(зазначене у статті 17)
На додаток до базової законодавчої вимоги, відповідно до якої ініціативи саморегулювання повинні відповідати усім положенням Договору (зокрема, щодо правил стосовно внутрішнього ринку і конкуренції), а також міжнародним домовленостям Співтовариства, зокрема і правилам багатосторонньої торгівлі, для оцінювання прийнятності ініціатив саморегулювання як альтернативи імплементаційному інструменту в контексті цієї Директиви можна використовувати наведений нижче неповний список орієнтовних критеріїв:
Ініціативи саморегулювання повинні бути відкриті для участі операторів з третіх країн як на підготовчому етапі, так і на етапі імплементації.
Ініціативи саморегулювання повинні приносити додану вартість (більшу, ніж у випадку «звичайного ходу діяльності») у формі поліпшених загальних екологічних характеристик продукту, охопленого такою ініціативою.
Підприємства і професійні асоціації, що беруть участь у саморегулюванні, повинні представляти переважну більшість відповідного сектору економіки, з якомога меншою кількістю винятків. Необхідно докладати зусиль, щоб забезпечити дотримання правил конкуренції.
Цілі, визначені стейкхолдерами, повинні бути викладені чітко та однозначно, починаючи з чітко визначеного базового стану. Якщо ініціатива саморегулювання охоплює довгий період, вона повинна включати проміжні цілі. Повинна існувати можливість моніторингу відповідності цілям і проміжним цілям у доступний за ціною та достовірний спосіб, використовуючи чіткі та надійні показники. Дані досліджень, а також похідні науково- технологічні дані повинні сприяти розвитку таких показників.
5. Залучення громадянського суспільства
Задля забезпечення прозорості, необхідно оприлюднювати ініціативи саморегулювання, зокрема і за допомогою Інтернету та інших електронних засобів поширення інформації.
Те саме повинно застосовуватися до проміжних і остаточних звітів про результати моніторингу. Стейкхолдери, що включають держав-членів, підприємства, екологічні неурядові організації, асоціації споживачів, повинні бути запрошені висловитися з приводу ініціативи саморегулювання.
Ініціативи саморегулювання повинні включати належним чином продуману систему моніторингу з чітко визначеними зобов’язаннями підприємств і незалежних інспекторів. Служби Комісії, у партнерстві зі сторонами ініціативи саморегулювання, повинні бути запрошені до моніторингу досягнення зазначених цілей.
План моніторингу і звітування повинен бути детальним, прозорим і об’єктивним. Розгляд того, чи були виконані цілі добровільної угоди або інших інструментів саморегулювання, повинен залишатися повноваженням служб Комісії, яким допомагає Комітет, зазначений у статті 19(1).
7. Результативність за витратами адміністрування ініціатив саморегулювання
Витрати на адміністрування ініціатив саморегулювання, зокрема щодо моніторингу, не повинні призводити до надмірних адміністративних тягарів порівняно з їхніми цілями й іншими доступними інструментами політики.
Ініціативи саморегулювання повинні реагувати на цілі політики цієї Директиви, зокрема і на інтегрований підхід, та узгоджуватися з економічними та соціальними вимірами сталого розвитку. Необхідно інтегрувати захист інтересів споживачів, якості життя, економічних інтересів і охорону здоров’я.
Малоймовірно, що ініціативи саморегулювання дадуть очікувані результати, якщо інші чинники та стимули - ринковий тиск, податки, законодавство на національному рівні - надають суперечливі сигнали учасникам ініціативи саморегулювання. У цьому плані послідовність політики є важливою; її необхідно брати до уваги під час оцінювання дієвості ініціативи.