Метод визначення спеціальних вимог до екодизайну
(зазначений у статті 15(6))
Спеціальні вимоги до екодизайну спрямовані на поліпшення вибраного екологічного аспекту продукту. Вони можуть мати форму вимог щодо скорочення споживання певного ресурсу, такі як обмеження використання ресурсу на різних стадіях життєвого циклу продукту, залежно від випадку (наприклад, обмеження витрат води на етапі використання чи кількості певного матеріалу, включеного до продукту, або вимога до мінімальної кількості переробленого матеріалу).
Під час підготовки імплементаційних інструментів, що встановлюють спеціальні вимоги до екодизайну відповідно до статті 15, для продуктів, на які поширюється дія такого імплементаційного інструмента, залежно від продукту, Комісія повинна визначити відповідні параметри екодизайну з числа зазначених у частині 1 додатка І та установити рівні таких вимог згідно з регуляторною процедурою, зазначеною в статті 19(2), таким чином:
1. У ході проведення технічного, екологічного і економічного аналізу необхідно вибрати деяку кількість репрезентативних моделей відповідного продукту з числа наявних на ринку та визначити технічні можливості поліпшення екологічних характеристик продукту з одночасним урахуванням економічної життєздатності таких можливостей і уникненням будь-якого суттєвого погіршення експлуатаційних характеристик або користі для споживачів.
У ході проведення технічного, екологічного і економічного аналізу екологічних аспектів, що розглядаються, необхідно також визначити продукти та технології з найкращими характеристиками, які наявні на ринку.
Під час проведення аналізу та визначення вимог слід брати до уваги експлуатаційні характеристики продуктів, наявних на міжнародному ринку, та еталонні показники, встановлені законодавством інших держав.
На основі такого аналізу та з урахуванням економічної і технічної здійсненності, а також потенціалу для поліпшення, необхідно вживати конкретних заходів для мінімізації впливу продукту на довкілля.
Стосовно споживання енергії під час використання продукту, рівень енергоефективності або споживання енергії повинен бути встановлений таким чином, щоб вартість життєвого циклу репрезентативних моделей продукту була мінімальною для кінцевих споживачів з урахуванням наслідків для інших екологічних аспектів. Метод аналізу вартості життєвого циклу використовує реальну ставку дисконту на основі даних, отриманих від Європейського Центрального Банку, і реальний строк служби продукту. Зазначений метод базується на сумі змін у ціні купівлі (які є наслідком змін у виробничих витратах) та змін в експлуатаційних витратах, які виникають у результаті відмінностей у рівнях можливостей технічного вдосконалення, дисконтованих протягом строку служби репрезентативних моделей продукту, що розглядаються. Експлуатаційні витрати охоплюють насамперед споживання енергії та додаткові витрати на інші ресурси, такі як воду чи мийні засоби.
Для того, щоб перевірити, чи відбуваються значні зміни і чи загальні висновки є надійними, проводиться аналіз чутливості, який охоплює відповідні чинники, такі як ціни на енергетичні чи інші ресурси, вартість сировини або витрати на виробництво, ставки дисконту, а у відповідних випадках - зовнішні екологічні витрати, зокрема і відвернені викиди парникових газів. Вимога повинна бути адаптована відповідним чином.
Аналогічна методологія може бути застосована до інших ресурсів, як-от вода.
2. Для розроблення технічного, екологічного й економічного аналізів можна використовувати інформацію, наявну в рамках інших видів діяльності Співтовариства.
Те саме стосується інформації, наявної в існуючих програмах, застосовних в інших частинах світу для встановлення спеціальної вимоги до екодизайну для продуктів, що є предметом торгівлі з економічними партнерами Європейського Союзу.
3. Дата набуття чинності конкретною вимогою повинна враховувати цикл зміни дизайну продукту.