Про схвалення Стратегії розвитку суднобудування на період до 2020 року
Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія від 06.05.2009581-р
Документ 581-2009-р, чинний, поточна редакція — Прийняття від 06.05.2009


СТРАТЕГІЯ
розвитку суднобудування на період до 2020 року

 

Загальна частина
 

Суднобудування як багатопрофільна галузь здатне задовольнити потреби вітчизняних компаній у мало-, середньо- і великотоннажних суднах практично всіх класів. Разом з тим процеси, що сьогодні відбуваються в економіці, негативно вплинули на фінансовий стан підприємств суднобудівної галузі. Відсутність замовлень на будування цивільних суден, порушення господарських зв'язків з постачальниками і споживачами продукції призвели до різкого погіршення фінансово-економічного становища суднобудівних підприємств та зменшення обсягу виробництва у 10 разів.
 
За останні роки суднобудівна галузь зазнала збитків, розмір яких у 2005 році становив 17,9 млн. гривень, у першому півріччі 2006 р. - 82,7 млн. гривень.
 
Основною проблемою, на розв'язання якої спрямована Стратегія, є запобігання занепаду вітчизняного суднобудування, виникненню загрози економічній незалежності, втрати Україною статусу морської держави.
 
Не зважаючи на наявні виробничі потужності і науково-технічний потенціал, які можуть забезпечити збільшення обсягів виробництва, розвиткові галузі перешкоджає ряд негативних чинників, зокрема:
 
низька ефективність суднобудівного виробництва, зумовлена:
 
- значною зношеністю (майже на 70 відсотків) виробничих фондів основних підприємств - виробників кінцевої продукції та підприємств, що постачають комплектувальні вироби;
 
- низьким рівнем розвитку технологій та організації суднобудівних робіт. Так, трудомісткість виробництва вітчизняної продукції у 3 - 5 разів вище, а тривалість будування суден у 2 - 2,5 раза довше, порівняно з провідними закордонними виробниками;
 
- недосконалою системою оподаткування;
 
- нестачею кваліфікованих робочих кадрів. Низькі заробітна плата і рівень зайнятості призвели до відпливу молодих фахівців віком 30 - 40 років;
 
низький рівень координації взаємодії підприємств суднобудівної та інших галузей вітчизняної промисловості, що виробляють суднове обладнання і матеріали, необхідні для будування суден (чорна і кольорова металургія, електротехнічна та кабельна промисловість, машинобудування, електроніка тощо).
 
На внутрішньому ринку існує значний попит на продукцію суднобудування, зокрема на різні види морських суден для транспортного і рибопромислового флоту, морську техніку для вивчення та освоєння нафтогазових родовищ континентального шельфу, морські пороми, буксири, рятувальні судна, великотоннажні судна, а також науково-дослідні судна для проведення гідрометеорологічних досліджень і моніторингу стану навколишнього середовища.
 
Вітчизняні компанії не мають можливості придбавати продукцію українського суднобудування, 86 відсотків якої виробляється для експорту. Традиційним ринком збуту продукції суднобудування є, зокрема, Нідерланди, Норвегія, Іспанія і Росія;
 
недосконалість вітчизняної кредитної системи. В Україні кредит на будування суден надається в розмірі 50 відсотків вартості судна під 17 - 20 відсотків річних строком до 6 років, а в іноземних державах - в розмірі 80 відсотків такої вартості під 6 - 8 відсотків річних строком на 10 - 15 років.
 



вгору