Про цінні папери та фондовий ринок
Закон України від 23.02.20063480-IV
Документ 3480-IV, попередня редакція — Редакція від 01.01.2012, підстава - 3461-VI
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про цінні папери та фондовий ринок
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, ст.268 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008, ВВР, 2008, N 50-51, ст.384
N 692-VI ( 692-17 ) від 18.12.2008, ВВР, 2009, N 17, ст.236
N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009, ВВР, 2009, N 49, ст.733
N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.486
N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496
N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.505
N 2601-VI ( 2601-17 ) від 08.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.65
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011, ВВР, 2011, N 43, ст.447
N 3306-VI ( 3306-17 ) від 22.04.2011, ВВР, 2011, N 44, ст.471
N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 51, ст.578
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 4093-VI ( 4093-17 ) від 09.12.2011, ВВР, 2012, N 27, ст.285 }

{ У тексті Закону, крім розділу VII "Прикінцеві положення",
слова "Державна комісія з цінних паперів та фондового
ринку" в усіх відмінках замінено словами "Національна
комісія з цінних паперів та фондового ринку" у
відповідному відмінку згідно із Законом N 3610-VI
( 3610-17 ) від 07.07.2011 }

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення,
обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на
фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності
функціонування фондового ринку.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни використовуються у такому значенні:
випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних
цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які
мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер,
забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу
придбання і розміщення на фондовому ринку;
делістинг - процедура виключення цінних паперів з реєстру
організатора торгівлі, якщо вони не відповідають правилам
організатора торгівлі, з наступним припиненням їх обігу на
організаторі торгівлі або переведенням в категорію цінних паперів,
допущених до обігу без включення до реєстру організатора торгівлі;
емісія - установлена законодавством послідовність дій
емітента щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів;
індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері,
що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи;
індосант - фізична або юридична особа, яка є власником
ордерного цінного паперу і вчиняє індосамент;
котирування - механізм визначення та/або фіксації ринкової
ціни цінного паперу;
лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до
реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за
відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам,
установленим у правилах організатора торгівлі;
міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - номер
(код), який дозволяє однозначно ідентифікувати цінні папери або
інший фінансовий інструмент та присвоєння якого передбачено
законами України;
обіг цінних паперів - вчинення правочинів, пов'язаних з
переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними
паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення
цінних паперів;
перший власник - особа, яка отримала цінні папери у власність
безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи
андеррайтера під час розміщення цінних паперів;
проспект емісії цінних паперів - документ, який містить
інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості,
передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості
розміщення певних видів цінних паперів; { Абзац дванадцятий статті
1 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
розміщення цінних паперів - відчуження цінних паперів
емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового
договору з першим власником;
строк обігу облігацій - строк, що починається з дня,
наступного за днем реєстрації Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення
облігацій і видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій, та
закінчується днем, що передує дню початку погашення таких
облігацій відповідно до проспекту їх емісії; { Статтю 1 доповнено
новим абзацом згідно із Законом N 2601-VI ( 2601-17 ) від
08.10.2010 }
фінансові інструменти - цінні папери, строкові контракти
(ф'ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові
контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в
майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки,
валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи
індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж
будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у тому числі
тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові
опціони).
Стаття 2. Фондовий ринок
1. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність
учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо
розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних
(деривативів).
2. Учасники фондового ринку - емітенти, інвестори,
саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.
Емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або
міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів
державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні
папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.
Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи,
резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні
папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або
набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів
відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є
інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні
інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди
інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди
банківського управління, страхові компанії, інші фінансові
установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в
інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а
у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок
залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання
прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
{ Абзац третій частини другої статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 }
Саморегулівна організація професійних учасників фондового
ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що
провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі
цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів,
депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів),
утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на
підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів
та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну
діяльність, види якої визначені законами України.
3. Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.
Первинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин,
пов'язаних з розміщенням цінних паперів.
Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин,
пов'язаних з обігом цінних паперів.
Стаття 3. Цінні папери та їх класифікація
1. Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними
реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права,
визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і
власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами
їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із
цих документів, іншим особам.
2. Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі)
поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові
права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере
на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать:
акції;
облігації підприємств;
облігації місцевих позик;
державні облігації України;
іпотечні сертифікати;
іпотечні облігації;
сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати
ФОН);
інвестиційні сертифікати;
казначейські зобов'язання України.
Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до
емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не
суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних
паперів.
3. Цінні папери за формою існування поділяються на
документарні та бездокументарні.
Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в
одній формі. { Частину третю статті 3 доповнено абзацом другим
згідно із Законом N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в
документарній формі. { Частину третю статті 3 доповнено абзацом
третім згідно із Законом N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
4. Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника,
іменні або ордерні.
Права, посвідчені цінним папером, належать:
пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);
особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);
особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити
ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу
уповноважену особу (ордерний цінний папір).
5. В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи
цінних паперів:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь
їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних
сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на
участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання
частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у
разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових
цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН; { Пункт 1 частини п'ятої статті 3
доповнено підпунктом "в" згідно із Законом N 692-VI ( 692-17 ) від
18.12.2008 } { Пункт 1 частини п'ятої статті 3 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 692-VI ( 692-17 ) від 18.12.2008 }
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують
відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у
визначений строк кошти, передати товари або надати послуги
відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів
відносяться: { Абзац перший пункту 2 частини п'ятої статті 3 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3461-VI ( 3461-17 ) від
02.06.2011 }
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких
забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які
посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм
коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;

{ Підпункт "г" пункту 3 частини п'ятої статті 3 виключено на
підставі Закону N 692-VI ( 692-17 ) від 18.12.2008 }

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які
посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі
приватизації частки майна державних підприємств, державного
житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та
обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом
строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових
та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають
їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих
документах.
Стаття 4. Передача прав за цінними паперами
1. До особи, яка набула право власності на цінний папір,
переходять усі посвідчені ним права.
Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами
може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених
законом.
2. Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером
на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі.
3. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у
порядку, встановленому законами України.
4. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються
шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає
за наявність та здійснення цього права.
Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження
якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата),
переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без
зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання
зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).
5. Особливості обліку та переходу права власності на цінні
папери встановлюються законом.
Стаття 5. Виконання зобов'язань за цінним папером
1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що
індосували його, відповідають перед його законним володільцем
солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця
ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером
зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто має такі
зобов'язання, особи, що індосували цінний папір, набувають право
зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які мають зобов'язання
за цінним папером.
2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним
папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на
його недійсність не допускається.
Розділ II
ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Стаття 6. Акції
1. Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права
його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства,
включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного
товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини
майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на
управління акціонерним товариством, а також немайнові права,
передбачені Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та законом, що
регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних
товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування.
{ Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників
акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України ( 435-15 )
та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення
акціонерних товариств. { Частину першу статті 6 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
2. Акціонер приватного та публічного товариства має
переважне право на придбання акцій додаткової емісії.
Переважним правом акціонера визнається:
право акціонера - власника простих акцій придбавати у процесі
приватного розміщення товариством прості акції пропорційно частці
належних йому простих акцій у загальній кількості емітованих
простих акцій;
право акціонера - власника привілейованих акцій придбавати у
процесі приватного розміщення товариством привілейовані акції
цього або нового класу, якщо акції такого класу надають їх
власникам перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат
у разі ліквідації товариства, пропорційно частці належних
акціонеру привілейованих акцій певного класу в загальній кількості
привілейованих акцій цього класу.
Порядок реалізації переважного права на придбання акцій
додаткової емісії встановлюється Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку. { Статтю 6 доповнено частиною згідно із Законом N 514-VI
( 514-17 ) від 17.09.2008 }
3. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок
прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про
розміщення акцій визначається законом, що регулює питання
утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акції існують виключно в бездокументарній формі. { Частину третю статті 6 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009 - зміна набирає
чинності з 29 жовтня 2010 року }
4. Акція має номінальну вартість, установлену в національній
валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою,
ніж одна копійка.
5. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. У
разі існування акцій у документарній формі власникові акцій
видається сертифікат акції (акцій).
У сертифікаті акції (акцій) зазначаються вид цінного паперу,
найменування акціонерного товариства, серія і номер сертифіката,
міжнародний ідентифікаційний номер цінного паперу, тип і клас
акцій, номінальна вартість акції, кількість акцій, що належить
власникові за таким сертифікатом, ім'я (найменування) власника,
підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи,
засвідчений печаткою емітента (уповноваженої особи).
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку
можуть встановлюватися додаткові реквізити сертифіката акції
(акцій). { Частина п'ята статті 6 в редакції Закону N 1522-VI ( 1522-17 )
від 11.06.2009 }
6. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості
та привілейовані.
7. Прості акції надають їх власникам право на отримання
частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на
участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини
майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші
права, передбачені законом, що регулює питання створення,
діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції
надають їх власникам однакові права.
Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції
або інші цінні папери акціонерного товариства.
8. Привілейовані акції надають їх власникам переважні,
стосовно власників простих акцій, права на отримання частини
прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на
отримання частини майна акціонерного товариства у разі його
ліквідації, а також надають права на участь в управлінні
акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і
законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення
акціонерних товариств.
9. Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних
класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена
його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість
отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для
кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним
товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від
умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути
конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших
класів.
Частка привілейованих акцій у статутному капіталі
акціонерного товариства не може перевищувати 25 відсотків.
10. Реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з
цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку
( z0619-07 ). Обіг акцій дозволяється після реєстрації
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту
про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію
випуску акцій.
11. Особливості емісії, обігу, обліку та викупу акцій
корпоративних інвестиційних фондів визначаються законодавством.
Стаття 7. Облігації
1. Облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його
першим власником грошей, визначає відносини позики між власником
облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента
повернути власникові облігації її номінальну вартість у
передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход
за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. { Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
2. Облігації можуть існувати виключно в бездокументарній
формі. { Частина друга статті 7 в редакції Закону N 3461-VI ( 3461-17 )
від 02.06.2011 }
3. Емітент, у порядку, встановленому Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові,
цільові та дисконтні облігації.
Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається
виплата відсоткових доходів.
Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими
здійснюється шляхом передачі товарів та/або надання послуг
відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких
облігацій, а також шляхом сплати коштів власнику таких облігацій у
випадках та порядку, передбачених проспектом емісії облігацій.
{ Абзац третій частини третьої статті 7 в редакції Закону
N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною,
нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та
номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під
час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.
4. Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком
погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення
облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така
можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими
визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення
облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для
дострокового погашення.
5. Погашення відсоткових та дисконтних облігацій здійснюється
виключно грошима. Погашення цільових облігацій здійснюється шляхом
передачі товарів та/або надання послуг, а також сплати коштів
власнику таких облігацій у випадках та порядку, передбачених
проспектом емісії облігацій. { Частина п'ята статті 7 в редакції Закону N 3461-VI ( 3461-17 )
від 02.06.2011 }
6. Облігація має номінальну вартість, визначену в
національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення
облігацій - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість
облігації не може бути меншою ніж одна копійка.
7. Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на
пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту
про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про
реєстрацію випуску облігацій.

{ Частину восьму статті 7 виключено на підставі Закону
N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }

9. Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а
якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, - в
іноземній валюті.

{ Частину десяту статті 7 виключено на підставі Закону
N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }

Стаття 8. Облігації підприємств
1. Облігації підприємств розміщуються юридичними особами
тільки після повної сплати свого статутного капіталу.
Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за
ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.
2. Не допускається розміщення облігацій підприємств для
формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також
покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування
доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської
діяльності.
3. Юридична особа має право розміщувати відсоткові та/або
дисконтні облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру
власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією
метою третіми особами.
Порядок емісії, обігу та викупу цільових облігацій
підприємств встановлюється Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку. { Частину третю статті 8 доповнено абзацом другим
згідно із Законом N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 } { Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
4. Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним
товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції
акціонерного товариства (конвертовані облігації).
5. Рішення про розміщення облігацій підприємств приймається
відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів,
що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних
осіб відповідної організаційно-правової форми.
Кошти, залучені від емісії цільових облігацій підприємств,
використовуються на цілі, визначені проспектом емісії таких
облігацій. { Частину п'яту статті 8 доповнено абзацом другим
згідно із Законом N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
6. Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в
установленому нею порядку.
7. Емітент облігацій підприємств може прийняти рішення про
продовження визначених проспектом емісії строків обігу та
погашення облігацій у разі викупу ним усього відповідного випуску
(серії) облігацій або згоди на продовження таких строків усіх
власників відповідного випуску (серії) облігацій. У разі такого
викупу його ціна не може бути меншою ніж номінальна вартість
облігацій.
Тривалість періоду, на який можуть бути продовжені строки
обігу та погашення облігацій підприємств, не може перевищувати
тривалості періоду, визначеного проспектом емісії таких облігацій.
Повторне продовження строків обігу та погашення облігацій
підприємств не допускається.
Порядок продовження строків обігу та погашення облігацій
підприємств встановлюється Національною комісією з цінних паперів
та фондового ринку. { Статтю 8 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2601-VI
( 2601-17 ) від 08.10.2010 }
Стаття 8-1. Цільові облігації підприємств, виконання
зобов'язань за якими здійснюється шляхом
передачі об'єкта (частини об'єкта)
житлового будівництва
1. Емісію цільових облігацій підприємств, виконання
зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини
об'єкта) житлового будівництва, може здійснювати юридична особа,
яка згідно із законодавством має право на виконання функцій
замовника будівництва такого об'єкта, або юридична особа, що
уклала договір участі у будівництві житла з органами виконавчої
влади, органами місцевого самоврядування, що мають право
власності, оренди чи постійного користування земельною ділянкою,
на якій буде розташовано об'єкт житлового будівництва, яким
забезпечуватиметься виконання зобов'язань за цільовими
облігаціями.
2. Емітент цільових облігацій підприємств, виконання
зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини
об'єкта) житлового будівництва, не має права вчиняти будь-які дії,
наслідком яких може бути встановлення обтяження на такий об'єкт
(частину об'єкта) житлового будівництва, земельну ділянку, яка
призначена для спорудження об'єкта житлового будівництва, та
майнові права на них.
3. У разі прийняття органами місцевого самоврядування або
органами виконавчої влади за їх ініціативою у випадках та порядку,
передбачених законом, рішення, що має наслідком зміну користувача
земельної ділянки, яка призначена для спорудження об'єкта
житлового будівництва, що фінансується із залученням коштів
фізичних та/або юридичних осіб шляхом емісії цільових облігацій
підприємств, у відповідному місцевому бюджеті передбачаються
видатки для відшкодування збитків власникам таких облігацій. Спори
про відшкодування таких збитків зазначених власників вирішуються
відповідно до закону.
Порядок ( 37-2012-п ) визначення розміру зазначених збитків
та здійснення відшкодування встановлюються Кабінетом Міністрів
України. { Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом N 3461-VI
( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
Стаття 9. Облігації місцевих позик
1. До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх
та зовнішніх місцевих позик.
Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає
Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада
відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.
2. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в
установленому нею порядку.
3. Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями
місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.
Стаття 10. Державні облігації України
1. Державні облігації України можуть бути:
довгострокові - понад п'ять років;
середньострокові - від одного до п'яти років;
короткострокові - до одного року.
2. Державні облігації України поділяються на облігації
внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних
позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик
України.
3. Облігації внутрішніх державних позик України - державні
цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому
ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування
пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою
доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна
вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути
визначена в іноземній валюті. { Частина третя статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4093-VI ( 4093-17 ) від 09.12.2011 }
4. Цільові облігації внутрішніх державних позик України -
облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом
фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених
на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний
рік, та в межах граничного розміру державного боргу.
Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних
позик України є зазначення передбаченого законом про Державний
бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених
від розміщення таких облігацій коштів.
Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення
цільових облігацій внутрішніх державних позик України,
використовуються виключно для фінансування державних або
регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах,
передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на
відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних
договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства
фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів
повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх
державних позик України з обов'язковим установленням дати
обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати
обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх
державних позик України.
5. Облігації зовнішніх державних позик України - державні
боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових
ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати
пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою
доходу відповідно до умов випуску облігацій.
6. Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного
процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку.
7. Емісія державних облігацій України регулюється законом
України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким
встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та
внутрішнього боргу.
Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх
державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з
Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ).
Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі
дотримання на кінець року граничних розмірів державного
зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою
України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
8. Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх
державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних
позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються
Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.
9. Національний банк України виконує операції з
обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій
внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх
державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними,
а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів.
Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих
облігацій, встановлюється Національним банком України за
погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості
провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями
України визначаються Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку разом з Національним банком України.
10. Розміщення, обслуговування та погашення облігацій
зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів
України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії
тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими
організаціями регулюються відповідними договорами.
11. Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення,
погашення державних облігацій України, виплату доходів
здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій
України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному
бюджеті України.
12. Державні облігації України можуть бути іменними або на
пред'явника.
Державні облігації України можуть існувати виключно в
бездокументарній формі. { Абзац другий частини дванадцятої статті
10 в редакції Закону N 3461-VI ( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
13. Продаж облігацій внутрішніх державних позик України
здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій
зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення. { Частина тринадцята статті 10 в редакції Закону N 4093-VI
( 4093-17 ) від 09.12.2011 }
14. Виплата доходів і погашення державних облігацій України
здійснюються грошима або державними облігаціями України інших
видів за згодою сторін.
Стаття 11. Казначейські зобов'язання України
1. Казначейське зобов'язання України - державний цінний
папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед
фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету
України перед власником казначейського зобов'язання України, дає
власнику право на отримання грошового доходу та погашається
відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.
Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з
емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не
може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу
та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків,
визначених законом про Державний бюджет України на відповідний
рік.
Емісія казначейських зобов'язань України є частиною
бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією
з цінних паперів та фондового ринку.
Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями
України гарантується доходами Державного бюджету України.
2. Казначейські зобов'язання України можуть бути:
довгострокові - понад п'ять років;
середньострокові - від одного до п'яти років;
короткострокові - до одного року.
3. Емітентом казначейських зобов'язань України виступає
держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням
Кабінету Міністрів України.
4. Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або
на пред'явника.
Казначейські зобов'язання України розміщуються у
документарній або бездокументарній формі.
У разі розміщення казначейських зобов'язань України у
документарній формі видається сертифікат.
У сертифікаті казначейського зобов'язання України
зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження
емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата
погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено
погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання
України, серія та номер сертифіката казначейського зобов'язання
України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи,
засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного
казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я
власника.
Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими
зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення.
5. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України
приймається згідно з Бюджетним кодексом України ( 2456-17 ). У
рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських
зобов'язань України.
6. Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть
передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед
Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання
України на вартість цього зобов'язання.
7. Порядок визначення вартості продажу казначейських
зобов'язань України під час їх розміщення встановлюється
Міністерством фінансів України.
8. Особливості провадження депозитарної діяльності з
казначейськими зобов'язаннями України визначаються Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним
банком України.
Стаття 12. Інвестиційні сертифікати
1. Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується
інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з
управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує
право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді,
взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному
фонді.
2. Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає
інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з
управління активами пайового інвестиційного фонду.
3. Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового
інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії.
Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та
інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується.
4. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику
право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за
інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового
інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються.
5. Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим
активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не
допускається.
6. Особливості емісії, розміщення, обігу, обліку та погашення
інвестиційних сертифікатів визначаються відповідним
законодавством.
Стаття 13. Ощадні (депозитні) сертифікати
1. Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який
підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника
(власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого
строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у
банку, який його видав.
2. Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний
строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні
(депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника.
Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у
бездокументарній формі, а на пред'явника - у документарній.
3. В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі
зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження
банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата
випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу,
підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений
печаткою банку.
4. Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката
здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає
права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.
5. Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується
під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці
сертифікати.
У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного)
сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за
вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не
передбачено інший розмір відсотків.
Стаття 14. Вексель
1. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове
зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити
після настання строку платежу визначену суму власнику векселя
(векселедержателю).
2. Векселі можуть бути прості або переказні та існують
виключно у документарній формі.
3. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій
з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за
векселями визначаються законом.
Стаття 15. Іпотечні, приватизаційні, похідні та
товаророзпорядчі цінні папери
1. Особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних,
іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій, сертифікатів ФОН,
приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів
та порядок розкриття інформації щодо них визначаються
законодавством.
Розділ III
ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ
Стаття 16. Види професійної діяльності на фондовому ринку
1. Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність
юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері
розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними
паперами, управління активами інституційних інвесторів, що
відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом
та законодавством.
Поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими
видами професійної діяльності, за винятком банківської, не
допускається, крім випадків, передбачених законом.
2. На фондовому ринку здійснюються такі види професійної
діяльності:
діяльність з торгівлі цінними паперами;
діяльність з управління активами інституційних інвесторів;
депозитарна діяльність;
діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.
3. Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється
виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією
з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів,
необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі та анулювання
встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.
4. Професійна діяльність учасників фондового ринку, крім
депозитаріїв та фондових бірж, здійснюється за умови членства
щонайменше в одній саморегулівній організації.
Стаття 17. Діяльність з торгівлі цінними паперами
1. Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на
фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами -
господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами
є виключним видом діяльності, а також банками.
Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:
брокерську діяльність;
дилерську діяльність;
андеррайтинг;
діяльність з управління цінними паперами.
Торговець цінними паперами може провадити дилерську
діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал
у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не
менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з
управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.
{ Абзац сьомий частини першої статті 17 в редакції Закону
N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого
торговця не може перевищувати 10 відсотків.
Торговцю цінними паперами забороняється перепродавати
(обмінювати) цінні папери власного випуску.
2. Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними
паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії,
доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої
особи), за дорученням і за рахунок іншої особи.
Торговець цінними паперами може виступати поручителем або
гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за
договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця,
отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця
цінними паперами з клієнтом.
3. Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними
паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого
імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків,
передбачених законом.
4. Андеррайтинг - розміщення цінних паперів торговцем
цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.
{ Абзац перший частини четвертої статті 17 в редакції Закону
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо
розміщення цінних паперів цього емітента. { Абзац частини
четвертої статті 17 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 ) від
21.04.2011 }
У разі публічного розміщення цінних паперів андеррайтер може
брати на себе зобов'язання за домовленістю з емітентом щодо
гарантування продажу всіх цінних паперів емітента, що підлягають
розміщенню, або їх частини. Якщо випуск цінних паперів публічно
розміщується не в повному обсязі, андеррайтер може здійснити
повний або частковий викуп нереалізованих цінних паперів за
визначеною в договорі фіксованою ціною на засадах комерційного
представництва відповідно до взятих на себе зобов'язань.
З метою організації публічного розміщення цінних паперів
андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну
діяльність.
5. Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка
провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за
винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про
управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами,
призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в
процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами,
які належать на праві власності установнику управління, в його
інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб.
Торговець цінними паперами має право укладати договори про
управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.
Сума договору про управління цінними паперами з одним
клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми,
еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.
Істотні умови договору про управління цінними паперами
встановлюються законом та за домовленістю сторін.
Договір про управління цінними паперами не може укладатися
торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.
Торговець цінними паперами здійснює управління цінними
паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України
( 435-15 ), цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
6. Договір доручення, договір комісії або договір про
управління цінними паперами укладається з торговцем цінними
паперами в письмовій формі. Права та обов'язки торговця цінними
паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо
цінних паперів, порядок звітності торговця перед його клієнтом,
порядок і умови виплати торговцю винагороди визначаються у
договорі, що укладається між ними.
Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення
клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами
про управління цінними паперами на найвигідніших для клієнта
умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами
у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або
дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами
договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за
рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.
7. Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів,
грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних
паперів, грошових коштів та майна, що перебувають у власності
торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за
погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках,
установлених законодавством, - також з Національним банком
України. На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються
торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене
стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не
пов'язані із здійсненням ним функцій управителя.
Для провадження діяльності з управління цінними паперами
грошові кошти клієнта зараховуються на окремий поточний рахунок
торговця цінними паперами у банку окремо від власних коштів
торговця цінними паперами, коштів інших клієнтів та відповідно до
умов договору про управління цінними паперами. Торговець цінними
паперами звітує перед клієнтами про використання їх грошових
коштів.
Торговець цінними паперами вправі використовувати грошові
кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління
цінними паперами.
Договором про управління цінними паперами може бути
передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем
цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.
Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати на обрану
ним фондову біржу інформацію про всі вчинені ним правочини з
цінними паперами в строки і порядку, що визначені правилами
фондової біржі.
8. Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними
паперами:
розміщення емітентом власних цінних паперів;
викуп емітентом власних цінних паперів;
проведення юридичними особами та фізичними особами -
підприємцями розрахунків з використанням векселів та/або
заставних;
провадження юридичними особами на підставі договорів комісії
або договорів доручення купівлі - продажу (обміну) цінних паперів
через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження
брокерської діяльності, а також на підставі договорів
купівлі - продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем
цінними паперами;
внесення цінних паперів до статутного капіталу юридичних
осіб.
9. Без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися
такі операції:
дарування та спадкування цінних паперів;
операції, пов'язані з виконанням рішення суду;
придбання акцій відповідно до законодавства про приватизацію.
10. Особливості укладення договорів, пов'язаних з переходом
права власності на емітовані банками акції, визначаються законом.
Стаття 18. Діяльність з управління активами інституційних
інвесторів
1. Діяльність з управління активами інституційних
інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку -
компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду
від свого імені або на підставі відповідного договору про
управління активами інституційних інвесторів.
2. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів
регулюється спеціальним законодавством.
Стаття 19. Депозитарна діяльність
1. Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового
ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України.
Стаття 20. Діяльність з організації торгівлі на фондовому
ринку
1. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку -
діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора
торгівлі) із створення організаційних, технологічних,
інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення
інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних
торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами,
централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових
інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за
ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі.
2. Організаторами торгівлі є фондові біржі, що відповідають
вимогам цього Закону.
Розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не
менш як 15 мільйонів гривень. Розмір власного капіталу фондової
біржі, що здійснює кліринг та розрахунки, має становити не менш як
25 мільйонів гривень. { Абзац другий частини другої статті 20 в
редакції Закону N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 21. Утворення фондової біржі та права її членів
1. Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій
формі товариства (крім повного, командитного товариства і
товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього
підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить
свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України
( 435-15 ), законів, що регулюють питання утворення, діяльності та
припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними цим
Законом.
Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не
підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).
2. Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма
засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на
право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або
їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними
паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути
більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.
3. Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту
державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі
здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців" ( 755-15 ).
Фондова біржа має право провадити діяльність з організації
торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Слова "фондова біржа" та похідні від них дозволяється
використовувати лише юридичним особам, які створені та
функціонують відповідно до вимог цього Закону.
4. Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі
тимчасово зупиняється Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку в разі, коли кількість її членів стала менш ніж
20, а якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства
об'єднання торговців цінними паперами - коли кількість членів
такого об'єднання стала менше ніж 20. Якщо протягом шести місяців
прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі
припиняється.
5. Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці
цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження
професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе
зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти
фондової біржі.
У разі анулювання отриманої торговцем цінними паперами
ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому
ринку його членство у фондовій біржі тимчасово зупиняється до
поновлення ним ліцензії або надання на біржу листа щодо виключення
його з членів біржі. Інші підстави припинення або тимчасового
зупинення членства у фондовій біржі визначаються правилами
фондової біржі.
Членство у фондовій біржі припиняється у разі анулювання
ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому
ринку, виданої торговцю цінними паперами.
6. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо
організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.
Стаття 22. Статут фондової біржі
1. Статут фондової біржі затверджується вищим органом
фондової біржі.
2. У статуті фондової біржі зазначаються найменування і
місцезнаходження фондової біржі, порядок управління і формування
її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок
припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна фондової
біржі у разі її ліквідації.
Стаття 23. Вимоги до фондової біржі
1. Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати
Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку
інформацію про:
перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення
договорів купівлі - продажу цінних паперів на фондовій біржі;
перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;
обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів,
загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо
кожного емітента окремо) за період, установлений Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку.
2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
встановлює порядок і форми подання інформації, зазначеної у
частині першій цієї статті, та здійснює контроль за розкриттям
інформації фондовими біржами.
Стаття 24. Організація торгівлі на фондовій біржі
1. Фондова біржа створює організаційні умови для укладання
договорів з цінними паперами шляхом котирування цінних паперів на
основі даних попиту і пропозицій, отриманих від учасників торгів
на фондовій біржі.
У торгах на фондовій біржі мають право брати участь члени
фондової біржі та інші особи відповідно до законодавства.
2. Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами
фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Стаття 25. Правила фондової біржі
1. Правила фондової біржі складаються з порядку:
організації та проведення біржових торгів;
лістингу та делістингу цінних паперів;
допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених
законодавством, до біржових торгів;
котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового
курсу;
розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її
оприлюднення;
розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими
особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із
законодавством;
здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та
іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах
згідно із законодавством, правил фондової біржі;
накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.
Стаття 26. Поєднання окремих видів професійної діяльності
на фондовому ринку
1. Поєднання окремих видів професійної діяльності на
фондовому ринку не допускається, крім випадків, передбачених цим
Законом та іншими актами законодавства, які регулюють порядок
здійснення окремих видів професійної діяльності на фондовому
ринку.
2. Організатори торгівлі не можуть провадити інші види
професійної діяльності на фондовому ринку, крім діяльності з
організації торгівлі на фондовому ринку, якщо інше не передбачено
законом.
Організатори торгівлі можуть здійснювати діяльність з
проведення клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних
(деривативів), які укладаються на такому організаторі торгівлі.
3. Діяльність торговця цінними паперами може поєднуватися з
діяльністю зберігача цінних паперів. У разі отримання зберігачем
цінних паперів ліцензії на провадження діяльності з ведення
реєстрів власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється
здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників
яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом.
4. Діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних
паперів є виключним видом діяльності, що може поєднуватися з
діяльністю зберігача цінних паперів і торговця цінними паперами (з
урахуванням вимог частини третьої цієї статті), а також з
діяльністю компаній з управління активами у випадках, передбачених
законом.
5. Поєднання діяльності з управління активами інституційних
інвесторів з іншими видами професійної діяльності на фондовому
ринку забороняється, крім діяльності з ведення реєстрів власників
іменних цінних паперів інститутів спільного інвестування у
випадках, передбачених законом.
Стаття 27. Вимоги до професійних учасників фондового ринку
1. Ліцензійні умови, у тому числі вимоги до розміру
статутного і власного капіталу, порядку його визначення,
ліквідності, кваліфікаційні вимоги до фахівців професійного
учасника фондового ринку, необхідні умови договорів, які
укладаються під час провадження професійної діяльності на
фондовому ринку, інші вимоги та показники, що обмежують ризики
професійної діяльності на фондовому ринку, встановлюються цим
Законом, іншими законами України, що регулюють провадження окремих
видів професійної діяльності на фондовому ринку, та
нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів
та фондового ринку.
Розділ IV
ЕМІСІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ У РАЗІ ВІДКРИТОГО (ПУБЛІЧНОГО)
ТА ЗАКРИТОГО (ПРИВАТНОГО) ЇХ РОЗМІЩЕННЯ
Стаття 28. Етапи емісії цінних паперів у разі відкритого
(публічного) та закритого (приватного) їх
розміщення
1. Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів - їх
відчуження на підставі опублікування в засобах масової інформації
або оголошення будь-яким іншим способом повідомлення про продаж
цінних паперів, зверненого до заздалегідь не визначеної кількості
осіб.
У разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів
серед заздалегідь не визначеного кола осіб емісія здійснюється за
такими етапами:
1) прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення
цінних паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке
рішення;

{ Пункт 2 частини першої статті 28 виключено на підставі
Закону N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }

3) подання заяви і всіх необхідних документів для реєстрації
випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;
4) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку випуску цінних паперів та проспекту їх емісії;
5) прийняття у разі потреби рішення про залучення
андеррайтера до розміщення цінних паперів;
6) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного
номера;
7) укладення з депозитарієм договору про обслуговування
емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру
власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав
за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або
цінні папери розміщуються на пред'явника;
8) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення
цінних паперів у документарній формі;
9) розкриття інформації, що міститься в проспекті емісії
цінних паперів;
10) відкрите (публічне) розміщення цінних паперів;
11) затвердження результатів розміщення цінних паперів
органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;
12) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням
статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням
результатів розміщення акцій;
13) реєстрація змін до статуту в органах державної
реєстрації;
14) подання звіту про результати відкритого (публічного)
розміщення цінних паперів;
15) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку звіту про результати відкритого (публічного)
розміщення цінних паперів;
16) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних
паперів;
17) розкриття інформації, що міститься у звіті про результати
відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.
2. Приватне (закрите) розміщення цінних паперів - розміщення
цінних паперів шляхом їх безпосередньої пропозиції заздалегідь
визначеному колу осіб, кількість яких не перевищує 100. { Абзац
перший частини другої статті 28 в редакції Закону N 1522-VI
( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
Приватне (закрите) розміщення акцій публічного акціонерного
товариства - розміщення акцій шляхом їх безпосередньої пропозиції
акціонерам такого товариства та заздалегідь визначеному колу осіб,
кількість яких не перевищує 100. { Абзац частини другої статті 28
в редакції Закону N 1522-VI ( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
У разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів серед
заздалегідь визначеного кола осіб емісія здійснюється за такими
етапами:
1) прийняття рішення про закрите (приватне) розміщення цінних
паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення;
2) у разі відмови власника акцій від використання свого
переважного права на придбання акцій, якщо це передбачено умовами
закритого (приватного) розміщення цінних паперів, - отримання від
нього письмового підтвердження про відмову;
3) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію
випуску та проспекту емісії цінних паперів; { Абзац шостий частини
другої статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
4) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів;
{ Абзац сьомий частини другої статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
5) присвоєння цінним паперам міжнародного ідентифікаційного
номера;
6) укладення з депозитарієм договору про обслуговування
емісії цінних паперів або з реєстратором - про ведення реєстру
власників іменних цінних паперів, крім випадків, коли облік прав
за цінними паперами веде емітент відповідно до законодавства або
цінні папери розміщуються на пред'явника;
7) виготовлення сертифікатів цінних паперів у разі розміщення
цінних паперів у документарній формі;
8) закрите (приватне) розміщення цінних паперів;
9) затвердження результатів розміщення цінних паперів органом
емітента, уповноваженим приймати таке рішення;
10) затвердження змін до статуту, пов'язаних із збільшенням
статутного капіталу акціонерного товариства з урахуванням
результатів розміщення акцій;
11) реєстрація змін до статуту в органах державної
реєстрації;
12) подання Національній комісії з цінних паперів та
фондового ринку звіту про результати закритого (приватного)
розміщення цінних паперів;
13) реєстрація Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку звіту про результати закритого (приватного)
розміщення цінних паперів;
14) отримання свідоцтва про реєстрацію випуску цінних
паперів.
3. Стосовно кожного розміщення цінних паперів емітентом
приймається рішення, яке оформляється протоколом. Вимоги до змісту
протоколу встановлюються Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку. Емітент не має права змінювати прийняте рішення
про розміщення цінних паперів у частині обсягу прав за цінними
паперами, умов розміщення та кількості цінних паперів одного
випуску, крім випадків, передбачених законами і
нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів
та фондового ринку.
Забороняється обмежувати доступ власників цінних паперів до
оригіналу рішення про розміщення цінних паперів, який зберігається
в емітента.
4. Перше розміщення акцій відкритого акціонерного товариства
є виключно закритим (приватним) серед засновників.
Стаття 29. Реєстрація випуску та проспекту емісії цінних
паперів
1. Емітент подає Державній комісії з цінних паперів та
фондового ринку заяву і документи, необхідні для реєстрації
випуску та проспекту емісії цінних паперів, не пізніш як протягом
60 днів після прийняття рішення про розміщення цінних паперів
органом емітента, уповноваженим приймати відповідне рішення. { Частина перша статті 29 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку:
1) після надходження заяви і документів, необхідних для
реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, здійснює
одночасно реєстрацію випуску та проспекту емісії цінних паперів
або відмовляє в реєстрації протягом:
10 робочих днів - у разі наявності зареєстрованого базового
проспекту емісії та перебування цінних паперів емітента в
біржовому реєстрі організатора торгівлі;
20 робочих днів - у разі наявності зареєстрованого базового
проспекту емісії та відсутності цінних паперів емітента в
біржовому реєстрі організатора торгівлі;
25 робочих днів - у разі відсутності зареєстрованого базового
проспекту емісії;
2) повертає у передбачені пунктом 1 цієї частини строки
документи емітентові без розгляду в разі їх подання не в повному
обсязі або з порушенням встановлених Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку вимог до їх оформлення. { Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
3. Реєстрація Національною комісією з цінних паперів та
фондового ринку випуску та проспекту емісії цінних паперів не може
розглядатися як гарантія їх вартості. Національна комісія з цінних
паперів та фондового ринку відповідає лише за повноту інформації,
що міститься у зареєстрованих нею документах, та за її
відповідність вимогам законодавства. Відповідальність за
достовірність відомостей, наведених у документах, що подаються для
реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів, несуть
особи, які підписали ці документи.
4. Перелік документів, необхідних для реєстрації випуску та
проспекту емісії цінних паперів, а також порядок їх реєстрації
встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.
Додаткові вимоги до реєстрації випуску та проспекту емісії
цінних паперів банків установлюються Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним
банком України.
5. Підставою для відмови у реєстрації випуску та проспекту
емісії цінних паперів є невідповідність поданих документів вимогам
законодавства, недостовірність інформації у поданих документах
та/або порушення встановленого законодавством порядку прийняття
рішення про розміщення цінних паперів.
У разі виявлення недостовірної інформації у зареєстрованому
базовому проспекті емісії цінних паперів Державна комісія з цінних
паперів та фондового ринку надсилає емітенту розпорядження про
необхідність усунення такої невідповідності, реєстрації та
публікації відповідних змін до зазначеного проспекту. { Статтю 29 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Стаття 30. Вимоги до проспекту емісії цінних паперів
1. У проспекті емісії цінних паперів повинна міститися
інформація про емітента, його фінансово-господарський стан, цінні
папери, щодо яких прийнято рішення про розміщення. { Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
2. Вимоги до розкриття інформації про емітента та його
фінансово-господарський стан установлює Національна комісія з
цінних паперів та фондового ринку.
3. До інформації про цінні папери належить інформація про:
1) цінні папери, щодо яких прийнято рішення про розміщення, в
тому числі:
вид, форму випуску та існування, тип (для акцій), кількість
та номінальну вартість;
обсяг прав за цінними паперами;
умови розміщення, обігу (в тому числі викупу та дій емітента,
пов'язаних із викупленими цінними паперами) та погашення (для
цінних паперів, що мають строк обігу);
2) дату прийняття рішення про розміщення цінних паперів;
3) строки початку та закінчення розміщення цінних паперів;
4) порядок і форму виплати доходу за цінними паперами. { Частина третя статті 30 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
4. У проспекті емісії цінних паперів мають міститися інші
відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають
особливості розміщення певних видів цінних паперів, та/або
нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів
та фондового ринку. { Частина четверта статті 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
5. Проспект емісії цінних паперів підписується керівником
емітента (головою виконавчого органу), аудитором та засвідчується
печаткою емітента. Особи, що підписали проспект емісії, тим самим
підтверджують достовірність відомостей, які в ньому містяться, а
аудитор - достовірність перевірених ним відомостей.
У разі коли емітент користується послугами андеррайтера щодо
розміщення випуску цінних паперів, проспект емісії погоджується з
андеррайтером. { Абзац другий частини п'ятої статті 30 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Особи, винні в поданні недостовірних відомостей у проспекті
емісії цінних паперів, несуть відповідальність згідно із законами
України.
6. Проспект емісії цінних паперів реєструється Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку одночасно з
реєстрацією випуску цінних паперів.
7. Після реєстрації проспекту емісії цінних паперів емітент
не менш як за 10 днів до початку відкритого (публічного)
розміщення цінних паперів:
публікує проспект в офіційному друкованому виданні Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею
обсязі;
розміщує проспект у загальнодоступній інформаційній базі
даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про
ринок цінних паперів у повному обсязі.
У строки, встановлені Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку, емітент:
у разі відкритого (публічного) розміщення цінних паперів
розміщує зареєстрований проспект емісії цінних паперів на власному
веб-сайті та веб-сайті організатора торгівлі, через якого
планується здійснити розміщення цінних паперів відповідного
випуску;
у разі закритого (приватного) розміщення цінних паперів не
оприлюднює зареєстрований проспект емісії цінних паперів, а надає
його особам, які є учасниками такого розміщення згідно з
відповідним рішенням емітента. { Частина сьома статті 30 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
8. Зміни до проспекту емісії цінних паперів підлягають
реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку
в установленому нею порядку.
У разі зміни інформації, що міститься у проспекті емісії
цінних паперів, емітент протягом 20 робочих днів з дня внесення
таких змін зобов'язаний у встановленому Державною комісією з
цінних паперів та фондового ринку порядку подати зазначені зміни
для реєстрації.
У разі внесення змін до проспекту емісії цінних паперів, щодо
яких прийнято рішення про:
відкрите (публічне) розміщення - емітент здійснює їх
реєстрацію та опубліковує відповідну інформацію протягом 30 днів з
дня опублікування проспекту емісії, але не пізніш як за 10 днів до
початку розміщення;
закрите (приватне) розміщення - емітент здійснює їх
реєстрацію до початку розміщення та подає особам, які відповідно
до рішення про закрите (приватне) розміщення цінних паперів є
учасниками такого розміщення.
У разі якщо вчинити дії, передбачені абзацами другим - п'ятим
цієї частини, у зазначені строки неможливо, до змін також
включається інформація про перенесення строків розміщення цінних
паперів.
Підставою для відмови у реєстрації змін до проспекту емісії
цінних паперів є невідповідність поданих документів вимогам
законодавства, недостовірність інформації у поданих документах
та/або порушення встановленого законодавством порядку прийняття
рішення про внесення таких змін.
Емітент не має права:
вносити зміни до проспекту емісії після початку розміщення
цінних паперів;
здійснювати розміщення цінних паперів до реєстрації змін до
проспекту емісії цінних паперів, а в разі відкритого (публічного)
розміщення - також до опублікування відповідної інформації.
Внесення змін до проспекту емісії цінних паперів після їх
розміщення допускається у випадку, передбаченому частиною сьомою
статті 8 цього Закону. Інформація про такі зміни до проспекту
емісії цінних паперів має бути опублікована протягом 15 днів з дня
реєстрації цих змін. { Частина восьма статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2601-VI ( 2601-17 ) від 08.10.2010; в редакції Закону N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
9. Емітент має право оформити проспект емісії цінних паперів
(крім пайових), що підлягають відкритому (публічному) розміщенню,
двома частинами (базовий проспект емісії та проспект емісії цінних
паперів відповідного випуску), які підлягають реєстрації Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею
порядку.
Базовий проспект емісії - складова частина проспекту емісії
цінних паперів (крім пайових), що підлягають відкритому
(публічному) розміщенню, яка містить інформацію про емітента, а
також іншу інформацію, визначену емітентом. Зазначені у базовому
проспекті емісії відомості не включаються до проспекту емісії
цінних паперів відповідного випуску.
Емітент подає Державній комісії з цінних паперів та фондового
ринку заяву і документи, необхідні для реєстрації:
базового проспекту емісії цінних паперів та першого проспекту
емісії цінних паперів відповідного випуску - не пізніш як протягом
60 днів з дня прийняття рішення про затвердження базового
проспекту емісії та першого проспекту емісії цінних паперів
відповідного випуску органом емітента, уповноваженим приймати
відповідне рішення;
наступного проспекту емісії цінних паперів відповідного
випуску - не пізніш як протягом 60 днів з дня прийняття рішення
про розміщення цінних паперів такого випуску органом емітента,
уповноваженим приймати відповідне рішення.
Базовий проспект емісії цінних паперів та перший проспект
емісії цінних паперів відповідного випуску подаються для
реєстрації одночасно. { Частина дев'ята статті 30 в редакції Закону N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
10. За невиконання умов проспекту емісії цінних паперів,
зареєстрованого у встановленому порядку, емітент таких цінних
паперів несе відповідальність, передбачену законом. { Статтю 30 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 3461-VI
( 3461-17 ) від 02.06.2011 }
Стаття 31. Облік зареєстрованих випусків цінних паперів
1. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
веде Державний реєстр випусків цінних паперів ( z0735-12 ) у
встановленому нею порядку.
2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
встановлює порядок та забезпечує відкритий і безоплатний доступ
учасників ринку цінних паперів до інформації, що міститься в
реєстрі.
Стаття 32. Вимоги до закритого (приватного) розміщення цінних
паперів
1. Закрите (приватне) розміщення цінних паперів здійснюється
емітентом самостійно або через андеррайтера, що уклав з емітентом
договір про андеррайтинг. Особливості закритого (приватного)
розміщення акцій визначаються законом, який регулює питання
утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і
законодавством про інститути спільного інвестування.
Договір про андеррайтинг повинен відповідати вимогам типового
договору, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку. { Частина перша статті 32 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
2. Емітент повинен закінчити закрите (приватне) розміщення
цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх закрите
(приватне) розміщення, але не пізніше ніж протягом двох місяців з
дня початку розміщення.
Кожен інвестор у цінні папери має сплатити вартість цінних
паперів у повному обсязі до затвердження результатів розміщення
відповідного випуску цінних паперів. { Частину другу статті 32 доповнено абзацом згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
3. Під час закритого (приватного) розміщення пайові цінні
папери не можуть продаватися за ціною меншою, ніж їх номінальна
вартість.
4. Установлення переважного права на придбання цінних паперів
одними інвесторами стосовно інших забороняється, крім випадків,
передбачених законодавством.
5. Фактична кількість розміщених цінних паперів зазначається
у звіті про результати закритого (приватного) розміщення цінних
паперів, який затверджується органом емітента, уповноваженим
приймати таке рішення, та подається Національній комісії з цінних
паперів та фондового ринку.
Протягом 60 днів з дня завершення розміщення цінних паперів,
зазначеного в проспекті емісії таких цінних паперів, орган
емітента, уповноважений приймати відповідне рішення, повинен
затвердити результати розміщення цінних паперів. { Частину п'яту
статті 32 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1522-VI
( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
6. Кількість розміщених шляхом закритого (приватного)
розміщення цінних паперів не може перевищувати кількості цінних
паперів, визначеної у проспекті їх емісії, але може бути меншою,
ніж кількість цінних паперів, визначена у проспекті їх емісії. { Статтю 32 доповнено частиною шостою згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Стаття 33. Вимоги до відкритого (публічного) розміщення
цінних паперів
1. Відкрите (публічне) розміщення цінних паперів здійснюється
емітентом самостійно або через андеррайтера, що уклав з емітентом
договір про андеррайтинг.
Договір про андеррайтинг повинен відповідати вимогам типового
договору ( z1221-08 ), затвердженого Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку.
2. Забороняється відкрите (публічне) розміщення цінних
паперів раніше ніж через 10 днів після опублікування проспекту їх
емісії відповідно до цього Закону.
3. Емітент повинен закінчити відкрите (публічне) розміщення
цінних паперів у строк, передбачений рішенням про їх відкрите
(публічне) розміщення, але не пізніше ніж протягом одного року з
дня початку розміщення.
Кожен інвестор у цінні папери має сплатити вартість цінних
паперів у повному обсязі до затвердження результатів розміщення
відповідного випуску цінних паперів. { Частину третю статті 33 доповнено абзацом згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
4. Під час відкритого (публічного) розміщення пайові цінні
папери не можуть продаватися за ціною, меншою ніж їх номінальна
вартість.
5. Установлення переважного права на придбання цінних паперів
одними інвесторами стосовно інших забороняється, крім випадків,
передбачених законодавством.
6. Кількість відкрито (публічно) розміщених цінних паперів не
повинна перевищувати кількості цінних паперів, визначеної у
проспекті емісії цінних паперів. Фактично розміщених цінних
паперів може бути менше, ніж кількість цінних паперів, визначена у
проспекті їх емісії.
7. Кількість фактично розміщених цінних паперів зазначається
у звіті про результати відкритого (публічного) розміщення цінних
паперів, який затверджується органом емітента, уповноваженим
приймати таке рішення, та подається Національній комісії з цінних
паперів та фондового ринку.
Протягом 60 днів з дня завершення розміщення цінних паперів,
зазначеного в проспекті емісії таких цінних паперів, орган
емітента, уповноважений приймати відповідне рішення, повинен
затвердити результати розміщення цінних паперів. { Частину сьому
статті 33 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1522-VI
( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
Стаття 34. Розміщення цінних паперів через андеррайтера
1. Вимоги до операцій, що здійснюються андеррайтером під час
розміщення цінних паперів, встановлюються Державною комісією з
цінних паперів та фондового ринку. { Стаття 34 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 ) від
21.04.2011 }
Стаття 35. Звіт про результати розміщення цінних паперів
1. Емітент акцій подає Національній комісії з цінних паперів
та фондового ринку у 15-денний строк з дня реєстрації статуту
(змін до статуту) в органах державної реєстрації звіт про
результати розміщення акцій, а також інші документи, визначені
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, що
необхідні для реєстрації звіту. { Абзац перший частини першої
статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Емітент цінних паперів (крім акцій) подає Національній
комісії з цінних паперів та фондового ринку у 15-денний строк з
дня затвердження результатів розміщення цінних паперів (крім
акцій) органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, звіт
про результати розміщення цінних паперів (крім акцій), а також
інші документи, визначені Національною комісією з цінних паперів
та фондового ринку, що необхідні для реєстрації звіту.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
встановлює вимоги до розкриття інформації, що міститься у звіті
про результати відкритого (публічного) розміщення цінних паперів.
{ Частина перша статті 35 в редакції Закону N 1522-VI ( 1522-17 )
від 11.06.2009 }
2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
протягом 15 днів після отримання від емітента необхідних
документів зобов'язана прийняти рішення про реєстрацію звіту або
відмову в реєстрації.
3. Підставою для відмови в реєстрації звіту про результати
розміщення цінних паперів є порушення вимог законодавства,
пов'язане з розміщенням цінних паперів, зокрема порушення
встановленого порядку прийняття рішення про затвердження
результатів розміщення, та визнання емісії цінних паперів
недобросовісною, а також невідповідність поданих документів
вимогам законодавства. { Частина третя статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у
двотижневий строк з дня реєстрації звіту про результати розміщення
цінних паперів видає емітенту свідоцтво про реєстрацію випуску
цінних паперів. { Частина четверта статті 35 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
5. У разі розміщення облігацій емітент протягом 15 днів після
закінчення погашення облігацій подає Національній комісії з цінних
паперів та фондового ринку звіт про наслідки погашення облігацій.
{ Частина п'ята статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }

{ Частину шосту статті 35 виключено на підставі Закону
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }

Стаття 36. Недобросовісна емісія цінних паперів
1. Недобросовісна емісія цінних паперів - дії, що порушують
процедуру емісії, встановлену цим Законом, і є підставою для
прийняття рішення про відмову в реєстрації проспекту емісії та
випуску цінних паперів, зупинення відкритого (публічного)
розміщення цінних паперів.
2. Підставами для визнання емісії цінних паперів
недобросовісною є:
порушення емітентом вимог цього Закону, невідповідність
поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться,
вимогам законодавства та/або переліку, визначеному Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку;
порушення порядку прийняття рішення про відкрите (публічне)
розміщення цінних паперів;
внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії цінних
паперів та документів, які подаються для реєстрації випуску цінних
паперів і проспекту їх емісії;
систематичне або грубе порушення емітентом прав інвесторів.
3. Порядок прийняття рішення про відмову в реєстрації
проспекту емісії та випуску цінних паперів, зупинення відкритого
(публічного) їх розміщення встановлюється Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку.
4. У разі недобросовісної емісії Національна комісія з цінних
паперів та фондового ринку має право тимчасово зупинити відкрите
(публічне) розміщення цінних паперів.
5. Зупинене відкрите (публічне) розміщення цінних паперів
поновлюється за рішенням Національної комісії з цінних паперів та
фондового ринку лише до закінчення строку розміщення цінних
паперів, установленого проспектом їх емісії, за умови усунення
порушень, що стали підставою для зупинення відкритого (публічного)
розміщення.
6. У разі коли порушення, що стали підставою для зупинення
відкритого (публічного) розміщення цінних паперів, не усунені
протягом 15 днів після прийняття Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку відповідного рішення або Національній
комісії з цінних паперів та фондового ринку не надіслані
документи, що підтверджують усунення порушень, вона приймає
рішення про визнання емісії цінних паперів недійсною.
7. У разі визнання емісії недійсною або незатвердження у
встановлені законодавством строки результатів розміщення цінних
паперів органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, або
невнесення (незатвердження) у встановлені законодавством строки
змін до статуту, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу
акціонерного товариства з урахуванням результатів розміщення
акцій, емітент цінних паперів зобов'язаний повернути інвесторам
гроші (майно, майнові права), що надійшли як плата за розміщені
цінні папери, а інвестори зобов'язані повернути емітентові
сертифікат (сертифікати) цінних паперів, у разі його (їх)
отримання, в строки, визначені проспектом емісії, але не більше
шести місяців, в порядку, встановленому Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку.
За порушення строків, передбачених абзацом першим цієї
частини, емітенти та інвестори сплачують пеню у розмірі подвійної
облікової ставки Національного банку України. { Статтю 36 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 1522-VI
( 1522-17 ) від 11.06.2009 }
Стаття 37. Розміщення цінних паперів іноземних емітентів на
території України та українських емітентів за
межами України
1. Особливості розміщення та обігу на території України
цінних паперів іноземних емітентів визначаються Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно із
законодавством України.
2. Українські емітенти можуть розміщувати цінні папери за
межами України виключно на підставі дозволу Національної комісії з
цінних паперів та фондового ринку, крім облігацій зовнішніх
державних позик України.
Дозвіл на розміщення за межами України цінних паперів
українських емітентів видається за умови виконання таких вимог:
проведення реєстрації випуску цінних паперів;
допущення цінних паперів до біржових торгів на одній з
українських фондових бірж;
відповідність кількості цінних паперів, які розміщуються за
межами України, нормативу, встановленому Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку.
Стаття 38. Емісія цінних паперів інститутів спільного
інвестування у разі відкритого (публічного)
та закритого (приватного) їх розміщення
1. Особливості емісії, розміщення, обігу та викупу цінних
паперів інститутів спільного інвестування у разі відкритого
(публічного) та закритого (приватного) їх розміщення визначаються
законодавством.
Розділ V
РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ
Стаття 39. Вимоги до розкриття інформації { Назва статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
1. Розкриття інформації на фондовому ринку здійснюється
емітентами цінних паперів шляхом:
розміщення її в загальнодоступній інформаційній базі даних
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок
цінних паперів;
опублікування її в одному з офіційних друкованих видань
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку;
подання її до Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку.
Емітенти цінних паперів зобов'язані розкривати інформацію
відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені цим Законом
та нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку.
Додаткові вимоги до розкриття інформації емітентами цінних
паперів, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі,
встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку. { Частина перша статті 39 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
2. Інформація про власників значних пакетів (10 відсотків і
більше) акцій подається Національній комісії з цінних паперів та
фондового ринку та емітентові цінних паперів особою, яка веде
облік права власності на акції емітента у депозитарній системі
України, у строки, порядку та за формою, що встановлені
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. { Абзац
перший частини другої статті 39 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Інформація про власників значних пакетів (10 відсотків і
більше) акцій є відкритою і оприлюднюється в установленому
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку
шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок
цінних паперів. { Абзац другий частини другої статті 39 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від
21.04.2011 }
Стаття 40. Регулярна інформація про емітента
1. Регулярна інформація про емітента - річна та квартальна
звітна інформація про результати фінансово-господарської
діяльності емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому
числі шляхом подання до Державної комісії з цінних паперів та
фондового ринку. { Частина перша статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
2. Звітним періодом для складання річної інформації про
емітента є календарний рік.
Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж
12 місяців, та обчислюється:
для акціонерних товариств - з дня державної реєстрації
товариства до 31 грудня звітного року включно;
для емітентів цінних паперів (крім акцій) - з дня реєстрації
випуску цінних паперів до 31 грудня звітного року включно.
{ Абзац четвертий частини другої статті 40 в редакції Закону
N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
3. Річна інформація про емітента повинна містити такі
відомості:
найменування та місцезнаходження емітента, розмір його
статутного капіталу;
орган управління емітента, його посадові особи та засновники;
господарська та фінансова діяльність емітента;
цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість),
розміщення та лістинг цінних паперів;
річна фінансова звітність;
аудиторський висновок;
перелік власників значних пакетів (10 відсотків і більше)
акцій із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм
акцій. { Частину третю статті 40 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Емітент має право додатково розкривати іншу інформацію.
{ Абзац дев'ятий частини третьої статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
4. Річна інформація про емітента є відкритою і в обсязі,
встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку, підлягає оприлюдненню емітентом не пізніше 30 квітня року,
наступного за звітним, шляхом:
розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок
цінних паперів;
опублікування в одному з офіційних друкованих видань
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку;
розміщення на власному веб-сайті. { Частина четверта статті 40 в редакції Закону N 3264-VI
( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
5. Звітним періодом для складання квартальної інформації про
емітента є квартали поточного року.
Квартальна інформація про емітента повинна містити такі
відомості:
найменування та місцезнаходження емітента, розмір його
статутного капіталу;
орган управління емітента, його посадові особи та засновники;
господарська та фінансова діяльність емітента;
цінні папери емітента (вид, форма випуску, тип, кількість);
квартальна фінансова звітність;
участь емітента у створенні інших підприємств, установ та
організацій.
Емітент має право додатково розкривати іншу інформацію.
{ Абзац дев'ятий частини п'ятої статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
6. Строки, порядок і форми розкриття регулярної інформації
про емітента (річної та квартальної) і додаткових відомостей, що
містяться у такій інформації, встановлюються Державною комісією з
цінних паперів та фондового ринку. Публічні акціонерні товариства
додатково розкривають інформацію про свою діяльність на основі
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в порядку
( z0179-11 ), встановленому Національною комісією з цінних паперів
та фондового ринку. { Абзац перший частини шостої статті 40 із
змінами, внесеними згідно із Законами N 514-VI ( 514-17 ) від
17.09.2008, N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
встановлює додаткові вимоги до розкриття регулярної інформації про
емітента та вживає заходів щодо її розкриття.
7. Особливості подання та оприлюднення регулярної інформації
інститутами спільного інвестування встановлюються законодавством.
Стаття 41. Особлива інформація про емітента
1. Особлива інформація про емітента - інформація, до якої
належать відомості про: { Абзаци перший та другий частини першої
статті 41 замінено абзацом згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
прийняття рішення про розміщення цінних паперів на суму, що
перевищує 25 відсотків статутного капіталу;
прийняття рішення про викуп власних акцій, крім акцій
корпоративних інвестиційних фондів інтервального та відкритого
типу; { Абзац третій частини першої статті 41 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3264-VI ( 3264-17 ) від 21.04.2011 }
факти лістингу/делістингу цінних паперів на фондовій біржі;
отримання позики або кредиту на суму, що перевищує
25 відсотків активів емітента;
зміну складу посадових осіб емітента;
зміну власників акцій, яким належить 10 і більше відсотків
голосуючих акцій;
рішення емітента про утворення, припинення його філій,
представництв;
рішення вищого органу емітента про зменшення статутного
капіталу;
порушення справи про банкрутство емітента, винесення ухвали
про його санацію;
рішення вищого органу емітента або суду про припинення або
банкрутство емітента.
2. Строки, порядок і форми розкриття особливої інформації про
емітента та додаткових відомостей, що містяться у такій
інформації, встановлюються Державною комісією з цінних паперів
та фондового ринку. { Частина друга статті 41 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
3. Особлива інформація про емітента є відкритою і в обсязі,
встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку, підлягає оприлюдненню емітентом шляхом:
розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок
цінних паперів;
опублікування в одному з офіційних друкованих видань
Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку;
розміщення на власному веб-сайті. { Частина третя статті 41 в редакції Закону N 3264-VI ( 3264-17 )
від 21.04.2011 }
4. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
встановлює додаткові вимоги до розкриття особливої інформації про
емітента та вживає заходів щодо її розкриття.
Стаття 42. Порядок розкриття інформації про облік іменних
цінних паперів учасниками депозитарної системи
України
1. Інформація про облік іменних цінних паперів розкривається
учасниками депозитарної системи України:
на письмовий запит власника інформації або з його письмового
дозволу, крім випадків, передбачених абзацами третім і четвертим
цієї частини;
за рішенням суду;
на письмову вимогу органів прокуратури, служби безпеки,
внутрішніх справ, органів державної податкової служби,
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і
Антимонопольного комітету України, інших державних органів
відповідно до законодавства - стосовно операцій у системах обліку
іменних цінних паперів, що здійснюються конкретною юридичною
особою або фізичною особою за конкретний проміжок часу. { Абзац
четвертий частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
2. Учаснику депозитарної системи України забороняється
надавати інформацію про клієнтів іншого учасника депозитарної
системи України, навіть якщо їх дані зазначено у документах та
договорах клієнта.
3. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання
інформації про облік іменних цінних паперів, несуть
відповідальність згідно із законом.
Стаття 43. Розкриття інформації про професійних учасників
фондового ринку
1. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
забезпечує оприлюднення інформації про професійних учасників
фондового ринку (номер, дата видачі та строк дії ліцензії, обсяг
повноважень згідно з ліцензією, керівник та уповноважена особа, що
діє від його імені).
Стаття 44. Інсайдерська інформація
1. Інсайдерська інформація - неоприлюднена інформація про
емітента, його цінні папери та похідні (деривативи), що
перебувають в обігу на фондовій біржі, або правочини щодо них, у
разі якщо оприлюднення такої інформації може істотно вплинути на
вартість цінних паперів та похідних (деривативів), та яка підлягає
оприлюдненню відповідно до вимог, встановлених цим Законом.
2. Інформація щодо оцінки вартості цінних паперів та/або
фінансово-господарського стану емітента, якщо вона отримана
виключно на основі оприлюдненої інформації або інформації з інших
публічних джерел, не заборонених законодавством, не є
інсайдерською інформацією.
3. Інформація не вважається інсайдерською з моменту її
оприлюднення відповідно до закону. { Стаття 44 в редакції Закону N 3306-VI ( 3306-17 ) від
22.04.2011 }
Стаття 45. Заборона використання інсайдерської інформації
1. Особі, яка володіє інсайдерською інформацією,
забороняється: { Абзац перший частини першої статті 45 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3306-VI ( 3306-17 ) від 22.04.2011 }
вчиняти з використанням інсайдерської інформації на власну
користь або на користь інших осіб правочини, спрямовані на
придбання або відчуження цінних паперів та похідних (деривативів),
яких стосується інсайдерська інформація, до моменту оприлюднення
такої інформації; { Абзац другий частини першої статті 45 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3306-VI ( 3306-17 ) від
22.04.2011 }
передавати інсайдерську інформацію або надавати доступ до неї
іншим особам, крім розкриття інформації в межах виконання
професійних, трудових або службових обов'язків та в інших
випадках, передбачених законодавством;
давати будь-якій особі рекомендації стосовно придбання або
відчуження цінних паперів та похідних (деривативів), щодо яких він
володіє інсайдерською інформацією, до моменту оприлюднення такої
інформації. { Абзац четвертий частини першої статті 45 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3306-VI ( 3306-17 ) від 22.04.2011 }
2. Фондова біржа повинна повідомити Національну комісію з
цінних паперів та фондового ринку про операції з цінними паперами
та/або похідними (деривативами), які здійснюються на такій
фондовій біржі, у разі, якщо існує підозра в тому, що під час
здійснення таких операцій використовується або може бути
використана інсайдерська інформація. { Частина друга статті 45 в редакції Закону N 3306-VI ( 3306-17 )
від 22.04.2011 }

{ Частину третю статті 45 виключено на підставі Закону
N 3306-VI ( 3306-17 ) від 22.04.2011 }

3. Відповідальність за протиправне використання інсайдерської
інформації встановлюється законом.
Стаття 46. Рекламна інформація на фондовому ринку
1. Рекламною інформацією на фондовому ринку є реклама:
емітента або цінних паперів, що ним розміщуються або які
перебувають в обігу;
професійного учасника фондового ринку та його діяльності;
договорів щодо цінних паперів.
2. До реклами на фондовому ринку не належить інформація, яка
відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових
актів підлягає обов'язковому оприлюдненню.
3. Розповсюдження державними органами реклами на фондовому
ринку не допускається, крім реклами, пов'язаної з розміщенням та
обігом державних цінних паперів.
Розділ VI
РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Стаття 47. Регулювання ринку цінних паперів
1. Регулювання фондового ринку здійснює держава та
саморегулівні організації.
2. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також
інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених
законом. Стаття 48. Саморегулівні організації професійних учасників
фондового ринку
1. Саморегулівні організації професійних учасників фондового
ринку утворюються за принципом: одна саморегулівна організація з
кожного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Така саморегулівна організація повинна об'єднувати більше
50 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з
видів професійної діяльності.
2. Об'єднання професійних учасників фондового ринку набуває
статусу саморегулівної організації з дня його реєстрації
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок
та умови проведення реєстрації саморегулівної організації
професійних учасників фондового ринку та анулювання реєстрації
встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.
Метою діяльності саморегулівних організацій професійних
учасників фондового ринку є забезпечення провадження діяльності
професійними учасниками фондового ринку, які є членами
саморегулівної організації, розроблення і затвердження правил,
стандартів професійної поведінки та провадження відповідного виду
професійної діяльності.
3. Саморегулівна організація професійних учасників фондового
ринку набуває делегованих їй Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку повноважень з дня опублікування в
офіційному друкованому виданні Національної комісії з цінних
паперів та фондового ринку рішення Національної комісії з цінних
паперів та фондового ринку про делегування відповідних повноважень
саморегулівній організації.
4. Умовами для прийняття рішення про делегування
організації-претенденту професійних учасників фондового ринку
повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового
ринку щодо регулювання фондового ринку є:
наявність правил і стандартів професійної діяльності на
фондовому ринку, що є обов'язковими для виконання всіма членами
саморегулівної організації;
статус непідприємницької організації;
наявність у власності для забезпечення статутної діяльності
активів у розмірі не менше ніж 600 тисяч гривень.
Стаття 49. Делегування саморегулівним організаціям
повноважень з регулювання фондового ринку
1. У кожному виді професійної діяльності Національна комісія
з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній
організації такі повноваження:
збирання, узагальнення та аналітичне оброблення даних щодо
провадження відповідного виду професійної діяльності;
проведення перевірок провадження відповідного виду
професійної діяльності, дотримання вимог законодавства про цінні
папери, правил, стандартів професійної поведінки;
подання їй обов'язкового для розгляду клопотання про
припинення (зупинення) дії ліцензії на провадження професійним
учасником фондового ринку певного виду діяльності;
сертифікація фахівців фондового ринку;
видача ліцензій особам, які здійснюють професійну діяльність
на фондовому ринку.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у
встановленому нею порядку може делегувати інші повноваження
саморегулівним організаціям.
2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
делегує саморегулівній організації повноваження з регулювання
фондового ринку в установленому нею порядку за заявою цієї
організації.
У місячний строк після отримання заяви від саморегулівної
організації Національна комісія з цінних паперів та фондового
ринку приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні
саморегулівній організації повноважень.
3. У рішенні про делегування саморегулівній організації
повноважень зазначаються:
найменування саморегулівної організації, якій делегуються
повноваження;
повноваження, які делегуються;
строк, на який делегуються повноваження;
порядок державного контролю за здійсненням делегованих
повноважень.
4. Рішення про делегування саморегулівній організації
повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції
України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до
законодавства.
5. Строк делегованих саморегулівній організації повноважень
продовжується у порядку, встановленому для їх отримання.
6. Саморегулівна організація має право подавати заяву про
делегування їй додаткових повноважень лише за умови задовільного
виконання раніше делегованих повноважень.
7. Саморегулівні організації в межах повноважень,
делегованих Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку, здійснюють регуляторну діяльність з урахуванням вимог
Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері
господарської діяльності" ( 1160-15 ). { Статтю 49 доповнено
частиною сьомою згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від
01.07.2010 }
Розділ VII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його
опублікування, крім:
частини третьої статті 8, яка набирає чинності через 2 роки з
дня опублікування цього Закону;
абзацу другого підпункту четвертого пункту третього
розділу VII "Прикінцеві положення", який набирає чинності через
2 роки з дня опублікування цього Закону;
частини першої статті 48, яка набирає чинності через 3 роки з
дня опублікування цього Закону.
2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:
Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 38, ст. 508;
1992 р., N 47, ст. 645; 1995 р., N 14, ст. 90, ст. 93; 1996 р.,
N 40, ст. 185; 1997 р., N 45, ст. 285; 1999 р., N 26, ст. 213,
N 31, ст. 252; 2003 р., N 30, ст. 247, N 38, ст. 313; 2004 р.,
N 13, ст. 181, N 19, ст. 271; 2005 р., N 42, ст. 465; 2006 р.,
N 13, ст. 110);
Постанова Верховної Ради Української РСР від 18 червня
1991 року "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про
цінні папери і фондову біржу" ( 1202-12 ) (Відомості Верховної
Ради України, 1991 р., N 38, ст. 509).
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) Кримінальний кодекс України ( 2341-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131) доповнити
статтею 232-1 такого змісту:
"Стаття 232-1. Розголошення або використання неоприлюдненої
інформації про емітента або його цінні папери
Умисне розголошення або інше використання не опублікованої
або не оприлюдненої в інший спосіб інформації про емітента, його
цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація)
особою, якій ця інформація відома у зв'язку з професійною чи
службовою діяльністю, якщо воно завдало істотної матеріальної
шкоди інтересам держави або інтересам юридичних чи фізичних
осіб, -
карається обмеженням волі на строк до трьох років або
позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до
трьох років";
2) частину другу статті 112 Кримінально-процесуального
кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) після цифр "232"
доповнити цифрами "232-1";
3) у Господарському кодексі України ( 436-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., NN 18-22, ст. 144; 2006 р., N 13,
ст. 110):
у другому реченні частини другої статті 163 слова "ощадні
сертифікати" замінити словами "ощадні (депозитні) сертифікати";
частини четверту, п'яту і сьому статті 164 викласти в такій
редакції:
"4. Суб'єкти господарювання, виключною діяльністю яких є
діяльність з управління активами інститутів спільного
інвестування, мають право випускати інвестиційні сертифікати.
5. Установи банків, що приймають на депонування кошти від
юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які
посвідчують право вкладників на одержання після закінчення
встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні
(депозитні) сертифікати)";
"7. Суб'єкти господарювання мають право в порядку,
встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні
папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання
векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання
строку платежу визначену суму власнику векселя
(векселедержателю)";
частину другу статті 356 виключити;
частину першу статті 360 викласти в такій редакції:
"1. Для забезпечення функціонування ринку цінних паперів
утворюється фондова біржа. Порядок утворення та провадження
діяльності фондової біржі визначається законом";
4) у Цивільному кодексі України ( 435-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):
частину другу статті 158 виключити;
у частині першій статті 194 слова "випустила" та "випуску"
замінити відповідно словами "розмістила" та "розміщення";
у пункті 3 частини першої статті 195 та частині другій
статті 197 слово "випуску" замінити словом "розміщення";
у частині третій статті 195 слово "випускатися" замінити
словом "існувати";
у частині першій статті 198:
у першому реченні слово "випустила" замінити словом
"розмістила";
друге речення після слова "володільця" доповнити словом
"ордерного";
5) у Законі України "Про державне регулювання ринку цінних
паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (Відомості Верховної Ради
України, 1996 р., N 51, ст. 292; 1998 р., N 10, ст. 36; 1999 р.,
N 38, ст. 339; 2001 р., N 21, ст. 103; 2002 р., N 16, ст. 114,
N 17, ст. 117, N 29, ст. 194; 2004 р., N 13, ст. 181; 2005 р.,
N 42, ст. 465, ст. 466, N 48, ст. 481; 2006 р., N 13, ст. 110,
N 16, ст. 134 ):
абзаци третій, четвертий, шостий-восьмий статті 1 виключити;
назву та частини першу і другу статті 4 викласти в такій
редакції:
"Стаття 4. Діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає
ліцензуванню
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у
встановленому нею порядку видає ліцензії на такі види діяльності
на ринку цінних паперів:
1) брокерська діяльність - укладення торговцем цінними
паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії,
доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої
особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;
2) дилерська діяльність - укладення торговцем цінними
паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого
імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків,
передбачених законом;
3) андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних
паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за
рахунок емітента;
4) діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка
провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за
винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про
управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами,
призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в
процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами,
які належать на праві власності установнику управління, в його
інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб;
5) діяльність з управління активами - професійна діяльність
учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що
провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі
відповідного договору про управління активами, які належать
інституційним інвесторам на праві власності;
6) діяльність з управління іпотечним покриттям - діяльність,
що здійснюється за винагороду банком чи іншою фінансовою установою
згідно з відповідним договором про управління іпотечним покриттям;
7) депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів -
діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів,
обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках
зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо
випущених ними цінних паперів;
8) депозитарна діяльність зберігача цінних паперів -
діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів,
обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках
власників цінних паперів;
9) діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних
паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних,
які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів,
щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників;
10) діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку -
діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора
торгівлі) із створення організаційних, технологічних,
інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення
інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних
торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами,
централізованого укладання і виконання договорів щодо фінансових
інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за
ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі;
11) розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з
визначення взаємних зобов'язань за договорами щодо цінних паперів
і розрахунків за ними.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у
встановленому нею порядку, в разі здійснення професійними
учасниками ринку цінних паперів декількох видів діяльності,
передбачених частиною першою цієї статті, може видавати один бланк
ліцензії на такі види діяльності";
у частині другій статті 7:
пункт 13 викласти в такій редакції:
"13) здійснює контроль за дотриманням законодавства і
призначає державних представників на фондових біржах, у
депозитаріях і торговельно-інформаційних системах";
доповнити пунктом 14-1 такого змісту:
"14-1) встановлює зразок та видає свідоцтво про реєстрацію
об'єднання професійних учасників фондового ринку як саморегулівної
організації";
статтю 17 виключити;
6) у Законі України "Про рекламу" ( 270/96-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 2004 р., N 8, ст. 62):
частину четверту статті 25 доповнити абзацом такого змісту:
"використовувати інформацію про доход за цінними паперами або
величину отриманого емітентом у минулому прибутку без вказівки на
те, що цей прибуток не є гарантією отримання доходів у
майбутньому";
частину першу статті 26 доповнити абзацами такого змісту:
"Міністерство фінансів України - щодо реклами державних
цінних паперів;
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо
реклами на фондовому ринку";
7) абзац другий частини першої статті 27 Закону України від
22 грудня 2005 року "Про іпотечні облігації" ( 3273-15 ) після
слів "обігу іпотечних облігацій" доповнити словами "іпотечного
покриття та діяльності управителя іпотечним покриттям";
8) підпункт "ф" пункту 3 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів
України від 21 січня 1993 року N 7-93 ( 7-93 ) "Про державне мито"
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113;
1995 р., N 30, ст. 229; 2004 р., N 2, ст. 6; 2006 р., N 16,
ст. 134) після слів "а також за посвідчення договорів" доповнити
словом "відступлення".
4. Учасники фондового ринку протягом трьох років після
набрання чинності цим Законом повинні привести свою діяльність у
відповідність із цим Законом.
Учасники фондового ринку, які мають ліцензії на право
провадження професійної діяльності на фондовому ринку, протягом
трьох років після набрання чинності цим Законом провадять свою
діяльність відповідно до виданих ліцензій. Учасники фондового
ринку, які мають ліцензію на право провадження діяльності з
організації торгівлі на ринку цінних паперів, провадять діяльність
з організації торгівлі на фондовому ринку як організатори
торгівлі.
Після закінчення строку дії ліцензії провадження відповідного
виду професійної діяльності дозволяється за умови отримання нової
ліцензії згідно із цим Законом.
5. Кабінету Міністрів України та Національному банку України
у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону підготувати і
подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про
внесення до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей
в Україні" змін, що стосуються відкриття торговцем цінними
паперами рахунка для свого клієнта з метою провадження діяльності
з управління цінними паперами.
6. Дія цього Закону не поширюється на емісії цінних паперів,
рішення про які були прийняті до набрання чинності цим Законом.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 23 лютого 2006 року
N 3480-IV



вгору