Про фіксований сільськогосподарський податок
Закон України від 17.12.1998320-XIV
Документ 320-XIV, перша редакція — Прийняття від 17.12.1998
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про фіксований сільськогосподарський податок

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 5-6, ст. 39 )
Цей Закон визначає механізм справляння фіксованого
сільськогосподарського податку, що сплачується
сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі або у
вигляді поставок сільськогосподарської продукції.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
товарна сільськогосподарська продукція - це продукція
сільськогосподарського виробництва, призначена для реалізації;
фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який
не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і
справляється з одиниці земельної площі.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в
рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
податку на прибуток підприємств;
плати (податку) за землю;
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів;
комунального податку;
збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету;
збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення;
збору на обов'язкове соціальне страхування;
збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування України;
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
збору до Державного інноваційного фонду;
плати за придбання торгового патенту на здійснення
торговельної діяльності;
збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо
користування водою для потреб сільського господарства).
Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ),
сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і
розмірах, визначених законодавчими актами України.
Стаття 2. Платники фіксованого сільськогосподарського податку
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є
сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових
форм, передбачених законами України, селянські та інші
господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням),
переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума,
одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного
виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний
(податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового
доходу підприємства.
У разі, коли у звітному періоді валовий доход від операцій з
реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та
продуктів її переробки становить менш як 50 відсотків загального
обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному
звітному періоді на загальних підставах.
До платників фіксованого сільськогосподарського податку
належать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в
тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську
продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок,
переданих для ведення особистого підсобного господарства,
будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських
будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а
також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у
1997 році відповідно до частини другої статті 1 цього Закону сума
податків і зборів (обов'язкових платежів) перевищує суму
фіксованого податку більш як у три рази, то до суми фіксованого
податку застосовуються такі коефіцієнти:
у разі перевищення у три-чотири рази - 1,5;
у разі перевищення більш як у чотири рази - 2.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку (далі -
платники податку) мають право на вибір форми сплати фіксованого
сільськогосподарського податку в грошовій формі або/та у вигляді
поставок сільськогосподарської продукції.
Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара
сільськогосподарських угідь встановлюється на початку року і не
підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на
сільськогосподарську продукцію протягом податкового року.
Обрахування кількості сільськогосподарської продукції з
одного гектара сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в
рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється
виходячи з еквіваленту - однієї тонни пшениці м'якої третього
класу за цінами, які щорічно визначаються Кабінетом Міністрів
України.
Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара
сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок
фіксованого сільськогосподарського податку, визначається як
співвідношення вартості однієї тонни пшениці, зазначеної у частині
сьомій цієї статті, до вартості однієї тонни відповідної
продукції. Таке співвідношення встановлюється щорічно Верховною
Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та
Севастопольською міськими радами до затвердження відповідного
бюджету, але не пізніше 1 січня.
Зміна порядку сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) протягом звітного (податкового) року не допускається.
Стаття 3. Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого
сільськогосподарського податку
Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь,
переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або
наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди.
У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ
сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права
землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи
землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових
платежів на період до закінчення податкового року і протягом
місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за
місцем розташування земельної ділянки.
Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного
гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до
їх грошової оцінки, яка проводиться відповідно до методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,5;
для багаторічних насаджень - 0,3.
Грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі
необхідності може уточнюватися згідно із законодавством.
Стаття 4. Ставки фіксованого сільськогосподарського податку
для платників податку, які здійснюють діяльність у
гірських зонах та на поліських територіях
Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських
зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого
сільськогосподарського податку з одного гектара
сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх
грошової оцінки, яка проводиться відповідно до методики,
затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,3;
для багаторічних насаджень - 0,1.
Перелік платників податку, на яких поширюється дія цієї
статті, затверджується до 15 січня 1999 року на пленарних
засіданнях обласних рад за поданням районних державних
адміністрацій виходячи з критеріїв, установлених статтею 1 Закону
України "Про статус гірських населених пунктів в Україні"
( 56/95-ВР ) та визначених Кабінетом Міністрів України поліських
територій.
Стаття 5. Порядок нарахування та строки сплати фіксованого
сільськогосподарського податку
Платники податку визначають суму фіксованого
сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і
розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу
державної податкової служби за місцем знаходження платника податку
до 1 лютого поточного року.
Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного
місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний
квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
у I кварталі - 10 відсотків;
у II кварталі - 10 відсотків;
у III кварталі - 50 відсотків;
у IV кварталі - 30 відсотків.
Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського
податку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками у
визначені ними за погодженням з районною державною адміністрацією
строки, але не пізніше 15 жовтня - з продукції ранніх зернових
культур, до 1 грудня - з продукції пізніх зернових та технічних
культур, а поставка продукції тваринництва - щомісяця, але не
пізніше останнього дня поточного місяця.
Обов'язки з доставки товарної сільськогосподарської продукції
до заготівельних підприємств і організацій в рахунок фіксованого
сільськогосподарського податку покладаються на платників податку.
Витрати, пов'язані з транспортуванням товарної
сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств і
організацій, несуть платники податку, а з прийманням, зберіганням
і реалізацією цієї продукції, - заготівельні підприємства і
організації з наступним відшкодуванням таких витрат за рахунок
одержаної виручки від реалізації зазначеної продукції та продуктів
її переробки. Тарифи на виконання вказаних послуг погоджуються з
відповідною районною державною адміністрацією.
Стаття 6. Порядок зарахування фіксованого
сільськогосподарського податку до бюджетів і
державних цільових фондів
Платники податку перераховують у визначений строк кошти на
окремий рахунок відділень Державного казначейства України у
районах.
Відділення Державного казначейства України у районах
наступного дня після надходження коштів перераховують суми
фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до
місцевого бюджету - 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне
страхування - 68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування -
2 відсотки.
Зазначені відділення повідомляють відповідний орган державної
податкової служби про загальну суму податку та її розмежування.
Стаття 7. Порядок обліку та контролю нарахування і сплати
фіксованого сільськогосподарського податку
Органи державної податкової служби у районах ведуть облік
нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського
податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою
адміністрацією України.
Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого
сільськогосподарського податку здійснюють органи державної
податкової служби.
Стаття 8. Відповідальність за сплату фіксованого
сільськогосподарського податку
Платники податку несуть відповідальність за правильність
обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум
фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими
актами України.
Стаття 9. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 1999 року і діє до 1
січня 2004 року.
Для стабілізації сільськогосподарського виробництва
звільняються з 1 січня 1999 року до 1 січня 2001 року від сплати
фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарські
товаровиробники, які відповідно до норм цього Закону є платниками
цього податку.
Від сплати фіксованого сільськогосподарського податку
звільняються вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних
установ і навчальних закладів, професійно-технічні училища
сільськогосподарського профілю та сортовипробувальні станції
(дільниці).
2. Доповнити частину першу статті 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1997 р., N 16, ст. 119) пунктом 20 такого змісту:
"20) фіксований сільськогосподарський податок".
3. Кабінету Міністрів України:
підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів та до
бюджетної класифікації відповідно до цього Закону;
розробити і затвердити Положення про порядок справляння та
обліку фіксованого сільськогосподарського податку;
в місячний термін розробити та внести на розгляд Верховної
Ради України пропозиції щодо запровадження механізму, який би не
допускав ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) сільськогосподарськими товаровиробниками за продукцію
невласного виробництва, що реалізується іншим споживачам;
підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про податок на
додану вартість" з питання використання сільськогосподарськими
товаровиробниками сум податку на додану вартість від реалізації
сільськогосподарської продукції на придбання техніки вітчизняного
виробництва.
4. Зупинити для сільськогосподарських товаровиробників -
платників фіксованого сільськогосподарського податку дію таких
законодавчих актів України та їх окремих норм з питань
оподаткування:
Закону України "Про джерела фінансування дорожнього
господарства України" ( 1562-12 ) (Відомості Верховної Ради
України, 1991 р., N 47, ст.648; 1998 р., N 14, ст.60);
Закону України "Про податок з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 11, ст.150; 1997 р., N 15,
ст.117);
Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (Відомості
Верховної Ради України, 1992 р., N 38, ст.560; 1996 р., N 45,
ст.238; 1997 р., N 47, ст.294);
статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня
1993 року N 56-93 "Про місцеві податки і збори" (Відомості
Верховної Ради України, 1993 р., N 30, ст.336; 1995 р., N 30,
ст.229);
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 4,
ст.28; 1997 р., N 27, ст.181, N 47, ст.294; 1998 р., N 2, ст. 7,
N 10, ст.35, N 18, ст.94, N 26, ст.151), за винятком пунктів 7.7,
7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8;
Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" ( 98/96-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1996
р., N 20, ст.82; 1998 р., N 30-31, ст.193) в частині придбання
торгового патенту для здійснення торговельної діяльності;
Закону України "Про систему оподаткування" (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст.119, N 29, ст.190) у
частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів),
включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку,
передбаченого цим Законом;
пункту 4 розділу II Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР ) (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., N 16, ст.119) щодо запровадження
загальнодержавного єдиного (фіксованого) податку на території
Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району
Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області;
Закону України "Про формування Фонду для здійснення заходів
щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального
захисту населення" ( 386/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради
України, 1997 р., N 36, ст.229);
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997
р., N 37, ст.237; 1998 р., N 11-12, ст.49, N 42, ст.257), за
винятком пункту 4 статті 1, пункту 3 статті 2, частини першої
статті 3, пункту 4 статті 4, статті 5 у частині, що стосується
платників збору, визначених у пункті 4 статті 1 Закону;
Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне
страхування" ( 402/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1997 р., N 37, ст.238; 1998 р., N 14, ст.53, N 20, ст.101);
Закону України "Про запровадження в порядку експерименту
єдиного (фіксованого) податку для сільськогосподарських
товаровиробників" ( 25/98-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1998 р., N 25, ст.147).

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 17 грудня 1998 року
N 320-XIV



вгору