Справа "Єрьоменко проти України" (Заява N 1179/04)
Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 14.12.2006
Документ 974_144, поточна редакція — Прийняття від 14.12.2006

                  ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ 
П'ята секція
Р І Ш Е Н Н Я

Справа "Єрьоменко проти України"
(Заява N 1179/04)
Страсбург, 14 грудня 2006 року

Переклад офіційний
Це рішення стане остаточним за обставин, викладених у п. 2
статті 44 Конвенції ( 995_004 ). Воно може підлягати редакційним
виправленням.
У справі "Єрьоменко проти України" Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи
палатою, до складу якої увійшли: п. П.Лоренцен (P.Lorenzen), Голова, пані С.Ботучарова (S.Botoucharova), п. В.Буткевич (V.Butkevych), пані М.Цаца-Ніколовська (M.Tsatsa-Nikolovska), п. Р.Маруст (R.Maruste), п. Дж.Боррего Боррего (J.Borrego Borrego), пані Р.Ягер (R.Jaeger), судді, та пані К.Вестердік (C.Westerdiek), Секретар секції, після обговорення в нарадчій кімнаті 20 листопада 2006 року, виносить таке рішення, що було прийняте того ж дня:
ПРОЦЕДУРА
1. Справа порушена за заявою (N 1179/04), поданою проти
України до Суду 6 грудня 2003 року відповідно до статті 34
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
( 995_004 ) (далі - Конвенція) громадянином України паном Миколою
Георгійовичем Єрьоменком (далі - заявник).
2. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його
Уповноваженими - пані В.Лутковською та паном Ю.Зайцевим.
3. 15 березня 2005 року Суд вирішив направити на комунікацію
Уряду скаргу заявника. Відповідно до положень пункту 3 статті 29
Конвенції ( 995_004 ) Суд вирішив розглядати питання щодо
прийнятності та суті заяви одночасно.
ЩОДО ФАКТІВ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявник народився в 1941 році та проживає в м. Жовті Води
Дніпропетровської області, Україна.
5. У невизначену дату дружина заявника звернулась з позовом
до Жовтоводського міського суду до свого роботодавця - державного
підприємства Жовтоводського управління будівництва з вимогою
виплати заборгованості із заробітної плати та інших платежів.
6. 19 березня 2001 року Жовтоводський міський суд виніс
рішення на користь дружини заявника і присудив їй 4346,81 грн (1). _______________
(1) Приблизно 894,33 євро.
7. 28 березня 2001 року відділ державної виконавчої служби
Жовтоводського міського управління юстиції відкрив виконавче
провадження. 28 вересня 2001 року дружина заявника отримала
300 грн. 12 квітня 2002 року вона отримала ще 350 грн. Решта
присудженої суми залишається невиплаченою.
8. 1 травня 2002 року дружина заявника померла.
9. 22 грудня 2002 року заявник звернувся з позовною заявою до
Шевченківського районного суду м. Києва до Міністерства палива та
енергетики України, вимагаючи заборгованість із заробітної плати
його дружини та компенсацію моральної шкоди.
10. 1 лютого 2003 року заявник був визнаний правонаступником
своєї померлої дружини.
11. 11 серпня 2003 року суд не задовольнив позовні вимоги
заявника у зв'язку з тим, що підприємство-боржник було незалежною
юридичною особою, за борги якого Міністерство не несло
відповідальність.
12. Листом від 31 грудня 2003 року виконавча служба
повідомила заявника про те, що виконавче провадження призупинено у
зв'язку з відкритим провадженням у справі про банкрутство за
рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27 грудня 2001 року. Виконавча служба також зазначила, що
відповідно до Закону "Про введення мораторію на примусову
реалізацію майна" ( 2864-14 ) 29 листопада 2001 року накладено
заборону на продаж майна підприємств, державна частка в яких
становить 25% статутного фонду.
13. Наказом ( v0616558-04 ) Міністерства палива та енергетики
від 5 жовтня 2004 року підприємство-боржник було ліквідовано.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
14. Відповідне національне законодавство викладене в рішенні
у справі "Ромашов проти України" ( 980_227 ) (N 67534/01,
пп. 16-18, від 27 липня 2004 року).
ЩОДО ПРАВА
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1
СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
( 995_004 )
ТА СТАТТІ 1 ПЕРШОГО ПРОТОКОЛУ
( 994_535 )
15. Заявник скаржився на тривале невиконання рішення,
винесеного на користь його померлої дружини. Він посилався на
пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статтю 1 Першого
протоколу ( 994_535 ). Ці статті зазначають наступне:
Пункт 1 статті 6
( 995_004 )
"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,
встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та
обов'язків цивільного характеру..."
Стаття 1 Першого протоколу
( 994_535 )
"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти
своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності
інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право
держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне,
щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до
загальних інтересів..."
А. Щодо прийнятності
16. Уряд не надав зауважень щодо прийнятності скарг заявника.
17. Суд робить висновок про те, що скарга заявника на
затримку у виконанні рішень Жовтоводського міського суду за
пунктом 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) не є повністю
необґрунтованою у значенні пункту 3 статті 35 Конвенції. Далі Суд
зазначає, що вона не є неприйнятною за будь-яких інших підстав.
Таким чином, вона повинна бути визнана прийнятною. З тих же
підстав скарга заявника за статтею 1 Першого протоколу ( 994_535 )
не може бути визнана неприйнятною.
Б. Щодо суті
18. Уряд стверджував, що в цій справі відповідальність
держави обмежувалась організацією та належним проведенням
виконавчих дій і що тривалість виконавчого провадження була
спричинена важким фінансовим становищем підприємства-боржника.
19. Заявник з цим не погодився. Зокрема, він стверджував, що
він та його покійна дружина були не в змозі оплатити її необхідне
лікування у зв'язку з неможливістю отримати заборгованість,
присуджену їй судом, що також прискорило смерть його дружини.
20. Суд зазначає, що рішення, винесене на користь покійної
дружини заявника, залишалось невиконаним протягом п'яти років та
семи місяців.
21. Суд нагадує, що ним вже було визнано порушення пункту 1
статті 6 Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу
( 994_535 ) у справах, подібних до цієї (див., серед інших,
"Ромашов проти України" ( 980_227 ), пп. 42-46; "Шмалько проти
України" ( 980_226 ), N 60750/00, пп. 55-57, від 20 липня
2004 року).
22. Розглянувши всі подані до Суду матеріали справи, Суд
вважає, що Уряд не надав жодних фактів чи аргументів, які могли б
переконати Суд дійти іншого висновку у цій справі.
23. Таким чином, мало місце порушення пункту 1 статті 6
Конвенції ( 995_004 ) та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ).
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
( 995_004 )
24. Стаття 41 Конвенції ( 995_004 ) зазначає: "Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції ( 995_004 ) або
протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої
Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у
раз необхідності, надає потерпілій стороні справедливу
сатисфакцію".
А. Шкода
25. Заявник вимагав суму в розмірі 2905 грн (1) на
відшкодування втрат в результаті інфляції та суму, присуджену
рішенням суду в якості матеріальної шкоди, а також відшкодування
моральної шкоди, не зазначивши точної суми. _______________
(1) Приблизно 472 євро.
26. Уряд погодився з вимогами заявника.
27. Оскільки заявник вимагав суму, яка була присуджена його
покійній дружині судом, Суд вважає, що Уряд повинен виплатити
заявнику залишок цієї заборгованості. Щодо решти вимог заявника
Суд, розглянувши позицію Уряду в цій справі та здійснюючи свою
оцінку на засадах справедливості, як цього вимагає стаття 41
Конвенції ( 995_004 ), присуджує заявнику 472 євро на
відшкодування матеріальної шкоди та 1800 євро на відшкодування
моральної шкоди.
Б. Судові витрати
28. Заявник не зазначив жодних вимог щодо компенсації витрат.
Таким чином, Суд нічого не присуджує.
В. Пеня
29. Суд вважає доцільним призначити пеню виходячи з розміру
граничної позичкової ставки Європейського центрального банку плюс
три відсотки.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Визнає заяву заявника прийнятною;
2. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6
Конвенції ( 995_004 );
3. Вирішує, що у цій справі було порушення статті 1 Першого
протоколу до Конвенції ( 994_535 );
4. Вирішує, що: a) протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане
остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції ( 995_004 ),
держава-відповідач має сплатити заявнику заборгованість відповідно
до рішення від 19 березня 2001 року, а також 472 (чотириста
сімдесят два) євро на відшкодування матеріальної шкоди та 1800
(тисячу вісімсот) євро на відшкодування моральної шкоди плюс
будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника; b) ця сума має бути конвертована у національну валюту
держави-відповідача на день здійснення платежу; c) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного
розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple
interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського
центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
Вчинено англійською мовою та повідомлено в письмовій формі
14 грудня 2006 року відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Реґламенту
Суду ( 980_226 ).
Секретар К.ВЕСТЕРДІК
(C.Westerdiek)
Голова П.ЛОРЕНЦЕН
(P.Lorenzen)



вгору