свою шістдесят другу
сесію, зазначаючи положення розділу IV (регулярність зайнятості і
прибутку) Рекомендації 1970 року про зайнятість моряків (технічні
зміни) ( 993_256 ), вирішивши прийняти різноманітні пропозиції, які стосуються
безперервності зайнятості моряків, що є четвертим пунктом порядку
денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює цього двадцять восьмого дня жовтня місяця тисяча
дев'ятсот сімдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може
іменуватися Конвенцією 1976 року про безперервність зайнятості
моряків:
Стаття 1
1. Ця Конвенція застосовується до осіб, які постійно готові
працювати моряками і які в цій якості залежать від своєї роботи як
джерела свого основного щорічного прибутку. 2. В цілях цієї Конвенції термін "моряки" означає осіб,
визначених національним законодавством або практикою, чи
колективними угодами як такі, що працюють за наймом як члени
екіпажу на борту морського судна, за винятком: a) військового корабля; b) судна, зайнятого риболовлею чи безпосередньо пов'язаними з
нею операціями, або китобійним промислом чи аналогічними
операціями. 3. В цілях цієї Конвенції національне законодавство або
правила визначають, коли судна повинні розглядатися як "морські
судна". 4. Із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників
проводяться консультації, або вони беруть участь якимось іншим
чином у формулюванні і перегляді визначень відповідно до
параграфів 2 і 3 цієї статті.
Стаття 2
1. Національною політикою кожної держави-члена, яка має
морське пароплавство, є заохочення всіх зацікавлених сторін у
забезпеченні, по можливості, безперервною або регулярною
зайнятістю кваліфікованих моряків, що забезпечує одночасно
власників суден стабільною і компетентною робочою силою. 2. Докладаються всі зусилля з метою забезпечення морякам
мінімального періоду зайнятості або як мінімального прибутку, так
і грошової допомоги, розмір і характер яких залежать від
економічного і соціального стану цієї країни.
Стаття 3
Заходи, спрямовані на досягнення цілей, передбачених у статті
2 цієї Конвенції, можуть включати: a) контракти чи угоди, які передбачають безперервну чи
регулярну зайнятість на підприємстві, що займається морськими
перевезеннями, або в асоціації судновласників; або b) заходи, які спрямовані на регулювання зайнятості шляхом
створення і ведення реєстрів або списків кваліфікованих моряків за
категоріями.
Стаття 4
1. Там, де безперервність зайнятості моряків забезпечується
лише шляхом створення і ведення реєстрів або списків, до них
включаються всі професійні категорії моряків таким чином, як це
визначено національним законодавством або практикою чи
колективними угодами. 2. Моряки, які внесені до такого реєстру і списку,
користуються перевагами при наймі в якості моряків. 3. Від моряків, занесених до такого реєстру або списку,
вимагається готовність стати до роботи таким чином, як це
визначено національним законодавством або практикою чи колективною
угодою.
Стаття 5
1. У тій мірі, наскільки це передбачається національним
законодавством та правилами, чисельність моряків у реєстрах чи
списках періодично переглядається з метою досягнення рівня,
відповідного потребам морського судноплавства. 2. У разі, коли скорочення в такому реєстрі чи списку є
необхідним, вживаються всі відповідні заходи з метою недопущення
чи зведення до мінімуму негативних наслідків для моряків, з
урахуванням при цьому економічного і соціального стану
зацікавленої країни.
Стаття 6
Кожна держава-член забезпечує застосування до моряків
відповідних правил безпеки і гігієни праці, благоустрою і
професійної підготовки.
Стаття 7
У тій мірі, в якій положення цієї Конвенції не застосовуються
за посередництвом колективних угод, арбітражних рішень чи іншим
шляхом, який відповідає національній практиці, вони застосовуються
за посередництвом національного законодавства та правил.
Стаття 8
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для
реєстрації.
Стаття 9
1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної
організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані
Генеральним директором. 2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того,
як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох
членів Організації. 3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена
Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його
документа про ратифікацію.
Стаття 10
1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію,
може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона
початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію,
надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та
зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію. 2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і
який протягом року після закінчення згаданого в попередньому
параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на
денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний
період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю
Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в
порядку, встановленому в цій статті.
Стаття 11
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх
членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх
документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним
від членів Організації. 2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого
ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор
звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 12
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає
Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для
реєстрації, відповідно до статті 102 Статуту Організації
Об'єднаних Націй ( 995_010 ), повні дані щодо всіх документів про
ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно
до положень попередніх статей.
Стаття 13
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро
праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції
доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід
вносити до порядку денного Конференції питання про повний або
частковий її перегляд.
Стаття 14
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або
частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не
передбачає іншого, то: a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 10, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови,
що нова, переглянута конвенція набула чинності; b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою
конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами
Організації. 2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою
та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але
не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 15
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набуття чинності: 3 травня 1979 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
Конвенция
о непрерывности занятости моряков
N 145
(Женева, 28 октября 1976 года)

Генеральная конференция Международной организации труда, созванная в Женеве Административным советом Международного
бюро труда и собравшаяся 13 октября 1976 года на свою шестьдесят
вторую сессию, отмечая положения раздела IV (Регулярность занятости и
дохода) Рекомендации 1970 года о занятости моряков (технические
изменения) ( 993_256 ), решив принять различные предложения, относящиеся к
непрерывности занятости моряков, что является четвертым пунктом
повестки дня сессии, решив придать этим предложениям форму международной
конвенции, принимает сего двадцать восьмого дня октября месяца тысяча
девятьсот семьдесят шестого года нижеследующую Конвенцию, которая
может именоваться Конвенцией 1976 года о непрерывности занятости
моряков:
Статья 1
1. Настоящая Конвенция применяется к лицам, которые постоянно
готовы работать в качестве моряков и которые зависят от своей
работы в этом качестве как источника своего основного ежегодного
дохода. 2. В целях настоящей Конвенции термин "моряки" означает лиц,
определенных как таковые национальным законодательством или
практикой, или коллективными соглашениями, которые обычно работают
по найму в качестве членов экипажа на борту морского судна, за
исключением: a) военного корабля; b) судна, занятого рыболовством или непосредственно
связанными с ним операциями, или китобойным промыслом или
аналогичными операциями. 3. В целях настоящей Конвенции национальное законодательство
или правила определяют, когда суда должны рассматриваться как
"морские суда". 4. С заинтересованными организациями предпринимателей и
трудящихся проводятся консультации, или они участвуют каким-либо
другим образом в формулировании и пересмотре определений в
соответствии с пунктами 2 и 3 настоящей статьи.
Статья 2
1. Национальной политикой каждого государства - члена,
которое имеет морское судоходство, является поощрение всех
заинтересованных сторон в обеспечении, по мере возможности,
непрерывной или регулярной занятостью квалифицированных моряков,
при этом обеспечивая судовладельцев стабильной и компетентной
рабочей силой. 2. Прилагаются все усилия с целью обеспечения морякам
минимального периода занятости или как минимального дохода, так и
денежного пособия, размер и характер которых зависят от
экономического и социального положения данной страны.
Статья 3
Меры, направленные на достижение целей, предусмотренных в
статье 2 настоящей Конвенции, могут включать: a) контракты или соглашения, предусматривающие непрерывную
или регулярную занятость на предприятии, занимающемся морскими
перевозками, или в ассоциации судовладельцев; или b) меры, направленные на регулирование занятости путем
создания и ведения реестров или списков квалифицированных моряков
по категориям.
Статья 4
1. Там, где непрерывность занятости моряков обеспечивается
только путем создания и ведения реестров или списков, в них
включаются все профессиональные категории моряков таким образом,
как это определено национальным законодательством или практикой,
или коллективными соглашениями. 2. Моряки, внесенные в такой реестр и список, пользуются
преимуществом при найме в качестве моряков. 3. От моряков, внесенных в такой реестр или список, требуется
готовность приступить к работе таким образом, как это определено
национальным законодательством или практикой, или коллективным
соглашением.
Статья 5
1. В той мере, насколько это предусматривается национальным
законодательством или правилами, численность моряков в реестрах и
списках периодически пересматривается с целью достижения уровней,
соответствующих потребностям морского судоходства. 2. В случаях, когда сокращение в таком реестре или списке
становится необходимым, принимаются все соответствующие меры с
целью недопущения или сведения к минимуму отрицательных
последствий для моряков, учитывая при этом экономическое и
социальное положение заинтересованной страны.
Статья 6
Каждое государство - член обеспечивает, чтобы соответствующие
правила по безопасности и гигиене труда, благосостоянию и
профессиональной подготовке применялись к морякам.
Статья 7
В той мере, в которой положения настоящей Конвенции не
применяются через посредство коллективных соглашений, арбитражных
решений или таким иным путем, который соответствует национальной
практике, они применяются через посредство национального
законодательства или правил.
Статья 8
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному директору Международного бюро труда для
регистрации.
Статья 9
1. Настоящая Конвенция связывает только тех членов
Международной организации труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы Генеральным директором. 2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того,
как Генеральный директор зарегистрирует документы о ратификации
двух членов Организации. 3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в
отношении каждого члена Организации через двенадцать месяцев после
даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 10
1. Любой член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному директору
Международного бюро труда и зарегистрированного им. Денонсация
вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации. 2. Каждый член Организации, ратифицировавший настоящую
Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в
предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим
правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет
связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет
денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого
десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
Статья 11
1. Генеральный директор Международного бюро труда извещает
всех членов Международной организации труда о регистрации всех
документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от
членов Организации. 2. Извещая членов Организации о регистрации полученного им
второго документа о ратификации, Генеральный директор обращает их
внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.
Статья 12
Генеральный директор Международного бюро труда направляет
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций для
регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации
Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех
документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных
им в соответствии с положениями предыдущих статей.
Статья 13
Каждый раз, когда Административный совет Международного бюро
труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 14
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию,
полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и
если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то: a) ратификация каким-либо членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически,
независимо от положений статьи 10, немедленную денонсацию
настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая
конвенция вступила в силу; b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее членами
Организации. 2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по
форме и содержанию в отношении тех членов Организации, которые ее
ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую
конвенцию.
Статья 15
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.



вгору