Податковий кодекс України
Кодекс України; Закон, Кодекс від 02.12.20102755-VI
Документ 2755-VI, попередня редакція — Редакція від 01.10.2013, підстава - 422-VII
( Остання подія — Редакція, відбудеться 01.01.2020, підстава - 2628-VIII. Подивитися в історії? )
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

2) не відповідає критеріям, встановленим у підпункті 1.4 цього пункту;

3) припиняє здійснення видів економічної діяльності, що надавали йому право застосовувати особливості оподаткування, у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією.

У таких випадках:

суб'єкт індустрії програмної продукції як суб'єкт, який застосовує особливості оподаткування, зобов'язаний повернути контролюючому органу свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування;

контролюючий орган анулює свідоцтво про реєстрацію суб'єкта індустрії програмної продукції як суб'єкта, який застосовує особливості оподаткування, та виключає його з реєстру суб'єктів, які застосовують особливості оподаткування діяльності в індустрії програмної продукції.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржене платником податку в порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 5091-VI від 05.07.2012}

16. Тимчасово, до 1 січня 2018 року, встановлюється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

1.1. Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Виробники алкогольних напоїв та пива є платниками збору лише за умови реалізації ними цієї продукції в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі постачання такої продукції суб'єктам оптової та роздрібної торгівлі власного виробництва вони не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

У разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції.

1.2. Особливості справляння збору суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

1.3. Об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптовороздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

1.4. Ставка збору становить півтора відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. {Дію абзацу першого підпункту 1.5 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX зупинено на 2013 рік згідно із Законом № 5515-VI від 06.12.2012, який змінювався Законом № 391-VII від 04.07.2013} Збір сплачується на спеціальний рахунок центрального органу виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, щомісяця у строки, визначені цим Кодексом для місячного звітного періоду.

За несвоєчасну сплату збору справляються пеня та штрафи у порядку, визначеному цим Кодексом.

{Дію підпункту 1.6 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX зупинено на 2013 рік згідно із Законом № 5515-VI від 06.12.2012, який змінювався Законом № 391-VII від 04.07.2013}
      1.6. Нараховані суми збору залишаються на спеціальному рахунку центрального органу виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Головним розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, який здійснює державну політику у сфері виноградарства, садівництва і хмелярства. Суми збору розподіляються та використовуються таким чином: вісімдесят п'ять відсотків - на розвиток виноградарства і садівництва, п'ятнадцять відсотків - на розвиток хмелярства.

{Дію підпункту 1.7 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX зупинено на 2013 рік згідно із Законом № 5515-VI від 06.12.2012, який змінювався Законом № 391-VII від 04.07.2013}
       1.7. Забороняється нецільове використання зазначених коштів.

1.8. Механізм справляння збору та порядок використання цих коштів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 5519-VI від 06.12.2012}

17. Електронні перевірки, передбачені цим Кодексом, проводяться стосовно платників податків:

які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності - з 1 січня 2014 року;

суб'єктів господарювання мікро-, малого та середнього бізнесу - з 1 січня 2015 року;

інших платників податків - з 1 січня 2016 року.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом згідно із Законом № 5503-VI від 20.11.2012}

18. З метою формування реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та забезпечення взяття відповідними контролюючими органами на облік таких платників податку установити, що у першому базовому податковому (звітному) періоді (2013 рік) стаття 265 цього Кодексу для фізичних осіб застосовується з урахуванням таких особливостей:

1) відповідні контролюючі органи до 1 липня 2013 року з урахуванням норм статті 42 цього Кодексу надсилають власникам житлової нерухомості повідомлення за місцем їх проживання (реєстрації) про звірку кількості об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у їх власності, та розмірів житлової площі таких об’єктів;

2) власники об’єктів житлової нерухомості на підставі оригіналів документів про право власності на об’єкти житлової нерухомості та про житлову площу таких об’єктів можуть здійснювати таку звірку до 31 грудня 2013 року (включно);

3) контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк після закінчення звірки надають відповідним контролюючим органам за місцезнаходженням об’єктів житлової нерухомості інформацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

4) у 2013 році контролюючі органи не нараховують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичним особам - платникам податку, і цей податок фізичними особами не сплачується.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 403-VII від 04.07.2013}

19. Установити, що до 1 січня 2014 року органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" на підставі отриманого від відповідного контролюючого органу висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, видають платнику податку, який подав до такого контролюючого органу заяву про обрання способу відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість шляхом отримання фінансового казначейського векселя, зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування шляхом видачі у строки, визначені пунктом 200.13 статті 200 цього Кодексу, фінансових казначейських векселів строком обігу до п’яти років з дохідністю на рівні 5 відсотків річних.

Сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом видачі фінансових казначейських векселів, поділяється на рівні частини, на кожну з яких видається окремий фінансовий казначейський вексель із строком платежу один, два, три, чотири та п’ять років.

Видача фінансового казначейського векселя прирівнюється до видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на рахунок платника податку.

За заявою платника податку, поданою до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата пред’явлення векселя до сплати може бути перенесена на будь-яку іншу дату, що настає за датою пред’явлення векселя до сплати, в межах календарного року, на який припадає дата сплати за векселем.

Платники податку мають право здійснювати сплату будь-якого узгодженого грошового зобов’язання, що сплачується до Державного бюджету України шляхом пред’явлення для сплати (не раніше настання строку платежу, визначеного у векселі) органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, фінансового казначейського векселя, виданого відповідно до цього пункту. Таке пред’явлення прирівнюється до сплати узгодженого грошового зобов’язання шляхом перерахування коштів з рахунка платника податку на бюджетний рахунок.

Сума позитивного значення різниці між сумою будь-якого узгодженого грошового зобов’язання, що сплачується до Державного бюджету України, і сумою фінансових казначейських векселів, що пред’являються до сплати в рахунок такого узгодженого грошового зобов’язання, сплачується платником податку до бюджету коштами у порядку, встановленому цим Кодексом.

Сума від’ємного значення різниці між сумою будь-якого узгодженого грошового зобов’язання, що сплачується до Державного бюджету України, і сумою фінансових казначейських векселів, що пред’являються до сплати в рахунок такого узгодженого грошового зобов’язання, за бажанням платника податку на підставі поданої ним відповідної заяви може або відшкодовуватися йому з бюджету коштами у порядку, встановленому цим пунктом, або на таку суму можуть видаватися нові фінансові казначейські векселі, в яких дата пред’явлення векселя до сплати може бути перенесена на будь-яку іншу дату, що настає за датою пред’явлення векселя до сплати, в межах календарного року, на який припадає дата сплати за векселем.

Виплата доходу за фінансовими казначейськими векселями відбувається в момент їх пред’явлення до сплати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Порядок видачі, обігу, обліку та сплати за фінансовими казначейськими векселями, виданими відповідно до цього пункту, затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 407-VII від 04.07.2013}

20. Штрафні санкції за порушення норм статті 39 цього Кодексу, вчинені у період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 1 гривня за кожне порушення.

Це положення не поширюється на штрафні санкції, передбачені пунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 20 згідно із Законом № 408-VII від 04.07.2013}

21. Тимчасово, до 1 січня 2018 року, для цілей оподаткування операцій з імпорту/експорту товарних позицій за кодами 1001-1008, 1501-1522, 2601-2621, 2701-2716, 2801-2853, 2901-2942, 7201-7229, 7301-7326 згідно з УКТ ЗЕД з особами, зазначеними у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, звичайна ціна на товари за рішенням платника податків може визначатися за правилами, встановленими цим пунктом, за одним із таких методів:

1) для кожної товарної позиції на рівні ціни:

зменшеної не більше ніж на 5 відсотків - у разі реалізації товарів;

збільшеної не більше ніж на 5 відсотків - у разі придбання товарів;

2) згідно з біржовими котируваннями - у разі якщо товари котируються на біржі, та згідно з довідковими цінами, опублікованими у джерелах інформації (спеціалізованих комерційних виданнях), - у разі якщо товари не котируються на біржі.

Якщо у таких джерелах інформації містяться відомості про діапазон/інтервал цін, для визначення звичайної ціни застосовується максимальне значення діапазону/інтервалу - у разі придбання товарів та/або мінімальне значення діапазону/інтервалу - у разі реалізації товарів.

Кабінет Міністрів України визначає відсотковий діапазон ціни окремо для кожної товарної позиції (в установлених цим пунктом межах), перелік спеціалізованих комерційних видань, а також має право розширити перелік товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД, зазначених в абзаці першому цього пункту;

3) якщо у контрольованій операції ціна товарних позицій менша, ніж звичайна ціна (у разі реалізації товарів), та/або більша, ніж звичайна ціна (у разі придбання товарів), визначена відповідно до цього пункту, платник податків має право здійснити одну з таких дій:

самостійно (не пізніше 1 травня року, наступного за звітним) визначити та сплатити податкове зобов’язання виходячи із звичайної ціни, що визначається згідно з умовами цього пункту, та подати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, копії первинних документів, що підтверджують здійснення контрольованої операції, зокрема договір, специфікації, вантажно-митні декларації, товарно-транспортні накладні, інвойс, документ, що підтверджує відвантаження та/або отримання товарів, а також джерело інформації про правильність визначення звичайної ціни згідно з підпунктом 39.5.3 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу. При цьому такий платник звільняється від сплати штрафних (фінансових) санкцій та/або пені;

застосувати положення статті 39 цього Кодексу з використанням будь-якого з передбачених нею методів для обґрунтування застосованої ціни та додатково подати копії контрактів (договорів) між таким контрагентом і подальшим отримувачем товарів (якщо такий отримувач не є пов’язаною особою контрагента контрольованої операції та/або платника податків).

На підставі поданих документів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить моніторинг у порядку, визначеному статтею 39 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків самостійно не визначив податкове зобов’язання, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, має право визначити його самостійно.

{Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 21 згідно із Законом № 408-VII від 04.07.2013}

Президент України

В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ
2 грудня 2010 року
№ 2755-VI





вгору