Документ 3524-IV, поточна редакція — Прийняття від 14.03.2006

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про інформацію Кабінету Міністрів України
про епідемію туберкульозу в Україні
та заходи щодо її подолання
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 29, ст.251 )

Заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України "Про
епідемію туберкульозу в Україні та заходи щодо її подолання",
Верховна Рада України відзначає, що захворюваність на туберкульоз
і смертність від цієї соціально небезпечної хвороби в Україні
продовжують зростати і значно перевищують показники розвинутих
країн. За останні 10 років захворюваність на цю хворобу зросла
майже вдвічі і становить понад 80 випадків на 100 тисяч населення.
На обліку в протитуберкульозних закладах перебуває понад 540 тисяч
осіб, щороку виявляється майже 40 тисяч нових випадків хвороби, а
кількість хворих, які помирають від туберкульозу, становить
близько 11 тисяч осіб. У деяких областях (Херсонській,
Миколаївській, Луганській, Донецькій, Кіровоградській,
Харківській, Одеській) захворюваність на цю хворобу і смертність
від неї перевищують середні показники по Україні в 1,5-2 рази.
Особливу тривогу викликає збільшення кількості хворих, у яких
туберкульоз діагностується на пізніх стадіях, у важких і запущених
формах, а серед збудників хвороби виявляється багато резистентних
до декількох протитуберкульозних засобів. Це свідчить про низький
рівень ранньої діагностики та лікування хворих на початкових
стадіях туберкульозу, коли хвороба найкраще піддається
специфічному лікуванню. Величезну загрозу для здоров'я нації та
демографічної ситуації в Україні несе нова тенденція, що
проявляється суттєвим зростанням питомої ваги осіб молодого
працездатного віку та дітей серед інфікованих туберкульозом. Діти
до 14 років становлять майже третину серед уперше виявлених хворих
на туберкульоз, в той час як особи віком понад 25 років - лише
5 відсотків.
Гострою залишається проблема туберкульозу в пенітенціарній
системі, де показник захворюваності майже в 50 разів перевищує
середній по Україні. Місця позбавлення волі перетворилися у вкрай
небезпечний осередок туберкульозу і стали основною рушійною силою
епідемічного процесу. За експертними оцінками в установах
Державного департаменту України з питань виконання покарань
кількість інфікованих досягає 10 відсотків загальної кількості
утримуваних, а темпи щорічного зростання числа інфікованих і
хворих на туберкульоз становлять 25 відсотків.
На фоні реальної загрози для національної безпеки держави, що
створюється дедалі зростаючими масштабами епідемії туберкульозу,
викликає подив бездіяльність центральних і місцевих органів
виконавчої влади, їх пасивність у реалізації загальновідомих і
спеціальних заходів, спрямованих на боротьбу з цією небезпечною
хворобою. Незважаючи на стрімке зростання захворюваності на
туберкульоз протягом 1990-2004 років, в Україні майже на третину
скорочено мережу протитуберкульозних диспансерів, лікарень,
санаторіїв і кількість ліжок у них (ліквідовано
61 протитуберкульозний диспансер на 10 тисяч ліжок,
86 протитуберкульозних санаторіїв на 17 тисяч ліжок).
Низька заробітна плата, регулярне скорочення посад,
відсутність належних механізмів стимулювання праці та соціального
захисту медичних працівників протитуберкульозних закладів призвели
до суттєвого дефіциту кадрів у фтизіатричній службі, що нині
наближається до 40 відсотків, причому серед працюючих у цій сфері
більше половини - особи пенсійного віку. Професійна захворюваність
працівників фтизіатричної служби на туберкульоз за вказаний період
зросла у 20 разів.
Перевірками, здійсненими Рахунковою палатою протягом останніх
п'яти років, було виявлено низку порушень при використанні коштів
Державного бюджету України, що виділялися на реалізацію Державної
програми боротьби з туберкульозом. Порушення виявлено також при
розподілі та використанні значних коштів, що надходять в Україну у
вигляді іноземних кредитів, грантів, благодійних внесків і
гуманітарної допомоги.
З метою посилення боротьби з туберкульозом в Україні Верховна
Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Роботу Кабінету Міністрів України у сфері боротьби із
захворюванням населення на туберкульоз визнати незадовільною.
2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
1) внести до 1 липня 2006 року на розгляд Верховної Ради
України проект закону про загальнодержавну цільову програму
боротьби з туберкульозом на 2007-2015 роки, передбачивши в ній,
зокрема:
поетапне оснащення протитуберкульозних закладів сучасним
рентгенівським, ендоскопічним, іншим обладнанням та устаткуванням
для діагностики туберкульозу і лікування хворих, для визначення
чутливості збудників туберкульозу до лікарських засобів
експрес-методами тощо;
налагодження взаємодії Міністерства охорони здоров'я України
і Міністерства аграрної політики України, відповідних галузевих
наукових установ, установ Академії медичних наук України та
Української академії аграрних наук, закладів і установ охорони
здоров'я та ветеринарної медицини з метою комплексного вирішення
наукових і практичних завдань у сфері боротьби з туберкульозом
людей і тварин;
2) вжити протягом 2006 року заходів щодо підвищення
ефективності витрачання коштів Державного бюджету України та
місцевих бюджетів, коштів іноземних кредитів і грантів,
благодійних внесків і гуманітарної допомоги, виділених на
реалізацію програм та заходів у сфері боротьби з туберкульозом;
проводити щорічно планові перевірки витрачання зазначених коштів
за призначенням, а також поліпшити координацію діяльності
громадських організацій та благодійних фондів у частині
раціонального спрямування благодійних внесків і гуманітарної
допомоги;
3) здійснити протягом 2006 року системний аналіз на
відповідність нормам міжнародного права положень законів України,
що регламентують порядок (процедури) проведення обов'язкових та
примусових медичних процедур і заходів (медичних оглядів,
обов'язкових профілактичних медичних оглядів, позачергових
обов'язкових профілактичних медичних оглядів, обов'язкових
профілактичних щеплень, обов'язкових профілактичних щеплень за
епідемічними показаннями, обов'язкової (примусової) госпіталізації
обов'язкового лікування, обов'язкового медичного нагляду тощо),
встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ) та законами України "Про боротьбу із захворюванням на
туберкульоз" ( 2586-14 ), "Про захист населення від інфекційних
хвороб" ( 1645-14 ), "Про запобігання захворюванню на синдром
набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення"
( 1972-12 ), "Про психіатричну допомогу" ( 1489-14 ), "Про
трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині"
( 1007-14 ), "Про заборону репродуктивного клонування людини"
( 2231-15 ), "Про лікарські засоби" ( 123/96-ВР ), "Про донорство
крові та її компонентів" ( 239/95-ВР ), "Про охорону дитинства"
( 2402-14 ), та внести в разі необхідності на розгляд Верховної
Ради України відповідні законодавчі пропозиції. Забезпечити до
1 січня 2007 року перегляд, приведення у відповідність із нормами
міжнародного права, а також прийняття необхідних
нормативно-правових актів, що випливають із зазначених законів.
При цьому звернути особливу увагу на врегульованість питань
дотримання прав осіб, які становлять найбільшу епідемічну
небезпеку щодо поширення туберкульозу та інших інфекційних хвороб
і відмовляються або ухиляються від проведення встановлених
законами обов'язкових медичних процедур чи заходів, зокрема осіб,
що хворіють на заразні форми туберкульозу та які:
тримаються в установах кримінально-виконавчої системи;
звільнені з установ кримінально-виконавчої системи;
перебувають у слідчих ізоляторах;
перебувають в ізоляторах тимчасового тримання;
не мають постійного місця проживання;
зловживають алкоголем, є наркоманами;
страждають на психічні розлади чи хвороби;
є матерями малолітніх (до трьох років) дітей;
є біженцями, мігрантами, в тому числі - нелегальними;
4) установити до 1 травня 2006 року в рамках чинного
законодавства порядок і визначити заклади для лікування хворих на
активні та на заразні форми туберкульозу з числа осіб, стосовно
яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, а також
заарештованих і засуджених. Визначити загальний порядок надання в
разі необхідності особам, які утримуються у слідчих ізоляторах та
виправно-трудових установах Державного департаменту України з
питань виконання покарань, а також в ізоляторах тимчасового
тримання Міністерства внутрішніх справ України, необхідних
спеціалізованих видів амбулаторної та стаціонарної медичної
допомоги;
5) затвердити у місячний термін склад Міжвідомчої комісії по
боротьбі з туберкульозом при Кабінеті Міністрів України та
активізувати її діяльність; вжити заходів щодо поліпшення
координації та консолідації діяльності на території України
вітчизняних, зарубіжних і міжнародних неурядових організацій у
сфері боротьби з туберкульозом, а також стосовно їх участі в
роботі зазначеної комісії.
3. Рекомендувати Міністерству охорони здоров'я України:
1) за участю Академії медичних наук України протягом першого
півріччя 2006 року в установленому порядку створити на базі
Інституту фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського
Всеукраїнський центр контролю за туберкульозом і вирішити питання
щодо його фінансування та забезпечення кадрами;
2) запровадити у першому півріччі 2006 року в закладах
охорони здоров'я, незалежно від їх відомчого підпорядкування та
форм власності:
схвалені Всесвітньою організацією охорони здоров'я заходи
контролю (профілактика, виявлення, діагностика, лікування,
медичний нагляд за хворими, лікування латентних форм хвороби) та
нагляду (моніторинг і оцінка ефективності кожного з видів
контролю, аналіз динаміки епідемічної ситуації) за туберкульозом,
звернувши особливу увагу на запровадження в практику роботи
закладів охорони здоров'я лікування всіх уперше виявлених хворих
на активні форми туберкульозу методу безпосередньо контрольованої
короткотермінової терапії (Directly observed treatment,
short-course), відомого в Україні як адаптована ДОТС-стратегія;
обов'язкові обстеження на туберкульоз мікробіологічним
методом кожного хворого, в якого виявлено будь-який із ранніх
симптомів туберкульозу, незалежно від приводу, з якого такий
хворий звернувся до лікувально-профілактичного закладу, та профілю
цього закладу;
лікування хворих на туберкульоз виключно за науково
обґрунтованими методиками щодо видів рекомендованих для цього
протитуберкульозних препаратів, їх комбінацій, термінів
застосування тощо;
амбулаторний метод лікування хворих на незаразні форми
туберкульозу та безпосередній контроль медичних працівників за
кожним прийомом такими хворими протитуберкульозних препаратів;
3) ввести з 1 січня 2007 року в штат протитуберкульозних
диспансерів посади патронажних медичних сестер для проведення
контрольованого лікування хворих.
4. Рекомендувати Державному департаменту України з питань
виконання покарань, Херсонській, Миколаївській, Луганській,
Кіровоградській, Донецькій, Харківській, Одеській обласним
державним адміністраціям, відповідним органам місцевого
самоврядування здійснити до 1 травня 2006 року детальний аналіз
епідемічної ситуації щодо поширення туберкульозу на територіях, де
розташовані установи, підпорядковані зазначеному департаменту, та
розробити конкретні заходи стосовно її поліпшення.
5. Рекомендувати Міністерству аграрної політики України
посилити ветеринарний контроль за станом здоров'я усіх
сільськогосподарських тварин, особливо тих, що перебувають в
особистій власності громадян, за пунктами приймання молока від
населення, за молоко- та м'ясопереробними підприємствами (цехами)
тощо з метою попередження поширення туберкульозу та інших
зооантропонозних інфекцій.
6. Рекомендувати Раді міністрів Автономної Республіки Крим,
обласним, Київській і Севастопольській міським державним
адміністраціям, органам місцевого самоврядування:
забезпечити проведення щороку у третій декаді березня в
рамках відзначення Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням
на туберкульоз низки заходів (нарад, громадських слухань, "круглих
столів", інших масових заходів) за участю керівників місцевих
органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
фахівців медичного та ветеринарного профілів, представників
громадських організацій, засобів масової інформації тощо, на яких
інформувати населення відповідних адміністративно-територіальних
одиниць і територіальних громад про епідемічну ситуацію щодо
туберкульозу на місцях, про здійснені заходи стосовно її
поліпшення та конкретні завдання, які намічено вирішити найближчим
часом у цій сфері, тощо;
вирішити протягом 2006 року питання щодо створення
стаціонарів (відділень) з особливими умовами для лікування окремих
категорій осіб, хворих на туберкульоз, які підлягають обов'язковій
госпіталізації (соціально дезадаптовані особи, особи, які не мають
постійного місця проживання, хворі на полірезистентні форми
туберкульозу, особи, в яких діагностовано комбінацію туберкульозу
та ВІЛ-інфекції тощо).

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 14 березня 2006 року
N 3524-IV



вгору