I. Внести до Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135) такі зміни:"7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її
прав, установлених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Конвенцією
про права дитини ( 995_021 ), іншими міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України"."1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між
подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не
врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами
Цивільного кодексу України ( 435-15 ), якщо це не суперечить суті
сімейних відносин"."1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим
Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю
(договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які
регулюють подібні відносини (аналогія закону)".1. Частиною національного сімейного законодавства України є
міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.2. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в
установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що
встановлені відповідним актом сімейного законодавства,
застосовуються правила відповідного міжнародного договору
України".8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб".10. У назві та тексті статті 29 слова "осіб, які подали заяву
про реєстрацію шлюбу" замінити словом "наречених".5. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з
наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного
або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може
бути підставою для визнання шлюбу недійсним".13. Частину другу статті 32 доповнити словами "або у
будь-який інший день за бажанням наречених протягом одного
місяця".у частині четвертій слова "особисту свободу" замінити словами
"свободу та особисту недоторканність"."5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є
страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим
страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо
страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою
приватною власністю кожного з них"."1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може
бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного
обороту";у частині другій слова "і внесені до сімейного бюджету або
внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну)
установу" виключити."2. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав
участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в
управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід,
дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням
суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя".19. Назву і текст статті 74 після слів "між собою" доповнити
словами "або в будь-якому іншому шлюбі".2. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У
такому разі, за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені
шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в
день подання нотаріусу заяви про відмову від нього"."1. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною
заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них
відповідно до статті 107 цього Кодексу"."Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто
подати заяву про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації
актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або
прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя"."1. У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації
актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації
розірвання шлюбу"."1. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилася, і
відповідне рішення суду скасовано та актовий запис про смерть
анульовано, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто
з них не перебуває у повторному шлюбі";"3. У випадку, передбаченому частиною другою цієї статті,
державний орган реєстрації актів цивільного стану анулює актовий
запис про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його
підставі"."3. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими
припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після
припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу
реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання
чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може
бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини
заяви про визнання батьківства.Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня
припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від
батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка,
який вважає себе батьком"."Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в
результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій1. У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті
застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за
письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.2. У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини,
зачатого подружжям в результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.3. Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною
після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її
чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних
репродуктивних технологій".частину другу доповнити реченням такого змісту: "У разі якщо
повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього
неможливо, державний орган реєстрації актів цивільного стану
повинен повідомити орган опіки та піклування про запис
неповнолітнього батьком дитини";частину третю доповнити реченням такого змісту: "Повноваження
представника мають бути нотаріально засвідчені"."5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана
батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона
знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на
застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до
частини першої статті 123 цього Кодексу"."4. За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер,
оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім,
дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації
народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено
прізвище на прізвище другого з батьків".1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне
спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене
законом"."1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли
згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина,
спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або
судом.Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої
дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх
батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з
них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають
істотне значення.2. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати
дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного
доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами,
своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.3. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із
батьків не може створити дитині належних умов для виховання та
розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до
участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на
вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про
відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її
для опікування органу опіки та піклування"."4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків,
переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають,
за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші
родичі дитини, мачуха, вітчим.5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові,
повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму,
вона передається на опікування органу опіки та піклування"."4. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів
щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування
збереження її права на житло"."На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних
засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути
письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом
не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні
дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини,
зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без
його згоди";"2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання
шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків
дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у
повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку
того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати,
сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між
ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку"."4. У разі визнання усиновлення недійсним дитина, яка не
досягла чотирнадцяти років, за бажанням батьків або інших родичів
передається їм.У разі визнання усиновлення недійсним щодо дитини, яка
досягла чотирнадцяти років, місце її подальшого проживання
визначається за її згодою.У разі якщо передання дитини батькам або іншим родичам
неможливе, вона передається на опікування органу опіки та
піклування"."5. Підстави для виникнення права на оплату послуг опікуна та
піклувальника, її розмір і порядок виплати встановлюються
Кабінетом Міністрів України".II. Внести до Цивільного кодексу України ( 435-15 )
(Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356)
такі зміни:"Народження фізичної особи та її походження, усиновлення,
позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання
шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до
Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах
юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".1. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на
власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право
змінити своє прізвище та (або) власне ім'я за згодою батьків або
одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний
безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено
дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї
дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено
з актового запису про її народження або якщо відомості про
чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її
народження за заявою матері.У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти
років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного
імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.3. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право
на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені
або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового
запису про її народження.4. Прізвище, власне ім'я та по батькові фізичної особи можуть
бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним
або його скасування відповідно до закону.5. Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі
реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.
Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України
Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України
Закон України
від 22.12.2006
№ 524-V
Документ 524-V,
чинний, поточна редакція — Прийняття від 22.12.2006
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 16.01.2007. Подивитися в історії? )