Про схвалення Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року
Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія від 20.06.2018442-р
Документ 442-2018-р, чинний, поточна редакція — Прийняття від 20.06.2018


СТРАТЕГІЯ
розвитку оборонно-промислового комплексу України на період до 2028 року


Напрями реалізації Стратегії

Необхідність адаптації української оборонної промисловості до роботи в нових умовах передбачає проведення в середньостроковій перспективі (до 2023 року) структурної перебудови та забезпечення розвитку інституційної спроможності оборонно-промислового комплексу шляхом:

оптимізації системи державного управління за рахунок забезпечення невід’ємності політики управління підприємствами від державної політики розвитку оборонно-промислового комплексу;

визначення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику;

оптимізації управління активами підприємств, орієнтації на конкретні цілі та пріоритети за кожним виробничим сегментом (авіаційним, виробництво спеціальних засобів (у тому числі засобів протиповітряної оборони, радіолокації, радіоелектронної боротьби та радіозв’язку), бронетанковим (включаючи виробництво автомобільної техніки, інженерного та спеціального озброєння для потреб оборони), кораблебудівним, а також сегментом виробництва високоточної зброї та боєприпасів) в рамках здійснення управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, оновлення виробничих фондів, збільшення темпів та обсягів виробництва;

визначення пріоритетів фінансування діяльності суб’єктів господарювання з урахуванням завдань державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу і розвитку озброєння та військової техніки;

впровадження принципів самоокупності та забезпечення доступу до оборонних проектів широкого кола українських суб’єктів господарювання всіх форм власності;

сприяння розвитку підприємництва та подальшому сталому функціонуванню приватного сектору;

зняття заборони на створення спільних підприємств та провадження спільної діяльності, залучення іноземного капіталу в розвиток виробничих потужностей українських підприємств, удосконалення системи державно-приватного партнерства;

практичного впровадження моделі вертикально-інтегрованих структур за кластерами;

проведення корпоратизації та запровадження моделі корпоративного управління підприємствами;

створення на підприємствах оборонно-промислового комплексу незалежних наглядових рад відповідно до принципів Організації економічного співробітництва та розвитку;

запровадження частково конкурентних процедур під час здійснення державними замовниками відбору виконавців оборонного замовлення;

лібералізації процедур отримання суб’єктами господарювання повноважень на здійснення експортно-імпортних операцій в оборонній сфері;

створення структури з впровадження інноваційних оборонних проектів та розвитку критичних технологій відповідно до практики Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США;

зміни підходів до організації управлінських процесів на рівні підприємств, розвитку кадрового потенціалу, ефективної кадрової політики та застосування принципів оцінки кваліфікаційних здібностей, професійної компетенції, практичних досягнень та досвіду роботи у секторі оборони та безпеки;

підготовки кадрів для задоволення потреб оборонної промисловості у фахівцях відповідних спеціальностей.

Досягнення цілей Стратегії передбачає здійснення у довгостроковій перспективі (до 2028 року) системних перетворень, пов’язаних із:

імплементацією механізмів стратегічного оборонного планування, гармонізованою із системою державного стратегічного планування;

виведенням технологічних, організаційних та фінансових аспектів діяльності державних підприємств на якісно новий рівень за рахунок проведення приватизації із збереженням у державній власності підприємств, задіяних у виробництві критично важливої продукції;

розвитком високотехнологічних секторів оборонної промисловості, науки та інновацій, зокрема шляхом створення профільних інституцій;

впровадженням енергоефективних та ресурсозберігаючих технологій;

збільшенням частки вітчизняного компонента у національному виробництві оборонної продукції;

зміною моделі доступу до системи державних закупівель та переходом до повної автоматизації управлінських процесів.

Пріоритетами досягнення належного рівня задоволення внутрішніх потреб на середньострокову перспективу (до 2023 року) повинні стати:

спрощення управлінської та виробничої діяльності підприємств оборонної промисловості (підвищення рівня рентабельності оборонних проектів, удосконалення процедур формування ціни на продукцію оборонного призначення);

активізація участі промисловості у державних програмах подолання критичної залежності від імпорту, розширення коопераційних зв’язків на внутрішньому ринку;

налагодження ефективної взаємодії науки, освіти та виробничої сфер для розвитку інноваційної діяльності;

оптимізація державних замовлень специфічної спрямованості, проведення ремонту та модернізації існуючого озброєння і військової техніки та підготовка до серійного виробництва прийнятих на озброєння зразків військової техніки;

удосконалення механізму взаємодії державних замовників та підприємств оборонно-промислового комплексу з питань розроблення та виробництва озброєння і військової техніки;

удосконалення системи стандартизації, сертифікації, уніфікації та управління якістю;

впровадження уніфікованих критеріїв оцінки діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу;

унормування питань щодо розроблення стратегічних планів діяльності та розвитку  підприємств оборонно-промислового комплексу.

У довгостроковій перспективі (до 2028 року) для задоволення потреб Збройних Сил та інших військових формувань в озброєнні, військовій та спеціальній техніці за рахунок власного виробництва передбачається здійснити такі заходи:

повне оновлення виробничих фондів підприємств, що задіяні у виробництві критично важливої продукції;

створення та впровадження системи захисту внутрішнього оборонного ринку від недобросовісної конкуренції;

створення та впровадження системи логістичного забезпечення внутрішньої кооперації;

збільшення частки іноземного капіталу в оборонно-промисловому комплексі;

створення замкнених технологічних циклів для задоволення першочергових потреб українських військових формувань;

проведення диверсифікації, технічного переозброєння, збереження та розвитку базових і критичних технологій, створення, розширення номенклатури та збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції військового і цивільного призначення та подвійного використання;

повний перехід до організації процесів планування, моніторингу, звітності та експертного супроводження фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання із застосуванням системи за принципом знизу-вгору.

У рамках розвитку міжнародного співробітництва та реалізації експортної політики в середньостроковій перспективі (до 2023 року) передбачається забезпечити:

інтенсифікацію присутності України на міжнародних ринках, активне просування на зовнішній ринок нових та модернізованих видів озброєння і військової техніки вітчизняного виробництва;

подальше удосконалення системи державного регулювання військово-технічного співробітництва та експортного контролю;

поглиблення військово-технічного співробітництва та виробничої кооперації з країнами-партнерами;

адаптацію національної системи стандартизації до міжнародних принципів, впровадження на підприємствах оборонно-промислового комплексу стандартів НАТО;

активізацію діяльності із залучення ресурсів трастових фондів НАТО;

розвиток співробітництва з провідними міжнародними оборонними інституціями;

залучення двосторонніх міжурядових комісій до просування товарів вітчизняного виробництва на міжнародний ринок;

залучення науково-дослідних установ до проведення аналізу ринків озброєнь, військової техніки та товарів подвійного використання;

активізацію робіт з укладення офсетних договорів.

У довгостроковій перспективі (до 2028 року) досягнення цілей Стратегії в частині розвитку експортного потенціалу України пов’язане з необхідністю:

дотримання збалансованої політики у відносинах з ключовими міжнародними партнерами України;

активізації участі України у роботі міжнародних режимів експортного контролю;

підтримки іміджу України на міжнародному ринку, використання іміджевого фактора як показника позиціонування продукції кожного окремого кластера на міжнародному ринку.




вгору