ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2009/125/ЄС
від 21 жовтня 2009 року
про рамки для встановлення вимог до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів (нова редакція)
(1) До Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/32/ЄC від 6 липня 2005 року про рамки для встановлення вимог до екодизайну для енергоспоживальних продуктів (-3) були внесені суттєві зміни. З огляду на те, що подальші зміни мають бути внесені виключно для поширення сфери застосування згаданої Директиви на всі пов’язані з енергоспоживанням продукти, задля забезпечення ясності зазначена Директива повинна бути викладена у новій редакції.
(2) Розбіжності між законами чи адміністративними інструментами, ухваленими державами-членами стосовно екодизайну пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, можуть створювати бар’єри для торгівлі та спотворювати конкуренцію у Співтоваристві і, таким чином, мати прямий вплив на створення та функціонування внутрішнього ринку. Гармонізація національних законодавств є єдиним способом запобігання таким торговельним бар’єрам і недобросовісній конкуренції. Поширення сфери застосування на всі пов’язані з енергоспоживанням продукти забезпечує можливість гармонізувати вимоги до екодизайну для всіх істотних пов’язаних з енергоспоживанням продуктів на рівні Співтовариства.
(3) Пов’язані з енергоспоживанням продукти становлять велику частку в структурі споживання природних ресурсів і енергії Співтовариства. Вони також здійснюють низку інших важливих впливів на довкілля. Для переважної більшості категорій продуктів, наданих на ринку Співтовариства, можна відмітити дуже різні ступені впливу на довкілля, хоча вони мають схожі функціональні характеристики. В інтересах сталого розвитку необхідно заохочувати безперервне зменшення загального впливу згаданих продуктів на довкілля, особливо шляхом визначення основних джерел негативного впливу на довкілля та уникнення перенесення забруднення, за умови що таке зменшення не передбачає надмірних витрат.
(4) Багато пов’язаних з енергоспоживанням продуктів мають значний потенціал для удосконалення задля зменшення впливу на довкілля та заощадження енергії шляхом кращого проектування, яке також означає економію для суб’єктів господарювання та кінцевих споживачів. Окрім продуктів, які споживають, виробляють, передають або вимірюють енергію, деякі пов’язані з енергоспоживанням продукти, зокрема і продукти, що їх використовують у будівництві, такі як вікна, ізоляційні матеріали, або деякі продукти, пов’язані зі споживанням води, такі як душові лійки або крани, також можуть сприяти суттєвому заощадженню енергії під час їхнього використання.
(5) Екодизайн продуктів є вирішальним чинником для стратегії Співтовариства щодо інтегрованої політики щодо продуктів. Як превентивний підхід, спрямований на оптимізацію екологічних характеристик продуктів при збереженні їхніх функціональних якостей, екодизайн створює справді нові можливості для виробників, споживачів і суспільства в цілому.
(6) Вважається, що підвищення енергоефективності, як один із доступних шляхів досягнення більшої ефективності кінцевого використання електроенергії, значним чином сприяє досягненню цільових показників викидів парникових газів у Співтоваристві. Попит на електроенергію зростає найшвидше серед категорій кінцевого споживання енергії та, за прогнозами, зростатиме протягом найближчих 20-30 років, якщо не вжити стратегічних заходів для протидії цій тенденції. Значне скорочення споживання енергії, як запропонувала Комісія в своїй Європейській програмі з питань зміни клімату (ECCP), є можливим. Зміна клімату є одним із пріоритетів Шостої програми дій Співтовариства з довкілля, встановленої Рішенням Європейського Парламенту і Ради № 1600/2002/ЄC (-4). Енергоощадність є найбільш результативним за витратами способом підвищення надійності енергопостачання та зменшення залежності від імпорту. Таким чином, необхідно ухвалити суттєві інструменти щодо попиту та цільові показники.
(7) Заходів необхідно вживати ще на стадії проектування пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, оскільки є підстави вважати, що саме тоді визначається рівень забруднення, яке продукт спричинятиме протягом життєвого циклу, та здійснюється більша частина необхідних витрат.
(8) Необхідно встановити узгоджені рамки для застосування вимог Співтовариства до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, щоб забезпечити вільний рух тих продуктів, які відповідають таким вимогам, і задля зменшення їхнього загального впливу на довкілля. Такі вимоги Співтовариства повинні відповідати принципам добросовісної конкуренції та міжнародної торгівлі.
(9) Вимоги до екодизайну необхідно встановлювати, враховуючи цілі та пріоритети Шостої програми дій Співтовариства з довкілля, включно з, у відповідних випадках, застосовними цілями відповідних тематичних стратегій згаданої Програми.
(10) Ця Директива орієнтована на досягнення високого рівня охорони довкілля шляхом зменшення потенційного впливу на довкілля пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, що зрештою буде корисним для споживачів та інших кінцевих споживачів. Сталий розвиток також вимагає належного врахування наслідків передбачених інструментів для здоров’я та їх соціально-економічних наслідків. Підвищення енерго- та ресурсоефективності продуктів сприяє надійності енергопостачання та скороченню попиту на природні ресурси, що є передумовами нормальної економічної діяльності, а, отже, і сталого розвитку.
(11) Держава-член, яка вважає за необхідне зберігати національні положення на підставі першочергової потреби, пов’язаної із охороною довкілля, або ввести нові положення, що ґрунтуються на нових наукових даних, пов’язаних із охороною довкілля, у зв’язку зі специфічною проблемою такої держави-члена, що виникла після ухвалення застосовного імплементаційного інструмента, може вчинити так за дотриманням умов, встановлених у статті 95(4), (5) і (6) Договору, що передбачає попереднє нотифікування Комісії та одержання схвалення від неї.
(12) Для максимізації екологічних вигід від поліпшеного дизайну, можливо, необхідно інформувати споживачів про екологічні характеристики та показники пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, а також давати їм поради щодо використання продуктів у спосіб, нешкідливий для довкілля.
(13) Підхід, визначений у Повідомленні Комісії від 18 червня 2003 року під назвою «Інтегрована політика щодо продуктів - Екологічне мислення на основі життєвого циклу», який є важливим інноваційним елементом Шостої програми дій Співтовариства з довкілля, спрямований на зменшення впливу продуктів на довкілля протягом усього життєвого циклу, зокрема і під час відбору та використання сировини, виробництва, пакування, транспортування і розповсюдження, встановлення і технічного обслуговування, використання, а також у кінці строку служби. Врахування на етапі проектування впливу продукту на довкілля протягом усього життєвого циклу має великий потенціал для поліпшення екологічних характеристик у результативний за витратами спосіб, зокрема і з точки зору ресурсо- та матеріалоефективності, а отже, для досягнення цілей Тематичної стратегії щодо сталого використання природних ресурсів. Необхідна достатня гнучкість, щоб уможливити інтегрування цього фактора у дизайн продукту, враховуючи при цьому технічні, функціональні й економічні аспекти.
(14) Хоча комплексний підхід до екологічних характеристик є бажаним, до затвердження робочого плану пріоритетною екологічною метою повинно бути зменшення викидів парникових газів шляхом підвищення енергоефективності.
(15) Можливо буде необхідно і виправдано встановити конкретні кількісні вимоги до екодизайну для деяких продуктів або екологічних аспектів таких продуктів, щоб забезпечити мінімізацію їхнього впливу на довкілля. Зважаючи на нагальну потребу сприяти виконанню зобов’язань у рамках Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, та без обмеження інтегрованого підходу, якому сприяє ця Директива, необхідно надавати певну перевагу тим інструментам, які мають великий потенціал для скорочення викидів парникових газів за низьких витрат. Такі інструменти також можуть сприяти сталому використанню ресурсів і стати значним внеском у 10-річні рамки програм зі сталого виробництва та споживання, які були погоджені на Світовому саміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі з 26 серпня по 4 вересня 2002 року.
(16) Як загальний принцип та у відповідних випадках споживання енергії пов’язаними з енергоспоживанням продуктами у режимі очікування або «вимкнено» повинно бути зменшеним до мінімуму, необхідного для належного функціонування.
(17) Хоча продукти або технології з найкращими характеристиками, надані на ринку, зокрема і на міжнародних ринках, необхідно використовувати як еталон, рівень вимог до екодизайну повинен встановлюватися на основі технічного, економічного й екологічного аналізу. Гнучкість методу встановлення рівня вимог може спростити швидке поліпшення екологічних характеристик. Необхідно проводити консультації із заінтересованими сторонами, і вони повинні активно співпрацювати під час такого аналізу. Встановлення обов’язкових інструментів вимагає належного консультування із залученими сторонами. Такі консультації можуть висвітлити необхідність поетапного впровадження або перехідних інструментів. Впровадження проміжних цільових показників підвищує передбачуваність політики, дає змогу адаптувати цикли розроблення продуктів, полегшує довгострокове планування для заінтересованих сторін.
(18) Необхідно надавати перевагу альтернативним способам дій, таким як саморегулювання галузі, коли такі дії, ймовірно, забезпечать досягнення цілей політики швидше або з меншими витратами, ніж обов’язкові вимоги. Якщо ринкові сили не зможуть розвиваються у потрібному напрямі чи з прийнятною швидкістю, може з’явитися необхідність у законодавчих інструментах.
(19) Саморегулювання, включно з добровільними угодами, запропонованими промисловістю як односторонні зобов’язання, може зробити можливим швидкий прогрес завдяки стрімкій та результативній за витратами реалізації, а також створити можливість для гнучкого та належного пристосування до технологічних можливостей та чутливості ринку.
(20) Щоб оцінити добровільні угоди або інші інструменти саморегулювання, представлені як альтернативи імплементаційним інструментам, необхідно забезпечити наявність інформації принаймні про таке: відкритість участі, додану вартість, репрезентативність, кількісні та поетапні цілі, залученість громадянського суспільства, моніторинг і звітування, результативність за витратами адміністрування ініціативи саморегулювання і сталість.
(21) Повідомлення Комісії від 17 лютого 2002 року під назвою «Угоди в сфері довкілля на рівні Співтовариства в рамках Плану дій щодо спрощення та поліпшення регуляторного середовища» може надати корисні настанови під час оцінювання саморегулювання промисловості в контексті цієї Директиви.
(22) Ця Директива також повинна заохочувати інтеграцію екодизайну на малих та середніх підприємствах (МСП) і дуже малих фірмах. Такій інтеграції можна сприяти шляхом підвищення доступності інформації стосовно екологічної сталості продуктів та забезпечення легкого доступу до неї.
(23) Для уможливлення введення в обіг на внутрішньому ринку та вільного руху пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, які відповідають вимогам до екодизайну, встановленим в імплементаційних інструментах цієї Директиви, на них необхідно наносити знак СЕ та пов’язану інформацію. Для зменшення впливу пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, що підпадають під регулювання, на довкілля та забезпечення добросовісної конкуренції необхідне неухильне виконання імплементаційних інструментів.
(24) Під час підготовки імплементаційних інструментів і робочого плану Комісія повинна проводити консультації з представниками держав-членів, а також із заінтересованими сторонами, що мають стосунок до визначеної групи продуктів, як-от підприємства (зокрема й МСП та кустарна промисловість), профспілки, торговці, роздрібні торговці, імпортери, природоохоронні групи та організації споживачів.
(25) Під час підготовки імплементаційних інструментів Комісія також повинна враховувати чинне національне екологічне законодавство, зокрема те, що стосується токсичних речовин, які за вказівкою держав-членів необхідно зберігати, без зниження існуючих і виправданих рівнів захисту в державах-членах.
(26) Необхідно брати до уваги модулі та правила, призначені для використання у директивах з технічної гармонізації, визначених у Рішенні Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄC від 9 липня 2008 року про спільні рамки для реалізації продуктів (-5).
(27) Наглядові органи повинні обмінюватися інформацією про інструменти, передбачені в рамках сфери дії цієї Директиви, задля покращення нагляду за ринком, беручи до уваги Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та нагляду за ринком, пов’язані з реалізацією продуктів (-6). У рамках такої співпраці необхідно якнайширше використовувати електронні засоби комунікації та відповідні програми Співтовариства. Необхідно полегшити обмін інформацією про екологічні характеристики протягом життєвого циклу та про досягнення рішень щодо дизайну. Накопичення та розповсюдження сукупності знань, отриманих виробниками під час розроблення екодизайну, є однією із найзначніших переваг цієї Директиви.
(28) Компетентний орган - це, зазвичай, призначений органами публічної влади державний або приватний орган, який надає необхідні гарантії неупередженості та наявності технічних експертних знань для виконання перевірки продукту на його відповідність застосовним імплементаційним інструментам.
(29) Відзначаючи важливість уникнення будь-якої невідповідності, держави-члени повинні забезпечувати наявність необхідних засобів для здійснення дієвого ринкового нагляду.
(30) Стосовно навчання та інформації з екодизайну для МСП, може бути доцільно розглянути супутню діяльність.
(31) В інтересах функціонування внутрішнього ринку слід мати стандарти, гармонізовані на рівні Співтовариства. Після публікації покликання на такий стандарт в Офіційному віснику Європейського Союзу, відповідність йому повинна надавати презумпцію відповідності зазначеним вимогам, визначеним в імплементаційному інструменті, ухваленому на основі цієї Директиви, хоча інші засоби підтвердження такої відповідності також повинні бути дозволені.
(32) Одним із головних завдань гармонізованих стандартів повинна бути допомога виробникам у застосуванні імплементаційних інструментів, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Такі стандарти можуть мати велике значення у встановленні методів вимірювання і тестування. Щодо загальних вимог до екодизайну, гармонізовані стандарти можуть суттєво сприяти спрямуванню виробників у встановленні екологічного профілю їхніх продуктів відповідно до вимог застосовного імплементаційного інструмента. Такі стандарти повинні чітко визначати відношення між їхніми положеннями та вимогами, яких вони стосуються. Метою гармонізованих стандартів не може бути встановлення обмежень для екологічних аспектів.
(33) Стосовно термінів та означень, використаних у цій Директиві, корисно зробити покликання на відповідні міжнародні стандарти, такі як ISO 14040.
(34) Ця Директива відповідає деяким принципам реалізації нового підходу, як визначено у Резолюції Ради від 7 травня 1985 року про новий підхід до технічної гармонізації та стандартів (-7), та здійснення покликання на гармонізовані європейські стандарти. Резолюція Ради від 28 жовтня 1999 року про роль стандартизації в Європі (-8) рекомендує Комісії дослідити можливість поширити принцип «нового підходу» на ще не охоплені ним сектори, як засіб поліпшення та спрощення законодавства, де це можливо.
(35) Ця Директива доповнює наявні інструменти Співтовариства, а саме, Директиву Ради 92/75/ЄЕС від 22 вересня 1992 року про позначення рівня споживання побутовою технікою енергії та інших ресурсів за допомогою маркування та стандартної інформації про продукт (-9), Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1980/2000 від 17 липня 2000 року про переглянуту схему присвоєння еко-марковання у Співтоваристві (-10), Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/96/ЄС від 27 січня 2003 року про відпрацьоване електричне та електронне обладнання (WEEE) (-11), Директиву Європейського Парламенту і Ради 2002/95/ЄС від 27 січня 2003 року про обмеження використання певних шкідливих речовин в електричному та електронному обладнанні (-12), Директиву Європейського Парламенту і Ради 2006/121/ЄС від 18 грудня 2006 року про внесення змін до Директиви Ради 67/548/ЄЕС про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, які стосуються класифікації, пакування та маркування небезпечних речовин для її адаптації до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (REACH) і створення Європейського хімічного агентства (-13), а також Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 106/2008 від 15 січня 2008 року про програму Співтовариства з маркування щодо енергоефективності для офісної техніки (-14). Механізми взаємодії між цією Директивою та наявними інструментами Співтовариства повинні сприяти збільшенню їхнього впливу і розробленню послідовних вимог, які виробники повинні застосовувати.
(35a) Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/31/ЄС від 19 травня 2010 року про енергетичні характеристики будівель (-15) вимагає від держав-членів встановити вимоги до енергетичних характеристик будівельних елементів, які входять до каркасу будівлі, і системні вимоги загалом до енергетичних характеристик, належного монтажу, а також належного визначення розмірів, налагодження і контролю інженерних систем будівель, що їх встановлюють у вже існуючих будівлях. Цілям цієї Директиви не суперечить те, що такі вимоги можуть за деяких обставин обмежувати встановлення пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, які відповідають вимогам цієї Директиві та її імплементаційних інструментів, за умови, що такі вимоги не є невиправданим ринковим бар’єром.
(36) Інструменти, необхідні для імплементації цієї Директиви, повинні бути ухвалені відповідно до Рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року про встановлення процедур для здійснення виконавчих повноважень, наданих Комісії (-16).
(37) Зокрема, необхідно уповноважити Комісію внести зміни до Директиви Ради 92/42/ЄЕС (-17), директив Європейського Парламенту і Ради 96/57/ЄС (-18) і 2000/55/ЄC (-19), або скасувати їх. Рішення щодо таких змін або скасування повинні бути ухвалені відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої у статті 5a Рішення 1999/468/ЄC.
(38) Крім того, необхідно уповноважити Комісію ухвалювати імплементаційні інструменти, що встановлюють вимоги до екодизайну для визначених пов’язаних з енергоспоживанням продуктів, також і вводити імплементаційні інструменти протягом перехідного періоду, включно з, у відповідних випадках, положеннями щодо збалансування різних екологічних аспектів. Оскільки такі інструменти мають загальний характер та призначені для внесення змін до несуттєвих елементів цієї Директиви шляхом її доповнення новими несуттєвими елементами, вони повинні ухвалюватися відповідно до регуляторної процедури з ретельним вивченням, передбаченої у статті 5a Рішення 1999/468/ЄC.
(39) На основі досвіду, здобутого від застосування цієї Директиви, Директиви 2005/32/ЄС та імплементаційних інструментів, Комісія має переглядати реалізацію, методи та дієвість цієї Директиви та оцінити доцільність поширення сфери її застосування на продукти, не пов’язані з енергоспоживанням. У рамках такого перегляду Комісія має проводити консультації з представниками держав-членів та заінтересованими сторонами.
(40) Держави-члени повинні визначити санкції для застосування у разі порушення національних положень, ухвалених на підставі цієї Директиви. Такі санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.
(41) Оскільки мета цієї Директиви - а саме: забезпечити функціонування внутрішнього ринку шляхом встановлення вимоги до продуктів досягати належного рівня екологічних характеристик - не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, а тому, з огляду на її масштаб і наслідки, може бути успішніше досягнута на рівні Співтовариства, Співтовариство може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, як визначено у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, визначеного у вказаній статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення зазначеної мети.
(42) Зобов’язання транспонувати цю Директиву до національного законодавства необхідно обмежити тими положеннями, які зазнали істотних змін порівняно з Директивою 2005/32/ЄС. Зобов’язання транспонувати положення, що не зазнали змін, виникає на підставі Директиви 2005/32/ЄС.
(43) Ця Директива не повинна обмежувати зобов’язання держав-членів стосовно часових рамок для транспозиції до національного законодавства директив, визначених у частині B додатка IX.
(44) Згідно з пунктом 34 Міжінституційної угоди про краще законотворення (-20), держав-членів заохочують розробляти для себе та в інтересах Співтовариства, власні таблиці, які відображають, наскільки це можливо, кореляцію між цією Директивою і транспозиційними інструментами, та оприлюднювати такі таблиці,