Документ 3076-III, чинний, поточна редакція — Прийняття від 07.03.2002
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 17.04.2002. Подивитися в історії? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про затвердження Державної програми
зайнятості населення на 2001-2004 роки
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 31, ст.215 )

1. Затвердити Державну програму зайнятості населення на
2001-2004 роки (додається).
2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 7 березня 2002 року
N 3076-III

Затверджено
Законом України
від 7 березня 2002 року
N 3076-III
Державна програма
зайнятості населення на 2001-2004 роки

I. Загальні положення
Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки
(далі - Програма) спрямована на виконання завдань, визначених
Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ).
Розроблення Програми обумовлено:
закінченням терміну реалізації Програми зайнятості населення
на 1997-2000 роки, а також виникненням потреби у нових державних
важелях регулювання ринку праці;
необхідністю адекватного реагування з боку держави на
процеси, які об'єктивно набули поширення на ринку праці в останні
роки (поглиблення незбалансованості між попитом і пропонуванням
робочої сили);
спрямуванням зусиль держави передусім на регулювання
зайнятості населення;
необхідністю посилення соціального захисту безробітних та
координації дій центральних і місцевих органів виконавчої влади у
проведенні державної політики зайнятості та регулюванні ринку
праці.
Програма є механізмом реалізації державної стратегії сприяння
зайнятості населення в Україні на період до 2005 року.
Мета Програми - забезпечення проведення державної політики
зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю внаслідок
структурної перебудови економіки, створення додаткових гарантій
щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку,
які потребують соціального захисту і не здатні з незалежних від
них причин на рівних конкурувати на ринку праці, соціального
захисту безробітних шляхом реалізації законів України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) та "Про зайнятість населення" ( 803-12 ).
Основними завданнями Програми є:
оцінка стану національного ринку праці та прогнозних
параметрів трудового потенціалу, обсягів зайнятості, створення
робочих місць та рівня безробіття;
визначення основних напрямів державної політики зайнятості
населення та їх реалізація;
координація зусиль центральних і місцевих органів виконавчої
влади, пов'язаних з розробленням та виконанням заходів регулювання
ринку праці;
здійснення моніторингу та інформаційного забезпечення
Кабінету Міністрів України з питань реалізації завдань і заходів
Програми.
Програма розроблена виходячи з основних параметрів
економічного розвитку України до 2005 року. Під час її формування
враховано прийняті державні, галузеві, регіональні програми та
прогнозні показники, спрямовані на забезпечення економічного і
соціального розвитку. У Програмі визначено пріоритети державної
політики зайнятості в Україні на період до 2005 року і прогнозні
макропоказники обсягів зайнятості та безробіття (чисельність
населення, зайнятого економічною діяльністю, чисельність
безробітних і рівень безробіття на повному ринку праці).
Програма складається із 7 розділів і 5 додатків, в яких
міститься інформація про:
економічний розвиток та зайнятість населення в
1997-2000 роках і основні напрями державної політики зайнятості на
період до 2005 року;
прогнозні параметри ринку праці, регіонально-галузеві та
соціальні пріоритети створення нових робочих місць;
створення додаткових гарантій щодо працевлаштування
працездатних громадян працездатного віку, які потребують
соціального захисту і не здатні з незалежних від них причин на
рівних конкурувати на ринку праці, та забезпечення соціального
захисту безробітних;
стимулювання мотивації до праці;
законодавчу базу Програми;
механізм реалізації Програми.
Складовими Програми є щорічні прогнозні показники
(додатки 1-5). Реалізація Програми здійснюється через щорічні
плани дій. В них визначаються конкретні заходи, терміни, завдання
і коло відповідальних осіб по забезпеченню виконання Програми.
Програма спрямована на забезпечення подальших перетворень у
соціально-трудовій сфері, підвищення ефективності праці та
посилення соціального захисту населення від безробіття. Необхідною
умовою її реалізації є тісний взаємозв'язок політики зайнятості та
економічної політики держави, консолідація зусиль усіх гілок
влади, діяльність яких пов'язана з вирішенням проблеми зайнятості
населення, а також об'єднань роботодавців і профспілок. Програма
передбачає посилення ролі та відповідальності органів влади і
соціальних партнерів за реалізацію політики зайнятості.
II. Зайнятість населення у 1997-2000 роках
Зміни у сфері зайнятості населення у 1997-1999 роках були
обумовлені продовженням різкого зменшення обсягів валового
внутрішнього продукту, кризою неплатежів, зниженням рівня доходів
населення. Темпи зміни реального валового внутрішнього продукту
становили: у 1997 році - 97 відсотків, у 1998 році -
98,1 відсотка, у 1999 році - 99,6 відсотка. Кожне друге
підприємство було збитковим.
Чисельність працівників, зайнятих в усіх сферах економічної
діяльності, зменшилася майже на 800 тис. осіб (з 22,6 млн. у
1997 році до 21,8 млн. у 1999 році). Рівень зайнятості знизився за
цей період з 75,8 до 72,8 відсотка.
У галузях матеріального виробництва (переважно у
промисловості та будівництві) чисельність працюючих зменшилася на
655 тис. чоловік. Перерозподіл відбувався на користь сфер надання
фінансових і торгово-посередницьких послуг.
Зберігався високий рівень вимушеної неповної зайнятості (у
1999 році 2,8 млн., або 19,4 відсотка загальної кількості
робітників і службовців, зайнятих у галузях економіки, перебували
в неоплачуваних відпустках з ініціативи адміністрації,
2,2 млн. чоловік, або 15,3 відсотка, працювали на виробництві
неповний робочий день).
Поширювалися явища, пов'язані з нерегламентованими
відносинами у сфері зайнятості, в тому числі нелегальна трудова
міграція.
Знизилася роль оплати праці у стимулюванні зайнятості
населення (частка оплати праці у номінальному валовому
внутрішньому продукті становила 41,2 відсотка).
Поглиблювалися диспропорції між попитом і пропонуванням
робочої сили. В 1997-1999 роках було створено лише
226,8 тис. робочих місць. Навантаження на одне вільне робоче місце
(вакантну посаду) незайнятого населення, зареєстрованого в
службі зайнятості, збільшилося з 11 до 24 осіб. Зокрема, не
виконувалися завдання із створення робочих місць у шахтарських
регіонах (у 1997-1999 роках створено лише 1,4 тис. одиниць замість
20,2 тис. запланованих).
Залишалася складною ситуація з надання додаткових гарантій
щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного віку,
які потребують соціального захисту і не здатні на рівних
конкурувати на ринку праці (частка жінок у числі зареєстрованих
безробітних у 1999 році становила 57,3 відсотка, питома вага
молоді - 37,5 відсотка, чисельність працюючих інвалідів - лише
14 відсотків загальної їх чисельності у працездатному віці).
Зростав рівень безробіття, визначений за методологією
Міжнародної організації праці (далі - МОП) з урахуванням
результатів обстеження економічно активного населення (з
9 відсотків у 1997 році до 11,9 відсотка у 1999 році), та рівень
зареєстрованого безробіття працездатного населення працездатного
віку (з 2,33 відсотка у 1997 році до 4,3 відсотка у 1999 році).
Підвищеними темпами зростав рівень зареєстрованого безробіття
працездатного населення працездатного віку в сільській місцевості.
За 1997-1999 роки цей показник збільшився в 2,3 раза, а міського
населення - в 1,8 раза.
Збільшилася середня тривалість зареєстрованого безробіття
працездатного населення працездатного віку (з 8,5 місяця у
1997 році до 11,4 місяця у 1999 році).
Зростала чисельність безробітних, які є членами однієї сім'ї,
особливо в монофункціональних містах. На кінець 2000 року на
обліку в державній службі зайнятості перебувало майже
39 тис. таких сімей.
Підвищений рівень безробіття працездатного населення
працездатного віку в умовах високого напруження на ринку праці та
виникнення істотної диспропорції між попитом і пропонуванням
робочої сили набув значного поширення в монофункціональних містах.
У 2000 році вперше після десятирічного економічного спаду
з'явились ознаки стабілізації та зростання економічних показників.
Темпи зростання реального валового внутрішнього продукту досягли
106,0 відсотка, а обсягів виробництва промислової продукції -
112,9 відсотка. Обсяги освоєння інвестицій в основний капітал
збільшилися порівняно з 1999 роком на 14,4 відсотка. Прямих
іноземних інвестицій надійшло майже на 19 відсотків більше, ніж у
1999 році.
Активізувалася діяльність підприємств приватного сектору
економіки. Кількість малих підприємств збільшилася порівняно з
1999 роком на 10,6 відсотка, а чисельність підприємців і
самостійно зайнятих осіб - на 13,4 відсотка. Зменшилася
заборгованість з виплати заробітної плати.
Розпочато реформування відносин власності на селі.
У 2000 році ситуація на ринку праці була позначена деякими
позитивними тенденціями:
за даними щоквартальних вибіркових обстежень населення з
питань економічної активності за місцем їх проживання, тобто в
домогосподарствах, чисельність працівників, зайнятих економічною
діяльністю, збільшилася з 20,05 млн. чоловік в середньому за
1999 рік до 20,42 млн. в середньому за 2000 рік. Це відбулося в
результаті розвитку підприємництва та самостійної зайнятості
населення;
чисельність осіб, які перебували у вимушених неоплачуваних
відпустках, зменшилася у 2000 році на 21,4 відсотка порівняно з
відповідним періодом 1999 року;
темпи створення нових робочих місць і потреба підприємств у
працівниках для заміщення вільних робочих місць, заявлена в
державну службу зайнятості, збільшилися більш як на 30 відсотків;
рівень зареєстрованого безробіття працездатного населення
працездатного віку знизився з 4,22 відсотка на початок року до
3,68 відсотка на кінець 2000 року.
Водночас поширилися нерегламентовані відносини у сфері
зайнятості, в тому числі за рахунок активізації нелегальної
трудової міграції.
Державне регулювання ринку праці в зазначений період було в
основному спрямоване на реалізацію заходів, пов'язаних з
проведенням активної політики зайнятості (працевлаштування,
навчання новим професіям), та надання матеріальної допомоги
безробітним, зареєстрованим у державній службі зайнятості.
Чисельність незайнятого населення, зареєстрованого в
державній службі зайнятості, яке було охоплено заходами,
пов'язаними з проведенням активної політики зайнятості
(2,7 млн. чоловік), зросла протягом 1997-2000 років майже вдвічі.
За цей період працевлаштовано 1,8 млн. громадян. Чисельність осіб,
які проходили професійну підготовку, становила 422,3 тис. чоловік.
Активізовано роботу з розширення обсягів громадських та сезонних
робіт, в яких взяли участь 550,5 тис. чоловік.
З метою розвитку виробництва, активізації зайнятості
населення, збільшення кількості нових робочих місць створювалися
спеціальні (вільні) економічні зони. Напрацьовувалася законодавча
база з питань розвитку підприємництва, підтримки регіонів з
критичною ситуацією на ринку праці, соціального захисту
зареєстрованих безробітних.
Найгострішими залишаються проблеми забезпечення:
ефективного використання робочої сили;
професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та
пропонування робочої сили;
посилення мотивації до праці;
зниження рівня безробіття;
збільшення кількості введених робочих місць;
зайнятості населення в регіонах з критичною ситуацією на
ринку праці, насамперед в монофункціональних містах і шахтарських
регіонах;
зайнятості військовослужбовців, вивільнених внаслідок
скорочення їх чисельності;
працевлаштування соціально вразливих верств населення
(інвалідів, молоді, особливо випускників навчальних закладів);
зайнятості сільського населення в умовах реорганізації
агропромислового комплексу;
регламентованих відносин у сфері зайнятості;
соціального захисту зареєстрованих безробітних, зокрема
фінансового забезпечення;
посилення відповідальності та підвищення ролі органів
виконавчої влади всіх рівнів у реалізації державної політики
зайнятості.
Врегулювання зазначених питань є необхідною передумовою
позитивних зрушень на ринку праці в 2001-2004 роках.
III. Основні напрями державної політики зайнятості
на період до 2005 року
Розширення сфери прикладання праці, формування сприятливого
підприємницького середовища, підвищення соціальної захищеності
громадян є стратегічними цілями державної політики. Забезпечення
зайнятості залежатиме від зростання обсягів виробництва та
інвестицій, спрямованих на створення нових робочих місць, тому
важливим напрямом державної політики у сфері зайнятості стає
забезпечення взаємозв'язку заходів економічного розвитку,
бюджетної та податкової політики.
Очікується зростання реального валового внутрішнього продукту
(на рівні 106-108 відсотків), обсягів виробництва продукції
промисловості (на рівні 107-114 відсотків) і сільського
господарства на 103-104 відсотки щороку.
В усіх регіонах України прогнозується збільшення обсягів
капітальних вкладень. У 2001-2004 роках інвестиції в основний
капітал за рахунок усіх джерел фінансування становитимуть
140-150 млрд. гривень. Прогнозується збільшення прямих іноземних
інвестицій в 1,5-1,7 раза. Понад 50 відсотків інвестицій
передбачається вкласти в технічне переобладнання та реконструкцію
діючих підприємств. Однією з обов'язкових умов вкладення
інвестицій є створення нових робочих місць.
Позитивними факторами впливу на ринок праці є
реструктуризація, реорганізація, приватизація промислових
підприємств, подальше реформування аграрного сектору економіки.
Негативні фактори - це передусім недостатня кваліфікація і
низький рівень професійної мобільності вивільнюваних працівників,
що ускладнить процес їх подальшого працевлаштування.
Економічний розвиток супроводжуватиметься змінами у структурі
зайнятості, підвищенням вимог до якості робочої сили,
стимулюватиме вивільнення надлишкової чисельності зайнятого
населення, а також створюватиме передумови для посилення його
соціального захисту від безробіття.
Для ринку праці в цей період будуть характерні такі
тенденції:
стабілізація обсягів трудових ресурсів на рівні
30 млн. чоловік (зростання чисельності населення працездатного
віку нівелюватиметься зменшенням чисельності працюючих пенсіонерів
внаслідок скорочення їх природної бази);
поступове збільшення чисельності населення, зайнятого
економічною діяльністю (з 20,40 млн. осіб в 2001 році до
21,53 млн. осіб в 2004 році), переважно за рахунок розвитку
самостійної зайнятості населення, активізації діяльності
підприємств споживчої кооперації, приватних, сімейних та
фермерських господарств;
збереження від'ємних тенденцій щодо чисельності працюючих на
державних підприємствах внаслідок скорочення штату та у зв'язку із
змінами в організації виробництва (реконструкція та модернізація
підприємств, ліквідація робочих місць внаслідок фізичного зносу) з
одночасним зниженням середньорічних темпів їх вивільнення (з
5 відсотків в 1999-2000 роках до 1-2 відсотків в 2004 році);
збільшення чисельності населення, зайнятого такими видами
економічної діяльності, як сільське господарство (передусім в
особистих селянських господарствах), торгівля, громадське
харчування і сфера послуг (очікувані середньорічні темпи зростання
становитимуть 5-10 відсотків);
подальше зростання чисельності працюючих у приватному секторі
економіки (в 2004 році чисельність працюючих на підприємствах
приватної форми власності прогнозується на рівні 7,5 млн. чоловік,
що становитиме до 30 відсотків працівників, зайнятих економічною
діяльністю);
активізація процесу створення нових робочих місць в усіх
сферах економічної діяльності (в 2001-2004 роках за рахунок усіх
джерел фінансування прогнозується створення 1,5 млн. робочих
місць);
поступове зменшення чисельності безробітних, визначеної за
методологією МОП (з 2,6 млн. чоловік в середньому за 2001 рік до
2,2 млн. чоловік в середньому за 2004 рік), і зниження рівня
безробіття, визначеного за методологією МОП, - відповідно з
11,2 до 9,4 відсотка;
збільшення чисельності незайнятого населення, зареєстрованого
в державній службі зайнятості (з 2,8 млн. чоловік у 2001 році до
3,0 млн. чоловік у 2004 році). Чисельність зареєстрованих
безробітних зросте з 1 млн. чоловік на кінець 2001 року до
1,2 млн. чоловік на кінець 2004 року, а рівень зареєстрованого
безробіття працездатного населення працездатного віку підвищиться
відповідно з 3,68 відсотка на кінець 2001 року до 4,42 відсотка на
кінець 2004 року.
Таким чином, характерною особливістю ринку праці у
2001-2004 роках буде розвиток позитивної тенденції щодо
зростання чисельності працюючих в результаті стабілізації темпів
зростання реального валового внутрішнього продукту, обсягів
виробництва та капіталовкладень. У зв'язку з цим прогнозується
поступове зниження рівня безробіття, визначеного за методологією
МОП, і незначне збільшення чисельності незайнятого населення,
зареєстрованого в державній службі зайнятості.
Державна політика зайнятості населення на 2001-2004 роки
проводитиметься за такими напрямами:
формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили
відповідно до потреб економіки та ситуації на ринку праці;
збереження ефективно функціонуючих і створення нових робочих
місць;
підвищення якості робочої сили;
посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;
сприяння розробці відповідних заходів з метою підвищення
рівня професійної мобільності вивільнюваних працівників;
детінізація зайнятості та легалізація міждержавних трудових
міграцій;
створення умов для самостійної зайнятості населення і
розвитку підприємницької ініціативи;
підтримка регіонів з критичною ситуацією на ринку праці з
використанням механізмів сприяння розвиткові депресивних
територій;
пом'якшення соціальних наслідків закриття неперспективних
вугледобувних шахт;
реформування соціально-трудових відносин на селі внаслідок
розпаювання та передачі землі у приватну власність;
сприяння зайнятості населення і створенню нових робочих місць
для персоналу Чорнобильської АЕС у зв'язку із виведенням її з
експлуатації;
сприяння наданню додаткових гарантій щодо працевлаштування
працездатних громадян працездатного віку, які потребують
соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку
праці (молоді, жінок, інвалідів), запровадження з цією метою
надійних економічних механізмів забезпечення їх зайнятості;
забезпечення соціального захисту військовослужбовців
(передусім сприяння їх зайнятості), звільнених у запас в процесі
реформування Збройних Сил України;
забезпечення надійного соціального захисту зареєстрованих
безробітних шляхом подальшого запровадження законодавства про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття;
зниження рівня та тривалості зареєстрованого безробіття
працездатного населення працездатного віку шляхом виконання
програм, пов'язаних з проведенням активної політики зайнятості;
впровадження ефективних форм співробітництва органів
державної влади, профспілок і роботодавців.
IV. Формування трудових ресурсів
на період до 2005 року
У 2001-2004 роках очікуються певні позитивні зрушення у
формуванні природної бази трудового потенціалу, зумовлені
переважно зміною демографічної ситуації.
Прогнозується, що в 2004 році, незважаючи на затяжну
соціально-економічну кризу і прогресуючу депопуляцію, чисельність
населення працездатного віку збільшиться майже на 190 тис. чоловік
і становитиме 28,5 млн. чоловік, передусім за рахунок молодших
вікових груп і окремих груп передпенсійного віку (як жінок, так і
чоловіків), внаслідок переходу до передпенсійного віку поколінь
повоєнних років народження. Це підвищення не буде тривалим і
структура населення працездатного віку збережеться: до
40 відсотків становитимуть особи віком 16-29 років, до
50 відсотків - віком 30-49 років. Частка працівників останнього
передпенсійного п'ятиріччя не перевищить 10 відсотків обсягів
працездатного населення.
Прогнозується скорочення чисельності осіб першого пенсійного
п'ятиріччя з 2,8 до 2,6 млн. чоловік. Однак в умовах складної
економічної ситуації це не призведе до значного зменшення трудової
активності пенсіонерів, чисельність яких змінюватиметься в межах
2,5-2,6 млн. чоловік.
За умови проведення пенсійної реформи очікується також, що
чисельність зайнятих економічною діяльністю осіб старшого віку
може бути додатково збільшена за рахунок пенсіонерів за віком, за
якими будуть законодавчо закріплені права на подальшу (за
бажанням) зайнятість. Максимальна чисельність таких осіб може
становити в середньому в 2001 році - 27,3 тис., у 2002 році -
126,2 тис., у 2003 році - 223,3 тис. і в 2004 році -
339,4 тис. чоловік.
З огляду на те, що не всі пенсіонери матимуть наміри
використати своє право на продовження трудової діяльності (за
експертними оцінками коефіцієнт продовження трудової діяльності
береться від максимальних обсягів прогнозу на рівні 0,3),
додаткова чисельність працюючих осіб старше пенсійного віку, для
яких буде актуальним питання забезпечення робочими місцями,
становитиме в середньому в 2001 році - 8 тис., 2002 році -
38 тис., 2003 році - 67 тис., у 2004 році - 102 тис. чоловік.
З урахуванням очікуваної чисельності працездатного населення
працездатного віку (27,3-27,6 млн. чоловік) і працюючих
пенсіонерів та підлітків, обсяги трудових ресурсів прогнозуються
на рівні 30,0-30,1 млн. чоловік (у середньому за рік) з незначними
змінами за роками в межах 15-30 тис. чоловік.
Чисельність працівників, зайнятих економічною діяльністю,
стабілізується і поступово збільшуватиметься з 20,40 млн. чоловік
у 2001 році до 21,53 млн. чоловік у 2004 році.
Чисельність працівників, зайнятих на державних підприємствах,
перманентно знижуватиметься. Можливі обсяги зайнятості в 2004 році
становитимуть 7 млн. чоловік (середньорічні темпи зниження до
5 відсотків).
Чисельність працюючих за наймом знизиться порівняно з
2000 роком на 9-10 відсотків і становитиме 16,7 млн. чоловік,
а працюючих не за наймом - збільшиться на 2,7-2,8 млн. чоловік і
становитиме 4,8 млн. чоловік.
Чисельність учнів працездатного віку, які навчаються з
відривом від виробництва, збільшиться з 2,4 млн. до
2,6 млн. чоловік.
Державна політика у сфері формування професійно-освітнього
потенціалу населення спрямовуватиметься на створення правових,
економічних, соціальних та організаційних засад для отримання
молоддю професійних знань відповідно до потреб і можливостей
особистості у здобутті освіти та ситуації на ринку праці щодо
попиту на робочу силу певного професійного спрямування.
Основними напрямами державної політики у сфері формування
професійно-освітнього потенціалу населення в 2001-2004 роках
будуть:
оптимізація мережі навчальних закладів вищої,
професійно-технічної, післядипломної освіти різних форм власності
та розширення переліку професій для підготовки спеціалістів і
робітників відповідно до потреб економіки;
удосконалення механізму формування державного замовлення в
системі вищої та професійно-технічної освіти з метою забезпечення
потреб економіки у спеціалістах і кваліфікованій робочій силі та
соціальної підтримки вразливих верств населення;
запровадження системи безперервного навчання, перепідготовки
та підвищення кваліфікації економічно активного населення
працездатного віку, яка передбачає:
професійну підготовку та професійну орієнтацію учнів
загальноосвітніх навчальних закладів, орієнтовану на потреби
регіональних ринків праці;
єдину безперервну ступеневу професійно-технічну та вищу
освіту;
післядипломну освіту;
професійне навчання персоналу на виробництві;
професійну підготовку та перепідготовку безробітних;
розширення обсягів надання громадянам з особливими потребами
(інвалідам) освітніх послуг у вищих, професійно-технічних
навчальних закладах за конкурентоспроможними професіями
(спеціальностями).
Реалізація цієї політики пов'язана з:
регулюванням ринку освітніх послуг (безпосередньо - шляхом
державного замовлення на спеціалістів та кваліфікованих робітників
відповідно до потреб економіки у додатковій чисельності
працівників певних професій і кваліфікаційного рівня та потреб
населення в отриманні певних професійних знань, у контексті
державних ініціатив щодо розвитку підприємництва і самостійної
зайнятості; опосередковано - шляхом економічного стимулювання
навчальних закладів, які готують молодь за спеціальностями і
професіями, що користуються попитом на ринку праці, і тих
навчальних закладів, які проводять маркетингову політику щодо
своїх випускників);
регулюванням ринку праці (безпосередньо - шляхом надання
державних гарантій щодо працевлаштування випускників, а також
надання їм першого робочого місця; опосередковано - шляхом
застосування механізму економічного стимулювання роботодавців, які
працевлаштовують випускників навчальних закладів);
пошуком важелів підвищення гнучкості функціонування ринку
освітніх послуг і ринку праці в частині посилення збалансованості
інтересів громадян, держави, роботодавців у питаннях зайнятості.
Підготовка спеціалістів і кваліфікованих робітників за
державним замовленням здійснюватиметься за такими напрямами:
1) формування державного замовлення з урахуванням потреб
економіки в кваліфікованій робочій силі та розвитку національного
і регіональних ринків праці шляхом:
переорієнтації формування обсягів і спеціалізацій професійної
підготовки робочої сили від "досягнутого рівня" до обсягів і
спеціалізацій, обгрунтованих прогнозами економічного розвитку;
поширення державного замовлення на підготовку фахівців на
тендерній основі з наданням переваг навчальним закладам, які мають
найвищі рівні працевлаштування випускників;
2) поліпшення організаційної системи державного замовлення
шляхом:
надання Міністерству праці та соціальної політики України
повноважень з координації питань визначення масштабів підготовки
фахівців за певними спеціалізаціями та розміщення державного
замовлення за регіонами;
погодження обсягів та напрямів підготовки фахівців і
кваліфікованих робітників у навчальних закладах за державним
замовленням у територіальних органах праці та зайнятості.
У прогнозований період очікується збільшення чисельності
випускників загальноосвітніх навчальних закладів на
25-30 відсотків. Максимальні обсяги випуску (1,5 млн. чоловік)
припадуть на 2003 рік. Це вимагатиме проведення виваженої
цілеспрямованої політики з метою створення умов для набуття
молоддю подальшої освіти та її працевлаштування. Оскільки частка
випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які не планують
продовжувати навчання, поступово зростатиме (з 13 відсотків у
1999 році до 20 відсотків в 2004 році), посиленої уваги
вимагатимуть питання зайнятості молоді. За прогнозами,
чисельність випускників загальноосвітніх навчальних закладів, які
потребуватимуть допомоги у працевлаштуванні, зросте за цей період
в 1,7 раза і становитиме щороку 240-260 тис. чоловік.
З метою посилення адаптації молоді до умов ринкової економіки
буде запроваджено починаючи з 2002 року вивчення учнями старших
класів загальноосвітніх навчальних закладів курсу основ
підприємницької діяльності.
Щорічна чисельність випускників професійно-технічних
навчальних закладів становитиме 260-265 тис. чоловік.
Прогнозується, що до 85 відсотків випускників не матимуть проблем
з роботою, оскільки вони підготовлені за державним замовленням і
повинні бути розподілені за підприємствами-замовниками, а також
внаслідок гнучкості системи підготовки (за кількома професіями та
професіями, які можуть бути використані під час розгортання
власної підприємницької діяльності). Потребуватимуть допомоги у
працевлаштуванні близько 21-24 тис. чоловік щороку, або
8 відсотків загальної чисельності випускників професійно-технічних
навчальних закладів (у 1999 році - 12 відсотків).
Очікується, що чисельність випускників вищих навчальних
закладів I-IV рівнів акредитації стабілізується і становитиме
близько 370 тис. чоловік щороку. З них 150-170 тис. чоловік
(40 відсотків) закінчать навчальні заклади I-II рівнів
акредитації, 204-217 тис. чоловік - III-IV рівнів акредитації.
Щороку потребуватимуть державної допомоги у працевлаштуванні
після закінчення вищих навчальних закладів близько
50-60 тис. чоловік.
З метою посилення конкурентоспроможності випускників на ринку
праці поширюватиметься практика підготовки та перепідготовки
фахівців за кількома суміжними професіями.
Прогнозується зростання обсягів професійного навчання
персоналу на виробництві. Підготовка працівників за новими
професіями збільшиться з 300 тис. чоловік у 2001 році до
500-550 тис. чоловік у 2004 році. Обсяги підвищення кваліфікації
персоналу на виробництві зростуть з 850 тис. чоловік у 2001 році
до 1,5 млн. чоловік у 2004 році.
Професійна підготовка спеціалістів з числа громадян з
особливими потребами (інвалідів, зокрема по зору і слуху)
здійснюватиметься у загальноосвітніх навчальних закладах
(індивідуально або шляхом формування окремих груп), навчальних
комбінатах (у системі Українського товариства сліпих налічується
78 таких комбінатів, Українського товариства глухих - 40), у
системі навчальних закладів, що належать до сфери управління
Міністерства праці та соціальної політики України, - 6 закладів
(п'ять - спеціалізовані, три - мають I та II рівні акредитації).
Тут щороку проводиться професійна підготовка, медична, трудова,
фізична та соціальна реабілітація 1,7 тис. студентів-інвалідів.
У 1999 році відкрито міжнародний Університет розвитку людини
"Україна" - вищий навчальний заклад змішаної форми власності,
створений за участю Київської міської державної адміністрації,
міських та обласних рад. В цьому університеті за 21 спеціальністю
навчаються 11 тис. студентів, у тому числі до 1 тис. інвалідів.
З метою розширення можливостей професійного навчання
інвалідів у професійно-технічних і вищих навчальних закладах
I-IV рівнів акредитації необхідно запровадити квотування цільових
місць для навчання інвалідів за державним замовленням та
забезпечити можливість їх навчання за місцем проживання у разі
неспроможності відвідувати навчальний заклад.
V. Перспективи зайнятості населення
на період до 2005 року
Прогнозування інвестиційної активності, розвитку
підприємницької діяльності та самостійної зайнятості дає підстави
вважати, що у 2001-2004 роках кількість новостворених робочих
місць в усіх сферах економічної діяльності становитиме
1,5 млн. одиниць, у тому числі в 2001 році - 370 тис. одиниць,
а у 2002-2004 роках 370-380 тис. одиниць у середньому за рік.
З урахуванням обсягів створення нових робочих місць у 2000 році
кількість введених в дію робочих місць за 2000-2004 роки
перевищить 1,6 млн. одиниць. Частка робочих місць, введених для
працюючих за наймом, становитиме 30-40 відсотків, у сфері
самостійної зайнятості - 60-70 відсотків.
Очікується, що майже третину робочих місць буде створено в
промисловості, чверть - у сфері торгівлі та громадського
харчування, близько 8 відсотків - у галузях транспорту та зв'язку,
понад 9 відсотків - у будівництві. Найбільша загальна кількість
нових робочих місць передбачається у Донецькій, Дніпропетровській,
Харківській, Одеській областях і в м. Києві, в яких буде створено
до 50 відсотків нових робочих місць, введених у дію в країні.
Головним джерелом інвестицій для створення робочих місць
залишатимуться власні кошти підприємств (до 70 відсотків
загального обсягу вкладень). Можлива частка коштів державного
бюджету становитиме 3-4 відсотки, місцевих бюджетів -
5-6 відсотків. Ресурси місцевих бюджетів переважно
використовуватимуться з метою створення сприятливих умов для
поширення різних форм самостійної зайнятості населення, сприяння
розвиткові малого і середнього підприємництва.
Державна політика у сфері зайнятості та створення нових
робочих місць реалізовуватиметься шляхом:
подальшої реструктуризації державних підприємств із
залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій
сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення
нових високопродуктивних робочих місць, а також із забезпеченням
ефективного функціонування підприємств у післяприватизаційний
період;
запровадження сприятливого інвестиційного та податкового
режиму для підприємств, які створюють нові робочі місця, в тому
числі надання додаткових гарантій щодо працевлаштування
працездатних громадян працездатного віку, які потребують
соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку
праці;
реалізації інвестиційних проектів, якими передбачається
створення нових робочих місць на територіях спеціальних (вільних)
економічних зон та територіях із спеціальним режимом інвестиційної
діяльності;
надання державної підтримки районам, в яких склалася критична
ситуація на ринку праці, шляхом запровадження особливих режимів
приватизації, інвестування, оподаткування та кредитування, а також
розроблення і впровадження механізму залучення коштів іноземних
кредитних ліній та міжнародної технічної допомоги;
реалізації політики ефективної підтримки самостійно зайнятого
населення, сімейного, малого та середнього підприємництва;
економічного заохочення підприємців у створенні нових робочих
місць для безробітних і підтримки підприємницької ініціативи
безробітних;
розвитку гнучких форм зайнятості, створення робочих місць з
неповним робочим часом, на допоміжних роботах, у приватній сфері
послуг тощо;
розвитку сезонних та громадських робіт;
сприяння легальній трудовій міграції громадян України;
визначення галузевих пріоритетів створення нових робочих
місць, що пов'язане з державною підтримкою галузей, які здатні
забезпечити максимально швидке збільшення обсягів валового
внутрішнього продукту (це галузі, в яких накопичено великий
експортний потенціал - металургія, хімічна та нафтохімічна
промисловість, літако- та суднобудування, і галузі з швидким
оборотом капіталу - легка, харчова, мікробіологічна промисловість,
торгівля, деякі галузі сільського господарства), визначають рівень
економічної безпеки України (паливно-енергетичний і
аграрно-промисловий комплекси), створюють матеріально-технічну
базу виробництва (машинобудування, насамперед енергетичне,
електротехнічне, сільськогосподарське, електроніка,
верстатобудування, будівництво та промисловість будівельних
матеріалів), забезпечують функціонування інфраструктурних систем
(транспорт і зв'язок), задовольняють першочергові потреби
населення (житлово-комунальне господарство, медицина).
Регіональні пріоритети щодо створення робочих місць
визначатимуться з урахуванням:
рівня зареєстрованого безробіття працездатного населення
працездатного віку в регіоні;
рівня життя населення регіону;
гостроти соціальної напруженості в регіоні.
З метою зменшення рівня безробіття працездатного населення
працездатного віку здійснюватиметься створення робочих місць у
регіонах з найвищим рівнем зростання безробіття та навантаження на
одне вільне робоче місце (вакантну посаду) незайнятого населення.
Це насамперед Іршавський район Закарпатської, Городнянський район
Чернігівської, Дубровицький район Рівненської, Перемишлянський
район Львівської, Турійський район Волинської, Радомишльський
район Житомирської, Городищенський район Черкаської областей.
Для підвищення рівня життя населення пріоритети у створенні
робочих місць будуть зорієнтовані насамперед на райони з високим
рівнем зубожіння населення (критерієм може бути середній доход на
душу населення в регіоні). Активізація підтримки місцевими
органами виконавчої влади самостійної зайнятості населення буде
розглядатися як основний чинник поліпшення ситуації на
регіональних ринках праці.
Зниження гостроти соціальної напруженості в регіонах буде
пов'язане із створенням робочих місць, розвитком інфраструктури і
створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва, у першу
чергу на територіях, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи (райони Київської, Житомирської, Чернігівської,
Волинської областей), регіонах, де закриваються шахти і
відбувається вивільнення шахтарів (Донецька, Луганська області), в
монофункціональних містах і депресивних територіях з високим
рівнем концентрації промислово-виробничого потенціалу, в регіонах
повернення осіб, депортованих за національною ознакою (Автономна
Республіка Крим).
Створення нових робочих місць у вугільній промисловості буде
залежати від обсягів бюджетного фінансування. Надходження
капіталовкладень забезпечить відкриття 4 нових шахт з введенням
10 тис. робочих місць.
Питання подальшої зайнятості працівників, які вивільняються у
зв'язку з ліквідацією підприємств вугільної промисловості,
вирішуватимуться в рамках програм реструктуризації вугільного
сектору економіки. З метою створення нових робочих місць для
колишніх шахтарів і членів їх сімей передбачено чітке розмежування
функцій органів виконавчої влади в питаннях:
прогнозування потреб у працевлаштуванні осіб, які будуть
вивільнені з об'єктів реструктуризації, та членів їх сімей;
визначення регіонів і галузей (сфер) економіки, прийнятних
для створення нових робочих місць; організація переселення
вивільнюваних шахтарів і членів їх сімей (за згодою) в інші
регіони;
здійснення навчання новим професіям та працевлаштування
вивільнених шахтарів та членів їх сімей;
підтримки розвитку підприємницької діяльності вивільнених
шахтарів.
Розв'язання проблем зайнятості в агропромисловому комплексі
буде пов'язано з розгортанням державних, галузевих і регіональних
програм підтримки аграрної реформи (виробництво
сільськогосподарської техніки, кредитні та освітні програми),
розвитком нових форм і видів прикладання праці. Поширюватиметься
фермерство і діяльність господарств, реформованих на засадах
приватної власності, будуть розмежовані підприємницька та підсобна
форми господарювання. Стимулюватиметься розвиток на селі
переробної та інших видів промисловості, сфери послуг, рекреації
та туризму, інших видів несільськогосподарської діяльності. Робочі
місця створюватимуться шляхом застосування скорочених процедур
реєстрації суб'єктів господарювання в сільському господарстві і
підприємствах сфери обслуговування, спрощення форм оподаткування і
звітності.
Буде відбуватися пошук узгоджених рішень по вирішенню проблем
зайнятості на території сільських і селищних рад та пошук
відповідних форм соціального партнерства, особливо з урахуванням
реформування агропромислового комплексу.
Проблеми зайнятості працівників, які вивільнятимуться у
зв'язку з закриттям Чорнобильської АЕС, соціального захисту членів
їх сімей і жителів м. Славутича та селища Лісне розв'язуватимуться
у рамках Програми соціального захисту працівників Чорнобильської
АЕС та жителів м. Славутича у зв'язку із закриттям станції і
Програми створення додаткових робочих місць для працівників ЧАЕС
та жителів м. Славутича шляхом:
працевлаштування спеціалістів на спеціалізованому
підприємстві, створеному на території станції;
створення нових робочих місць у рамках програми організації
та фінансування розвитку виробничої та соціальної інфраструктури
м. Славутича;
збільшення попиту на робочу силу внаслідок відкриття
спеціальної кредитної лінії для реалізації на конкурсній основі
інвестиційних проектів у спеціальній економічній зоні "Славутич";
організованого переселення вивільнених працівників та членів
їх сімей в інші місцевості з наступним працевлаштуванням;
перепідготовки безробітних за професіями, що користуються
попитом на ринку праці;
організації для безробітних оплачуваних громадських та
сезонних робіт;
підтримки розвитку підприємництва та самостійної зайнятості.
Протягом 2001-2004 років планується створити 3,6 тис. нових
робочих місць, що дасть змогу залучити до роботи близько
3 тис. працівників, звільнених з Чорнобильської АЕС, та майже
500 чоловік випускників навчальних закладів.
З метою координації роботи з працевлаштування і професійної
перепідготовки вивільнених працівників Чорнобильської АЕС щороку
розроблятимуться плани дій щодо реалізації Державної програми
зайнятості населення на 2001-2004 роки (розділ "Соціальний захист
персоналу Чорнобильської АЕС внаслідок її закриття").
Політика зайнятості населення малих монофункціональних і
депресивних міст провадитиметься в рамках Загальнодержавної
програми розвитку малих міст України шляхом, зокрема, здійснення
заходів щодо стимулювання інвестиційної діяльності, а саме:
визначення пріоритетних секторів і галузей економіки малих
міст для реалізації інвестиційних проектів і програм, які
фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів;
розширення повноважень органів місцевого самоврядування малих
монофункціональних міст у вирішенні питань їх економічного і
соціального розвитку;
розвитку інфраструктури і створення сприятливих умов для
розвитку підприємництва.
Політика економічного заохочення суб'єктів приватного
підприємництва до створення нових робочих місць та умов для
самостійної зайнятості населення спрямовуватиметься на
підприємства торгівлі, громадського харчування, житлового
будівництва, комунального благоустрою, медичного обслуговування,
сфери побуту.
Розв'язанню проблеми зайнятості осіб, депортованих за
національною ознакою, які повертаються в Україну, сприятиме
Програма адаптації та інтеграції в українське суспільство
депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей,
відродження і розвитку їх культури та освіти, а також регіональні
комплексні програми розвитку малого підприємництва в Автономній
Республіці Крим, в процесі виконання яких здійснюватиметься
фінансово-кредитне, матеріально-технічне та інформаційне
забезпечення заходів, спрямованих на підтримку малого
підприємництва та фермерства. Потребуватиме вирішення питання
забезпечення (при регульованому розселенні) осіб, депортованих за
національною ознакою, які повертаються в Україну, земельними
ділянками за рахунок земель запасу, земель резервного фонду.
Контроль за здійсненням координаційних заходів щодо
регулювання зайнятості депортованих осіб, які повертаються в
Україну, здійснюватиметься відповідно до щорічних планів дій щодо
реалізації Державної програми зайнятості населення на
2001-2004 роки (розділ "Зайнятість незаконно депортованих осіб
різних національностей, які повертаються в Україну").
Зниженню рівня безробіття працездатного населення
працездатного віку і соціальної напруженості в регіонах сприятиме
проведення виваженої державної політики щодо трудових мігрантів.
Регулювання міждержавних трудових міграцій здійснюватиметься
шляхом:
укладення двосторонніх міждержавних і міжурядових угод і
договорів з працевлаштування та соціального захисту громадян, які
працюють за межами держави;
співробітництва в галузі трудової міграції та соціального
захисту працівників-мігрантів і членів їх сімей - громадян
держав - учасниць СНД;
співробітництва прикордонних областей України та Російської
Федерації, інших держав, що межують з Україною, у питаннях
розвитку прикордонних міграцій і взаємного врегулювання трудової
діяльності громадян, які працюють за межами своїх держав;
посилення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької
діяльності, які займаються посередництвом у працевлаштуванні
громадян України за кордоном.
Попередній розрахунковий потенціал розширення зайнятості
населення щороку прогнозується на рівні 1-1,3 млн. чоловік,
зокрема за рахунок:
працевлаштування на нові робочі місця - 300-360 тис. чоловік;
працевлаштування через державну службу зайнятості на вільні,
новостворені робочі місця і сезонні роботи - 600-800 тис. чоловік;
участі у громадських роботах - 230-300 тис. чоловік.
З врахуванням обсягів міждержавних трудових міграцій
(переважно нелегальних) і чисельності громадян, які займаються
підприємницькою діяльністю у тіньовому секторі економіки,
реалізувати можливості щодо своєї зайнятості щорічно зможуть
додатково 2,5-3 млн. незайнятих громадян.
Питання сприяння зайнятості та надання державою додаткових
гарантій щодо працевлаштування працездатних громадян працездатного
віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних
конкурувати на ринку праці (молодь, жінки, інваліди, діти-сироти),
розв'язуватимуться шляхом застосування адміністративних і
економічних важелів.
У 2001-2004 роках проблеми зайнятості молоді (зокрема
випускників навчальних закладів), яка становить третину загальної
чисельності незайнятих громадян, що перебувають на обліку в
державній службі зайнятості, розв'язуватимуться відповідно до
положень законів України "Про зайнятість населення" ( 803-12 )
та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) шляхом:
надання випускникам навчальних закладів першого робочого
місця в рамках державного замовлення на підготовку кваліфікованих
робітників і спеціалістів;
бронювання на підприємствах, в установах та організаціях
незалежно від форми власності з чисельністю понад 20 чоловік до
5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими
професіями для молоді, яка закінчила загальноосвітні,
професійно-технічні навчальні заклади, звільнилася із строкової
військової або альтернативної (невійськової) служби та якій
надається перше робоче місце. У 2001 році із загальної кількості
робочих місць, заброньованих для осіб, які потребують соціального
захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, на
заброньовані для молоді у віці до 28 років робочі місця було
працевлаштовано 62,7 тис. чоловік або 58,9 відсотка від загальної
чисельності осіб, які підпадають під п'ятивідсоткову квоту;
адресного бронювання на підприємствах робочих місць для
дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
створення маркетингових служб навчальних закладів з метою
сприяння працевлаштуванню випускників;
надання підтримки підприємницькій ініціативі безробітних, у
тому числі молоді, зокрема, виплати одноразової допомоги по
безробіттю для організації підприємницької діяльності;
створення роботодавцями додаткових робочих місць для
працевлаштування безробітних, у першу чергу випускників навчальних
закладів і жінок, зареєстрованих в державній службі зайнятості, та
надання роботодавцями дотацій у розмірі витрат на заробітну плату
працівників, прийнятих на роботу з цієї категорії осіб;
економічного стимулювання роботодавців, які приймають на
роботу (або стажування) випускників навчальних закладів;
залучення молодіжних центрів праці до вирішення питань
працевлаштування, навчання новим професіям та підвищення
кваліфікації молоді;
надання підтримки підприємцям-початківцям;
формування підприємницької ініціативи молоді.
Державна підтримка зайнятості інвалідів здійснюватиметься
відповідно до законів України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ), "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) шляхом гарантування працевлаштування інвалідів у
межах 4 відсотків квоти і економічного стимулювання підприємств,
50 відсотків чисельності працівників яких становлять інваліди.
Прогнозується, що в 2001-2004 роках чисельність працюючих
інвалідів збільшиться з 320 тис. до 381 тис., буде додатково
створено 9,6 тис. нових спеціалізованих робочих місць.
З метою підтримки підприємств, які використовують працю
інвалідів, вирішуватиметься питання формування щорічного
державного замовлення на продукцію підприємств Союзу організацій
інвалідів України і Українського товариства сліпих, інших
громадських організацій інвалідів.
Заходи щодо сприяння професійній реабілітації та зайнятості
інвалідів на період до 2005 року передбачені у Національній
програмі професійної реабілітації та зайнятості інвалідів в
Україні, а їх реалізація здійснюватиметься, зокрема, через
Національний центр професійної реабілітації та зайнятості
інвалідів.
У сучасних умовах однією з найважливіших державних проблем є
соціальний захист найманих працівників. Передбачено погашення
заборгованості із заробітної плати насамперед у бюджетній сфері та
реформування оплати праці з метою підвищення її розміру та
забезпечення випереджаючого зростання вартості робочої сили
порівняно із зростанням цін.
Для реформування оплати праці необхідно:
забезпечити стабільне зростання реальної заробітної плати та
недопущення в подальшому зниження рівня мінімальних державних
гарантій порівняно з встановленим державою розміром прожиткового
мінімуму;
запровадити новий соціальний стандарт регульованої державою
мінімальної погодинної заробітної плати з метою ефективного
використання робочого часу і створення додаткових робочих місць з
неповним робочим часом;
вдосконалити механізм соціального партнерства під час
здійснення державного та колективно-договірного регулювання
заробітної плати за участю профспілок та організацій роботодавців;
реалізувати державні гарантії підтримки стабільності
заробітної плати шляхом її індексації та здійснення інших заходів
захисту права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Основними завданнями у сфері оплати праці є:
забезпечення зростання реальної оплати праці, посилення
реалізації відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій
заробітної плати;
забезпечення на державному та регіональному рівнях
взаємозв'язку рівня зайнятості та рівня доходів населення, зокрема
заробітної плати.
VI. Соціальний захист безробітних
Динаміка безробіття протягом 2001-2004 років буде формуватися
під впливом зростання пропонування робочої сили на ринку праці.
Чисельність незайнятого населення, зареєстрованого в державній
службі зайнятості, збільшиться з 2,8 млн. чоловік у 2001 році до
3,0 млн. чоловік у 2004 році.
Для забезпечення соціального захисту безробітних протягом
2001-2004 років здійснюватимуться такі заходи:
удосконалення нормативно-правової бази у сфері зайнятості та
соціального захисту безробітних;
надання соціальних послуг безробітним відповідно до законів
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) та "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 );
надання матеріального забезпечення безробітним та створення
стабільних фінансових засад соціального захисту населення від
безробіття за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття;
подальший розвиток інституцій, які забезпечують соціальний
захист від безробіття.
В умовах загального скорочення кількості вільних робочих
місць (вакантних посад) на підприємствах, в установах та
організаціях найважливішим є максимально ефективне використання
існуючого потенціалу вільних робочих місць, що дасть змогу
зменшити тривалість пошуку роботи та період заповнення вакансій на
підприємствах.
У 2001-2004 роках передбачається:
інформування та консультування населення, зокрема
працівників, які підлягають вивільненню, з питань законодавства
про працю та можливостей самореалізації на ринку праці;
постійна актуалізація та поповнення банку вакансій для
інформування населення про можливості працевлаштування;
проведення "ярмарку вакансій", "ярмарку спеціалістів" тощо;
консультування та навчання громадян, у яких виникають
труднощі з пошуком роботи, за спеціальними програмами, зокрема
соціальної адаптації громадян з тривалим строком зареєстрованого
безробіття;
впровадження нових технологій пошуку безробітними роботи,
зацікавлення безробітних у самостійному пошуку роботи.
Бронювання робочих місць забезпечує додаткові гарантії
зайнятості та розширення можливостей для працевлаштування
працездатних громадян працездатного віку, які потребують
соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку
праці (жінки, які мають дітей віком до шести років; одинокі
матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або
дітей-інвалідів; молодь, яка закінчила або припинила навчання у
загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних
закладах I-II рівнів акредитації, звільнилася з строкової
військової або альтернативної (невійськової) служби і якій
надається перше робоче місце, діти-сироти, діти, позбавлені
батьківського піклування, а також особи, яким виповнилося
п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка
їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, особи
передпенсійного віку, особи, звільнені після відбуття покарання
або примусового лікування).
Протягом 2001-2004 років передбачається здійснювати
бронювання робочих місць на діючих підприємствах відповідно до
законодавства та стягнення штрафів відповідно до закону з
роботодавців, що не забезпечують працевлаштування працездатних
громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і
не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.
Дотації роботодавцям на створення робочих місць забезпечують
додаткові гарантії зайнятості та розширення можливостей
працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які
потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати
на ринку праці.
У 2001-2004 роках передбачається:
забезпечити рівний доступ роботодавців до отримання
фінансової допомоги з Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття на створення
додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних;
забезпечити пріоритетність виділення коштів на ці цілі
депресивним територіям з високою напруженістю на ринку праці.
З метою поновлення професійної мобільності та підвищення
конкурентоспроможності безробітних для подальшого працевлаштування
у 2001-2004 роках передбачається:
забезпечити подальше удосконалення системи професійного
навчання безробітних за професіями та спеціальностями відповідно
до потреб ринку праці;
впроваджувати найбільш ефективні навчальні програми та
інтенсивні (модульні) технології навчання безробітних, зокрема за
модульними програмами та індивідуальним навчанням на замовлення
роботодавців;
забезпечити розширення можливостей безробітних щодо навчання
основам підприємницької діяльності для відкриття власної справи,
працевлаштування у сфері малого або середнього підприємництва,
самостійної зайнятості;
розширення сфери підвищення кваліфікації за робітничими
професіями з урахуванням потреб ринку праці та вимог роботодавців.
Професійна орієнтація сприяє обгрунтованому вибору
громадянами виду трудової діяльності та форми зайнятості
відповідно до особистих здібностей та потреб ринку праці. Особливо
важливою є професійна орієнтація молоді, яка вперше шукає роботу,
а також безробітних, які вимушені змінювати професію.
У 2001-2004 роках здійснюватимуться заходи щодо:
надання професійної інформації про стан ринку праці та
перспективи його розвитку, особливості та вимоги до професій і
спеціальностей, можливості працевлаштування, навчання новим
професіям, підвищення кваліфікації тощо;
проведення профконсультацій з питань вибору сфери діяльності,
прийнятної роботи, визначення напрямів професійної підготовки
тощо;
надання психологічної підтримки безробітним для підвищення їх
самооцінки та посилення мотивації до пошуку роботи;
проведення для безробітних семінарів, тренінгів з пошуку
роботи, зокрема з орієнтації до зайняття підприємницькою
діяльністю.
Вдосконалення форм і методів сприяння та підтримка
підприємницької ініціативи безробітних стає найважливішою умовою
реалізації активної політики зайнятості шляхом:
посилення координації і взаємодії державної служби зайнятості
та інших заінтересованих органів виконавчої влади за всіма
програмами та видами діяльності, спрямованими на сприяння
безробітним у започаткуванні власної справи;
вдосконалення системи підготовки безробітних до
підприємницької діяльності, зокрема у межах спільного з ПРООН/МОП
проекту "Впровадження гнучких програм професійного навчання для
безробітних";
посилення співпраці на договірній основі з організаціями, які
сприяють розвитку малого та середнього підприємництва, щодо
підготовки безробітних для започаткування власної справи;
проведення професійної діагностики та консультування
безробітних щодо визначення можливостей їх діяльності в сфері
підприємництва, самостійної зайнятості;
навчання безробітних основам підприємницької діяльності,
надання правової, фінансової та організаційної підтримки під час
започаткування ними власної справи;
надання підтримки у створенні мережі навчально-ділових
центрів, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів.
Розширення обсягів громадських робіт дає змогу частково
знизити дефіцит робочих місць, матеріально підтримати безробітних,
залучених до громадських робіт, зберегти мотивацію до праці в осіб
з тривалим строком безробіття, або в осіб, які не мають досвіду
роботи, за рахунок здійснення у 2001-2004 роках заходів,
спрямованих на:
розширення видів та обсягів громадських робіт з урахуванням
професійного складу безробітних та соціально-економічних потреб
регіонів;
посилення соціальної спрямованості громадських робіт;
забезпечення участі у громадських роботах учнівської та
студентської молоді, осіб, які працюють неповний робочий час, та
іншого незайнятого населення, зареєстрованого в державній службі
зайнятості;
вдосконалення регулювання зайнятості на сезонних роботах.
З метою підвищення шансів самостійного пошуку роботи,
прийняття виважених рішень у сфері кадрової політики підприємств,
установ та організацій необхідне повне інформування громадян, які
шукають роботу, та роботодавців про стан ринку праці, перспективи
його розвитку, можливості працевлаштування та професійного
навчання. У 2001-2004 роках передбачається:
подальше удосконалення системи інформаційної підтримки
державної політики зайнятості;
інформування населення та роботодавців через електронні та
друковані засоби масової інформації, в тому числі спеціалізовані
періодичні видання державної служби зайнятості, про стан ринку
праці; про можливості працевлаштування та професійного навчання;
вдосконалення системи збору та аналізу інформації про стан
ринку праці та діяльність державної служби зайнятості;
координація проведення наукових досліджень з найбільш
актуальних проблем ринку праці.
Соціальний захист безробітних здійснюватиметься через
забезпечення їх нагальних потреб та стимулювання до активного
самостійного пошуку роботи.
Система матеріальних виплат зареєстрованим безробітним
вдосконалюватиметься шляхом поступового наближення їх до розміру
прожиткового мінімуму.
Для розвитку інституцій, які забезпечують соціальний захист
від безробіття, у 2001-2004 роках передбачається впровадження
єдиної технології обслуговування незайнятого населення,
зареєстрованого в державній службі зайнятості, надання послуг
роботодавцям державною службою зайнятості та створення єдиної
інформаційно-довідкової системи державної служби зайнятості.
VII. Механізм реалізації Державної програми
зайнятості населення на 2001-2004 роки
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів
державного і місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття у
порядку, визначеному законом.
Програма реалізується шляхом розроблення Міністерством праці
та соціальної політики України щорічного плану дій, який
затверджується Кабінетом Міністрів України. У плані дій повинні
міститися:
аналіз здійснення заходів, передбачених планом дій на
поточний рік;
основні прогнозні показники повного ринку праці (за даними
щоквартальних вибіркових обстежень населення з питань економічної
активності);
розрахунковий баланс ринку праці;
завдання регіонам з розширення сфери прикладання праці за
рахунок створення нових робочих місць;
завдання регіонам з працевлаштування за сприяння державної
служби зайнятості незайнятих громадян та залучення їх до участі у
громадських роботах;
прогноз чисельності безробітних, зареєстрованих у державній
службі зайнятості, та рівнів зареєстрованого безробіття в регіонах
країни;
перелік заходів щодо реалізації Програми за напрямами:
формування законодавчої бази з питань праці та зайнятості;
збереження, відтворення і підвищення якості робочої сили;
зайнятість молоді, у тому числі працевлаштування випускників
професійно-технічних навчальних закладів;
збереження і створення робочих місць;
сприяння підприємництву і самостійній зайнятості населення;
зайнятість населення в шахтарських регіонах;
зайнятість населення в сільській місцевості;
зайнятість населення малих монофункціональних міст;
зайнятість незаконно депортованих осіб різних
національностей, які повертаються в Україну;
соціальний захист персоналу Чорнобильської АЕС внаслідок її
закриття;
регулювання міждержавної трудової міграції;
створення додаткових гарантій щодо працевлаштування
працездатних громадян працездатного віку, які потребують
соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку
праці;
надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним;
регулювання соціально-трудових відносин;
окремі регіональні проблеми зайнятості;
окремі галузеві проблеми зайнятості.
Щорічні плани дій для реалізації Програми розробляються
одночасно з підготовкою проекту Державної програми економічного і
соціального розвитку України та проекту закону про Державний
бюджет України на наступний рік.
Відповідальність за реалізацію Програми покладається на
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Раду
міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та
Севастопольську міські державні адміністрації. Організаційне
супроводження та контроль за реалізацією заходів Програми здійснює
Міністерство праці та соціальної політики України, Державний центр
зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України,
відповідні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій
і центри зайнятості на місцях.
Нормативно-правовою базою Програми є насамперед такі
нормативно-правові акти:
Кодекс законів про працю України ( 322-08 );
Земельний кодекс України ( 2768-14 );
Бюджетний кодекс України ( 2542-14 );
закони України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ), "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ),
"Про оплату праці" ( 108/95-ВР ), "Про прожитковий мінімум"
( 966-14 ), "Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ), "Про
освіту" ( 1060-12 ), "Про професійно-технічну освіту"
( 103/98-ВР ), "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ), "Про оренду землі" ( 161-14 ), "Про сприяння
соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" ( 2998-12 ),
"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ), "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), "Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 );
закони України про спеціальні (вільні) економічні зони.
Серед законодавчих актів, прийняття яких сприятиме посиленню
правових засад у сфері зайнятості та створенню умов для реалізації
Програми, слід особливо відзначити:
Податковий кодекс України;
Трудовий кодекс України;
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування";
Закон України "Про засади підтримки регіонального розвитку";
Закон України "Про засади державної регуляторної політики у
сфері підприємницької діяльності";
Закон України "Про систему державної реєстрації суб'єктів
господарювання";
Закон України "Про особисте селянське господарство";
Закон України "Про зайнятість населення" (нова редакція).

Додаток 1
до Державної програми зайнятості
населення на 2001-2004 роки
Прогнозні показники
соціально-економічного розвитку України
в 2002-2004 роках

------------------------------------------------------------------ | 1999 | 2000| 2001| 2002| 2003| 2004 Показники | рік | рік | рік | рік | рік | рік | | | |------------------- | | | | прогноз ------------------------------------------------------------------
ВВП (номінальний), 127,1 170,1 211 247 282 323
млрд. гривень
Темпи зростання 99,6 105,9 109 106 107 107,5
реального ВВП, відсотків
Обсяги інвестицій в 17,55 23,6 26,7 33,9 40,2 47,5
основний капітал за рахунок
усіх джерел фінансування,
млрд. гривень
Середньомісячна номінальна 177,5 230,1 311 371 438 508
заробітна плата, гривень *
Кількість створених нових 91,8 133,5 390,4 387,0 406,5 427,1
робочих місць, тис. одиниць ------------------------------------------------------------------ * В економіці.

Додаток 2
до Державної програми зайнятості
населення на 2001-2004 роки
Прогнозні показники
зайнятості населення в Україні
в 2002-2004 роках
------------------------------------------------------------------ | 1999 | 2000| 2001| 2002| 2003| 2004 Показники | рік | рік | рік | рік | рік | рік | | | |------------------- | | | | прогноз ------------------------------------------------------------------ Трудові ресурси, 29,9 30 30 30,1 30,1 30
млн. чоловік
Чисельність працівників у 20,05 20,42 20,4 20,8 21,3 21,5
віці 15-70 років, зайнятих
економічною діяльністю (в
середньому за рік),
млн. чоловік
у тому числі:
працюючі за наймом 18,35 18,40 16,8 16,5 16,6 16,7
працюючі не за наймом 1,70 2,02 3,6 4,3 4,7 4,8
Рівень зайнятості населення 54,9 56,1 55,7 56,8 58,1 59,0
у віці 15-70 років
(в середньому за рік),
відсотків *
Рівень зайнятості населення 64,0 64,7 64,3 65,8 66,7 67,7
працездатного віку
(в середньому за рік),
відсотків * ------------------------------------------------------------------ * Відносний показник, який характеризує ступінь залучення
населення, що підлягає обстеженню, до зайнятості. Визначається як
відношення (у відсотках) чисельності зайнятого населення
відповідного віку до чисельності всього населення відповідної
вікової групи.

Додаток 3
до Державної програми зайнятості
населення на 2001-2004 роки
Прогнозні показники
безробітного населення в Україні
в 2002-2004 роках
------------------------------------------------------------------ | 1999 | 2000 | 2001 | 2002| 2003| 2004 Показники | рік | рік | рік | рік | рік | рік | | | |------------------ | | | | прогноз ------------------------------------------------------------------
Чисельність безробітних, 2,70 2,71 2,65 2,47 2,38 2,23
визначена за методологією
МОП, млн. чоловік
Рівень безробіття, 11,9 11,7 11,2 10,6 10,1 9,4
визначений за методологією
МОП, відсотків *
Чисельність зареєстрованих 1,17 1,155 1,008 1,07 1,13 1,21
безробітних (на кінець
року), млн. чоловік
Рівень зареєстрованого 4,3 4,22 3,68 3,89 4,12 4,42
безробіття працездатного
населення працездатного
віку (на кінець року)
відсотків ** ------------------------------------------------------------------ * Відносний показник, що характеризує ступінь нереалізованого
пропонування робочої сили на ринку праці. Визначається як
відношення (у відсотках) чисельності безробітних віком 15-70 років
до чисельності економічно активного населення (зайняті та
безробітні у визначенні МОП) зазначеного віку.
** Відносний показник, що відображає частку осіб, які
перебувають на обліку в державній службі зайнятості та мають
статус безробітного, в загальній чисельності працездатного
населення працездатного віку, що відповідно до положень Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) потенційно може
набути такого статусу. Визначається як відношення чисельності
зареєстрованих безробітних, що перебували на обліку в державній
службі зайнятості на кінець року, до чисельності працездатного
населення працездатного віку.

Додаток 4
до Державної програми зайнятості
населення на 2001-2004 роки
Показники
створення робочих місць в усіх сферах економічної
діяльності за регіонами в 2001 році

(тис. робочих місць) ------------------------------------------------------------------ Регіон | 2001 рік | (звітні дані) ------------------------------------------------------------------ Автономна Республіка
Крим 8,0
Області:
Вінницька 7,8
Волинська 7,8
Дніпропетровська 32,8
Донецька 53,0
Житомирська 11,5
Закарпатська 13,4
Запорізька 14,6
Івано-Франківська 18,0
Київська 12,1
Кіровоградська 6,7
Луганська 11,1
Львівська 29,4
Миколаївська 8,4
Одеська 32,0
Полтавська 10,1
Рівненська 6,7
Сумська 3,5
Тернопільська 6,2
Харківська 32,1
Херсонська 7,5
Хмельницька 8,1
Черкаська 3,9
Чернівецька 7,2
Чернігівська 11,8
м. Київ 20,8
м. Севастополь 5,9
Усього по Україні 390,4 ------------------------------------------------------------------

Додаток 5
до Державної програми зайнятості
населення на 2001-2004 роки
Прогнозні показники
створення робочих місць
в усіх сферах економічної діяльності
за регіонами в 2002-2004 роках

(тис. робочих місць) ------------------------------------------------------------------ Регіон |2002 рік|2003 рік|2004 рік| Разом ------------------------------------------------------------------ Автономна Республіка
Крим 9,1 10,4 11,6 31,1
Області:
Вінницька 7,7 7,5 7,4 22,6
Волинська 7,9 8,1 8,6 24,6
Дніпропетровська 32,8 33,0 32,0 97,8
Донецька 57,0 57,0 57,5 171,5
Житомирська 10,6 10,8 11,0 32,4
Закарпатська 13,7 16,3 20,2 50,2
Запорізька 14,0 14,0 15,1 43,1
Івано-Франківська 20,0 22,0 24,0 66,0
Київська 12,2 12,7 13,0 37,9
Кіровоградська 6,5 6,8 7,0 20,3
Луганська 12,0 12,0 12,0 36,0
Львівська 24,0 27,0 29,0 80,0
Миколаївська 9,5 10,7 10,7 30,9
Одеська 27,0 28,0 29,0 84,0
Полтавська 10,5 10,6 10,7 31,8
Рівненська 6,8 7,0 7,3 21,1
Сумська 3,5 3,4 3,5 10,4
Тернопільська 6,0 6,2 6,8 19,0
Харківська 30,2 35,0 40,0 105,2
Херсонська 9,8 10,3 10,9 31,0
Хмельницька 8,3 8,6 9,0 25,9
Черкаська 3,8 3,7 3,7 11,2
Чернівецька 7,3 7,6 7,8 22,7
Чернігівська 12,3 12,5 12,8 37,6
м. Київ 21,5 22,6 23,5 67,6
м. Севастополь 3,0 2,8 3,1 8,9
Усього по Україні 387,0 406,5 427,1 1220,6 ------------------------------------------------------------------



вгору