Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про виконавче провадження

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 24, ст.207 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 -
редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності
Законом про Державний бюджет України на 2000 рік
N 2241-III ( 2241-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.54
N 2618-III ( 2618-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.226
N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.96
N 3057-III ( 3057-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.202
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N 5, ст.46
N 542-IV ( 542-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127 )

Цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають
примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному
порядку.
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових
осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які
здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень,
визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами,
виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також
рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому
виконанню (далі - рішення).
Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове
виконання рішень
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну
виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства
юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу"
( 202/98-ВР ) примусове виконання рішень здійснюють державні
виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у
містах відділів державної виконавчої служби (далі - державні
виконавці).
Інші органи, установи, організації і посадові особи
здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому
числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за
дорученням державного виконавця. ( Частина третя статті 2 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
Стаття 3. Рішення, що підлягають виконанню Державною
виконавчою службою
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню:
1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах;
2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у
частині майнових стягнень;
( Пункт 3 статті 3 виключено на підставі Закону N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
4) постанови судів у частині майнових стягнень у справах про
адміністративні правопорушення;
5) мирові угоди, затверджені судом;
6) рішення, ухвали, постанови господарських судів; ( Пункт 6
статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
7) виконавчі написи нотаріусів;
8) рішення Конституційного Суду України у випадках,
передбачених законом;
9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані
платником;
10) рішення третейських судів відповідно до законів України;
11) рішення комісій по трудових спорах;
12) постанови, винесені органами (посадовими особами),
уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні
правопорушення у випадках, передбачених законом;
13) рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених
законом випадках;
13-1) рішення Європейського Суду з прав людини з урахуванням
особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень
Європейського Суду з прав людини; ( Статтю 3 доповнено пунктом
13-1 згідно із Законом N 2618-III ( 2618-14 ) від 11.07.2001 )
14) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і
користування культовими будівлями та майном;
15) рішення Антимонопольного комітету України та його
територіальних відділень у передбачених законом випадках;
16) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого
збору, витрат на проведення виконавчих дій, накладення штрафу; ( Пункт 16 статті 3 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
17) рішення інших органів державної влади або недержавних
органів у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на
Державну виконавчу службу. ( Пункт 17 статті 3 в редакції Закону N
327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 4. Заходи примусового виконання рішень
Заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток),
доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних
предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 5. Обов'язки і права державних виконавців
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового
виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено,
своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного
виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання
рішення (далі - виконавчий документ);
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам
можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого
провадження та їх клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності
обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження
має право:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення,
довідки, іншу інформацію;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень
стосовно працюючих у них боржників;
входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або
зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при
необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку,
опечатувати ці приміщення і сховища;
накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке
майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому
законодавством;
накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в
тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в
установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних
паперах;
використовувати за згодою власника нежилі приміщення, що є в
комунальній власності, та інші приміщення - для тимчасового
зберігання вилученого майна, а також транспорт стягувача або
боржника для перевезення майна;
звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за
роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого
документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку
і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
( Абзац восьмий частини третьої статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
звертатися до суду з поданням про розшук боржника або дитини;
викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих
документів, що знаходяться у виконавчому провадженні;
залучати до проведення виконавчих дій понятих, інших осіб у
встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, в тому
числі для оцінки майна;
накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових
осіб у випадках, передбачених законом;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими
законами.
Стаття 6. Обов'язковість вимог державного виконавця
Вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у
статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів,
організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на
території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути
надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для
здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за
собою відповідальність згідно з законом.
Стаття 7. Гарантії прав громадян і юридичних осіб у
виконавчому провадженні
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому
права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй
діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і
юридичних осіб.
Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або
залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені
державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної
виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також
відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть
бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому
провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у
встановленому цим Законом порядку.
Стаття 8. Контроль і нагляд за законністю виконавчого
провадження
Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання
рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу Державної
виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний
виконавець, та керівник вищестоящого органу.
Нагляд за законністю виконавчого провадження здійснюють
органи прокуратури в порядку, передбаченому законом.
Стаття 9. Виконання рішень іншими органами
У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших
органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами,
установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення
вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також
іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та
громадянами. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Органи, установи, організації та особи, зазначені у частині
першій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім
органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення
до кримінальної чи адміністративної відповідальності. ( Частина
друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Глава 2
УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 10. Учасники виконавчого провадження та особи, які
залучаються до проведення виконавчих дій
Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець,
сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі.
Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у
необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів
внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших
органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 11. Сторони виконавчого провадження
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь
чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником може
бути фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням
вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки,
передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька
стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право
брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може
доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з
власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама
заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про
заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії,
вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією
мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку
правонаступник замінив. ( Частина четверта статті 11 в редакції
Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 12. Представництво сторін у виконавчому провадженні
Сторони можуть реалізовувати свої права і обов'язки у
виконавчому провадженні самостійно або через представників.
Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє
його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник
зобов'язаний згідно з рішенням вчинити певні дії особисто.
Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними,
здійснюють свої права та виконують обов'язки у виконавчому
провадженні відповідно до вимог закону.
Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом
безвісно відсутньою, державний виконавець своєю постановою залучає
до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном її
майна. ( Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється
їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах
повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної
особи.
Повноваження представника мають бути підтверджені
довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.
Стаття 13. Особи, які не можуть бути представниками у
виконавчому провадженні
Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
1) особи, які не досягли 18 років, крім випадків,
передбачених законом;
2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;
3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім
випадків, коли вони діють як законні представники або як
уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого
провадження;
4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати
представництво.
Стаття 14. Участь у виконавчому провадженні експерта або
спеціаліста
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при
здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань,
державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін
призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при
необхідності - кількох спеціалістів або експертів.
Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка
дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію, досвід
роботи у відповідній галузі.
Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з
питань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати
усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.
Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним
послуги. Розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліста
визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів
України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи
належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій. ( Частина четверта статті 14 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 )
від 28.11.2002 )
За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу завідомо
неправдивого висновку експерт несе відповідальність, передбачену
законом, про що він має бути попереджений державним виконавцем.
Стаття 15. Участь у виконавчому провадженні перекладача
У разі необхідності під час провадження виконавчих дій
державний виконавець або сторони (їх представники) можуть
запросити перекладача. Перекладачем може бути будь-яка дієздатна
особа, що володіє мовами, знання яких необхідно для перекладу.
Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець
надає строк для його запрошення, який не може перевищувати 10
днів. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі
перекладача у визначений строк, його може призначити своєю
постановою державний виконавець. ( Частина перша статті 15 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що
належить до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.
Розмір винагороди за послуги перекладача визначається в порядку,
що встановлюється Кабінетом Міністрів України. ( Частина друга
статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмову
виконати обов'язки перекладача особа несе відповідальність
відповідно до закону, про що вона має бути попереджена державним
виконавцем.
Стаття 16. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих.
Присутність понятих обов'язкова при вчиненні виконавчих дій,
пов'язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ,
в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або
майно стягувача, яке має бути повернено йому в натурі; примусовим
входженням до жилих будинків, квартир для забезпечення примусового
виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків,
квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має
бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при
проведенні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.
Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні громадяни,
які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих
дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого
провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю.
Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не може бути менше
двох.
Понятий має право знати, для участі в провадженні яких
виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого
документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу
вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню
до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов'язаний
засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час
провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій,
в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз'яснює їх
права і обов'язки.
Поняті мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із
виконанням обов'язків понятих. Зазначені витрати належать до
витрат на проведення виконавчих дій.
Стаття 17. Відводи державного виконавця, експерта,
спеціаліста, перекладача
Державний виконавець, експерт, спеціаліст, перекладач не
можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають
відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників
або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або
заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші
обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.
За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов'язані
заявити самовідвід. З тих же підстав відвід цим особам може бути
заявлений стягувачем, боржником або їх представниками. Відвід має
бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим у
будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця вирішується
начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби, про
що виноситься постанова.
Питання про відвід, самовідвід начальника відділу Державної
виконавчої служби або всіх державних виконавців відділу Державної
виконавчої служби вирішується наказом керівника відповідного
органу вищого рівня. Наказ про задоволення чи відмову в
задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу Державної
виконавчої служби або всіх державних виконавців відділу Державної
виконавчої служби може бути оскаржений у 10-денний строк до
Міністерства юстиції України або до суду. ( Статтю 17 доповнено
частиною четвертою згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
Питання про відвід експерта, спеціаліста чи перекладача
вирішується вмотивованою постановою державного виконавця, яка
затверджується начальником відповідного відділу.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ
передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві
або до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути
оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу
експерта, спеціаліста, перекладача - у той же строк начальнику
відповідного відділу Державної виконавчої служби, а у разі його
відмови - до суду.
Глава 3
ВІДКРИТТЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 18. Підстави для відкриття виконавчого провадження
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на
підставі виконавчого документа: ( Абзац перший статті 18 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
1) за заявою стягувача або його представника про примусове
виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; ( Пункт 1 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів
громадянина або держави в суді;
3) в інших передбачених законом випадках.

Стаття 18-1. Виконавчі документи
Виконавчими документами є:
1) виконавчі листи, що видаються судами на підставі:
рішень, вироків, ухвал, постанов судів;
рішень іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані й
допущені на території України у встановленому законом порядку;
2) ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом;
3) накази господарських судів;
4) ухвали, постанови господарських судів у випадках,
передбачених законом;
5) виконавчі написи нотаріусів;
6) рішення Конституційного Суду України у випадках,
передбачених законом;
7) рішення третейських судів відповідно до законів України;
8) посвідчення комісій по трудових спорах;
9) постанови органів (посадових осіб), уповноважених
розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках,
передбачених законом;
10) рішення органів державної влади, прийняті з питань
володіння і користування культовими будівлями та майном;
11) рішення Антимонопольного комітету України та його
територіальних відділень у передбачених законом випадках;
12) платіжні вимоги, акцептовані платником;
13) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого
збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
14) рішення інших органів державної влади або недержавних
органів у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на
Державну виконавчу службу. ( Закон доповнено статтею 18-1 згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 19. Вимоги до виконавчого документа
У виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу,
посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце
народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери
рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою
посадовою особою і скріплений печаткою.
Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до
виконавчих документів.
Стаття 20. Місце виконання рішення
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем
проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за
місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право
вибору місця виконання між кількома відділами Державної виконавчої
служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на
території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. ( Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії,
провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце
проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або
з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення,
відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складає
про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий
документ разом з копією цього акта до відділу Державної виконавчої
служби за новим місцепроживанням боржника, місцем його роботи чи
місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє
стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу
невиконання рішення, державний виконавець має право вчиняти
виконавчі дії на території, на яку не поширюються його функції,
або передати виконавчий документ відповідному підрозділу Державної
виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції
України.
Стаття 21. Строки пред'явлення виконавчих документів до
виконання
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в
такі строки:
1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох
років; ( Пункт 1 частини першої статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
2) накази господарських судів - протягом трьох місяців;
( Пункт 2 частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох
місяців;
4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених
розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом
трьох місяців;
5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не
встановлено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті,
встановлюються:
1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових
стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили
чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи
розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає
негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
2) для виконання рішень господарських судів - з наступного
дня після набрання рішенням законної сили; ( Пункт 2 частини
другої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня
видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої
цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.
По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до
виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо
інше не встановлено законом.
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про
стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом
чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть
бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який
присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання
встановлюються для кожного платежу окремо.
Стаття 22. Переривання строку давності пред'явлення
виконавчого документа до виконання
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання
перериваються:
а) пред'явленням виконавчого документа до виконання;
б) частковим виконанням рішення боржником.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа
до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до
переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з
неможливістю повного або часткового виконання рішення строк
пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви
встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.
Стаття 23. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення
виконавчого документа до виконання
Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження
виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового
виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого
документа до виконання, має право звернутись із заявою про
поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний
документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку
заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.
По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не
підлягають.
Стаття 24. Прийняття виконавчого документа до виконання
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання
виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не
закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і
цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до
нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття
виконавчого провадження. В постанові державний виконавець
встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може
перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -
п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання
рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з
нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням
виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не
пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу
(посадовій особі), який видав виконавчий документ.
За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по
майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням
постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно
боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій
постанові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути
оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної
виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Стаття 25. Строки здійснення виконавчого провадження
Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії та виконати
рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше ніж
у двомісячний строк з дня винесення постанови про відкриття
виконавчого провадження. Продовження зазначеного строку можливе
лише у випадках, передбачених цим Законом. ( Частина перша статті
25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
Негайному виконанню підлягають рішення:
1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах
платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї
суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне
стягнення;
2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно
звільненого або переведеного працівника;
3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено
рішенням або законом.
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний
виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного
дня після одержання документів, зазначених у статті 18 цього
Закону, і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.
Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого
провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до
виконання;
2) неподання виконавчого документа про виконання рішення,
зазначеного у статті 18-1 цього Закону; ( Пункт 2 частини першої
статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
3) наявності інших обставин, передбачених законом, які
виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний
виконавець виносить постанову, яку не пізніше наступного дня
надсилає заявникові.
Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження
може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу
Державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний
строк з моменту її одержання.
Стаття 27. Відкладення відкриття виконавчого провадження ( Назва статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого
документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону, повертає
виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про
що виносить постанову про відкладення відкриття виконавчого
провадження. ( Частина перша статті 27 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
У постанові зазначається, на якій підставі повертається
виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень.
Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей
документ.
У разі усунення допущених порушень у встановлений строк
виконавчий документ вважається поданим у день первісного
надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає
повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю
в загальному порядку.
Постанова про відкладення відкриття виконавчого провадження
може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної
виконавчої служби або до відповідного суду заявником у 10-денний
строк з моменту її одержання.
Стаття 28. Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому
виконанню
У разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у
виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець має
право звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), який
видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного
рішення чи змісту документа.
Суд або інший орган (посадова особа), який видав виконавчий
документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у
10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати
відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх
змісту.
Глава 4
ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 29. Права і обов'язки сторін та інших осіб у
виконавчому провадженні
Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право
знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них
виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти
клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні
і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої
доводи, міркування з усіх питань, що виникають в ході виконавчого
провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань
інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у
випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії
(бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого
провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката
виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення
виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і
повернення виконавчого документа.
Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення
виконавчого провадження, яка затверджується судом, оспорювати
належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення
проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між
стягувачами. ( Частина третя статті 29 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні,
зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з
метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.
Стаття 30. Добровільне виконання рішень
Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен
пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про
відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії,
спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений
постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається
врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі,
за умов, передбачених для вручення судових повісток.
( Частину третю статті 30 виключено на підставі Закону
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав
рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його
примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 цього
Закону. ( Частина четверта статті 30 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 31. Час провадження виконавчих дій
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні
не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години.
Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним
виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право
пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні,
встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли
зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути
здійснені в інші дні з вини боржника. ( Частина друга статті 31 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
Проведення виконавчих дій у нічний час допускається лише у
випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи
здоров'ю громадян. ( Частина третя статті 31 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у
нічний час здійснюється на підставі постанови державного
виконавця, затвердженої начальником відповідного відділу Державної
виконавчої служби. ( Статтю 31 доповнено частиною четвертою згідно
із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 32. Відкладення провадження виконавчих дій
Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на
підставі ухвали суду.
За наявності обставин, що перешкоджають провадженню
виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії
за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної
ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження
виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову,
про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав
виконавчий документ.
Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може
бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної
виконавчої служби або до суду в 3-денний строк.
Стаття 33. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення
чи зміна способу і порядку виконання рішення ( Назва статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або
роблять його неможливим, державний виконавець за власною
ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право
звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий
документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а
також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. ( Частина перша статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення
чи зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у
10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.
( Частина друга статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення
виконавчого провадження
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у
випадках:
1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи
визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення
існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом
правовідносини допускають правонаступництво;
2) визнання стягувача або боржника недієздатним;
3) проходження боржником строкової військової служби у
Збройних Силах України, передбачених законом інших військових
формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій
неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову
військову службу в Збройних Силах України або інших військових
формуваннях;
4) оспорювання боржником виконавчого документа у судовому
порядку, якщо таке допускається законом;
5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів
(посадових осіб), уповноважених розглядати справи про
адміністративні правопорушення;
6) винесення постанови про зупинення виконання відповідного
рішення посадовою особою, якій законом надано таке право;
7) подання до суду позову про виключення майна з опису;
8) порушення господарським судом провадження у справі про
банкрутство боржника, крім випадків знаходження виконавчого
провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум
(у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також за
ухвалою господарського суду, у провадженні якого знаходиться
справа про банкрутство боржника, за виконавчими документами про
стягнення заробітної плати, аліментів, авторської винагороди,
відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; ( Пункт 8 статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку,
передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про
відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної
шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу
відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення
сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права
запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за
офіційним курсом Національного банку України на день сплати;
( Статтю 34 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 2893-III
( 2893-14 ) від 13.12.2001 )
10) внесення апеляційного чи касаційного подання прокурора
на рішення суду; ( Статтю 34 доповнено пунктом 10 згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони
правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою
статті 11 цього Закону. ( Статтю 34 доповнено пунктом 11 згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 7
частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення
стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про
виключення його з опису. ( Статтю 34 доповнено частиною другою
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 35. Право державного виконавця зупинити виконавче
провадження
Виконавче провадження може бути зупинено у разі:
1) звернення державного виконавця до суду або іншого органу,
який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення,
що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а
також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; ( Пункт 1 статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі
Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових
формувань;
3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;
4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному
лікувальному закладі;
5) подання скарги на дії державного виконавця або відмову в
його відводі;
6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку
дитини;
7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами
населеного пункту, де вони проживають;
8) призначення експертизи; ( Статтю 35 доповнено пунктом 9
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
9) надання сторонам строку для запрошення перекладача.
( Статтю 35 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 36. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про
зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у
статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником
відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови
надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу
(посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Виконавче провадження зупиняється:
у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, - до
визначення правонаступників боржника або призначення опікуна
недієздатному боржникові;
у випадках, передбачених пунктами 3 і 9 статті 34, пунктами
2, 3, 4, 6, 7, 8 і 9 статті 35, - до закінчення існування названих
обставин; ( Абзац третій частини другої статті 36 із змінами,
внесеними згідно із Законами N 2893-III ( 2893-14 ) від
13.12.2001, N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6, 7, 8, 10 і 11
статті 34, пунктами 1, 5 статті 35, - до розгляду питання по суті.
( Абзац четвертий частини другої статті 36 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути
оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого
провадження можуть бути скорочені судом.
Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено,
виконавчі дії не провадяться.
Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення
виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю
постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою
або заявою стягувача. ( Частина п'ята статті 36 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 37. Закінчення виконавчого провадження
Виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:
1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;
2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і
боржником про закінчення виконавчого провадження;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,
визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання
їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає
правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової
особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів,
вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх
стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві
в натурі;
6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду
стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у
разі ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі внаслідок
визнання боржника банкрутом;
8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим
документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу
суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий
документ, або на письмову вимогу стягувача;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого
відділу Державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу
(посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку,
передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець
виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного
відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови у 3-денний
строк надсилається сторонам та суду або іншому органу (посадовій
особі), які видали виконавчий документ.
Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути
оскаржена сторонами до начальника відповідного відділу Державної
виконавчої служби або до суду у 10-денний строк. ( Стаття 37 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 38. Наслідки закінчення виконавчого провадження
У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення
виконавчого документа за належністю до іншого відділу Державної
виконавчої служби) припиняється чинність арешту майна боржника,
скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи
примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії,
необхідні у зв'язку з закінченням виконавчого провадження.
Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім
випадків, передбачених цим Законом. ( Стаття 38 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
( Статтю 39 виключено на підставі Закону N 327-IV ( 327-15 )
від 28.11.2002 )
Стаття 40. Повернення виконавчого документа стягувачеві
Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до
виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено
частково, повертається стягувачеві:
1) за письмовою заявою стягувача;
2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено
стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього
Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися
безрезультатними;
3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника,
не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети,
що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих
дій, незважаючи на попередження державного виконавця про
повернення йому виконавчого документа;
5) якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів
неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи,
місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих
документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону).
( Частину першу статті 40 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-5 частини
першої цієї статті, державний виконавець складає акт. ( Частину
друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з
підстав, зазначених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті,
йому повністю повертається авансовий внесок, передбачений цим
Законом, а при поверненні виконавчого документа з інших підстав -
лише в частині, що перевищує здійснені державним виконавцем
витрати на провадження виконавчих дій.
Про повернення виконавчого документа і авансового внеску
стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка
затверджується начальником відповідного відділу Державної
виконавчої служби, і може бути оскаржена до суду в 10-денний
строк.
Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав,
передбачених пунктами 2-5 частини першої цієї статті, не позбавляє
його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в
межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. ( Частину
п'ята статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 41. Відновлення виконавчого провадження
Якщо постанова державного виконавця про закінчення
виконавчого провадження або повернення виконавчого документа
стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником
відповідного відділу Державної виконавчої служби, виконавче
провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання
ухвали суду, постанови начальника відповідного відділу Державної
виконавчої служби.
За наявності обставин, передбачених частиною сьомою статті 80
цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у
3-денний строк з дня надходження до державного виконавця
відповідної заяви стягувача.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець
виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня
надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного
виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали
виконавчий документ. ( Стаття 41 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 42. Оголошення розшуку
У разі відсутності відомостей про місце проживання
(знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення
аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим
ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також
дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний
виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про
розшук боржника або дитини.
У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна
боржника за виконавчими документами, зазначеними у частині першій,
державний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка
затверджується начальником відповідного відділу Державної
виконавчої служби.
Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення
або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника
чи місцем знаходження його майна, або за місцем проживання
(знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника і розшук
дитини здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук
боржника - юридичної особи, а також майна боржника здійснює
Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до
виконання.
Витрати, пов'язані з розшуком боржника, його майна та
розшуком дитини, стягуються з боржника за постановою державного
виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу
Державної виконавчої служби.
За іншими виконавчими документами державний виконавець може
звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи
винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за
наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук
та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В
цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від
боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.
Незвернення державного виконавця до суду у випадках,
передбачених частиною першою цієї статті, а також постанова
державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та
постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути
оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.
Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна
боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу
чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на
проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати
Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, після
чого сплачується виконавчий збір, накладений на боржника у процесі
виконання рішення.
Грошова сума, що залишилася, використовується для задоволення
вимог стягувача та на сплату штрафу. Сума, що залишилася після
розподілу, повертається боржникові. ( Стаття 43 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів
У разі недостатності суми, стягненої з боржника для
задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума
розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку
черговості, встановленої цією статтею.
У першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги
про стягнення з вартості заставленого майна. ( Статтю 44 доповнено
частиною другою згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
У другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення
аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.
( Частина третя статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
У третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з
трудовими правовідносинами, вимоги щодо збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, вимоги щодо виплати наданої
адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить
автору за використання його твору, відкриття, винаходу,
промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після
повного задоволення зазначених вимог задовольняються вимоги
громадян із соціального страхування та вимоги громадян про
відшкодування збитків, заподіяних їх майну злочином або
адміністративним правопорушенням. ( Частина четверта статті 44 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
У четверту чергу задовольняються вимоги щодо податків і
неподаткових платежів до бюджету, вимоги органів страхування з
обов'язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування). ( Частина п'ята статті 44 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
У п'яту чергу задовольняються всі інші вимоги. ( Частина
шоста статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються
після повного задоволення вимог стягувачів попередньої черги. У
разі недостатності стягненої суми для повного задоволення усіх
вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній
кожному стягувачеві сумі.
Суми, стягнені з боржника як такі, що належать до
перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на
депозитний рахунок відповідного відділу Державної виконавчої
служби і видаються стягувачеві у встановленому порядку.
Стаття 45. Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій
Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є
витрати на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального
фонду виконавчого провадження, а також кошти сторін та інших осіб
на проведення виконавчих дій відповідно до цього Закону.
До витрат на організацію та проведення виконавчих дій
належать кошти, витрачені на: ( Абзац перший частини другої статті
45 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;
2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб,
залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштовий переказ стягувачеві стягнених сум;
4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;
5) оголошення в засобах масової інформації;
6) інші необхідні дії, здійснені в процесі виконання рішення.
( Пункт 6 частини другої статті 45 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією
та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить
постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу
Державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника
витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій,
може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк. ( Статтю 45 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 46. Виконавчий збір
У разі невиконання рішення у строк, встановлений для
добровільного його виконання, з боржника постановою державного
виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу
Державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі
п'яти відсотків від належної до стягнення суми або вартості майна
боржника, а за невиконання рішення немайнового характеру - у
розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із
боржника-громадянина і у розмірі десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян - із боржника - юридичної особи. ( Частина перша статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють
державне обов'язкове особисте страхування, при виконанні
державними виконавцями рішень про стягнення коштів за державним
обов'язковим особистим страхуванням, а також з осіб, звільнених
від його сплати згідно з законодавством. ( Частина друга статті 46
в редакції Закону N 2241-III ( 2241-14 ) від 18.01.2001 )
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при
першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа
державному виконавцеві виконавчий збір не стягується.
( Частина четверта статті 46 втратила чинність на підставі
Закону N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99 - редакція набирає
чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний
бюджет України на 2000 рік )
Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена
до суду в 10-денний строк.
У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з
скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого
документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Стаття 47. Винагорода державному виконавцеві
Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне і
законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в
розмірі двох відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але
не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
по виконавчому документу немайнового характеру - не більше п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 48. Авансування витрат на виконавче провадження
З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може
за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний
рахунок відповідного відділу Державної виконавчої служби певну
грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх
частини.
При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю
повертається стягувачеві.
Стаття 49. Особливості виконання рішень у разі відкриття
кількох виконавчих проваджень щодо одного
боржника
У разі якщо у районному чи міському відділі Державної
виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо
одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене
виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у
межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих
витрат на виконавче провадження.
Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника
відкриті у кількох районних, міських відділах Державної виконавчої
служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку,
встановленому Міністерством юстиції України.
З метою реалізації вимог цієї статті Департаментом Державної
виконавчої служби формуються відповідні банки даних про відкриття
виконавчих проваджень у підрозділах Державної виконавчої служби.
Глава 5
ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА
Стаття 50. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та
інше майно боржника
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті
(опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу
звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші
цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в
установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в
цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що
знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи
інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх
для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне
боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом
не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті
види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в
першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно
боржника визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах,
необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням
витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках
коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення
звертається на його частку, що визначається судом за поданням
державного виконавця. ( Частина шоста статті 50 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 51. Порядок звернення стягнення на майно боржника при
обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті ( Назва статті 51 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для
одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець
накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках
або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають
право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку
України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів
продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення
боргу.
Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які
не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному
ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи
днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи,
що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини
другої цієї статті.
Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше
майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті
здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею. ( Статтю 51
доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 )
від 28.11.2002 )
Стаття 52. Звернення стягнення на заставлене майно
Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання
допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя,
так і для задоволення вимог інших стягувачів.
( Частину другу статті 52 виключено на підставі Закону
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог
стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового
виконання допускається лише у разі, коли вартість предмета застави
перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти,
отримані від реалізації заставленого майна, використовуються
насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед
заставодержателем, і лише залишок коштів - для задоволення вимог
стягувача.
Стаття 53. Звернення стягнення на майно боржника, яке
знаходиться в інших осіб
Державний виконавець має право на пропозицію боржника або
стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в
інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від
інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця
надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові
майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні
передати боржникові.
Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна
боржника, державний виконавець описує це майно в присутності
понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом
порядку. Кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб,
вилучаються державним виконавцем у цих осіб на підставі ухвали
суду в присутності понятих.
За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця
на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено
стягнення відповідно до цього Закону.
Стаття 54. Майно, на яке не може бути звернено стягнення
Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в
Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено
стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону).
Стаття 55. Арешт та вилучення майна боржника
Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні
заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права
користування майном або його вилученні у боржника та передачі на
зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження
встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку
з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи
володільця, необхідності використання та інших обставин.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або
користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою
відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає
наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно,
що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації
провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не
раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та
інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для
продажу негайно після накладення арешту.
Цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота,
срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і
перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при
опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню
і негайно передаються на зберігання установам Національного банку
України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України. ( Частина п'ята статті 55 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення
умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних
інтересів.
Стаття 56. Право боржника на визначення першочерговості
звернення стягнення на предмети (види майна)
Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види
майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги
боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не
ускладнюють виконання рішення.
Стаття 57. Оцінка майна боржника
Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо
вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день
проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за
регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна,
транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
( Частина перша статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи
стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки,
останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості
майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює
оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних
засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість
якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
державний виконавець залучає оцінювача, який здійснює свою
діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна,
майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ). ( Статтю 57 доповнено частиною третьою згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Державний виконавець про оцінку арештованого майна
повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду
в 10-денний строк з дня отримання повідомлення. ( Частина четверта статті 57 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 )
від 28.11.2002 )
Стаття 58. Зберігання майна, на яке накладено арешт
Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного
в частині п'ятій статті 55 цього Закону, передається на зберігання
боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем
(далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису
майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок
зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.
Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним
користуватися, якщо особливості цього майна у разі користування не
призведуть до його знищення або зменшення цінності.
Зберігач, якщо ним призначено не боржника або члена його
сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої
встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.
Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт,
зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначаються
Національним банком України, а щодо іншого майна - Міністерством
юстиції України.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або
користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою
відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Стаття 59. Звільнення майна з-під арешту
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить
їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про
визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Стаття 60. Передача стягувачеві предметів, зазначених у
виконавчому документі
У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у
виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у
боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У
разі знищення речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі,
державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який
є підставою для закриття виконавчого провадження.
У випадку письмової відмови стягувача від одержання
предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу
їх стягувачеві, державний виконавець повертає зазначені предмети
боржникові під розписку і виносить постанову про закінчення
виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий
внесок поверненню не підлягає. ( Частина друга статті 60 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від
28.11.2002 )
Стаття 61. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
Реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого
за законом з обігу та зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього
Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які
залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі
договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими
організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах
та комісійних засадах.
Порядок реалізації майна, зазначеного в частині п'ятій
статті 55 цього Закону, визначається Національним банком України,
а іншого майна - Кабінетом Міністрів України.
Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано
протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний
виконавець переоцінює майно в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України. У разі коли в місячний строк після переоцінки
майно не буде продано, державний виконавець повідомляє про це
стягувача і пропонує йому вирішити питання щодо залишення за собою
непроданого майна.
Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє
бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна
знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у
разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути
звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.
Якщо стягувач виявив бажання залишити за собою непродане
майно, то він зобов'язаний у 5-денний строк з дня повідомлення
державного виконавця про виявлення бажання залишити за собою
непродане майно, внести на депозитний рахунок відділу Державної
виконавчої служби різницю між вартістю непроданого майна та сумою
коштів, які підлягають стягненню на його користь, якщо вартість
непроданого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за
виконавчим документом.
Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу
державний виконавець складає акт, який є підставою для подальшого
оформлення стягувачем права власності на це майно.
Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно
продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде
виручено суму, достатню для задоволення вимог стягувача, сплати
виконавчого збору, витрат на здійснення виконавчих дій, штрафу,
подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимоги боржника
щодо черговості продажу майна не приймаються державним виконавцем,
якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові
труднощі для виконання або подовжиться його строк. ( Стаття 61 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 62. Звернення стягнення на будинок, квартиру,
приміщення, земельну ділянку
Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення,
земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі
відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При
цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від
будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.
В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи
квартиру.
Разом з жилим будинком стягнення звертається також на
прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення,
земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві
органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про
належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його
вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це
майно під арештом.
Одержавши документальне підтвердження належності боржникові
на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний
виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх
вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за
місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про
накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене
третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих
осіб.
Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого
нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з
прилюдних торгів.
Глава 6
ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА -
ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 63. Звернення стягнення на грошові кошти боржника -
юридичної особи
Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в
касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає
невідкладному вилученню після її виявлення та складення
відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається
представнику боржника - юридичної особи.
Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного
дня здається в установу банку для перерахування на рахунок
стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на
виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих
дій. Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним
виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право
продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України,
для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу,
сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти
боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах,
в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у
боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших
кредитних організаціях немає, державний виконавець одержує такі
дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну
інформацію у 3-денний строк.
Стаття 64. Звернення стягнення на інше майно
боржника - юридичної особи
У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів,
достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на
інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві
власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з
обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто
фактично використовує це майно.
На зазначене майно накладається арешт, і воно реалізується в
такій черговості:
1) у першу чергу - майно, яке безпосередньо не
використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних
та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий
автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно);
2) у другу чергу - готова продукція (товари), а також інші
матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у
виробництві;
3) у третю чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати,
обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали,
призначені для здійснення виробництва.
У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить
боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк
повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери
управління якого належить майно, та у разі необхідності - Фонд
державного майна України про накладення арешту на майно
боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість
майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. ( Частина третя статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду
державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на
фінансування Державної виконавчої служби публікує у пресі
повідомлення про звернення стягнення на майно боржника - юридичної
особи.
У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які
мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави,
державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного
майна України про накладення арешту на майно
підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на
яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача. ( Статтю 64
доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3057-III ( 3057-14 )
від 07.02.2002 )
Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи
Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо
порушення справи про банкрутство боржника - юридичної особи,
державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку
виконання відповідно до статті 33 цього Закону. У разі порушення
судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної
особи державний виконавець виносить постанову про зупинення
виконавчого провадження.
Стаття 65. Порядок звернення стягнення на майно при
реорганізації та ліквідації боржника - юридичної
особи
У випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення,
виділення, перетворення) боржника - юридичної особи стягнення за
виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї
юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено
відповідальність за зобов'язаннями боржника - юридичної особи.
У випадку ліквідації боржника - юридичної особи, в тому числі
внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ
передається до ліквідаційної комісії для вирішення питання про
подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством
порядку.
Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної
комісії державний виконавець повідомляє стягувача.
Стаття 66. Підготовка та проведення прилюдних торгів по
реалізації нерухомого майна
Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за
заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова
вартість майна, що виставляється на торги, яка становить
вісімдесят відсотків його оціночної вартості.
До заявки додаються:
1) копія виконавчого документа;
2) копія акта арешту майна;
3) документи, що характеризують об'єкт нерухомості;
4) копії документів, що підтверджують право власності або
право користування нерухомим майном;
5) копія рішення про відведення земельної ділянки.
Акт про проведення прилюдних торгів затверджується
начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби і є
підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право
власності.
Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта
про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому
законодавством.
Порядок проведення прилюдних торгів з продажу арештованого
державними виконавцями нерухомого майна боржників визначається
Міністерством юстиції України. ( Стаття 66 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Глава 7
ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ТА ІНШІ ВИДИ
ДОХОДІВ БОРЖНИКА
Стаття 67. Умови звернення стягнення на заробітну плату та
інші доходи боржника
Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію
та інші доходи боржника звертається при відсутності у боржника
коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи
недостатності майна боржника для повного покриття належних до
стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення
періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох
мінімальних розмірів заробітної плати. ( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 68. Відрахування із заробітної плати (заробітку),
пенсії, стипендії боржника
Відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії чи
стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і
організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем
виконавчих документів.
Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи
навчання, підприємства, установи, організації, які отримали
виконавчий документ, повертають його не пізніш як у 3-денний строк
державному виконавцеві з відміткою про нове місце роботи,
проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме, а також
повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за
виконавчими документами. У разі неподання зазначених відомостей з
неповажних причин винних у цьому посадових осіб може бути
притягнуто до відповідальності, передбаченої цим Законом.
Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до
законодавства про пенсії.
Стаття 69. Звернення стягнення на інші доходи боржника
Зазначені у статтях 67 і 68 цього Закону правила стягнення
поширюються і на випадки звернення стягнення на:
1) доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом
підприємницької діяльності;
2) доходи за працю в колективному сільськогосподарському
(фермерському) господарстві;
3) авторську винагороду за твори літератури, науки або
мистецтва, премії, що присуджуються за видатні досягнення в галузі
науки, літератури і мистецтва, винагороду за відкриття, винахід,
на який видано авторське свідоцтво, корисну модель, промисловий
зразок і раціоналізаторську пропозицію;
4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Стаття 70. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших
доходів
Розмір відрахувань із заробітної плати та інших видів доходів
боржника вираховується із суми, що залишається після утримання
податків.
Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
встановлюється законодавством про працю.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за
виконавчими документами до повного погашення заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою
годувальника, та збитків, заподіяних злочином, - п'ятдесят
відсотків заробітної плати боржника;
за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено
законом, - двадцять відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті
заробітної плати не може перевищувати п'ятдесяти відсотків
заробітної плати, яка належить до виплати працівникові, в тому
числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Це
обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати при
відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на
неповнолітніх дітей, у цих випадках розмір відрахувань із
заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Правила, встановлені цією статтею, застосовуються також при
зверненні стягнення на належні боржникові стипендію, пенсію та
доходи, зазначені в статті 69 цього Закону.
Стаття 71. Звернення стягнення на заробітну плату боржника,
який відбуває покарання
Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком
суду відбуває покарання без позбавлення волі, провадиться з усієї
суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.
Із засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення
волі, а також з осіб, які знаходяться в наркологічних відділеннях
психіатричних диспансерів та стаціонарних лікувальних закладах,
відрахування провадиться з усієї заробітної плати без урахування
відрахувань на витрати по їх утриманню в цих закладах.
Стаття 72. Звернення стягнення на допомогу по державному
соціальному страхуванню
На допомогу по державному соціальному страхуванню,
виплачувану у разі тимчасової непрацездатності та інших випадках,
і допомогу по безробіттю стягнення може бути звернено тільки за
рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди,
заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також
втратою годувальника.
Стаття 73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення
Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення
працівника;
2) компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім
випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за
відпустку, не використану протягом кількох років;
3) компенсації працівникові витрат у зв'язку з переведенням,
направленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;
4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші
кошти, які виплачуються замість добових і квартирних;
5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на
допомогу по безробіттю;
6) допомогу по вагітності та пологах;
7) одноразову допомогу при народженні дитини;
8) допомогу по догляду за дитиною;
9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей
віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій
непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною; інші
допомоги на дітей, передбачені законодавством;
10) допомогу на лікування;
11) допомогу на поховання;
12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням
споживання продуктів харчування місцевого виробництва та
особистого підсобного господарства громадян, які проживають на
території радіоактивного забруднення;
13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і
будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не провадиться також із:
1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне
постачання;
3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з
військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового
забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках,
передбачених законодавством.
Стаття 74. Порядок стягнення аліментів
Порядок стягнення аліментів визначається законом.
У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати
чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд стягнення
звертається на майно боржника.
Розмір заборгованості по аліментах визначається державним
виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного
заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого
стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент
визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у
відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював,
заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати
для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження
виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по
аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
З осіб, зобов'язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх
для постійного проживання у країни, з якими Україна не має
договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів
провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до
досягнення дитиною повноліття.
З осіб, які працюють за контрактами в іноземних державах і
одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти стягуються
в порядку та розмірах, передбачених законом.
За наявності спору питання про розмір заборгованості по
аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у
порядку, встановленому законом.
Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний
контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум
аліментів стягувачам. ( Частина сьома статті 74 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 75. Виконання рішень щодо стягнення штрафу
та конфіскації майна
Рішення щодо стягнення штрафу та конфіскації майна підлягають
виконанню в порядку, встановленому цим Законом. ( Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Глава 8
ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ У НЕМАЙНОВИХ СПОРАХ
Стаття 76. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник
зобов'язаний особисто вчинити певні дії або
утриматися від їх вчинення
Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому
документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або
утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до
статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання
рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний
виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи,
передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути
проведено без участі боржника, державний виконавець організовує
виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а з
боржника стягується двократний розмір витрат на проведення
виконавчих дій.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо,
виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою
начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби,
повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий
документ.
Стаття 77. Виконання рішення про поновлення на роботі
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або
переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення
вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного
працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі
відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про
звільнення або переведення працівника.
У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом
(посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно
звільненого або переведеного працівника державний виконавець
застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим
Законом.
Стаття 78. Виконання рішення про відібрання дитини
Під час виконання рішення про відібрання дитини державний
виконавець провадить виконавчі дії з обов'язковою участю особи,
якій дитина передається на виховання, та з залученням
представників органів опіки і піклування.
У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з
поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини
до дитячого чи лікувального закладу.
У разі коли боржник перешкоджає виконанню рішення про
відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені
законом.
Стаття 79. Виконання рішення про виселення боржника
Виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у
разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним
виконавцем строк, визначений відповідно до статті 24 цього Закону.
Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у
виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її
майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим
приміщенням.
Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити
боржника про день і час примусового виселення. Відсутність
боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою
для виконання рішення.
Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням
органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним
виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під
розписку боржникові. Державний виконавець у необхідних випадках
забезпечує в установленому порядку зберігання майна боржника, але
не більше як три роки, з покладенням понесених витрат на боржника.
Після завершення трирічного строку невитребуване майно
реалізується в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного
майна.
Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які
підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний провести
поряд з описом майна його оцінку. Описане майно передається на
відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем
призначена охоронцем майна.
Про виконання рішення про виселення боржника державним
виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали
участь у виконанні.
Якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше жиле
приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому
чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо
надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк
іншого жилого приміщення державний виконавець складає про це акт і
звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого
виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії
не провадяться. ( Частина сьома статті 79 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 80. Виконання рішення про вселення стягувача
Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача
державний виконавець встановлює строк для добровільного його
виконання боржником. У разі добровільного виконання рішення про
вселення стягувач і боржник підписують акт, який передається
державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення
йому виконавчого документа.
У разі невиконання рішення про вселення стягувача у
добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним
виконавцем.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним
виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення,
вказане у виконавчому документі, та його проживання (перебування)
в ньому.
Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити
боржника і стягувача про день і час примусового вселення.
Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є
перешкодою для виконання рішення про вселення.
У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про
вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні санкції,
передбачені статтею 87 цього Закону, та вселення здійснюється у
присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх
справ. ( Частина п'ята статті 80 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Про виконання рішення про вселення стягувача державним
виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали
участь у виконанні.
У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню
(перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач
має право звернутися до державного виконавця з заявою про
відновлення виконавчого провадження. У цьому випадку державний
виконавець має право повторно провести примусове вселення
стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції,
передбачені статтею 87 цього Закону. Виконавче провадження не
відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не
провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню
(перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача у
цьому випадку вирішується в судовому порядку. ( Частина сьома
статті 80 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 81. Виконання рішення про примусовий обмін
Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про
примусовий обмін, встановлює строк для добровільного виконання
рішення боржником. У разі добровільного виконання рішення стягувач
і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві
разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого
документа.
У разі невиконання рішення про примусовий обмін у
добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове
виконання відповідно до статей 79 і 80 цього Закону.
Про виконання рішення про примусовий обмін державний
виконавець складає акт, що підписується стягувачем і боржником.
Стаття 82. Загальні умови виконання рішення про заборону
діяльності об'єднання громадян
Державний виконавець розпочинає виконання рішення про
заборону діяльності об'єднання громадян за заявою органу,
уповноваженого відповідно до закону здійснювати легалізацію такого
об'єднання, на основі виконавчого документа про примусовий розпуск
даного об'єднання громадян. Легалізуючий орган подає цю заяву до
Державної виконавчої служби після офіційного повідомлення у
друкованих засобах масової інформації про набрання чинності
рішенням щодо заборони діяльності даного об'єднання громадян.
Державний виконавець виносить постанову про відкриття
виконавчого провадження відповідно до статті 24 цього Закону та
здійснює виконавчі дії, передбачені рішенням суду про заборону
діяльності об'єднання громадян, у порядку, встановленому цим
Законом.
Про виконання рішення суду про заборону діяльності об'єднання
громадян державний виконавець складає акт, який підписують
державний виконавець і представник легалізуючого органу. Копії
акта надсилаються до суду, який постановив рішення, та
легалізуючому органу.
Глава 9
ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ
ГРОМАДЯНСТВА ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ І АРБІТРАЖІВ
Стаття 83. Виконання рішень щодо іноземців, осіб без
громадянства та іноземних юридичних осіб
При виконанні передбачених статтею 3 цього Закону рішень щодо
іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які
відповідно проживають чи зареєстровані на території України,
застосовуються положення цього Закону.
Стаття 84. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і
арбітражів визначається відповідними міжнародними договорами, цим
Законом та іншими законами України. ( Стаття 84 із змінами, внесеними згідно із Законом N 542-IV
( 542-15 ) від 20.02.2003 )
Глава 10
ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА ТА ІНШИХ ОСІБ ПІД
ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ВИКОНАВЧИХ ДІЙ
Стаття 85. Оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої
служби
На дії (бездіяльність) державного виконавця та інших
посадових осіб Державної виконавчої служби по виконанню рішення
або відмову у здійсненні вказаних дій стягувачем чи боржником може
бути подана скарга до начальника відповідного відділу Державної
виконавчої служби або до суду за місцем знаходження відповідного
відділу Державної виконавчої служби, або до іншого суду згідно з
вимогами закону, а на дії (бездіяльність) начальника відділу
Державної виконавчої служби - до суду. ( Стаття 85 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Стаття 86. Захист прав стягувача у виконавчому провадженні
Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи,
яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі
невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому
стягувач звільняється від сплати державного мита.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи
юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження,
підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Стаття 87. Відповідальність за невиконання рішення, що
зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення
про поновлення на роботі ( Назва статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
У разі невиконання без поважних причин у встановлений
державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника
виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та
рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить
постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в
розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -
юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для
виконання. ( Частина перша статті 87 в редакції Закону N 327-IV
( 327-15 ) від 28.11.2002 )
Постанова державного виконавця про накладення штрафу
затверджується начальником відповідного відділу Державної
виконавчої служби. Постанова про накладення штрафу може бути
оскаржена до суду в 10-денний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних
причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на
боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення
боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про
кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Стаття 88. Відповідальність за невиконання законних вимог
державного виконавця та порушення цього Закону
За порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог
державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або
несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або
подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан
боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи
(знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за
неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на
винних осіб накладається штраф від двох до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку,
передбаченому законом.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно
перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги
законодавства про виконавче провадження, державний виконавець
складає акт про порушення і надсилає до суду подання про
притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Глава 11
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного
опублікування і вводиться в дію з 1 липня 1999 року.
2. Запропонувати Кабінету Міністрів України:
подати у місячний строк після опублікування цього Закону на
розгляд Верховної Ради України необхідні законопроекти щодо
внесення змін до чинного законодавства з метою приведення його у
відповідність з цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних
для реалізації цього Закону.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 квітня 1999 року
N 606-XIV
Додаток
до Закону України
від 21 квітня 1999 року
N 606-XIV
ПЕРЕЛІК
видів майна громадян, на яке не може бути звернено
стягнення за виконавчими документами

Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на
такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві
власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для
боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його
утриманні:
1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні
боржникові і особам, які перебувають на його утриманні:
а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне
зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два
зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх
плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім
того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший
одяг, зношений більш, як на 50 відсотків;
б) взуття у кількості по одній парі літнього, осіннього,
зимового та інше взуття, зношене більш, як на 50 відсотків;
в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;
г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки,
ковдра) і два особистих рушника на кожну особу;
д) необхідний кухонний посуд;
е) один холодильник на сім'ю;
ж) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один
стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може
бути звернене стягнення);
з) всі дитячі речі.
2. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання
боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його
утриманні, - на три місяці.
3. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам,
які перебувають на його утриманні, для готування їжі та
обігрівання приміщення протягом шести місяців.
4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця;
коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - у
осіб, які займаються сільським господарством.
5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості,
потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових
кормів.
6. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і
весняного), та незнятий урожай - у осіб, які займаються сільським
господарством (за винятком земельних ділянок, на які накладено
стягнення).
7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять
(швейні, музичні та інші).


Публікації документа