СТРАТЕГІЯ
розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року
Шляхи розвитку спроможностей оборонно-промислового комплексу
Використання існуючого потенціалу підприємств авіаційної промисловості та підвищення їх виробничих можливостей в середньостроковій перспективі (до 2023 року) повинні здійснюватися за рахунок:
недопущення втрати іміджевих переваг української авіації;
проведення корпоратизації третини підприємств синхронно шляхом впровадження нових принципів роботи підприємств у рамках вже утвореного авіабудівного кластера;
фінансового оздоровлення кластера;
активізації виробництва для задоволення внутрішніх потреб;
орієнтації на постачання продукції авіабудування за межі України, зокрема виходу на африканський ринок та частково - на європейський.
У довгостроковій перспективі (до 2028 року) основним аспектом розвитку авіабудівного кластера повинне стати зростання кількості вартісних експортних контрактів, зокрема до країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Америки.
Пріоритетними завданнями з розвитку сегмента бронетанкової техніки в середньостроковій перспективі (до 2023 року) повинні стати:
першочергове оновлення виробничих фондів бронетанкових підприємств (істотне навантаження як для задоволення потреб українських військових формувань, так і виробництва на експорт зумовлює необхідність забезпечення їх якісного стану);
орієнтація на розвиток виробничих потужностей бронетанкових підприємств як найбільш затребуваного сегмента оборонної промисловості;
проведення корпоратизації ремонтних підприємств та підприємств, що не мають достатніх виробничих можливостей для виготовлення кінцевої продукції.
У довгостроковій перспективі (до 2028 року) передбачається досягти вироблення обсягів продукції, достатніх для задоволення потреб ринків країн-партнерів.
Для збереження позитивної динаміки розвитку виробництва боєприпасів у середньостроковій перспективі (до 2023 року) передбачається забезпечити:
продовження реалізації ключових проектів у сегменті виробництва високоточної зброї та боєприпасів;
спрямування фінансового ресурсу на створення нових виробництв та переорієнтацію основних видів діяльності існуючих профільних підприємств;
проведення корпоратизації підприємств, що мають значний виробничий потенціал, проте не забезпечені повною мірою фінансовим ресурсом, мають високий рівень зносу основних фондів та недостатньо адаптовані до принципів роботи на міжнародних ринках;
збільшення частки зазначеної продукції у власному виробництві за рахунок відновлення втраченого після окупації окремих територій України науково-технічного та виробничого потенціалу;
розвиток партнерства з країнами Європи, Азії та Америки, залучення іноземних інвестицій у розвиток кластера.
У довгостроковій перспективі (до 2028 року) основні зусилля повинні бути спрямовані на:
реалізацію спільних проектів за участю країн з високим рівнем технологічного розвитку (країни - члени ЄС та НАТО);
освоєння ринків країн Азії, потреба яких у продукції оборонно-промислового комплексу є значною, а потенційними постачальниками виступають майже всі країни регіону.
Наявність розгалуженої мережі підприємств дає підстави для сталого розвитку сегмента спеціальних засобів вже у найближчій перспективі. Втім, технологічний рівень вітчизняної продукції сьогодні є недостатнім для налагодження кооперації з провідними країнами світу, тому пріоритетними для галузі у середньостроковій перспективі (до 2023 року) повинні залишатись:
розвиток науково-технічного потенціалу для збільшення частки продукції, що виготовляється для внутрішнього ринку;
перехід до корпоративного управління на підприємствах, що є співвиконавцями оборонних замовлень та самостійно не виготовляють кінцеву продукцію.
Пріоритетом на довгострокову перспективу (до 2028 року) є задоволення за рахунок експортних поставок потреб африканського регіону, що на даному етапі є основним споживачем зазначеної продукції, з подальшою переорієнтацією на американський ринок.
Ураховуючи критичний стан виробничих фондів та закономірну з огляду на тимчасову анексію Автономної Республіки Крим та м. Севастополя стагнацію у сфері кораблебудування, в короткостроковій перспективі (до кінця 2018 року) передбачається:
проведення додаткового детального аналізу пріоритетних потреб внутрішнього ринку та пропозицій міжнародного ринку для визначення доцільності відновлення втрачених після окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя виробництв;
забезпечення комплексного підходу до реанімації сегмента кораблебудування.
З урахуванням проведеного аналізу фактично втрачений потенціал українського кораблебудівного кластера в середньостроковій перспективі (до 2023 року) може бути відновлений за рахунок:
проведення насамперед фінансового оздоровлення сегмента та модернізації наявних виробничих потужностей;
пошуку потенційних партнерів та інвесторів серед основних світових споживачів продукції кораблебудування;
реалізації зовнішньоторговельних операцій з рядом країн Африки, поступова переорієнтація на європейські ринки, що формують потребу в продукції кораблебудування.