Документ 284-2009-р, чинний, поточна редакція — Прийняття від 18.03.2009

                                                          
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 18 березня 2009 р. N 284-р
Київ
Про схвалення Концепції Державної цільової
екологічної програми приведення в безпечний
стан уранових об'єктів колишнього виробничого
об'єднання "Придніпровський хімічний завод"

1. Схвалити Концепцію Державної цільової екологічної програми
приведення в безпечний стан уранових об'єктів колишнього
виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод", що
додається.
Визначити Мінпаливенерго державним замовником Програми.
2. Мінпаливенерго разом із заінтересованими органами
виконавчої влади розробити і подати у чотиримісячний строк
Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової екологічної
програми приведення в безпечний стан уранових об'єктів колишнього
виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод".

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 33

СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 18 березня 2009 р. N 284-р
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової екологічної програми
приведення в безпечний стан уранових об'єктів
колишнього виробничого об'єднання
"Придніпровський хімічний завод"

Визначення проблеми, на розв'язання
якої спрямована Програма
Україна входить до першої десятки країн світу за показниками
запасів, а також потенціалом видобутку і переробки уранової руди.
Відновлення видобутку і переробки уранових руд, підприємств, які
забезпечують розвиток атомної промисловості та енергетики,
стримується у зв'язку з потребою у розв'язанні екологічних і
технічних проблем галузі.
Виробничим об'єднанням "Придніпровський хімічний завод"
(далі - завод) протягом 1949-1991 років здійснювалася переробка
уранових руд для виготовлення уранового оксидного концентрату із
застосуванням методів гідрометалургійної переробки. Внаслідок
використання осаджувальних технологій вилучення урану залишки
уранових руд, збагачені переважно радієм-226 та іншими нуклідами
уран-торієвих рядів, накопичувалися на прилеглих територіях
(переважно у ярах та балках, а також на верхній терасі р. Дніпра
разом з відходами інших гірничих і металургійних підприємств).
Утворено сім хвостосховищ і два сховища відходів уранового
виробництва, загальною площею 2,68 млн.кв. метрів, у яких
накопичено близько 42,2 млн. тонн відходів загальною активністю
15 майже 3,14·10 Бк.
У 1991 році виробництво урану на заводі було зупинено. Однак
уранові об'єкти заводу не виведено з експлуатації і не приведено в
екологічно безпечний стан відповідно до законодавчих вимог щодо
перепрофілювання колишніх уранових виробництв.
Крім того, на зазначеній території створено підприємства,
діяльність яких не пов'язана з урановим виробництвом. Проте
персонал зазначених підприємств працює у зоні ризику опромінення
від джерел іонізуючого випромінювання, якими є залишки уранового
виробництва.
Стан захисного покриття більшості хвостосховищ та інженерних
споруд колишньої інфраструктури уранового виробництва на заводі
погіршується під впливом природних факторів. Результати
моніторингу свідчать про те, що бар'єрні функції захисних споруд
знижуються, що сприяє активізації і розширенню зон впливу джерел
радіоактивного забруднення на території заводу повітряними і
водними шляхами міграції, у тому числі - хімічних забруднювачів
від залишків екстракційного реагента, розчинів для нейтралізації
відходів та інших.
Значному ризику піддається населення, що працює на зазначеній
території, оскільки існує практично вільний доступ на територію
хвостосховищ та інших об'єктів заводу, забруднених радіонуклідами.
У багатьох приміщеннях і будівлях зберігається небезпечний для
здоров'я людей рівень концентрації радону в повітрі, а на
території перебуває значна кількість забрудненого радіонуклідами
обладнання і залишків інфраструктури уранового виробництва, які
фактично є відкритими джерелами опромінення персоналу підприємств,
що тут розташовані.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування
необхідності її розв'язання програмним методом
Проблема поводження з відходами уранового виробництва заводу
спричинена:
виведенням з експлуатації уранових об'єктів з порушенням
законодавчих норм;
недосконалістю нормативно-правової бази з питань поводження з
відходами уранового виробництва;
низьким рівнем розвитку технічної бази;
недостатнім використанням передового досвіду інших країн;
недостатнім фінансовим забезпеченням діяльності, пов'язаної з
поводженням з відходами уранового виробництва заводу.
Низький рівень фінансового забезпечення виконання Державної
програми приведення небезпечних об'єктів виробничого об'єднання
"Придніпровський хімічний завод" в екологічно безпечний стан і
забезпечення захисту населення від шкідливого впливу іонізуючого
випромінювання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України
від 26 листопада 2003 р. N 1846 ( 1846-2003-п ) (Офіційний вісник
України, 2003 р., N 48, ст. 2528), унеможливив здійснення
передбачених нею заходів у повному обсязі, реалізацію розроблених
проектів у рамках зазначеної Програми, виконання вимог
законодавства та, як наслідок, досягнення її кінцевої мети.
У зв'язку із зазначеним, а також для забезпечення розв'язання
проблем екологічного, технологічного, медичного, соціального
характеру необхідно прийняти Державну цільову екологічну програму
(далі - Програма).
Мета Програми
Метою Програми є ліквідація негативних екологічних наслідків
діяльності заводу, приведення небезпечних уранових об'єктів в
екологічно безпечний стан та забезпечення захисту здоров'я
населення та навколишнього природного середовища від іонізуючого
випромінювання.
Мети Програми передбачається досягти шляхом:
обґрунтування оптимальної стратегії і поетапного здійснення
заходів із консервації, ліквідації або перепрофілювання
хвостосховищ заводу;
створення умов для безпечного і сталого розвитку підприємств
ядерно-паливного циклу, що розташовані на території колишнього
заводу, у результаті здійснення заходів з демонтажу або
дезактивації забруднених будівель, виконання
дезактиваційно-рекультиваційних робіт на хвостосховищах та
території заводу.
Визначення оптимального варіанта розв'язання
проблеми на основі порівняльного аналізу
можливих варіантів
Серед варіантів розв'язання проблеми слід відзначити два
основних.
Перший варіант передбачає ліквідацію залишків інфраструктури
уранового виробництва і хвостосховищ на території проммайданчика
заводу.
Відходи, накопичені у хвостосховищах, слід перемістити з
території проммайданчика у спеціально облаштовані місця для
безпечного довготривалого зберігання відповідно до вимог
нормативно-правових актів з питань екологічної і радіаційної
безпеки.
Перевагами зазначеного варіанта є:
приведення території проммайданчика в радіаційно безпечний
стан шляхом вивезення відходів уранового виробництва. Концентрація
відходів, які буде переміщено з невеликих хвостосховищ на один
спеціально підготовлений майданчик, дасть змогу забезпечити
довготривале безпечне зберігання відходів і мінімізувати їх вплив
на навколишнє природне середовище, а також значно зменшити витрати
на охорону об'єктів та їх фізичний захист;
припинення впливу відходів, що будуть зберігатися з
дотриманням відповідних міжнародних норм, на навколишнє природне
середовище шляхом спорудження відповідних геотехнічних бар'єрів на
об'єкті спеціалізованого утримання за межами проммайданчика.
Результати моніторингу, який проводитиметься після завершення
робіт і спорудження захисних бар'єрів відповідно до міжнародних
вимог, сприятимуть створенню умов для інформування населення про
фактичний стан навколишнього природного середовища і можливості
здійснення місцевими громадянами незалежного радіаційного і
екологічного контролю стану територій, прилеглих до місця
зберігання відходів уранового виробництва, що зменшить соціальну
напругу, зміцнить довіру до місцевої влади і зменшить витрати на
проведення профілактичних заходів з утримання забруднених
територій. Крім того, очищення проммайданчика заводу та передача
території і дезактивованих об'єктів у господарське користування
стимулюватиме розвиток підприємств на цій території, залучення
потенційних інвесторів, збільшення кількості робочих місць на
підприємствах, що забезпечить зростання соціальної привабливості
та сталий розвиток регіону.
Недоліком варіанта є необхідність залучення значних обсягів
коштів, проведення додаткових вишукувальних і проектних робіт для
вибору оптимального місця централізованого безпечного зберігання
відходів і найбільш ефективного та безпечного варіанта ліквідації
і транспортування відходів з території проммайданчика. До
недоліків слід віднести також потенційне опромінення персоналу,
який братиме участь у роботах з вилучення і транспортування
відходів, ризики аварійного забруднення територій під час
транспортування матеріалу хвостосховищ.
Другий варіант передбачає захоронення хвостосховищ на місці
їх розміщення.
Перевагами зазначеного варіанта є забезпечення безпечного
зберігання матеріалу хвостосховищ на місцях шляхом будівництва або
реконструкції захисних споруд над хвостосховищами, а також
спорудження відповідних дренажних систем на шляху формування
забруднених інфільтраційних вод. Цей варіант не потребує залучення
значних коштів для вивезення матеріалу хвостосховищ, а тому
початкові витрати будуть значно нижчими.
Недоліком варіанта є унеможливлення виконання основного
завдання Програми - створення умов для довготривалого безпечного
зберігання відходів уранового виробництва у спеціально визначених
і підготовлених сховищах з дотриманням норм екологічної та
радіаційної безпеки. Такий варіант не гарантуватиме населенню
м. Дніпродзержинська безперешкодного розвитку підприємств і
повного звільнення території заводу від регулюючого контролю.
Зберігання матеріалу хвостосховищ на території, зокрема на схилах
р. Дніпра, потребуватиме постійного ремонту геотехнічних бар'єрів
і застосування протиерозійних заходів, створення системи
посиленого радіаційного і екологічного контролю, а також не дасть
змогу зменшити соціальну напругу серед населення. Такий варіант
захисту може стримувати економічний розвиток регіону і є менш
соціально привабливим.
Оптимальний варіант розв'язання цієї проблеми є перший.
Шляхи і способи розв'язання
проблеми, строк виконання Програми
Протягом 2010-2014 років передбачається здійснити підготовчі
інженерні заходи, створити інфраструктуру для здійснення
першочергових заходів з ліквідації, консервації або
перепрофілювання уранових об'єктів на території проммайданчика
заводу та поза його межами і ліквідувати найбільш небезпечні
об'єкти, зокрема:
розробити схему і техніко-економічне обґрунтування всіх
заходів на довготривалий період;
створити нормативну базу для безпечного і ефективного
здійснення заходів;
провести в повному обсязі інвентаризацію відходів уранового
виробництва, а також досягнення цілей безпеки за рахунок виконання
заходів;
провести оцінку технічного стану, радіаційної та екологічної
небезпеки, визначити статус, пріоритет ліквідації хвостосховищ,
демонтаж будівель, дезактивацію території на основі результатів
обстеження;
ліквідувати будівлю "103";
розробити проектно-кошторисну документацію на проведення
робіт і ліквідувати сховища "База "С" та "ДП-6";
розробити проектно-кошторисну документацію для консервації
першої секції та перепрофілювання другої секції хвостосховища
"Сухачівське";
створити систему комплексного екологічного моніторингу і
радіаційного контролю стану об'єктів і ефективності
реабілітаційних заходів.
При цьому ліквідація хвостосховищ, демонтаж будівель та
дезактивація території передбачають:
розроблення пропозицій щодо можливих варіантів ліквідації
небезпечних об'єктів (хвостосховищ, будівель та споруд);
узгодження варіантів ліквідації, демонтажу та дезактивації
небезпечних об'єктів з органами державного нагляду та місцевого
самоврядування;
розроблення і затвердження технологій ліквідації, демонтажу
та дезактивації небезпечних об'єктів на підставі погоджених
варіантів;
складення і затвердження технічних завдань на розроблення
проектно-кошторисної документації на ліквідацію хвостосховищ,
демонтаж будівель та споруд, дезактивацію території, а також
дозвільних документів на проектування і ведення робіт;
розроблення проектно-кошторисної документації на виконання
робіт з ліквідації сховищ, демонтажу будівель та споруд,
дезактивації території;
проведення експертизи проектної документації із залученням
експертів міжнародних організацій;
узгодження і затвердження проектів виконання робіт;
визначення умов і порядку фінансування проектів;
виконання робіт з ліквідації небезпечних об'єктів.
Розв'язання проблеми можливе шляхом поетапного здійснення
організаційних та інженерних заходів. Щодо кожного з об'єктів
передбачається здійснити паспортизацію та провести оцінку їх стану
і впливу на довкілля, за результатами яких буде визначено
оптимальні способи їх переведення в екологічно безпечний стан або
ліквідації.
Виконання заходів Програми потребує:
пооб'єктного проведення моніторингу стану навколишнього
природного середовища і дотримання норм екологічної безпеки;
нормативно-правового, регуляторного та методологічного
забезпечення діяльності;
виконання процедур ліцензійного забезпечення на всіх стадіях
робіт;
науково-інженерного та проектно-конструкторського
супроводження заходів з переведення в екологічно безпечний стан
об'єктів;
технологічного та інженерно-технічного забезпечення
діяльності;
аварійно-технічного супроводження діяльності на небезпечних
об'єктах заводу.
Програма передбачає здійснення
організаційно-адміністративних, інженерно-технічних і фінансових
заходів, зокрема:
створення умов для:
- довготривалого безпечного зберігання відходів колишнього
уранового виробництва у спеціально визначених і підготовлених
сховищах з дотриманням норм екологічної і радіаційної безпеки;
- для безпечного і сталого розвитку підприємств на території
заводу шляхом забезпечення оптимального управління, здійснення
демонтажу або дезактивації забруднених будівель та інших елементів
інфраструктури уранового виробництва;
- сприяння відродженню і сталому розвитку прилеглих територій
і населених пунктів, що розташовані у зоні впливу уранових
об'єктів заводу, гарантування екологічної безпеки проживання на
територіях, які піддавалися негативному впливу під час діяльності
заводу.
Необхідно забезпечити створення нормативно-правової бази для
звільнення державного підприємства "Бар'єр" від внесення плати за
землю під хвостосховищами, що підлягають реабілітації, заходів із
залучення коштів місцевих бюджетів для підтримки виконання
реабілітаційних заходів. Це сприятиме ефективнішому залученню
місцевих громад до виконання реабілітаційних програм і
використанню реабілітованих територій, заходів із залучення
міжнародної фінансової та технічної допомоги, удосконалення
нормативно-правової бази у сфері поводження з відходами уранового
виробництва. Слід також визначити статус хвостосховищ відходів
уранового виробництва.
Здійснення організаційно-адміністративних заходів також
передбачає:
установлення певних правил діяльності і поведінки персоналу
підприємств на території колишнього заводу;
узгодження стратегії розвитку підприємств;
обмеження кількості підприємств, діяльність яких не пов'язана
з діяльністю з проведення дезактиваційно-реабілітаційних робіт на
уранових об'єктах, що можуть бути розміщені на території
колишнього заводу;
узгодження проектів реабілітаційних заходів;
визначення критеріїв оцінки ефективності реабілітаційних
заходів;
забезпечення пріоритетності фінансування програми моніторингу
радіаційного стану навколишнього природного середовища та об'єктів
колишнього заводу.
Технічні прийоми реалізації заходів повинні відповідати
сучасним стандартам забезпечення безпеки і бути економічно
обґрунтованими.
Заходи з фінансового забезпечення Програми повинні
враховувати специфіку і екологічну спрямованість Програми, а також
забезпечити можливість безперервного фінансування програм
моніторингу, проектування і реалізації інженерних проектів,
забезпечення діяльності державного підприємства "Бар'єр".
Строк виконання Програми
Програму передбачається виконати протягом 2010-2014 років.
Очікувані результати виконання Програми
Одним з основних результатів виконання Програми
передбачається ліквідація або приведення уранових об'єктів заводу
в екологічно безпечний стан, забезпечення захисту здоров'я
населення, навколишнього природного середовища від іонізуючого
випромінювання, а також створення засад для сталого розвитку
реабілітованих територій.
Своєчасне та ефективне виконання завдань і заходів,
передбачених Програмою, забезпечить досягнення позитивних
результатів економічного, соціального та екологічного характеру.
До основних економічних результатів виконання Програми
належать:
унеможливлення завдання економічних збитків унаслідок
здійснення витрат на ліквідацію наслідків радіаційних аварій, які
можуть виникнути внаслідок подальшого зберігання відходів
уранового виробництва у непристосованих для цього хвостосховищах,
розташованих на території заводу;
мінімізація витрат на забезпечення охорони, фізичного захисту
та підтримки належного технічного стану об'єктів заводу;
повернення забруднених територій (35 гектарів) у господарське
користування;
економія витрат підприємств, що працюють на території
проммайданчика заводу, на забезпечення радіаційного захисту
персоналу (350 осіб).
До основних соціальних результатів виконання Програми
належать:
зменшення соціальної напруги серед персоналу підприємств, що
працюють на території проммайданчика заводу, а також серед
місцевого населення;
створення додаткових робочих місць (близько 60) на
спеціалізованих підприємствах з ліквідації уранових об'єктів.
Основним екологічним результатом виконання Програми
передбачається значне зменшення ризику виникнення радіаційних
аварій, пов'язаних із довгостроковим зберіганням відходів
уранового виробництва, а також несанкціонованим доступом і
можливими спробами використання у злочинних цілях радіаційно
забруднених матеріалів.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних,
трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок
коштів державного бюджету з урахуванням його можливостей,
міжнародної технічної допомоги, а також за рахунок інших джерел.
Орієнтовний обсяг коштів, необхідний для виконання Програми,
становить 85 млн. гривень.



вгору