Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про торговельне судноплавство
Італія, Кабінет Міністрів України; Угода, Міжнародний документ від 21.02.2012
Документ 380_044, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 05.11.2013, підстава - 673-VII
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 20.12.2013, підстава - v0013321-14. Подивитися в історії? )

УГОДА
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Італійської Республіки про торговельне судноплавство

{Угоду ратифіковано Законом № 673-VII від 05.11.2013}

Кабінет Міністрів України та Уряд Італійської Республіки, далі - "Договірні Сторони",

Бажаючи зміцнювати дружні відносини, що існують між двома державами, посилювати співпрацю в сфері торговельного судноплавства та розвивати двосторонню торгівлю, відповідно до принципів незалежності, територіальної цілісності та невтручання у внутрішню політику, на засадах рівності та взаємної вигоди,

домовились про наступне:

Стаття 1
Сфера застосування

1. Ця Угода застосовується на територіях Італійської Республіки та України, включаючи їхні територіальні моря.

2. Положення цієї Угоди поширюються на морські перевезення між Договірними Сторонами та в/з третіх країн.

3. Положення цієї Угоди не поширюються на діяльність Договірних сторін у сфері портових послуг (такі як буксирування та лоцманська проводка), каботаж, морське рибальство та судноплавство внутрішніми водними шляхами.

Стаття 2
Визначення

1. Для цілей цієї Угоди, термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке торговельне судно, власником якого є фізична чи юридична особа будь-якої з Договірних Сторін, зареєстроване в судновому Реєстрі або Реєстрах цієї Договірної Сторони та несе прапор цієї Договірної Сторони, у відповідності з її національним законодавством.

Цей термін, однак, не включає:

а) військові кораблі;

б) будь-яке інше судно, яке використовується збройними силами;

в) цивільні судна, які збудовані або використовуються за некомерційним призначенням;

г) гідрографічні, океанографічні та науково-дослідницькі судна;

д) рибальські судна;

е) судна, які використовуються для обслуговування портів, рейдів, пляжів, включаючи буксирування, лоцманську проводку та судна з ліквідації наслідків забруднення морського середовища;

є) навчальні або тренувальні судна;

ж) прогулянкові судна.

2. Термін "судно, що використовується національними судноплавними компаніями Договірної Сторони" означає будь-яке судно Договірної Сторони, так само як і будь-яке судно зафрахтоване, на умовах передбачених національним законодавством держав Договірних Сторін, національною судноплавною компанією, за виключенням суден перерахованих у підпунктах від (а) до (ж) пункту 1.

3. Термін "Судноплавна компанія" означає фізичну або юридичну особу, яка займається транспортуванням пасажирів та/або вантажів, зареєстрована або визнається будь-якою Договірною Стороною відповідно до національного законодавства та уповноважена здійснювати міжнародне судноплавство.

4. Термін "Компетентний орган" означає:

від Кабінету Міністрів України - Міністерство інфраструктури України;

від Уряду Італійської Республіки - Міністерство інфраструктури і транспорту Італійської Республіки.

5. Термін "член екіпажу" означає капітана або будь-яку особу, яка, під час рейсу, дійсно зайнята на борту судна виконанням обов'язків, які пов'язані з керуванням, обслуговуванням та експлуатацією судна та чиє ім'я включене до суднової ролі.

Стаття 3
Свобода судноплавства

1. З метою забезпечення виконання цієї Угоди, Договірні Сторони підтверджують свою згоду дотримуватись принципу свободи морського судноплавства, та докладатимуть зусиль відповідно до свого національного законодавства для уникнення всіх перешкод, які можуть стати на заваді розвитку судноплавства між ними. Також, вони будуть утримуватися від будь-яких дискримінаційних заходів, які можуть обмежити діяльність, що здійснюється суднами Судноплавних компаній обох держав.

2. Жодна з Договірних Сторін не буде перешкоджати суднам Судноплавних компаній іншої Договірної Сторони здійснювати перевезення вантажів між портами держави цієї Договірної Сторони та портами третіх держав.

3. Обидві Договірні Сторони докладатимуть зусиль для імплементації відповідних міжнародних договорів, які будуть стосуватися безпеки судноплавства, захисту морського середовища, а також соціального захисту моряків. Вони також будуть підтримувати співпрацю між їхніми Компетентними органами, з метою застосування правил та положень щодо пошуку та рятування людського життя на морі, безпеки судноплавства, захисту морського середовища, а також, докладати зусиль для боротьби з незаконними актами пов'язаними з морським судноплавством.

4. Обидві Договірні Сторони докладатимуть зусиль щодо дотримання рекомендацій, які не носять обов'язкового характеру на міжнародному рівні, прийнятих будь-якою Договірною Стороною, з метою захисту свого власного територіального моря.

Стаття 4
Ставлення до суден в портах

1. Кожна Договірна Сторона надає суднам, що експлуатуються національними судноплавними компаніями іншої Договірної Сторони, у своїх портах, таке саме ставлення, як і до суден під її національним прапором, що включає:

a) вільний доступ в порти;

б) вхід / вихід до / з портів;

в) сплату мит та тарифів, а також оплату послуг порту;

г) портові збори та податки;

д) використання портового обладнання для завантаження і розвантаження;

е) використання портового обладнання та послуг для завантаження та розвантаження відходів;

є) посадка та висадка пасажирів, членів екіпажу та завантаження і розвантаження вантажів.

Що стосується зборів за якірну стоянку, використання маяків та морських сигналів тощо, суднам, що несуть прапор держав Договірних Сторін гарантуватиметься національне ставлення.

2. Положення пункту 1 цієї статті не поширюються на порти закриті для заходу іноземних суден, у разі їх існування.

3. Кожна з Договірних Сторін, у відповідності зі своїм національним законодавством, вживає відповідних заходів для уникнення затримок суден у портах та спрощення адміністративних, митних та інших процедур, які застосовуються в портах.

4. Положення цієї Угоди застосовуються із дотриманням національного законодавства щодо митних процедур, охорони здоров'я, безпеки суден та портів, захисту моря від забруднення, охорони життя людини, транспортування небезпечних вантажів, токсичних сполук та їх ідентифікації, а також, що стосується в'їзду, виїзду та перебування іноземців.

5. Кожна Договірна Сторона повідомляє іншу Договірну Сторону про своє законодавство та національні правила щодо застосування цієї Статті. У зв'язку з членством Італії в Європейському Союзі, Італія також повідомлятиме про правила ЄС з цих питань.

Стаття 5
Визнання суднових документів

1. Кожна Договірна Сторона визнає національну належність суден іншої Договірної Сторони, що підтверджується документами, які знаходяться на борту зазначених суден які видані і визнаються дійсними їх відповідними Компетентними органами відповідно до їх національного законодавства.

2. Судна кожної Договірної Сторони, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року або чинного національного законодавства, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах іншої Договірної Сторони. Кожна Договірна Сторона повідомлятиме іншу Договірну Сторону про будь-які зміни в своїй системі вимірювання тоннажу з метою дати можливість останній визначити рівноцінні умови.

Стаття 6
Посвідчення особи членів екіпажу

1. Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи члена екіпажу, що видані Компетентними органами іншої Договірної Сторони.

2. Такими посвідченнями особи члена екіпажу є:

а) для України: "Посвідчення особи моряка";

б) для Італійської Республіки - "Книжка моряка" (Libretto di navigazione).

Стаття 7
Права та обов'язки членів екіпажу в портах заходу

1. Члени екіпажу, громадяни держав Договірних Сторін, які володіють посвідченням особи зазначеним у статті 6, мають право сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, поки судно залишається в цьому порту, якщо його ім'я внесено до суднової ролі, яка подана капітаном судна адміністрації порту. Якщо вищезгадані моряки не мають необхідної візи, відповідні органи можуть видати візу або інший дозвільний документ без будь-яких необґрунтованих затримок. Як при сходженні на берег, так і при поверненні на судно ця особа підлягає чинному контролю, необхідному для перетину державного кордону.

2. Члени екіпажу, громадяни третіх держав, які мають вищезгадані посвідчення особи, також мають право сходити на берег. В цьому випадку, вказані іноземці, повинні мати візу, за винятком випадків якщо звільнення від візи передбачено для держав до яких вони належать. Якщо вони не мають такої візи, відповідний орган може надати візу або іншій документ, за умови, що цей моряк включений до складу суднової ролі судна.

3. Вищезгадані моряки можуть перебувати або прямувати транзитом, відповідно до національного законодавства, чинного на території держави Договірної Сторони в якій розміщений порт.

Стаття 8
Права транзиту та перебування осіб на борту судна, які не включені до суднової ролі

1. Особи на борту, що є громадянами держави однієї Договірної Сторони та володіють посвідченнями особи, зазначеним у статті 6, які не включені до суднової ролі, мають право слідувати територією держави іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно або інше судно чи для повернення до своєї держави проживання, тільки в разі наявності візи. Відповідні органи надають візу або інші в'їздні документи у разі виникнення обставин крайньої необхідності та невідкладності. В цьому випадку, ці іноземці мають пред'явити разом з вищезазначеними документами дійсний паспорт або інше посвідчення особи, що визнається дійсним для в'їзду на територію держави Договірної Сторони.

2. Особи на борту, зазначені в пункті 1, громадяни третіх країн, також мають право подорожувати територією держави іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно або інше судно чи для репатріації. Ці іноземці мають пред'явити разом з вищезазначеними документами дійсний паспорт або інше посвідчення особи, що визнається дійсним для в'їзду на територію держави Договірної Сторони, разом з візою, за виключенням випадків передбачених для громадян відповідних держав згідно з національним законодавством держави цієї Договірної Сторони. При відсутності такої візи, відповідні органи можуть надати візу або інші в'їздні документи, в разі крайньої необхідності та невідкладності.

3. В разі якщо будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, зазначеним в статті 6, сходить на берег у порту держави будь-якої Договірної Сторони з причин погіршення здоров'я, відповідні органи цієї Договірної Сторони надають зазначеній особі необхідні дозволи для перебування на своїй території, в разі госпіталізації та з метою повернення до своєї держави проживання до іншого порту посадки, будь яким видом транспорту.

4. Договірні Сторони залишають за собою право відмовити у в'їзді на територію своїх держав будь-якій особі, яку вони вважають небажаною, незважаючи на наявність всіх зазначених документів.

5. Договірні Сторони співпрацюватимуть з метою забезпечення всіх можливих заходів для запобігання нелегальному транспортуванню та міграції людей морем згідно міжнародного морського права.

Стаття 9
Процесуальні дії, що застосовуються до членів екіпажу

1. У випадку здійснення членом екіпажу судна однієї Договірної Сторони правопорушення на борту цього судна під час його перебування в територіальному морі держави іншої Договірної Сторони, відповідні органи влади останньої не переслідуватимуть зазначеного члена екіпажу, крім наступних випадків:

a) правопорушення, внаслідок якого порушується безпека держави, громадський порядок або безпека порту, або порушуються національне законодавство, що стосуються охорони здоров'я, безпеки людського життя на морі, захисту морського середовища, митних та імміграційних процедур;

b) наслідки правопорушення поширюється на територію держави в якій знаходиться судно;

c) правопорушення вчинено особами або проти осіб, які не є членами екіпажу або проти громадян держави Договірної Сторони на території якої знаходиться судно;

d) правопорушення пов'язане з транспортуванням зброї, психотропних речовин або наркотичних засобів;

е) за вчинення правопорушення передбачається покарання у вигляді позбавлення волі, відповідно до національного законодавства обох Договірних Сторін.

У зазначених випадках відповідний орган держави однієї Договірної Сторони до прийняття яких-небудь заходів на прохання капітана судна іншої Договірної Сторони, на борту якого відбулося правопорушення, повідомляє дипломатичну або консульську посадову особу держави прапора судна і сприяє встановленню контакту між зазначеною посадовою особою й екіпажем судна.

2. Положення пункту 1 цієї статті не обмежують права контролю і розслідування, які відповідні органи кожної Договірної Сторони мають здійснювати згідно з національним законодавством своєї держави.

Стаття 10
Морські аварії

1. Якщо судно однієї Договірної Сторони зазнає корабельної аварії, сяде на мілину, зазнає пошкоджень або іншої аварії в територіальному морі, портах або прибережних зонах держави іншої Договірної Сторони, відповідні органи останньої нададуть таку саму допомогу для рятування екіпажу, пасажирів і вантажів, які знаходяться на борту судна у скрутному становищі, як і своїм національним суднам і вантажам.

2. Відповідні органи Договірної Сторони на території держави якої, судно іншої Договірної Сторони зазнало аварії (пошкоджене, зазнало корабельної аварії, затонуло або сталася будь-яка інша аварія) негайно повідомлять про це найближчого консульського представника іншої Договірної Сторони, розпочнуть внутрішнє розслідування обставин аварії та забезпечать всіляке можливе сприяння для проведення такого розслідування згідно з національним законодавством Договірної Сторони, у якій сталася аварія.

3. Договірні Сторони відповідно до їхнього національного законодавства інтенсивно співпрацюватимуть з метою інформування одна одної і обміну результатами та інформацією щодо розслідувань, пов'язаних з морськими аваріями, особливо у разі, коли вони сталися із громадянами держав Договірних Сторін.

4. Вантаж та майно розвантажені або врятовані з судна, що зазнало аварії не обкладатиметься митними зборами або іншими податками на імпорт та зборам за винятком тих випадків, коли ці товари призначені для імпорту, використання або споживання на території держави іншої Договірної Сторони, де сталася аварія. Повідомлення про аварію буде надано до митних органів якомога скоріше, з метою здійснення нагляду за цим вантажем та предметами.

5. Рятувальні операції та їхня організація здійснюється відповідно до національного законодавства держави Договірної Сторони, яка організовує зазначені операції.

6. До операцій щодо запобігання та боротьби з забрудненням морського середовища, які здійснюються внаслідок морських аварій або примусових чи не примусових актів, застосовуватиметься національне законодавство держави Договірної Сторони, яка організовує та керує операцією.

7. Положення цієї Статті не порушують законодавство держави Договірної Сторони у якій судно зазнало аварії, у частині, що стосується тимчасового зберігання вантажів в портах.

Стаття 11
Діяльність представництв

1. З метою подальшого сприяння розвитку відносин у галузі судноплавства та торгівлі відповідні органи однієї Договірної Сторони надаватимуть дозвіл іншій Договірній Стороні на діяльність морського агента на території цієї держави шляхом відкриття філіалів та представництв.

2. Договірні Сторони сприятимуть у відкритті візи та наданні дозволу на проживання у зв'язку з роботою для персоналу Судноплавних компаній.

Стаття 12
Переказ доходів

1. Кожна Договірна Сторона надає Судноплавним компаніям іншої Договірної Сторони право використовувати доходи та інші прибутки отримані на її території від діяльності передбаченої положеннями цієї Угоди, з метою покриття витрат на території держави останньої Договірної Сторони.

2. Кожна Договірна Сторона надає право цим Судноплавним компаніям вільно переказувати ці доходи та прибутки на територію держави іншої Договірної Сторони.

3. Процедури, що стосуються стягнення податків з доходів та прибутків, а також з переказу цих коштів, які зазначені в пункті 1, здійснюватимуться згідно з положеннями Конвенції між Урядом України і Урядом Італійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу та попередження податкових ухилень, підписаної в Києві 26 лютого 1997 року та у відповідності до національного законодавства кожної Договірної Сторони.

4. Ці перекази здійснюються без жодних обмежень, у вільно конвертованій валюті, за офіційним курсом на день переказу. За умови відсутності офіційного обмінного курсу, перекази виконуються за переважним обмінним курсом для таких переказів.

Стаття 13
Спільний Морський Комітет

1. З метою спостереження за виконанням цієї Угоди, обговорення питань, що становлять взаємний інтерес та вивченню будь-яких інших питань судноплавства, у разі необхідності, Компетентні органи Договірних Сторін створюють Спільний Морський Комітет, який складається з їх представників.

2. Компетентні органи Договірних Сторін можуть запросити інших спеціалістів до участі в засіданнях Спільного Морського Комітету.

3. Спільний Морський Комітет збирається щорічно або на запит одного з Компетентних органів Договірних Сторін, почергово у кожній державі.

Стаття 14
Вирішення спорів

Будь-які спори, що виникають внаслідок тлумачення чи застосування даної Угоди вирішуються шляхом проведення консультацій або переговорів в рамках Спільного Морського Комітету або, у випадку неможливості досягнення згоди, дипломатичними каналами.

Стаття 15
Внесення змін та доповнень

1. До цієї Угоди можуть вноситись зміни або доповнення на запит однієї Договірної Сторони та за взаємною згодою обох Договірних Сторін. Такий запит надсилається у письмовій формі або дипломатичними каналами.

2. Такі зміни та доповнення повинні погоджуватись Компетентними органами обох Договірних Сторін та приймаються шляхом підписання Додаткового протоколу, який є невід'ємною частиною цієї Угоди.

3. Зміни та доповнення набувають чинності після того, як Договірні Сторони проінформують одна одну про виконання всіх своїх внутрішньодержавних процедур.

Стаття 16
Набуття чинності, термін дії, припинення дії

1. Ця Угода набирає чинності з дати отримання останнього письмового повідомлення про виконання Договірними Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

2. Ця Угода укладається на п'ять років і автоматично продовжуватиметься на такі самі періоди, поки будь-яка з Договірних Сторін письмово не повідомить дипломатичними каналами іншу Договірну Сторону про свій намір припинити дію цієї Угоди.

3. Ця Угода припиняє свою дію через шість місяців з дати отримання такого письмового повідомлення, надісланого іншій Договірній Стороні.

На посвідчення чого, належним чином уповноважені своїми відповідними Урядами, підписали цю Угоду.

Вчинено в м. Рим 21 лютого 2012 у двох примірниках українською, італійською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі виникнення розбіжностей щодо тлумачення положень цієї Угоди, переважну силу матиме текст англійською мовою.

За Кабінет
Міністрів України

(підпис)


За Уряд
Італійської Республіки

(підпис)



вгору