Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальної сфери села
Указ Президента України; Програма від 15.07.2002640/2002
Документ 640/2002, поточна редакція — Прийняття від 15.07.2002

                                                          
У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
Про першочергові заходи щодо підтримки
розвитку соціальної сфери села

З метою забезпечення життєдіяльності сільського населення,
дальшого розвитку соціальної сфери села в умовах реформування
аграрного сектора п о с т а н о в л я ю:
1. Затвердити Державну програму розвитку соціальної сфери
села на період до 2005 року (далі - Програма), що додається.
2. Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим
центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної
Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним
адміністраціям:
а) забезпечити реалізацію Програми та враховувати під час
вирішення питань економічного і соціального розвитку держави,
відповідних галузей та регіонів передбачені цією Програмою заходи
як пріоритетні;
б) розробити і запровадити в 2002 році механізм цільового
використання бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток
матеріальної бази соціальної сфери села, передбачивши, зокрема,
відшкодування суб'єктам господарювання витрат на будівництво
об'єктів соціальної інфраструктури, здешевлення кредитів на ці
цілі та інші заходи для заохочення юридичних і фізичних осіб до
участі в розбудові соціальної сфери села.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та
Севастопольській міській державним адміністраціям разом з органами
місцевого самоврядування у тримісячний строк:
а) розробити відповідні регіональні програми розвитку
соціальної сфери села;
б) вжити заходів до визначення правонаступників майна
закладів соціально-культурного призначення та інших об'єктів
соціальної інфраструктури, що перебували у власності або
використовувалися реформованими сільськогосподарськими
підприємствами, до належного оформлення права власності на такі
об'єкти, в тому числі шляхом передачі за згодою їх власників у
комунальну власність;
в) провести обстеження будівель, обладнання та іншого майна,
що використовуються (використовувались) навчальними закладами,
закладами охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту,
соціального і побутового обслуговування, торгівлі, транспорту і
зв'язку у сільській місцевості, та вжити заходів до відновлення
функціональної готовності цих закладів, визначити джерела та
засоби для їх фінансового, матеріально-технічного і кадрового
забезпечення;
г) прискорити передачу об'єктів житлового фонду, що належали
колишнім колективним сільськогосподарським підприємствам, у
комунальну власність з наступною приватизацією цих об'єктів
наймачами.
4. Кабінету Міністрів України:
підготувати протягом 2002-2004 років і подати на розгляд
Верховної Ради України проекти законодавчих актів, зокрема
Національної програми соціального розвитку села на період до
2011 року, спрямованих на забезпечення належного рівня життя та
побуту селян, захисту їх прав, підвищення престижності праці
сільськогосподарських товаровиробників;
розробити та затвердити в місячний строк обсяги введення в
експлуатацію, будівництва, реконструкції і відновлення об'єктів
соціальної сфери села та фінансування відповідних заходів.
5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування вживати
заходів щодо реалізації Програми.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 15 липня 2002 року
N 640/2002

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 15 липня 2002 року N 640/2002
ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року

Позитивні зрушення в сільському господарстві, які розпочалися
в 2000 році, поки що не забезпечили належного поліпшення умов
життєдіяльності сільського населення. Із 7,8 млн. працездатних
осіб, які мешкають у сільській місцевості, 1,6 млн. - незайняті та
безробітні, 1,9 млн. - зайняті лише в особистих підсобних
господарствах. Майже не зростають реальні доходи селян, головним
джерелом сукупного доходу яких залишаються надходження від
низькопродуктивної праці в особистих підсобних господарствах.
Практично не відновлюється діяльність підприємств і закладів сфери
обслуговування, припинилося оновлення матеріальної бази соціальної
інфраструктури. Усе це негативно позначається на
соціально-демографічній ситуації на селі. Перевищення смертності
над народжуваністю досягло 156 тис. чоловік за рік. Майже в
90 відсотках сіл протягом останніх п'яти років кількість померлих
перевищила кількість народжених, у 11 відсотках сіл за цей час не
народилося жодної дитини. Наростають темпи обезлюднення сіл, майже
у третині з них не самовідтворюється населення.
Основною причиною занепаду соціальної сфери села стала
економічна криза 90-х років, зокрема спад виробництва і зниження
доходів суб'єктів господарювання в сільському господарстві.
Безробіття і бідність сільського населення не стали предметом
належної уваги з боку відповідних центральних та місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Керівниками
сільськогосподарських підприємств не виконуються вимоги
законодавства щодо розміру і додержання строків виплати заробітної
плати. За рівнем середньомісячної заробітної плати, яка становить
лише 48,6 відсотка середнього рівня заробітної плати у виробничих
галузях, сільське господарство посідає останнє місце. Більше
третини працівників, які відпрацювали понад 50 відсотків робочого
часу, отримували заробітну плату нижче мінімальної.
Передача в комунальну власність закладів соціальної
інфраструктури, що належали реформованим сільськогосподарським
підприємствам, не підкріплюється відповідним наповненням місцевих
бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для утримання цих
закладів. Практично припинились фінансування за рахунок бюджетних
коштів капіталовкладень у соціальну інфраструктуру села і
відшкодування суб'єктам господарювання витрат на її розвиток.
Унаслідок фізичного зносу матеріальної бази
сільськогосподарського виробництва збільшується рівень
травматизму, в тому числі зі смертельними наслідками, залишається
високим рівень травматизму невиробничого характеру.
На відміну від командно-адміністративної системи, коли весь
комплекс соціальних проблем на селі розв'язувався
сільськогосподарськими підприємствами, в умовах становлення
приватного сектора в аграрній сфері ці проблеми повинні
розв'язуватися спільними зусиллями центральних та місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів
господарювання та населення (споживачів відповідних послуг). При
цьому держава згідно із законодавством створює умови для
розв'язання соціальних проблем на рівні відповідних нормативів.
1. Цілі та завдання
Метою Державної програми розвитку соціальної сфери села на
період до 2005 року (далі - Програма) є припинення негативних
процесів у соціальній сфері села, досягнення позитивних зрушень у
забезпеченні життєдіяльності сільського населення, які стануть
основою поліпшення демографічної ситуації і розвитку трудового
потенціалу.
Програма є першим кроком до формування високорозвинутої
соціальної інфраструктури на селі як системи підприємств,
організацій, установ, що надаватимуть відповідні послуги
сільському населенню, та до зростання добробуту селян.
Програмою передбачається:
збільшення зайнятості сільського населення в
сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових
форм та особистих підсобних господарствах за рахунок нарощування
обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, її первинної
переробки і збереження, поширення в сільській місцевості практики
урізноманітнення видів господарської діяльності;
підвищення продуктивності праці, рівня заробітної плати
працівників сільського господарства та застосування науково
обгрунтованих норм праці;
ефективне використання трудових ресурсів та робочого часу;
зупинення закриття, а також відновлення діяльності раніше
закритих та відкриття нових закладів соціально-культурного
призначення в сільських населених пунктах;
нарощування обсягів житлового будівництва на основі
спеціальних програм його підтримки;
збільшення обсягів будівництва інженерних мереж і споруд
насамперед у регіонах, де відсутні місцеві джерела питної води та
паливно-енергетичні ресурси, розвиток систем розвідних мереж водо-
і газопроводів з метою повнішого завантаження існуючих
магістралей;
створення сприятливих умов для розвитку на селі сфери платних
послуг.
2. Ресурси для розвитку
соціальної інфраструктури села
До розвитку соціальної інфраструктури максимально
залучатимуться наявні у селах і не використовувані приміщення,
майно, об'єкти незавершеного будівництва. У 2003-2005 роках
необхідно відновити роботу в існуючих та реконструйованих
приміщеннях 97 шкіл, 310 дошкільних навчальних закладів,
498 закладів охорони здоров'я, 114 будинків культури і клубів,
добудувати, збудувати і ввести в експлуатацію 1249 об'єктів
соціально-культурного призначення. Під час добудови об'єктів мають
бути переглянуті раніше прийняті проектні рішення з метою
приведення місткості приміщень у відповідність із наявною
кількістю споживачів і розташування на вивільнених площах закладів
суміжних галузей. Слід прийняти рішення щодо об'єктів
незавершеного будівництва, добудова яких технічно неможлива або
недоцільна.
Для фінансування будівництва і реконструкції об'єктів
інфраструктури передбачається залучати кошти місцевих бюджетів,
підприємств та організацій виробничої сфери, суб'єктів
господарювання у сфері обслуговування, населення та інвестиційних
фондів (місцеві джерела), а також інших джерел, не заборонених
законодавством.
На розвиток соціальної інфраструктури села в 2003-2005 роках
має бути спрямовано не менш як 30 відсотків видатків, що
здійснюються з Державного бюджету України на капітальні вкладення.
Це дасть можливість досягти виділення бюджетних коштів на розвиток
соціальної інфраструктури села в обсягах, передбачених Законом
України "Про пріоритетність соціального розвитку села та
агропромислового комплексу в народному господарстві" ( 400-12 ).
Державні капітальні вкладення мають використовуватися для
створення найнеобхідніших умов соціально-культурного
обслуговування жителів сіл, у яких відсутні навчальні заклади та
заклади охорони здоров'я і є достатній контингент споживачів
відповідних послуг. Під час будівництва і реконструкції інших
об'єктів кошти Державного бюджету України передбачається
спрямовувати як пайову участь держави для заохочення місцевих
органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та
недержавних інвесторів до розвитку соціальної інфраструктури села.
Орієнтовно на розвиток матеріальної бази об'єктів
соціально-культурного призначення, водо- та газозабезпечення
необхідно передбачати у Державному бюджеті України кошти в таких
обсягах: у 2003 році - 174,8 млн., 2004 році - 236,7 млн. та
2005 році - 355,5 млн. гривень. При цьому має бути залучено також
кошти з інших джерел фінансування для виконання Програми
відповідно за роками 243,4 млн., 316,8 млн. та 414,1 млн. гривень.
Для стимулювання індивідуального житлового будівництва на
селі за програмою "Власний дім" у Державному бюджеті України, з
урахуванням його можливостей, мають бути передбачені видатки для
надання кредитів індивідуальним забудовникам. На спорудження житла
для працівників бюджетних установ і незахищених верств сільського
населення в 2003-2005 роках необхідно спрямувати з Державного
бюджету України відповідно 5 млн., 8 млн. і 15 млн. гривень і в не
меншому розмірі - кошти з місцевих бюджетів.
Обов'язковою умовою успішного розвитку соціальної
інфраструктури в 2003-2005 роках і у подальшому є будівництво
групових, а також пов'язаних з ними локальних водопроводів,
магістральних газопроводів та газопроводів-відводів, автомобільних
доріг загального користування, ліній електропередачі, об'єктів
телефонізації тощо.
До фінансування соціального розвитку села у період виконання
Програми слід залучати також кошти Українського фонду соціальних
інвестицій (УФСІ), який на конкурентній основі здійснюватиме
відбір і фінансування мікропроектів, ініційованих територіальними
громадами сіл, органами місцевого самоврядування, громадськими
організаціями тощо. Кошти УФСІ мають бути спрямовані на підготовку
і впровадження мікропроектів, пов'язаних із поліпшенням якості
соціальних та комунальних послуг для територіальних громад сіл, а
також на зміцнення матеріальної бази територіальних центрів
соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних
громадян.
3. Розширення сфери зайнятості, створення
умов для зростання доходів сільського населення
Спад сільськогосподарського виробництва, недооцінка
соціальних аспектів його реформування зумовили скорочення попиту
на робочу силу. В агроформуваннях нового типу зайнято лише
2,3 млн. осіб із 7,8 млн., що на 1,4 млн. осіб менше, ніж у
90-х роках.
Зростає загальна чисельність безробітних громадян (за даними
обстежень домогосподарств), яка в 2001 році становила
466,8 тис. осіб. Рівень безробіття, розрахований за методологією
Міжнародної організації праці, в середньому досяг 7,1 відсотка
економічно активного (у віці 15-70 років) населення. Кожен третій
із п'яти реально безробітних звертався за допомогою до державної
служби зайнятості. Протягом 2001 року на обліку в державній службі
зайнятості перебували 617,6 тис. сільських жителів.
Більш як 60 відсотків заробітної плати у сільському
господарстві виплачується в натуральній формі. Понад 72 відсотки
бюджету сільської сім'ї становлять витрати на харчування, що за
міжнародними стандартами є проявом крайньої бідності.
З метою підвищення рівня зайнятості сільського населення
передбачається:
збільшення кількості працюючих у сільськогосподарських
підприємствах різних організаційно-правових форм за рахунок
нарощування обсягів виробництва;
сприяння розвитку особистих підсобних господарств, власники
яких приєднали до присадибних ділянок землі, отримані внаслідок
розпаювання сільськогосподарських угідь;
створення мережі підприємств і організацій агросервісу,
передусім у сфері матеріального постачання та збуту продукції;
розвиток малого підприємництва у сферах діяльності, не
пов'язаних з сільськогосподарським виробництвом, зокрема
побутового та комунального обслуговування населення, туризму тощо;
законодавче врегулювання питань зайнятості сільських
громадян, які одержали у приватну власність земельні ділянки у
процесі реформування сільськогосподарських підприємств, та питань,
пов'язаних із наданням таким громадянам статусу безробітних у разі
втрати ними роботи.
Зростання доходів сільського населення має забезпечуватися
шляхом:
впровадження механізму забезпечення державних гарантій,
положень Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України,
Конфедерацією роботодавців України і всеукраїнськими профспілками
та профоб'єднаннями на 2002-2003 роки ( n0001697-02 ), галузевих
угод, а також колективних договорів щодо оплати праці та захисту
прав працівників на своєчасну виплату заробітної плати аж до
притягнення в установленому порядку винних у порушенні зазначених
гарантій і положень до відповідальності;
формування і проведення ефективної цінової політики в галузі
сільського господарства;
погашення заборгованості з виплати заробітної плати
працівникам сільськогосподарських підприємств усіх
організаційно-правових форм;
поступового зменшення виплати заробітної плати працівникам
сільськогосподарських підприємств у натуральній формі;
створення умов для участі членів трудового колективу в
розподілі та одержанні частини прибутку сільськогосподарського
підприємства;
підвищення рівня забезпечення найманих сільськогосподарських
працівників страховими виплатами та соціальними послугами за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
розв'язання проблеми фінансування виплати пенсій сільським
жителям.
4. Поліпшення умов соціально-культурного
обслуговування сільського населення
Найгострішими проблемами соціально-культурного обслуговування
сільського населення є:
нерозвинутість мережі відповідних закладів, що не дає
можливості частині населення задовольняти найнагальніші потреби в
навчанні і вихованні дітей, догляді за людьми похилого віку та
інвалідами, отриманні послуг у сфері охорони здоров'я, культури,
фізичної культури і спорту;
неспроможність місцевих бюджетів фінансувати діяльність
закладів, що надають найнеобхідніші послуги населенню;
низький рівень забезпечення закладів соціально-культурної
сфери, особливо у невеликих селах, кваліфікованими спеціалістами.
Майже половина сільських населених пунктів не мають шкіл
(серед них 1,8 тис. сіл, у кожному з яких проживають більш як
50 дітей шкільного віку), 315 сіл з населенням понад 500 чоловік
не мають закладів охорони здоров'я. При цьому через відсутність
належного фінансування в 1996-2001 роках кількість шкіл зменшилася
на 316 одиниць, дошкільних навчальних закладів - на
2 тис. одиниць, дільничних лікарень - на 475, клубів та будинків
культури - на 2 тис. одиниць. Більш як 300 тис. учнів та
32,6 тис. педагогічних працівників проживають за межею пішохідної
доступності до навчальних закладів. Лише близько 20 відсотків
дітей дошкільного віку відвідують дитячі садки. У середньому по
Україні на 42 сільські ради припадає один стадіон, навантаження на
один спортивний зал становить 2,2 тис. осіб, а на спортивний
майданчик - 2,7 тис. осіб. Половина спеціалістів закладів культури
на селі працюють на умовах неповного робочого часу.
Складні умови проживання, несвоєчасна виплата заробітної
плати, професійна та культурна ізольованість зумовлюють плинність
кадрів і неукомплектованість багатьох закладів
соціально-культурної сфери спеціалістами необхідних професій.
У зв'язку з цим у 2003-2005 роках зусилля мають бути
спрямовані на виконання таких завдань:
у сфері освіти:
відновлення, добудова і спорудження шкіл та дошкільних
навчальних закладів у селах, де налічується понад 50 дітей
відповідного віку, насамперед у тих, які розташовані на відстані
більш як 3 кілометри від населених пунктів, де є такі заклади;
створення комплексів "загальноосвітній навчальний заклад -
дошкільний навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний
заклад - соціально-культурний центр села";
організація навчання учнів у початковій школі за місцем їх
проживання (за наявності не менш як 5 учнів у населеному пункті);
забезпечення виконання Програми інформатизації та
комп'ютеризації сільських шкіл;
забезпечення регулярного підвезення до місця навчання і
додому дітей дошкільного віку, учнів і педагогічних працівників у
сільській місцевості;
застосування нових форм навчання і виховання дітей з
урахуванням специфіки розселення та змін вікової структури жителів
села.
У 2003-2005 роках необхідно відкрити 450 шкіл, у тому числі
353 новозбудованих. Фінансування зазначених витрат має бути
здійснено за рахунок коштів місцевих бюджетів у сумі
115,1 млн. гривень та Державного бюджету України -
229,1 млн. гривень.
Слід організувати роботу 385 дошкільних навчальних закладів,
у тому числі 75 - у добудованих та новозбудованих приміщеннях. На
розвиток матеріальної бази дошкільних навчальних закладів має бути
спрямовано 70,1 млн. гривень, у тому числі з Державного бюджету
України - 33,6 млн. гривень.
У сфері охорони здоров'я:
відкриття закладів охорони здоров'я з надання первинної
медико-санітарної допомоги в селах із чисельністю жителів понад
500 чоловік;
створення у сільських населених пунктах із чисельністю
жителів понад 1000 чоловік амбулаторій загальної практики -
сімейної медицини та реорганізація сільських лікарських
амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії
загальної практики - сімейної медицини;
розширення мережі аптек та аптечних кіосків;
створення на базі сільських закладів охорони здоров'я денних
стаціонарів, а також стаціонарів удома;
оснащення сільських закладів охорони здоров'я сучасною
ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною, наркозною
апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим
сучасним обладнанням, а також спеціальними автомобілями;
надання лікувально-консультаційної та
організаційно-методичної допомоги і здійснення
санітарно-протиепідемічних заходів силами спеціальних бригад
обласних та районних закладів охорони здоров'я;
зміцнення лікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших
закладів, призначених для лікування і оздоровлення працівників
агропромислового комплексу та їх дітей.
На зміцнення матеріальної бази закладів охорони здоров'я у
2003-2005 роках необхідно спрямувати 75,4 млн. гривень, у тому
числі 50 млн. гривень - з Державного бюджету України. За рахунок
цих коштів має бути відкрито та оснащено 382 сільські лікарські
амбулаторії, в тому числі 63 - у добудованих та новозбудованих
приміщеннях, а також 280 фельдшерсько-акушерських пунктів, у тому
числі 101 - у нових приміщеннях.
У сфері культури:
збереження та забезпечення повноцінного функціонування
існуючої мережі закладів культури (клубів, бібліотек, музеїв, шкіл
естетичного виховання);
переобладнання під заклади культури приміщень, які не
використовуються, створення закладів культури малих форм
(віталень, світлиць, читалень тощо) у придатних для цього
приміщеннях, насамперед у селах, де немає стаціонарних закладів
культури;
організація охорони музеїв та заповідників шляхом оснащення
їх засобами охоронно-пожежної сигналізації або введення посад
сторожів;
розвиток мобільних форм культурного обслуговування сільського
населення;
комп'ютеризація сільських публічних бібліотек згідно з
Національною програмою інформатизації ( 74/98-ВР, 75/98-ВР ).
За пропозиціями регіонів у 2003-2005 роках планується
введення в експлуатацію 190 сільських клубів та будинків культури,
в тому числі 76 - новозбудованих. На це необхідно передбачити
60,8 млн. гривень, у тому числі 20,4 млн. - у Державному бюджеті
України.
У сфері фізичної культури і спорту:
реконструкція існуючих та будівництво нових сільських
фізкультурно-оздоровчих закладів, споруд, дитячих оздоровчих
таборів, баз відпочинку, пансіонатів для оздоровлення дітей та
підлітків;
реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного
руху на селі, створення територіальних (при органах місцевого
самоврядування) фізкультурно-спортивних клубів та відділень
дитячо-юнацьких спортивних шкіл;
впровадження ефективних форм, методів і засобів
фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорту з урахуванням
місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів
села;
спорудження та обладнання ігрових майданчиків, спортивних
залів, плавальних басейнів при школах, дошкільних навчальних,
культурно-освітніх закладах;
поліпшення матеріально-технічного оснащення
навчально-спортивних баз підготовки кандидатів до збірних команд
України.
У 2003-2005 роках на зміцнення матеріально-технічної бази
існуючих та будівництво нових спортивних споруд необхідно
спрямувати 66 млн. гривень, у тому числі 22,1 млн. гривень з
Державного бюджету України, а також відновити роботу і ввести в
дію 1748 фізкультурно-спортивних закладів та споруд.
У сфері соціального обслуговування населення:
збереження мережі інтернатних установ для людей похилого віку
та інвалідів, зміцнення їх матеріально-технічної бази, виділення
земельних ділянок та надання допомоги для ведення підсобного
господарства;
перепрофілювання, в разі потреби, ліжкового фонду сільських
закладів охорони здоров'я у ліжковий фонд медико-соціального
призначення з передачею його органам соціального захисту
населення;
поширення практики організації сезонних (на зимовий період)
інтернатних установ для людей похилого віку, які мають можливість
проживати влітку у власних житлових будинках;
підвищення якості обслуговування сільського населення
соціальними службами, забезпечення їх приміщеннями, транспортними
засобами тощо.
5. Розвиток житлово-комунального
і дорожнього господарства
Сільський житловий фонд налічує 6,3 млн. будинків
(6,6 млн. квартир). Основними його недоліками є застарілість і
низький рівень інженерного оснащення. Майже 70 відсотків будинків
споруджено до 1970 року. Тільки 17 відсотків житлового фонду
забезпечено централізованим водопостачанням, 12 - каналізацією,
27 відсотків - природним газом. Більш як 1,2 тис. сільських
населених пунктів, у яких проживає понад 800 тис. чоловік,
частково або повністю користуються привізною питною водою.
Незважаючи на низький рівень забезпеченості сіл природним газом,
обсяги спорудження газопроводів за останні роки різко скоротилися.
У зв'язку з незавершеністю будівництва 27 тис. км газопроводів, не
підключених до діючих мереж, псуються. Більшість сільських доріг
перебуває у занедбаному стані, потребує ремонту і облаштування. У
селах практично відсутні спеціалізовані підприємства з ремонту,
технічного обслуговування та експлуатації житлового фонду,
об'єктів соціально-культурного обслуговування, інженерних мереж та
споруд.
Житлове будівництво на селі в 2003-2005 роках має розвиватися
насамперед шляхом спорудження індивідуальних жилих будинків за
рахунок власних коштів забудовників. Потребують удосконалення
нормативи та стандарти у проектуванні і будівництві жилих будинків
різних типів з метою поліпшення архітектурно-планувальних рішень,
техніко-економічних та експлуатаційних показників. Необхідно
впроваджувати новітні способи опалення житла та об'єктів
соціально-культурного призначення, модернізовувати котельні і
теплові мережі, встановлювати прилади обліку споживання
енергоносіїв та води. Обсяги введення в експлуатацію житла мають
становити у 2003 році 1407 тис. кв. метрів, у 2004 - 1830 тис.,
у 2005 році - 2435 тис. кв. метрів (загальна площа).
Підтримку житлового будівництва необхідно здійснювати у формі
надання забудовникам пільгових кредитів згідно з програмою
"Власний дім", розширення у сільській місцевості практики
молодіжного житлового будівництва, спорудження житла для
працівників бюджетних установ та соціально незахищених громадян.
У період до 2005 року потребують розв'язання завдання щодо:
забезпечення централізованим водопостачанням 283 сільських
населених пунктів, жителі яких користуються привізною водою;
будівництва систем водопостачання в сільських населених
пунктах, в яких склалася незадовільна ситуація з постачанням
питної води і щодо яких не передбачені першочергові заходи з
розв'язання проблем забезпечення привізною питною водою, загальною
вартістю 106 млн. гривень, у тому числі 53 млн. - за рахунок
коштів Державного бюджету України;
реконструкції, капітального ремонту та приведення в робочий
стан існуючих водопровідних мереж у регіонах;
проведення моніторингу якості питної води, що забирається з
централізованих та нецентралізованих джерел водопостачання,
відповідно до Закону України "Про питну воду та питне
водопостачання" ( 2918-14 ).
Розвиток мережі газопостачання має здійснюватися насамперед у
регіонах з обмеженими місцевими ресурсами палива (південні та
центральні області). Необхідно завершити будівництво розвідних
мереж та збільшити кількість підключених до них житлових будинків
і закладів соціально-культурного призначення з метою досягнення
проектного завантаження газопроводів. У 2003-2005 роках має бути
збудовано газопроводи-відводи довжиною 1600 кілометрів. Для
введення їх в експлуатацію потрібні додаткові державні капітальні
вкладення в обсязі 506 млн. гривень.
Потребують удосконалення та впорядкування
дорожньо-транспортна та вулична мережі. Необхідно спорудити
35 під'їздів з твердим покриттям до сільських населених пунктів
довжиною 71 кілометр та прокласти 524 кілометри вуличної мережі.
Для цього має бути використано 41 млн. гривень із централізованих
дорожніх фондів та 82,1 млн. - з місцевих бюджетів.
У 2003-2005 роках потрібно збудувати 626 кілометрів сільських
доріг загального користування, для чого необхідні додаткові
капітальні вкладення в обсязі 196,2 млн. гривень.
Для поліпшення обслуговування діючих та новозбудованих
інженерних мереж і споруд необхідно створити 150 спеціалізованих
підприємств комунального господарства. Органи місцевого
самоврядування мають здійснювати заходи щодо забезпечення безпеки
населення у місцях масового перебування (заклади культури,
фізичної культури та спорту, навчальні заклади, об'єкти торгівлі,
побутового обслуговування, місця відпочинку). Потребують
визначення і облаштування місця для накопичення та утилізації
побутових відходів.
6. Розвиток сфери платних послуг
Унаслідок економічної кризи сфера платних послуг на селі
занепала. Кількість підприємств роздрібної торгівлі зменшилася від
51,7 тис. у 1995 році до 33,4 тис. у 2000 році, або на
35 відсотків, об'єктів служби побуту - від 22,5 тис. у 1990 році
до 6,2 тис. у 2000 році, або у 3,6 раза. На 5 сільських поселень,
або на 2600 жителів, припадає один об'єкт служби побуту. Різко
погіршилося транспортне обслуговування. Більш як 10 тис. сіл не
мають зупинок громадського транспорту, 4,2 тис. знаходяться від
зупинок на відстані понад 3 кілометри.
З метою поліпшення торговельного обслуговування сільського
населення, наближення підприємств торгівлі до місць проживання
передбачається:
відновити роботу і розширити мережу стаціонарних об'єктів
торгівлі та громадського харчування в системі споживчої
кооперації, розвивати пересувні форми обслуговування для
постачання населенню необхідних продовольчих і промислових
товарів, надання інших послуг;
відновити роботу заготівельних пунктів-магазинів та розширити
їх мережу, збільшити кількість заготівельних організацій, залучати
до заготівлі сільськогосподарської продукції сільські споживчі
товариства, підприємства торгівлі, громадського харчування та
переробної промисловості;
активізувати роботу щодо створення підприємствами споживчої
кооперації та сільськогосподарськими товаровиробниками
інтеграційних господарських систем із заготівлі, переробки та
реалізації продукції, започаткувати діяльність агропромислових
торговельних комбінатів, об'єднань та інших формувань на
кооперативних засадах;
залучати як асоційованих членів споживчі товариства та їх
спілки до створення сільськогосподарських обслуговуючих
кооперативів.
Для розширення ринку побутових послуг місцеві органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають
забезпечити:
відновлення і дальший розвиток мережі підприємств, збільшення
чисельності суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб),
що надають сільському населенню побутові послуги, доведення їх
кількості до 16,8 тис. у 2005 році;
збереження існуючих і створення нових робочих місць у сфері
побутового обслуговування, залучення до роботи в ній соціально
незахищених сільських жителів;
здійснення заходів щодо добровільної легалізації діяльності
осіб, які надають побутові послуги сільському населенню;
підготовку, перепідготовку та стажування кадрів для закладів
побутового обслуговування сільського населення;
реконструкцію і технічне переоснащення підприємств побутового
обслуговування населення за рахунок їх власних коштів;
надання суб'єктам господарювання сфери побутового
обслуговування всіх форм власності постійної інформаційної,
юридичної та методичної допомоги з метою підвищення ефективності
їх діяльності.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування мають підтримувати розвиток сфери торгівлі,
побутового та комунального обслуговування, включаючи й ритуальні
послуги, шляхом:
надання суб'єктам господарювання в межах компетенції пільг
щодо плати за землю, передачі їм в оренду на пільгових умовах
приміщень та іншого майна комунальної власності;
часткового відшкодування за рахунок місцевих бюджетів витрат
на утримання об'єктів торгівлі, побутового обслуговування та
доставку до них товарів і сировини в малонаселених, віддалених та
інших місцевостях з особливо несприятливими умовами обслуговування
населення за визначеними цими органами переліками.
На розвиток електрозв'язку в сільській місцевості щороку
необхідно виділити понад 100 млн. гривень, що надасть можливість
увести в експлуатацію близько 60 тис. номерів сільських АТС в
основному на базі сучасного цифрового комунікаційного обладнання
вітчизняного виробництва типу "Донець", "ЕС-11", "Євроквант".
Передбачається дальша реконструкція лінійних споруд шляхом заміни
повітряних ліній зв'язку на кабельні та ущільнення їх за рахунок
цифрового обладнання, що підвищить надійність та якість зв'язку.
Особливу увагу слід приділяти телефонізації об'єктів, які
потребують цього в першу чергу (школи, фельдшерсько-акушерські
пункти тощо).
Планується забезпечити доступність універсальних послуг
поштового зв'язку за рахунок оптимізації мережі сільських
стаціонарних та пересувних відділень, організації обслуговування
сільських жителів листоношами вдома та встановлення поштових
скриньок у населених пунктах, що знаходяться на відстані понад З
кілометри від стаціонарних відділень зв'язку, з чисельністю
жителів менш як 300 чоловік.
Необхідно запровадити в усіх сільських відділеннях поштового
зв'язку надання таких видів послуг, як реалізація товарів першої
необхідності, ліки на замовлення. У стаціонарних відділеннях
поштового зв'язку має бути організовано надання послуг з виплати
за поштовими переказами заробітної плати, пенсії, допомоги, інших
виплат, що провадяться з Державного бюджету України, здійснення за
дорученням користувачів пересилання зазначеної ними суми грошей.
7. Управління виконанням Програми
Виконання передбачених Програмою заходів щодо підвищення
рівня зайнятості сільського населення, організації та розширення
мережі закладів соціально-культурного обслуговування, розвитку
житлово-комунального, дорожнього господарства та сфери платних
послуг мають організовувати центральні та місцеві органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. Зазначені
заходи необхідно включати до щорічних програм економічного і
соціального розвитку відповідних галузей та територій. Місцеві
органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні
забезпечити розроблення регіональних та місцевих програм розвитку
соціальної сфери села, в яких можуть також визначатися переліки
населених пунктів, що потребують державної підтримки,
першочергового коригування генеральних планів тощо.
Під час формування Державного бюджету України Міністерству
економіки та з питань європейської інтеграції України та
Міністерству фінансів України щороку необхідно передбачати:
збільшення нормативів поточних витрат на утримання закладів
соціально-культурного призначення в сільській місцевості з
розрахунку на одного споживача відповідних послуг;
розширення переліку витрат, які фінансуються за рахунок
бюджетних коштів (придбання інвентарю та обладнання, лікувальних
засобів, ремонтні роботи тощо);
урахування особливості розселення і регіональної специфіки
проживання людей у сільських населених пунктах, необхідності
створення для них соціально рівних з іншими верствами населення
можливостей для задоволення нагальних життєвих потреб.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та
Севастопольська міська державні адміністрації щороку мають
подавати Міністерству аграрної політики України проекти переліків
об'єктів соціального призначення, які планується будувати у
сільських населених пунктах з використанням коштів Державного
бюджету України. Одночасно необхідно подавати списки закладів, які
відкриватимуться в існуючих приміщеннях та спорудах, в яких, крім
загальної характеристики, мають зазначатися види витрат та потреба
в коштах на оновлення їх матеріальної бази з визначенням сум, що
виділятимуться з коштів місцевих бюджетів.
Міністерство аграрної політики України має узагальнювати
подані матеріали та надсилати їх Міністерству економіки та з
питань європейської інтеграції України і Міністерству фінансів
України для врахування під час формування проектів Державного
бюджету України та Державної програми економічного і соціального
розвитку України на відповідний рік. Остаточні переліки об'єктів
формуватимуться Міністерством економіки та з питань європейської
інтеграції України і затверджуватимуться Кабінетом Міністрів
України.
Розподіл між регіонами коштів Державного бюджету України, що
виділятимуться на підтримку індивідуального житлового будівництва
на селі за програмою "Власний дім", має здійснюватися виходячи з
обсягів фінансування цієї Програми за рахунок коштів місцевих
бюджетів та відповідно до рівня соціально-економічного розвитку
сільських населених пунктів.

Глава Адміністрації
Президента України В.МЕДВЕДЧУК



вгору