Про приватизацію державного житлового фонду
Закон України від 19.06.19922482-XII
Документ 2482-XII, перша редакція — Прийняття від 19.06.1992
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про приватизацію державного житлового
фонду

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 36, ст.524 )

Цей Закон визначає правові основи приватизації житла, що
знаходиться в державній власності, його подальшого використання і
утримання. Метою приватизації державного житлового фонду є створення
умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу
задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в
утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових
відносин.
Стаття 1. Поняття приватизації державного житлового фонду
Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація)
- це відчуження квартир (будинків) та належних до них
господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.)
державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад
народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному
господарському віданні чи оперативному управлінні державних
підприємств, організацій, установ.
Стаття 2. Об'єкти приватизації
1. До об'єктів приватизації (далі - квартири (будинки)
належать:
квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні
будинки, які використовуються громадянами на умовах найму;
незаселені квартири, частини будинків, одноквартирні
будинки після закінчення їх будівництва, реконструкції, ремонту та
поточного звільнення. 2. Не підлягають приватизації квартири-музеї, квартири в
будинках закритих військових поселень, кімнати в гуртожитках,
квартири, віднесені у встановленому порядку до непридатних для
мешкання або службових квартир (кімнат), квартири, в яких мешкають
два або більше наймачів, при відсутності згоди всіх на
приватизацію займаної квартири. 3. Приватизація квартир у будинках, включених до плану
реконструкції, здійснюється після її проведення власником
(володільцем) будинку. Наймачі, які проживали у квартирах до
початку реконструкції, після проведення реконструкції мають
пріоритетне право на приватизацію цих квартир. 4. Одноквартирні будинки, а також квартири в будинках,
включених до планів ремонту, можуть бути приватизовані до його
проведення за згодою наймачів з наданням їм відповідної
компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 3. Способи приватизації
Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з
розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на
наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних
метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків)
громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі
потребуючих поліпшення житлових умов.

Стаття 4. Житлові чеки
1. Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються
всіма громадянами України і використовуються при приватизації
державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись
для приватизації частки майна державних підприємств, земельного
фонду. Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною
вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням
загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для
розрахунків в Державній програмі приватизації державного майна
(606 млрд. крб. за станом на 1 липня 1992 року), з розрахунку на
кожного громадянина України - 12 тис. карбованців. 2. Громадяни, які мають житло на праві власності, можуть
використовувати одержані житлові чеки для придбання частки майна
державних підприємств, земельного фонду. Таким же чином можуть використовувати житлові чеки громадяни,
які отримали їх в порядку компенсації за приватизовану квартиру
(будинок).
Стаття 5. Порядок розрахунків при приватизації квартири
(будинку)
1. Якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають
приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті
3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві
та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які
постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за
якими зберігається право на житло на момент введення в дію цього
Закону. 2. Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право
отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї
видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру
недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра. 3. Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу,
яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює
доплату грошима або цінними паперами, одержаними для приватизації
державних підприємств. Сума доплати визначається добутком
надлишкової загальної площі на відновну вартість одного
квадратного метра з урахуванням коефіцієнта споживчої якості
квартири (будинку). Коефіцієнт споживчої якості визначається місцевими Радами
народних депутатів або уповноваженими ними на це органами
побудинково до початку проведення приватизації згідно з
положенням, розробленим Кабінетом Міністрів України. Коефіцієнт
споживчої якості квартири (будинку) по населеному пункту в цілому
не може перевищувати 1,0 (одиниці). 4. Право на приватизацію квартир (будинків) державного
житлового фонду з використанням житлових чеків одержують
громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах
(будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення
житлових умов до введення в дію цього Закону. 5. Кожний громадянин України має право приватизувати займане
ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку
або з частковою доплатою один раз.
Стаття 6. Безоплатна передача квартир (будинків)
незалежно від розміру їх загальної площі
1. Незалежно від розміру загальної площі безоплатно
передаються у власність громадян займані ними: однокімнатні квартири; квартири (будинки), одержані у разі знесення або відселення
всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві
власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки
(частини будинків) грошової компенсації; квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, котрим
встановлена ця пільга Законом України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ); квартири (будинки), в яких мешкають громадяни, удостоєні
звання Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці,
нагороджені орденом Слави трьох ступенів, ветерани Великої
Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, інваліди I і II груп,
інваліди з дитинства, ветерани праці, що пропрацювали: не менше 25
років - жінки, 30 років - чоловіки, ветерани Збройних Сил та
репресовані особи, реабілітовані згідно із Законом України "Про
реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" ( 962-12 ); квартири (будинки), в яких мешкають сім'ї загиблих при
виконанні державних і громадських обов'язків та на виробництві; квартири (будинки), в яких мешкають військовослужбовці,
котрим встановлена пільга Законом України "Про соціальний і
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
( 2011-12 ); квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї,
що мають трьох і більше неповнолітніх дітей).
Стаття 7. Права наймачів, які не виявили бажання
приватизувати займане ними житло
1. За громадянами, які не виявили бажання приватизувати
займане ними житло, зберігається чинний порядок одержання і
користування житлом на умовах найму. 2. До приватизації займаних квартир громадяни мають право
переселитись у квартири меншої площі. При цьому їм виплачується
грошова компенсація за різницю між загальною площею займаної
квартири і квартири, що надається, в розмірі і порядку, які
визначаються Кабінетом Міністрів України. Органи місцевої
державної адміністрації і місцевого самоврядування, державні
підприємства, організації, установи у повному господарському
віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний
житловий фонд, повинні сприяти громадянам, котрі бажають замінити
квартири (будинки) більшої площі на квартири (будинки) меншої
площі.
Стаття 8. Організація проведення приватизації та
оформлення права власності
1. Приватизація державного житлового фонду здійснюється
уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною
адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними
підприємствами, організаціями, установами, у повному
господарському віданні або оперативному управлінні яких
знаходиться державний житловий фонд. 2. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в
спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх
повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі
(будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається
право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника
квартири (будинку). 3. Передача квартир (будинків) у власність громадян
здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації,
що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви
громадянина. 4. Підготовку та оформлення документів про передачу у
власність громадян квартир (будинків) і організацію продажу може
бути покладено на спеціально створювані органи приватизації
(агенства, бюро, інші підприємства). 5. Передача квартир (будинків) у власність громадян з
доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5
цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на
квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не
потребує нотаріального посвідчення. 6. Оплата вартості приватизованого житла може провадитись
громадянами в розстрочку на 10 років за умови внесення первинного
внеску в розмірі не менше 10 відсотків суми, що підлягає виплаті.
При цьому громадянин дає органу приватизації письмове зобов'язання
про погашення суми вартості, що залишається несплаченою. 7. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного
житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та
реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок).
Це право засвідчується ліцензією, що видається в порядку, який
встановлюється Кабінетом Міністрів України. 8. Вартість послуг органів приватизації по оформленню
документів на право власності на квартири (будинки) оплачується
покупцями за державними розцінками. 9. Державний житловий фонд, який знаходиться у повному
господарському віданні або оперативному управлінні державних
підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може
передаватись у комунальну власність за місцем розташування
будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої
державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з
вимогами цього Закону. 10. Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям
квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за
винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону. 11. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків)
державного житлового фонду, вирішуються судом або арбітражним
судом відповідно до їх компетенції. 12. Службові особи та громадяни при порушенні вимог цього
Закону несуть дисциплінарну, цивільно-правову чи кримінальну
відповідальність згідно з чинним законодавством.
Стаття 9. Використання коштів, одержаних від приватизації
1. Кошти, одержані від приватизації державного житлового
фонду, зараховуються у спеціально створені позабюджетні
приватизаційні житлові фонди місцевих Рад народних депутатів або
спеціальні фонди підприємств, організацій і установ, у повному
господарському віданні або оперативному управлінні яких
знаходиться державний житловий фонд, і використовуються на житлове
будівництво та на ремонт житла з метою забезпечення житлом
громадян, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення
житлових умов. 2. 20 відсотків суми вказаних фондів перераховуються в
Державний приватизаційний житловий фонд, який створюється для
фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем
забезпечення громадян житлом та створення резерву коштів для
забезпечення гарантії прав на безкоштовне державне житло
новонароджених громадян України. Використання коштів зазначеного
фонду здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
Стаття 10. Утримання приватизованих квартир (будинків)
1. Утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється
за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування
приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які
затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм
власності на них. 2. Власники квартир багатоквартирних будинків є
співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного
обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати
участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і
прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні
будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.)
передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо
приватизації не підлягають. 3. Для забезпечення ефективного використання приватизованих
квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть
створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників
квартир і будинків. У багатоквартирному будинку, квартири якого не
повністю приватизовані, між товариством (об'єднанням)
індивідуальних власників квартир і власниками неприватизованих
квартир укладається угода про спільне володіння будинком та
дольову участь у витратах на його утримання. 4. Державні комунальні підприємства по обслуговуванню та
ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт
приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші
послуги за державними розцінками і тарифами. Контроль за
додержанням розцінок і тарифів здійснюють фінансові органи. 5. Користування закріпленою за приватизованим будинком
прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах,
передбачених Земельним кодексом України ( 561-12 ). 6. Заборгованість власників квартир по укладених угодах,
пов'язаних з утриманням будинку та оплатою комунальних послуг,
стягується в безспірному порядку. 7. Колишні власники (їх правонаступники), які володіли
багатоквартирними будинками до моменту приватизації, зобов'язані
брати участь у фінансуванні їх ремонту та сприяти організації його
проведення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Спори, що виникають з цього питання, вирішуються судом або
арбітражним судом відповідно до їх компетенції.
Стаття 11. Оподаткування житла, що перебуває у власності
громадян
1. Власники приватизованого житла сплачують щорічний податок
на нерухоме майно, розмір якого буде визначатись Законом про
оподаткування нерухомого майна. Сума податку зараховується до
спеціального фонду житлового будівництва відповідної місцевої Ради
народних депутатів. 2. Товариство (об'єднання) власників квартир у
багатоквартирному будинку, окремих будинків, що здійснює утримання
будинків власними силами і не займається іншою діяльністю та не
має на меті одержання прибутку, звільняється від оподаткування.
Стаття 12. Права власника на розпорядження приватизованою
квартирою (будинком)
Власник приватизованого житла має право розпорядитися
квартирою (будинком) на свій розсуд: продати, подарувати,
заповісти, здати в оренду, обміняти, закласти, укладати інші
угоди, не заборонені законом. Порядок здійснення цих прав
власником житла регулюється цивільним законодавством України.
Стаття 13. Соціальний захист населення при приватизації
1. До впровадження реформи системи оплати праці зберігається
діючий порядок державних дотацій на обслуговування, утримання,
ремонт державного та приватизованого житлового фонду, комунальні
послуги. 2. Непрацездатним, інвалідам і пенсіонерам, громадянам та
членам їх сімей, доходи яких нижче від встановленого прожиткового
мінімуму, та іншим соціально незахищеним і малозабезпеченим
категоріям громадян за рішенням місцевих Рад народних депутатів та
адміністрацій підприємств, організацій і установ можуть
встановлюватись пільги щодо квартирної плати, комунальних послуг.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 19 червня 1992 року
N 2482-XII



вгору