Документ 20/95-ВР, попередня редакція — Редакція від 28.01.2005, підстава - 2377-IV
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про органи і служби у справах неповнолітніх
та спеціальні установи для неповнолітніх

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 6, ст. 35 )
( Вводиться в дію Постановою ВР N 21/95-ВР від 24.01.95,
ВВР, 1995, N 6, ст. 36 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35
N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.318
N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.211
N 1410-IV ( 1410-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.251
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198 )

( У тексті Закону слова "Державний комітет України у справах
сім'ї та молоді" в усіх відмінках замінено словами
"уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах
сім'ї та молоді" у відповідних відмінках згідно із
Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 )

Виходячи з Конституції України ( 254к/96-ВР ) та Конвенції
ООН про права дитини цей Закон визначає правові основи діяльності
органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту
і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли
вісімнадцятирічного віку.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Органи і служби у справах неповнолітніх та
спеціальні установи, які здійснюють соціальний
захист і профілактику правопорушень серед
неповнолітніх
Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень
серед неповнолітніх покладається на: Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах
сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та
молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх
обласних, Київської та Севастопольської міських, районних
державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у
містах рад; школи соціальної реабілітації та професійні училища
соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів
охорони здоров'я; центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх
служб у справах неповнолітніх; ( Частину першу доповнено абзацом
п'ятим згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; суди; кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів
внутрішніх справ; приймальники-розподільники для неповнолітніх органів
внутрішніх справ; спеціальні виховні установи Державного департаменту України з
питань виконання покарань. ( Абзац десятий частини першої статті 1
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2377-IV ( 2377-15 ) від
20.01.2005 ) ( Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98; в редакції Закону N 864-XIV
( 864-14 ) від 08.07.99 )
У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень
серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації незалежно від форми
власності, окремі громадяни. ( Частина друга статті 1 в редакції
Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 ) Під соціальним захистом неповнолітніх у цьому Законі слід
розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та
правового характеру, здійснення яких покладається на суб'єктів,
зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо
забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту,
медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки. ( Статтю 1 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 673-IV
( 673-15 ) від 03.04.2003 )
Стаття 2. Основні принципи діяльності органів і служб у
справах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
Діяльність органів і служб у справах неповнолітніх та
спеціальних установ для неповнолітніх здійснюється на принципах: законності; застосування переважно методів виховання і переконання, що
передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх
інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх; гласності, тобто систематичного інформування про стан
правопорушень серед неповнолітніх, роботу уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у справах сім'ї та молоді,
Республіканського комітету у справах сім'ї та молоді Автономної
Республіки Крим, служб у справах неповнолітніх і спеціальних
установ для неповнолітніх у відкритій державній статистиці,
засобах масової інформації; ( Абзац четвертий статті 2 в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 )
від 08.07.99 )
збереження таємниці про неповнолітніх, які вчинили
правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної
профілактики; неприпустимості приниження честі і гідності неповнолітніх,
жорстокого поводження з ними.
Стаття 3. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх
Під профілактикою правопорушень серед неповнолітніх слід
розуміти діяльність органів і служб у справах неповнолітніх,
спеціальних установ для неповнолітніх, спрямовану на виявлення та
усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми
правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих
неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в
сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від
форм власності, за місцем проживання.
Р о з д і л II
ОРГАНИ І СЛУЖБИ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 4. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у
справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет
у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки
Крим і служби у справах неповнолітніх
Служби у справах неповнолітніх створюються відповідними
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Головними завданнями уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у справах сім'ї та молоді, Республіканського
комітету у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим і
служб у справах неповнолітніх є: розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми
власності, громадськими організаціями заходів щодо забезпечення
прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, запобігання
вчиненню ними правопорушень; контроль за виконанням цих заходів; координація зусиль органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій
незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального
захисту неповнолітніх та організації роботи щодо запобігання
бездоглядності і правопорушенням серед них; здійснення контролю за умовами утримання і виховання
неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх,
організацією виховної роботи в навчальних закладах і за місцем
проживання; здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю
неповнолітніх на підприємствах, в установах та організаціях
незалежно від форми власності; ведення державної статистики щодо неповнолітніх відповідно до
законодавства України та міжнародних стандартів; подання органам виконавчої влади, органам місцевого
самоврядування, підприємствам, установам та організаціям незалежно
від форми власності, громадським організаціям, громадянам
практичної та методичної допомоги, консультацій з питань
соціального захисту і профілактики правопорушень серед
неповнолітніх. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах
сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та
молоді Автономної Республіки Крим і служби у справах неповнолітніх
мають право: приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які
є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами та
організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами і
громадянами; звертатися у разі порушення прав та інтересів неповнолітніх,
а також з питань працевлаштування, подання їм іншої допомоги до
відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від
форми власності; перевіряти стан виховної роботи з неповнолітніми у навчальних
закладах, за місцем проживання, а також на підприємствах, в
установах та організаціях незалежно від форми власності, де
працюють неповнолітні; перевіряти умови утримання і виховання неповнолітніх у
спеціальних установах для неповнолітніх;
( Абзац шостий частини третьої статті 4 виключено на підставі
Закону N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 )
ставити перед відповідними органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування питання про накладення
дисциплінарних стягнень на посадових осіб у разі невиконання ними
рішень, прийнятих уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у справах сім'ї та молоді, Республіканським комітетом у
справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, службами у
справах неповнолітніх; визначати потребу регіонів у створенні та функціонуванні
спеціальних установ для неповнолітніх; розробляти і реалізовувати власні та підтримувати громадські
проекти програм соціального спрямування з метою забезпечення та
реалізації прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх,
запобігання вчиненню ними правопорушень; ( Частину третю статті 4
доповнено абзацом згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від
03.04.2003 ) порушувати перед відповідними органами питання про
притягнення до відповідальності згідно із законом фізичних та
юридичних осіб, які допустили порушення прав, свобод і законних
інтересів неповнолітніх; ( Частину третю статті 4 доповнено
абзацом згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) відвідувати неповнолітніх, які опинилися у складних життєвих
умовах, перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх, за
місцем їх проживання, навчання, роботи, проводити відповідну
профілактичну роботу. ( Частину третю статті 4 доповнено абзацом
згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах
сім'ї та молоді контролює і координує діяльність Республіканського
комітету у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим,
служб у справах неповнолітніх обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій. Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної
Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
міські та районні ради контролюють і координують діяльність служб
у справах неповнолітніх відповідно районних державних
адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад,
а також подають їм практичну і методичну допомогу, узагальнюють і
поширюють позитивний досвід роботи. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації
незалежно від форми власності, посадові особи зобов'язані у
термін, визначений уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у справах сім'ї та молоді, Республіканським комітетом у
справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, відповідними
службами у справах неповнолітніх, повідомляти про заходи, вжиті на
виконання прийнятих рішень. Штатна чисельність працівників районних і міських служб у
справах неповнолітніх установлюється залежно від кількості
неповнолітніх, які проживають у районах, містах (один працівник
служби - до двох тисяч неповнолітніх у районах та до чотирьох
тисяч - у містах і районах у містах). ( Частина сьома статті 4 в
редакції Закону N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах
сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та
молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх
мають права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням
Державного Герба України та своїм найменуванням. Положення про служби у справах неповнолітніх затверджується
Кабінетом Міністрів України. ( Стаття 4 в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 )
Стаття 5. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх є складовою
частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ і
створюється на правах самостійного підрозділу в головних
управліннях Міністерства внутрішніх справ України в Криму, місті
Києві, Київській області, управліннях Міністерства внутрішніх
справ міста Севастополя, областей, управліннях внутрішніх справ
Міністерства внутрішніх справ України на транспорті та
Міністерстві внутрішніх справ України. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх зобов'язана: проводити роботу щодо запобігання правопорушенням
неповнолітніх; виявляти, припиняти та розкривати злочини, вчинені
неповнолітніми, вживати з цією метою оперативно-розшукових і
профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про
правопорушення, вчинені неповнолітніми; здійснювати досудову підготовку матеріалів про
правопорушення, вчинені неповнолітніми, провадити дізнання в
межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень
неповнолітніми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх
усунення; брати участь у правовому вихованні неповнолітніх; розшукувати неповнолітніх, які залишили сім'ї,
навчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для
неповнолітніх; виявляти дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну
діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; виявляти осіб, які займаються виготовленням та
розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують
насильство, жорстокість, сексуальну розпусту; вести облік неповнолітніх правопорушників, у тому числі
звільнених з спеціальних виховних установ, з метою проведення
профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах
неповнолітніх стосовно цих неповнолітніх; ( Абзац десятий частини
другої статті 5 в редакції Закону N 673-IV ( 673-15 ) від
03.04.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2377-IV
( 2377-15 ) від 20.01.2005 ) повертати до місця постійного проживання, навчання або
направляти до спеціальних установ для неповнолітніх у термін не
більше восьми годин з моменту виявлення неповнолітніх, яких було
підкинуто, або які заблукали, або залишили сім'ю чи
навчально-виховні заклади; викликати неповнолітніх, їх батьків (усиновителів) або
опікунів (піклувальників), а також інших осіб у справах та інших
матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних
причин від явки за викликом - піддавати їх приводу; відвідувати неповнолітніх правопорушників за місцем їх
проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками
(усиновителями) або опікунами (піклувальниками); отримувати від підприємств, установ та організацій незалежно
від форм власності відомості, необхідні у зв'язку з матеріалами
про правопорушення, що перебувають у її провадженні; затримувати і тримати у спеціально відведених для цього
приміщеннях неповнолітніх віком до 14 років, які залишилися без
опіки та піклування, - на період до передачі їх законним
представникам або до влаштування у встановленому порядку, а
неповнолітніх, які вчинили правопорушення до досягнення віку, з
якого за такі діяння особи підлягають кримінальній
відповідальності, - до передачі їх законним представникам або
направлення до приймальників-розподільників, але не більш як на
вісім годин; ( Абзац п'ятнадцятий частини другої статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1410-IV ( 1410-15 ) від
03.02.2004 ) здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та негласні
оперативно-розшукові заходи з метою розкриття злочинів, вчинених
неповнолітніми або за їх участю; виявляти, вести облік осіб, які втягують неповнолітніх в
антигромадську діяльність; ( Абзац сімнадцятий частини другої
статті 5 в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 ) проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до
кримінально-процесуального законодавства; проводити за наявності законних підстав огляд неповнолітніх,
речей, які є при них, транспортних засобів; вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими
доказами правопорушення або використані на шкоду здоров'ю
неповнолітніх; ( Абзац двадцятий частини другої статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 864-XIV ( 864-14 ) від
08.07.99 ) складати протоколи про адміністративні правопорушення
неповнолітніх, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів
(піклувальників), які не виконують обов'язків щодо виховання і
навчання неповнолітніх, інформувати відповідні служби у справах
неповнолітніх; ( Абзац двадцять перший частини другої статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від
03.04.2003 ) вносити підприємствам, установам та організаціям незалежно
від форм власності обов'язкові для розгляду подання про
необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню
правопорушень неповнолітніми; доставляти в органи внутрішніх справ на строк до трьох годин
неповнолітніх, які вчинили адміністративне правопорушення, але не
досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для
встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та передачі
їх батькам чи особам, які їх замінюють; негайно повідомляти органи прокуратури, а після встановлення
особи неповнолітнього відразу сповіщати батьків чи осіб, які їх
замінюють, про затримання цього неповнолітнього, у тому числі й
про його адміністративне затримання; ( Частину другу статті 5
доповнено абзацом згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від
03.04.2003 ) повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебування
неповнолітнього про відомий факт залишення його без опіки
(піклування) батьків; ( Частину другу статті 5 доповнено абзацом
згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) інформувати відповідні служби у справах неповнолітніх про
неповнолітніх, які затримані чи обвинувачуються у вчиненні
злочинів. ( Частину другу статті 5 доповнено абзацом згідно із
Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) Кримінальна міліція у справах неповнолітніх виконує й інші
обов'язки та має інші права, передбачені чинним законодавством. Положення про кримінальну міліцію у справах неповнолітніх
( 502-95-п ) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л III
СУДИ
Стаття 6. Суди
Суди розглядають справи: щодо неповнолітніх, які вчинили злочини; щодо неповнолітніх, які вчинили адміністративні
правопорушення у віці від 16 до 18 років; про поміщення неповнолітніх правопорушників до
приймальників-розподільників для неповнолітніх; про адміністративну відповідальність батьків (усиновителів)
або опікунів (піклувальників) неповнолітніх за невиконання ними
своїх обов'язків щодо виховання і навчання дітей; про обмеження батьків у дієздатності, відібрання дітей та
позбавлення батьківських прав, виселення осіб, позбавлених
батьківських прав, якщо їх спільне проживання з дітьми, щодо яких
вони позбавлені батьківських прав, неможливе; про поновлення батьківських прав і розв'язання спорів між
батьками щодо місця проживання неповнолітніх; щодо інших питань, пов'язаних з особистими, житловими і
майновими правами неповнолітніх. ( Абзац восьмий частини першої
статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 673-IV
( 673-15 ) від 03.04.2003 ) Справи, зазначені у частині першій цієї статті,
розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом
суддів) за участю представників служб у справах неповнолітніх,
крім випадків, передбачених законом. ( Частина друга статті 6 в
редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 ) При судах створюється інститут судових вихователів для
здійснення контролю за виконанням рішень щодо неповнолітніх, який
діє згідно з положенням, яке затверджується Верховним Судом
України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти
України.
Р о з д і л IV
СПЕЦІАЛЬНІ УСТАНОВИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 7. Приймальники-розподільники для неповнолітніх
Приймальники-розподільники для неповнолітніх створюються в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі
і підпорядковуються органам внутрішніх справ. У приймальники-розподільники можуть бути доставлені
неповнолітні віком від 11 до 18 років на термін до 30 діб, які: вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі
діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, якщо є
потреба - негайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання,
слідчого, санкціонованою прокурором, або за постановою суду); згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи
для неповнолітніх; самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де
вони перебували. Не підлягають поміщенню у приймальники-розподільники
неповнолітні, які перебувають у стані алкогольного або
наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симптомами
хвороби, неповнолітні, які вчинили правопорушення у віці, з якого
за такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадків
припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у
спеціальні установи для неповнолітніх за рішенням суду. Посадові особи приймальників-розподільників для неповнолітніх
мають право: вимагати від підприємств, установ та організацій незалежно
від форм власності відомості, необхідні для влаштування
неповнолітніх, установлення їх особи, з'ясування причин
бездоглядності та вчинення правопорушень; викликати у разі самовільного залишення неповнолітніми
загальноосвітньої школи або професійного училища соціальної
реабілітації, інших спеціальних установ для неповнолітніх їх
батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) і
представників цих закладів для повернення неповнолітніх у сім'ю
або зазначені заклади; проводити у разі наявності інформації про зберігання
неповнолітніми заборонених речей особистий огляд неповнолітніх, їх
речей, посилок, передач, а також спальних та інших приміщень із
складанням протоколу про результати огляду.
Стаття 8. Загальноосвітні школи та професійні училища
соціальної реабілітації
Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної
реабілітації є спеціальними навчально-виховними закладами для
неповнолітніх, які потребують особливих умов виховання. До цих
закладів можуть направлятися особи, які вчинили злочин у віці до
18 років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає
кримінальна відповідальність. Основними завданнями загальноосвітніх шкіл і професійних
училищ соціальної реабілітації є: створення належних умов для життя, навчання і виховання
учнів, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня,
професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і
нахилів, забезпечення необхідної медичної допомоги; забезпечення соціальної реабілітації учнів, їх правового
виховання та соціального захисту в умовах постійного
педагогічного режиму. До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації
направляються за рішенням суду неповнолітні віком від 11 до 14
років, а до професійних училищ соціальної реабілітації - віком від
14 років. Неповнолітніх тримають у зазначених школах і професійних
училищах соціальної реабілітації у межах встановленого судом
терміну, але не більше трьох років. У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації
неповнолітніх можуть тримати у виняткових випадках до досягнення
ними 15 років, а у професійних училищах соціальної реабілітації -
до досягнення 19 років, якщо це необхідно для завершення
навчального року або професійної підготовки. Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, яким
виповнилося 15 років, але вони не стали на шлях виправлення, за
рішенням суду за місцезнаходженням зазначеного закладу можуть бути
переведені до професійного училища соціальної реабілітації. Це
переведення може здійснюватися у межах терміну, встановленого
рішенням суду, що застосував примусовий захід виховного характеру,
але не більше трьох років. Звільнення учнів з навчально-виховних закладів соціальної
реабілітації провадиться достроково або після закінчення терміну
перебування. Неповнолітні, звільнені із загальноосвітніх шкіл соціальної
реабілітації, направляються директором школи до батьків
(усиновителів) або опікунів (піклувальників), а ті, які не мають
батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), - до
відповідних навчально-виховних закладів загального типу. Неповнолітні, звільнені з професійних училищ соціальної
реабілітації, направляються директором училища, як правило, за
місцем проживання для працевлаштування за набутою спеціальністю, а
в окремих випадках - до іншої місцевості за умови письмового
підтвердження відповідної служби у справах неповнолітніх або
державної служби зайнятості про можливість працевлаштування та
забезпечення житлом неповнолітнього у цій місцевості. Дострокове звільнення неповнолітніх із загальноосвітніх шкіл
та професійних училищ соціальної реабілітації провадиться судом за
місцезнаходженням закладу за клопотанням ради школи чи училища. Школи соціальної реабілітації та професійні училища
соціальної реабілітації створюються відповідно до законодавства.
( Частина одинадцята статті 8 в редакції Закону N 864-XIV
( 864-14 ) від 08.07.99 )
Стаття 9. Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх
Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх
створюються в державній системі охорони здоров'я за визначенням
уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах
сім'ї та молоді і Міністерства охорони здоров'я України для
неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотики, а також для
неповнолітніх, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до
шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної
реабілітації. ( Частина перша статті 9 в редакції Закону N 864-XIV
( 864-14 ) від 08.07.99 ) Основним завданням центрів медико-соціальної реабілітації є
створення умов і забезпечення лікування неповнолітніх від
алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та їх психосоціальна
реабілітація і корекція. До центрів медико-соціальної реабілітації направляються
неповнолітні віком від 11 років на підставі висновку
медико-експертної комісії. Неповнолітні перебувають у центрах медико-соціальної
реабілітації протягом терміну, необхідного для лікування, але не
більше двох років. Питання про перебування неповнолітнього у центрі
медико-соціальної реабілітації розглядається керівництвом центру
на підставі прохання, поданого батьками (усиновителями) чи
опікунами (піклувальниками). ( Частина п'ята статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 673-IV ( 673-15 ) від 03.04.2003 ) Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх мають
права юридичної особи, власний бланк, печатку із зображенням
Державного герба України та своїм найменуванням. Положення про центри медико-соціальної реабілітації
неповнолітніх затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Спеціальні виховні установи Державного
департаменту України з питань виконання покарань
( Назва статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 )
Спеціальні виховні установи Державного департаменту України з
питань виконання покарань - це установи, в яких відбувають
покарання неповнолітні віком від 14 років, засуджені до
позбавлення волі. ( Частина перша статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005 ) Організація та діяльність спеціальних виховних установ
регламентується кримінально-виконавчим законодавством. ( Частина
друга статті 10 в редакції Закону N 2377-IV ( 2377-15 ) від
20.01.2005 ) ( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 312-XIV
( 312-14 ) від 11.12.98 )
Стаття 11. Притулки для неповнолітніх служб у справах
неповнолітніх
Притулки для неповнолітніх створюються службами у справах
неповнолітніх відповідно до соціальних потреб кожного регіону для
тимчасового розміщення в них неповнолітніх віком від 3 до 18
років, які потребують соціального захисту держави (заблукали; були
покинуті; залишилися без батьківської опіки; залишили сім'ю чи
навчально-виховні заклади; вилучені судами із сім'ї; самі
звернулися за допомогою до адміністрації притулку). Притулки для неповнолітніх можуть також створюватися за
погодженням із службами у справах неповнолітніх підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності,
громадськими організаціями та громадянами. Термін перебування неповнолітнього у притулку залежить від
конкретних обставин, але не може перевищувати 90 діб. ( Частина
третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 864-XIV
( 864-14 ) від 08.07.99 ) Не підлягають розміщенню у притулках неповнолітні, які
перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння,
психічно хворі з вираженими симптомами хвороби, а також ті, які
вчинили правопорушення і щодо яких є відомості про винесене
компетентними органами чи посадовими особами рішення про
затримання, арешт або поміщення в приймальник-розподільник для
неповнолітніх. Основним завданням притулків для неповнолітніх є створення
належних житлово-побутових та психологічних умов для забезпечення
нормальної життєдіяльності неповнолітніх, тимчасово відчужених від
сім'ї, а також надання їм можливостей для навчання, праці,
змістовного дозвілля. ( Частина п'ята статті 11 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 ) Посадові особи притулків для неповнолітніх: надають неповнолітнім кваліфіковані та різнобічні
(психологічні, педагогічні, медичні, юридичні) консультації
залежно від конкретних причин соціальної дискомфортності; сприяють у прийнятті рішення про зміну або створення нових
умов життєдіяльності неповнолітніх у сім'ї, навчально-виховних
закладах, за місцем роботи та в інших сферах; порушують клопотання про застосування заходів громадського
впливу, притягнення до кримінальної, адміністративної чи майнової
відповідальності батьків (усиновителів) або опікунів
(піклувальників), які нехтують правами, інтересами неповнолітніх,
провокують їх асоціальну поведінку, самовільне залишення сім'ї,
навчально-виховних закладів, створюють загрозу їх здоров'ю та
інтелектуальному розвитку. Притулки для неповнолітніх мають права юридичної особи,
власний бланк, печатку із зображенням Державного герба України та
своїм найменуванням. Положення про притулки для неповнолітніх затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л V
ФІНАНСОВЕ ТА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ
І СЛУЖБ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ
УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 12. Джерела і порядок фінансування органів і служб у
справах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
Фінансування діяльності органів і служб у справах
неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх
здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів,
позабюджетних та інших фондів, що утворюються з добровільних
внесків підприємств, установ та організацій незалежно від форм
власності, громадських організацій, громадян.
Стаття 13. Матеріально-побутове і медичне забезпечення
неповнолітніх у спеціальних установах для
неповнолітніх
Особам, поміщеним у приймальники-розподільники для
неповнолітніх, загальноосвітні школи і професійні училища
соціальної реабілітації, центри медико-соціальної реабілітації
неповнолітніх, спеціальні виховні установи та притулки для
неповнолітніх, створюються належні житлово-побутові умови
відповідно до встановлених правил санітарії та гігієни. ( Частина
перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2377-IV
( 2377-15 ) від 20.01.2005 ) Неповнолітні забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям,
предметами для навчання і дозвілля, а також комунально-побутовими
послугами згідно з нормативами, затвердженими Кабінетом Міністрів
України. Лікувально-профілактична та санітарно-протиепідемічна робота
у зазначених закладах організується і проводиться відповідно до
законодавства про охорону здоров'я. Часткове відшкодування витрат на утримання неповнолітніх у
приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, загальноосвітніх
школах і професійних училищах соціальної реабілітації, центрах
медико-соціальної реабілітації неповнолітніх здійснюється за
рахунок батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників) у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Кадрове забезпечення діяльності органів і служб у
справах неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
З метою належної організації діяльності органів і служб у
справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх
держава забезпечує спеціальну підготовку і перепідготовку
керівників та фахівців (педагогів, соціальних психологів,
соціологів, юристів, медичних працівників і працівників
правоохоронних органів).
Р о з д і л VI
КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ
І СЛУЖБ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ ТА СПЕЦІАЛЬНИХ
УСТАНОВ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Стаття 15. Охорона прав неповнолітніх під час здійснення
профілактики правопорушень
Неповнолітні, щодо яких здійснювався профілактичний захід або
яких він торкнувся, у разі протиправного посягання на їх права,
свободу, честь і гідність, заподіяння їм майнової чи іншої шкоди
мають право на повне поновлення порушених прав і відшкодування
заподіяної шкоди. Посадові особи, винні у порушенні прав неповнолітніх,
заподіянні їм шкоди під час проведення профілактичного заходу,
несуть відповідальність на підставах і в порядку, передбачених
чинним законодавством.
Стаття 16. Контроль за діяльністю органів і служб у справах
неповнолітніх та спеціальних установ для
неповнолітніх
Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські,
районні державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних
у містах рад у межах своєї компетенції здійснюють контроль за
діяльністю уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
справах сім'ї та молоді, Республіканського комітету у справах
сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служб у справах
неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх і подають
їм необхідну допомогу. ( Стаття 16 в редакції Закону N 864-XIV ( 864-14 ) від 08.07.99 )
Стаття 17. Прокурорський нагляд за додержанням цього Закону
Нагляд за додержанням і правильним застосуванням Закону
України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні
установи для неповнолітніх" здійснюється Генеральним прокурором
України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ).

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 24 січня 1995 року
N 20/95-ВР



вгору