Про банки і банківську діяльність
Закон України від 07.12.20002121-III
Документ 2121-III, чинний, поточна редакція — Редакція від 09.02.2019, підстава - 2491-VIII
( Остання подія — Редакція, відбудеться пізніше, підстава - 2147а-VIII. Подивитися в історії? )


{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

При здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов'язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю.

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

{Частина статті 62 в редакції Законів № 3163-IV від 01.12.2005, № 1617-VI від 24.07.2009}

Положення частин другої та четвертої цієї статті не поширюються на випадки подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації у випадках, передбачених законом, та органам доходів і зборів - інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України.

{Частина статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом № 249-IV від 28.11.2002; в редакції Закону № 3163-IV від 01.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 2756-VI від 02.12.2010, № 406-VII від 04.07.2013, № 1261-VII від 13.05.2014; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

Державний банк надає інформацію, що містить банківську таємницю, членам наглядової ради державного банку, а також центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, в обсязі, необхідному для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

{Статтю 62 доповнено новою частиною згідно із Законом № 2491-VIII від 05.07.2018}

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Стаття 62-1. Надання інформації про рахунки боржників

У разі відкриття або закриття рахунка фізичної особи банк зобов’язаний перевірити наявність інформації про внесення такої особи до Єдиного реєстру боржників.

У разі відкриття рахунка на ім’я фізичної особи, внесеної до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, або закриття рахунка такою особою банк зобов’язаний у день відкриття або закриття рахунка повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням з Міністерством юстиції України.

{Главу 10 доповнено статтею 62-1 згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018}

Глава 11
ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЯ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ (ВІДМИВАННЮ) ДОХОДІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ, ФІНАНСУВАННЮ ТЕРОРИЗМУ ТА ФІНАНСУВАННЮ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗБРОЇ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ

{Назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

Стаття 63. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

{Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2258-VI від 18.05.2010; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

Стаття 64. Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів

Банкам забороняється:

відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;

встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, що підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками;

вступати в договірні відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами - юридичними чи фізичними особами:

у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені;

яких включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;

в інших випадках, встановлених законом.

Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України:

клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;

клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах;

клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу;

клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта);

клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.

Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Банк зобов'язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

{Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 5463-VI від 16.10.2012; в редакції Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

{Статтю 65 виключено на підставі Закону № 1702-VII від 14.10.2014}

{Глава 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 249-IV від 28.11.2002; в редакції Закону № 485-IV від 06.02.2003}

Розділ IV
РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 12
ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Стаття 67. Мета, організація, підстави та обсяг нагляду

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

{Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

{Частина п'ята статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3394-VI від 19.05.2011, № 4452-VI від 23.02.2012}

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

{Статтю 67 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 4452-VI від 23.02.2012, № 629-VIII від 16.07.2015}

Куратор банку має право вимагати виключно в письмовій формі від керівників банку усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, надання письмових пояснень з питань дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, виконання вимог та обмежень у діяльності банку, встановлених Національним банком України, а також щодо проведення банком будь-яких операцій.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

Куратор банку має право отримувати згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України, від вкладників та інших кредиторів банку інформацію, необхідну для забезпечення контролю за станом виконання банком своїх зобов’язань.

{Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 629-VIII від 16.07.2015}

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

{Частина статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку має право запрошувати для надання пояснень голову правління або голову ради цього банку.

{Частина статті 67 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:

для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;

для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.

{Статтю 67 доповнено частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Стаття 67-1. Кредитний реєстр

{Стаття 67-1 вводиться в дію з 04.05.2018, крім частини другої, яка вводиться в дію з 01.04.2018, та частини тринадцятої, яка вводиться в дію з 04.09.2018 - див. пункт 1 розділу II Закону № 2277-VIII від 06.02.2018}

Національний банк України у визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку створює та веде Кредитний реєстр з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та управління банками кредитним ризиком у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію про здійснені ним щодо боржника кредитні операції, зазначені у частині першій статті 49 цього Закону, якщо сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) за такими кредитними операціями дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Інформація про кредитні операції банків, щодо яких Національним банком України прийнято рішення про віднесення їх до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію, що складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:

вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов’язання;

кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

3) інформації про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Перелік інформації, яка подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, може бути обмежений окремими нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за погодженням з Національним банком України.

Порядок подання інформації до Кредитного реєстру та видалення інформації з Кредитного реєстру визначається Національним банком України.

Банки та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень зобов’язані передавати до Кредитного реєстру та оновлювати інформацію, передбачену цим Законом, станом на перший день місяця, наступного за звітним. Інформація передається до Кредитного реєстру не пізніше одинадцятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Інформація, що передається до Кредитного реєстру банками та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, у тому числі та, що ідентифікує боржника, обробляється з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та забезпечення банками оцінки кредитного ризику для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

При здійсненні кредитної операції та укладанні відповідного договору банк зобов’язаний отримати згоду боржника - фізичної особи про передачу інформації до Кредитного реєстру. Відсутність такої згоди боржника - фізичної особи має наслідком відмову банку в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Банки передають інформацію до Кредитного реєстру без необхідності отримання на це згоди боржника - юридичної особи, при цьому письмово повідомивши про це боржника - юридичну особу. Інформація про інших пов’язаних з боржником осіб, відомості щодо яких банк передає до Кредитного реєстру відповідно до пункту 5 частини третьої цієї статті, передається без необхідності отримання на це згоди таких осіб, при цьому боржник повідомляє цих осіб про передачу даних стосовно них до Кредитного реєстру. Боржник має право отримати на безоплатній основі у банку інформацію щодо того, яка інформація стосовно інших пов’язаних з цим боржником осіб була передана банком до Кредитного реєстру згідно з частиною третьою цієї статті.

Боржник та інші особи, інформація стосовно яких міститься у Кредитному реєстрі (далі в цій статті - заявник), мають право доступу до даних про себе та до відомостей щодо запитів на отримання таких даних стосовно них у порядку, визначеному законодавством про захист персональних даних та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви заявника безоплатно надати йому інформацію з Кредитного реєстру або повідомити про відсутність у Кредитному реєстрі інформації стосовно нього у визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.

У разі незгоди з інформацією, що міститься стосовно нього у Кредитному реєстрі, заявник має право звернутися до Національного банку України із заявою про виправлення чи видалення такої інформації з Кредитного реєстру. У разі отримання заяви заявника про виправлення чи видалення інформації стосовно нього з Кредитного реєстру Національний банк України на час перевірки інформації позначає інформацію про кредитну операцію боржника відповідною позначкою та протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви звертається до банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, для її уточнення або до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень, якщо інформація була надана банком, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

Банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень протягом 15 робочих днів з дня звернення Національного банку України зобов’язані передати уточнену інформацію до Кредитного реєстру або надати вмотивовану відмову у внесенні змін до Кредитного реєстру. Національний банк України залишає інформацію без змін та знімає з неї позначку у разі підтвердження банком або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень інформації, що заперечується. У такому разі заявник у порядку, визначеному Національним банком України, має право на включення до інформації стосовно себе у Кредитному реєстрі коментаря обсягом не більше 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Національний банк України зобов’язаний долучити цей коментар до інформації стосовно заявника.

Національний банк України не пізніше двадцять першого робочого дня з дня одержання заяви зобов’язаний повідомити заявника про зміну інформації стосовно нього у Кредитному реєстрі та надати витяг з Кредитного реєстру, що підтверджує внесення змін до такої інформації. Повідомлення надається заявнику в письмовій формі, якщо у заяві заявника не передбачено іншої форми повідомлення.

Національний банк України у разі вмотивованої відмови у внесенні змін до Кредитного реєстру стосовно заявника банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень надсилає заявнику копію такої вмотивованої відмови. У разі ненадання банком, який передав інформацію до Кредитного реєстру, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень відповіді у встановлений цією статтею строк Національний банк України вилучає або змінює інформацію, що заперечується заявником, та інформує заявника про ненадання відповіді. Заявник має право оскаржити дію або бездіяльність банку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень або Національного банку України до суду.

Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру про кредитні операції боржника, загальна заборгованість якого перед одним банком (за основною сумою та відсотками), відповідно до даних Кредитного реєстру, дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Така інформація надається банку лише щодо боржників (та/або їх пов’язаних осіб), якщо вони є боржниками (та/або їх пов’язаними особами) цього банку, або за наявності документально підтвердженого звернення особи щодо наміру здійснити активну операцію з цим банком та складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов’язань за кредитною операцією:

вид кредиту/наданого фінансового зобов’язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту/сума наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов’язання;

кінцева дата погашення кредиту/дії наданого фінансового зобов’язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

коментар боржника щодо інформації, розміщеної стосовно нього у Кредитному реєстрі, з якою він не згоден (за наявності);

3) інформації про належність боржника до пов’язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов’язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов’язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов’язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім’я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Національний банк України використовує інформацію з Кредитного реєстру для аналізу стану фінансової системи з метою сприяння фінансовій стабільності у визначеному його нормативно-правовими документами порядку, зокрема з дотриманням вимоги щодо обмеження використання інформації, що містить дані, які ідентифікують боржника або іншу особу.

Банк отримує інформацію з Кредитного реєстру без права передачі її третім особам. Національний банк України не має права передавати інформацію з Кредитного реєстру третім особам, крім випадків, визначених цим Законом.

Використання банками та Національним банком України інформації з Кредитного реєстру для інших цілей, ніж передбачені законом, забороняється.

Інформація у Кредитному реєстрі зберігається безстроково, крім інформації про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені. Інформація про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені, видаляється Національним банком України у визначеному ним порядку з Кредитного реєстру протягом 30 календарних днів після отримання інформації від банку про погашення кредиту або припинення зобов’язання.

Національний банк України надає банкам доступ до Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

{Главу 12 доповнено статтею 67-1 згідно із Законом № 2277-VIII від 06.02.2018}

Глава 13
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ

Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

{Частина перша статті 68 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

Стаття 69. Звітність банків

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Національний банк України має право вимагати від банку, банківської групи подання консолідованої і субконсолідованої звітності.

{Частина друга статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3394-VI від 19.05.2011, № 1587-VII від 04.07.2014}

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп:

{Абзац перший частини третьої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

1) форми звітності та методику її складання;

2) періодичність та строки подання звітності;

3) структуру пояснювальної записки;

4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;

5) методику складання консолідованої і субконсолідованої звітності.

{Пункт 5 частини третьої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп.

{Частина четверта статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити:

{Абзац перший частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформацію щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

{Пункт 2 частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

3) баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, перевірені аудитором (аудиторською фірмою).

{Пункт 3 частини п'ятої статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня.

Банк зобов'язаний протягом місяця, наступного за звітним періодом, розповсюджувати на веб-сайті банку, а також розміщувати у приміщеннях банку, до яких мають доступ клієнти, у тому числі вкладники, квартальний баланс, звіт про фінансові результати банку та примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України.

{Частина восьма статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк зобов'язаний оприлюднювати аудиторський звіт та перевірені аудиторською фірмою річну фінансову звітність і річну консолідовану фінансову звітність в обсязі, що включає:

1) баланс;

2) звіт про фінансові результати;

3) звіт про рух грошових коштів;

4) звіт про власний капітал;

5) примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України.

{Частина дев'ята статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським звітом, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет.

{Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк самостійно або на вимогу Національного банку України протягом місяця з дня оприлюднення зобов'язаний спростувати опубліковану недостовірну фінансову звітність (річну фінансову звітність та/або річну консолідовану фінансову звітність) у такий самий спосіб, у який вона була поширена.

{Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Голова правління та головний бухгалтер банку несуть відповідальність, установлену законодавством України, у разі оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності.

{Частина статті 69 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати аудиторський звіт та перевірену аудиторською фірмою річну консолідовану звітність банківської групи в складі та порядку, визначених Національним банком України з урахуванням вимог частини дев’ятої цієї статті.

{Статтю 69 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Стаття 70. Зовнішній аудит банку

Банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

{Частина перша статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2258-VIII від 21.12.2017}

Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до розділу Реєстру аудиторів та суб’єктів аудиторської діяльності, що ведеться відповідно до закону, в частині суб’єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов’язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

{Частина друга статті 70 в редакції Закону № 2258-VIII від 21.12.2017}

{Частину третю статті 70 виключено на підставі Закону № 2258-VIII від 21.12.2017}

{Частину четверту статті 70 виключено на підставі Закону № 2258-VIII від 21.12.2017}

Банк та аудиторська фірма зобов'язані надавати Національному банку України на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань зовнішнього аудиту банку.

Національний банк України має право вимагати від банку розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право укладати договори на проведення аудиторських перевірок річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності з тією самою аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

Банк зобов'язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський звіт та інші документи за результатами аудиту.

Аудиторська фірма зобов'язана повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу банку.

Керівники банку зобов'язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку.

Аудиторська фірма на вимогу Національного банку України зобов'язана надати Національному банку України та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Аудиторська фірма не несе відповідальності за розкриття Національному банку України інформації у випадках, визначених у цій статті.

{Стаття 70 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 14
ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ БАНКІВ

Стаття 71. Інспекційні перевірки банків

Кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

{Частина перша статті 71 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.



вгору