Документ 771/97-ВР, попередня редакція — Редакція від 13.11.2002, підстава - 191-IV
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про якість та безпеку харчових продуктів і
продовольчої сировини

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 19, ст. 98 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2681-III ( 2681-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, N 1, ст.2
N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002, ВВР, 2002, N 48, ст.359 )

( У тексті Закону слова "Міністерство охорони здоров'я
України", "Державний комітет України по стандартизації,
метрології та сертифікації", "належна якість",
"санітарно-гігієнічна експертиза", "навколишнє природне
середовище" та "строк" у всіх відмінках замінено
відповідно словами "центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я", "центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики", "якість", "санітарно-епідеміологічна експертиза", "довкілля" та "термін" у відповідному відмінку згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )

Цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та
безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я
населення, регулює відносини між органами виконавчої влади,
виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час
розробки, виробництва, ввезення на митну територію України (далі -
ввезення), закупівлі, постачання, зберігання, транспортування,
реалізації, використання, споживання та утилізації харчових
продуктів і продовольчої сировини. ( Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні: безпека харчових продуктів - відсутність загрози шкідливого
впливу харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх
матеріалів на організм людини; ( Абзац другий статті 1 в редакції
Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) біологічно активна харчова добавка - спеціальний харчовий
продукт, призначений для вживання або введення в межах
фізіологічних норм до раціонів харчування чи харчових продуктів з
метою надання їм дієтичних, оздоровчих, профілактичних
властивостей для забезпечення нормальних та відновлення порушених
функцій організму людини; ( Абзац третій статті 1 в редакції
Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) державна санітарно-епідеміологічна експертиза - вид
професійної діяльності органів та установ державної
санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному
вивченні нової продовольчої продукції, технологій, технологічного
обладнання, а також підприємств, що її виробляють, з метою
виявлення небезпечних факторів у цій продукції, оцінки їх
можливого шкідливого впливу та визначення ступеня створюваного
ними ризику для здоров'я і життя людини; обгрунтуванні
застосування відповідних санітарних норм або технічних регламентів
щодо її виробництва, введення в обіг, споживання з метою
попередження, зменшення та усунення цього шкідливого впливу;
встановленні відповідності продукції вимогам безпеки для здоров'я
і життя людини; ( Абзац четвертий статті 1 в редакції Закону
N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи -
нормативний документ установленої форми, в якому визначені вимоги
щодо безпеки для здоров'я і життя людини продовольчої продукції та
засвідчена її безпека за умови дотримання цих вимог; ( Абзац
п'ятий статті 1 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 )
( Абзац шостий статті 1 виключено на підставі Закону N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 )
енергетична цінність - показник, який характеризує частку
енергії, що може вивільнитися з харчових продуктів у процесі
біологічного окислення і використовуватися для забезпечення
фізіологічних функцій організму людини; ідентифікація - це процедура, в ході якої за документами,
маркуванням, органолептичними, фізико-хімічними показниками,
специфічними для даного виду продукції характеристиками і ознаками
встановлюється відповідність продукції відомостям та властивостям,
зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах
або нормативно-правових актах, а також узвичаєній загальній назві
даного виду продукції; ( Абзац восьмий статті 1 в редакції Закону
N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
( Абзац дев'ятий статті 1 виключено на підставі Закону
N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
продовольча сировина - продукція рослинного, тваринного,
мінерального, синтетичного чи біотехнологічного походження, що
використовується для виробництва харчових продуктів; сертифікація - процедура, у ході якої (акредитований) орган
документально засвідчує, що харчовий продукт або продовольча
сировина відповідає встановленим вимогам; ( Абзац одинадцятий
статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 ) сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що
продовольча продукція належним чином ідентифікована і відповідає
вимогам нормативних документів і нормативно-правових актів;
( Абзац дванадцятий статті 1 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 ) спеціальні харчові продукти - дієтичні, оздоровчі,
профілактичні харчові продукти та біологічно активні харчові
добавки, продукти дитячого харчування, харчування для спортсменів
тощо; ( Абзац тринадцятий статті 1 в редакції Закону N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 ) супутні матеріали - матеріали, які використовуються у процесі
виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування та
маркування харчових продуктів і безпосередньо контактують з цими
продуктами, але самі не придатні для споживання; термін придатності харчового продукту - проміжок
календарного часу, визначений виробником цього продукту, протягом
якого, у разі додержання відповідних умов зберігання, якісні
показники та показники безпеки цього продукту повинні відповідати
вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів;
( Абзац п'ятнадцятий статті 1 в редакції Закону N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 ) харчова добавка - природна чи синтетична речовина, яка
спеціально вводиться у харчовий продукт для надання йому бажаних
властивостей; харчовий продукт - будь-який продукт, що в натуральному
вигляді чи після відповідної обробки вживається людиною у їжу або
для пиття; якість харчового продукту - сукупність властивостей
харчового продукту, що визначає його здатність забезпечувати
потреби організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних
речовинах, стабільність складу і споживчих властивостей протягом
терміну придатності; ( Абзац вісімнадцятий статті 1 в редакції
Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) харчова цінність харчового продукту - провідний показник
якості харчового продукту, який визначає ступінь його
відповідності оптимальним потребам людини в основних харчових
речовинах та енергії (білки, жири, вуглеводи, мікро- та
макроелементи тощо); ( Абзац дев'ятнадцятий статті 1 в редакції
Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) продовольча продукція - харчові продукти, продовольча
сировина та супутні матеріали; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно
із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) показники безпеки продовольчої продукції - науково
обгрунтовані показники вмісту (гранично допустимі межі впливу) у
зазначеній продукції шкідливих для здоров'я і життя людини
компонентів чи речовин хімічного, біологічного, радіаційного та
будь-якого іншого походження, недотримання яких призводить до
шкідливого впливу на здоров'я людини; ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) показники якості харчових продуктів і продовольчої сировини -
комплекс ознак і властивостей, притаманних кожному виду харчового
продукту чи продовольчої сировини, що визначають його харчову
цінність і споживчі властивості та дають можливість ідентифікувати
конкретний харчовий продукт чи продовольчу сировину; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) нові харчові продукти (нова продовольча сировина) - харчові
продукти та продовольча сировина, які: ( Статтю 1 доповнено
абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) вперше розроблені (отримані) в Україні і для яких ще не
встановлено показників якості та безпеки; ( Статтю 1 доповнено
абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) виготовлені з використанням харчових компонентів, що раніше в
аналогічному харчовому продукті не використовувалися, або склад
таких компонентів змінено, у тому числі методами генної інженерії;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 ) вироблені за новою технологією, що істотно змінює їх
фізико-хімічні, та/або органолептичні показники, та/або харчову
цінність; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 ) вперше ввозяться на митну територію України; ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) фальсифікована продовольча продукція - харчові продукти чи
продовольча сировина, яким з корисливою метою надано зовнішнього
вигляду та/або окремих властивостей певного виду продукції і які
не можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 ) неякісна продовольча продукція - продовольча продукція,
якісні показники та споживчі властивості якої не відповідають
зазначеним у декларації про відповідність, нормативних документах
чи нормативно-правових актах, а також продовольча продукція,
якість якої не може задовольнити потреб споживача у
задекларованому обсязі; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) небезпечна продовольча продукція - продовольча продукція,
показники безпеки якої не відповідають встановленим в Україні для
даного виду продукції або зазначеним у декларації про
відповідність, нормативних документах та нормативно-правових
актах, а також продовольча продукція, споживання (використання)
якої пов'язане з підвищеним ризиком для здоров'я і життя людини;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 ) неправильно маркована продукція - харчові продукти і
продовольча сировина, щодо яких порушено встановлені
законодавством вимоги маркування; ( Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі - гігієнічний
сертифікат) - разовий документ, виданий органами та установами
державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує
безпеку для здоров'я та життя людини окремих партій (одиниць)
харчових продуктів та продовольчої сировини; ( Статтю 1 доповнено
абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений
Кабінетом Міністрів України, в якому для конкретного виду
продовольчої продукції встановлюються показники якості та
показники безпеки для здоров'я і життя людини, тварин або рослин
та охорони довкілля, правила маркування і введення продукції в
обіг, а також порядок підтвердження відповідності та визначені
повноваження органів, які здійснюють контроль за продукцією. ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 )
Стаття 2. Законодавство України про якість та безпеку
харчових продуктів і продовольчої сировини
Законодавство України про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини складається з цього Закону та
інших нормативно-правових актів України.
Дія цього Закону не поширюється на харчові продукти та
продовольчу сировину, що містять генетично модифіковані
компоненти, а також на тютюн і тютюнові вироби. ( Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Стаття 3. Основні засади державної політики щодо забезпечення
якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої
сировини
Основними засадами державної політики щодо забезпечення
якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини є: пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та
визнання її права на якість та безпеку харчових продуктів і
продовольчої сировини; створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час
виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації,
використання, споживання, утилізації або знищення харчових
продуктів і продовольчої сировини; державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою,
транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням,
утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження
довкілля, ввезенням в Україну; ( Абзац четвертий статті 3 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) стимулювання впровадження нових безпечних науково
обгрунтованих технологій виготовлення (обробки, переробки)
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів,
розробки та виробництва нових видів спеціальних та екологічно
чистих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів; підтримка контролю якості харчових продуктів з боку
громадських організацій; координація дій органів виконавчої влади при розробці і
реалізації політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини; встановлення відповідальності виробників, продавців
(постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів за забезпечення їх якості та безпеки для
здоров'я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання
та реалізації, а також за реалізацію цієї продукції у разі її
невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та
фітосанітарним нормам.
Р о з д і л II
ВИМОГИ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКОДІ ЗДОРОВ'Ю СПОЖИВАЧІВ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ
Стаття 4. Вимоги щодо запобігання ввезенню, виготовленню,
реалізації, використанню неякісних, небезпечних
або фальсифікованих харчових продуктів,
продовольчої сировини та супутніх матеріалів
Забороняється виготовляти, ввозити, реалізовувати,
використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громадському
харчуванні неякісні, небезпечні для здоров'я та життя людини або
фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали.
( Частину другу статті 4 виключено на підставі Закону
N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Харчові продукти і продовольча сировина не вважаються
неякісними, небезпечними для здоров'я і життя людини, якщо
шкідливі або токсичні речовини, небезпечні для здоров'я
мікроорганізми чи їхні токсини не є для харчового продукту чи
продовольчої сировини сторонніми домішками, а їх кількість не
перевищує встановлених гранично допустимих рівнів. Перелік харчових добавок, дозволених для використання у
харчових продуктах, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 5. Документальне підтвердження якості та безпеки
харчових продуктів, продовольчої сировини
і супутніх матеріалів
Будь-який харчовий продукт (крім виготовленого для
особистого споживання), продовольча сировина і супутні матеріали
не можуть бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію,
реалізовані або використані іншим чином без документального
підтвердження їх якості та безпеки. Документами, що підтверджують якість та безпеку харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, є:
1) декларація про відповідність, що видається виробником
продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої
сировини, супутніх матеріалів, або:
2) сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання
відповідності, що видаються на:
а) харчові продукти та супутні матеріали, призначені для
реалізації на внутрішньому ринку України;
б) продовольчу продукцію вітчизняного виробництва, призначену
для експорту (якщо це передбачено умовами контракту чи міжнародною
угодою, в якій бере участь Україна);
3) висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи,
свідоцтво про державну реєстрацію, гігієнічний сертифікат, що
видаються:
а) висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи -
на:
нові харчові продукти;
харчові продукти та продовольчу сировину промислового
виробництва;
супутні матеріали;
б) свідоцтво про державну реєстрацію - на спеціальні харчові
продукти;
в) гігієнічний сертифікат - на:
кожну партію плодоовочевої, плодово-ягідної та баштанної
продукції, вирощеної в Україні та призначеної для реалізації на
внутрішньому ринку чи подальшої промислової переробки;
кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини та
супутніх матеріалів, призначену для експорту (якщо це передбачено
умовами контракту чи міжнародною угодою, в якій бере участь
Україна);
4) ветеринарні документи (ветеринарна довідка, ветеринарне
свідоцтво, ветеринарний сертифікат), що видаються:
а) ветеринарна довідка - на кожну партію (тушу) продовольчої
сировини та харчових продуктів тваринного походження (щодо їх
ветеринарно-санітарної якості та безпеки), призначених для
реалізації в межах адміністративного району;
б) ветеринарне свідоцтво - на кожну партію (тушу)
продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження
(щодо їх ветеринарно-санітарної якості та безпеки), призначених
для реалізації в межах України;
в) ветеринарний сертифікат (міжнародний ветеринарний
сертифікат) - на кожну партію продовольчої сировини та харчових
продуктів тваринного походження, призначену для експорту;
5) сертифікат якості та карантинний дозвіл, що видаються на:
а) зерно та продукти його переробки;
б) картоплю, овочі, плоди, ягоди і баштанні культури (крім
харчових продуктів зазначеної групи промислового виробництва). ( Частина друга статті 5 в редакції Законом N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 )
Стаття 6. Вимоги щодо запобігання використанню небезпечних
продовольчої сировини, супутніх матеріалів та
технологій їх виготовлення (обробки, переробки)
Забороняється для промислового виготовлення харчових
продуктів використовувати: 1) супутні матеріали і технології їх виготовлення (обробки,
переробки): не дозволені в установленому порядку; не передбачені рецептурою; без документів, що підтверджують їхню якість і безпеку; з рівнем штучного або природного радіаційного забруднення, що
перевищує встановлені гранично допустимі рівні; 2) продовольчу сировину: тваринного і рослинного походження, яка не пройшла
ветеринарно-санітарної експертизи; без документів, що підтверджують її відповідність нормативним
документам; рослинного походження, яка не пройшла карантинного контролю; яка оброблялась не дозволеними до використання пестицидами
та агрохімікатами чи дозволеними до використання пестицидами та
агрохімікатами, якщо їх вміст у сировині перевищує встановлені
гранично допустимі рівні; яка містить не дозволені до використання речовини з
фармакологічною дією чи дозволені до використання речовини з
фармакологічною дією у кількості, що перевищує встановлені
гранично допустимі рівні.
Стаття 7. Вимоги до маркування харчових продуктів
Забороняється реалізація і використання вітчизняних та
ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування
державною мовою України, що містить в доступній для сприймання
споживачем формі інформацію про: 1) загальну назву харчового продукту; 2) номінальну кількість харчового продукту в установлених
одиницях виміру (маси, об'єму тощо); 3) склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох
складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі
виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;
( Пункт 3 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) 4) харчову цінність, а також енергетичну цінність для
харчових продуктів, що її мають; ( Пункт 4 частини першої статті 7
в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) 5) кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін
придатності до споживання; ( Пункт 5 частини першої статті 7 в
редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
( Пункт 6 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
7) умови зберігання; 8) позначення нормативного документа для харчових продуктів
вітчизняного виробництва; 9) найменування та адресу виробника і місце виготовлення; 10) умови використання (якщо такі передбачені); 11) наявність у харчовому продукті компонентів з генетично
модифікованої сировини (у випадках, коли використання таких
компонентів передбачено нормативними документами або
нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт); ( Пункт 11
частини першої статті 7 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) 12) застереження щодо вживання харчового продукту певними
категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого
віку, спортсмени, хворі тощо); ( Пункт 12 частини першої статті 7
в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) 13) іншу інформацію, передбачену чинними в Україні
нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий
продукт. Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється
державною мовою України у порядку, встановленому нормативними
документами для певних харчових продуктів. ( Частина друга статті
7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів
забороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості
без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони
здоров'я. Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових
продуктів підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. У маркуванні харчових продуктів повинні використовуватися
затверджені у встановленому порядку специфічні символи, якими
позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти,
біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування
для спортсменів тощо. ( Частина п'ята статті 7 в редакції Закону
N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) Опис специфічних символів, їх використання та маркування
харчових продуктів штриховими кодами здійснюються в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України. ( Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 )
Стаття 8. Вимоги до реклами харчових продуктів
Забороняється реклама спеціальних харчових продуктів без
попереднього погодження її тексту з центральним органом виконавчої
влади у сфері охорони здоров'я, а також реклама харчових
продуктів, які не мають документального підтвердження їхньої
якості та безпеки. Забороняється для реклами харчових продуктів використовувати: вирази щодо можливої лікувальної дії, втамування болю (крім
спеціальних харчових продуктів); листи вдячності, визнання, поради, якщо вони пов'язані з
лікуванням чи полегшенням перебігу захворювань, а також посилання
на таку інформацію; вирази, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття
негативного психологічного стану.
Стаття 9. Вимоги до спеціальних харчових продуктів і
продовольчої сировини при їх виготовленні та
державне стимулювання їх виробництва
Порядок віднесення харчових продуктів до категорії
спеціальних та норми їх використання встановлюються Кабінетом
Міністрів України. До продовольчої сировини, яка використовується для
виготовлення спеціальних харчових продуктів, застосовуються
підвищені вимоги щодо її якості та безпеки для здоров'я людини,
визначені законодавством. Держава стимулює вітчизняне виробництво спеціальних та
екологічно чистих харчових продуктів і продовольчої сировини, у
тому числі з використанням механізмів кредитування, ціноутворення,
митного і тарифного регулювання, податкового законодавства. Контроль за якістю та безпекою спеціальних харчових
продуктів, дотриманням умов їх виробництва, ввезення, зберігання,
транспортування та реалізації здійснюється відповідно до законів
України та інших нормативно-правових актів України. Виробництво, зберігання, ввезення, реалізація та використання
спеціальних харчових продуктів здійснюються відповідно до
нормативних документів на них, які погоджені з центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров'я у встановленому
законодавством порядку.
Р о з д і л III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ
ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ
Стаття 10. Мета державного регулювання якості та безпеки
безпеки харчових продуктів і продовольчої
сировини
Державне регулювання якості та безпеки харчових продуктів і
продовольчої сировини здійснюється з метою забезпечення гарантій
щодо: безпеки для життя і здоров'я людини у разі їх споживання і
використання; їх виробництва в умовах, що відповідають установленим вимогам
технології, санітарних норм та правил, безпеки та збереження
довкілля; їх виробництва із застосуванням дозволених до використання
продовольчої сировини і супутніх матеріалів; повноти і достовірності інформації про їх властивості; їх відповідності вимогам нормативних документів щодо якості
та безпеки; їх реалізації відповідно до правил торгівлі.
Стаття 11. Державне регулювання якості та безпеки
харчових продуктів і продовольчої сировини
Державне регулювання якості та безпеки харчових продуктів і
продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України,
уповноваженими центральними органами виконавчої влади, їх органами
в Автономній Республіці Крим, областях і районах, містах Києві та
Севастополі шляхом: державного нормування показників якості та безпеки харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; державної реєстрації спеціальних харчових продуктів; ( Абзац
третій частини першої статті 11 в редакції Закону N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 ) державної реєстрації нормативних документів на харчові
продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали; декларування відповідності харчових продуктів, продовольчої
сировини та супутніх матеріалів; ( Частину першу статті 11
доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) сертифікації харчових продуктів, продовольчої сировини,
супутніх матеріалів, запровадження систем контролю якості та
безпеки виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів; ( Абзац
шостий частини першої статті 11 в редакції Закону N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 ) встановлення та додержання порядку ввезення в Україну
харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів. Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини під час їх розроблення,
виробництва, надходження на територію України в режимі імпорту,
зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації
або знищення є державний нагляд і контроль, що здійснюються
спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади
та їх органами на місцях у межах їх компетенції, визначеної
законом. ( Частина друга статті 11 в редакції Закону N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Стаття 12. Державне нормування показників якості та
безпеки харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів
Державне нормування показників якості харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів проводиться шляхом
встановлення норм цих показників у нормативно-правових актах,
стандартах та інших нормативних документах на продукцію.
Державне нормування показників безпеки харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснює центральний
орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я шляхом
затвердження санітарних норм або розроблення технічних регламентів
на продовольчу продукцію.
Методики вимірювань показників безпеки харчових продуктів,
продовольчої сировини та супутніх матеріалів, а також засоби
випробувань і вимірювальна техніка повинні бути атестовані в
установленому законодавством порядку. ( Стаття 12 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Стаття 13. Державна реєстрація харчових продуктів,
продовольчої сировини та супутніх матеріалів
Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої
сировини та супутніх матеріалів здійснюється шляхом ведення
Державного реєстру спеціальних харчових продуктів та реєстру
висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на
продовольчу продукцію.
Державній реєстрації підлягають усі спеціальні та нові
харчові продукти.
Виробник або постачальник зобов'язаний отримати висновок
державної санітарно-епідеміологічної експертизи до введення в обіг
харчового продукту, продовольчої сировини та супутніх матеріалів.
Порядок здійснення державної реєстрації спеціальних харчових
продуктів, ведення реєстру висновків державної
санітарно-епідеміологічної експертизи та надання наявної в
Державному реєстрі спеціальних харчових продуктів та реєстрі
висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи
інформації, а також оплати витрат на проведення зазначених робіт і
надання послуг установлюються Кабінетом Міністрів України. ( Стаття 13 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Стаття 14. Державна реєстрація нормативних документів на
харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали
Виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів в Україні проводиться відповідно до вимог
нормативних документів на ці продукти, сировину і матеріали, які
погоджені, затверджені і зареєстровані у встановленому порядку
центральним органом виконавчої влади у сфері технічного
регулювання та споживчої політики. Порядок державної реєстрації нормативних документів на
виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів установлюється центральним органом виконавчої влади у
сфері технічного регулювання та споживчої політики, який
забезпечує систематичну публікацію в засобах масової інформації
реєстрів зареєстрованих в Україні нормативних документів. Забороняється використання та державна реєстрація нормативних
документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали без установлення в них показників безпеки. Для державної реєстрації нормативних документів виробник
харчового продукту повинен мати технологічну інструкцію або інший
документ з описом технологічного процесу виготовлення, а також
перелік продовольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що
застосовуються в процесі виготовлення, із зазначенням даних про
норми їх вмісту в кінцевому харчовому продукті. Рецептура є
власністю виробника.
Стаття 15. Підтвердження відповідності (декларування
відповідності та сертифікація) харчових
продуктів, продовольчої сировини, супутніх
матеріалів та сертифікація систем якості
Харчові продукти, продовольча сировина, супутні матеріали,
технологічне обладнання для їх виробництва підлягають
підтвердженню відповідності шляхом декларування відповідності або
сертифікації, а системи якості їх виробництва - сертифікації в
порядку, встановленому законом.
У разі сертифікації харчові продукти, продовольча сировина і
супутні матеріали підлягають випробуванню на відповідність
обов'язковим вимогам нормативних документів та нормативно-правових
актів у випробувальних лабораторіях, акредитованих у встановленому
законодавством порядку.
Підтвердження відповідності (декларування відповідності та
сертифікація) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів та сертифікація систем якості здійснюються за
обов'язковими показниками якості та безпеки, встановленими
нормативними документами та нормативно-правовими актами. ( Стаття 15 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Стаття 16. Порядок ввезення в Україну харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів
Харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали
ввозяться в Україну за умови виконання постачальником правил їх
реєстрації та підтвердження відповідності (або сертифікації).
Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів встановлює Кабінет Міністрів
України.
Харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали,
що ввозяться в Україну, повинні відповідати вимогам безпеки для
здоров'я, життя і майна людей, тварин та довкілля, встановленим
законодавством України.
До продовольчої продукції, що ввозиться на територію України,
застосовуються вимоги щодо процедур контролю, експертиз, надання
дозволів, встановлення санітарно-епідеміологічних нормативів,
регламентів аналогічно тим вимогам, що застосовуються до
відповідної продукції, виробленої в Україні.
Продовольча продукція, що ввозиться в Україну і перебуває під
митним контролем, повинна бути вивезена за межі України, якщо було
відмовлено у документальному підтвердженні її якості та безпеки.
( Стаття 16 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Стаття 17. Контроль за додержанням порядку ввезення харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів в Україну
Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів,
продовольчої сировини і супутніх матеріалів на митну територію
України здійснюється митною службою. Митне оформлення для вільного використання на території
України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів, зазначених у статті 5 цього Закону,
дозволяється за наявності відповідно:
сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання
відповідності;
висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, або
свідоцтва про державну реєстрацію спеціального харчового продукту,
або гігієнічного сертифіката на плодоовочеву продукцію;
ветеринарного свідоцтва на сировину та харчові продукти
тваринного походження;
карантинного дозволу на харчові продукти і сировину
рослинного походження;
маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно
з законодавством України. ( Частина друга статті 17 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 )
від 24.10.2002 )
( Частина третя статті 17 втратила чинність на підставі
Закону N 2681-III ( 2681-14 ) від 13.09.2001 )

Стаття 18. Органи, які здійснюють державний контроль і нагляд
за якістю та безпекою харчових продуктів і
продовольчої сировини
Державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових
продуктів і продовольчої сировини під час їх виробництва,
зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації
чи знищення здійснюють спеціально уповноважені центральні органи
виконавчої влади у галузі охорони здоров'я, захисту прав
споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації,
ветеринарної медицини, карантину рослин, їхні органи в Автономній
Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі у
межах їх компетенції. ( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 191-IV
( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Р о з д і л IV
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВИРОБНИКІВ,
ПРОДАВЦІВ (ПОСТАЧАЛЬНИКІВ) ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
І ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ
Стаття 19. Права виробників, продавців (постачальників) щодо
забезпечення якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні
особи усіх форм власності, які займаються розробленням,
виробництвом, зберіганням, транспортуванням, ввезенням в Україну,
використанням, а також реалізацією харчових продуктів і
продовольчої сировини, мають право: одержувати в установлений термін необхідну, доступну та
достовірну інформацію від відповідних органів виконавчої влади про
можливість реалізації, використання і споживання харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів в Україні; звертатися за захистом своїх прав до суду.
Стаття 20. Обов'язки виробників, продавців (постачальників)
Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні та юридичні
особи усіх форм власності, які займаються розробленням,
виробництвом, транспортуванням, зберіганням, ввезенням, а також
реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням харчових
продуктів і продовольчої сировини, зобов'язані: здійснювати заходи щодо поетапного впровадження на
підприємствах харчової промисловості міжнародної системи
забезпечення безпеки харчових продуктів HACCP (Hazard Analysis and
Critical Control Point) у порядку та строки, визначені
законодавством України для окремих видів харчових продуктів;
( Частину першу статті 20 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 ) дотримуватися процедур підтвердження відповідності та
складати декларацію про відповідність продовольчої продукції, на
яку встановлено технічні регламенти; ( Частину першу статті 20
доповнено абзацом третім згідно із Законом N 191-IV ( 191-15 ) від
24.10.2002 ) мати спеціальну освіту (підготовку); виробляти, ввозити в Україну, реалізовувати та
використовувати харчові продукти, продовольчу сировину і супутні
матеріали, які відповідають вимогам цього Закону та діючих в
Україні нормативних документів щодо цих продуктів, сировини і
матеріалів; реалізовувати та використовувати харчові продукти,
продовольчу сировину і супутні матеріали лише за наявності
документального підтвердження їхньої якості та безпеки. Виробник
(продавець) харчових продуктів та продовольчої сировини
зобов'язаний постійно перевіряти їхню якість та вживати заходів
щодо недопущення реалізації непридатних харчових продуктів,
харчових продуктів з вичерпаним терміном придатності та харчових
продуктів, на яких відсутнє або нерозбірливе маркування; забезпечувати безперешкодний доступ на відповідні об'єкти
працівникам, які здійснюють державний контроль і нагляд, для
проведення перевірки відповідності виробництва, зберігання,
транспортування, реалізації, використання харчових продуктів і
продовольчої сировини вимогам, нормам і правилам щодо якості та
безпеки цих продуктів і сировини, встановленим нормативними
документами, і надавати безоплатно цим працівникам необхідні для
виконання їхніх функцій нормативні документи та інші відомості, а
також зразки (у кількості, визначеній нормативною документацією)
використаних продовольчої сировини, супутніх матеріалів і харчових
продуктів, що випускаються; відшкодовувати споживачам шкоду, заподіяну внаслідок
порушення законодавства України про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини. Реалізація харчових продуктів і продовольчої сировини
фізичними та юридичними особами повинна здійснюватися відповідно
до правил торгівлі харчовими продуктами в Україні, які
затверджуються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним
органом.
Стаття 21. Відповідальність за порушення вимог цього Закону
Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть
цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність
відповідно до законів України.
Р о з д і л V
ВИЛУЧЕННЯ З ОБІГУ АБО ЗНИЩЕННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ,
ПРОДОВОЛЬЧОЇ СИРОВИНИ І СУПУТНІХ МАТЕРІАЛІВ,
ЩО НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ ВСТАНОВЛЕНИМ ВИМОГАМ
Стаття 22. Вилучення з обігу неякісних та небезпечних
харчових продуктів, продовольчої сировини,
супутніх матеріалів та подальше поводження з ними
Неякісні та небезпечні харчові продукти, продовольча сировина
та супутні матеріали підлягають вилученню з обігу в порядку,
встановленому законом.
До неякісних відносяться харчові продукти, продовольча
сировина та супутні матеріали, якісні показники та споживчі
властивості яких не відповідають зазначеним у декларації про
відповідність (нормативному документі чи нормативно-правовому
акті), а також такі, якість яких знизилася внаслідок:
порушення маркування;
пошкодження чи деформування тари та окремих одиниць упаковки
(крім бомбажних консервів);
наявності сторонніх запахів, ознак замокання, що не
становлять загрози для споживачів;
наявності сторонніх домішок чи предметів, що можуть бути
видалені.
Вилучені з обігу неякісні харчові продукти, продовольча
сировина та супутні матеріали (крім харчових продуктів і
продовольчої сировини, що швидко псуються, - термін придатності
яких не перевищує 30 діб) можуть бути повернуті в обіг у разі
приведення їх у відповідність із встановленими вимогами шляхом
сортування, очищення, повторного маркування, зміни цільового
призначення зазначеної продукції, промислової переробки тощо.
До небезпечних відносяться харчові продукти, продовольча
сировина та супутні матеріали, показники безпеки яких не
відповідають встановленим в Україні для даного виду продукції або
зазначеним у декларації про відповідність, а також продовольча
продукція, споживання (використання) якої пов'язане з ризиком для
здоров'я і життя людини, зокрема харчові продукти та продовольча
сировина:
що не можуть бути належним чином ідентифіковані;
фальсифіковані;
контрабандні;
безхазяйні;
на які відсутні супровідні документи виробника (власника), що
підтверджують їх походження, або документи, що підтверджують їх
якість і безпеку;
термін придатності до споживання (використання) яких
закінчився;
виготовлені із застосуванням не дозволених у встановленому
порядку компонентів, харчових добавок, матеріалів, технологій
тощо;
з явно вираженими ознаками псування та пошкодження гризунами
чи комахами.
Небезпечна продовольча продукція та неякісна продовольча
продукція, яку неможливо повернути в обіг, підлягають утилізації
або знищенню в порядку, встановленому законом.
Утилізацію чи знищення вилученої з обігу неякісної та
небезпечної продовольчої продукції проводить виробник (власник) за
власні кошти. Порядок та умови використання неякісної продовольчої
продукції, методи утилізації чи знищення небезпечної продовольчої
продукції погоджуються з відповідними органами, які здійснюють
державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових
продуктів і продовольчої сировини відповідно до їх компетенції. ( Стаття 22 в редакції Закону N 191-IV ( 191-15 ) від 24.10.2002 )
Р о з д і л VI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 23. Міжнародне співробітництво України у сфері
забезпечення якості та безпеки харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх
матеріалів
Міжнародне співробітництво України у сфері забезпечення
якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і
супутніх матеріалів здійснюється шляхом: участі в роботі міжнародних організацій; укладення міжнародних договорів, у тому числі про взаємне
визнання результатів робіт з оцінки відповідності харчових
продуктів вимогам якості та безпеки (сертифікації); гармонізації державних стандартів, норм і правил з
міжнародними стандартами, нормами і правилами, які визначають
вимоги до якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої
сировини і супутніх матеріалів, а також методів їх випробувань; обміну з торговими партнерами інформацією про заходи, що
вживаються в Україні для забезпечення якості та безпеки харчових
продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.
Стаття 24. Міжнародні договори України
Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж
ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила
міжнародних договорів.
Р о з д і л VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність з нормами цього Закону вони застосовуються у
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України до 1 березня 1998 року: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону; привести у відповідність з цим Законом свої
нормативно-правові акти; відповідно до компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади України їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України підготувати та подати на
розгляд Верховної Ради України проекти законів України: про відповідальність постачальників за виготовлення і
реалізацію неякісної і небезпечної продукції; про вилучення і утилізацію неякісної і небезпечної продукції; про державне регулювання виробництва і реалізації екологічно
чистої продукції.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 23 грудня 1997 року
N 771/97-ВР



вгору